Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 27 серпня 2015 року

у справі «PARRILLO v. ITALY»

за заявою № 46470/11

Щодо заборони донорства зачатого in vitro ембріона для наукових досліджень

Фабула справи: посилаючись на статтю 8 Конвенції, заявниця стверджувала, що заборона згідно зі статтею 13 Закону № 40/2004 про донорство ембріонів для наукових досліджень призвело до порушення її права на повагу до її приватного життя

У 2002 році заявниця разом зі своїм статевим партнером за допомогою репродуктивних медичних технологій здійснили запліднення in vitro у центрі репродуктивної медицини («центр»). П’ять ембріонів, отриманих внаслідок цього запліднення, були кріоконсервовані, але партнер заявниці помер до того, як було здійснено імплантацію. Відмовившись від вагітності, заявниця вирішила передати ці ембріони для медичних досліджень, аби посприяти успіху в лікуванні важковиліковних хвороб. Для цього вона неодноразово, але безуспішно, усно повідомляла у центр, де зберігались ембріони, що бажає віддати їх. У листі від 14 грудня 2011 року заявниця просила директора центру віддати їй п’ять кріоконсервованих ембріонів, аби використати їх для дослідження стовбурових клітин. Директор відмовив у цьому проханні, повідомивши, що такі дослідження в Італії заборонені і кримінально карані на підставі статті 13 Закону № 40 від 19 лютого 2004 року («закон»). На цей час ембріони зберігаються у кріогенному банку центру.

Правове обґрунтування: Суд вперше має постановляти рішення щодо питання, чи «право на повагу до приватного життя», гарантоване статтею 8 Конвенції, може включати в себе право, на котре посилається заявниця, а саме, право розпоряджатись ембріонами, зачатими in vitro, з метою передачі їх для наукових досліджень.

У даній справі Суд має також взяти до уваги зв’язок, що існує між особою, яка звернулась за заплідненням in vitro, і зачатими у такий спосіб ембріонами, оскільки вони містять генетичну спадщину даної особи і тому становлять складову частину її самої і її біологічної ідентичності. Тому можливість заявниці зробити свідомий і зважений вибір щодо долі цих ембріонів стосується інтимного аспекту її особистого життя і тому є похідною від її права на самовизначення. Отже у даній справі застосовується стаття 8 Конвенції з точки зору права на повагу до приватного життя.

Передбачена законом заборона передавати для наукових досліджень зачаті in vitro ембріони, не призначені для імплантації, становить втручання у право заявниці на повагу до її приватного життя. У той час, коли заявниця звернулась за заплідненням in vitro, питання донорства отриманих за допомогою цієї технології неімплантованих ембріонів не було регламентоване. Тому до набуття чинності оскаржуваним законом заявниці жодним чином не було заборонено передавати свої ембріони для наукових досліджень.

Суд погоджується, що «захист життєвого потенціалу, носієм якого є ембріони», може бути породжений метою захисту моралі і прав і свобод інших осіб. Проте це не вимагає рішення Суду щодо питання, чи слова «інших осіб» включають людський ембріон у тому розумінні, в якому його використовує Уряд, а саме, що у італійській правовій системі людський ембріон вважається суб’єктом права і має користуватись повагою до людської гідності.

Міжнародно-правові документи підтверджують, що державні органи мають широку можливість розсуду для ухвалення заборонного законодавства стосовно знищення людських ембріонів. Запроваджені на європейському рівні межі мають на меті скоріше стати на перешкоді надмірностям у цій галузі.

Висновки: право донорства ембріонів для наукових досліджень, котрого вимагає заявниця, має свою вагу, але не належить до осердя прав, захищених статтею 8 Конвенції, оскільки не стосується особливо важливого аспекту існування і ідентичності особи. Тому з огляду на напрацьовані юриспруденцією Суду принципи, держава-відповідач повинна мати у даній справі широку можливість розсуду.

Тому у даній справі Уряд не перевищив надану йому можливість розсуду і оспорювана заборона була необхідною у демократичному суспільстві.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: репродуктивні права, особисті немайнові права фізичної особи, право на приватне життя