Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 20 жовтня 2016 року

у справі «Віннійчук проти України»

за заявою № 34000/07

Щодо необґрунтованої затримки у реалізації права на отримання комунального житла

Фабула справи: заявниця вбачала порушення своїх прав у недотриманні принципу поваги до житла. Судом першої інстанції було задоволено цивільний позов прокурора щодо визнання заявниці такою, що втратила право на користування квартирою, наданою їй в рамках соціальної програми забезпечення житлом, оскільки вона в ній не проживала.

Заявниця стверджувала, що була відсутня, оскільки відбувала покарання у виді позбавлення волі. Вона також зазначила, що у неї на утриманні є двоє дітей і немає іншого житла.

20 травня 1998 року прокурор ініціював провадження щодо виселення заявниці. 18 червня 1998 року міський суд постановив виселити її.

13 грудня 2000 року міський суд надав колишню квартиру заявниці у користування А.Н., який згодом отримав її у власність від міської ради шляхом приватизації та невдовзі після цього продав О.М.

Після численних скарг заявниці щодо стверджуваної несправедливості рішень суду, якими вона була позбавлена права на користування житлом, 30 травня 2001 року президія Апеляційного суду скасувала рішення від 02 лютого та 16 березня 1998 року і направила справу заявниці до міського суду на новий розгляд.

Апеляційний суд Львівської області визнав право заявниці на користування спірною квартирою, залишивши позов прокурора до неї без задоволення.

27 травня 2003 року Верховний Суд України залишив без змін це рішення і воно набрало законної сили.

06 липня 2005 року міський суд дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення О.М. права власності на квартиру, оскільки вона добросовісно придбала її, коли квартира на законних підставах належала А.Н.

Заявниця неодноразово зверталася до різних державних органів зі скаргами на невиконання рішення суду від 06 липня 2005 року, проте безуспішно.

20 липня 2012 року заявниця отримала житло у власність від міської ради шляхом приватизації та зареєструвала своє право власності.

Правове обґрунтування: хоча основною ціллю ст. 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади, вона не лише зобов’язує державу утримуватися від такого втручання, на додаток до цього негативного зобов’язання можуть існувати позитивні зобов’язання, притаманні ефективній повазі до прав заявника, захищених ст. 8 Конвенції (див. рішення у справі «Концевич проти України» (Kontsevych v. Ukraine), заява № 9089/04, п.45, від 16 лютого 2012 року).

07 жовтня 2002 року апеляційний суд скасував попереднє рішення, яким заявницю було позбавлено її права на користування спірною квартирою. Проте до того часу квартира вже була приватизована і в ній проживав добросовісний покупець, тому заявниця не могла повернутися до неї. Таким чином, відповідно до національного законодавства, заявниця мала офіційне визнане органами судової влади право на користування квартирою, проте не мала можливості реалізувати це право на практиці.Прагнучи вирішити цю ситуацію, заявниця ініціювала нове судове провадження, за результатами якого 06 липня 2005 року на користь заявниці було ухвалено інше рішення. Цим рішенням міська рада була зобов’язана надати їй інше житло (див. пункт 21). Проте особиста ситуація заявниці, а саме неможливість отримати нове постійне житло та необхідність проживати у невеликій двокімнатній квартирі зі своєю матір’ю, дітьми та, ймовірно, іншими родичами або погодитись на певні житлові умови, – не змінилася, оскільки міська рада не надала їй таке житло. Отже, неспроможність державних органів надати заявниці нове житло серйозно вплинула на її права, гарантовані ст.8 Конвенції.

Висновки: оскільки Уряд не навів достатнього обґрунтування значної затримки у реалізації права заявниці на отримання комунального житла після скасування національними судами свого попереднього рішення, яким її було позбавлено цього, Суд вважає, що ця затримка становила необґрунтований та непропорційний індивідуальний тягар для заявниці.

Констатовані порушення: право на повагу до житла (ст. 8 Конвенції), право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Ключові слова: виселення з житла, отримання комунального житла, затримка в виконанні рішення суду, ефективний засіб юридичного захисту