open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний
                             
                             
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
22.04.97 Справа N 04-1/ЦА-122/7-10/7

( Додатково див. Рішення ВАСУ N 122/7 ( v22_7800-96 )

від 21.11.96 )

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов
розглянула заяву Антимонопольного комітету України (далі -
комітет) про перевірку рішення колегії по розгляду господарських
спорів Вищого арбітражного суду України у справі N 122/7
( v22_7800-96 ) за позовом Державної акціонерної
енергопостачальної компанії "Київенерго" (далі - ДАЕК
"Київенерго") до комітету про визнання недійсними актів
ненормативного характеру. Рішенням колегії по розгляду господарських спорів Вищого
арбітражного суду України від 21.11.96 р. ( v22_7800-96 )
задоволено вимоги про визнання недійсними повністю з моменту
прийняття постанови Антимонопольного комітету України N 4-П від
21.08.96 р. "Про накладення штрафу за порушення антимонопольного
законодавства" та розпорядження Київського міського
територіального відділення Антимонопольного комітету України N 108
від 03.07.96 р. Однак з прийнятим рішенням не згоден відповідач, який вважає
його помилковим, бо аналіз доказів базується на стосунках позивача
і МНВП "Форт". Суд не звернув належної уваги на суть порушення
антимонопольного законодавства, яке допущено ДАЕК "Київенерго".
Заявник вважає, що ДАЕК "Київенерго" зловживав своїм монопольним
становищем на ринку, через що нав'язував такі умови договору, які
ставили контрагентів в нерівне становище, включав додаткові умови,
що не стосуються предмета договору, а також чинив дії з метою
створення перешкод доступу на ринок інших підприємців, що свідчить
про порушення ст. 4 Закону України "Про обмеження монополізму та
недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій
діяльності" ( 2132-12 ). При прийнятті постанови та розпорядження відповідачем було
враховано, що позивач займає монопольне становище на ринку послуг
централізованого теплопостачанням м. Києва як суб'єкт природної
монополії. Заявник вважає, що типовими договорами між ДАЕК "Київенерго"
і споживачами теплової енергії передбачено зобов'язання споживача
встановлювати вузли обліку теплової енергії (лічильники). До їх
встановлення оплата за спожиту теплову енергію здійснювалася за
розрахунками позивача, що для споживачів було значно дорожче, ніж
за наявності лічильника, про що свідчать матеріали опитування.
Крім того, згідно з п.п. 2.4, 2.5 Правил користування тепловою
енергією ( v0310400-81 ) технічні умови від енергопостачальної
організації отримував споживач. При прийняти рішення суду не було враховано вимоги, викладені
в інформаційному листі Міненерго та Держстандарту N 12/3-37 від
14.04.94 р. "Про внесення змін в правила обліку та відпуску
теплової енергії", де передбачено, що для обліку теплової енергії
використовуються лічильники тепла, які пройшли державну
метрологічну атестацію або державні іспити і включені до
Державного реєстру. Антимонопольний комітет вважає, що дії позивача як
енергопостачальної організації, що займає монопольне становище на
регіональному рівні м. Києва, відносно споживачів теплової
енергії, які мають намір встановити лічильники тепла, що не
включені до переліку рекомендованих ДАЕК "Київенерго", є
порушенням, яке передбачено ст. 4 Закону України "Про обмеження
монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ), а саме нав'язування
додаткових умов, які не стосуються предмета договору, та таких
умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище. Заявник не погоджується з висновком арбітражного суду про те,
що рекомендації позивача, які викладені у додатках до Технічних
умов про встановлення певних типів лічильників, не є обов'язковими
для споживачів і не обмежують їх вибір щодо інших типів
лічильників. Стосовно листів деяких підприємств, на підставі яких суд
дійшов висновку щодо відсутності перешкод з боку позивача на
встановлення лічильників інших типів, то це не повною мірою
відповідає матеріалам справи. Зроблений судом висновок щодо необгрунтованості твердження
комітету про створення перешкод для доступу на ринок МНВП "Форт" і
іноземному підприємству "Термо-К" є безпідставними, оскільки у
розпорядженні Київського міського територіального відділення
Антимонопольного комітету України не йшла мова про витиснення з
ринку саме цих підприємств. Крім того, не було взято до уваги той
факт, що позивач своїм листом визнав факт порушення і здійснив
заходи щодо виконання розпорядження. У зв'язку з викладеним відповідач просить скасувати рішення
колегії по розгляду господарських спорів Вищого арбітражного суду
України. Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України, розглянувши матеріали справи, заяву про
перевірку рішення та додані до заяви додаткові документи,
встановила, що МНВП "Форт" звернулося з заявою до органів
Антимонопольного комітету України у зв'язку з неприйняттям ДАЕК
"Київенерго" в експлуатацію встановлених МНВП "Форт" лічильників
тепла типу "Терм", які виготовлені білорусько-німецьким СП "Терм",
та відмовою в погодженні технічної документації (робочих
проектів), вузлів обліку тепла, розроблених МНВП "Форт" в період
до 20.12.95 р. Як свідчить розпорядження голови Київського міського
територіального відділення Антимонопольного комітету України від
03.07.96 р. N 108, вказана заява була підставою для розгляду
справи про порушення антимонопольного законодавства України. Крім
вказаного суб'єкта підприємницької діяльності, якому було
відмовлено в погодженні проектів встановлення лічильників тепла
"Терм", як вказано в розпорядженні N 108, були також підприємство
АТЗТ "Наталка" і Міністерство охорони здоров'я України. З представлених відповідачем додаткових матеріалів не
вбачається доказів про недопущення інших контрагентів на ринок
користування та встановлення лічильників тепла. Матеріалами справи підтверджено, що МНВП "Форт" до 25.12.95
р. не мало підстав для доступу на ринок проектування та
встановлення лічильників тепла будь-якого типу незалежно від
включення їх до Державного реєстру України, оскільки відповідно до
ст. 8 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) та
ст. 4 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) вони не мали
права виконувати подібні роботи в зв'язку з відсутністю ліцензії,
яка була ними отримана лише 25.12.95 р. Відповідач не надав суду
доказів того, що позивач чинив обмеження щодо встановлення
лічильників "Терм" іншим підприємцям, які мали таку ліцензію. Матеріали справи свідчать, що встановлені МНВП "Форт"
лічильники "Терм" прийняті в експлуатацію компанією в 1996 році в
усіх випадках їх виконання відповідно до технічних умов
проектно-монтажних робіт і відповідності фактичних
технічно-експлуатаційних характеристик лічильників нормативним
вимогам. Це стосується і АТЗТ "Наталка", "Укрдіпроліс" та
поліклініки СПУ. В інших випадках причиною непогодження проектів
чи неприйняття монтажу були недоліки при виконанні робіт та
невідповідність робочих параметрів приладів експлуатаційним
умовам, що підтверджено актами інспекції по енергонагляду, служби
наладки, актами експертиз, а також частково відображено в
протоколі N 56 від 17.05.96 р. засідання Головного центру з
ліцензування Держкоммістобудування України. У додатках 1.1 і 2.1 Технічних умов та рекомендацій по
встановленню приладів обліку теплоти є посилання щодо встановлення
певних типів лічильників, проте обов'язковість їх чи неможливість
вибору інших лічильників додатки не містять. Долучені до справи
листи деяких підприємств, які працюють на розглядуваному ринку,
підтверджують, що компанія обмежувала кількість типів лічильників,
не зазначених в рекомендаціях. Так, з 77 теплолічильників,
прийнятих компанією на облік в 1995 р., 38 лічильників (49 %) не
входили до переліку додатків. Ці факти ніким не оспорені, як не
оспорені обгрунтовано і посилання компанії на те, що
рекомендований перелік має на меті не обмеження споживачів в
виборі типу лічильника, а орієнтує їх на використання сучасних
приладів, що гарантує експлуатаційне обслуговування. За таких обставин арбітражний суд дійшов висновку, що
затримки у встановленні лічильників тепла "Терм-01" викликані тим,
що споживачі уклали договори з МНВП "Форт", який до 25.12.95 р. не
мав відповідної ліцензії і не забезпечив виконання
проектно-монтажних робіт згідно з нормативно-технічними вимогами в
галузі теплопостачання. Тому твердження комітету, що компанія
нав'язувала контрагентам додаткові умови, які не стосуються
предмета договору і ставлять їх у нерівне становище, а також
створювала перешкоди для доступу на ринок як МНВП "Форт", так і
іноземного підприємства "Форт-К", є необгрунтованими. Крім вказаних підстав, судова колегія по перегляду рішень,
ухвал, постанов враховує, що позивачем на виконання розпорядження
Київської міської державної адміністрації "Про оснащення наявного
житлового фонду засобами обліку витрачання та регулювання води і
теплової енергії на 1996 - 2000 р. р." рекомендовано споживачам
використовувати лічильники переважно вітчизняного виробництва, а
тому в діях позивача не було неправомірних заходів щодо
встановлення лічильників вітчизняного виробництва, оскільки ця
вимога викладена у вказаній локальній нормі регулювання права. Крім того, як територіальне відділення Антимонопольного
комітету, так і Антимонопольний комітет України не в повному
обсязі виконали вимоги п. 21 Тимчасових правил розгляду справ про
порушення Антимонопольного законодавства України, яке затверджено
розпорядженням Антимонопольного комітету України N 5 ( z0090-94 )
від 19.04.94 р., зареєстрованим Мін'юстом України 06.05.94 р. за
N 90/299, в редакції від 23.02.95 р., при розгляді справи про
порушення антимонопольного законодавства позивачем, оскільки не в
повному обсязі було проаналізовано докази та не проведені певні
дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування
обставин справи щодо порушень діючого законодавства з боку
позивача. Про вказане свідчать подані позивачем докази про те, що
з його боку не було дій, направлених на недопуск інших
контрагентів на споживчий ринок. Матеріали арбітражної справи
свідчать про те, що інші контрагенти не мали якихось заборон щодо
встановлення лічильників тепла. Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов враховує,
що в заяві про перевірку рішення арбітражного суду Антимонопольний
комітет України та його територіальне відділення виклали оцінку
прийнятого рішення, але відповідно до ст. 43 АПК України
( 1798-12 ) право на оцінку зібраних доказів покладено на
арбітражний суд, а не на сторони по справі. Із заяви та доданих до неї документів не вбачається, що
позивач допустив порушення діючого антимонопольного законодавства,
а тому відсутні підстави для скасування прийнятого рішення
арбітражного суду. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 96, 106-108 АПК
України ( 1798-12 ), судова колегія по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України П О С Т А Н О В И Л А:
Рішення колегії по розгляду господарських спорів Вищого
арбітражного суду України від 21.11.96 р. по справі N 122/7
( v22_7800-96 ) залишити без змін, а заяву відповідача без
задоволення.
Надруковано: "Збірник рішень та арбітражної практики Вищого

арбітражного суду України", N 3-4, 1997 р.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: