У Х В А Л АКОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті конституційного провадженняу справі за конституційним зверненням
громадянина Луценка Юрія Віталійовича
щодо офіційного тлумачення положень
частини другої статті 29 Конституції України, частини п'ятої статті 156, частини третьої статті 165,
пункту 4 частини першої статті 237,
частини другої статті 245,
пункту 2 частини першої статті 253
Кримінально-процесуального кодексу України,
статті 17 Закону України "Про виконання рішень
та застосування практики
Європейського суду з прав людини"
м. Київ Справа N 2-51/2011
13 жовтня 2011 року
N 49-у/2011
Конституційний Суд України у складі суддів:
Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого, Бринцева Василя Дмитровича, Вдовіченка Сергія Леонідовича, Винокурова Сергія Маркіяновича, Гультая Михайла Мирославовича, Запорожця Михайла Петровича, Кампа Володимира Михайловича, Колоса Михайла Івановича, Лилака Дмитра Дмитровича - доповідача, Сергейчука Олега Анатолійовича, Стецюка Петра Богдановича, Стрижака Андрія Андрійовича, Шаптали Наталі Костянтинівни, Шишкіна Віктора Івановича,
розглянув на засіданні питання щодо відкриття конституційного
провадження у справі за конституційним зверненням громадянина
Луценка Юрія Віталійовича щодо офіційного тлумачення положень
частини другої статті 29 Конституції України ( 254к/96-ВР ),
частини п'ятої статті 156, частини третьої статті 165, пункту 4
частини першої статті 237, частини другої статті 245, пункту 2
частини першої статті 253 Кримінально-процесуального кодексу
України ( 1002-05, 1003-05 ), статті 17 Закону України "Про
виконання рішень та застосування практики Європейського суду з
прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477-IV ( 3477-15 )
(Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 30, ст. 260).
Заслухавши суддю-доповідача Лилака Д.Д. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне звернення - громадянин
Луценко Юрій Віталійович - звернувся до Конституційного Суду
України з клопотанням дати офіційне тлумачення окремих положень, а
саме:
- частини другої статті 29 Конституції України ( 254к/96-ВР )
"ніхто не може... триматися під вартою інакше як за вмотивованим
рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених
законом" в аспекті питання, чи повинна особа, яка тримається під
вартою, бути негайно звільнена в разі закінчення строку тримання
під вартою та за відсутності постанови суду про продовження такого
строку;
- частини п'ятої статті 156 Кримінально-процесуального
кодексу України ( 1002-05 ) (далі - Кодекс) "строки тримання під
вартою під час досудового слідства закінчуються в день надходження
справи до суду" в аспекті питання, чи можливо використання цього
строку з часу надходження кримінальної справи до суду;
- частини третьої статті 165 Кодексу ( 1002-05 ) "у разі...
закінчення строку тримання під вартою, якщо цей строк не
продовжено в установленому законом порядку,... звільнення особи
з-під варти на стадії досудового розслідування здійснюється на
підставі постанови органу дізнання чи слідчого, які проводять
досудове розслідування у справі, або прокурора... Звільнення з-під
варти у кримінальних справах, що знаходяться в судовому
провадженні, здійснюється лише за рішенням судді або суду" в
аспекті питання, хто зобов'язаний звільнити обвинуваченого та
підсудного в разі закінчення строків тримання під вартою у
кримінальній справі з моменту надходження її до суду;
- пункту 4 частини першої статті 237 Кодексу ( 1003-05 ) "у
справі, що надійшла від прокурора, суддя з'ясовує щодо кожного з
обвинувачених питання, чи немає підстав для зміни, скасування...
запобіжного заходу" в аспекті питання, чи повинен суд перевіряти
наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою;
- частини другої статті 245 Кодексу ( 1003-05 ) "у постанові
повинні бути зазначені... рішення з інших питань, пов'язаних з
підготовкою справи до розгляду" в аспекті питання, чи повинен суд
виносити окрему постанову про продовження строку тримання особи
під вартою з визначенням певного строку і зазначенням мотивів
такого рішення, чи це зазначається у постанові про призначення
справи до судового розгляду;
- пункту 2 частини першої статті 253 Кодексу ( 1003-05 )
"прийнявши рішення про призначення справи до судового розгляду,
суддя вирішує питання про зміну, скасування або обрання
запобіжного заходу" в аспекті питання, чи повинен суд перевіряти
наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою;
- статті 17 Закону України "Про виконання рішень та
застосування практики Європейського суду з прав людини"
( 3477-15 ) (далі - Закон) "суди застосовують при розгляді справ
Конвенцію ( 995_004 ) та практику Суду як джерело права" в аспекті
питання, чи зобов'язані суди України, враховуючи вказану Конвенцію
( 995_004 ) та практику Європейського суду з прав людини, у
кримінальних справах, які надійшли їм на розгляд, під час
попереднього розгляду справи вирішувати питання про продовження
строку тримання під вартою (в межах їх компетенції) чи звертатися
до вищого суду з цим питанням, а також встановлювати певний строк
тримання під вартою.
Автор клопотання наводить рішення Європейського суду з прав
людини у справах "Микола Кучеренко проти України", "Харченко проти
України" та копії постанов судів загальної юрисдикції, прийняті
стосовно Луценка Ю.В., в яких визначено запобіжний захід щодо
нього, а саме: Печерського районного суду міста Києва від
27 грудня 2010 року, 16 лютого 2011 року, 23 травня 2011 року,
Апеляційного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року і
супровідного листа Генеральної прокуратури України про надіслання
до Печерського районного суду міста Києва для розгляду по суті
кримінальної справи N 49-3028 за обвинуваченням, в тому числі,
Луценка Ю.В., а також роздруковані з Єдиного державного реєстру
судових рішень ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької
області від 10 січня 2011 року у справі N 1-37/11, постанови
Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 січня
2011 року у справі N 1-36/11, Козівського районного суду
Тернопільської області від 2 серпня 2010 року у справі
N 1-61/2010, Чорнухинського районного суду Полтавської області від
19 січня 2011 року у справі N 1-2/11. Автор клопотання вважає, що
в останніх чотирьох рішеннях судів загальної юрисдикції, у
постанові Печерського районного суду міста Києва від 23 травня
2011 року не враховано вимоги статті 29 Конституції України
( 254к/96-ВР ) та всупереч положенням статті 9 Основного Закону
України ( 254к/96-ВР ), статті 17 Закону ( 3477-15 ) не
застосовано практику Європейського суду з прав людини щодо
необхідності визначення певних строків тримання особи під вартою.
На підставі наведеного суб'єкт права на конституційне
звернення стверджує про неоднозначне застосування вказаних
положень Конституції України ( 254к/96-ВР ), Кодексу ( 1001-05,
1002-05, 1003-05 ) та Закону ( 3477-15 ), що призвело до порушення
його конституційного права на свободу та особисту недоторканність.
2. Конституційний Суд України, розглядаючи питання щодо
відкриття конституційного провадження у справі у зв'язку з
прийняттям Першою колегією суддів Конституційного Суду України
процесуальної ухвали від 6 жовтня 2011 року про відмову у
відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі
пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд
України" ( 422/96-ВР ), виходить з такого.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) до повноважень Конституційного Суду України
належить офіційне тлумачення Конституції України ( 254к/96-ВР ) та
законів України.
У Законі України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ) закріплено, що підставою для конституційного
звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України
( 254к/96-ВР ) та законів України є наявність неоднозначного
застосування положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) або
законів України судами України, іншими органами державної влади,
якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може
призвести або призвело до порушення його конституційних прав і
свобод (стаття 94) ( 422/96-ВР ); конституційне звернення має
містити обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні
положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) або законів України
(пункт 4 частини другої статті 42) ( 422/96-ВР ). Проте у
конституційному зверненні цих вимог не дотримано.
Аналіз конституційного звернення та долучених до нього
матеріалів не підтверджує наявності неоднозначного застосування
судами України положень частини другої статті 29 Конституції
України ( 254к/96-ВР ), частини п'ятої статті 156, частини третьої
статті 165, пункту 4 частини першої статті 237, частини другої
статті 245, пункту 2 частини першої статті 253 Кодексу ( 1002-05,
1003-05 ), статті 17 Закону ( 3477-15 ).
Враховуючи викладене та керуючись статтею 153 Конституції
України ( 254к/96-ВР ), статтями 42, 45, 50, 94 Закону України
"Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд
України
у х в а л и в:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі
за конституційним зверненням громадянина Луценка Юрія Віталійовича
щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 29
Конституції України ( 254к/96-ВР ), частини п'ятої статті 156,
частини третьої статті 165, пункту 4 частини першої статті 237,
частини другої статті 245, пункту 2 частини першої статті 253
Кримінально-процесуального кодексу України ( 1002-05, 1003-05 ),
статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування
практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року
N 3477-IV ( 3477-15 ) на підставі пункту 2 статті 45 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) -
невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Законом України "Про
Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ).
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
{ Текст взято з сайту Конституційного Суду України }
