Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 24 листопада 2016 року

у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України»

за заявою № 23620/05

Щодо незаконного втручання у мирне володіння майном

Фабула справи: заявник вбачає порушення своїх прав у недотриманні принципу мирного володіння майном.

У 1999 році компанія почала на регулярній основі імпортувати в Україну тканину того ж типу, необхідну для її виробничої діяльності. Щоразу, коли Державна митна служба визначала код класифікації імпортованих товарів, компанія-заявник повинна була сплатити, на основі такого коду, мито в розмірі 5%. Компанія-заявник оскаржувала кожне таке рішення в національних судах і вимагала повернення надмірно сплачених коштів. Вона стверджувала, що, якби класифікація була правильною, то довелося б платити мито у розмірі лише 1%. Спірні товари залишались конфіскованими аж до завершення судового розгляду справи.

Щоразу суди виносили рішення на користь компанії-заявника. Зокрема, в матеріалах справи міститься вісім остаточних судових рішень про скасування чотирнадцяти відповідних рішень митниці, прийнятих в різні дати в період між 2001 і 2006 роками та про зобов’язання повернути до компанії-заявника надмірно сплачений податок.

Національні суди неодноразово заявляли, що дане питання вже розглядалось багаторазово і що продовження практики митного органу помилкового призначення «більш дорогого» коду на імпортовані товари компанії-заявника «підриває» правла про остаточність судового рішення та авторитету судової влади.

Правове обґрунтування: Суд наголошує, що першою і найбільш важливою вимогою ст. 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, п. 58, ЄСПЛ 1999-II). Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Хентріх проти Франції» (Hentrich v. France), від 22 вересня 1994 року, п. 42, серія А № 296-А, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Крім того, будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі«Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Повертаючись до цієї справи, Суд зазначає, що, як встановлено національними судами, в період між 2001 і 2006 роками митні органи продовжували визначати неправильний код класифікації одного і того ж товару, який імпортувався компанією-заявником, що призвело до значного збільшення мита до сплати такою компанією-заявником. Це змусило компанію-заявника постійно звертатися до суду з ідентичними позовами. Хоч у кожному окремому випадку суд виносив рішення на користь компанії-заявника та скасовував спірні рішення, це не завадило митним органам продовжувати визначати один і той же, неправильний код на той же товар, імпортований компанією-заявником. Іншими словами, діяльність суду була позбавлена будь-якого попереджувального ефекту і обмежувалася лише відновленням прав post factum.

Висновки: оскільки підприємство-заявник повинно було пройти крізь низку судових розглядів щодо повернення надмірно сплаченого мита і під час цих судових розглядів воно не могло використовувати належний йому імпортний товар, на який було накладено арешт до винесення рішення у справі, мало місце втручання у мирне володіння майном підприємства-заявника, що, як неодноразово було підтверджено національними судами, було незаконним.

Констатовані порушення: право на мирне володіння майном (ст.1 Першого Протоколу).

Ключові слова: мирне володіння майном, втручання у мирне володіння майном, надмірно сплачене мито, повернення надмірно сплаченого податкового зобов'язання