open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Чинна
                             
                             
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ

В ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Л И С Т
19.09.2006 N 10435/10/31-039

Указом Президента України від 08.08.95 р. N 720 ( 720/95 )
"Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність
сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (ст. 1)
визначено, що паювання земель передбачає визначення розміру
земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного
члена колективного сільськогосподарського підприємства,
сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського
акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі
(на місцевості).
Право на земельний пай засвідчується сертифікатом на право на
земельну частку (пай), який видається сільською, селищною або
міською радою.
Відповідно до статті 81 (п. 1, п.п. б) Земельного кодексу
від 25.10.2001 р. N 2768-III ( 2768-14 ) (далі - Кодекс),
громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на
підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної
власності.
Статтею 116 Кодексу ( 2768-14 ) передбачено, що громадяни та
юридичні особи набувають права власності та права користування
земельними ділянками із земель державної або комунальної власності
за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого
самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних
ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації,
в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами
здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або
надання їх у користування.
Статтею 125 Кодексу ( 2768-14 ) визначено, що право власності
та право постійного користування на земельну ділянку виникає після
одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує
"право власності чи право постійного користування земельною
ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання
земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості),
одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної
реєстрації забороняється.
Проте є випадки, коли земельна частка (пай) залишається не
витребуваною, тобто особа, якій належить зазначене право, його не
реалізує.
До розмежування земель державної і комунальної власності
повноваження на розпорядження землями в межах населених пунктів,
крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні
сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -
відповідні органи виконавчої влади (п. 12 розділу X "Перехідні
положення" Кодексу ( 2768-14 ).
Таким чином, відповідна рада чи адміністрація, керуючись
зазначеними положеннями, може надавати в оренду земельну частку
(пай), власник якої не реалізував свого права, включивши до
договору оренди положення про термін договору (наприклад, про те,
що договір діє до настання певної умови - виявлення власника або
звернення за земельною часткою (паєм) спадкоємця).
Водночас відповідна рада чи адміністрація при здійсненні
такого розпорядження повинна враховувати і додаткові вимоги щодо
правового режиму зазначених часток (паїв), зокрема паї не можуть
передаватися у власність інших суб'єктів, окрім власників права на
земельну частку (пай).
Орендна плата за користування такою часткою має надходити до
органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади і не
підлягає поверненню власнику сертифіката, оскільки орендодавцем
виступала рада чи адміністрація, яка відповідно до договору і є
отримувачем орендної плати.
У разі виявлення власника він може скористатися належним йому
правом на земельну частку (пай), тобто вимагати виділення
земельної частки в натурі (на місцевості) або переукласти договір
оренди, укладений радою від свого імені, чи припинити його дію.
Отже, платниками земельного податку є громадяни, які є
власниками земельних ділянок, в тому числі земельних часток
(паїв), переданих їм у власність при розпаюванні земель
сільськогосподарськими підприємствами, і землекористувачі, у тому
числі орендарі.
Об'єктом плати за землю є площа земельної ділянки, а також
земельна частка (пай), що знаходиться у власності або
використанні, у тому числі й на умовах оренди.
Пунктом 20 статті 12 Закону "Про плату за землю" ( 2535-12 )
визначено, що від сплати земельного податку звільняються на період
дії Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок"
( 320-14 ) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і
користувачі землі за умови передачі земельних ділянок, земельних
часток (паїв) в оренду платникові фіксованого
сільськогосподарського податку.
Таким чином, якщо земельна ділянка або пай передані в оренду
платникові фіксованого сільськогосподарського податку, то плату за
землю платити не потрібно. У будь-якому іншому випадку громадяни -
власники земельних ділянок або земельних паїв повинні сплачувати
плату за землю. Сплата здійснюється рівними частинами до 15 серпня
та 15 листопада.
Заступник Голови ДПА
в Житомирській обл. А.Бевза

  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: