Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 22 лютого 2018 року

у справі «Суржанов та інші проти України»

за заявами № 6086/13 та іншими

Щодо дотримання принципу розумності строків тривалості кримінального провадження та права на ефективний засіб юридичного захисту

Фабула справи: заявники скаржилися на те, що тривалість відповідних кримінальних проваджень у їх справах була несумісною з вимогою щодо «розумного строку» (а саме від 7 до 17 років), та на відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку з цим.

Правове обґрунтування: розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (див., серед багатьох інших рішень, рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (<...>) [ВП], заява № 25444/94, п. 67, ЄСПЛ 1999-IІ, та рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 43, ЄСПЛ 2000-VII).

У справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine), № 66561/01, від 30 березня 2004 року, Суд вже встановив порушення щодо питань, аналогічних тим, про які йдеться у цій справі.

Розглянувши всі наявні матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг.

Висновки: Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною і не відповідала вимозі «розумного строку». Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.

Констатовані порушення: право на розгляд упродовж розумного строку (пункт 1 статті 6 Конвенції) та право на ефективний засіб юридичного захисту (стаття 13 Конвенції).

Ключові слова: розумні строки, досудове розслідування, тривалість розгляду справи