open
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний

Конвенція

про безпеку та гігієну праці на шахтах

N 176

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративного радою Міжнародного
бюро праці і зібралася 6 червня 1995 року на свою 82-у сесію,

беручи до уваги відповідні міжнародні конвенції і
рекомендації щодо праці і, зокрема, Конвенцію 1957 року про
скасування примусової праці ( 993_013 ), Конвенцію ( 993_116 ) і
Рекомендацію ( 993_019 ) 1960 року про захист від радіації,
Конвенцію ( 993_064 ) і Рекомендацію 1963 року про забезпечення
машин захисними пристроями, Конвенцію і Рекомендацію 1964 року про
допомоги у випадках виробничого травматизму ( 993_245 ), Конвенцію
( 993_061 ) і Рекомендацію 1965 року про мінімальний вік допуску
на підземні роботи, Конвенцію 1965 року про медичний огляд молодих
людей для підземних робіт ( 993_060 ), Конвенцію ( 993_051 ) і
Рекомендацію 1977 року про виробниче середовище (забруднення
повітря, шум і вібрація), Конвенцію ( 993_050 ) і Рекомендацію
( 993_075 ) 1981 року про безпеку та гігієну праці, Конвенцію
( 993_042 ) і Рекомендацію ( 993_072 ) 1985 року про служби
гігієни праці, Конвенцію ( 993_041 ) і Рекомендацію 1986 року про
азбест ( 993_304 ), Конвенцію ( 993_021 ) і Рекомендацію
( 993_094 ) 1988 року про безпеку та гігієну праці в будівництві,
Конвенцію ( 993_009 ) і Рекомендацію ( 993_303 ) 1990 року про
хімічні речовини та Конвенцію і Рекомендацію ( 993_020 ) 1993 року
про відвернення великих промислових аварій,

вважаючи, що працівники потребують і вони мають право на
інформацію, професійну підготовку і дійсні консультації, а також
на участь у розробці і вжитті заходів щодо безпечних і здорових
умов праці, з огляду на небезпеки і ризики, на які вони
наражаються в гірничій промисловості,

визнаючи бажаним відвертати всі смертельні нещасні випадки,
травми чи захворювання, які зачіпають працівників або населення,
або шкоду, заподіяну оточуючому середовищу, що є наслідком
виробничої діяльності в гірничій промисловості,

беручи до уваги потребу в співробітництві між Міжнародною
організацією праці, Всесвітньою організацією охорони здоров'я,
Міжнародним агентством з атомної енергії та іншими відповідними
установами і беручи до уваги відповідні акти, зводи практичних
правил, кодекси і директиви, видані цими організаціями,

постановивши ухвалити ряд пропозицій щодо безпеки та гігієни
праці на шахтах, що є четвертим пунктом порядку денного сесії, і

вирішивши надати цим пропозиціям форму міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять другого дня червня місяця тисяча
дев'ятсот дев'яносто п'ятого року наступну конвенцію, яка може
називатися Конвенцією 1995 року про безпеку та гігієну праці на
шахтах:

Розділ I. Визначення

Стаття 1

Стосовно до цієї Конвенції термін "шахта" застосовується:

a) до майданчиків, розташованих на поверхні, або до підземних
ділянок, на яких здійснюються, зокрема, такі види робіт:

i) геологічне розвідування родовищ корисних копалин, крім
нафти і газу, з механічним порушенням поверхні;

ii) видобуток корисних копалин, крім нафти і газу;

iii) збагачення корисних копалин, що видобуваються, включаючи
дроблення, розмелювання, концентрацію або промивання видобутих
матеріалів;

b) до всієї техніки, обладнання, пристроїв, установок,
будівель та інженерних споруд, які експлуатуються у зв'язку з
видами робіт, зазначеними вище в підпункті "a".

2. Стосовно до цієї Конвенції термін "роботодавець" означає
будь-яку фізичну або юридичну особу, яка наймає одного чи більше
працівника на шахті, а також, залежно від обставин, компанію,
основного підрядчика, підрядчика чи субпідрядчика.

Розділ II. Сфера регулювання і способи застосування

Стаття 2

1. Ця Конвенція застосовується на всіх шахтах.

2. Компетентний орган кожної держави-члена, яка ратифікує цю
Конвенцію, після консультації з найбільш представницькими
організаціями заінтересованих роботодавців і працівників:

a) може виключати певні категорії шахт зі сфери застосування
цієї Конвенції або певних її положень, якщо загальний захист, що
надається на цих шахтах відповідно до національних законодавства і
практики, не нижчий за той, який би надавався в результаті
цілковитого застосування положень цієї Конвенції;

b) у разі виключення певних категорій шахт відповідно до
вищезазначеного підпункту "a" складає плани послідовного включення
всіх шахт до сфери застосування цієї Конвенції.

3. Кожна держава-член, яка ратифікує цю Конвенцію і
використає передбачену вище в пункті 2 "a" можливість, у своїй
першій доповіді про застосування цієї Конвенції, яка направляється
відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці
( 993_154 ), вказує кожну категорію виключених таким чином шахт і
причини такого виключення.

Стаття 3

Кожна держава-член з урахуванням національних умов і практики
та після консультацій з найбільш представницькими організаціями
заінтересованих роботодавців і працівників розробляє, здійснює та
періодично переглядає погоджену політику в галузі безпеки та
гігієни праці на шахтах, особливо щодо заходів, які спрямовані на
застосування положень цієї Конвенції.

Стаття 4

1. Заходи щодо забезпечення застосування Конвенції
приписуються національним законодавством.

2. В разі необхідності це національне законодавство
доповнюється:

a) технічними стандартами, посібниками чи зводами практичних
правил; або

b) іншими засобами застосування, які відповідають
національній практиці, що визначається компетентним органом.

Стаття 5

1. На виконання пункту 1 статті 4 національним законодавством
призначається компетентний орган для здійснення нагляду та
регулювання різних аспектів безпеки та гігієни праці на шахтах.

2. Таке національне законодавство передбачає:

a) контроль за станом безпеки та гігієни праці на шахтах;

b) інспектування шахт інспекторами, призначеними для цієї
мети компетентним органом;

c) процедури повідомлення і розслідування смертельних і
тяжких нещасних випадків, небезпечних подій і катастроф на шахтах
у тому розумінні, як кожне із зазначеного визначається
національним законодавством;

d) збирання і публікування статистичних даних про нещасні
випадки, професійні захворювання і небезпечні події в тому
розумінні, як кожне із зазначеного визначається національним
законодавством;

e) надання компетентному органу повноважень зупиняти чи
обмежувати виробничу діяльність на шахті через поганий стан
безпеки та гігієни праці, доки умови, які дали підстави для такого
зупинення чи обмеження, не будуть виправлені; і

f) встановлення ефективних процедур, що забезпечують
реалізацію прав працівників та їхніх представників на участь у
консультаціях з питань безпеки та гігієни праці на робочому місці
та на участь у проведенні заходів щодо забезпечення безпечних і
здорових умов праці на робочому місці.

3. Таке національне законодавство забезпечує, щоб
виробництво, зберігання, транспортування та використання вибухових
речовин та ініціюючих пристроїв на шахті здійснювалися особами,
які мають кваліфікацію та необхідний для цього дозвіл, або під
їхнім безпосереднім контролем.

4. Таке національне законодавство встановлює:

a) вимоги щодо гірничорятувальних робіт, першої медичної
допомоги та відповідного медичного забезпечення;

b) зобов'язання забезпечувати та адекватно утримувати
саморятівники для працівників, зайнятих на підземних роботах у
вугільних шахтах, і, в разі необхідності, на інших підземних
шахтах;

c) захисні заходи щодо відпрацьованих гірничих виробок, з тим
щоб небезпека для життя і здоров'я була усунена або зведена до
мінімуму;

d) вимоги щодо безпечного складування, транспортування і
розміщення небезпечних речовин, використовуваних у гірничому
виробництві, та відходів від гірничого виробництва; та

e) в разі необхідності, зобов'язання надавати достатні
санітарні вигоди та приміщення для умивання, зміни одягу і
вживання їжі і утримувати їх у гігієнічному стані.

5. Таке національне законодавство передбачає, що
роботодавець, відповідальний за шахту, забезпечує підготовку
відповідних планів гірничих виробок до введення їх в експлуатацію,
а в разі здійснення будь-яких істотних змін - періодичне
поновлення таких планів і їхня доступність на шахті для
ознайомлення з ними.

Розділ III. Заходи щодо відвернення ризиків та захисту на шахті

A. Відповідальність роботодавців

Стаття 6

Вживаючи заходів щодо відвернення ризиків та захисту,
передбачених у цьому розділі даної Конвенції, роботодавець оцінює
ризики і впливає на них у такому порядку пріоритетності:

a) усунення ризику;

b) контроль за ризиком на його початку;

c) зведення ризику до мінімуму засобами, які включають
розробку систем ведення безпечних робіт; і

d) якщо ризик зберігається, забезпечення застосування засобів
індивідуального захисту,

виходячи з того, що є розумним, практично застосовним і
здійсненним, а також з успішної практики і виявлення належної
старанності.

Стаття 7

Роботодавці вживають всіх необхідних заходів для усунення або
зведення до мінімуму ризиків для життя і здоров'я на шахтах, які
знаходяться під їхнім контролем, і, зокрема:

a) забезпечують, щоб під час проектування шахти, її
будівництва та оснащення електротехнічним, механічним та іншим
обладнанням, включаючи систему зв'язку, створювалися умови для її
безпечної роботи і здорове виробниче середовище;

b) забезпечують, щоб шахта вводилася в експлуатацію,
експлуатувалася, обслуговувалася і виводилася з експлуатації таким
чином, щоб працівники могли виконувати покладені на них виробничі
завдання, не ставлячи під загрозу ні свою безпеку і здоров'я, ні
безпеку і здоров'я інших осіб;

c) вживають заходів щодо підтримання стійкості порід у
місцях, куди люди мають доступ у зв'язку з виконанням своєї
роботи;

d) обладнують, у разі практичної здійсненності, два виходи
від кожного робочого місця під землею, кожний з яких має вести до
окремих засобів виходу на поверхню;

e) забезпечують контроль за виробничим середовищем, оцінку і
регулярну перевірку її стану з метою виявлення різних небезпек,
під впливом яких можуть опинитися працівники, та оцінку рівня
цього впливу;

f) забезпечують належну вентиляцію всіх підземних гірничих
виробок, до яких дозволений доступ людей;

g) для зон, що піддаються особливим ризикам, розробляють і
здійснюють оперативний план і заходи з метою забезпечення
безпечного ведення робіт і захисту працівників;

h) вживають запобіжних заходів, що відповідають характеру
гірничих робіт, з метою попередження, виявлення та боротьби з
виникненням і розповсюдженням пожеж та запобігання вибухам; і

i) забезпечують в разі виникнення серйозної загрози безпеці
та здоров'ю працівників припинення роботи та евакуацію працівників
у безпечне місце.

Стаття 8

Роботодавець підготовляє для кожної шахти план надзвичайних
заходів, який враховує обгрунтовано передбачувані промислові
аварії та природні катастрофи.

Стаття 9

Якщо працівники зазнають впливу фізичних, хімічних або
біологічних факторів ризику, роботодавець:

a) інформує працівників у зрозумілій для них формі щодо
небезпек, пов'язаних з їхньою роботою, факторів ризику для
здоров'я та відповідних заходів щодо відвернення ризиків і
захисту;

b) вживає відповідних заходів щодо усунення або зведення до
мінімуму ризиків, які виникають внаслідок впливу цих факторів;

c) якщо належний захист від ризику нещасного випадку або
шкоди для здоров'я, включаючи вплив шкідливих умов, не може бути
забезпечений іншими засобами, надає і утримує в належному стані
без витрат для працівника відповідні засоби захисту, одяг, в разі
необхідності, та інші засоби, які визначаються національним
законодавством; і

d) надає працівникам, які постраждали внаслідок травми або
захворювання на робочому місці, першу медичну допомогу, належні
транспортні засоби для перевезення їх від робочого місця і доступ
до відповідних медичних закладів.

Стаття 10

Роботодавець забезпечує:

a) проведення для працівників безплатно відповідних програм
професійної підготовки і перепідготовки та отримання ними
зрозумілих інструкцій з питань безпеки та гігієни праці, а також
щодо виконання дорученої роботи;

b) здійснення під час кожної зміни належного нагляду і
контролю з метою забезпечення безпечної експлуатації шахти і
відповідно до вимог національного законодавства;

c) введення системи, за якої прізвища всіх осіб, які
знаходяться під землею, можуть бути точно відомі в будь-який час,
а також їхнє можливе місцеперебування;

d) проведення розслідувань і вжиття відповідних коригуючих
заходів у зв'язку зі всіма нещасними випадками та небезпечними
подіями, що визначаються як такі національним законодавством; і

e) подання компетентному органу звітів щодо нещасних випадків
і небезпечних подій відповідно до національного законодавства.

Стаття 11

Виходячи із загальних принципів гігієни праці та відповідно
до національного законодавства роботодавець забезпечує проведення
регулярного медичного нагляду за працівниками, на яких на їхньому
робочому місці впливають фактори підвищеної небезпеки, характерні
для гірничої промисловості.

Стаття 12

Якщо два або більше роботодавців здійснюють роботи на одній і
тій самій шахті, то роботодавець, відповідальний за шахту,
координує вжиття всіх заходів, пов'язаних з безпекою та гігієною
праці працівників, і несе головну відповідальність за безпечність
робіт. Це не звільняє кожного з роботодавців від відповідальності
за вжиття всіх заходів, пов'язаних з безпекою та гігієною праці
їхніх працівників.

B. Права та обов'язки працівників та їхніх представників

Стаття 13

1. Відповідно до національного законодавства, про яке йдеться
в статті 4, працівники мають такі права:

a) повідомляти про нещасні випадки, небезпечні події та
небезпеки роботодавця та компетентний орган;

b) вимагати і добиватися, в разі наявності побоювань щодо
стану безпеки та гігієни праці, проведення інспекції та
розслідувань роботодавцем і компетентним органом;

c) знати про небезпеки на робочому місці, які можуть
загрожувати їхній безпеці чи здоров'ю, та отримувати інформацію
про це;

d) отримувати наявну у роботодавця чи у компетентного органа
інформацію щодо їхньої безпеки або здоров'я;

e) залишати будь-яке місце в шахті в разі виникнення такої
ситуації, яка, на їхню думку, дає достатні підстави вважати, що
виникла серйозна загроза для їхньої безпеки чи здоров'я; і

f) колективно обирати представників з безпеки та гігієни
праці.

2. Представники працівників з безпеки та гігієни праці, про
яких йшлося вище в пункті 1 "f", мають відповідно до національного
законодавства такі права:

a) представляти працівників з усіх питань безпеки та гігієни
праці на робочому місці, включаючи, в разі необхідності,
реалізацію прав, передбачених вище в пункті 1;

b) i) брати участь у проведенні інспекції та в
розслідуваннях, які проводяться роботодавцем і компетентним
органом на робочому місці; і

ii) контролювати стан справ в галузі безпеки та гігієни праці
та проводити відповідні розслідування;

c) користуватися послугами консультантів і незалежних
експертів;

d) своєчасно проводити консультації з роботодавцем з питань
безпеки та гігієни праці, в тому числі щодо політики та процедур у
цій сфері;

e) проводити консультації з компетентним органом; і

f) отримувати повідомлення про нещасні випадки та небезпечні
події, що мали місце на ділянці, представляти яку вони були
обрані.

3. Процедури щодо здійснення зазначених в пунктах 1 і 2 прав
установлюються:

a) національним законодавством; і

b) шляхом консультацій між роботодавцями і працівниками та
їхніми представниками.

4. Національне законодавство забезпечує, щоб зазначені в
пунктах 1 і 2 права могли здійснюватись без дискримінації або
санкцій.

Стаття 14

Національне законодавство зобов'язує працівників відповідно
до отриманої ними підготовки:

a) дотримуватись приписаних заходів з безпеки та гігієни
праці;

b) вживати розумних заходів щодо забезпечення власної безпеки
та охорони свого здоров'я, а також безпеки та здоров'я інших осіб,
яким може бути завдано шкоди внаслідок їхніх дій або бездіяльності
в роботі, включаючи належне утримання та використання наданих у
їхнє розпорядження для цієї мети захисного одягу, засобів та
обладнання;

c) негайно інформувати свого безпосереднього керівника про
будь-яку ситуацію, яка, на їхню думку, може ставити під загрозу
їхню безпеку або здоров'я чи безпеку або здоров'я інших осіб, і з
якою вони самі не можуть впоратися належним чином; і

d) співпрацювати з роботодавцем, з тим щоб він міг виконувати
покладені на нього цією Конвенцією обов'язки та зобов'язання.

C. Співпраця

Стаття 15

Вживають відповідно до національного законодавства заходів,
які заохочують співпрацю між роботодавцями і працівниками та
їхніми представниками з метою підвищення рівня безпеки та гігієни
праці на шахтах.

Розділ IV. Застосування

Стаття 16

Держава-член:

a) вживає всіх необхідних заходів, включаючи введення
відповідних санкцій і коригуючих заходів, з метою забезпечення
ефективного застосування положень цієї Конвенції; та

b) забезпечує діяльність відповідних служб інспекції для
контролю за вжиттям заходів на виконання цієї Конвенції і
забезпечує ці служби ресурсами, необхідними для виконання ними
своїх завдань.

Розділ V. Заключні положення

Стаття 17

Офіційні грамоти щодо ратифікації цієї Конвенції
направляються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.

Стаття 18

1. Ця Конвенція має обов'язкову силу тільки для тих членів
Міжнародної організації праці, ратифікаційні грамоти яких
зареєстровані Генеральним директором.

2. Вона набуде чинності через 12 місяців після дати
реєстрації Генеральним директором ратифікаційних грамот двох
членів Організації.

3. Згодом ця Конвенція набуде чинності для кожної
держави-члена Організації через 12 місяців після дати реєстрації
її ратифікаційної грамоти.

Стаття 19

1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
після закінчення десятирічного періоду від дня, коли вона
початково набула чинності, може денонсувати її заявою про
денонсацію, направленою Генеральному директорові Міжнародного бюро
праці для реєстрації. Денонсація набуде чинності через рік після
дати її реєстрації.

2. Для кожного члена Організації, який ратифікував цю
Конвенцію і протягом року після закінчення зазначених у
попередньому пункті десяти років не скористався передбаченим у цій
статті правом на денонсацію, Конвенція лишатиметься чинною на
наступні десять років, і згодом він зможе денонсувати її після
закінчення кожного десятиріччя в порядку, передбаченому в цій
статті.

Стаття 20

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх
членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх
ратифікаційних грамот і заяв про денонсацію, направлених йому
членами Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманої ним
другої ратифікаційної грамоти. Генеральний директор звертає їхню
увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.

Стаття 21

Генеральний директор Міжнародного бюро праці направляє
Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ) вичерпні відомості щодо всіх ратифікаційних
грамот і заяв про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до
положень попередніх статей.

Стаття 22

У випадках, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці
вважає це за необхідне, вона подає Генеральній конференції
доповідь про застосування цієї Конвенції і розглядає доцільність
внесення до порядку денного Конференції питання щодо її
цілковитого або часткового перегляду.

Стаття 23

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка цілком або
частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не
передбачено інше, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової,
переглядної Конвенції спричиняє автоматично, незалежно від
положень статті 19, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглядна конвенція набула чинності;

b) з дня набуття чинності новою, переглядною конвенцією цю
конвенцію закрито для ратифікації членами Організації.

2. Ця Конвенція лишається в будь-якому разі чинною за формою
і змістом для тих членів Організації, які ратифікували її, але не
ратифікували переглядної конвенції.

Стаття 24

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.

"Міжнародне законодавство
про охорону праці",
Конвенції та рекомендації МОП,
Київ, 1997 р.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу