open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Чинна
                             
                             
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
15.10.2009 N 10517/6/22-5015

На виконання доручень Кабінету Міністрів України та Верховної
Ради України ДПАУ розглянула листи щодо застосування та стягнення
штрафних санкцій за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД та
повідомляє таке.
Згідно з преамбулою Закон України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (далі - Закон) є спеціальним
законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Органи державної податкової служби відповідно до норм Закону
( 2181-14 ) здійснюють заходи щодо погашення податкового боргу, в
першу чергу, шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності
платника податку, а за їх недостатності - шляхом продажу інших
активів такого платника податків.
Поряд з цим, відповідно до Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) у разі неспроможності суб'єкта підприємницької
діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати
грошові зобов'язання, органи податкової служби мають право
звернутись до судових органів про визнання такого суб'єкта
банкротом.
Щодо розповсюдження строків, передбачених статтею 250
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (далі - Кодекс), на
строки проведення податковими органами вище вказаних дій
зазначаємо таке.
Згідно із статтею 250 Кодексу ( 436-15 )
адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до
суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення
порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим
суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення
господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
За порушення встановлених законодавчими актами правил
здійснення господарської діяльності, згідно із статтею 238 Кодексу
( 436-15 ), до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані
уповноваженими органами державної влади або органами місцевого
самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи
організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на
припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію
його наслідків.
Згідно із статтею 1 цей Кодекс ( 436-15 ) визначає основні
засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини,
що виникають у процесі організації та здійснення господарської
діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими
суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
При цьому, учасниками відносин у сфері господарювання,
відповідно до статті 2 Кодексу ( 436-15 ), є суб'єкти
господарювання, споживачі, органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а
також громадяни, громадські та інші організації, які виступають
засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них
організаційно-господарські повноваження на основі відносин
власності.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) державні податкові
інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у
містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції,
зокрема, здійснюють контроль за додержанням податкового
законодавства.
Тобто, податковий орган не є суб'єктом, наділеним
господарською компетенцією, та безпосередньо не здійснює
організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта
господарювання.
Крім того, статтею 4 Кодексу ( 436-15 ) визначено, що не є
предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші
відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких
орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом,
наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює
організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта
господарювання.
З урахуванням викладеного, терміни, передбачені статтею 250
Кодексу ( 436-15 ), не розповсюджуються на податкові відносини.
Така ж позиція підтримана Верховним Судом України (постанова
від 25.03.2008 р.), Вищим адміністративним судом України (ухвала
від 25.12.2007 року) та Вищим господарським судом України
(постанова від 07.07.2005 р. по справі 29/11 ( v29-1600-05 )).
Тобто, податкові органи мають право на проведення заходів
стягнення до моменту погашення заборгованості суб'єкта перед
бюджетом.
Заступник Голови Н.Рубан
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: