Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 29 березня 2018 року

у справі «Конорой та Грита проти України»

за заявами № 40213/13 та № 41168/17

Щодо несумісності тривалості цивільних проваджень із вимогою розумного строку

Фабула справи: заявники вказували на те, що тривалість цивільних проваджень щодо них була несумісною із вимогою «розумного строку», та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим.

Правове обґрунтування: розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (див. рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 43, ЄСПЛ 2000-VII). У справі «Красношапка проти України» (Krasnoshapka v. Ukraine) (заява № 23786/02, від 30 листопада 2006 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

Висновки: проаналізувавши матеріали, надані заявниками, Суд вказав, що у цих справах тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку». Також у результаті цього порушення заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг. Зважаючи на наявні у ЄСПЛ документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Красношапка проти України» (Krasnoshapka v. Ukraine), № 23786/02, пункти 61 і 66, від 30 листопада 2006 року, Суд вважав за доцільне присудити заявниками суми до відшкодування.

Констатовані порушення: право на справедливий суд ( п.1 ст.6 Конвенції), право на ефективний засіб юридичного захисту ( ст.13 Конвенції).

Ключові слова: тривалість цивільних проваджень, розумний строк, засіб юридичного захисту