open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний
                             
                             
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.98 Справа N 1/48
vd980928 vn1/48

( Додатково див. Постанову ВАСУ N 04-1/1-5/105 ( v_105800-98 )

від 17.12.98 та Коментар ( n0022697-99 ) від 01.03.99 )

Розглянувши справу за позовом прокурора Дніпропетровської
області в інтересах територіальної громади м. Дніпропетровська в
особі Дніпропетровської міської ради до Дніпропетровської обласної
ради, АТЗТ "Депозит" про визнання недійсним розпорядження голови
Дніпропетровської облради N 36-Р від 20.04.98, визнання недійсним
договору купівлі-продажу В С Т А Н О В И В:
Відповідно до спірного розпорядження заступника голови
Дніпропетровської обласної Ради майно структурного підрозділу
Дніпропетровського торгово-виробничого орендного підприємства
"Спорттовари" - магазин N 3, розташований в м. Дніпропетровську по
вул. Шмідта, 2, підлягав продажу покупцю, який запропонував
найбільш прийнятні для обласної ради умови його продажу, - АТЗТ
"Депозит". На виконання цього розпорядження між Дніпропетровською
облрадою та ЗАТ "Депозит" був укладений договір купівлі-продажу. В позові прокурора в обгрунтуванні вимог робиться посилання
на те, що як оспорюване розпорядження, так і договір
купівлі-продажу суперечать вимогам закону, прийняті з перевищенням
повноважень. В судовому засіданні представники прокуратури і позивача
вимоги підтримали. Представники Дніпропетровської облради підтримали заперечення
проти позову, викладені у відзиві на позов. ЗАТ "Депозит" свого представника на судове засідання не
направило, просило розглянути справу при відсутності його
представника. Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали
справи, суд знаходить обгрунтованими вимоги щодо визнання
недійсними оспорюваних розпорядження та договору купівлі-продажу
приміщення магазину N 3 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.
Шмідта, 2. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР )
органи державної вдади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами
України. Ст. 140 Конституції України ( 254к/96-ВР ) констатує, що
місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів
села, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого
значення в межах Конституції і Законів України. Місцеве самоврядування (в тому числі управління майном)
здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому
Законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого
самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі
органи. В силу ст. 142 Конституції України ( 254к/96-ВР )
матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є
рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти,
земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад
сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої
спільної власності, що перебувають в управлінні районних і
обласних рад (останні є органами місцевого самоврядування, що
представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та
міст, ч.4 ст. 140 Конституції). Проаналізувавши наведені норми Конституції ( 254к/96-ВР ) та:
статтю 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні" ( 280/97-ВР ), в якій дано таке визначення терміну "право
комунальної власності" - право територіальної громади володіти,
доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на
свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як
безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; статті 2-10 цього ж Закону ( 280/97-ВР ), зокрема п. 2
ст. 10, де сказано, що обласні та районні ради є органами
місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси
територіальних громад сіл, селищ, міст у межах повноважень,
визначених Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим та іншими
законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними,
міськими радами; п. 5 ст. 16 наведеного Закону ( 280/97-ВР ), в якому сказано,
що від імені та в інтересах територіальних громад, права суб'єкта
комунальної власності здійснюють відповідні ради; п. 30 та п. 31 ст. 26 цього ж Закону ( 280/97-ВР ), де
вказано, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної,
міської ради вирішуються питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону
комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а
також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають
приватизації; визначення доцільності, порядку та умов
приватизації об'єктів права комунальної власності; прийняття рішень про передачу іншим органам окремих
повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної
власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих
повноважень та умов їх здійснення; п. 1 ч. 2 ст. 26, де сказано, що виключно на пленарних
засіданнях міських рад (міст з районним поділом, яким є і
м. Дніпропетровськ) вирішується питання визначення обсягу і меж
повноважень, які здійснюють районні у містах (у разі їх
створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних
громад районів у містах; ст. 34, в якій передбачені повноваження виконавчих органів
сільських, селищних, міських рад у сфері соціального захисту; ст. 41, в якій констатується, що районні у містах ради (у
разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до
Конституції ( 254к/96-ВР ) та Законів України здійснюють (тільки
!) управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами
комунальної власності територіальних громад районів у містах...,
здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і
межах, що визначаються міськими радами; статтю 43 цього ж Закону ( 280/97-ВР ) (питання, які
вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних
засіданнях), що передбачає: п. 19 - вирішення за дорученням відповідних рад питань про
продаж, передачу в оренду або під заставу об'єктів комунальної
власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад
і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також
придбання таких об'єктів в установленому Законом ( 280/97-ВР )
порядку; п. 20 - вирішення в установленому Законом ( 280/97-ВР )
порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності
територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що
перебувають в управлінні районних і обласних рад, а також статті
55, 56, 59, 60; ч. 1 і ч. 2 ст. 10 розділу 5 (прикінцеві та перехідні
положення) цього ж Закону ( 280/97-ВР ), з яких можна зробити
висновок, що після набрання чинності наведеним Законом майно, яке
до прийняття Конституції України ( 254к/96-ВР ) було передане
державою до комунальної власності адміністративно-територіальних
одиниць (область, район, місто, район у місті, селище, село) є
комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл,
селищ, міст, суд приходить до висновку, що заступник голови
Дніпропетровської обласної ради видав оспорюване розпорядження з
перевищенням власних повноважень; питання про продаж комунального
майна в м. Дніпропетровську на момент видання розпорядження та
укладення спірного договору купівлі-продажу на сесії
Дніпропетровської обласної ради не розглядалося; взагалі це
питання належить до компетенції Дніпропетровської міської ради,
яка є суб'єктом комунальної власності і не давала доручення
облраді приймати рішення з питань продажу об'єктів нерухомості в
місті. Таким чином, оскаржуване розпорядження є недійсним. Воно
видане всупереч вимог Конституції ( 254к/96-ВР ) та чинного
законодавства. Недійсність цього розпорядження є підставою для
визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення магазину
N 3, укладеного на виконання цього незаконного розпорядження. Позовні вимоги щодо стягнення на користь територіальної
громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради
об'єкту продажу суд знаходить за доцільне залишити без розгляду. В обгрунтування вимог щодо визнання недійсним договору
купівлі-продажу правовою підставою вказано ст. 48 ЦК України
( 1540-06 ). Дана норма передбачає, що за недійсною угодою кожна з
сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за
угодою. В позовній заяві прокурор просив стягнути з відповідача
АТЗТ "Депозит" об'єкт продажу, але не заявив вимоги про стягнення
на користь акціонерного товариства суми коштів, заплачених
Дніпропетровській облраді за цей об'єкт; доказів щодо розміру
фактично сплачених товариством коштів ні прокурор, ні позивач суду
не надали. Без цього суд не може розглянути згадані вимоги по суті
і змушений залишити їх без розгляду, відповідно до вимог п. 5 ст.
81 АПК України ( 1798-12 ). Ця обставина не порушує прав і законних інтересів сторін.
Таке рішення суду в цій частині не суперечить вимогам
законодавства. Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 81, 82-85 АПК України
( 1798-12 ) суд В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити. Визнати недійсним розпорядження голови Дніпропетровської
обласної ради "Про продаж об'єкта, що належить до спільної
власності територіальних громад області (обласної комунальної
власності)" N 36-Р від 20.04.98. Визнати недійсним договір купівлі-продажу майна від 28.04.98,
укладений між Дніпропетровською обласною радою та акціонерним
товариством закритого типу "Депозит" щодо майна, яке знаходиться
за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, 2. Стягнути з Дніпропетровської обласної ради та ЗАТ "Депозит"
по 42 грн. 50 коп. державного мита в доход державного бюджету
України. Видати накази. Вимогу про стягнення на користь позивача об'єкта продажу
залишити без розгляду.
Надруковано: "Вісник Вищого арбітражного суду України", N 1 (5),

1999 р.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: