open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Зміст
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Зміст
Чинний
                             
                             
Дайджест від 9 лютого 2000 року
Зміст
Мобілізація доходів до всіх ланок бюджетної системи минулого року
відбувалася в умовах стабілізації економіки прощена система оподаткування
Дохід професійної ознаки не має. Приватний нотаріус є не гіршим за
будь-якого іншого платника прибуткового податку ез права на зменшення

_________________________________________________________________
Розділ I
Мобілізація доходів до всіх ланок бюджетної системи
минулого року відбувалася в умовах стабілізації економіки
А. Жеребних, начальник Головного управління економічного
аналізу ДПА України
У 1999 році, за даними Держкомстату України, вперше за десять
років у країні зафіксовано зростання обсягу промислової продукції
на 4,3 відсотка, виробництва товарів народного споживання - на
7,2, виробництва непродовольчих товарів - на 10,2 відсотка. З проханням прокоментувати цю подію редакція звернулася до
начальника Головного управління економічного аналізу ДПА України
Андрія Михайловича Жеребних.
- Податкова політика нашої держави орієнтована на обмеження
зростання цін та інфляції, на подолання кризи неплатежів,
зміцнення грошового обігу, що забезпечує захист внутрішнього
ринку, а також на створення умов для розвитку здорової
конкуренції, надання реальної допомоги у становленні та розвитку
малого бізнесу, зміну громадянської правосвідомості. З метою зменшення податкового навантаження на платників
податків за останні п'ять років знижено максимальну ставку
прибуткового податку з 90 відсотків у 1994 році до 40 відсотків;
податку на прибуток підприємств - відповідно з 45 до 30 відсотків;
податку на додану вартість - з 28 до 20 відсотків; податку на фонд
оплати праці- з 51 до 42,5 відсотка. Істотно послаблено податковий прес стосовно
сільськогосподарських товаровиробників, підприємств малого
бізнесу, впроваджено режим пільгового оподаткування в спеціальних
економічних зонах. Про тенденцію зниження податкового тиску останніми роками
свідчить те, що доходи Зведеного бюджету у відсотках до валового
внутрішнього продукту в 1995 році становили 38 відсотків, у 1997
році - 30, у 1998 році - 28, а за січень - листопад 1999 року - 24
відсотки. Мобілізація доходів до усіх ланок бюджетної системи минулого
року відбувалася в умовах стабілізації економіки. Про це свідчать
деяке зростання обсягів промислової продукції й уповільнення
темпів падіння валового внутрішнього продукту. За попередніми розрахунками, Державна податкова адміністрація
мобілізувала за 1999 рік 26,2 млрд. грн. доходів до Зведеного
бюджету України, що становить 99,7 відсотка до показників,
урахованих при затвердженні державного бюджету. З урахуванням
скасування гербового збору і 10-ти відсотків амортвідрахувань
рівень становить 104,3 відсотка. До державного бюджету мобілізовано 14,6 млрд. грн., або 88,8
відсотка до затвердженого показника, а з урахуванням скасування
гербового збору і 10-ти відсотків амортвідрахувань - 95,5
відсотка. Проте у 1999 році негативно вплинули на мобілізацію коштів
платіжна криза та прийняття Верховною Радою України ряду законів,
що обмежили базу оподаткування. У результаті до Зведеного бюджету
не надійшло або затримано надходження 14,9 млрд. грн. І хоча за 11 місяців скоротився рівень бартерних операцій,
проте істотних зрушень у сплаті податків коштами за рахунок цього
не досягнуто. Податкову адміністрацію дуже турбує стан розрахунків із
бюджетом підприємств НАК "Нафтогаз України". Неотримані від НАК
"Нафтогаз України" 1,7 млрд. грн. становлять 8 відсотків від
доходів державного бюджету. Такі втрати перекрити неможливо. Недовиконано бюджетні призначення з акцизного збору. Це
обумовлено зниженням ставок акцизного збору на спирт,
лікеро-горілчані вироби, виноробну продукцію і пиво. До значного скорочення надходжень від податку на прибуток
призвело збільшення кількості збиткових підприємств у зв'язку з
віднесенням на витрати збитків минулих років. Тільки за 9 місяців
втрати бюджету за рахунок зменшення об'єкта оподаткування на суму
збитків, отриманих у попередні періоди, становили 1410 млн. грн.,
що дорівнює 49 відсоткам загальних втрат від наданих пільг. За підсумками діяльності за 10 місяців 1999 року збитково
працювала половина підприємств країни. Найбільша кількість таких
підприємств і організацій - на транспорті й у зв'язку (64%), у
сфері постачань і збуту (60%), у житлово-комунальному господарстві
(57%), у будівництві (55%) і промисловості (53%). Саме збиткова діяльність є основною причиною нестачі коштів у
підприємств. А кінцевим підсумком нестачі оборотних коштів є спад
виробництва по ряду основних галузей промисловості, що не могло не
позначитися на рівні надходжень платежів до бюджету. За 11 місяців 1999 року не досягли попередніх обсягів
виробництва підприємства паливної промисловості, машинобудування
та металообробки, хімічної і нафтохімічної промисловості,
промисловості будівельних матеріалів. Крім того, збиткова
діяльність стала однією з основних причин низької привабливості
підприємств для потенційних інвесторів. Нестача власних оборотних
коштів стала однією з головних причин усе ширшого залучення до
постачання сировини і до реалізації готової продукції сумнівних
комерційних структур. Результат цього тільки один - величезні
втрати бюджетних платежів, що не може не турбувати податкову
службу. Не сприяє задоволенню потреб вітчизняних товаровиробників у
кредитних ресурсах і кредитна політика вітчизняних банків. Станом
на 1 жовтня 1999 року підприємствам промисловості було надано
кредитів у національній валюті на суму 1,8 млрд. грн., з яких 1,7
млрд. грн. - короткострокових і всього 141 млн. грн. -
довгострокових кредитів. Тобто фактично тих, що можна спрямувати
на розвиток виробництва, впровадження нових технологій, оновлення
устаткування. Крім того, розрахунки показують, що одним із головних джерел
діяльності підприємств стає заборгованість перед бюджетом. Частка
поточної заборгованості з податків, позабюджетних платежів і
страхування в загальній сумі поточної заборгованості підприємств
Мінпромполітики становить 16,6 відсотка. Для порівняння: частка
банківських кредитів у поточній заборгованості - 6,6 відсотка. Однією з причин, що призвели до тяжкого фінансового стану
підприємств, стала недостатність зусиль щодо стягнення належних їм
платежів за реалізовану продукцію. Аналіз форм розрахунків більш
як 450 підприємств, недоїмка кожного з яких перед бюджетом
перевищує 2 млн. грн., що в сумі становить 47 відсотків від
загальної суми недоїмки по Україні, показав, що цими
підприємствами грошовими коштами оплачується тільки 16 відсотків
виручки від реалізації продукції (з виручки від реалізації в 43,3
млрд. грн. грошовими коштами оплачено тільки 7,1 млрд. грн.). Одним із вирішальних напрямків роботи податкової служби є
скорочення податкової заборгованості за рахунок її примусового
стягнення й інших заходів, що дало з початку року 12,2 млрд. грн.,
у тому числі 6,78 млрд. грн. - "живими" грошима. Позитивну роль у скороченні податкової заборгованості
відіграло прийняття постанови Кабінету Міністрів України від
07.09.99 р. N 1648 ( 1648-99-п ) "Про додаткові заходи щодо
мобілізації надходжень до Державного бюджету України на вересень -
жовтень 1999 року". Слід зазначити, що в окремих галузях, які формують бюджет,
створено такі схеми розрахунків, за яких не лише неможливо
проводити роботу зі справляння податків до бюджету, але й зібраних
коштів не вистачає на забезпечення елементарної життєдіяльності.
Це насамперед стосується підприємств електроенергетики, газового
комплексу, металургії. Державною податковою адміністрацією України відпрацьовано
систему прогнозних показників. Хочу зазначити: незважаючи на
випади преси на нашу адресу, практика прогнозування себе
виправдала. Хоча б тому, що в розрахунках ми спираємося насамперед
на реальну базу оподаткування, на встановлені терміни сплати
платежів, на необхідність поповнити втрати доходів через прийняті
Верховною Радою безпрецедентні рішення про зменшення дохідних
джерел. Це дає змогу встановити чіткі орієнтири для кожного
структурного підрозділу на всіх рівнях податкової служби, змушує
уважніше працювати з платниками, краще використовувати
інформаційну базу. Організовано щомісячний моніторинг роботи всіх державних
податкових інспекцій районного рівня з наступним, розглядом
окремих результатів на засіданнях колегії Державної податкової
адміністрації України. На центральному рівні відпрацьовано систему
що-денного аналізу надходжень як до Зведеного, так і до державного
бюджету. І це тоді, як законодавством про оподаткування окремий
облік таких надходжень не передбачено. Ми вважаємо, що жорстка вимогливість до керівників усіх
підрозділів була виправдана. Це сприяло виконанню бюджетних
показників з податку на додану вартість, прибуткового податку з
громадян, збору до Державного інноваційного фонду України. Але
повністю перекрити перелічені втрати бюджету, навіть під
керівництвом уряду, не вдалося. Особлива увага приділяється виконанню контрольних показників
Мінфіну про надходження нецільових коштів державного бюджету - як
критерію оцінки платоспроможності держави (Матриця Мінфіну).
Починаючи з 1997 року на виконання Постанови Верховної Ради
України від 12.07.96 р. N 327/96-ВР "Про структуру бюджетної
класифікації України" Державна податкова адміністрація України
впровадила облік пільг в оподаткуванні юридичних осіб з 12
основних податків, зборів і платежів. Результати перевершили
сподівання. Виявилося, що пільги - це істотна частина бази
оподаткування, що з ряду платежів дорівнює або перевищує суму
надходжень. Наприклад, з ПДВ - у 4,4 раза (обсяг надходжень - 4,9
млрд. грн., обсяг пільг - 21,7 млрд. грн.). У цілому за 9 місяців минулого року через практику
законодавчого надання пільг платники одержали можливість
використати в обігу понад 26 млрд. грн., з них реальні втрати
бюджету становили майже 14 млрд. грн. Напружена робота очікує нас у 2000 році. Податкова служба має
у своєму розпорядженні показники проекту Зведеного бюджету України
на 2000 рік, затвердженого 30 грудня 1999 року. Податковій службі
доведеться забезпечувати мобілізацію 27,5 млрд. грн. із 39,8 млрд.
грн., або 70 відсотків (за проектом бюджету України станом на
30.12.99 р.) Не чекаючи прийняття бюджету, керівництво податкової
адміністрації визначило завдання для кожної обласної адміністрації
та інспекції районного рівня. Практично в кожній інспекції розроблено конкретні заходи,
визначено бази оподаткування та їх відповідність бюджетним
призначенням. Визначено великих платників, доведено конкретні
завдання зі скорочення податкової заборгованості. Нами запропоновано для оздоровлення фінансового стану
підприємств, організацій і установ у законодавчому порядку списати
нараховану їм пеню за умови, що вони до 01.07.2000 р. внесуть до
бюджету нараховані за 1999 рік і перше півріччя 2000 року податки
й обов'язкові платежі, а також реструктуризувати на три роки
заборгованість, що виникла станом на 01.01.99 р. У 2000 році планується здійснити перехід від розрізнених
заходів у різних напрямках податкової діяльності до
організаційно-системного підходу, який грунтується на використанні
всієї доступної інформації. У цілому ж концепція роботи податкової служби у 2000 році
передбачає нову філософію партнерських відносин із платниками,
пріоритетність добровільної сплати, розширення бази оподаткування
за рахунок легалізації "тіньової" економіки і включає такі головні
напрямки: - створення стало працюючої інформаційно-консультаційної
служби для платників податків, якісне надання їм послуг у
фінансовому і податковому плануванні; - розширення практики проведення спільних заходів із
громадськими організаціями підприємців, "круглих столів",
щомісячних "гарячих ліній" за участю керівників податкових органів
усіх рівнів з метою встановлення партнерських взаємовідносин із
платниками податків; - систематична інформаційна підтримка преси, теле- і
радіопрограм на податкову тематику; - тісне співробітництво з громадськими організаціями
підприємців з метою роз'яснення через них податкової політики
держави; - створення спеціальних підрозділів по роботі з великими
платниками податків; - створення системи аналізу фінансово-економічного стану
підприємств. Безумовно, щодо несумлінних платників ми змушені
застосовувати методи примусового стягнення податків у рамках
існуючого законодавства. Розробляючи стратегію подальшого розвитку податкової системи,
Державна податкова адміністрація України першочергове значення
надає організаційній структурі податкових органів, їх місцю і ролі
в системі органів державної виконавчої влади. Програма дій
Кабінету Міністрів України передбачає в організаційній структурі
податкової служби перехід у майбутньому до податкових округів.
Створення міжрайонних і об'єднаних державних податкових інспекцій
- крок до досягнення цієї мети. Крок, що дасть змогу скоротити
витрати на їх утримання, вдосконалити організаційну структуру,
поліпшити надання послуг платникам податків і збільшити
надходження податків до бюджету. Ця робота проводилася в 1998-1999
роках, а нині розроблено Програму укрупнення державних податкових
інспекцій на 2000 - 2001 роки. При цьому ми ставимо за мету
скорочення бюджетних витрат і підвищення якості обслуговування
платників податків. Комплексний підхід у регулюванні податкових відносин в
Україні забезпечило б прийняття Податкового кодексу, який би
усунув недосконалість і неузгодженість податкового законодавства,
забезпечив єдину і стабільну законодавчу базу оподаткування на 5-7
років. Визначений Кодексом рівень вилучення податків становив би
30 відсотків валового внутрішнього продукту.
// Вісник податкової служби України. - 2000. - N 4. - С.11-14.
-----------------------------------------------------------------
Розділ II
Спрощена система оподаткування
З 19.09.1999 р. набрав чинності Указ Президента України
N 746/99 від 28.06.1999 р. "Про внесення змін до Указу Президента
України N 727/98 від 03.07.1998 р. "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва". Цим Указом були внесені істотні доповнення та
зміни до попереднього Указу.
Не зважаючи на те, що зміни в оподаткуванні, внесені Указом,
не супроводжуються внесенням відповідних змін до чинних
законодавчих актів, він у першій редакції успішно діяв з початку
1999 року, найсміливіші з суб'єктів малого підприємництва вже мали
змогу у 1999 році відчути на собі переваги спрощеної системи
оподаткування, обліку та звітності. Але для прийняття
відповідального рішення про перехід до спрощеної системи
оподаткування за "старим Указом" була потрібна певна стратегічна
передбачливість, бо перехід здійснювався з початку календарного
1999 року і на цілий рік. Новий же Указ передбачає можливість
переходу до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з
будь-якого звітного кварталу (але не більш одного разу протягом
календарного року). Таким чином, той хто не встиг зорієнтуватися
на перший квартал 2000 року, може приєднатися до "спрощенців",
надавши письмову заяву до органу державної податкової служби за
місцем реєстрації, не пізніше ніж за 15 днів до початку будь-якого
з наступних звітних кварталів. Однак податкові боржники не зможуть уникнути своїх податкових
"хвостів", тому що згідно з Указом, заяву можна надати лише за
умови сплати всіх встановлених законодавством податків та
обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період. Повернутися до звичайної форми оподаткування також можна з
початку будь-якого звітного кварталу, надавши, не пізніше ніж за
п'ятнадцять днів до його початку, відповідну заяву до органів
державної податкової служби. Спочатку розглянемо коло суб'єктів підприємницької
діяльності, яким не прийдеться "зкуштувати" єдиного податку, тому
що вони за певними ознаками не належать до категорії суб'єктів
малого підприємництва, на яких розповсюджується дія Указу. Це -
довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші
фінансово-кредитні та небанківські фінансові заклади, а також
суб'єкти підприємницької діяльності, більше 25% статутного фонду
яких належить вищезазначеним закладам; суб'єкти підприємницької
діяльності, на які розповсюджується дія Закону України "Про
патентування деяких видів підприємницької діяльності"
( 98/96-ВР ); суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють
спільну діяльність, визначену п. 7.7 Закону "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), а також приватні підприємці,
що здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними виробами, тютюновими
виробами та паливно-мастильними матеріалами. Крім того, всі
приватні підприємці, річний обсяг виручки від реалізації яких
перевищує п'ятсот тисяч гривень і в трудових відносинах з якими
протягом року знаходиться більше десяти осіб, та всі юридичні
особи, у яких середньооблікова чисельність працівників протягом
року більше п'ятдесяти осіб та обсяг річної виручки від реалізації
перевищує один мільйон гривень. Таким чином, всі інші малі підприємства та підприємці можуть
дозволити собі полегшення у житті у вигляді єдиного податку. Не зважаючи на те, що податок в Указі Президента названо
"єдиним", це ще не означає, що крім нього ніякі більш податки та
збори з суб'єктів малого підприємництва не стягуються. Указом
Президента чітко визначено перелік податків та обов'язкових
платежів, платником яких не є суб'єкт малого підприємництва, який
перейшов до сплати єдиного податку: - податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична
особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за
ставкою шість відсотків; - податку на прибуток підприємств; - податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб -
суб'єктів малого підприємництва); - плати (податку) за землю; - збору на спеціальне використання природних ресурсів; - збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації
наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту
населення; - збору до Державного інноваційного фонду; - збору на обов'язкове соціальне страхування; - відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт
і утримання автомобільних доріг загального користування України; - комунального податку; - податку на промисел; - збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; - збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та
сфери послуг; - внесків до Фонду соціального захисту інвалідів; - внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; - плати за патенти згідно з Законом "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ). Загалом шістнадцять податків та зборів, що складає менш ніж
половину від встановлених існуючою системою оподаткування в
Україні. Для суб'єктів малого підприємництва - юридичних та фізичних
осіб порядок оподаткування, ведення обліку та звітність в межах
дії спрощеної системи оподаткування мають певні відмінності. Спочатку розглянемо особливості застосування такої системи
для фізичних осіб. Ставка єдиного податку для фізичних осіб - суб'єктів малого
підприємництва є фіксованою і встановлюється за місцем їх
державної реєстрації у розмірі від двадцяти до двохсот гривень, а
також п'ятдесят відсотків встановленого розміру єдиного податку за
кожного найманого працівника. Таким чином, сума податку для
наведеної категорії платників податків не залежить ні від розміру
отриманого прибутку, ні від розміру отриманої виручки. Окремі підприємці - фізичні особи вже мали змогу
"оподатковуватися" шляхом сплати фіксованої суми податку, згідно
зі змінами внесеними Законом N 129/98-ВР від 13.02.1998 р. до
Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ). Однак такий порядок могла застосовувати лише вузька
категорія підприємців - ті, що ведуть торгівлю на ринках та
сплачують ринковий збір. Здійснити перехід до сплати єдиного
податку та спрощеної системи оподаткування може приватний
підприємець, який займається будь-яким видом діяльності, окрім
торгівлі лікеро-горілчаними виробами, тютюновими виробами та
паливно-мастильними матеріалами. Крім того, при сплаті фіксованого
податку за основним видом діяльності, доходи від здійснення інших
видів підприємницької діяльності оподатковуються в загальному
порядку. А при сплаті єдиного податку - підприємець, який
займається декількома видами діяльності, сплачує податок один раз
на місяць за максимальною ставкою. Максимальна ставка фіксованого
податку була встановлена у розмірі ста гривень для приватних
підприємців, які не застосовують працю найманих працівників, а
єдиного податку - двісті гривень. Однак максимальний обсяг виручки
від реалізації з урахуванням ПДВ при сплаті приватним підприємцем
єдиного податку не може перевищувати п'ятсот тисяч гривень за рік,
а при сплаті фіксованого податку - лише сто дев'ятнадцять тисяч
гривень. Таким чином, якщо співвіднести максимально можливі річні
суми кожного податку з максимально передбаченою сумою виручки, ми
бачимо що при сплаті єдиного податку співвідношення зазначених
показників - 0,48%, при сплаті фіксованого податку - 1,01%. Крім
того, платники єдиного податку протягом року можуть застосовувати
працю не більш як десяти найманих працівників, проти п'яти - при
сплаті фіксованого податку. Крім названих переваг оподаткування приватних підприємців за
схемою єдиного податку не має обмежень щодо форми розрахунків з
покупцями за товар, на відміну від юридичних осіб - їм не
заборонено отримувати оплату за свій товар у негрошовій формі.
Також нова редакція Указу містить в собі ряд додаткових норм,
порівняно з попередньою редакцією, які можуть привабити більшу
кількість приватних підприємців. Так, особи, що перейшли до сплати
єдиного податку, не є платниками ПДВ, винагорода, сплачувана
найманим працівникам, не підлягає включенню до сукупного
оподатковуваного доходу таких працівників, не утримуються і не
сплачуються збори до державних цільових фондів із заробітної плати
найманих працівників, приватні підприємці звільняються від
придбання патентів, згідно з Законом "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ). Аналізуючи наведені особливості спрощеної системи
оподаткування для приватних підприємців, кожному підприємцю
неважко оцінити: вигідно йому перейти до сплати єдиного податку,
чи ні? Важче зорієнтуватися суб'єктам підприємницької діяльності -
юридичним особам, адже на їх вибір пропонуються дві ставки єдиного
податку: - 6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг) без урахуванням акцизного збору, за умови сплати ПДВ,
згідно з Законом "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ); - 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг) без урахуванням акцизного збору, за умови включення ПДВ до
складу єдиного податку. В Указі зазначено, що виручкою від реалізації вважається сума
фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на
розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з
продажу товарів. З введенням нової категорії платників єдиного податку -
"10%-ників", перед вибором постали й "6%-ники" 1999 року (для яких
6% податок був вигідним): що краще - 6% чи 10%? Єдиною та досить істотною відмінністю 10% податку від 6%
податку є те, що "10%-ники" не сплачують ПДВ, а згідно з нормами
Указу він включається до складу єдиного податку. З цього приводу
Державна податкова адміністрація своїм листом N 14310/7/15-1317
( v4310225-99 ) від 23.09.1999 р. дала роз'яснення, що "суб'єкти
підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і обрали
ставку єдиного податку у розмірі 10% від обсягу реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування сум акцизного
збору, відповідно до ст. 3 цього Указу не є платниками податку на
додану вартість. Отже, відповідно до Закону "Про податок на додану
вартість" N 168/97-ВР від 03.04.1997 р. такі суб'єкти
підприємницької діяльності не мають право виписувати податкові
накладні". Неможливо розглядати вигідність застосування будь-якої
фінансової схеми на конкретному підприємстві, абстрагуюючись від
ситуації на ринку, в широкому розумінні цього слова. Розмірковуючи
над роз'ясненням податкової адміністрації, можна припустити, що
існує ймовірність ризику, для платників 10% податку потрапити до
розряду менш привабливих контрагентів щодо співробітництва з
суб'єктами підприємницької діяльності - платниками ПДВ через
неспроможність виписувати податкові накладні. Хто ж нічого не
втратить - це ті, хто продає свої товари або послуги кінцевому
споживачеві, на якому переривається податкова естафета з ПДВ. Якщо ж підприємство знаходиться десь на середині цієї
дистанції, то вимушена втрата ним права передавати естафетну
паличку у вигляді податкової накладної і відповідно права на
податковий кредит з ПДВ може істотно занизити його рейтинг на
ринку наданих ним послуг. Теоретично зрівняти свої шанси по цьому
показнику з платниками ПДВ така юридична особа може лише, знизивши
вартість власного товару (робіт, послуг) на 20%. На перший погляд,
знизивши продажну вартість на 20%, у "10%-ників", після сплати
ними основних податків, за-лишається не набагато менша сума коштів
для подальшого розподілу. Не зважаючи на те, що "10%-ники" не є платниками ПДВ, все ж
вони, як і "6%-ники", сплачують ПДВ у складі ціни постачальника.
Це і є та величина "X", яка з'являється у розрахунку "10%-ника".
Проте, якщо 6%-ники" мають змогу зменшити свої податкові
зобов'язання з ПДВ на суму ПДВ, сплачену постачальникам,
"10%-ники" ж компенсують сплачений постачальникам ПДВ за рахунок
власних коштів. Таким чином, спадає на думку елементарний
висновок: чим менше у "10%-ника" сплаченого постачальникам ПДВ у
складі його витрат обігу або виробництва, тим більш приваблива для
нього ця ставка оподаткування. У чому, поза сумнівом, очевидна привабливість переходу до
спрощеної системи оподаткування як для юридичних, так і для
фізичних осіб, так це - у спрощенні вимог щодо обліку та
звітності. До того ж, для фізичних осіб використання ЕККА в розрахунках
із споживачами не є обов'язковим. Суб'єкти малого підприємництва
згідно з чинним Указом повинні вести книгу обліку доходів і
витрат, додатково юридичні особи ведуть також й касову книгу. ДПА
України відповідно до нової редакції Указу наказом N 554
( z0713-99 ) від 12.10.1999 р. затвердила нову форму книги обліку
доходів та витрат. Передбачено, що платники єдиного податку ведуть
податковий облік і, безумовно, звітують до ДПІ лише з тих
податків, платниками яких вони є після переходу на спрощену
систему оподаткування. Все це стосується податкового обліку, разом
з тим, ведення бухгалтерського обліку юридичними особами ніхто не
відміняв. Згідно з Указом порядок ведення спрощеного обліку та
звітності суб'єктами малого підприємництва затверджується
Міністерством фінансів. Крім того, при будь-якій системі
оподаткування зберігаються вимоги стосовно документального
оформлення операцій згідно з Положенням про документальне
забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого
наказом Мінфіну N 88 ( z0168-95 ) від 24.05.1995 р.
І. Шпак, аудиторська фірма "Хоук-аудит"
Юридичний вісник України. - 2000. - N 4. - С.6.
-----------------------------------------------------------------
Розділ III
Дохід професійної ознаки не має

Приватний нотаріус є не гіршим за будь-якого іншого

платника прибуткового податку
Триває напружена пора у відділах місцевих податкових
інспекцій з питань оподаткування доходів громадян - з 1 січня до 1
березня всі, хто минулого року одержував доходи не тільки за
основним місцем роботи, мають відзвітувати податківцям, подавши
декларацію про свій річний сукупний дохід. Але як бути в цій
ситуації приватним нотаріусам?
З одного боку, приватні нотаріуси отримують доходи нібито за
основним місцем роботи. Однак відповідного запису в трудовій
книжці не мають, а сам процес отримання доходів приватним
нотаріусом дуже нагадує підприємницьку діяльність. Проте, як і
будь-який громадянин, приватний нотаріус має сплачувати
прибутковий податок. То за якою ставкою він повинен це робити і чи
треба приватному нотаріусові декларувати свій річний сукупний
дохід? Роз'яснення з цього приводу (після численних непорозумінь,
які на місцях вирішити було неможливо) надала ДПАУ в листі "Про
оподаткування приватних нотаріусів прибутковим податком" від
07.06.99 N 8106/7/17-0517 ( v8106225-99 ), відповідний лист вийшов
і зі стін Міністерства юстиції - від 8.06.99 N 34-3/782. На жаль,
торік обидва документи потрапили до рук платників податку і
податківців вже після закінчення терміну "прибуткового" звітування
і не змогли позбавити приватних нотаріусів зайвого клопоту. Але
цього року такий шанс ще лишився! Єдиний принцип оподаткування особистих доходів громадян на
основі обчислення прибуткового податку з їхньої сукупної річної
суми існує в Україні з 1993 року (введений декретом КМУ "Про
прибутковий податок з громадян" від 26.12.92 N 13-92, який діє й
нині з численними змінами і доповненнями). Відповідно до ст. 6
цього декрету об'єктом оподаткування у громадян, які мають
постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний
дохід за календарний рік (що складається з місячних сукупних
оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на
території України, так і за її межами. Зазначеним декретом обов'язки нарахування, утримання та
перерахування прибуткового податку до бюджету покладено на
підприємства, установи, організації всіх форм власності та
фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які
проводять виплати громадянам, та податкові органи. Діючі ставки
прогресивного оподаткування сукупного доходу громадян запроваджені
указом Президента від 21.11.95 N 1082/95 "Про внесення змін до
указу Президента України від 13.09.94 N 519". Отже, доходи, одержувані громадянами не за місцем основної
роботи (служби, навчання), оподатковуються за ставкою 20% в
(порядку, викладеному в розділі III декрету. Однак, враховуючи
специфіку одержання доходів приватними нотаріусами, застосування
загального порядку оподаткування їхніх доходів є безпідставним. Громадянам, які одержують доходи від здійснення
підприємницької діяльності та одержують інші доходи, у тому числі
від приватної нотаріальної діяльності (ст. 14 вищезгаданого
декрету та п. 14 Інструкції про прибутковий податок з громадян
( z0064-93 ), обчислення прибуткового податку проводять податкові
органи. Це здійснюється на підставі декларації громадян про
очікуваний (оціночний) у поточному році або про фактично одержаний
у продовж року дохід, матеріалів перевірок діяльності громадян,
проведених податковими органами, та відомостей за ф. N 2.
Податківці також проводять річні перерахунки податку на підставі
декларацій про доходи, що подаються громадянами до 1 березня року,
наступного за звітним. Здійснення нотаріусом приватної нотаріальної практики є
основним видом його професійної трудової діяльності, а тому
доходи, одержувані нотаріусами від вчинення нотаріальних дій та
надання правових послуг, не можуть вважатися такими, що одержані
не за місцем основної роботи. Втім, через незалежність професійної
діяльності нотаріусів чинним законодавством не передбачено ведення
їх трудових книжок за основним місцем роботи. Відповідно до ст. 32 Закону "Про нотаріат" ( 3425-12 )
доходи, одержані приватними нотаріусами за вчинення нотаріальних
дій та надання додаткових послуг, оподатковуються прибутковим
податком за ставками, встановленими чинним законодавством України. Враховуючи, що приватні нотаріуси вчиняють нотаріальні дії
(надають послуги правового характеру) як в інтересах юридичних
осіб, так і громадян і дохід у вигляді відповідної плати за такі
дії надходять їм з різних джерел, під час обчислення прибуткового
податку податковими органами мають застосовуватися ставки
прогресивного оподаткування, встановлені вищезазначеним указом. Крім цього, згідно з п. 3 ст. 1 Закону "Про збір на
обов'язкове соціальне страхування" ( 402/97-ВР ) приватні
нотаріуси є самостійними платниками збору на обов'язкове соціальне
страхування.
Галина Костєрєва
// Закон & бізнес. - 2000. - N 5. - С.7.
_________________________________________________________________
Розділ IV
Без права на зменшення
У практиці приватних підприємців нерідко виникають суперечки
з податковими органами щодо правомірності застосування ст. 6
Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ), що
містить перелік сум, на які зменшується сукупний оподатковуваний
дохід під час нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування підприємцям - фізичним особам. Адже цей збір
нараховується на ту ж саму суму, що і прибутковий податок. То чи є
спільними зазначені винятки?
Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону "Про збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) зазначений збір з
підприємців - фізичних осіб обчислюється, виходячи з суми
оподатковуваного доходу (прибутку). Такий дохід (прибуток)
визначається відповідно до ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) та Інструкції про прибутковий
податок з громадян, затвердженої наказом ГДПІ від 21.04.93 N 12
( z0064-93 ) (з подальшими змінами та доповненнями). Такою є
відповідь на це запитання у листі ВАСУ "Про деякі питання практики
застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного
законодавства" від 21.06.99 N 01-8/292 ( v_292800-99 ). Згідно зі ст. 13 Декрету оподатковуваним доходом вважається
сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки
у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими
витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці
витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони
враховуються податковими органами під час проведення остаточних
розрахунків за нормами, визначеними ГДПІ. До складу витрат,
безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати,
що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг) за
переліком, визначеним ГДПІ і Міністерством економіки України. Тобто жодних посилань ані на ст. 6 Декрету, ані на іншу
можливість зменшення оподатковуваного доходу в наведеній статті
немає. Отже, застосування ст. 6 Декрету в разі нарахування збору
на обов'язкове державне пенсійне страхування підприємцям -
фізичним особам (чи комусь іншому також) є неправомірним.
Віктор Руденко
// Закон & бізнес. - 2000. - N 5. - С.7.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Зміст
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: