Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 06 березня 2018 року

у справі «Чумак проти України»

за заявою № 44529/09

Щодо недотримання справедливого балансу між конкуруючими інтересами під час заборони мирного зібрання

Фабула справи: заявником від імені ГО було організовано пікет біля будівлі ОДА, учасники якого виступали проти “нездорової соціальної та економічної ситуації в області”. Місцевий суд задовольнив позов міської ради про заборону заходу, постановивши, зокрема, що протестувальники були небезпечними для пішоходів, і що можливе подальше порушення законодавства, оскільки пікет був безтерміновий. При цьому було поновлено строк для подання позовної заяви, оскільки захід в той час уже розпочався. Рішенням суду також були заборонені будь-які подальші мирні зібрання ГО в місті. Того ж дня правоохоронні органи розігнали протестувальників. Апеляційний суд погодився з доводами суду першої інстанції, але при цьому постановив, що повна заборона мирних зібрань не відповідає вимогам Конституції і слова “мирні зібрання” в резолютивній частині рішення необхідно замінити на слово “пікет”. Суд касаційної інстанції відхилив скаргу заявника.

Правове обґрунтування: Суд наголосив, що право на свободу зібрань є однією із засад демократичного суспільства. Як таке, це право поширюється як на приватні зустрічі, так і на зустрічі у громадських місцях, стаціонарні або у вигляді процесії; крім того, воно може здійснюватись окремими учасниками і організаторами зборів. ЄСПЛ підкреслив, що закон має бути достатньо чітким, щоб дати людям адекватне розуміння обставин, за умови настання яких державні органи мають право втручатися у права, гарантовані Конвенцією. З огляду на формулювання ст. 182 Кодексу адміністративного судочинства України про заборону майбутніх зібрань, заявник міг передбачити заборону зібрання, що вже триває, відповідно до вказаної норми. Водночас, суд наголосив, що хоча формулювання вказаної статті не було спеціально розроблено для вирішення питання щодо розпуску зібрань, що вже почалися, накладення обмеження на зібрання, чиї учасники порушують матеріальне право, не є цілком непередбачуваним. Також твердження щодо неналежної поведінки пікетувальників не були належним чином перевірені національними судами, зокрема, суди не доклали жодних зусиль, спрямованих на перевірку таких обставин. ЄСПЛ відзначив, що національні суди не обґрунтували, в чому саме виявлялося «порушення публічного порядку» та інші порушення з боку пікетувальників; не оцінили їхню кількість, або розмір заблокованої території.

Висновки: оскільки встановити значення терміну «пікет» на підставі національного законодавства та наданих сторонами матеріалів не видавалося можливим, ЄСПЛ вказав на те, що фактичний обсяг заборони проведення «пікетів» у майбутньому може бути відкритим для різних тлумачень і не має необхідної точності для визначення заявником своєї поведінки у майбутньому. ЄСПЛ зробив висновок, що здійснене втручання не відповідало нагальній суспільній потребі, не забезпечило «справедливий баланс» між конкуруючими інтересами.

Констатовані порушення: свобода мирних зібрань ( ст.11 Конвенції).

Ключові слова: мирне зібрання, пікет, протестувальники, заборона мирних зібрань, мітинг, акція протесту