Про затвердження Порядку здійснення та розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з метою реалізації вимог абзацу другого частини третьої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ВИРІШИЛА:

1. Затвердити Порядок здійснення та розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна, що додається.

2. Відділу стратегії та нормативно-методологічного забезпечення разом з юридичним департаментом забезпечити подання цього рішення до Міністерства юстиції України для державної реєстрації.

3. Це рішення набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Відділу зв’язків з громадськістю та міжнародними організаціями забезпечити розміщення цього рішення на веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у мережі Інтернет після його державної реєстрації.

ПОРЯДОК
здійснення та розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна

І. Загальні положення

1. Цей Порядок розроблено відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», інших нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд).

2. Цей Порядок визначає порядок здійснення розрахунку витрат Фонду (який діє безпосередньо або через уповноважену особу Фонду) від імені неплатоспроможного банку на утримання та продаж заставленого майна, що утримується Фондом як ліквідатором, відповідно до вимог частини третьої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - витрати Фонду).

ІІ. Порядок розрахунку та відшкодування витрат Фонду

1. Витрати Фонду, що відшкодовуються заставодержателем, включають прямі та непрямі витрати Фонду, зокрема:

1) витрати на комунальні послуги, що необхідні для підтримання систем та комунікацій приміщень неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується, в робочому стані, зокрема опалення (у тому числі шляхом електропостачання та газопостачання) тощо;

2) витрати на охорону заставленого майна (фізична охорона, технічна охорона, пожежна сигналізація, телекомунікаційні та інші послуги, пов’язані з охороню) неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується;

3) податки та інші обов’язкові платежі (податок на землю, оренда земельної ділянки тощо) неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується;

4) витрати на організацію реалізації заставленого майна (оцінка, передпродажна підготовка майна, публікація оголошень тощо), які сплачуються неплатоспроможним банком або банком, що ліквідується;

5) витрати на оплату праці та відрядження найманих працівників неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується (обслуговування кредитного портфеля);

6) інші витрати, пов’язані із реєстраційними, нотаріальними та іншими послугами щодо заставленого майна, які сплачуються неплатоспроможним банком або банком, що ліквідується, відповідно до законодавства;

7) витрати, пов’язані із супроводженням роботи третіх осіб, які залучені неплатоспроможним банком або банком, що ліквідується, для виконання робіт (надання послуг), пов’язаних із заставленим майном.

Витрати Фонду розраховуються з дати початку процедури ліквідації банку до дати фактичного переходу права власності на реалізоване заставлене майно банку у порядку, встановленому законодавством України, залежно від виду такого майна.

2. Рівень витрат Фонду, що відшкодовуються заставодержателем, залежить від виду заставленого майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується, яке реалізується, а саме:

1) при реалізації майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується, у вигляді нерухомого майна рівень витрат Фонду, які відшкодовуються заставодержателем, становить 3 відсотки від суми його реалізації.

Витрати Фонду розраховуються за такою формулою:

ВФ = Р х РВ - Д,

2) при реалізації заставленого майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується, у вигляді цінних паперів та банківських металів рівень витрат Фонду, що відшкодовуються заставодержателем, становить:

для облігацій внутрішньої державної позики - 0,05 відсотка від суми їх реалізації;

для інших цінних паперів - 0,07 відсотка від суми їх реалізації;

банківські метали - 0,05 відсотка від суми їх реалізації;

3) при реалізації прав вимоги за заборгованістю за наданими банком, віднесеним до категорії неплатоспроможних або таким, що ліквідується, кредитами рівень витрат Фонду, що відшкодовуються заставодержателем, становить 1,5 відсотка від суми їх реалізації;

4) при реалізації інших видів майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується, рівень витрат Фонду, що відшкодовуються заставодержателем, становить 3 відсотки від суми їх реалізації.

Додатково до розрахованої суми витрат додається сума фактично сплаченого банком судового збору щодо такого майна, у тому числі для отримання такого майна (звернення стягнення на заставу тощо) для обліку на балансі неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується.

Зазначені рівні витрат Фонду щороку переглядаються Фондом на основі даних щодо реалізації майна Фондом за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

3. Кошти, отримані від реалізації заставного майна, повинні обліковуватись Фондом/уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй повноважень) на окремому аналітичному рахунку.

Такі кошти (за виключенням витрат Фонду, розрахованих відповідно до цього Порядку) перераховуються заставодержателю у такі строки:

протягом 5-ти банківських днів з дня затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується, та формування ліквідаційної маси (за винятком коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна протягом місяця, у якому затверджено результати інвентаризації майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується);

надалі - щомісяця не пізніше десятого банківського дня після закінчення календарного місяця.