Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Саприкіної І.В.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,
секретаря судового засідання Сергійчук Л.Ю.,
представника Верховної Ради України - Лаптієва А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Верховної Ради України на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Пасічник С.С., судді Васильєва І.А., Ханова Р.Ф., Хохуляк В.В., Юрченко О.В.) від 06 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Верховної Ради України про визнання протиправною та скасування постанови,
У травні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати Постанову Верховної Ради України (далі - ВРУ, Рада) від 22 вересня 2011 року № 3787-VI «Про звільнення судді» у частині звільнення ОСОБА_4 з посади судді Березанського міського суду Київської області за порушення присяги судді.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що за результатами повторного розгляду його справи після прийняття Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) рішення у справі «Куликов та інші проти України» (зокрема, й за його заявою) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 15 березня 2018 року у справі № 800/350/17 частково задовольнив його адміністративний позов та визнав протиправним і скасував рішення Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 14 червня 2011 року № 421/0/15-11 «Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Березанського міського суду Київської області за порушення присяги».
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10 травня 2018 року залишив позов ОСОБА_4 без руху, оскільки позивач звернувся до суду поза межами строку звернення і не подав заяву про поновлення такого строку.
21 травня 2018 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_4 про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, яка мотивована тим, що рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі № 800/350/17 не набрало чинності, оскільки Вища рада правосуддя оскаржила його в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду, а станом на 18 травня 2018 року відповідне рішення не прийнято.
Розглянувши зазначену заяву позивача, 24 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу, якою поновив ОСОБА_4 строк звернення до суду з цим позовом і відкрив провадження у даній справі. Така ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 06 вересня 2018 року задовольнив позовну заяву. Визнав протиправною та скасував Постанову ВРУ від 22 вересня 2011 року № 3787-VI «Про звільнення судді», якою ОСОБА_4 звільнено з посади судді Березанського міського суду Київської області у зв'язку з порушенням присяги судді.
Задовольняючи позовні вимоги, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що єдина підстава, яка була передумовою оскаржуваної Постанови ВРУ (рішення ВРЮ від 14 червня 2011 року № 421/0/15-11 «Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Березанського міського суду Київської області за порушення присяги судді»), скасована рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 червня 2018 року.
Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ВРУ подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування апеляційної скарги ВРУ зазначила, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не дослідив усі докази та неповно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу просить у її задоволенні відмовити, оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
Київська обласна рада народних депутатів рішенням від 14 вересня 1993 року обрала ОСОБА_4 суддею Баришівського районного суду Київської області, а ВРУ Постановою від 16 листопада 2006 року № 365-V - суддею Березанського міського суду Київської області безстроково.
27 січня 2010 року Кваліфікаційна комісія суддів загальних судів Київського апеляційного округу за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи, порушеної за поданнями голови ради суддів Київської області Габрієля В.О. від 02 лютого, 17 квітня та 21 травня 2009 року, прийняла рішення про направлення до ВРЮ рекомендації про внесення подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Березанського міського суду Київської області.
14 червня 2011 року ВРЮ прийняла рішення № 421/0/15-11 «Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Березанського міського суду Київської області за порушення присяги». Відповідно до вказаного рішення ВРЮ направила до парламенту подання № 29/0/12-11, яке було зареєстровано в Апараті ВРУ 22 червня 2011 року за вх. № 117782.
22 вересня 2011 року ВРУ прийняла Постанову № 3787-VI «Про звільнення судді», якою звільнила ОСОБА_4 з посади судді Березанського міського суду Київської області у зв'язку з порушенням присяги судді.
З матеріалів справи також убачається, що ОСОБА_4, не погодившись із прийнятим ВРЮ рішенням, у липні 2011 року звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом про визнання протиправним та скасування рішення ВРЮ від 14 червня 2011 року № 421/0/15-11 «Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Березанського міського суду Київської області за порушення присяги».
Вищий адміністративний суд України постановою від 04 жовтня 2011 року в задоволенні позову відмовив.
04 квітня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до ЄСПЛ із заявою про порушення судом щодо нього статей 6, 13, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
19 січня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», зокрема, і за заявою ОСОБА_4 (№ 21546/12), яким постановив, що Україна порушила стосовно заявника п. 1 ст. 6 Конвенції у зв'язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності та ст. 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя. Рішення ЄСПЛ набуло статусу остаточного 19 квітня 2017 року.
Розглядаючи справу «Куликов та інші проти України», ЄСПЛ установив порушення за п. 1 ст. 6 Конвенції та зазначив, що національні органи, розглядаючи справи заявників, не були незалежними і неупередженими. Суд послався на висновки у справі «Олександр Волков проти України» (п. 109-131), у якій було встановлено, що провадження у ВРЮ і ВРУ характеризувалося великою кількістю системних і загальних недоліків, які поставили під сумнів принципи незалежності та неупередженості, а подальший перегляд справи судом не усунув цих недоліків. Також у рішенні ЄСПЛ вказав на те, що у справі «Олександр Волков проти України» (п. 166, 167 та 173-185) установлено, що звільнення заявника з посади судді становило втручання у його приватне життя, а також що таке втручання не відповідало вимогам «якості закону», а тому не було правомірним у розумінні ст. 8 Конвенції. Ці висновки застосовні і до заяв, що розглядаються, і ЄСПЛ не вбачає причин відступати від них. Таким чином, як констатовано у рішенні ЄСПЛ, було порушення ст. 8 Конвенції щодо усіх заявників.
Стосовно застосування заходів індивідуального характеру ЄСПЛ у п. 147 зазначеного рішення визначив найбільш прийнятною формою компенсації - відновлення національного провадження.
На підставі цього рішення позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2011 року з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на момент звернення до суду).
Верховний Суд України постановою від 07 серпня 2017 року частково задовольнив заяву ОСОБА_4, скасував постанову Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2011 року та направив цю справу на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.
За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в зазначеній постанові, згідно із визначеним чинним законодавством порядком виконання рішень ЄСПЛ, а також з урахуванням того, що Верховний Суд України відповідно до наданих йому повноважень позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини справи, досліджувати докази та оцінювати їх, констатовані ЄСПЛ порушення конвенційних та національних вимог в аспекті справи, що розглядається, можуть бути усунуті в спосіб скасування постанови Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2011 року й передачі справи до цього ж суду на новий розгляд, під час якого необхідно ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 15 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 червня 2018 року, позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував рішення ВРЮ від 14 червня 2011 року № 421/0/15-11 «Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Березанського міського суду Київської області за порушення присяги». У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
За таких обставин з метою реалізації вказаного рішення ЄСПЛ (у частині щодо ОСОБА_4) та захисту свого порушеного права ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування Постанови ВРУ від 22 вересня 2011 року № 3787-VI «Про звільнення судді».
Судове рішення за наслідками розгляду зазначеного позову є предметом перегляду в апеляційному порядку в цьому судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі ВРУ доводи та надані на противагу їм аргументи ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 131 Конституції України та ст. 3 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» було передбачено, що в Україні діяла ВРЮ, до відання якої належало, зокрема, внесення до ВРУ подання про звільнення судді з посади.
За приписами ч. 5 ст. 105 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI; у редакції, чинній на момент звільнення позивача з посади судді) ВРУ приймає постанову про звільнення судді з посади на підставі подання ВРЮ.
Порядок розгляду питання та прийняття ВРУ рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, установлюється цим Законом та Регламентом ВРУ (ч. 1 ст. 111 Закону № 2453-VI).
Отже, внесення до ВРУ подання ВРЮ про звільнення судді з посади на підставі п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є основною умовою для звільнення судді за порушення присяги.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу не те, що відносини, які виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України та з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції і протоколів до неї, регулюються положеннями Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV).
Відповідно до ст. 2 Закону № 3477-IV рішення ЄСПЛ є обов'язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції.
Згідно зі ст. 10 Закону № 3477-IV з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції і протоколів до неї (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.
У п. 148 рішення у справі «Куликов та інші проти України» ЄСПЛ зазначив, що станом на сьогодні в Україні впроваджується повномасштабна судова реформа, яка включає внесення змін до Конституції України та законів України, а також інституційні зміни. У зв'язку із цим Суд не в змозі на даний час оцінити ефективність відновлення національного провадження, якщо заявники цього вимагатимуть. Проте, враховуючи обсяг та обставини заяв, що розглядаються, не можна дійти висновку, що ці істотно нові обставини роблять відповідні національні провадження prima facie даремними і безрезультатними. Таким чином, ЄСПЛ не дотримувався підходу, обраного у справі «Олександр Волков проти України» щодо вказівки про вжиття заходів індивідуального характеру, та відхилив відповідне прохання, зокрема й ОСОБА_4.
За приписами підп. «б» ч. 3 ст. 10 Закону № 3477-IV з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру, якими є відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції, яке здійснюється шляхом повторного розгляду справи адміністративним органом.
Зважаючи на зазначене й ураховуючи встановлені ЄСПЛ порушення вимог ст. 6, 8 Конвенції при розгляді справи позивача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 15 березня 2018 року у справі № 800/350/17 визнав протиправним та скасував рішення ВРЮ від 14 червня 2011 року № 421/0/15-11«Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Березанського міського суду Київської області за порушення присяги».
Велика Палата Верховного Суду переглянула зазначене рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і постановою від 07 червня 2018 року залишила його без змін.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що єдина підстава, яка була передумовою для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, скасована в судовому порядку, й судове рішення про її скасування набрало законної сили, є чинним, законним та підлягає обов'язковому виконанню.
Ураховуючи зазначене та встановлені ЄСПЛ порушення вимог ст. 6, 8 Конвенції при розгляді справи позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування Постанови ВРУ від 22 вересня 2011 року № 3787-VI «Про звільнення судді», якою ОСОБА_4 звільнено з посади судді Березанського міського суду Київської області у зв'язку з порушенням присяги.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги й скасування рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року, оскільки правових висновків суду першої інстанції скаржник не спростував, а судове рішення ухвалено відповідно до приписів Закону № 3477-IV з метою належного виконання рішення ЄСПЛ у справі «Куликов та інші проти України» шляхом повторного розгляду справи у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Суду та з необхідністю усунути причини порушення Україною Конвенції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 241-243, 250, 266, 316, 321, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
Апеляційну скаргу Верховної Ради України залишити без задоволення.
Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
