Про затвердження Правил експлуатації споруд інженерного захисту територій населених пунктів від підтоплення

Відповідно до статті 7 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та пункту 4 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 № 633, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила експлуатації споруд інженерного захисту територій населених пунктів від підтоплення, що додаються.

2. Управлінню благоустрою територій та комунального обслуговування (Ігнатенко О.П.) разом з Департаментом нормативно-правового регулювання (Татаринцева М.А.) подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Аліпова О.М.

ПРАВИЛА
експлуатації споруд інженерного захисту територій населених пунктів від підтоплення

І. Загальні положення

1.1. Ці Правила встановлюють вимоги до суб’єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють діяльність, пов’язану з експлуатацією споруд інженерного захисту від підтоплення, щодо визначення стану цих споруд та їх придатності (або непридатності) до подальшої експлуатації та порядок виконання їх обстежень та оцінки технічного стану.

1.2. Наведені в цих Правилах терміни вживаються у такому значенні:

інженерні споруди - об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів;

обстеження - процес отримання якісних та кількісних показників експлуатаційної придатності споруд інженерного захисту територій від підтоплення, його частин та конструкцій шляхом візуального огляду, інструментальних вимірів у натурі та лабораторних визначень;

ремонт - комплекс операцій з відновлення справності або працездатності інженерної споруди або її конструктивних елементів;

споруди інженерного захисту територій - комплекс інженерних споруд, призначений для відвернення негативної дії небезпечного підняття рівня ґрунтових вод і пов’язаних із ним процесів на господарську діяльність та умови проживання населення на певній території, а також захисту від наслідків цих процесів;

технічний огляд - комплекс операцій із здійснення оперативного контролю за дотриманням встановленого режиму експлуатації за зовнішніми ознаками, а також для фіксації змін у технічному стані інженерної споруди, виявлення потреби в ремонті та інших заходах технічної експлуатації;

технічний стан - стан інженерної споруди, який характеризується в певний момент часу, за певних умов навколишнього середовища значеннями параметрів, установлених технічною документацією на об'єкт.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Водному кодексі України, Законі України "Про благоустрій населених пунктів».

1.3. Ці Правила є обов'язковими для суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють діяльність, пов'язану з експлуатацією споруд інженерного захисту територій від підтоплення, та контроль за забезпеченням довготривалої та безпечної експлуатації цих споруд на підтоплених територіях населених пунктів, та поширюються на споруди інженерного захисту територій від підтоплення (дренажні системи, дренажні насосні станції, захисні дамби, берегоукріплювальні споруди).

1.4. Ці Правила не поширюються на підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель.

Ці Правила не поширюються на системи захисту від шкідливої дії вод (підтоплення, паводок, повінь), гідротехнічні споруди і канали (берегоукріплення, захисні дамби, поверхневе водовідведення), меліоративні системи та окремі об’єкти інженерної інфраструктури (дренажні системи, дренажні насосні станції, захисні дамби), розміщені на територіях, що не належать до об’єктів благоустрою, визначених у статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

1.5. Суб’єкти господарювання, що експлуатують споруди інженерного захисту територій від підтоплення, повинні:

1.5.1. Володіти інформацією щодо короткострокових та довгострокових прогнозів погоди та максимальних рівнів і витрат паводків та весняних повеней.

1.5.2. Мати таку технічну документацію:

схему генерального плану території споруди інженерного захисту від підтоплення з нанесенням її планового розміщення, основними розмірами та відмітками;

показники стану ґрунтових вод та дані моніторингу небезпечного підняття рівня ґрунтових вод, отримані відповідно до Положення про систему моніторингу підтоплення міст і селищ міського типу України (небезпечне підняття рівня ґрунтових вод), затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 08.12.2010 № 448, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04.02.2011 за № 153/18891;

паспорти технічного стану споруд інженерного захисту територій, складені відповідно до вимог Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27.11.97 № 32/288, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.07.98 за № 423/2863;

інструкцію з експлуатації споруди інженерного захисту території від підтоплення, розроблену суб’єктом господарювання, що здійснює експлуатацію цієї споруди, в якій мають бути враховані специфіка її експлуатації, наявність засобів механізації, ресурсів для виконання робіт та вимоги цих Правил;

посадові інструкції обслуговуючого персоналу;

інструкції з попередження та ліквідації можливих аварій, розроблені суб’єктом господарювання, що здійснює експлуатацію цієї споруди.

1.6. Ремонт та утримання будівель і споруд інженерного захисту територій від підтоплення здійснюються у порядку, затвердженому наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23.09.2003 № 154 «Про затвердження Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.02.2004 за № 189/8788, та відповідно до вимог цих Правил.

1.7. Аварійний ремонт споруд інженерного захисту територій повинен включати роботи з ліквідації і запобігання можливим аваріям і аварійним випадкам.

Такі роботи повинні розпочинатися негайно і проводитися безперервно максимальною кількістю робітників.

1.8. Для виконання ремонтних робіт аварійного характеру на спорудах інженерного захисту територій повинен бути аварійний запас матеріалів, інструменту, а також частин і деталей механічного та електротехнічного обладнання.

Витрачати аварійний запас на інші потреби не дозволяється (за винятком оновлення матеріалів по термінах споживання). Аварійний запас матеріалів, інструменту, частин і деталей обладнання повинен зберігатися в належному порядку і негайно поповнюватися у разі його витрат.

1.9. Скидання фекальних, промислових та інших стічних вод у підземні й відкриті дрени, приймальні камери насосних станцій і оглядові колодязі, а також здійснення гідросплавляння снігу системами водостоків заборонено.

ІІ. Експлуатація дренажних систем

2.1. Експлуатація дренажних систем включає:

утримання споруд у належному технічному стані;

контроль за роботою дренажних систем;

періодичні технічні огляди;

поточний та капітальний ремонт.

2.2. До складу робіт з утримання дренажних систем у належному технічному стані входять:

регулярне, не рідше одного разу на місяць, очищення і промивання труб та колодязів горизонтальних дренажів;

систематичне, не рідше одного разу на місяць, провітрювання оглядових колодязів;

утеплення на зимовий період дренажних та оглядових колодязів на дренажах;

зняття утеплення дренажних та оглядових колодязів на дренажах з настанням теплого періоду з середньодобовою температурою зовнішнього повітря вище плюс 10°С;

періодичні, не рідше одного разу на місяць, вимірювання рівня осаду у відстійниках дренажних колодязів та його видалення;

очищення від сміття, снігу, льоду лотків, кюветів, канав, водовідвідних канав і кришок колодязів;

скошування та виполювання рослинності у відкритих дренах.

2.3. Траси дренажів на поверхні землі повинні позначатися пікетажними стовпчиками або маркувальними знаками, установленими на стінах будинків і споруд.

2.4. Суб’єкти господарювання, що експлуатують спостережні (режимні) свердловини, прокачують їх не рідше одного разу на 3 місяці і щоразу перед відбором проб води на хімічний аналіз.

2.5. Вимірювання рівня води у свердловинах повинно здійснюватись за допомогою відповідного контрольно-вимірювального обладнання.

Після кожного чергового вимірювання свердловину щільно закривають кришкою і замикають.

2.6. Технічні огляди повинні включати зовнішній і внутрішній огляди дренажної системи.

2.7. Під час спостережень за коливаннями рівня ґрунтових вод складають:

журнал висот стояння рівнів води у свердловинах за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил;

хронологічні графіки коливань рівня води для кожної свердловини окремо;

хронологічний графік коливання витрати дренажних вод у контрольних створах.

2.8. Під час зовнішніх технічних оглядів (не рідше одного разу на місяць) повинні перевірятись:

наявність і стан пікетажних стовпчиків і маркувальних знаків;

загазованість колодязів;

зовнішній стан колодязів, щільність прилягання кришок;

цілісність люків, кришок, горловин, скоб і сходів;

ступінь наповнення труб, наявність підпору (затоплень), засмічень та інших порушень, видимих з поверхні землі;

наявність осідань і тріщин ґрунту;

деформація будинків і споруд, що перебувають у безпосередній близькості до трас, а також підвальні приміщення, затоплені ґрунтовими водами;

наявність завалів на трасі підземних споруд;

здійснення недозволених робіт на трасі підземних споруд;

наявність спусків у колодязі;

чистота русла відкритих дренів і стійкість їх укосів;

справність труб - переїздів, наявність їх замулення.

2.9. Під час внутрішніх оглядів (не рідше двох разів на рік) необхідно:

проводити огляд конструктивних елементів дренажів;

здійснювати вилучення фільтрів вертикального дренажу з метою перевіряння замулення й хімічної корозії фільтруючих частин дренажу;

здійснювати розкриття горизонтальних дренажів з перевірянням фільтруючих та водопровідних частин;

перевіряти стан кріплення конструктивних елементів дренажів на наявність деформацій, тріщин бетону та інших ознак порушення стійкості й міцності кріплення.

2.10. Поточний ремонт дренажної системи включає:

заміну пошкоджених кришок колодязів;

заміну фільтрів дренажних колодязів у разі їх хімічного заростання або замулювання;

відновлення пошкоджених і зношених маркувальних знаків дренажних та оглядових колодязів.

2.11. Капітальний ремонт дренажної системи включає:

відбудову зруйнованих елементів дренажної системи;

відновлення і заміну пошкодження споруд фільтрової підготовки, дренажних фільтрів (осипів), дренажних труб, колекторів, колодязів, водовипусків, усіх частин вертикальних фільтрів, штолень, галерей та їх основ.

2.12. Контроль за роботою дренажних систем здійснюється суб'єктом господарювання, що експлуатує дренажну систему, шляхом виконання спостережень у такі терміни:

2-3 рази на місяць - за коливаннями рівня ґрунтових вод у свердловинах, призначених для контролю роботи дренажу;

2-3 рази на місяць - на водомірному посту в місці підключення до водозбору;

1 раз на місяць - виміри витрат води в цілому в дренажній системі та на її окремих ділянках;

1 раз на три місяці - добір проб води з дренажної системи і свердловин для хімічного аналізу води;

1 раз на місяць - спостереження за утворенням нашарувань у трубах систем.

ІІІ. Експлуатація дренажних насосних станцій

3.1. Дренажні насосні станції повинні забезпечувати безперебійне відкачування дренажних, талих та дощових вод.

Експлуатація дренажних насосних станцій включає:

утримання у належному санітарному стані приміщення насосної станції;

нагляд за станом будівельних конструкцій, трубопровідної арматури, устаткування і комунікацій, а також режимом роботи насосних агрегатів;

облік роботи основного механічного та енергетичного устаткування;

поточний та капітальний ремонт устаткування.

3.2. На дренажних насосних станціях повинна зберігатись така технічна документація:

генеральний план майданчика дренажної насосної станції з нанесеними підземними комунікаціями і пристроями;

оперативна технологічна схема комунікацій, агрегатів і переключень;

схема електропостачання, первинної комунікації силових мереж і освітлення, принципові та монтажні схеми автоматики і телемеханізації;

журнал контролю і обліку роботи устаткування за формою, наведеною у додатку 2 до цих Правил;

інструкції з експлуатації дренажних насосних станцій;

інструкції з експлуатації окремих агрегатів дренажних насосних станцій.

3.3. Інструкції з експлуатації дренажних насосних станцій та їх окремих агрегатів складаються суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність, пов'язану з експлуатацією споруд інженерного захисту територій від підтоплення, з урахуванням вимог цих Правил та відповідно до інструкцій з експлуатації устаткування заводів - виробників з урахуванням особливостей експлуатації станції.

3.3.1. В інструкціях з експлуатації дренажних насосних станцій повинні бути визначені умови:

роботи дренажної насосної станції;

роботи дренажної насосної  станції в аварійному режимі, у тому числі заходи проти затоплення машинного залу;

профілактичного та капітального ремонтів устаткування;

експлуатації контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, систем опалення та вентиляції, підйомно-транспортного устаткування, аварійних випусків.

3.3.2. В інструкціях з експлуатації окремих агрегатів дренажних насосних станцій повинні бути визначені:

послідовність операцій з пуску і зупинки агрегатів;

допустимі температури у підшипниках;

мінімальний тиск мастила (у системах з циркуляційним змащуванням);

перелік основних відмов у роботі устаткування  та методів їх усунення.

3.4. Суб’єкти господарювання, що експлуатують дренажну насосну станцію, повинні:

розробити погодинні графіки режимів роботи насосних агрегатів з урахуванням сезонів року, притоку дренажних, талих та дощових вод;

забезпечити можливість проведення профілактичних оглядів і ремонтів основного устаткування дренажної насосної станції;

коригувати графіки роботи насосних станцій і окремих агрегатів у разі змін режиму притоку дренажних, талих та дощових вод.

3.5. На кожній дренажній насосній станції повинен організовуватись облік роботи основного механічного та енергетичного устаткування за такими показниками:

об’єм перекачування дренажних, талих та дощових вод;

витрати електроенергії для станції в цілому і окремо для машинних цехів (загальна кількість та питома витрата на 1000 м3 води);

витрати води на свої потреби в абсолютних величинах та у відсотках до подачі води з розподілом на виробничі та побутові потреби і витрати води;

витрати електроенергії на свої потреби в абсолютних величинах і у відсотках до загальної витрати;

кількість годин роботи і простою машин, електрообладнання, коефіцієнт їх корисної дії;

витрата палива і мастильних матеріалів.

3.6. Для організації обліку основних технологічних показників роботи на дренажних насосних станціях повинні бути встановлені:

вакуумметри чи мановакуумметри на всмоктувальних патрубках насосів;

манометри на напірних патрубках насосів;

амперметри, вольтметри, ватметри та електролічильники біля електродвигунів;

покажчики рівня мастила в підшипниках (у разі рідинного змащування) або манометри (у разі циркуляційного змащування), а також термометри, що показують температуру мастила на вході у підшипник та на виході з нього;

витратоміри на напірних водопроводах (колекторах).

3.7. На кожному насосному агрегаті повинна бути заводська табличка із зазначенням заводу - виробника, заводського номера і технічної характеристики.

3.8. Кожний насосний агрегат і допоміжне обладнання повинні бути забезпечені комплектом запасних частин і запасом експлуатаційних матеріалів згідно з нормативами заводу - виробника.

3.9. Пуск і зупинку насосних агрегатів і допоміжного обладнання виконує тільки черговий, що обслуговує установку (якщо пуск і зупинка не здійснюються в автоматичному режимі або за допомогою систем телемеханічного управління).

3.10. Експлуатація насосних агрегатів заборонена у разі:

появи в агрегаті ясно чутного стуку;

появи диму, іскріння або свічення в зазорі між статором і ротором електродвигуна;

виникнення підвищеної вібрації вала;

підвищення температури підшипників, обмоток статора або ротора вище допустимої;

підплавлення підшипників ковзання або виходу з ладу підшипників кочення;

тиску мастила нижче допустимого (при циркуляційному змащенні).

3.11. Забороняється регулювати продуктивність насосного агрегату засувкою на всмоктуючому трубопроводі. Під час роботи насоса засувка на всмоктуючому трубопроводі повинна бути відкрита повністю.

3.12. У разі виникнення аварії необхідно зупинити насосний агрегат згідно із спеціальною протиаварійною інструкцією.

3.13. Кожний насосний агрегат періодично за затвердженим графіком піддають оглядам, ревізіям, поточним і капітальним ремонтам.

3.14. Періодичність і обсяг кожного виду робіт встановлюють на підставі інструкції заводу-виробника з урахуванням кліматичних умов.

3.15. Один раз на два роки повинна проводитись перевірка фактичного коефіцієнта корисної дії (ККД) кожного насосного агрегату.

3.16. Пуск і налагодження агрегату після ремонту повинні проводитись під наглядом особи, яка керувала ремонтом.

ІV. Експлуатація захисних дамб

4.1. Експлуатація захисних дамб включає:

утримання захисних дамб у належному технічному стані;

постійні та періодичні технічні огляди;

поточний та капітальний ремонт усіх елементів дамб (земляного тіла споруди, укісних кріплень, водовипусків, придамбових дренажів, сходів, з'їздів).

4.2. До складу робіт з утримання захисних дамб у належному технічному стані входять:

усунення дрібних пошкоджень укосів захисних дамб, планування укосів з висіванням трави;

скошування трави та вирубування кущів на укосах, закладення вимоїн;

догляд за затворами, засувками, змащування рухомих частин, консервування на зимовий період і утеплення затворів з підйомними механізмами;

консервація засувок та їх розконсервування у весняний період;

очищення від завалів, осідань, плаваючих предметів, льоду і наносів та запобігання утворенню фільтрації уздовж труб на скидних оголовках водовипусків;

фарбування металевих елементів дамби.

4.3. Під час постійного технічного нагляду (не рідше одного разу на місяць протягом року) повинен здійснюватись огляд гребеня дамби, його дорожнього полотна й бортових каменів, зовнішнього укосу захисної дамби та його кріплення, внутрішнього укосу, дренажних пристроїв внутрішнього укосу, сходів, з'їздів, місць перетинань із різними інженерними комунікаціями, придамбових кюветів та водовипусків з підйомними механізмами або засувками.

4.4. Під час періодичних  технічних оглядів (не рідше чотирьох разів на рік за сезонами року) повинні перевірятись:

якість фільтраційної води біля низового укосу та місць сполучення дамби з іншими спорудами;

загальний стан поверхні кріплення з виявленням на ній тріщин, деформацій або інших порушень міцності конструкції, підмивів кріплення укосу дамби;

стан споруд фільтрової підготовки та виявлення виносу ґрунтів з основи  кріплення;

ефективність роботи дренажної системи на внутрішніх укосах дамби;

ознаки осідання й витріщання укосів і гребеня дамби;

утворення ходів землерийних тварин;

стан рослинності на укосах і гребені дамби;

стан парапетів,  перильних огорож, сходів, хвилевідбійних та підпірних стінок;

стан скидних оголовків водовипусків.

4.5. На захисних дамбах повинні бути розміщені знаки, які відмічають попікетну довжину споруди, початок і кінець закруглень, а також місця розміщення в тілі споруди екранів, діафрагм, закритих дренажів і кабельних, водопровідних та інших комунікацій.

На захисних дамбах повинно бути встановлено освітлення.

4.6. У разі отримання попередження про очікуване небезпечне підвищення рівня води у водотоці або водоймі або про наближення шторму небезпечного напрямку та рідкої повторюваності затвори й засувки водовипусків повинні закриватись, щоб уникнути затоплення території.

Відкриватись водовипуски повинні після зниження рівня води.

4.7. У разі закритих водовипусків стік видаляється насосними станціями або акумулюється в спеціально підготовлених штучних або природних ємностях.

4.8. Аварійним вважається стан захисної дамби у разі наявності таких ушкоджень і несправностей:

осідання й тріщини в тілі дамби; зсуви на внутрішньому укосі;

виходи фільтраційних вод на внутрішньому укосі дамби з виносом ґрунту дамби;

контактна фільтрація уздовж споруд, що перетинають тіло або основу захисної дамби;

наскрізні вимоїни дамби.

4.9. Під час поточного ремонту захисних дамб виконують:

улаштування (відновлення) контрольно-вимірювальної апаратури;

закладення осідань, тріщин, деформацій або інших порушень міцності конструкції, підмивів кріплення укосу дамби;

відновлення й прочищення дренажів на внутрішньому укосі дамби із частковою заміною фільтрового матеріалу;

відновлення профілю і посилення конструкції споруди перекладанням плит на штатні місця з укладанням додаткових масивів і плит;

відновлення покриття гребеня дамби;

відновлення існуючих сходів і з'їздів або облаштування нових.

4.10. Капітальний ремонт захисної дамби включає:

відновлення або заміну зруйнованого кріплення укосів бетонними, залізобетонними та кам'яними плитами, відсипним  та брукованим каменем;

улаштування нового кріплення укосів з бетонних, залізобетонних та кам'яних плит, відсипного та брукованого каменя;

відновлення або заміну пошкоджених парапетів, перильних огорож, сходів, хвилевідбійних та підпірних стінок;

перебудову дерев'яних підпірних стінок із заміною матеріалу конструкції на камінь, бетон або залізобетон;

відбудову або заміну окремих підводних і надводних частин захисних дамб;

ліквідацію пошкоджень у підводних частинах конструкцій;

заміну всіх пошкоджених щитів та затворів, ремонт і заміну підйомних механізмів.

V. Експлуатація системи поверхневого водовідведення

5.1. Експлуатація системи поверхневого водовідведення включає:

утримання системи поверхневого водовідведення у належному технічному стані;

щомісячні технічні огляди;

поточний та капітальний ремонти.

5.2. Склад робіт з утримання системи поверхневого водовідведення:

очищення оголовків та дощоприймачів на початку весняного періоду, за необхідності відігрівання замерзлих з’єднувальних труб на ділянках від дощоприймачів до колекторів;

очищення канав від снігу перед початком весняного сніготанення, основних - на всю глибину, другорядних - не менше ніж на половину глибини. Очищення виконують вручну або канавокопачами;

прикриття решіток дощоприймачів з метою попередження їх промерзання і забивання снігом у зимовий період;

прочищення труб малого діаметру шляхом промивання або через шланг, який приєднаний безпосередньо до пожежного гідранта, або за допомогою поливально-мийних машин;

прочищення труб середнього діаметру гідродинамічним способом високонапірними струменями;

очищення від осаду за допомогою мулососів або вручну, перевезення осаду на об’єкти поводження з відходами;

очищення всіх видів канав і окремих лотків на відкритих водостоках;

прочищення перепускних труб та отворів після окремих дощових періодів;

закриття отворів перед настанням зимового періоду з метою охорони від снігових заметів і потрапляння сміття.

5.3. Під час технічного огляду системи поверхневого водовідведення повинні перевірятись стан водостоків, супутніх дренажів, дощеприймальників і пристроїв для приймання талих та дощових вод, що стікають з дахів, труб малих діаметрів, стан відкритих бетонних та залізобетонних люків та ґрунтових канав з фіксуванням порушень стиків, тріщин, місцевих пошкоджень стінок та перевіркою повздовжніх ухилів відкритих водостоків, а також випуски канав у закриту водостічну мережу. Необхідно систематично оглядати випуски канав у закриту водостічну мережу, які облаштовані решітками або відстійниками.

Служба експлуатації системи поверхневого водовідведення повинна мати креслення з вказівкою довжин, перерізів, ухилів і матеріалу трубопроводів, відміток колодязів і місць випуску в мережу виробничих стоків; проводити маркування колодязів і дощоприймачів.

Під час експлуатації систем поверхневого водовідведення необхідно забезпечити ретельний нагляд за виробничими стічними водами, що надходять у мережу.

5.4. Забороняється експлуатація систем поверхневого водовідведення з пошкодженнями, які можуть завдати шкоди внаслідок їх використання (розбиті краї лотків, зруйновані решітки).

5.5. Поточний ремонт систем поверхневого водовідведення повинен включати:

відновлення розбитих країв лотків, заміну зруйнованих решіток;

ліквідацію просадок окремих частин системи поверхневого водовідведення;

заміну пошкоджених кришок колодязів;

підтримання повздовжнього ухилу водостічних лотків, усунення промоїн і пошкоджень їх кріплення, відновлення пошкоджених відкритих водостоків;

відновлення елементів обладнання водовипусків.

5.6. Капітальний ремонт систем поверхневого водовідведення повинен включати:

повне перекладання окремих частин системи поверхневого водовідведення;

відновлення дощоприймальних та оглядових колодязів;

облаштування нових колодязів.

VI. Експлуатація берегоукріплювальних споруд

6.1. Експлуатація берегоукріплювальних споруд включає:

утримання споруд у належному технічному стані;

систематичні, не рідше одного разу на місяць, спостереження за елементами конструкції споруди;

поточний і капітальний ремонт.

6.2. Профіль берегоукріплювальних споруд (укісний або вертикальний) повинен підтримуватися в проектному положенні впродовж установленого для них експлуатаційного періоду.

6.3. Утримання берегоукріплювальних споруд включає регулярне, не рідше одного разу на місяць, очищення від викинутих плаваючих предметів та рослинності.

6.4. Спостереження за берегоукріплювальною спорудою укісного профілю включає:

перевірку стану і міцності одягу гребеня та укосів (у надводній і підводній зонах);

вимірювання дійсного профілю споруд і порівняння з проектним;

перевірку наявності вимивання ґрунту з-під одягу;

промірювання глибин перед підошвою укосів;

перевірку стану зворотних фільтрів, швів омонолічування, дернування та інших елементів кріплення укосів;

вимірювання планових і висотних зміщень конструкцій.

6.5. Спостереження за берегоукріплювальними спорудами вертикального профілю повинні включати:

вимірювання планових і висотних зміщень та крену споруд;

контроль міцності бетону;

перевірку відсутності зміщень елементів масивової кладки;

промірювання глибин перед спорудами.

6.6. Частота спостережень (не рідше одного разу на місяць) повинна гарантувати своєчасне виявлення можливих пошкоджень або послаблень берегоукріплювальних споруд.

6.7. Огляд берегоукріплювальної споруди здійснюють як вздовж, так і перпендикулярно до споруди.

6.8. Для контролю за характером змін технічного стану берегоукріплювальних споруд результати спостережень слід аналізувати і зіставляти.

6.9. За берегоукріплювальними спорудами укісного профілю з глинистих ґрунтів пластичної і напівтвердої консистенції необхідно вести спеціальні види спостережень, які попереджували б утворення зсувів.

До цих спостережень належать:

вимірювання планових і висотних зміщень укосу (у надводній і підводній зонах) та прилеглої до брівки укосу ділянки території шириною, рівною подвоєній висоті укосу;

контроль за утворенням і динамікою розвитку тріщин і відколів у ґрунтовому масиві.

6.10. У разі виникнення деформації укосів берегоукріплювальних споруд слід негайно вжити заходів для відновлення профілю укосів та їх закріплення.

6.11. На берегоукріплювальних спорудах забороняється складування масивів, залізобетонних конструкцій та інших вантажів без перевірки несучої здатності і встановлення допустимих навантажень на споруди, а також складування будь-яких предметів на їх укосах.

6.12. Поточний ремонт берегоукріплювальних споруд повинен включати:

улаштування (відновлення) контрольно-вимірювальної апаратури;

відновлення суднохідних та дорожніх знаків;

закладення осідань, тріщин, вибоїн, каверн;

відновлення з’їздів, сходів і парапетів з частковою заміною конструкції;

відновлення профілю і посилення конструкції споруди;

відновлення покриття споруди;

відновлення існуючих сходів і з'їздів або облаштування нових.

6.13. Капітальний ремонт берегоукріплювальних споруд повинен включати:

відновлення або заміну зруйнованого кріплення укосів бетонними, залізобетонними та кам'яними плитами, відсипним  та брукованим каменем;

улаштування нового кріплення укосів з бетонних, залізобетонних та кам'яних плит, відсипного та брукованого каменя;

відновлення і заміну пошкоджених парапетів, перильних огорож, сходів, хвилевідбійних та підпірних стінок;

перебудову дерев'яних підпірних стінок із заміною матеріалу конструкції на камінь, бетон або залізобетон;

відбудову або заміну окремих підводних і надводних частин берегоукріплювальних споруд;

ліквідацію пошкоджень у підводних частинах конструкцій;

заміну всіх пошкоджених щитів та затворів, ремонт  і заміну підйомних механізмів.

VII. Контроль за забезпеченням довготривалої та безпечноїексплуатації інженерних споруд на підтоплених територіяхнаселених пунктів

7.1. Суб'єктами господарювання здійснюється контроль за інженерними спорудами шляхом проведення обстежень та оцінки технічного стану споруд.

7.2. Усі інженерні споруди на підтоплених територіях населених пунктів підлягають обстеженню з метою оцінки їхнього технічного стану, а також прийняття обґрунтованих заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час подальшої їх експлуатації.

7.3. Терміни обстеження інженерних споруд на підтоплених територіях населених пунктів визначають суб’єкти господарювання, що здійснюють діяльність, пов’язану з експлуатацією інженерних споруд, з урахуванням таких основних чинників:

особливостей конструктивних рішень та досвіду експлуатації аналогічних споруд;

ступеня агресивності стосовно середовища експлуатації інженерної споруди;

потенційної екологічної небезпеки, яка може виникнути під час аварійних ситуацій;

класу капітальності або рівня  відповідальності, який характеризується економічними, спеціальними та екологічними наслідками.

7.4. Обстеження виконують суб’єкти господарювання, які здійснюють цю діяльність відповідно до законодавства.

7.5. Для кожної інженерної споруди на підтоплених територіях населених пунктів необхідно обстежувати й оцінювати:

техногенні зміни навколишнього середовища;

інженерно-геологічні умови майданчика;

хімічний склад ґрунтових вод;

основи та фундаменти;

уводи та випуски інженерних мереж;

антикорозійний захист споруд;

зовнішнє та внутрішнє ізоляційне покриття.

7.6. Обстеження інженерних споруд на підтоплених територіях населених пунктів проводяться з розподілом на етапи:

попереднє обстеження (збір та аналіз технічної документації, загальний огляд з оцінкою стану конструктивних елементів інженерної споруди та виявленням аварійних частин, складання програми спеціальних обстежень та технічного завдання на виконання робіт з обстеження);

детальне обстеження (виявлення і обмір дефектів та пошкоджень конструктивних елементів інженерної споруди, визначення місць і розмірів  деформацій швів та стиків, ширини розкриття та глибини тріщин, товщини захисного шару матеріалів труб і бетону, аналіз попередніх обстежень);

спеціальне обстеження (тривалі спостереження та вимірювання деформацій, осідань, кренів, температурно-вологісного режиму, визначення показників корозії, уточнення даних інженерно-геологічних, інженерно-геодезичних та інших вишукувань).

7.7. Звіт про проведені обстеження інженерної споруди та аналіз їх результатів повинен містити:

результати огляду інженерної споруди із зазначенням відомостей про її загальний стан і стан окремих конструктивних елементів;

відомості, які характеризують фактичний режим експлуатації інженерної споруди на підтопленій території, а також  характер природного й виробничого середовищ;

відомості та схеми дефектів і пошкоджень інженерної споруди;

результати фізико-механічних випробувань зразків матеріалів конструктивних елементів інженерної споруди, а також захисних матеріалів, хімічних аналізів матеріалів та середовищ;

результати аналізів дефектів, пошкоджень, а також причин їх виникнення;

висновки про стан інженерної споруди та її придатність до подальшої експлуатації або ремонту.

7.8. Імовірними місцями пошкоджень інженерних споруд у районах підтоплення населених пунктів є:

для металевих труб - стики, поверхня металу, ізоляційне покриття, зварні з'єднання;

для бетонних і залізобетонних труб - стики, поверхня бетону, захисне покриття, арматура;

для основ споруд - місця зволожених ґрунтів;

для фундаментів - зони зволожених ґрунтів;

для колон - стики збірних колон, де можливе попадання агресивної рідини, вузли стикування з ригелями перекриттів та покриттів;

для стін - місця підвищеного зволоження із заморожуванням та відтаванням.

стикові сполучення металевих бетонних, залізобетонних, чавунних, азбестоцементних і керамічних труб;

стикові сполучення залізобетонних панелей споруд;

поверхня труб і стінових панелей;

гідроізоляційне й захисне покриття.

7.9. Технічний стан окремих конструктивних елементів інженерної споруди визначається як:

нормальний - коли дефекти й пошкодження, які перешкоджають нормальній експлуатації або знижують несучу здатність, відсутні;

задовільний - коли мають місце дефекти й пошкодження, які можуть знизити довговічність і надійність інженерної споруди, потрібні заходи для підвищення їхньої довговічності й надійності;

непридатний до експлуатації - коли мають місце дефекти й пошкодження, які знижують несучу здатність;

аварійний - на основі перевірених розрахунків та аналізу дефектів і пошкоджень неможливо гарантувати цілісність конструктивних елементів інженерної споруди на період підсилення.

ЖУРНАЛ
висот стояння рівнів води у свердловинах

Свердловина № ______
Абсолютна відмітка устя свердловини ____________ м
Статичний рівень ____________ м
Висота патрубка ______________ м

ЖУРНАЛ
контролю і обліку роботи устаткування дренажної насосної станції