open
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний
                             
                             
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ

РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
Л И С Т
12.01.2008 N 219

Щодо штрафних санкцій за продаж основних

засобів без застосування РРО

Державний комітет України з питань регуляторної політики та
підприємництва розглянув лист стосовно надання
роз'яснення законності дій ОДПІ при проведенні виїзної
планової перевірки СП щодо нарахування штрафних санкцій за
продаж цим підприємством основних засобів (вантажних автомобілів)
без застосування реєстраторів розрахункових операцій та придбання
торгового патенту та в межах компетенції повідомляє наступне.
Статтею 1 Закону України від 06.07.95 N 265 ( 265/95-ВР )
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265)
визначено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються
фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або
юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими
відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької
діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій
та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні
послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а
також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької
діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної
валюти.
Відповідно до статті 1 Закону України від 23.03.96 N 98/96
( 98/96-ВР ) "Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності" патентуванню підлягає торговельна діяльність за
готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та
кредитних карток на території України, діяльність з обміну
готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими
платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті та з кредитними
картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального
бізнесу та побутових послуг.
При цьому під торговельною діяльністю у цьому Законі
( 98/96-ВР ) слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю,
діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері
за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з
використанням кредитних карток.
Загальні умови провадження торговельної діяльності визначені
Порядком провадження торговельної діяльності та правилами
торговельного обслуговування населення, затвердженими постановою
Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 N 833 ( 833-2006-п )
(далі - Порядок та правила).
Порядком та правилами ( 833-2006-п ) встановлено, що
торговельна діяльність провадиться суб'єктами господарювання у
сфері роздрібної та оптової торгівлі.
У цьому Порядку та правилах ( 833-2006-п ) визначено, що
терміни вживаються у значенні, наведеному у ДСТУ 4303-2004
"Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять"
(далі - ДСТУ 4303-2004) і ДСТУ 4281-2004 "Заклади ресторанного
господарства. Класифікація".
Так, згідно з ДСТУ 4303-2004 слід вважати: Роздрібна торгівля - вид економічної діяльності у сфері
товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу
і надання йому торговельних послуг. Оптова торгівля - вид економічної діяльності у сфері
товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами
поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу
через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання і надання
пов'язаних з цим послуг.
Разом з тим суб'єкт господарювання під час здійснення
підприємницької діяльності повинен керуватися також положеннями
Господарського ( 436-15 ) та Цивільного кодексів України
( 435-15 ), які встановлюють загальні норми провадження такої
діяльності.
Так, господарсько-торговельною діяльністю, згідно з главою 30
ГК України ( 436-15 ), є діяльність, що здійснюється суб'єктами
господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію
продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного
споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх
реалізацію шляхом надання відповідних послуг.
Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися
суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне
постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля;
роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в
оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні
торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по
забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.
Тому для визначення необхідності придбання торгового патенту
та застосування РРО у разі здійснення несистематичного продажу
основних засобів (автомобілів) необхідно визначити, чи може
розглядатися така операція, як торговельна діяльність.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України
( 436-15 ) під господарською діяльністю у цьому Кодексі
розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері
суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію
продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру,
що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення
економічних і соціальних результатів та з метою одержання
прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -
підприємцями.
У свою чергу статтею 42 ГК України ( 436-15 ) встановлено, що
підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на
власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами
господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і
соціальних результатів та одержання прибутку.
Тобто торговельна діяльність як вид економічної та
господарської діяльності передбачає систематичність її здійснення
та отримання відповідного прибутку.
У випадку, якщо реалізація основних засобів здійснюється
несистематично та має разовий характер, то така реалізація не може
розглядатись як торговельна діяльність у розумінні Закону України
про патентування ( 98/96-ВР ).
Стосовно застосування реєстраторів розрахункових операції під
час продажу основних засобів, то Законом України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) не надано визначення терміна
"сфера торгівлі".
Отже, суб'єкт господарювання під час визначення зазначеного
терміну повинен керуватися діючими законодавчими та
нормативно-правовими актами, зокрема положеннями Цивільного
( 435-15 ) та Господарського кодексів України ( 436-15 ) та
Порядком провадження торговельної діяльності та правилами
торговельного обслуговування населення ( 833-2006-п ).
Виходячи із зазначеного, на думку Держкомпідприємництва, при
реалізації основних засобів СП має право не застосовувати
РРО та здійснювати таку реалізацію без придбання торгового
патенту.
Крім того, слід зазначити, що ні Закон про патентування
( 98/96-ВР ), ні Закон про РРО ( 265/95-ВР ) не містять жодних
норм щодо реалізації основних засобів підприємствами, які не
здійснюють торговельну діяльність.
Окремо звертаємо увагу на те, що Порядком надання податкових
роз'яснень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
16.05.2001 N 494 ( 494-2001-п ) роз'яснення повинні надаватися
згідно з цим Порядком виходячи з положень Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), принципів
оподаткування, визначених у Законі України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ), та економічного змісту того чи іншого
виду податку, збору (обов'язкового платежу).
У свою чергу відповідно до підпункту "д" підпункту 4.4.2
пункту 4.4 статті 4 Закону України від 21.12.2000 N 2181
( 2181-14 ) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" не може бути
притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв
відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за
відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають
пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на
підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи
узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи
надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або
узагальнюююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому,
яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів
судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають
пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.
Одночасно зазначаємо, що на підставі статті 14 Закону України
"Про державну податкову службу України" ( 509-12 ) рішення, дії
або бездіяльність органів державної "податкової служби та їх
посадових осіб "можуть бути оскаржені у встановленому законом
порядку.
Тобто суб'єкт підприємницької діяльності має право оскаржити
дії посадових осіб органів державної податкової служби у судовому
порядку шляхом звернення до відповідного суду.
Заступник голови О.Сахненко

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: