МІНІСТЕРСТВО ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Н А К А З
N 332 від 16.12.1997
{ Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерствапромислової політики
N 385 ( v0385581-06 ) від 31.10.2006 }
Про порядок погодження в Мінпромполітики Українипитань, пов'язаних з відчуженням основних
фондів підприємств
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про
управління майном, що є у загальнодержавній власності" від
15.12.92 N 8-92 ( 8-92 ); до Указу Президента України "Про
забезпечення управління майном, що перебуває у загальнодержавній
власності, у процесі його приватизації" від 19.06.95 N 459/95
( 459/95 ); до Положення про порядок відчуження засобів
виробництва, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду
державного майна України від 07.08.95 N 1020 ( z0311-95 ),
зареєстрованого Мін'юстом України від 22.08.95 N 311/847, на
органи державної виконавчої влади (міністерства за галузевим
принципом) покладено здійснення контролю за ефективністю
використання і збереження державного майна, закріпленого за
підвідомчими цим міністерствам підприємствами. З метою запровадження в Міністерстві єдиного системного
підходу до порядку вирішення питань, пов'язаних з обліком,
звітністю та відчуженням основних фондів підприємств,
Н А К А З У Ю:
1. Запровадити в Мінпромполітики України єдиний системний
підхід до порядку вирішення питань стосовно обліку, звітності за
основними фондами; питань, пов'язаних з відчуженням (реалізацією,
ліквідацією, передачею), консервацією, передачею під заставу та
відображення руху основних фондів в балансах підприємств
(організацій, установ), що відносяться до сфери управління
Міністерства. 2. Покласти на начальника Головного управління методології
бухгалтерського обліку, звітності та аналізу (ГУ 5-2
Суботовську Л.Г.) відповідальність за методологічне забезпечення
відображення руху основних фондів як на підприємствах
(організаціях, установах), так в цілому по Міністерству. При
потребі узгоджувати вищезазначені питання в Мінфіні, Мінекономіки,
Мінстаті, ФДМУ, Кабінеті Міністрів України та інших органах.
3. ГУ 5-2 (Суботовській Л.Г.) розробити та узгодити в
установленому порядку до 25 грудня 1997 року у відповідності до
чинного законодавства України наступні методичні матеріали
Мінпромполітики України: 3.1. "Про порядок погодження Мінпромполітики України питань,
пов'язаних з відчуженням (реалізацією, ліквідацією, передачею)
основних фондів". 3.2. "Методичні матеріали Мінпромполітики України щодо
особливостей реалізації основних фондів, що вміщують дорогоцінні
метали і дорогоцінне каміння". 3.3. "Про порядок надання Мінпромполітики України дозволу на
заставу державного майна" (спільно з ГЕУ 5-1). 3.4. "Про підготовку та розгляд матеріалів стосовно
консервації основних фондів підприємств, підпорядкованих
Мінпромполітики України". 3.5. "Про порядок прийому-передачі майна та засобів
виробництва підприємств при реструктуризації, реорганізації та
переходу в іншу форму підпорядкування та власності" (стосовно
реструктуризації та інших форм власності - спільно з ГУ 6-2). 3.6. "Про порядок визначення нормативу власних обігових
коштів підприємств, що належать до сфери управління
Мінпромполітики України".
4. Керівникам підприємств, організацій і установ, що належать
до сфери управління Міністерства, начальникам галузевих,
функціональних управлінь та відповідальним працівникам
Міністерства взяти до керівництва та забезпечити виконання вимог
методичних матеріалів Мінпромполітики України, передбачених в п. 3
цього наказу.
5. Установити наступний порядок розгляду та вирішення
вищезазначених питань: 5.1. "Погодження..." або "Рішення..." Мінпромполітики України
надається на підставі листа, поданого підприємством (організацією,
установою) до галузевого управління на ім'я заступника Міністра за
напрямом. В листі та додатках до нього обгрунтовувати надання
"Погодження..." або прийняття "Рішення..." Міністерством. 5.2. Лист підприємства та додатки до нього реєструються в
канцелярії та направляються на розгляд заступнику Міністра за
напрямом. Покласти на начальників галузевих управлінь
відповідальність за організаційні питання підготовки відповідного
"Погодження..." або "Рішення..."; спільно з функціональними
управліннями (ГЕУ 5-1, ГУ 5-2 та іншими) компетентне їх
обгрунтування, при потребі, із управлінням правового забезпечення,
ФДМУ, Мін'юстом, Кабінетом Міністрів України та іншими
міністерствами. 5.3. Узгоджене "Рішення..." ("Погодження...") підписується
начальником галузевого управління, начальниками функціональних
управлінь (ГЕУ 5-1, ГУ 5-2), управлінням правового забезпечення,
заступником Міністра за напрямом. 5.4. Затверджується "Рішення..." ("Погодження...") першим
заступником Міністра. 5.5. Документи, оформлені у вищезазначеному порядку,
реєструються в канцелярії Мінпромполітики України. Копія
документів залишається в канцелярії, оригінал передається (під
розпис) або надсилається підприємству (організації, установі).
6. Дія цього наказу розповсюджується: 6.1. на підприємства, що мають стратегічне значення для
економіки та безпеки держави згідно додатка N 1 до постанови
Кабінету Міністрів України від 21.08.97 N 911 ( 911-97-п ); 6.2. на підприємства державної власності; 6.3. на підприємства, що засновані на державній власності, де
є частка державного майна; 6.4. на концерни, компанії, відкриті та закриті акціонерні
товариства, об'єднання, підприємства та колективи інших форм
власності, які знаходяться в сфері управління Міністерства
промислової політики, якщо їх діяльність впливає на: - формування промислової політики України; - збереження та розвиток наукового і виробничого потенціалу
Мінпромполітики; - унікальні технології та устаткування, що мають особливе та
пріоритетне значення як на внутрішньому, так і на зовнішньому
ринку; - та які постійно звітують Міністерству в обсязі звітності та
вимог Мінекономіки, Мінфіну, Мінстату України. 6.5. Для переліку підприємств п. 6.4 дія п. 3 та п. 5 цього
наказу мають рекомендаційний та методологічний характер.
"Погодження..." ("Рішення...") Міністерства надається за
ініціативним запитом Державної податкової адміністрації України,
Фонду державного майна України, органів місцевого самоврядування,
регіональних органів державної адміністрації, контрольних органів,
прокуратури та Служби безпеки України.
7. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника
Міністра Прядка В.В.
Міністр В.М.Гуреєв
ЗатверджуюЗаступник Міністра
В.В.Прядко
24 грудня 1997 р.
Методичні матеріали Мінпромполітики України N 332-3.1"Про порядок погодження в Мінпромполітики України
питань, пов'язаних з відчуженням (реалізацією,
ліквідацією, передачею) основних фондів"
1.1. З метою забезпечення ефективного використання і
збереження майна, що є у загальнодержавній власності, відповідно
до статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та норм чинного
законодавства, а саме: Законів України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ), "Про власність" ( 697-12 ), "Про оренду
державного майна" ( 2269-12 ), "Про приватизацію державного майна"
( 2163-12 ), "Про заставу" ( 2654-12 ), та на виконання Декрету
Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у
загальнодержавній власності" від 31.12.92 N 8-92 ( 8-92 ),
постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.96 N 678
( 678-96-п ) "Про порядок передачі державного майна", наказу Фонду
державного майна України від 07.08.95 N 1020 ( z0311-95 ) "Про
затвердження Положення про порядок відчуження засобів виробництва,
що є державною власністю", зареєстрованого Міністерством юстиції
України від 22.08.95 за N 311/847, та у відповідності до Положення
про Міністерство промислової політики України ( 1321/97 )
розроблені ці Методичні матеріали на виконання п. 3.1 наказу
Мінпромполітики України від 16.12.97 N 332. 1.2. Дія цих Методичних матеріалів поширюється на державні
підприємства, підприємства, засновані на державній власності, де є
частка державного майна, і які входять до сфери управління
Мінпромполітики України. 1.3. Для отримання дозволу на відчуження (реалізацію,
ліквідацію, передачу) майна підприємства, організації, установи
(надалі - підприємства) звертаються до галузевих управлінь
Мінпромполітики України листом на ім'я заступника Міністра за
напрямом; лист обов'язково реєструється в канцелярії Міністерства. 1.4. Дозвіл на відчуження майна надається шляхом погодження
дозволу на відчуження майна заступником Міністра за напрямом,
начальником галузевого управління, начальником Головного
управління методології бухгалтерського обліку, звітності та
аналізу, начальником управління правового забезпечення та
затверджується першим заступником Міністра у відповідності з
пунктом 5 наказу Мінпромполітики України від 16.12.97 N 332.
2. Загальні положення
2.1. Відповідно до постанови КМУ від 26.04.95 N 307
( 307-95-п ) до основних фондів відносяться такі виробничі засоби,
що мають первісну вартість, еквівалентну, але не менше 15
неоподатковуваних мінімумів (15 х 17 грн. = 255 грн.). Майно та інші засоби праці, що мають первісну вартість, меншу
255 грн., відносяться до малоцінних та швидкозношувальних
предметів, інших товарно-матеріальних цінностей. 2.2. Облік та звітність про наявність на підприємстві
основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та
швидкозношувальних предметів ведеться у відповідності до Положення
про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93
N 250 ( 250-93-п ), з врахуванням Положення про документальне
забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого
наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88
( z0168-95 ), зареєстрованого Мін'юстом України від 05.06.95
N 168/704. 2.3. Бухгалтерські операції (проводки) прийому, переміщення,
ліквідації, реалізації, відчуження, передачі майна здійснюються
згідно з Інструкцією з бухгалтерського обліку балансової вартості
груп основних фондів, затвердженою наказом Мінфіну України від
24.07.97 N 159 ( z0310-97 ), зареєстрованою в Мін'юсті України
14.08.97 N 310/2114, з врахуванням Інструкції, затвердженої
наказом Мінфіну від 11.02.98 N 30 ( z0139-98 ). Одиницею обліку
основних засобів є окремий інвентарний об'єкт. Облік інвентарних
об'єктів ведеться із застосуванням типових форм первісного обліку,
затверджених Міністерством статистики України від 29.12.95 N 352
( v0352202-95 ), що введені в дію з 1 січня 1996 року. 2.4. Відчуження (реалізацію, ліквідацію, передачу) проводити
згідно з Положенням про порядок відчуження засобів виробництва, що
є державною власністю, затвердженим наказом Фонду державного майна
України від 07.08.95 N 1020 ( z0311-95 ), зареєстровано в Мін'юсті
22.08.95 N 311/847. У відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України від
15.12.92 N 8-92 ( 8-92 ) (п. 5) забороняється підприємствам, що є
у загальнодержавній власності, передавати безоплатно закріплене за
ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також
громадянам. Порядок передачі державного майна повинен здійснюватись у
відповідності до Положення про порядок передачі державного майна,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.96
N 678 ( 678-96-п ). 2.5. На виконання п. 10 Положення про порядок консервації
основних виробничих фондів підприємств, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 28.10.97 N 1183 ( 1183-97-п ), на
підприємстві утворюється комісія на чолі з керівником
підприємства, яка розглядає питання доцільності та необхідності
проведення інвентаризації завантаження та використання наявних
основних фондів для виявлення тих, які тривалий час не
використовуються у виробництві, з метою їх відчуження та
консервації в порядку згідно чинного законодавства. В разі
недоцільності їх консервації або використання в сьогоденні,
попередні періоди та в майбутньому (обладнання морально застаріло,
має значний фізичний знос, утримання його потребує значних коштів
та негативно впливає на собівартість та ціноутворення), в такому
разі комісія на підприємстві приймає рішення щодо відчуження таких
основних фондів. 2.6. Для підготовки обгрунтованих матеріалів щодо відчуження
(реалізації, ліквідації, передачі) основних фондів на підприємстві
комісія перш за все аналізує порядок обліку, звітності та стан
використання основних фондів на підприємстві.
3. Порядок обліку та звітності
3.1. Відповідальність за стан обліку, звітності, зберігання,
відчуження основних фондів на підприємстві покладається на
керівника. За методологічне забезпечення порядку обліку,
звітності, контроль за збереженням основних засобів, майна та
матеріальних цінностей покладається на бухгалтерію підприємства. 3.2. Документи та документообіг при обліку основних засобів
на підприємстві необхідно вести згідно з типовими формами
первинного обліку, затвердженими Мінстатом України від 29.12.95
N 352 ( v0352202-95 ), що передбачає: - акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних
засобів (ф. N 03-1); - акт прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих
об'єктів (ф. N 03-2); - акт списання основних засобів (ф. N 03-3); - акт списання автотранспортних засобів (ф. N 03-4). 3.3. Аналітичний облік основних засобів здійснюється по
кожному інвентарному об'єкту в інвентарній карточці (ф. N 03-6),
де вказується номер об'єкта. Заповнення карточки здійснюється у
відповідності з актом (ф. N 03-1). Надалі карточку реєструють в
опису інвентарних карток (ф. N 03-7), де їй надають відповідний
номер. По підсумкових даних інвентарних карток в кінці місяця
заповнюють картки руху основних фондів (ф. N 03-8), окремо по
кожній класифікаційній групі. 3.4. Дані інвентарних карток використовуються при розрахунку
амортизації основних засобів (ф. N 03-14), при складанні
інвентаризаційних відомостей та оборотних відомостей (ф. N М-44). 3.5. Щомісячно, до складання балансу, підсумкові дані
оборотних відомостей звіряють з Головною книгою по рахунку 01
"Основні засоби". Це дозволяє прослідкувати взаємозв'язок
синтетичного та аналітичного обліку, а при наявності розходжень
виявити помилки та уникнути їх. В разі спрощеного ведення аналітичного обліку основних
засобів використовується в якості його регістрів інвентаризаційний
опис. 3.6. Інвентаризація на підприємстві проводиться згідно з
інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних
активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і
документів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України
від 11.08.94 N 69 ( z0202-94 ). На дату проведення інвентаризації в опис вносяться всі
об'єкти відповідно до їх класифікації та інвентарними номерами і
заповнюють всі графи. Опис складають у двох екземплярах. Перший
екземпляр опису знаходиться в бухгалтерії, він служить регістром
аналітичного обліку. При цьому не ведуть ф. N 03-6; ф. N 03-7; ф.
N 03-8 та оборотну відомість ф. N М-44. Другий екземпляр інвентаризаційного опису знаходиться по
місцю, де зберігаються (використовуються) основні засоби, майно та
матеріальні цінності, замість ф. N 03-9. В цьому разі облік руху основних засобів за кожен місяць
протягом року здійснюється в карточці (ф. N 281). Протягом всього
міжінвентаризаційного періоду інформацію про рух об'єктів із
карток переносять в перший та другий екземпляри інвентаризаційних
описів. Це проводить тільки бухгалтерія. 3.7. Щомісячно, до складання балансу, звіряється
рівнозначність підсумків карточки і Головної книги по рахунку 01
"Основні засоби". На дату слідуючої інвентаризації складають новий
опис в двох екземплярах та проводять інвентаризацію фактичної
наявності. Надалі аналітичний облік основних засобів проводиться в
вищевизначеному порядку. 3.8. Підприємство представляє за підсумками року до
Мінпромполітики України річний звіт про фінансово-майновий стан
(ф. N 3), звіт про наявність та рух основних фондів (ф. N 11-оф),
звіт про введення в дію об'єктів основних фондів (ф. N 2-кб),
відомість результатів інвентаризації, звіт про наявність
законсервованих основних фондів, інші довідки та розшифровки про
рух та стан обліку основних фондів. 3.9. Підприємства усіх форм власності, що вирішують питання
відчуження основних фондів (технологічне обладнання) в
Мінпромполітики України, повинні 1 (один) раз на квартал надавати
Міністерству до управління 4-4 інформацію про незадіяне у
виробництві металообробне, деревообробне, ковальсько-пресове та
термічне устаткування для занесення до єдиної бази даних
Мінпромполітики України (наказ від 06.02.97 N 29).
4. Порядок відчуження засобів виробництва
а) Дія цього порядку поширюється на окремі інвентарні об'єкти
(групу інвентарних об'єктів), які є засобами виробництва і
віднесені до основних фондів. б) Дія цього порядку не поширюється на цілісні майнові
комплекси підприємств, їх структурні підрозділи та незавершене
капітальне будівництво, відчуження яких відбувається шляхом
приватизації. в) Будівлі та споруди, які є окремими інвентарними об'єктами,
та інші основні фонди, що відчужуються шляхом: 4.1. Ліквідації (списання); 4.2. реалізації (продажу); 4.3. передачі з балансу на баланс у відповідності з
Положенням про порядок передачі державного майна, затвердженим
постановою КМУ від 26.06.96 N 678 ( 678-96-п ).
4.1. Ліквідація (списання) основних фондів
4.1.1. Відповідно до пункту 4 Положення про порядок
відчуження засобів виробництва, що є державною власністю,
затвердженого наказом ФДМУ від 07.08.95 N 1020 ( z0311-95 ),
зареєстрованого Мін'юстом України від 22.08.95 N 311/847, у
випадках повного зносу основних фондів підприємства самостійно
приймають рішення про ліквідацію (списання) таких основних фондів. В таких випадках ліквідація (списання) проводиться за
рішенням комісії, яка утворена на підприємстві згідно наказу
керівника. В склад комісії обов'язково повинні входити головний
бухгалтер, матеріально відповідальні особи та керівники головних
служб підприємства. 4.1.2. При ліквідації (списанні) необхідно звернути увагу на
основні фонди, що вміщують дорогоцінні метали, та обов'язково
враховувати Положення про порядок приймання і переробки відходів і
лому дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, а також про
порядок розрахунків із здавачами за прийняті від них дорогоцінні
метали та дорогоцінне каміння у вигляді відходів та лому,
затверджене наказом Мінфіну, Мінекономіки, НБУ від 23.06.94
N 54/11/161/91/15 ( z0158-94 ), зареєстроване Мін'юстом України
від 08.07.94 N 158/367. 4.1.3. Що стосується ліквідації (списання) транспортних
засобів у випадках повного зносу, в такому разі необхідно
звертатися до Мінпромполітики України з листом на ім'я заступника
Міністра за напрямом та вказати по кожному транспортному засобу:
NN, найменування, кількість, рік випуску, рік вводу в
експлуатацію, початкову вартість, залишкову вартість, N двигуна,
шасі, обов'язково додається технічний паспорт (оригінал) на кожний
транспортний засіб. Державний реєстр державного рухомого засобу, підпорядкований
регіональній державній автоінспекції, вимагає в таких випадках
рішення органу державного управління майном - міністерства за
галузевим принципом - Мінпромполітики України. 4.1.4. При ліквідації (списанні) основних фондів у випадках
неповного зносу основних фондів підприємству необхідно звертатися
до Мінпромполітики України з листом на адресу заступника Міністра
за напрямом та обгрунтуванням необхідності ліквідації (списання)
основних фондів, що мають залишкову вартість. В додатках до листа по основних фондах, що мають залишкову
вартість, вказати: NN, найменування, кількість, рік випуску, рік
вводу в експлуатацію, початкову вартість, залишкову вартість.
Надати форму 1 "Баланс підприємства" ( z0396-99 ) та форму 2 "Звіт
про фінансові результати" ( z0397-99 ). В Мінпромполітики України такі питання розглядаються у
відповідності до вимог наказу від 16.12.97 N 332 (п. 5). "Погодження..." Мінпромполітики України можливе тільки за
умов ліквідації (списання) основних фондів, що мають залишкову
вартість за рахунок прибутку підприємств, що залишається в
розпорядженні підприємств. Для цього підприємства разом з листом
надають до Міністерства ф. 1 "Баланс" ( z0396-99 ) та ф. 2 "Звіт
про фінансові результати" ( z0397-99 ) (II розділ - "Використання
прибутку") за останній звітний період. 4.1.5. В випадках, коли у підприємства немає прибутку, що
залишається в його розпорядженні, підприємство може прийняти
рішення про прискорену амортизацію таких фондів, що надалі будуть
запропоновані для списання. Такі рішення підприємство (платник
податку) може прийняти тільки у випадках, передбачених підпунктом
8.6.2 пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" від 22.05.97 N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ). 4.1.6. Після ліквідації (списання) фондів оприбутковуються ті
їх частини (деталі, вузли), які можуть бути використані при
капітальних, середніх та інших ремонтах аналогічних засобів
виробництва. Все непридатне для експлуатації необхідно здавати в
металобрухт (окремо чорний, кольоровий) по квитанції; кошти за
металобрухт оприбутковуються. 4.1.7. Основні фонди, що списані, не підлягають реалізації,
не можуть бути реалізовані як вторинна сировина (брухт) після їх
ліквідації.
4.2. Реалізація (продаж) основних фондів
4.2.1. Відповідно до пунктів 6, 7, 8 Положення про порядок
відчуження засобів виробництва, що є державною власністю,
затвердженого наказом ФДМУ від 07.08.95 N 1020 ( z0311-95 ),
рішення про відчуження шляхом реалізації (продажу) приймається
безпосередньо підприємством. При цьому дозвіл на реалізацію
(продаж) дає орган державного управління, уповноважений управляти
майном. У випадках, обумовлених п. 6 наказу Мінпромполітики України
від 16.12.97 N 332, такий дозвіл надає Міністерство промислової
політики України. Без дозволу Мінпромполітики України забороняється здійснювати
реалізацію (продаж) основних фондів підприємств державної
власності та основних фондів підприємств, що засновані на
державній власності, де є частка державного майна; а також
підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та
безпеки держави згідно додатка N 1 до постанови Кабінету Міністрів
України від 21.08.97 N 911 ( 911-97-п ). 4.2.2. Для одержання дозволу на відчуження державного майна
підприємству необхідно подати згідно п. 8 Положення від 07.08.95
N 1020 ( z0311-95 ) до Міністерства такі документи: - обгрунтований лист підприємства (при необхідності ТЕО); - акт оцінки основних фондів; - акт технічного стану основних фондів; - акт інвентаризації; - незалежну експертну оцінку ринкової вартості основних
фондів, що підлягають реалізації (продажу); - опрацьовану кон'юнктуру ринку або обгрунтування, що умови
реалізації за конкретним контрактом (договором) більш доцільні та
вигідні, ніж через біржу (аукціон); - протокол рішення спільного засідання керівництва та
уповноважених представників трудового колективу; - погодження обласної (місцевої) адміністрації при реалізації
нерухомого майна цілісних майнових комплексів. 4.2.3. Порядок погодження в Мінпромполітики України питань,
пов'язаних з відчуженням основних фондів підприємств, визначений
п. 5 наказу Мінпромполітики України від 16.12.97 N 332. 4.2.4. В разі необхідності отримання підприємством
"Погодження..." Мінпромполітики України при відчуженні основних
засобів, що вміщують дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння,
обов'язково враховувати "Методичні матеріали Мінпромполітики
України щодо особливостей реалізації основних фондів, що вміщують
дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння". 4.2.5. При реалізації (продажу) транспортних засобів
надаються документи з врахуванням п. 4.1.3 цих Методичних
матеріалів. 4.2.6. Межовий рівень вартості засобів виробництва, які
відчужуються з дозволу Мінпромполітики України, - це основні фонди
вартістю до суми, еквівалентної 100 розмірам установленого чинним
законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів на
місяць, діючого на момент продажу. Станом на 01.01.98 це
17 грн. х 100 = 1700 грн. 4.2.7. При відчуженні основних фондів вартістю понад суму,
еквівалентну 100 розмірам установленого чинним законодавством
неоподатковуваного мінімуму доходів на місяць, діючого на момент
продажу; в цьому разі крім "Погодження..." Мінпромполітики України
обов'язково необхідний і дозвіл Фонду державного майна України
(або його регіонального відділення). 4.2.8. У відповідності з п. 9 Положення від 07.08.95 N 1020
( z0311-95 ) Фонд державного майна України та Мінпромполітики
України затверджують перелік інвентарних об'єктів, які підлягають
відчуженню, а в разі відчуження шляхом продажу додатково
визначають посередника, який буде здійснювати оцінку і продаж
відповідного майна. Підприємство після отримання дозволу на
відчуження шляхом продажу укладає договір з посередником. 4.2.9. У відповідності з п. 10 Положення від 07.08.95 N 1020
( z0311-95 ) реалізація (продаж) основних фондів (у тому числі
повністю зношених) здійснюється на аукціоні (через біржу): а) Основні фонди, що мають залишкову вартість, реалізуються
за ринковою ціною, але не нижче залишкової вартості. В разі
реалізації за цінами нижче залишкової вартості різниця відноситься
за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. б) Основні фонди, що не мають залишкової вартості і не можуть
бути використані на підприємстві, за рішенням комісії та керівника
підприємства реалізуються по ринкових цінах на такі (аналогічні)
основні фонди через біржу (аукціон). Це стосується також списаних
основних фондів, якщо вони не передані на металобрухт, і які
доцільно реалізувати. При цьому обов'язково враховувати, що відповідно до постанови
Кабінету Міністрів України від 18.10.93 N 863 ( 863-93-п ) при
реалізації основних фондів, що вміщують дорогоцінні метали,
необхідно здійснювати перерахунок їх вартості за відпускними
цінами на ці метали на день їх реалізації. У вищезазначених випадках дозвіл на реалізацію необхідно
погоджувати з Міністерством. 4.2.10. Одержані внаслідок продажу зазначеного майна кошти
(за вирахуванням плати за послуги та суми податків) направляються
на інвестиції підприємства і є державною власністю. 4.2.11. Відповідальність за використанням коштів, одержаних
від продажу, покладається на керівника підприємства та галузеві
управління. Контроль покладається на контрольно-ревізійне
управління (У 0-8) та ГУ 5-2 Мінпромполітики України.
4.3. Передача основних фондів
Питання передачі з балансу на баланс у відповідності з
Положенням про порядок передачі державного майна, затвердженим
постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.96 N 678
( 678-96-п ), обумовлені в Методичних матеріалах Мінпромполітики
України "Про порядок прийому-передачі майна та засобів виробництва
підприємств при реструктуризації, реорганізації та переходу в іншу
форму підпорядкування та власності".
Начальник Головного управління
методології бухгалтерського
обліку, звітності та аналізу Л.Г.Суботовська
ЗатверджуюЗаступник Міністра
В.В.Прядко
24 грудня 1997 р.
Методичні матеріали Мінпромполітики України N 332-3.2 "Про особливості реалізації основних фондів, що вміщуютьдорогоцінні метали і дорогоцінне каміння"
1.1. Ці Методичні матеріали розроблені на виконання вказівок
Кабінету Міністрів України від 05.07.96 р. N 9730/51 по вирішенню
питань, порушених листом Мінфіну України від 20.06.96 р.
N 08-01-201/504; з врахуванням вимог діючих офіційних документів з
питань, пов'язаних з обігом дорогоцінних металів і дорогоцінного
каміння, визначених листом Мінфіну України від 24.04.97
N 08-310/327, та на виконання пункту 3.2 наказу Мінпромполітики
України від 16.12.97 N 332.N 08-310/327, та на виконання пункту 3.2 наказу Мінпромполітики
України від 16.12.97 N 332. 1.2. Для підприємств, організацій, установ (надалі -
підприємства) державної власності та підприємств, що засновані на
державній власності, де є частка державного майна, що відносяться
до сфери управління Мінпромполітики України, є обов'язковим
виконання вимог Інструкції про порядок одержання, витрачання,
обліку, зберігання та транспортування дорогоцінних металів і
дорогоцінного каміння на підприємствах, в об'єднаннях, установах і
організаціях, затвердженої Мінфіном України 29.12.92 р., введеної
в дію листом Мінфіну від 05.02.93 р. N 08-402/30. 1.3. Відповідальність за стан обліку, зберігання, витрачання
дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння на підприємстві
покладається на його керівника; за стан методології обліку та
звітності - на головного бухгалтера. 1.4. Порядок одержання, витрачання, обліку, збереження та
транспортування дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння
розповсюджується на всі форми виробничої та господарської
діяльності (основної та допоміжної): - використання в технологічних процесах як матеріалів або як
елементів технологічної оснастки, устаткування та пристроїв (як
стандартного, так і нестандартного виготовлення); - використання основних засобів, обчислювальної техніки,
пристроїв і т. д. (в т. ч. і спеціальних) з вмістом (в окремих
вузлах, деталях та інструментах) дорогоцінних металів та
дорогоцінного каміння. Вищезазначений порядок враховує постанову Кабінету Міністрів
України від 18 жовтня 1993 року N 863 ( 863-93-п ) "Про
вдосконалення обліку та використання відходів і лому дорогоцінних
металів і дорогоцінного каміння" (додаток N 2). 1.5. Згідно листа Міністерства фінансів України від 24.04.97
N 08-310/327 необхідно також обов'язково враховувати перелік
діючих на сьогодні офіційних документів з питань, пов'язаних з
обігом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; такі як
листи: Міністерства фінансів від 03.01.94 N 08-310/1
( v10_1201-94 ), від 21.01.94 N 08-310/54 ( v0_54201-94 ) та від
22.03.94 N 08-310/229 ( v_229201-94 ) про порядок переоцінки
дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, інструментів
виробничо-технічного призначення із застосуванням природних
алмазів, а також спільний лист Міністерства економіки і
Міністерства фінансів України від 31.05.93 N 37-20/248
( z0069-93 ) та від 31.05.93 N 07-104 ( z0069-93 ) "Про порядок
проведення дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей"
(додаток N 3).
1.6. Відчуження (реалізацію, ліквідацію, передачу) засобів
виробництва, що вміщують дорогоцінні метали та дорогоцінне
каміння, проводити згідно Положення про порядок відчуження засобів
виробництва, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду
державного майна України N 1020 ( z0311-95 ) від 07.08.95 р., з
урахуванням вимог Мінфіну України (лист від 05.07.95 р.
N 08-102/469 (додаток N 5), а також лист від 17.01.97
N 08-01-101/24), згідно з наказом Мінпромполітики України від
16.12.97 N 332 (п. 3.1), тільки з дозволу Мінпромполітики України
після узгодження з Мінфіном України. 1.6.1. Реалізація (продаж) основних фондів з вмістом
дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння в межах одного
міністерства вирішується в Мінпромполітики України за умови, якщо
підприємство, яке реалізує, та підприємство, яке придбаває такі
основні фонди, в подальшому здійснюють належний облік і звітність
перед органами статистики та Мінфіну у відповідності з вимогами
документів, що зазначені в цих Методичних матеріалах. 1.6.2. Щодо реалізації (продажу) або передачі основних
засобів, що містять дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння,
підприємствам, що підпорядковані іншим міністерствам та
відомствам, то для вирішення цих питань Мінпромполітики України
направляє до Головного управління дорогоцінних металів і
дорогоцінного каміння Міністерства фінансів України: - лист Мінпромполітики України, що продає чи передає основні
засоби, з прикладанням листа підпорядкованого підприємства з
обгрунтуванням здійснюваних операцій за підписами керівника та
головного бухгалтера; - лист міністерства, відомства, що придбаває зазначені
засоби, з прикладенням листа підпорядкованого підприємства з
поясненням мети здійснюваних операцій та чи володіють вони
методикою обліку дорогоцінних металів і за підписами керівника і
головного бухгалтера; - до листів додається Акт стану основних фондів, що
підлягають реалізації (передачі), в якому вказується: NN,
найменування основних фондів, кількість, інвентарний N, рік
випуску, рік вводу в експлуатацію, початкова вартість, залишкова
вартість, ринкова вартість, наявність дорогоцінних металів,
причина реалізації. Акт підписується членами комісії підприємства (серед членів
комісії обов'язково - головний бухгалтер), затверджується
керівником підприємства та скріплюється печаткою підприємства. На
Акті проставляється, додатком до якого листа відноситься цей Акт. До Мінфіну України за погодженням звертається Мінпромполітики
України. Після отримання відповіді приймається рішення у
відповідності з пунктом 5 наказу Мінпромполітики України від
16.12.97 N 332. 1.6.3. Реалізація (продаж) основних фондів, що вміщують
дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, дозволяється по
ринковій вартості таких основних фондів за ціною, що склалася на
біржі (аукціоні), але не нижче, ніж залишкова вартість основних
фондів. При цьому необхідно обов'язково враховувати, що відповідно
до постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.93 N 863
( 863-93-п ) при реалізації основних фондів, що вміщують
дорогоцінні метали, необхідно здійснювати перерахунок їх вартості
за відпускними цінами на ці метали на день їх реалізації. 1.6.4. Передача основних фондів в межах одного міністерства
або відомств іншого підпорядкування можлива тільки згідно з
Положенням про порядок передачі державного майна, затвердженим
постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.96 N 678
( 678-96-п ). 1.6.5. При списанні засобів, що вміщують дорогоцінні метали та
дорогоцінне каміння, вилучення, оприбуткування - облік та здача у
вигляді відходів та лому здійснюється у відповідності до Положення
про порядок приймання і переробки відходів і лому дорогоцінних
металів і дорогоцінного каміння, а також про порядок розрахунків
із здавальниками за прийняті від них дорогоцінні метали та
дорогоцінне каміння у вигляді відходів і лому N 54/11/161/91/15
( z0158-94 ) від 23.06.94 р. (додаток N 4) Мінфіну, Мінекономіки,
Національного банку України, Держкомріддорогмету, зареєстрованого
Мін'юстом України від 08.07.94 р. N 158/367.
1.7. Збитки, завдані підприємству, установі, організації
працівниками, які виконують операції, пов'язані із закупівлею,
продажем, обміном, перевезенням, доставкою, пересиланням,
зберіганням, сортуванням, пакуванням, обробкою або використанням в
процесі виробництва дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння,
основних засобів (устаткування, пристроїв), відходів та брухту, що
містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, а також валютні
операції, і які є винними у розкраданні, знищенні (псуванні),
недостачі або наднормативних їх затратах (крім витрат, що сталися
у зв'язку з непередбаченими порушеннями технологічного процесу),
якщо вони допущені внаслідок недбалості у роботі, порушення
спеціальних правил, інструкцій, визначаються згідно Закону України
"Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі,
організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або
втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних
цінностей" N 217/95-ВР ( 217/95-ВР ) від 06.06.95 р. 1.8. Необхідно враховувати, що у всіх вищезазначених випадках
Мінпромполітики України є фондотримачем дорогоцінних металів.
Підприємство обов'язково не менше двох разів на рік зобов'язане
проводити інвентаризацію дорогоцінних металів, звітувати перед
Мінпромполітики України. 1.9. Слід зазначити, що Мінфін України згідно з постановами
Кабінету Міністрів України від 10.04.92 р. N 187 ( 187-92-п ) і
від 18.10.93 р. N 863 ( 863-93-п ) здійснює контроль за обігом
дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на підприємствах
(установах, організаціях) усіх форм власності, спільно з
Національним банком України та Державною скарбницею формує
Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння
України. 1.10. Основні положення, якими сьогодні регулюються правові
основи державного контролю за видобутком, виробництвом, обігом,
обліком і зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів,
виконанням операцій з зазначеними цінностями, визначені Декретом
Кабінету Міністрів України від 17.05.93 р. N 53-93 ( 53-93 ) "Про
державний пробірний нагляд". 1.11. При зміні форм власності (приватизації, корпоратизації
і т. д.) всі підприємства (організації, установи) зобов'язані
забезпечити виконання п. 23 Методики оцінки вартості об'єктів
приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України
від 18.01.95 р. N 36 ( 36-95-п ), яким встановлено порядок щодо
особливостей приватизації майна підприємств, що мають на балансі
дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, та листом Міністерства
фінансів України від 28.04.94 р. N 08-310/322. Згідно листа Міністерства фінансів України від 24.04.97
N 08-310/327 та наказу Міністерства фінансів від 14.10.96 N 220/1
( z0634-96 ) на сьогодні діє Положення про порядок оцінки вартості
дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння під час приватизації
(додаток N 6). 1.12. Підприємства (організації, установи) іншої форми
власності, що не забезпечили виконання наказу Мінфіну від 14.10.96
N 220/1 ( z0634-96 ) та п. 23 Методики, зобов'язані укладати з
фондотримачем - Мінпромполітики України договори про передачу у
повне господарське ведення дорогоцінних металів та дорогоцінного
каміння, що застосовуються в технологічних процесах, та виробничих
засобах з вмістом дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння,
що використовується у виробничій та господарській діяльності. Відповідальність за виконанням цих вимог покладається на
керівника підприємства, начальника Головного управління
структурної перебудови та реформування власності (ГУ 6-2),
начальників галузевих управлінь Мінпромполітики України,
представника Мінпромполітики України в спостережних радах у
відповідності з Указом Президента України "Про забезпечення
управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності, у
процесі його приватизації" N 459/95 ( 459/95 ) від 19.06.95 р. та
уповноважених осіб Мінпромполітики України по управлінню акціями
підприємств недержавної форми власності на виконання постанови
Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку управління
акціями, паями, частками господарських товариств, які перебувають
у загальнодержавній власності" від 28.12.95 р. N 1056
( 1056-95-п ).
Начальник Головного управління
методології бухгалтерського
обліку, звітності та аналізу Л.Г.Суботовська
ЗатвердженоЗаступник Міністра
В.В.Прядко
24 грудня 1997 р.
Методичні матеріали Мінпромполітики України N 332-3.3"Про порядок надання Мінпромполітики України дозволу
на заставу державного майна"
1. Загальні питання
1.1. Ці Методичні матеріали розроблені на виконання п. 3.3
наказу Мінпромполітики України від 16.12.97 N 332 відповідно до
Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (Відомості Верховної Ради
України, 1992 р.), Закону України "Про внесення змін до Закону
України "Про заставу" ( 583/97-ВР ) від 21.10.97 р., враховуючи
Положення про порядок надання Фондом державного майна України
дозволу на заставу державного майна, затверджене наказом ФДМУ від
04.06.96 N 618 ( z0346-96 ), зареєстроване Мін'юстом України
10.07.96 N 346/1371. 1.2. Предметом застави не можуть бути об'єкти державної
власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а
також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних
підрозділів, що знаходяться у процесі приватизації. 1.3. Дія цих Методичних матеріалів поширюється на державні
підприємства, підприємства, засновані на державній власності, де є
частка державного майна, і які входять до сфери управління
Мінпромполітики України. 1.4. Для отримання дозволу на заставу майна підприємства
звертаються до галузевих управлінь Мінпромполітики України листом
на ім'я заступника Міністра за напрямом; реєструється в канцелярії
Міністерства. 1.5. Дозвіл на заставу майна надається шляхом погодження
дозволу на заставу майна заступником Міністра за напрямом,
начальником галузевого управління, начальником Головного
управління методології бухгалтерського обліку, звітності та
аналізу; начальником управління правового забезпечення та
затверджується першим заступником Міністра у відповідності з
пунктом 5 наказу Мінпромполітики України від 17.12.97 N 332.
2. Порядок отримання дозволу на заставу майна
2.1. Для отримання дозволу на заставу майна підприємства
повинні подати Мінпромполітики України, його галузевим управлінням
через канцелярію міністерства такі документи: 2.1.1. Лист-звернення від підприємства, яке укладає договір
про заставу (за підписом керівника та головного бухгалтера
підприємства). 2.1.2. Рішення відповідного органу на виділення кредиту
згідно з п. 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію майна
державних підприємств" ( 2163-12 ). 2.1.3. Протокол рішення спільного засідання керівництва та
уповноважених представників трудового колективу або комісії по
приватизації (спостережної ради для акціонерних товариств), або
рішення представника органу приватизації, уповноваженого управляти
часткою державного майна (якщо в спостережній раді такий
представник відсутній), про можливість забезпечення позики
заставою. 2.1.4. Копії установчих документів. 2.1.5. Перелік майна, яке віддається під заставу, що містить: - опис майна відповідно до додатка 1 зразкового договору
застави (додаток до цих Методичних матеріалів); - звіт про експертну оцінку або письмове обгрунтування
ринкової вартості майна, яке віддається під заставу. 2.1.6. Довідку про те, що майно, яке віддається під заставу,
входить до статутного фонду підприємства. 2.1.7. Виписку з книги застав про застави, що забезпечують
непогашені кредитні договори. 2.1.8. Бухгалтерську звітність за станом на останню звітну
дату. 2.1.9. Перелік дебіторської та кредиторської заборгованостей
з зазначенням сум та строків виплати. 2.1.10. Бізнес-план, якщо він забезпечується кредитом (іншим
зобов'язанням), що отримується на термін, більший ніж півроку, або
фінансово-економічне обгрунтування в разі отримання кредиту
(іншого зобов'язання) на менший термін. Ці документи повинні
містити такі обов'язкові розділи: - обгрунтування необхідності отримання кредиту; - цільове призначення кредиту, шляхи його використання та
строки повернення; - джерела погашення кредиту та заходи для його погашення у
вказані в кредитному договорі строки. 2.1.11. Договори, що забезпечуються заставою. 2.1.12. Проект договору застави, складений з урахуванням
вимог, визначених у зразковому договорі застави (додаток до цих
Методичних матеріалів).
2.2. На підставі отриманих документів в Мінпромполітики
України приймається рішення стосовно надання дозволу на заставу
майна шляхом погодження проекту дозволу про заставу майна
відповідно до п. 1.4 цих Методичних матеріалів.
Підприємству-заставнику повертається погоджений екземпляр дозволу
на заставу чи надається обгрунтована відмова. 2.3. Якщо для розгляду на засіданні кредитної ради
потенційного кредитора потрібен висновок Мінпромполітики України
щодо можливості забезпечення підприємством своїх зобов'язань
майном під заставу, то такий висновок надається на підставі
документів, вказаних у пункті 2.1 цих Методичних матеріалів. У
такому разі потенційний кредитор має бути повідомлений про те, що
остаточне погодження проекту договору застави буде здійснено
Мінпромполітики тільки після прийняття позитивного рішення щодо
кредитування. 2.4. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно,
транспортні засоби, космічні об'єкти, договір застави повинен бути
нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих
документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого
майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору
застави транспортних засобів та космічних об'єктів - за місцем
реєстрації цих засобів та об'єктів. Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності,
приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові
комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що
знаходяться у процесі корпоратизації. 2.5. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у
випадках та у порядку, передбачених Законом. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі
заяви заставодержателя або заставодавця у Державному реєстрі
застав рухомого майна (далі - Державний реєстр), ведення якого
покладається на держателя Державного реєстру застав рухомого майна
у відповідності до Закону України "Про внесення змін до Закону
України "Про заставу" ( 583/97-ВР ) від 21.10.97. 2.6. Заставодавець веде реєстрацію застав в Книзі запису
застав, на яку поширюються вимоги про застосування бланків суворої
звітності, вищезазначеного пункту 2.1.7 та чинного законодавства.
3. Надання дозволу на заставу майна щодо договорів, щоукладаються для забезпечення кредитів, які
надаються під гарантії Уряду
3.1. Надання дозволу на заставу майна, що укладаються для
забезпечення кредитів, які надаються під гарантії або інші
зобов'язання Уряду, здійснюється виключно центральним апаратом
Мінпромполітики України. 3.2. Для отримання відповідного дозволу потенційні заставники
мають подати до Міністерства документи згідно з переліком,
визначеним у п. 2.1 цих Методичних матеріалів. 3.3. Для забезпечення зобов'язань Уряду майно під заставу
передається за ринковою вартістю, визначеною шляхом проведення
експертної оцінки. Звіт про експертну оцінку подається до
Мінпромполітики України разом з іншими документами для прийняття
рішення щодо можливості здійснення застави. У відповідності до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України
від 17.08.95 N 655 ( 655-95-п ) установлюється, що вартість
предметів застави повинна покривати суму основного боргу та
відсотків за користування іноземним кредитом, витрати на його
обслуговування і страхування, а також на здійснення забезпечення
заставою вимог. Оцінка вартості майна, що є предметом застави, здійснюється
незалежним експертом, що має ліцензію та зареєстрований у Фонді
державного майна України, а вартості майнових прав та цінних
паперів за участю Міністерства фінансів України. 3.4. Остаточне погодження договорів застави майна
здійснюється Мінпромполітики після прийняття Валютно-кредитною
радою Кабінету Міністрів України позитивного рішення про надання
гарантій або інших зобов'язань Уряду України іноземним кредиторам. На підставі отриманих документів в Мінпромполітики України
приймається рішення стосовно можливості передачі на заставу майна
потенційним заставником. Після отримання повного пакета документів
підприємство-заставник має бути повідомлене про прийняте рішення. 3.5. Відповідно до прийнятого рішення Мінпромполітики України
подає до Міністерства економіки України та банку-агента свої
висновки про можливість застави майна позичальника на необхідну
суму. 3.6. Договір застави майна підписується сторонами тільки при
наявності погодження Мінпромполітики України відповідно до цих
Методичних матеріалів (п. 1.3).
Начальник Головного управління
методології бухгалтерського
обліку, звітності та аналізу Л.Г.Суботовська
Додаток N 1до Методичних матеріалів про порядок
надання Мінпромполітики України
дозволу на заставу державного майна
Договір застави N _______
"__" _______________ 199_ р. N __________ _________________________ банк України (далі - Заставодержатель).
В особі ____________________________ прізвище та ім'я по батькові
місцезнаходження ________________________________________________
діючого на підставі _______________, з однієї сторони, та (далі -
Заставодавець).
В особі ____________________________ прізвище та ім'я по батькові
місцезнаходження ________________________________________________
діючого на підставі _______, з другої сторони, уклали цей Договір
про наступне:
1. Предмет договору:1.1. Заставодавець передає майно, що вказане в додатку N 1 до
даного Договору, розташоване за адресою _________________________,
що знаходиться в його власності (користуванні), під заставу
Заставодержателю як забезпечення повернення позики та процентів за
її користування, що отримана в ____________ за кредитним договором
N _____ від ________ на суму ____________________________________(цифрами та прописом).
1.1. Заставодавець передає майно, що вказане в додатку N 1 до
даного Договору, розташоване за адресою _________________________,
що знаходиться в його власності (користуванні), під заставу
Заставодержателю як забезпечення повернення позики та процентів за
її користування, що отримана в ____________ за кредитним договором
N _____ від ________ на суму ____________________________________(цифрами та прописом).
1.2. Вартість майна, що передається під заставу,
встановлюється за домовленістю сторін, але не нижче вартості,
визначеної за Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації. 1.3. Вартість майна, що передається під заставу, становить
_____________ (цифрами та прописом), згідно з додатком N 1 до
цього Договору.
2. Строк дії Договору визначається повним виконанням
зобов'язань за кредитним договором N ________ від ____________.
_____________ (цифрами та прописом), згідно з додатком N 1 до
цього Договору.
2. Строк дії Договору визначається повним виконанням
зобов'язань за кредитним договором N ________ від ____________.
3. Суть забезпеченою заставою вимоги. Заставодавець
засвідчує, що на момент укладання договору застави: 3.1. На підставах, передбачених законодавством України,
Заставодавець має право відчужувати майно, що передається під
заставу. 3.2. На майно, що передається під заставу, може бути звернено
стягнення, а до Заставодавця не можуть бути пред'явлені майнові
позови, пов'язані з вилученням майна, на підставах, передбачених
чинним законодавством України. 3.3. Майно, що передається під заставу, не підлягає вилученню
і вільне від зобов'язань, крім тих, що передбачені Договором. 3.4. Майно не занесене і не підлягає занесенню до Державного
реєстру національного культурного надбання. 3.5. Також будь-які інші умови, відносно яких за заявкою
однієї із сторін повинна бути досягнута угода, серед них, а саме:
4. На строк дії Договору майно залишається у володінні
(користуванні) Заставодавця.
5. Заставодержатель має право: 5.1. Без будь-яких обмежень з боку Заставодавця перевіряти
документально та фактично наявність, розмір, стан та умови
зберігання майна. 5.2. Вимагати проведення поточного ремонту та капітального
ремонту у встановлені відповідними нормативними актами строки. 5.3. Вимагати від Заставодавця вжиття заходів, необхідних для
збереження майна. 5.4. Вимагати від Заставодавця надання без будь-яких обмежень
Книги запису застав (надалі - Книга) для ознайомлення, а також
постійного сповіщення про всі зроблені записи у Книзі з наданням
їх виписок Заставодержателю не пізніше наступного дня після
виготовлення кожного нового запису. 5.5. У випадку непогашення Заставодавцем у визначені у
кредитному Договорі своєї заборгованості погашати її шляхом
звернення стягнення на майно - предмет застави - способом і в
порядку, визначеними Законом України "Про заставу". 5.6. В разі втрати майна вимагати від Заставодавця
відновлення майна або заміни його іншим майном такої ж вартості, а
якщо це не зроблено - дострокового виконання зобов'язання, що
випливає з цього Договору.
6. Заставодавець має право: 6.1. Віддавати майно під заставу, в оренду, реалізувати його
з переведенням на набувача боргу, передбаченого кредитним
договором N ____ від ________, лише при наявності письмової згоди
Заставодержателя. 6.2. Володіти і користуватися майном згідно з його
призначенням.
7. Заставодавець зобов'язаний: 7.1. Вжити заходів, необхідних для збереження майна,
включаючи проведення, в разі необхідності, поточного ремонту, а
також капітального ремонту. 7.2. На період фактично дії Договору страхувати за свій
рахунок предмет застави у повному обсязі на користь
Заставодержателя.
8. Реалізація заставленого майна: 8.1. Реалізація заставленого майна, на яке звернено
стягнення, провадиться у порядку, визначеному Законом України "Про
заставу". 8.2. Початкова ціна на майно, що реалізується в разі
звернення стягнення, має бути не нижче вартості, визначеної цим
Договором, або в разі виникнення умов, передбачених у п. 11.1
цього Договору, не нижче вартості, визначеної відповідно до
названого пункту. У випадку, коли вартість майна після переоцінки (відповідно
до п. 11.1) буде нижчої вартості, визначеної цим Договором,
початковою ціною є вартість, зазначена в даному Договорі.
9. Ризик випадкової загибелі майна або його випадкового
зіпсування несе Заставодавець. 10. У разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань,
передбачених цим Договором, винна Сторона відшкодовує іншій
Стороні всі завдані у зв'язку з цим збитки.
11. Додаткові умови: 11.1. У випадку, якщо за період дії цього Договору до моменту
звернення стягнення проводились індексації вартості цього майна,
то перед проведенням реалізації предмета застави повинна бути
проведена його переоцінка з урахуванням вищезазначених індексацій. 11.2. В разі, якщо аукціон (публічні торги) оголошено таким,
що не відбувся, майно Заставодержателю не передається. Подальша
реалізації заставленого майна відбувається згідно з встановленим
порядком. 11.3. Договір набуває чинності з моменту нотаріального
посвідчення Договору. 11.4. Доповнення Договору та зміна окремих його положень
здійснюється за письмово оформленою згодою сторін на умовах
обов'язкового погодження з Мінпромполітики та Фондом державного
майна України. 11.5. Зв'язок між Сторонами здійснюється у письмовій формі
шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм. 11.6. З усіх питань, що не врегульовані Договором, Сторони
мають керуватися чинним законодавством України.
12. Договір складається в ____ екземплярах, що мають однакову
юридичну силу: - Заставодержателю - 1 примірник; - Заставодавцю - 1 примірник; - Мінпромполітики - 1 примірник (та при необхідності один
примірник Договору ФДМУ); - Нотаріальній конторі - _______.
Юридичні адреси та реквізити сторін:
Заставодержатель Заставодавець
"Затверджується" Додаток N 1
Заступник Міністра до договору застави
(за напрямом) N ___ від ____
Перелік майна _________________________,(назва заставодавця)
що передається під заставу ------------------------------------------------------------------ | N | Найменування | Балансова | Знос, |Залишкова| Вартість, | |п/п|та опис майна | вартість |тис. грн.|вартість,|визначена за| | | | після | |тис. грн.|домовленістю| | | | індексації | | | сторін, | | | |за станом на| | | тис. грн. | | | | ________, | | | | | | | тис. грн. | | | | |---+--------------+------------+---------+---------+------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ------------------------------------------------------------------ Найменування та опис майна (колонка 2) повинно містити в
собі короткі відомості про це майно: відносно структурних підрозділів - потужність по випуску
продукції та загальна площа; відносно будівель та споруд - загальна площа. Колонка 3 повинна містити балансову вартість майна після
індексації за станом на останню звітну дату. Перелік майна підписується керівником підприємства та
головним бухгалтером та скріплюється печаткою підприємства.
ЗатвердженоЗаступник Міністра
В.В.Прядко
24 грудня 1997 р.
Методичні матеріали Мінпромполітики України N 332-3.4"Про підготовку та розгляд матеріалів стосовно
консервації основних фондів підприємств,
підпорядкованих Мінпромполітики України"
1. Вступ
1.1. З метою забезпечення ефективного використання і
збереження майна, що є у загальнодержавній власності відповідно до
статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та норм чинного
законодавства, а саме: Законів України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ), "Про власність" ( 697-12 ), та на виконання
Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у
загальнодержавній власності" від 15.12.92 N 8-92 ( 8-92 ),
постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.97 N 1183
( 1183-97-п ) "Про порядок консервації основних виробничих фондів
підприємств", робіт з реалізації положень Концепції державної
промислової політики України (п. 27), наказів Мінпромполітики
України від 16.12.97 N 330 та 332 (п. 3.4), розроблені ці
Методичні матеріали. 1.2. Дія цих Методичних матеріалів N 332-3.4 поширюється на
підприємства, що визначені п. 6 наказу N 332 від 16.12.97. 1.3. Для отримання дозволу на консервацію основних виробничих
фондів підприємства, організації, установи (надалі - підприємства)
звертаються до міністерства листом на ім'я заступника Міністра за
напрямом. Лист та додатки до нього обов'язково реєструються в
канцелярії Міністерства. 1.4. Дозвіл на консервацію основних виробничих фондів
підприємства надається шляхом погодження "Рішення про вивід з
виробничого процесу та консервацію основних фондів підприємства"
заступником Міністра за напрямом, начальником галузевого
управління та членами комісій, створених відповідно пункту 4 або
пункту 10 наказу N 330 від 16.12.97, та затверджується першим
заступником Міністра згідно п. 5.4 та 5.5 наказу N 332 від
16.12.97.
2. Загальні положення
2.1. Вивід з виробничого процесу та консервація основних
виробничих фондів підприємства здійснюється у тому разі, якщо за
техніко-економічним обгрунтуванням подальше використання їх у
виробництві визнано тимчасово недоцільним. 2.2. Консервацію таких основних фондів проводити відповідно
до Положення про порядок консервації основних виробничих фондів
підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 28.10.97 N 1183 ( 1183-97-п ). Положення встановлюї єдиний порядок підготовки до
консервації, проведення консервації та розконсервації основних
фондів підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і
безпеки держави, підприємств державної власності та заснованих на
державній власності, а також підприємств усіх форм власності. 2.3. Консервація основних фондів підприємств - це комплекс
заходів, які спрямовані на довгострокове (більше одного року, але
не більше як три роки) зберігання основних фондів за умов падіння
обсягу виробництва, у разі тимчасового припинення (скорочення)
виробничої та іншої господарської діяльності, зниження (нижче
0,25) коефіцієнта використання основних фондів, нераціонального
використання енергомістких технологічних процесів (виробництв,
об'єктів) тощо, але з можливістю подальшого відновлення
функціонування основних фондів.
2.4. Джерелами фінансування витрат на консервацію основних
фондів підприємств та їх розконсервацію можуть бути: 2.4.1. власні кошти підприємств; 2.4.2. кошти власників підприємств або інших юридичних осіб; 2.4.3. кредити; 2.4.4. кошти, передбачені для зазначених цілей у державному
та місцевих бюджетах; 2.4.5. суми амортизаційних відрахувань, які нараховуються на
основні фонди другої та третьої групи.
2.5. Консервація, утримання та розконсервація основних фондів
підприємств здійснюється згідно з проектом консервації, який
повинен бути затверджений органом, уповноваженим управляти його
майном; та Мінпромполітики України - для підприємств, що
відносяться до сфери управління Міністерства.
2.6. Підставою для консервації та розконсервації основних
фондів підприємств є: 2.6.1. акт Кабінету Міністрів України - для підприємств,
заснованих на державній власності; 2.6.2. рішення платника податку, погоджене комісіями,
утвореними в Мінпромполітики України згідно п. 4 та п. 10 наказу
по Міністерству N 330 від 16.12.97.
2.7. Консервація виробничих потужностей, що впливають на
виконання оборонного замовлення чи мобілізаційного завдання,
здійснюється за погодженням з відповідними підрозділами
підприємства та Мінпромполітики України. 2.8. При консервації основні фонди приводяться у стан, що
забезпечує безпеку населення, охорону навколишнього середовища,
будівель та споруд, а також збереження технологічного обладнання. 2.9. Питання щодо зміни форми власності та підпорядкування
законсервованих фондів вирішується тільки з дозволу
Мінпромполітики України згідно чинного законодавства у
відповідності з Положенням про порядок передачі державного майна,
затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.96 р.
N 678 ( 678-96-п ), Положенням про порядок відчуження засобів
виробництва, що є державною власністю, затвердженим наказом Фонду
державного майна України від 07.08.95 р. N 1020 ( z0311-95 ). 2.10. Облік законсервованих основних фондів та звітність про
їх наявність на підприємстві ведеться у відповідності з Положенням
про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні,
затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р.
N 250 ( 250-93-п ). 2.11. Використання законсервованих основних фондів протягом
установленого терміну консервації забороняється. Дострокова їх розконсервація з метою провадження
господарської діяльності або передача іншим суб'єктам
господарської діяльності на договірних умовах, або їх відчуження
здійснюється на підставі рішень тих органів, що визначені в п. 2.6
цих Методичних матеріалів.
3. Порядок підготовки матеріалів до консерваціїосновних фондів підприємств
3.1. Для підготовки обгрунтованих матеріалів щодо тимчасового
виведення з виробничого процесу та консервації основних фондів на
підприємстві створюється комісія на чолі з керівником підприємства
(головного виконавчого органу), яка розглядає питання: а) Доцільність та обгрунтування консервації основних фондів. б) Порядок виводу з виробничого процесу та тимчасової
консервації основних фондів, які тривалий час не використовуються
у виробництві. в) Створення економічно обгрунтованого оптимального
технологічного резерву. г) Зменшення нормативних відсотків амортизаційних
відрахувань. д) Тимчасове ненарахування амортизаційних відрахувань на ті
основні фонди, що є у складі законсервованих виробничих
потужностей. На підприємстві "Рішення про тимчасове виведення основних
фондів з виробничого процесу та їх консервацію" виноситься цією
комісією і складається Акт про тимчасове виведення основних фондів
з виробничого процесу та їх консервацію (за формою додаток N 1).
На засіданні комісії перш за все розглядається техніко-економічне
обгрунтування консервації основних фондів.
3.2. Техніко-економічне обгрунтування необхідності проведення
консервації основних фондів підприємств включає: 3.2.1. найменування та місцезнаходження підприємства; 3.2.2. орган, уповноважений управляти майном (для
підприємств, заснованих на державній формі власності),
найменування власника (для інших підприємств); 3.2.3. акт технічного стану основних фондів на момент їх
консервації; 3.2.4. дані про облік основних фондів підприємств з
розподілом за групами: N по порядку, найменування, кількість, інвентарний N, рік
випуску, рік вводу в експлуатацію, початкова вартість, залишкова
вартість, амортизаційні відрахування (за місяць, за рік), знос
основних фондів, коефіцієнт використання, термін консервації. Вищезазначені дані про облік основних фондів вносять в
Перелік устаткування, що підлягає консервації у зв'язку з
виробничою необхідністю, за формою згідно з додатком N 3. Перелік
підписує керівник та головний бухгалтер підприємства, погоджується
начальником галузевого управління, затверджується заступником
Міністра за напрямом. 3.2.5. Проект консервації, затверджений і погоджений з
галузевим управлінням та заступником Міністра за напрямом.
3.3. Проект консервації складається з: а) пояснювальної записки; б) технологічної документації проведення консервації; в) переліку робіт, ресурсів (матеріальних і трудових) та
кошторису витрат під час консервації (збереження) та
розконсервації основних фондів підприємств, за формою згідно з
додатком N 2.
3.4. У пояснювальній записці: 3.4.1. Вид і річні обсяги продукції, що випускаються на
потужностях основних фондів, вплив консервації основних фондів на
такі показники діяльності підприємства як виконання виробничих
планів протягом терміну консервації, використання потужностей. Надається аналіз виробничої програми по роках (до консервації
та на період консервації) за формою згідно з додатком N 4. 3.4.2. Складається баланс прибутків та видатків (до і після
консервації) за формою згідно додатка N 5. 3.4.3. Розглядається: а) структура витрат на виробництво (до і після консервації)
за формою згідно додатка N 6; б) динаміка ціноутворення (додаток N 7); в) розрахунок економічного ефекту (додаток N 8). 3.4.4. Надається баланс підприємства (ф. 1) та звіт про
витрати на виробництво продукції, робіт, послуг (ф. 5-С) за
останній звітний період. 3.4.5. Розробляється та затверджується керівником
підприємства порядок і графік виведення з виробничого процесу
основних фондів підприємств та їх консервацію (додаток N 9). 3.4.6. Заходи щодо забезпечення безпеки робіт під час
консервації та збереження законсервованих основних фондів протягом
усього терміну консервації, а також суміжних об'єктів, на
технічному стані яких можуть негативно позначитись наслідки
консервації. 3.4.7. План-графік та порядок розконсервації. 3.4.8. Технологічною документацією щодо проведення
консервації визначаються технологічні процеси, за якими
проводитиметься консервація основних фондів підприємств,
обслуговування їх у законсервованому стані.
4. Порядок підготовки "Рішення про вивід з виробничогопроцесу та консервацію основних фондів підприємства"
4.1. Комплект матеріалів, що визначений у розділі 3, разом з
листом підприємства на адресу заступника Міністра за напрямом
надсилається через канцелярію Міністерству. 4.2. Порядок розгляду, погодження та затвердження матеріалів
та "Рішення..." у відповідності з наказом по Міністерству від
16.12.97 N 332 (п. 5). 4.3. Після отримання "Рішення про вивід з виробничого процесу
та консервацію основних фондів підприємства" проводяться роботи,
пов'язані з консервацією та підприємством, складається Акт про
прийняття основних фондів на консервацію, який затверджується
органом, уповноваженим управляти майном, - для підприємств,
заснованих на державній власності, - Мінпромполітики України. 4.4. Керівник підприємства (голова виконавчого органу),
основні фонди якого законсервовані, несе встановлену чинним
законодавством відповідальність за їх збереження, виконання умов
консервації та розконсервації.
Начальник Головного управління
методології бухгалтерського
обліку, звітності та аналізу Л.Г.Суботовська
Додаток N 1до Положення про порядок
консервації основних виробничих
фондів підприємств до наказу
від 16 грудня 1997 р. N 330
Актпро тимчасове виведення основних фондів з виробничого
процесу та їх консервацію
_________________________________________________________________(найменування та місцезнаходження підприємства)
Комісія, утворена наказом (розпорядженням) ______________________ _________________________________________________________________(посада керівника, який видав наказ/розпорядження)
від "__" _______________199_ р. N _________
у складі голови комісії _________________________________________(прізвище, ім'я, по батькові, посада) _________________________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________
провела огляд основних фондів підприємства та проаналізувала такі
матеріали:
I. Техніко-економічне обгрунтування
а) Акт про тимчасове виведення основних фондів з виробничого
процесу та їх консервацію (додаток N 1). б) Перелік робіт, ресурсів та кошторис (додаток N 2). в) Перелік цехів, дільниць, устаткування, що підлягають
консервації (додаток N 3).
II. Проект консервації
1. Пояснювальну записку. 2. Аналіз виробничої програми (додаток N 4). 3. Баланс прибутків та видатків (додаток N 5). 4. Затрати на виробництво (додаток N 6). 5. Динаміку ціноутворення (додаток N 7). 6. Розрахунок економічного ефекту (додаток N 8). 7. Графік консервації (додаток N 9).
Комісія встановила: _________________________________________________________________(висновки щодо техніко-економічних показників
стану основних фондів) _________________________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________
Рішення комісії: _________________________________________________________________(обгрунтовані висновки про необхідність консервації
основних фондів, _________________________________________________________________
термін консервації та пропозиції щодо джерел фінансування) _________________________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________
Голова комісії ______________________________(підпис, дата)
Члени комісії ______________________________(підпис, дата) ______________________________ ______________________________ ______________________________
Додаток N 2до Положення про порядок
консервації основних виробничих
фондів підприємства до наказу
від 16 грудня 1997 р. N 330
Перелікробіт, ресурсів (матеріальних і трудових) та кошторис
витрат, пов'язаних з проведенням консервації та
розконсервації основних фондів підприємства
__________________________________________________________(найменування та місцезнаходження підприємства) ------------------------------------------------------------------ | N |Найменування|Ресурси|Одиниця виміру|Обсяг| Вартість робіт | |п/п| робіт | | | | (ресурсів), | | | | | | | тис. гривень | | | | | | |------------------| | | | | | |одиниця | загальна| | | | | | |виміру | вартість| ------------------------------------------------------------------
Під час консервації основних фондів підприємства
________________________________________Разом
Під час розконсервації основних фондів підприємства
________________________________________Разом ________________________________________
Усього ____________
Примітка. Вартість робіт (ресурсів) визначається у цінах, що
діють на момент підготовки до консервації.
Керівник підприємства _______________________(підпис, дата)
Головний бухгалтер _______________________
Додаток N 3до наказу
від 16 грудня 1997 р. N 330
(при необхідності - таємно
по заповненню)
Затверджую Погоджено
Заступник Міністра Начальник галузевого
Мінпромполітики України управління
(за напрямом) "__" _______________
Перелікцехів, дільниць, устаткування, що підлягають консервації
у зв'язку з виробничою необхідністю _______________________________________________________
(назва підприємства, об'єднання, організації)
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ | N |Найменування|Кіль-|Інв.| Рік | Основні фонди | Амортизаційні |Коефіцієнт | Термін | |п/п| основних |кість| N | випуску | | відрахування |використання|консервації| | | фондів | | |________ |-----------------------------+-------------------| | | | | | | |Рік вводу|початкова|залишкова|% зносу | за | за рік, | | | | | | | |в експлу-|вартість,|вартість,|основних | місяць, |тис. грн.| | | | | | | |атацію |тис. грн.|тис. грн.|фондів, |тис. грн.| | | | | | | | | | | |тис. грн.| | | | | |---+------------+-----+----+---------+---------+---------+---------+---------+---------+------------+-----------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Керівник підприємства
Головний бухгалтер
Начальник 2 відділу
(при необхідності)
ЗатверджуюЗаступник Міністра
Мінпромполітики України
(за напрямом)
ПогодженоНачальник галузевого управління
"__" ___________ 199_ р.
Проект консервації _________________________________________________________________ _________________________________________________________________(найменування та місцезнаходження підприємства)
орган, уповноважений управляти майном: __________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________
1. Пояснювальна записка
(доцільність та обгрунтування до та на період консервації).
2. Аналіз виробничої програми (додаток N 4).
3. Баланс прибутків та видатків (додаток N 5).
4. Структура витрат на виробництво (додаток N 6).
5. Динаміка ціноутворення (додаток N 7).
6. Розрахунок економічного ефекту (додаток N 8).
7. Порядок і графік виведення з виробничого процесу основних
фондів та їх _____________________________________ консервацію
(додаток N 9).
8. Технологічна документація щодо проведення консервації.
9. Техніка безпеки при консервації та збереження довкілля.
10. План-графік розконсервації.
Керівник підприємства
Головний бухгалтер
ЗатверджуюЗаступник Міністра
В.В.Прядко
24 грудня 1997 р.
Методичні матеріали Мінпромполітики України N 332-3.6
"Про порядок визначення нормативу власних обігових коштів"
З метою всебічного та комплексного аналізу
фінансово-економічного стану підприємств (організацій),
впорядкування та оптимального використання виробничих запасів, на
виконання пункту 3.6 наказу Мінпромполітики України від 16.12.97
N 332 застосовуються ці Методичні матеріали "Про порядок
визначення нормативу власних обігових коштів" (надалі - Порядок
Нвок). Дія цього Порядку Нвок розповсюджується на підприємства,
організації, установи усіх форм власності, які визначені в пункті
6 наказу N 332 від 16.12.97 Мінпромполітики України, звітують йому
згідно вимог Мінстату, Мінфіну, Мінекономіки України.
1. Загальні положення
Обігові кошти - це важлива ланка в стабілізації роботи
підприємств з питань розвитку виробничого потенціалу. Постійно
виникає нагальна потреба в ефективному використанні та оптимізації
обігу оборотних коштів. Обігові (оборотні) кошти - це кошти, які залучені в процесі
виробництва та в сфері обігу (обороту). 1.1. Обігові кошти в сфері виробництва включають до себе
предмети праці, а саме: - виробничі запаси (сировину і матеріали; покупні вироби і
комплектуючі; допоміжні матеріали; тару; паливо; запасні частини;
малоцінні та швидкозношувальні предмети; спеціальний інструмент та
оснастку); - незавершене виробництво; - затрати майбутніх періодів; - товари. 1.2. Обігові кошти в сфері обігу (обороту) включають до себе: - залишки готової продукції на складі; - залишок грошових коштів на розрахунковому рахунку та в касі
підприємства; - дебіторську заборгованість. 1.3. Всі обігові кошти нормуються. Норматив ВОК - це
мінімальний (оптимальний) рівень обігових коштів, які необхідні
підприємству (організації) для стабільної роботи. Підприємство
визначає (розраховує) норматив ВОК, затверджує його в
Мінпромполітики України. 1.4. Крім нормативу ВОК на підприємстві для проведення
комплексного аналізу визначають наявність власних обігових коштів
та фактичний (обліковий, звітний) рівень заповнення складових
частин ВОК, а саме: виробничих запасів, незавершеного виробництва,
наявності готової продукції на складах.
2. Визначення наявності власних обігових коштів
Наявність власних обігових коштів визначається як різниця
суми 1 розділу пасиву балансу ф. 1 та рядка 530 за мінусом суми 1
розділу активу балансу ф. 1 і позикових коштів підприємства (рядок
300).
Наявність = 495 + 530 - 070 - 300
Тобто із суми показників 1 розділу пасиву "Джерела власних та
прирівнених до них коштів" (ряд. 495 графа 4) та суми рядка 530
віднімається сума показників 1 розділу активу "Основні засоби та
інші позаоборотні активи" (ряд. 070 графа 4) та позикові кошти
(рядок 300).
3. Розрахунок нормативу власних обігових коштів
Прямий метод розрахунку Нвок відрізняється від аналітичного
розрахунку (на основі узагальнених економічних показників) тим, що
він є не тільки простим, але і найбільш точним. Цей метод
враховує, перш за все, розрахунок нормативу по кожному елементу
обігових коштів. При прямому методу розрахунку Нвок використовуються два
показника: 1) одноденні витрати, потреба споживання підприємством за
один день; 2) норматив запасу в днях. Одноденні витрати (потреба споживання) підприємством за один
день визначаються діленням річного рівня складових собівартості,
що віднесено на собівартість продукції протягом попереднього року
(форма 5с річна) на 360 днів або квартального рівня (як правило,
за IV квартал попереднього року) на 90 днів. Наприклад. По заводу "Вектор" за 1997 рік вартість продукції,
робіт, послуг (рядок 010 форми 5-С) складає 3516 тис. грн. В складі собівартості матеріальні витрати на виробництво (за
вирахуванням вартості зворотних відходів ф. 5-С N рядка 012)
складає 1719 тис. грн. Тоді наші розрахунки будуть:
1719 : 360 днів = 4,775 тис. грн.
Одноденні витрати (потреба споживання) підприємства взагалі
по матеріалах заводу "Вектор" становлять 4,775 тис. грн. в умовах
роботи за 1997 рік. Згідно кошторису на продукцію по цьому підприємству сировина
і матеріали в складі собівартості при ціноутворенні відносно
покупних виробів та комплектуючих виробів становлять 52 %. Тоді за умов вищезазначеного сировина і матеріали 52 % від
4,775 тис. грн. становлять 2,483 тис. грн. - це одноденні витрати
по сировині і матеріалах (потреба споживання заводу "Вектор" за
один день в умовах роботи за 1997 рік). Зрозуміло, одноденні витрати по покупних виробах та
комплектуючих можуть становити: 4,775 тис. грн. - 2,483 тис. грн.
= 2,293 тис. грн. Ми враховуємо, що норматив запасу в днях по сировині і
матеріалах по заводу "Вектор", погоджений з галузевим управлінням
та затверджений в установленому порядку ГУ 5-2, становить 54 дні. 2,483 тис. грн. х 54 дні = 134,082 тис. грн., а норматив по покупних та комплектуючих виробах становить: 2,293 х 57 днів = 130,701 тис. грн., де 57 днів - це норматив запасу в днях по комплектуючих
виробах. Отже, матеріальні витрати в розрахунку нормативу становлять: норматив на сировину і матеріали 54 дні та 134,082 тис. грн.; норматив по покупних і комплектуючих 57 днів та 130,701 тис.
грн. Допоміжні матеріали можуть становити 30 % - 40 % від основних
матеріалів за попередній рік. 1719 х 0,35 = 601,65 тис. грн. 601,65 : 360 = 1,671 тис. грн. одноденні витрати (потреба споживання) по допоміжних
матеріалах заводу "Вектор" в умовах за 1997 рік, помножені на
норматив запасу в днях по допоміжних матеріалах - 51 день х 1,671
= 85,221 тис. грн. - складе норматив по допоміжних матеріалах. Норматив по тарі необхідно розраховувати, виходячи з витрат
на тару за попередній рік по відношенню на кожну тис. грн.
товарного випуску продукції за попередній рік. Товарний випуск за попередній (1997) рік складав, наприклад,
по заводу "Вектор" 3156 тис. грн. Знайдемо від нього 5 % (доля
затрат на тару в товарному випуску), розділимо на 360 днів,
отримаємо одноденну потребу млн. грн. по тарі на товарний випуск в
умовах роботи за попередній рік та помножимо на норматив в днях (в
нашому прикладі 24 дні) по готовій продукції. Таким чином, отримаємо норматив власних обігових коштів по
тарі: 3615 тис. грн. х 0,05 % : 360 днів х 24 дні = 11,72 тис. грн. Норматив на паливо може бути розрахований з фактичних рівнів
витрат на паливо за попередній (1997) рік, розділених на 360 днів,
помножений на 45 днів: 237 тис. грн. : 360 х 45 = 29,62 тис. грн. - норматив по
паливу. Норматив по запасних частинах визначається (розраховується)
відповідно до кошторису витрат на обслуговування всього
устаткування за попередній (1997) рік, поділеного на залишкову
вартість основних фондів (ф. 1 стр. 010), тобто знаходиться
співвідношенням витрат по запасних частинах на 1 тис. грн.
залишкової вартості основних фондів. В нашому прикладі по заводу "Вектор": річні витрати на
запасні частини, які становлять 384 тис. грн., розділити на 4
квартали = 96 тис. грн. на кожний квартал. Норматив по малоцінних та швидкозношувальних предметах
розраховується на одного працюючого на підприємстві. Із форми ф. 1 "Баланс" ( z0396-99 ) підприємства II розділ
"Запаси і затрати" стр. 102 первісна вартість малоцінних та
швидкозношувальних предметів розділити на число працюючих на
підприємстві (на заводі "Вектор" працює 318 чоловік) та помножити
на 45 днів. В нашому прикладі: 37 тис. грн. : 318 чол. х 45 днів = 5,24 тис. грн. Норматив по спецінструменту та оснастці розраховується,
виходячи з витрат за попередній рік по відношенню на товарний
випуск продукції за попередній рік. Наприклад: за попередній рік по підприємству "Вектор" затрати
по спецінструменту та оснастці складали 416 тис. грн. на товарний
випуск. Норматив по спецінструменту та оснастці буде: 416 тис. грн. : 360 днів х 45 днів = 51,99 тис. грн. Розраховані вищезазначеним методом норми і нормативи
заносяться в зведену таблицю (форма додається). Разом виробничі запаси стр. 9 зведеної таблиці норм і
нормативу власних обігових коштів буде становити сумарне значення
окремих нормативів по: 1. сировині і матеріалах; 2. покупних виробах і комплектуючих; 3. допоміжних матеріалах; 4. тарі; 5. паливу; 6. запасних частинах; 7. малоцінних та швидкозношувальних предметах; 8. спеціальному інструменту та оснастці. Надалі: окремо розраховується (визначається) норматив по
незавершеному виробництву стр. 10 зведеної таблиці. З форми 5-С стр. 019 собівартість виробленої продукції за
попередній рік (наприклад, по заводу "Вектор" це становить 3167
тис. грн.) розділити на 360 днів, визначаємо одноденні витрати
(потребу) по незавершеному виробництву конкретного підприємства та
множимо на норматив в днях, що дорівнює терміну подовження циклу
виробничого процесу по виготовленню основного виду продукції на
конкретному виробництві. По заводу "Вектор" це становить 48 днів. 3167 тис. грн. : 360 днів х 48 днів = 422,26 тис. грн. З форми 5-С стр. 010 вартість продукції, робіт, послуг за
попередній (1997) рік визначається норматив по готовій продукції
стр. 11 зведеної таблиці. В нашому прикладі підприємства "Вектор": 3516 тис. грн. : 360 днів х 24 дні = 234,4 тис. грн. Як правило, норматив в днях по готовій продукції може
становити: мінімальний 8 - 12 днів оптимальний 13 - 21 день максимальний 22 - 28 днів. Тобто визначений норматив в днях множиться на одноденне
споживання (потребу) по готовій продукції = стр. 010 (ф. 5-С) :
360 днів х на оптим. в днях. оптим. в днях = мін. в днях - макс. в днях. Норматив ВОК по підприємству всього на кожний квартал буде
складатися з нормативу по: 1) разом виробничих запасах; 2) незавершеному виробництву: 3) готовій продукції. Таким чином, визначений (розрахований) Нвок на кінець
попереднього - на початок звітного року вважається як базовий
Нвок. Наступний рівень Нвок, слідуючий за базовим, необхідно
корегувати на коефіцієнт зростання (падіння) обсягу виробництва та
враховувати індекс інфляції, що публікує Мінстат України та
регіональне статистичне управління. Норматив власних обігових коштів (Нвок) не може перевищувати
обсяг продукції за квартал строка 821 ф. 1-П (термінова) місячна. Нвок визначається на кожний квартал звітного року,
заповнюється в зведену таблицю норм і нормативу власних обігових
коштів підприємства, підписується відповідальними працівниками
підприємства (організації, установи), затверджується керівником
підприємства та надається ГУ 5-2 Мінпромполітики України для
перевірки розрахунків і затвердження в установленому порядку.
4. Аналіз фінансового стану підприємств
При аналізі фінансового стану підприємства порівнюють
розрахований норматив власних обігових коштів з наявністю власних
обігових коштів, визначають нестачу ВОК або надлишок ВОК. Аналізують структуру балансу, насамперед 2 розділ активу
балансу "Запаси і затрати" (ф. 1 графа 4 стр. 080, 100, 110, 130,
150), порівнюють фактичний (обліковий) рівень запасів і затрат з
нормативним та визначають наднормативи (або нестачу). Аналізують використання джерел поповнення ВОК. При комплексному або детальному аналізі фінансового стану
підприємства проводиться не тільки оцінка структури балансу, але і
визначаються коефіцієнти: - забезпечення власними коштами (Кз. к.); - покриття (Кп.); - абсолютної ліквідності (Кз. л.). Коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз. к.)
характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства,
необхідних для його фінансової стабільності, і визначається як
відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до
них коштів (підсумок розділу і пасиву балансу) і фактичною
вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів (підсумок
розділу і активу балансу) до фактичної вартості наявних у
підприємства обігових коштів - виробничих запасів незавершеного
виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської
заборгованості та інших оборотних активів (сума підсумків розділів
II і III активу балансу).
[сума I р. П + сума II р. П ] - [сума I р. А+300+485+490]
Кз. к. = --------------------------------------------------------- [сума II р. А + сума III р. А]
Коефіцієнт покриття (Кп.) характеризує достатність оборотних
коштів підприємства для погашення своїх боргів протягом року і
визначається відношенням усіх поточних активів підприємства (сума
підсумків розділу II та III активу балансу) до суми його
короткотермінових зобов'язань (підсумок розділів II та III пасиву
балансу).
[сума II р. А + сума III р. А]Кп. = ------------------------------ [сума II р. П + сума III р. П]
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кз. л.) характеризує
негайну готовність підприємства погасити свою заборгованість і
визначається як відношення суми грошових коштів підприємства та
короткотермінових фінансових вкладень до суми короткотермінових
зобов'язань (підсумок розділів іі та ііі пасиву балансу)
сума III р. АКз. л. = ------------------------------ [сума II р. П + сума III р. П]
Структура балансу підприємства визнається незадовільною, а
підприємство - неплатоспроможним у разі, якщо: - значення коефіцієнта забезпечення власними коштами Кз. к.
менше 0,1; - значення коефіцієнта покриття Кп. менше 1; - значення коефіцієнта абсолютної ліквідності Кз. л.
менше 0,2.
Начальник Головного управління
методології бухгалтерського
обліку, звітності та аналізу Л.Г.Суботовська
МІНІСТЕРСТВО ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ"МІНПРОМПОЛІТИКИ УКРАЇНИ"
тел. 246-33-80 252035, м.Київ, вул.Сурікова, 3 _________________________________________________________________
_______________ Управління Затверджую
N ________ Начальник Головного управлінняметодології бухгалтерського
обліку, звітності та аналізу _________________________________ _________________________________
(назва підприємства, організації) Л.Г.Суботовська
------------------------------------------------------------------ |Норматив власних обігових коштів | 1998 рік (тис. грн.) | | |------------------------------| | |I кв.| II кв.| III кв.| IV кв.| |---------------------------------+-----+-------+--------+-------| |норматив в днях | | | | | |---------------------------------+-----+-------+--------+-------| |норматив ВОК | | | | | |---------------------------------+-----+-------+--------+-------| |наявність ВОК | | | | | |---------------------------------+-----+-------+--------+-------| |нестача (-) ВОК | | | | | |---------------------------------+-----+-------+--------+-------| |надлишок (+) | | | | | |---------------------------------+-----+-------+--------+-------| |----------------------------------------------------------------| | Джерела поповнення власних обігових коштів за рахунок: | |----------------------------------------------------------------| |1. Прибутку | | | | | |---------------------------------+-----+-------+--------+-------| |2. Дооцінки товарно-матеріальних |-----+-------+--------+-------| |цінностей |-----+-------+--------+-------| |---------------------------------+-----+-------+--------+-------| |3. Орендної плати | | | | | |---------------------------------+-----+-------+--------+-------| |4. Дивідендів | | | | | |---------------------------------+-----+-------+--------+-------| |5. Кредитів | | | | | |---------------------------------+-----+-------+--------+-------| |5.1. Пільгових | | | | | |---------------------------------+-----+-------+--------+-------| |5.2. Довгострокових | | | | | |---------------------------------+-----+-------+--------+-------| |5.3. Короткострокових | | | | | |---------------------------------+-----+-------+--------+-------| |6. Центр. джерел | | | | | |---------------------------------+-----+-------+--------+-------| |6.1. Бюджетних | | | | | |---------------------------------+-----+-------+--------+-------| |6.2. Фін. допомоги | | | | | |---------------------------------+-----+-------+--------+-------| |6.3. На зворот. основі | | | | | |---------------------------------+-----+-------+--------+-------| |7. Авансів замовників | | | | | |---------------------------------+-----+-------+--------+-------| |8. Інших | | | | | ------------------------------------------------------------------
ЗатверджуюКерівник підприємства, організації
Зведена таблицянорм і нормативу власних обігових коштів
по __________________________________________
(назва підприємства, організації)
-------------------------------------------------------------------------------------------------------- | Показники | на 01.04.98 р. | на 01.07.98 р. | на 01.10.98 р. | на 01.01.99 р. | | |------------------+------------------+------------------+------------------| | |одноден.|норматив |одноден.|норматив |одноден.|норматив |одноден.|норматив | | |витрати |---------|витрати |---------|витрати |---------|витрати |---------| | | |днях|тис.| |днях|тис.| |днях|тис.| |днях|тис.| | | | |грн.| | |грн.| | |грн.| | |грн.| |--------------------------+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----| |1. Сировина і матеріали | | | | | | | | | | | | | |--------------------------+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----| |2. Покупні вироби і компл.| | | | | | | | | | | | | |--------------------------+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----| |3. Допоміжні матеріали | | | | | | | | | | | | | |--------------------------+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----| |4. Тара | | | | | | | | | | | | | |--------------------------+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----| |5. Паливо | | | | | | | | | | | | | |--------------------------+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----| |6. Запасні частини | | | | | | | | | | | | | |--------------------------+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----| |7. Малоцінні та шв.зн. | | | | | | | | | | | | | |--------------------------+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----| |8. Спецінстр. та оснастка | | | | | | | | | | | | | |--------------------------+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----| |9. Разом вироб. запаси | | | | | | | | | | | | | |--------------------------+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----| |10. Незавершене виробн. | | | | | | | | | | | | | |--------------------------+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----| |11. Готова продукція | | | | | | | | | | | | | |--------------------------+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----| |12. Затрати майб. період. | | | | | | | | | | | | | |--------------------------+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----| |13. Товари | | | | | | | | | | | | | |--------------------------+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----+--------+----+----| |Всього | | | | | | | | | | | | | --------------------------------------------------------------------------------------------------------
Заступник Члени комісії
голови комісіїЗатверджую
Заступник Міністра
В.В.Прядко
24 грудня 1997 р.
Методичні матеріали Мінпромполітики України N 332-3.7
"Про порядок надання в Мінпромполітики України дозволу наоренду державного майна"
1. Загальні положення
1.1. Ці Методичні матеріали розроблені на виконання наказу
Мінпромполітики України від 16.12.97 N 332 (п. 3) відповідно до
Закону України "Про оренду державного майна" ( 2269-12 ) (в
редакції від 10.04.92 і від 14.03.95 ( 98/95-ВР ); Закону України
"Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного майна"
від 23.12.97 N 768/97-ВР ( 768/97-ВР ); Закону України "Про
лізинг" ( 723/97-ВР ) від 16.12.97; Закону України "Про внесення
змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
від 22.05.97 N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) з доповненнями від 18.11.97
N 639/97-ВР ( 639/97-ВР ); Методики розрахунку і порядку
використання плати за оренду державного майна, затвердженої
постановою кабінету Міністрів України від 04.10.95 N 786
( 786-95-п ); Порядку повернення цілісних майнових комплексів
державних підприємств після припинення або розірвання договору
оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від
07.08.97 N 847 ( z0446-97 ); методик, затверджених КМУ, інструкцій
Мінфіну України, затверджених наказами Мінфіну, зареєстрованих в
Мін'юсті України, та інших чинних нормативних актів.
1.2. Дія цих Методичних матеріалів поширюється на державні
підприємства і підприємства, засновані на державній власності, де
є частка державного майна, і які входять до сфери управління
Мінпромполітики України. Для підприємств інших форм власності, які постійно звітують
Міністерству, ці матеріали мають рекомендаційний та методологічний
характер. 1.3. Для отримання дозволу на передачу в оренду майна
підприємства звертаються до галузевих управлінь Мінпромполітики
України листом на ім'я заступника Міністра за напрямом; лист та
додатки до нього обов'язково реєструються в канцелярії
Міністерства. 1.4. Дозвіл на передачу в оренду майна готується в
Міністерстві галузевим управлінням шляхом погодження проекту
дозволу на оренду майна заступником Міністра за напрямом,
начальником галузевого управління, начальником Головного
управління методології бухгалтерського обліку, звітності та
аналізу, начальником управління правового забезпечення та
затверджується першим заступником Міністра у відповідності з
порядком п. 5 наказу Мінпромполітики України від 16.12.97 N 332.
2. Основні положення про передачу майна в оренду
2.1. Орендою є засноване на договорі строкове платне
користування майном, що передається орендареві для здійснення
виробничої, підприємницької та іншої діяльності. Об'єктом оренди може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно,
яке відноситься до основних фондів, щодо яких немає обмежень про
його оренду. Не можуть бути об'єктами оренди фонди, що передбачені статтею
4 Закону України "Про оренду майна державних підприємств"
( 2269-12 ).
2.2. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про
оренду державного майна" від 23.12.97 N 768/97-ВР ( 768/97-ВР )
(п. 2) покликаний забезпечити підвищення ефективності використання
майна державних підприємств та підприємств, заснованих на
державній власності, де є частка державного майна, майно яких
надане в оренду. Останні зміни в попередніх редакціях Закону "Про оренду"
( 2269-12 ) призвали до того, що орендні відношення мають юридичну
самостійність і передбачають важливі поняття та взаємовідносини: 2.2.1. Орендодавцем може бути: а) Фонд державного майна України за погодженням з галузевим
міністерством, яке управляє державним майном, - щодо оренди
цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного
підрозділу, що в результаті оренди будуть викуплені або
приватизовані; б) державне підприємство, з дозволу Міністерства, яке
управляє державним майном, - щодо оренди відокремленого
індивідуально визначеного майна (об'єкта оренди з індивідуальним
інвентарним номером), а також у відношенні цілісних майнових
комплексів та їх структурних підрозділів, які згідно договору
оренди будуть повернені (відшкодовані) орендодавцеві. 2.2.2. Орендарі: а) юридичні особи; б) фізичні особи; в) організації орендарів - ті, які наділені статусом
юридичної особи, що діють у відповідності з договором оренди на
основі строкового платного користування майном для здійснення
виробничої, підприємницької та іншої діяльності. Фізичні особи згідно статті 6 Закону ( 2269-12 ) можуть
виступати як орендарі тільки при наявності у них статусу суб'єкта
підприємницької діяльності. 2.2.3. Об'єкти оренди: а) цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх
структурних підрозділів; б) об'єкти, майновий склад яких достатній для здійснення
закінченого циклу виробничої, підприємницької та іншої діяльності; в) відокремлені індивідуально визначені об'єкти (рухоме та
нерухоме майно) та основні фонди, щодо яких немає обмежень про
його оренду. 2.2.4. Юридичну самостійність орендних відносин підкреслюють
такі істотні вимоги: а) в статті 9 Закону ( 2269-12 ) (з врахуванням змін в
попередніх редакціях) визначений імперативний порядок заключення
договору оренди; в) в статтях 10, 24 визначений перелік істотних умов
договору: умови розрахунку індексації вартості орендованого майна
і орендної плати; відповідальність сторін за невиконання
договірних обов'язків; страхування орендарем орендованого майна та
відшкодування тією стороною, яка відповідає за випадкову загибель
та пошкодження об'єкта оренди, та інші; г) зміни та доповнення до Закону ( 2269-12 ) визначили
першочерговість права орендодавця на продовження строку оренди
тільки при умові належного виконання орендарем основних умов та
положень договору, строк дії якого закінчується; д) інші істотні вимоги згідно із статтями Закону ( 2269-12 )
чинного законодавства; положень, затверджених Кабінетом Міністрів
України; інструкцій, затверджених наказами Мінфіну, Мінекономіки,
Мінстату, зареєстрованих в Мін'юсті України.
2.3. Згідно змін до Закону "Про оренду" ( 2269-12 ) оренда
цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного
підрозділу; майна, що перебуває у державній власності (а також
підприємств, заснованих на державній власності, де є частка
державного майна), може бути тільки за погодженням з органом,
уповноваженим управляти державним майном, - галузевим
міністерством, в нашому випадку - Міністерством промислової
політики України. Дозвіл Мінпромполітики України щодо оренди майна
підпорядкованих підприємств передбачає наявність істотних умов
договору оренди, серед яких, крім вищезазначених, також: вибір
методу оцінки об'єкта оренди, що передує заключенню договору
оренди (стаття 11); вартість об'єкта оренди, що обов'язково
визначається серед істотних умов оренди (стаття 10). Згідно Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої
постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.95 N 629
( 629-95-п ), оцінка вартості об'єкта оренди виконується комісією,
яка утворюється орендодавцем, і серед членів цієї комісії є
представники майбутнього орендаря. Комісії необхідно забезпечити: а) при оцінці цілісних майнових комплексів: - проведення інвентаризації у відповідності з інструкцією про
інвентаризацію майна підприємств, що приватизуються, а також
інвентаризацію майна державних підприємств, що передаються в
оренду (Положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів
України від 02.03.93 N 158) ( 158-93-п ); - складання передаточного балансу; - підготовки належних даних для оцінки; - складання акта оцінки цілісного майнового комплексу. б) щодо відокремленого індивідуально визначеного майна
передбачається або експертна оцінка (будинки, будови, приміщення);
або приватизаційна оцінка (рухомого майна) згідно Методики,
затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.96
N 961 ( 961-96-п ); в) Кабінет Міністрів України постановою від 10.08.95 N 629
( 629-95-п ) в Методиці оцінки вартості об'єктів оренди також
пропонує враховувати: - Порядок викупу орендарем оборотних матеріальних активів; - Порядок надання в кредит орендарю коштів та цінних паперів. 2.4. При передачі майна з оренду (або при перегляді умов
договору) орендодавець повинен провести інвентаризацію основних
фондів, що тимчасово незадіяні у виробничому процесі і що можуть
надаватися в оренду. Складається акт перевірки проведення індексації станом на
квітень 1996 року (та врахування всіх попередніх індексацій) тих
інвентарних об'єктів основних фондів, що передаються (передані) в
оренду. 2.5. Визначається незалежна експертна оцінка вартості об'єкта
оренди. Така оцінка виконується організацією або юридичною особою,
які згідно чинного законодавства можуть бути залучені до виконання
робіт по експертній оцінці та зареєстровані у Фонді державного
майна України як виконавці таких робіт. (Вказується номер
ліцензії-дозволу та свідоцтва реєстрації). Фонд державного майна України дозволив при оренді до 200 м2
виконувати їх оцінку орендодавцем, якщо в орендованих приміщеннях
не будуть розміщені підприємства торгівлі, громадського харчування
або грального бізнесу. Незалежна експертна оцінка вартості об'єкта оренди
використовується при визначенні річної орендної плати (місячної)
та умов страхування, що обумовлюються в договорі оренди. 2.6. Об'єкт оренди повинен мати опис майна, що надається в
оренду (як додаток до договору оренди), та вміщувати такі дані
орендодавця про основні фонди: NN п/п, найменування, кількість,
інвентарний N, рік випуску, рік вводу в експлуатацію, початкову
вартість основних фондів, залишкову вартість, % зносу,
амортизаційні відрахування за рік (місяць), експертну оцінку
(ринкову вартість), коефіцієнт використання цих фондів до передачі
в оренду. 2.7. Складається акт технічного стану об'єктів оренди,
вказується (уточнюється) комплектність об'єкта, підкреслюються
ознаки виробничої потужності, продуктивності, точності,
унікальність технології, устаткування (його частин або вузлів);
забезпечення метрологічних рівнів та характеристик тощо. Умовами надання в оренду можуть бути обов'язкове збереження
та розвиток рівня, зазначеного в акті технічного стану об'єкта
оренди, його наукового і виробничого потенціалу. Обумовлюються між
орендарем та орендодавцем відповідальність сторін як за поліпшення
певних якостей об'єкта при оренді, так і в разі погіршення або
втрати тих якостей (особливостей), які впливали (визначали) певні
характеристики устаткування, технології тощо. Умовами надання в оренду основних фондів, що підлягають
реконструкції, відновленню, капітальному ремонту, можуть бути
зобов'язання орендаря відносно проведення таких поліпшень в
установленому порядку (згідно затвердженої технічної та
кошторисної документації) та в ті строки, що встановлюються
строками оренди. 2.8. При складанні договору оренди та з разі перегляду умов
договору визначається (установлюється) орендна плата. Орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві
незалежно від наслідків господарської діяльності за участю
орендованого майна. Орендна плата зараховується на спеціальні рахунки і
використовується для інвестицій та фінансування капітальних
вкладень. Методика розрахунку, граничні розміри та порядок використання
орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України. Для орендаря та орендодавця при визначенні орендної плати
обов'язково необхідно враховувати Методику розрахунку і порядок
використання плати за оренду державного майна, затверджену
постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 N 786
( 786-95-п ). Базова річна орендна плата (Опл) у випадках, передбачених
Методикою, може розраховуватись:
Опл = [Вп : Кзон] х Сар
Вп - вартість об'єкта згідно з експертною оцінкою;
Сар - орендна плата у відсотках (%) до вартості об'єкта, що
надається в оренду. Згідно із ст. 19 Закону "Про оренду"
( 2269-12 ) максимальна величина орендної ставки (Сар) не може
перевищувати 5 % вартості орендного майна. Кзон - зональний коефіцієнт, встановлюється регіональною
адміністрацією. Так, наприклад, Київська держадміністрація, керуючись
вищезазначеною Методикою, своїм розпорядженням від 29.04.96 N 639
встановила Кзон в такому діапазоні: для підвальних приміщень -
0,8; для надпідвальних - 0,9; інші - в залежності від діяльності
орендаря та приміщень: 0,5; 1; 2; 3; 4; 4,5 та 5 %. 2.9. Відносини між суб'єктами оренди (орендодавцем та
орендарем) регулюються договором оренди, чинним законодавством
України, іншими нормативно-правовими актами. Договір оренди має бути укладений у письмовій формі, повинен
відповідати вимогам чинного законодавства України, враховуючи
вищезазначені істотні вимоги, та мати: - найменування сторін, місцезнаходження сторін, їх
підпорядкування; - об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її
індексації); - термін, на який укладається договір оренди; - орендна плата з урахуванням її індексації; - порядок використання амортизаційних відрахувань; - відновлення орендованого майна та умови його повернення; - виконання зобов'язань; - відповідальність сторін; - умови страхування об'єктів оренди; - умови експлуатації, технічного обслуговування, модернізації
об'єкта оренди, забезпечення пожежної безпеки та його технічного
стану; - інші умови за згодою сторін; - дата і місце укладання договору; - юридична адреса та реквізити сторін. 2.10. Договір оренди не змінює форму власності. Майно,
передане в оренду, залишається на балансі орендодавця (із
зазначенням, що майно передано в оренду) та на основі акта
прийому-передачі на тимчасове (строкове) користування орендарем
зараховується на позабалансовий рахунок орендаря. Облік та звітність про рух основних фондів на підприємстві,
що надає в оренду майно, ведеться у відповідності до Положення про
організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93
N 250 ( 250-93-п ); Положення про документальне забезпечення
записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом
Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88 ( z0168-95 ),
зареєстрованого Мін'юстом України від 05.06.95 N 168/704;
Інструкції з бухгалтерського обліку балансової вартості груп
основних фондів, затвердженої наказом Мінфіну України від 24.07.97
N 159 ( z0310-97 ), зареєстрованої в Мін'юсті України від 14.08.97
N 310/2114, з врахуванням Інструкції, затвердженої наказом Мінфіну
України від 11.02.98 N 30 ( z0139-98 ). Орендодавець та орендар визначають та обумовлюють в договорі
оренди рівень амортизаційних нарахувань, плату за оренду та строки
оплати. За згодою сторін в договорі оренди серед інших умов
визначається доля орендаря (пропорційна до чинних показників) за
користування природними ресурсами (плата за землю), на
фінансування дорожнього господарства та відрахування в інші як
бюджетні і позабюджетні, так і регіональні фонди. Визначається рівень та порядок відшкодування орендарем за
користування енергоносіями (електроенергія, газ), за
теплокористування, за водопостачання (гаряча, холодна вода та
каналізація) та інші послуги. При необхідності використання спеціальних технологічних
(спецумов, спеценергоносіїв та джерел або інших) особливостей
обумовлюються доповненнями. 2.11. У відповідності до Закону України "Про внесення змін до
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від
22.05.97 N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) та змінами до вищеназваного
Закону України від 18.11.97 N 639/97-ВР ( 639/97-ВР ), керуючись
підпунктом 8.4.7 пункту 8.4 статті 8, орендар має право збільшити
балансову вартість певної групи основних фондів на суму витрат,
пов'язаних з поліпшенням основних фондів, отриманих в оренду
(оперативний лізинг). 2.12. Основні фонди, що надані в оренду, повинні
використовуватись тільки за призначенням, що обумовлені договором
оренди. Питання передачі майна в суборенду без згоди орендаря та
дозволу Мінпромполітики України відноситься до грубих порушень
умов договору. При виявленні однією із сторін певних порушень встановлюється
в письмовій формі (листом та актом сторін) адекватність
відповідальності суб'єктів орендних відносин характеру допущених
правопорушень, умов договору оренди та розміру заподіяної шкоди. При формуванні взаємовідносин суб'єктів оренди передбачається
створення рівних умов захисту суб'єктів оренди та прозорості
контролю за виконанням умов договору оренди. При систематичному контролі за належним виконанням
відповідних нормативно-правових актів необхідно враховувати
суттєві зміни умов договору оренди, що випливають з вимог чинного
законодавства, введених в дію законів України та внесених до них
змін; неналежного виконання умов договору однією із сторін.
Орендодавець та орендар переглядають умови договору станом на
період, передбачений письмовою угодою (попередження надсилається
за 15 календарних днів), та звертаються за погодженням в
Мінпромполітики України. В разі неможливості досягти домовленості з врахуванням
вищезазначеного та чинного законодавства і в разі виникнення умов
розірвання договору оренди за згодою сторін за ініціативою однієї
із сторін, за рішенням суду або арбітражного суду розглядаються
питання про припинення і розірвання договору оренди.
3. Порядок повернення орендованих цілісних майновихкомплексів державних підприємств після припинення
та розірвання договору оренди
3.1. Порядок повернення орендованих цілісних майнових
комплексів державних підприємств після припинення та розірвання
договору оренди (надалі - Порядок повернення) забезпечує
реалізацію положень статей 26, 27, 28 і 29 Закону України "Про
оренду державного майна" ( 2269-12 ), регулює виконання комплексу
дій та процедур, зв'язаних з поверненням орендодавцю орендованого
державного майна, та передбачає: інвентаризацію та оцінку
орендованого майна; визначення долі держави та орендаря в
орендованому майні; облік заборгованості орендарів по орендних
платежах; визначення технічного стану об'єктів, що були в оренді;
прийому-передачі майна; вибору організаційно-правової форми
підприємства, заснованого на майні, після повернення з оренди.
3.2. У випадках, обумовлених в п. 2.12 та 3.1, не пізніше ніж
за 10 днів до дати припинення або розірвання договору оренди між
орендодавцем та орендарем оформляється домовленість, яка
передбачає: 3.2.1. Створення спільної комісії сторін по розподілу та
оцінки майна орендаря (протягом 5 днів). 3.2.2. Проведення повної інвентаризації майна орендаря
(протягом 15 днів) та визначення технічного стану майна, що було в
оренді. 3.2.3. Оцінку майна орендаря, державної і орендарської долі в
ньому (протягом 15 днів після затвердження результатів
інвентаризації). 3.2.4. Погашення орендарем заборгованості з орендної плати. 3.2.5. Реорганізацію орендного підприємства. Порядок інвентаризації та оцінки майна орендаря, порядок
визначення організаційно-правової форми підприємства, що буде
створене після цього на майні орендаря, визначається Порядком
повернення орендованих цілісних майнових комплексів підприємств
після припинення та розірвання договору оренди", затвердженим
наказом Фонду державного майна України від 07.08.97 N 847
( z0446-97 ), зареєстрованим в Мін'юсті України 25.09.97
N 446/2250.
4. Перелік документів, що надаються в Міністерствоорендодавцем для отримання дозволу в
Мінпромполітики України на оренду
державного майна
На виконання пункту 5 наказу Мінпромполітики України від
16.12.97 N 332 щодо порядку погодження в Мінпромполітики України
питань, пов'язаних з передачею в оренду державного майна, до
галузевих управлінь Міністерства надаються такі документи: 1. Лист підприємства (за підписом керівника та головного
бухгалтера) на ім'я заступника Міністра за напрямом з
обгрунтуванням про доцільність передачі майна в оренду. Лист та
додатки до нього обов'язково реєструються в канцелярії
Міністерства. 2. Протокол рішення спільного засідання керівництва
підприємства та повноважних представників трудового колективу про
згоду та доцільність передачі майна в оренду. 3. Бізнес-план або необхідне обгрунтування
техніко-економічних показників щодо доцільності передачі в оренду
майна, аналіз балансів з показниками до та після передачі в
оренду: - аналіз виробничої програми (баланс до та після); - баланс прибутків та видатків (до та після); - розрахунок економічного ефекту. 4. Договір оренди з визначенням істотних вимог та додатків до
договору: - опису майна, що передається в оренду; - акта технічного стану майна, що передається в оренду; - визначення орендної плати; - визначення строків оренди, порядку надання в оренду,
порядку повернення майна після розірвання договору оренди; - інші істотні вимоги. 5. Акт інвентаризації та перевірки проведення індексації
майна, що надається в оренду. 6. Незалежна експертна оцінка майна, що надається в оренду. 7. Копія рішення регіональної адміністрації про встановлення
зонального коефіцієнта (Кзон). 8. Інші довідки та матеріали, в яких може виникнути
необхідність при розгляді питання про оренду майна.
Начальник Головного управління
методології бухгалтерського
обліку, звітності та аналізу Л.Г.Суботовська
-
скопійовано
-
-
