ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИП'ята секція
Р І Ш Е Н Н Я
Заява N 29740/07,подана Валентиною Родіонівною Супруновою
проти України
Переклад офіційний
20 вересня 2011 року Європейський суд з прав людини (п'ята
секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли: Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова, Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert), Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre), судді, а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник
Секретаря секції,
беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 28 травня
2007 року, беручи до уваги односторонню декларацію, подану 9 березня
2011 року Урядом держави-відповідача, щодо вилучення Судом заяви
з реєстру справ та відповідь заявниці на цю декларацію, після обговорення постановляє таке рішення:
ЩОДО ФАКТІВ
Заявниця, пані Валентина Родіонівна Супрунова, 1935 року
народження, є громадянкою України та проживає в м. Харкові. Уряд
України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим -
пані Валерією Лутковською з Міністерства юстиції України.
Факти справи, які були викладені сторонами, можуть бути
узагальнені наступним чином.
У липні 2002 року заявниця звернулась до національних судів
з позовом до своєї сусідки (пані К.) та місцевих органів влади.
Вона скаржилась, що пані К. заблокувала прохід до спільного
коридору, який вів до квартири заявниці і що в результаті цього
вона мала користуватись "чорним ходом". Також у своїх позовних
вимогах заявниця просила суд скасувати рішення органів влади щодо
надання права пані К. на коридор.
11 червня 2009 року місцевий суд відмовив у задоволенні
позову заявниці. 2 грудня 2009 року апеляційний суд змінив
вищезазначене рішення, задовольнив позов та скасував вищезгадані
рішення органів влади, а також визнав право заявниці на
користування коридором та зобов'язав пані К. розблокувати до нього
прохід.
24 березня 2010 року за касаційною скаргою пані К. Верховний
Суд України залишив рішення від 2 грудня 2009 року без змін. За
твердженнями заявниці рішення залишається невиконаним, оскільки
пані К. відмовляється його виконувати.
СКАРГИ
Заявниця скаржилась за пунктом 1 статті 6 та статтею 13
Конвенції ( 995_004 ) щодо надмірної тривалості провадження у її
справі.
Вона також скаржилась за статтею 1, пунктом 1 статті 6,
статтями 8, 13 та 14 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Першого
протоколу до Конвенції ( 994_535 ) у зв'язку з несправедливістю
провадження. Не посилаючись на положення Конвенції, заявниця також
скаржилась на невиконання рішення від 2 грудня 2009 року.
ЩОДО ПРАВА
A. Скарга щодо тривалості провадження
Заявниця скаржилась за пунктом 1 статті 6 та статтею 13
Конвенції ( 995_004 ) щодо надмірної тривалості провадження у її
справі. Скарга повинна бути розглянута лише за пунктом 1 статті 6,
який у відповідних положеннях передбачає таке: "Кожен має право на справедливий... розгляд його справи
упродовж розумного строку... судом, ..., який вирішить спір щодо
його прав та обов'язків цивільного характеру..."
Листом від 9 березня 2011 року Уряд повідомив Суд про
односторонню декларацію щодо врегулювання питання, яке
порушувалось у скарзі. Уряд також просив Суд вилучити заяву
з реєстру відповідно до статті 37 Конвенції ( 995_004 ).
Декларація передбачала таке: "Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи
заявниці в національних судах. Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений у справах
Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України
сплатить пані Валентині Родіонівні Супруновій ex gratia суму
1800 (одна тисяча вісімсот) євро. Таким чином, Уряд України закликає Суд вилучити заяву
з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю
декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру справ відповідно
до пункту 1 (с) статті 37 Конвенції ( 995_004 ) ("з будь-якої
іншої підстави"). Ця сума ex gratia є покриттям будь-якої матеріальної та
нематеріальної шкоди, в тому числі судових витрат, має бути
конвертована в національну валюту за курсом на день здійснення
платежу та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть
виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про
винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до
п.1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних
свобод ( 995_004 ). У разі неспроможності сплатити цю суму
протягом трьохмісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати
з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий
відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського
центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс
три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи".
У листі від 22 квітня 2011 року заявниця зазначила, що сума,
запропонована Урядом у односторонній декларації, є неприпустимо
низькою.
Суд нагадує що стаття 37 Конвенції ( 995_004 ) передбачає, що
Суд може на будь-якій стадії провадження у справі винести рішення
про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини справи дають
підстави дійти одного з висновків, визначених у пункті 1 (а)-(с)
цієї статті. Зокрема, пункт 1 (с) статті 37 Конвенції надає Суду
право вилучити заяву з реєстру якщо: "...на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом,
подальший розгляд заяви не є виправданим.".
Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути
вилучено з реєстру відповідно до пункту 1 (с) статті 37 Конвенції
( 995_004 ) на підставі односторонньої декларації Уряду
держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, аби справа
розглядалася далі.
У зв'язку з цим Суд буде уважно вивчати декларацію Уряду
у світлі принципів, викладених у його практиці, зокрема, в рішенні
у справі "Тахсін Аджар" (Tahsin Acar) (див. рішення у справі
"Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) (попереднє
заперечення) (ВП), заява N 26307/95, пункти 75-77, ECHR 2003-VI).
Суд неодноразово висловлював у справах, включаючи і справи
проти України (див., серед інших джерел, рішення у справах
"Павлюлинець проти України" ( 980_429 ) (Pavlyulynets v. Ukraine),
заява N 70767/01, пункти 52-53, від 6 вересня 2005 року, "Мороз та
інші проти України" ( 974_167 ) (Moroz and Others v. Ukraine),
заява N 36545/02, пункти 61-62, від 21 грудня 2006 року, та
"Головко проти України" ( 974_188 ) (Golovko v. Ukraine), заява
N 39161/02, пункти 64-65, від 1 лютого 2007 року), свою позицію
щодо скарг про порушення права на розгляд справи протягом
розумного строку.
Враховуючи характер викладеного в декларації Уряду, а також
беручи до уваги суму запропонованої компенсації, яка відповідає
сумам, присуджуваним Європейським судом у подібних справах, Суд
не вважає виправданим подальший розгляд цієї частини заяви.
Суд вітає той факт, що врегулювання спору ґрунтується на
повазі прав людини, як це передбачено у Конвенції та протоколах до
неї, і не вбачає публічно-правових підстав продовжувати розгляд
цієї частини заяви (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine)
( 995_004 ). Відповідно ця частина заяви має бути вилучена із
реєстру справ Суду.
B. Решта скарг
Ретельно дослідивши решту скарг заявниці у світлі всіх
наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплювалися його
компетенцією, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких
порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією ( 995_004 ).
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Бере до уваги положення односторонньої декларації Уряду щодо
скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) на надмірну
тривалість провадження у справі заявниці, а також умови
забезпечення дотримання зазначених у декларації зобов'язань.
Вирішує вилучити заяву з реєстру справ в тій мірі, в якій
вона стосується вищезгаданої скарги у відповідності
до підпункту (с) пункту 1 статті 37 Конвенції ( 995_004 ).
Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.
Голова Марк ВІЛЛІГЕР
Заступник Секретаря Стівен ФІЛЛІПС
-
скопійовано
-
