open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Зміст
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Зміст
Чинний
                             
                             
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
02.10.2008 N 8/227

Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів:
Пилипенко О.Є. (головуючий), Добрянська Я.І., Кочан В.М., при
секретарі - Коваль А.В., за результатами розгляду у відкритому
судовому засіданні адміністративної справи за позовом 1) "Парай
ЛЛС"; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаська
продовольча компанія" до Міністерства економіки України, третя
особа 1 - Черкаська митниця, третя особа 2 - Державна податкова
інспекція в м. Черкаси, третя особа 3 - Державна митна служба
України про скасування пункту 2 Переліку, затвердженого наказом
N 102/74 ( v_074665-08 ) від 18.02.2008 р. (за участю
представників сторін: від позивача 1: не з'явився, від позивача
2: К.О.М., від відповідача: Л.Д.В., від третьої особи 1: Г.О.М.,
від третьої особи 2: Б.О.П., від третьої особи 3: Р.І.В.),
В С Т А Н О В И В:
Позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду міста
Києва з позовом до Міністерства економіки України про скасування
пункту 2 Переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний
режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності Додатка N 1 до
наказу Міністерства економіки України від 18.02.2008 р. N 102/74
( v_074665-08 ).
Крім того, позивачем було заявлено позовну вимогу щодо
зобов'язання Черкаської митниці здійснювати митне оформлення
готової продукції, виробленої із давальницької сировини
ТОВ "Черкаська продовольча компанія".
Дана позовна вимоги не розглядалася колегією суддів, так як
відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) передбачено, що відповідач -
суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й
інші особи, до яких, звернена вимога позивача, у даному випадку
вимогу звернено до Черкаської митниці, яка у даній справі є
третьою особою, положеннями Кодексу адміністративного судочинства
України не передбачено пред'явлення позовних вимог до третіх осіб.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що
оскаржуваний наказ є незаконним, таким що суперечить
нормативно-правовим актам України, ґрунтується на припущеннях та
порушує законні права та інтереси позивачів.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив суд
відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї
позиції посилався на те, що спірний наказ винесений на підставі
подання на застосування спеціальної санкції Державної митної
служби України N 11/3-35/579 від 21.01.2008 р., прийнятий в межах
повноважень та у спосіб, відповідно до статті 37 Закону України
"Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ), Положення про
порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
України та іноземних суб'єктів господарської діяльності
спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом
Міністерства економіки України N 52 ( z0260-00 ) від 17.04.2000 р.
Третя особа 1 надала письмові пояснення на позов, в яких
зазначає, що подання на застосування спеціальної санкції Державної
митної служби України N 11/3-35/579 від 21.01.2008 р. є
обґрунтованим та таким, що відповідає умовам застосування
спеціальних санкцій, визначених статтею 37 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ), і відповідно, є
законним та обґрунтованим спірний наказ Міністерства економіки
України N 102/74 ( v_074665-08 ) від 18.02.2008 р. "Про
застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму
ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності України".
Третя особа 2 письмових пояснень по суті адміністративного
позову не надала, в усному порядку проти позовних вимог
заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позову.
Третя особа 3 надала письмові пояснення, в яких зазначає, що
наказ Міністерства економіки України N 102/74 ( v_074665-08 )
від 18.02.2008 р. "Про застосування спеціальної санкції -
індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної
діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України"
винесений з дотримання вимог чинного законодавства України, проти
позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні
позову.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників
сторін, суд приходить до наступних висновків.
Позовні вимоги заявлено про скасування пункту 2 Переліку
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких
застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування
зовнішньоекономічної діяльності Додатка N 1 до наказу Міністерства
економіки України від 18.02.2008 р. N 102/74 ( v_074665-08 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) особа, яка вважає, що порушено її
права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має
право на звернення до адміністративного суду з адміністративним
позовом.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ), кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ), завданням адміністративного судочинства є
захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів
юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з
боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні
ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому
числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних
судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність
суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких
рішень, дій чи бездіяльності Конституцією ( 254к/96-ВР ) чи
законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ), кожному гарантується право на захист його
прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ), розгляд і вирішення справ в
адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін
та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед
судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має
право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі,
якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача
(суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи
інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину
дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи
інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами
саме позивач.
18.02.2008 р. Міністерством економіки України видано наказ
N 102/74 ( v_074665-08 ) "Про застосування спеціальної санкції -
індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної
діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України",
згідно пункту 2 Додатка N 1 якого, до ТОВ "Черкаська продовольча
компанія" застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим
ліцензування зовнішньоекономічної діяльності з підстав порушення
позивачем 2 статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) та пов'язаних з ним законів, саме статті
355 Митного кодексу України ( 92-15 ).
Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (N 959-XII
( 959-12 ) від 16.04.91 р.) визначає основні засади регулювання
зовнішньоекономічної діяльності в України, встановлює
відповідальність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності,
зокрема, статтею 37 передбачено порядок застосування спеціальних
санкцій за порушення цього або пов'язаних з ним законів.
Порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового
зупинення дії) Міністерством економіки України спеціальних
санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ), до українських
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів
господарської діяльності, визначено Положенням про порядок
застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та
іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій,
передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність", затвердженим наказом Міністерства економіки України
N 52 від 17.04.2000 р. (далі - Положення N 52 ( z0260-00 )
від 17.04.2000 р.).
Згідно ч. 1 статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ), за порушення цього або пов'язаних з ним
законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або
іноземних суб'єктів господарської діяльності може бути
застосована, зокрема, така спеціальна санкція, як індивідуальний
режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Санкція
застосовується центральним органом виконавчої влади з питань
економічної політики за поданням, зокрема, митних органів України.
Як було встановлено судом, 21.01.2008 р. Державною митною
службою України до Мінекономіки України було внесено подання
N 11/3-35/579 на застосування спеціальної санкції щодо позивача 2,
з підстав недотримання ним митних правил України, а саме вчинення
дій, що спрямовані на неправомірне звільнення від сплати податків
і зборів або зменшення їх розміру, відповідальність за які
передбачено статтею 355 Митного кодексу України ( 92-15 ).
Зокрема, ч. 1 статті 355 Митного кодексу України ( 92-15 )
встановлено відповідальність особи за заявлення в митній
декларації неправдивих відомостей та надання митному органу
документів з такими відомостями як підстава для звільнення від
сплати податків і зборів або зменшення їх розміру або несплати
податків і зборів у строк, встановлений законодавством.
Як вбачається з ч. 1 додатка до подання Державної митної
служби України N 11/3-35/579 від 21.01.2008 р., в діях посадових
осіб ТОВ "Черкаська продовольча компанія" під час декларування
товару (свинини замороженої та заморожене м'ясо свійської птиці),
вбачаються ознаки порушення митних правил, передбачених
статтею 355 Митного кодексу України ( 92-15 ), але у зв'язку із
завершенням терміну притягнення до адміністративної
відповідальності (з моменту митного оформлення вантажної митної
декларації із застосуванням недостовірних даних пройшло більше
двох місяців) протокол про порушення митних правил з цього приводу
не складався.
Водночас судом встановлено, що висновки третьою особою 3 щодо
порушення статті 355 Митного кодексу України ( 92-15 )
позивачем 2, зроблені лише на підставі отриманого листа від Митної
адміністрації Бразилії від 14.08.2007 р.
N 18/2007/RFB/Asian/Corin/Dasad, згідно якого вартість свинини
замороженої становить 41653,93 дол. США (1/6 дол. США/кг), а
замороженого м'яса свійської птиці 23197 дол. США (0,89 дол.
США/кг). На думку третьої особи 3 це дало достатні підстави
вважати наявність в діях посадових осіб позивача 2 ознак порушення
статті 355 Митного кодексу України та застосування відповідачем
щодо позивача 2 спеціальної санкції, передбаченої статтею 37
Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ).
Проаналізувавши докази, наявні в матеріалах справи в своїй
сукупності, керуючись вимогами чинного законодавства України,
судом не можуть бути прийняті твердження відповідача та третіх
осіб про достатність підстав для застосування до позивача 2
спеціальної санкції, з наступних підстав.
Стаття 363 Митного кодексу України ( 92-15 ) передбачає
обов'язок уповноваженої посадової особи митного органу, яка
виявила порушення, складати протокол про кожний випадок виявлення
порушення митних правил.
Аналогічна норма передбачена статтею 254 Кодексу України про
адміністративні правопорушення ( 80732-10 ), згідно якої при
вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол
уповноваженою на те посадовою особою.
Протокол не складається у випадках, коли відповідно до закону
штраф накладається і стягується, а попередження фіксується на
місці вчинення правопорушення (стаття 258). Порушення статті 355
Митного кодексу України ( 92-15 ) до таких випадків не віднесено.
Згідно вище наведених норм права, суд дійшов висновку, що
Черкаською митницею не зафіксовано наявність самого факту
порушення митних правил, передбачених ст. 355 Митного кодексу
України ( 92-15 ), про який стверджує відповідач та третя особа 3.
Фіксація порушення ст. 355 Митного кодексу України проводиться
обов'язково та виключно тільки шляхом складання протоколу про
порушення митних правил, що передбачено вимогами статтею 363
Митного кодексу України та статтею 254 Кодексу України про
адміністративні правопорушення ( 80732-10 ).
Крім того, судом встановлено, що Черкаською митницею не
проведено митне розслідування, не встановлено наявності чи
відсутності факту порушення митних правил, передбачених
статтею 355 Митного кодексу України ( 92-15 ), не отримано
достовірних доказів, необхідних для правильного вирішення справи
та прийняття обґрунтованого рішення. Також не встановлено кола
осіб, які вчинили порушення митних правил, в тому числі посадових
осіб, які б мали безпосереднє відношення до позивача 2.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог
закону, формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і
конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його,
мотивів і форми вини, відомостей про осіб, які притягуються до
відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено,
тощо. Перевіркою матеріалів справи судом встановлено, що в ній не
міститься вичерпної інформації щодо суті правопорушення, його
фактичних обставин, кола осіб, які вчинили правопорушення, форми
вини осіб правопорушників.
Також, в порушення статті 391 Митного кодексу України
( 92-15 ) відсутня постанова про порушення митних правил, згідно
якої можливо встановити факт порушення митних правил, визначити
форму вини та з'ясувати дані про осіб правопорушників. Постанова у
справі про порушення митних правил підмінена припущеннями.
Судом не можуть бути прийнятті до уваги пояснення третіх осіб
стосовно того, що протокол про порушення митних правил, який
фіксує правопорушення, не складався з підстав спливу строку
притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності,
оскільки стаття 363 Митного кодексу України ( 92-15 ) прямо вказує
на обов'язковість складання протоколу про порушення митних правил
у кожному випадку виявлення порушень митних правил в незалежності
від виявлення такого порушення.
Пропущення двохмісячного строку накладення адміністративного
стягнення не є підставою, яка звільняє від обов'язку скласти
протокол про порушення митних правил з огляду на те, що протокол
фіксує можливе порушення митних правил, на відміну від накладення
адміністративного стягнення, що є виключно мірою адміністративного
впливу на суб'єкта правопорушення.
Твердження відповідача та третіх осіб про те, що лише
вбачання наявності ознак порушення митних правил є достатнім
процесуальним фактом, який доводить винуватість особи у вчиненні
протиправних дій щодо порушення митних правил та дає підстави для
застосування спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності, суперечить вимогам чинного законодавства України.
Частиною 3 статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) передбачено, що подання щодо застосування
санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити
суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, відомості про зміст
порушення з посиланням на конкретні положення законодавства
України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати,
найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з
яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.
Згідно п. 4.2 Положення N 52 ( z0260-00 ) від 17.04.2000 р.,
подання щодо застосування спеціальних санкцій до суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності - індивідуального режиму
ліцензування, повинно містити відомості про зміст порушення з
посиланням на конкретні положення законодавства України.
Враховуючи, що такої процесуальної дії, як вбачання ознак
правопорушення, яка б доводила закінчене вчинення порушення митних
правил, Митним кодексом України ( 92-15 ) та Кодексом України про
адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ) не
передбачено, суд вважає, що посилання на конкретні положення
законодавства України Держмитслужбою України при внесенні подання
щодо застосування спеціальних санкцій до позивача 2, не виконано.
Згідно п. 4.3 Положення N 52 ( z0260-00 ) від 17.04.2000 р.,
відповідальність за недостовірність інформації, зазначеної в
поданнях щодо застосування санкцій, на підставі яких видаються
відповідні накази Міністерства економіки України, несе ініціатор
подання у порядку, передбаченому законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що направляючи
подання щодо застосування до ТОВ "Черкаська продовольча компанія"
спеціальної санкції, передбаченої статтею 37 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ), третя особа 3 не мала
передбачений законом необхідний обсяг документів, які б остаточно
підтверджували та встановили: - наявність факту порушення митних правил, передбачених
статтею 355 Митного кодексу України ( 92-15 ), про який зазначено
в поданні; - осіб якими вчинено порушення митних правил, передбачених
статтею 355 Митного кодексу України ( 92-15 ) та чи мають ці особи
відношення до позивача 2;
Судом встановлено, що жодних процесуальних документів, які б
підтверджували дану інформацію, на момент видання наказу
Міністерством економіки України від 18.02.2008 р. N 102/74
( v_074665-08 ) та подання Державної митної служби України про
застосування спеціальної санкції від 21.01.2008 р. N 11/3-35/579,
складено не було.
Судом не може бути прийнято також посилання Державної митної
служби України на лист Митної адміністрації Бразилії
від 14.08.2007 р. N 18/2007/RFB/Asian/Corin/Dasad, як доказ
винуватості посадових осіб ТОВ "Черкаська продовольча компанія",
враховуючи те, що в даному листі відсутня вказівка, що порушення
митних правил, передбачених статтею 355 Митного кодексу України
( 92-15 ), вчинено посадовими особами позивача 2, а також на
переконання суду, лист не є процесуальним документом у розумінні
пункту 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ), який би міг підтвердити або спростувати винуватість
особи у порушенні митних правил, а є лише доказом, який мав бути
оцінений в сукупності з іншими документами при розгляді справи про
порушення митних правил, передбачених статтею 355 Митного кодексу
України, відповідними уповноваженими митними органами або особою.
Суд також бере до уваги, що згідно статті 37 Закону України
"Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ), підставою для
застосування спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності є виключно вчинення правопорушення, а не вбачання ознак
такого правопорушення, що дає обґрунтовані підстави вважати, що
відповідачем порушено абзац 5 пункту 4.2 Положення N 52
( z0260-00 ) від 17.04.2000 р., тим самим застосувавши до
позивача 2 спеціальну санкцію - введення індивідуального режиму
ліцензування, лише на підставі припущення, без наявності
відповідних посилань на конкретні положення чинного законодавства
України.
Судом не можуть бути взяті до уваги доводи відповідача про
те, що Міністерство економіки України застосувало спеціальну
санкцію, передбачену статтею 37 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ), виключно на підставі
подання Державної митної служби України, оскільки пункт 4.2
Положення N 52 ( z0260-00 ) від 17.04.2000 р., чітко вимагає у
випадку, якщо в отриманому поданні повністю не відображено, а
також відсутня інформація в розпорядженні Міністерства економіки
України, то останнє робить запит до ініціатора подання.
Як було встановлено судом під час розгляду справи,
Міністерство економіки України до Державної митної служби України
запит за результатами розгляду подання N 11/3-35/579
від 21.01.2008 р., не робило, вважаючи достатнім обсяг документів,
наданих Держмитслужбою та інформації, що містилася в них.
Таким чином, усупереч загальним правилам застосуванні
спеціальної санкції - введення індивідуального режиму ліцензування
щодо суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, в основу наказу
Міністерства економіки України від 18.02.2008 р. N 102/74
( v_074665-08 ) було покладено лише припущення, жодного
процесуального документа, який би містив факт наявності
правопорушення та довів винуватість посадових осіб ТОВ "Черкаська
продовольча компанія", встановив їх прізвища, місце роботи та інші
дані, ані у Черкаської митниці, ані в поданні Державної митної
служби України про застосування спеціальної санкції
від 21.01.2008 р. N 11/3-35/579, ані у Мінекономіки України при
виданні наказу від 18.02.2008 р. N 102/74, не було.
З огляду на це, суд приходить до висновку про наявність
порушення прав та законних інтересів позивачів у зв'язку з
прийняттям відповідачем оскаржуваного наказу від 18.02.2008 р.
N 102/74 ( v_074665-08 ), в частині пункту 2 Додатка N 1 до наказу
Перелік суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких
застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування
зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР )
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень
цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує
певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших
суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих
відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність
його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом
компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту
недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного
акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ), кожна сторона повинна довести ті
обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім
випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ), в адміністративних справах про протиправність
рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень
обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи
бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує
проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних
повноважень не довів правомірності своїх дій.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що
позовні вимоги позивача щодо скасування пункт 2 Переліку суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано
спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування
зовнішньоекономічної діяльності Додатка N 1 до наказу Міністерства
економіки України від 18.02.2008 р. N 102/74 ( v_074665-08 ),
підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ), передбачається, якщо судове рішення ухвалене
на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд
присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові
витрати стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), Окружний
адміністративний суд міста Києва П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Скасувати пункт 2 Переліку суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію -
індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності
Додатка N 1 до наказу Міністерства економіки України
від 18.02.2008 р. N 102/74 ( v_074665-08 ).
3. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь
"Парай ЛЛС" за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) набирає законної
сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне
оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було
подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції
протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за
правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ), шляхом подання через суд першої
інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням
протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може
бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне
оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для
подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата підписання повного тексту постанови: 10.10.2008 р.
Головуючий, суддя О.Є.Пилипенко
Суддя Я.І.Добрянська
Суддя В.М.Кочан
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Зміст
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: