І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н ЯКОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у справі за конституційним зверненнямгромадянина Костенка Юрія Івановича
щодо офіційного тлумачення окремих положень
підпунктів 1, 2 пункту 1 Закону України
"Про внесення змін до Закону України
"Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні
1941-1945 років" щодо порядку
офіційного використання копій Прапора Перемоги"
м. Київ Справа N 1-23/2011
16 червня 2011 року
N 6-рп/2011
Конституційний Суд України у складі суддів:
Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого, Бауліна Юрія Васильовича, Бринцева Василя Дмитровича, Вдовіченка Сергія Леонідовича, Винокурова Сергія Маркіяновича, Гультая Михайла Мирославовича, Запорожця Михайла Петровича, Кампа Володимира Михайловича, Колоса Михайла Івановича, Лилака Дмитра Дмитровича, Маркуш Марії Андріївни, Овчаренка В'ячеслава Андрійовича, Сергейчука Олега Анатолійовича, Стецюка Петра Богдановича, Стрижака Андрія Андрійовича, Шаптали Наталі Костянтинівни - доповідача, Шишкіна Віктора Івановича,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним
зверненням громадянина Костенка Юрія Івановича щодо офіційного
тлумачення окремих положень підпунктів 1, 2 пункту 1 Закону
України "Про внесення змін до Закону України "Про увічнення
Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років" щодо порядку
офіційного використання копій Прапора Перемоги" від 21 квітня
2011 року N 3298-VI ( 3298-17 ) (Голос України, 2011 р.,
24 травня) у взаємозв'язку з положеннями статей 1, 3, 8, 11, 15,
17, 18, 20, 29, 34, 37, 41, 65 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 42, 43 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) стало
конституційне звернення громадянина Костенка Юрія Івановича.
Підставою для розгляду справи відповідно до статті 94 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є наявність
неоднозначного застосування органами публічної влади окремих
положень підпунктів 1, 2 пункту 1 Закону України "Про внесення
змін до Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій
Вітчизняній війні 1941-1945 років" щодо порядку офіційного
використання копій Прапора Перемоги" від 21 квітня 2011 року
N 3298-VI ( 3298-17 ).
Заслухавши суддю-доповідача Шапталу Н.К. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Громадянин Костенко Юрій Іванович звернувся до
Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне
тлумачення окремих положень підпунктів 1, 2 пункту 1 Закону
України "Про внесення змін до Закону України "Про увічнення
Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років" щодо порядку
офіційного використання копій Прапора Перемоги" від 21 квітня
2011 року N 3298-VI ( 3298-17 ) (далі - Закон N 3298) у
взаємозв'язку з положеннями статей 1, 3, 8, 11, 15, 17, 18, 20,
29, 34, 37, 41, 65 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Законом N 3298 ( 3298-17 ) внесено зміни до Закону України
"Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні
1941-1945 років" від 20 квітня 2000 року N 1684-III ( 1684-14 )
(Голос України, 2000 р., 23 травня) (далі - Закон N 1684), а саме:
підпунктом 1 пункту 1 Закону N 3298 ( 3298-17 ) доповнено статтю 1
Закону N 1684 ( 1684-14 ) частиною п'ятою; підпунктом 2 пункту 1
Закону N 3298 ( 3298-17 ) доповнено статтю 2 Закону N 1684
( 1684-14 ) абзацами четвертим, п'ятим, шостим.
Згідно з частиною п'ятою статті 1 Закону N 1684 ( 1684-14 ) в
редакції Закону N 3298 ( 3298-17 ) Прапор Перемоги є символом
перемоги радянського народу та його армії і флоту над фашистською
Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни.
Підпунктом 2 пункту 1 Закону N 3298 ( 3298-17 ) доповнено
перелік форм увічнення Перемоги та подвигу народу-переможця,
визначений статтею 2 Закону N 1684 ( 1684-14 ). До таких форм
віднесено використання копій Прапора Перемоги біля Вічного вогню,
могил Невідомого солдата і Невідомого матроса; суспільне
використання копій Прапора Перемоги під час урочистих заходів,
присвячених Дню Перемоги, які здійснюються органами державної
влади, органами місцевого самоврядування, організаціями,
громадськими об'єднаннями, покладання вінків до могили Невідомого
солдата у місті Києві та інших пам'ятників Великої Вітчизняної
війни 1941-1945 років у День Перемоги й інші дні, пов'язані з
подіями Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, - дні
визволення та дні оборони населених пунктів від
німецько-фашистських загарбників; офіційний підйом у День Перемоги
копій Прапора Перемоги на будинках (щоглах, флагштоках) поряд з
Державним Прапором України.
Суб'єкт права на конституційне звернення просить дати
офіційне тлумачення, роз'яснивши, чи не прирівнюються до
Державного Прапора України копії Прапора Перемоги згідно з
положеннями Закону N 3298 ( 3298-17 ), яким передбачено порядок їх
використання та підйому.
Необхідність в офіційному тлумаченні вказаних положень Закону
N 3298 ( 3298-17 ) автор клопотання обґрунтовує наявністю
неоднозначної практики у питанні офіційного підйому у День
Перемоги копій Прапора Перемоги на будинках (щоглах, флагштоках)
поряд з Державним Прапором України в різних регіонах України.
2. Свої позиції стосовно предмета конституційного звернення
висловили Президент України, Голова Верховної Ради України,
Міністерство юстиції України, науковці Національного університету
"Одеська юридична академія".
3. Конституційний Суд України, вирішуючи порушені в
конституційному зверненні питання, виходить з такого.
3.1. Україна є суверенною, демократичною, правовою державою
(стаття 1 Основного Закону України) ( 254к/96-ВР ).
Суверенітет України поширюється на всю її територію. Носієм
суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ (частина
перша статті 2, частина друга статті 5 Конституції України)
( 254к/96-ВР ).
Згідно з Основним Законом України ( 254к/96-ВР ) права і
свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість
діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод
людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3)
( 254к/96-ВР ); держава сприяє консолідації та розвиткові
української нації, її історичної свідомості, традицій і культури;
суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної,
економічної та ідеологічної багатоманітності; жодна ідеологія не
може визнаватися державою як обов'язкова (стаття 11, частини
перша, друга статті 15) ( 254к/96-ВР ).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права;
Конституція України ( 254к/96-ВР ) має найвищу юридичну силу;
закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі
Конституції України ( 254к/96-ВР ) і повинні відповідати їй;
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
( 254к/96-ВР ) та законами України (частини перша, друга статті 8,
частина друга статті 19 Основного Закону України) ( 254к/96-ВР ).
3.2. Державні символи України нерозривно пов'язані за своїм
змістом з її державним суверенітетом (абзац перший підпункту 3.1
пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду
України від 16 січня 2003 року N 1-рп/2003) ( v001p710-03 ).
Державні символи є підтвердженням факту існування держави, її
суверенітету та спрямовані на зміцнення її авторитету, зокрема під
час проведення урочистих заходів та офіційних церемоній. Держава
встановлює порядок використання державних символів та належну
систему їх правового захисту, за яких забезпечується повага та
гідне ставлення до державних символів.
У частині першій статті 20 Конституції України ( 254к/96-ВР )
визначено перелік державних символів України. Ними є Державний
Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.
Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих
горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Великий Державний
Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба
України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не
менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради
України. Головним елементом великого Державного Герба України є
Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб
України). Державний Гімн України - національний гімн на музику
М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається
не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної
Ради України (частини друга, третя, четверта, п'ята статті 20
Конституції України) ( 254к/96-ВР ).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 92 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) виключно законами України встановлюється
порядок використання і захисту державних символів. Шанування
державних символів України є обов'язком усіх її громадян (частина
перша статті 65 Основного Закону України) ( 254к/96-ВР ).
Згідно з частиною четвертою статті 1 Закону N 1684
( 1684-14 ) на честь Дня Перемоги в столиці України місті-герої
Києві, інших містах та населених пунктах України проводяться
святкові заходи з використанням символіки Великої Вітчизняної
війни 1941-1945 років.
У частині п'ятій статті 1 Закону N 1684 ( 1684-14 ) Прапор
Перемоги визначено як символ перемоги радянського народу та його
армії і флоту над фашистською Німеччиною в роки Великої
Вітчизняної війни 1941-1945 років і не віднесено до державних
символів України.
Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що Основним
Законом України ( 254к/96-ВР ) встановлено вичерпний перелік
державних символів України.
3.3. Конституційний Суд України, розглядаючи питання щодо
офіційного тлумачення окремих положень Закону N 3298 ( 3298-17 ),
встановив наявність ознак невідповідності Конституції України
( 254к/96-ВР ) положення про офіційний підйом у День Перемоги
копій Прапора Перемоги на будинках (щоглах, флагштоках) поряд з
Державним Прапором України. За таких обставин на підставі частини
другої статті 95 Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ) виникла необхідність розглянути питання щодо
відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) абзацу шостого
статті 2 Закону N 1684 ( 1684-14 ) в редакції Закону N 3298
( 3298-17 ).
Згідно з частиною шостою статті 20 Конституції України
( 254к/96-ВР ) опис державних символів України та порядок їх
використання встановлюються законом, що приймається не менш як
двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
В абзаці четвертому підпункту 2 пункту 1 Закону N 3298
( 3298-17 ), яким внесено зміни до статті 2 Закону N 1684
( 1684-14 ), передбачено, що основними формами увічнення Перемоги
та подвигу народу-переможця є, зокрема, "офіційний підйом у День
Перемоги копій Прапора Перемоги на будинках (щоглах, флагштоках)
поряд з Державним Прапором України". Цими положеннями Закону
N 3298 ( 3298-17 ) встановлено порядок використання у День
Перемоги державного символу України - Державного Прапора України
поряд з копією Прапора Перемоги, який не є державним символом
України. Закон N 3298 ( 3298-17 ) прийнято на пленарному засіданні
Верховної Ради України 21 квітня 2011 року кількістю голосів
народних депутатів України, яка є меншою ніж дві третини від
конституційного складу Верховної Ради України.
Згідно з частиною першою статті 152 Конституції України
( 254к/96-ВР ) закони та інші правові акти за рішенням
Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю
чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції
України ( 254к/96-ВР ) або якщо була порушена встановлена
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) процедура їх розгляду,
ухвалення або набрання ними чинності.
Під час прийняття Закону N 3298 ( 3298-17 ) була порушена
визначена Основним Законом України ( 254к/96-ВР ) процедура його
ухвалення в частині встановлення порядку використання державного
символу України, а саме - Державного Прапора України. Отже,
положення абзацу шостого статті 2 Закону N 3298 ( 3298-17 ) є
такими, що суперечать Конституції України ( 254к/96-ВР ).
4. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 92
Конституції України ( 254к/96-ВР ) виключно законами України
встановлюється порядок використання та захисту державних символів.
В Україні немає спеціального закону, який би врегульовував
порядок використання Державного Прапора України та був прийнятий з
дотриманням відповідної конституційної процедури, що породжує
невизначеність у використанні цього державного символу та його
захисті як конституційної цінності.
З огляду на викладене Конституційний Суд України пропонує
Верховній Раді України встановити порядок використання державних
символів України, зокрема Державного Прапора України, згідно з
вимогами частини шостої статті 20 Конституції України
( 254к/96-ВР ).
Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150,
частинами першою, другою статті 152, статтею 153 Конституції
України ( 254к/96-ВР ), статтею 51, частинами першою, другою
статті 61, статтями 63, 65, 67, 69, 70, 73, 94, 95 Закону України
"Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд
України
в и р і ш и в:
1. В аспекті конституційного звернення положення Закону
України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні
1941-1945 років" від 20 квітня 2000 року N 1684-III ( 1684-14 ) в
редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про
увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років"
щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги" від
21 квітня 2011 року N 3298-VI ( 3298-17 ) треба розуміти так, що
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) визначено вичерпний перелік
державних символів України, якими є Державний Прапор України,
Державний Герб України та Державний Гімн України.
2. Визнати такими, що не відповідають Конституції України
( 254к/96-ВР ) (є неконституційними), положення абзацу шостого
статті 2 Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій
Вітчизняній війні 1941-1945 років" від 20 квітня 2000 року
N 1684-III ( 1684-14 ) у редакції Закону України "Про внесення
змін до Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій
Вітчизняній війні 1941-1945 років" щодо порядку офіційного
використання копій Прапора Перемоги" від 21 квітня 2011 року
N 3298-VI ( 3298-17 ).
3. Положення абзацу шостого статті 2 Закону України "Про
увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років"
( 1684-14 ) у редакції Закону України від 21 квітня 2011 року N
3298-VI ( 3298-17 ), визнані неконституційними, втрачають чинність
з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
4. Запропонувати Верховній Раді України законодавчо
встановити порядок використання державних символів України,
зокрема Державного Прапора України.
5. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскаржене.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОКРЕМА ДУМКА
судді Конституційного Суду України Маркуш М.А.стосовно Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним зверненням громадянина
Костенка Юрія Івановича щодо офіційного тлумачення
окремих положень підпунктів 1, 2 пункту 1 Закону
України "Про внесення змін до Закону України
"Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні
1941-1945 років" щодо порядку офіційного використання
копій Прапора Перемоги" ( 3298-17 )
На підставі статті 64 Закону України "Про Конституційний Суд
України" ( 422/96-ВР ) висловлюю окрему думку стосовно Рішення
Конституційного Суду України від 16 червня 2011 року N 6-рп/2011
(далі - Рішення).
Рішенням Конституційний Суд України визнав такими, що не
відповідають Конституції України ( 254к/96-ВР ) (є
неконституційними), положення абзацу шостого статті 2 Закону
України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні
1941-1945 років" від 20 квітня 2000 року N 1684-III ( 1684-14 )
(далі - Закон N 1684) в редакції Закону України "Про внесення змін
до Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній
війні 1941-1945 років" щодо порядку офіційного використання копій
Прапора Перемоги" від 21 квітня 2011 року N 3298-VI ( 3298-17 )
(Голос України, 2011 р., 24 травня) (далі - Закон N 3298).
Вважаю висновки Суду, викладені в підпункті 3.3 пункту 3
мотивувальної та у пункті 2 резолютивної частини Рішення, такими,
що ґрунтуються на хибній інтерпретації окремих положень Закону
N 3298 ( 3298-17 ) у системному взаємозв'язку з положеннями статті
20 Конституції України ( 254к/96-ВР ), з нижченаведених мотивів.
1. У мотивувальній та резолютивній частинах Рішення
Конституційний Суд України не дав офіційного тлумачення окремих
положень підпунктів 1, 2 пункту 1 Закону N 3298 ( 3298-17 ), яке
просив надати суб'єкт права на конституційне звернення. Як
випливає зі змісту клопотання, викладеного в абзаці п'ятому пункту
1 мотивувальної частини Рішення, він просив дати консультацію
(роз'яснення), "чи не прирівнюються до Державного Прапора України
копії Прапора Перемоги згідно з положеннями Закону N 3298
( 3298-17 ), яким передбачено порядок їх використання та підйому".
1.1. При винесенні Рішення Конституційний Суд України вийшов
за межі предмета конституційного звернення, визнавши
неконституційними положення абзацу шостого статті 2 Закону N 1684
( 1684-14 ) в редакції Закону N 3298 ( 3298-17 ).
Висновок, зроблений у підпункті 3.3 пункту 3 мотивувальної
частини Рішення щодо порушення визначеної Основним Законом України
( 254к/96-ВР ) процедури ухвалення Закону N 3298 ( 3298-17 ) в
частині встановлення порядку використання державного символу
України - Державного Прапора України, спростовується першим
реченням цього підпункту: "Конституційний Суд України, розглядаючи
питання щодо офіційного тлумачення окремих положень Закону
N 3298 ( 3298-17 ), встановив наявність ознак невідповідності
Конституції України ( 254к/96-ВР ) положення про офіційний підйом
у День Перемоги копій Прапора Перемоги на будинках (щоглах,
флагштоках) поряд з Державним Прапором України".
Висновок про неконституційність вказаних положень
обґрунтовано перекрученням буквального їх змісту та смислу,
закладеного в них, а саме: "Цими положеннями Закону N 3298
( 3298-17 ) встановлено порядок використання у День Перемоги
державного символу України - Державного Прапора України поряд з
копією Прапора Перемоги, який не є державним символом України"
(абзац другий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини
Рішення).
Висновок про невідповідність Конституції України
( 254к/96-ВР ) зроблено на підставі того, що ухвалення на
пленарному засіданні Верховної Ради України Закону N 3298
( 3298-17 ) в частині встановлення порядку використання державних
символів України, зокрема Державного Прапора України, простою
більшістю голосів народних депутатів України є порушенням
конституційної процедури його прийняття, передбаченої частиною
шостою статті 20 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Рішення Суду, обґрунтоване на хибних посиланнях стосовно
того, що Законом N 3298 ( 3298-17 ) в неконституційний спосіб
врегульовано порядок використання Державного Прапора України поряд
з копією Прапора Перемоги, є перекрученням буквального змісту
цього закону і закладеного в ньому смислу щодо порядку
використання копій Прапора Перемоги та спростовується такими
аргументами.
Логіко-граматичне тлумачення слова "поряд" (прислівник),
використаного у словосполученні "поряд з Державним Прапором
України" вказує на те, що воно означає - дуже близько, на
невеликій відстані від кого-, чого-небудь; поблизу, поруч (тут -
Державного Прапора України) / безпосередньо один біля одного / в
одному ряді, на одній лінії, на однаковому рівні / в значенні
прийменника, з орудним відмінком та прийменником "з" або з родовим
відмінком без прийменника - указує на просторову близькість,
суміжність кого-, чого-небудь із кимсь, чимсь (тут - з Державним
Прапором України); біля поруч, коло (тут - Державного Прапора
України)(1). Наведене дає підстави вважати, що Закон N 1684
( 1684-14 ) в редакції Закону N 3298 ( 3298-17 ) визначає
процедуру підйому та місце розташування саме Прапора Перемоги, яке
законом визначене поряд з Державним Прапором України, а не
навпаки. Зазначене узгоджується з тим, що Державний Прапор України
постійно піднімається на будівлях Верховної Ради України,
Резиденції Президента України, Кабінету Міністрів України, вищих
судових органів, прокуратури України, державних місцевих
адміністрацій і органів місцевого самоврядування, дипломатичних
представництв, у місцях постійної дислокації військових частин і
окремих підрозділів Збройних Сил України, на військових кораблях
та інших суднах Військово-Морського Флоту, а у дні державних свят,
яким відповідно до положень статті 1 Закону N 1684 ( 1684-14 )
визначено День Перемоги (9 травня), Державний Прапор України
вивішується також на будівлях підприємств, установ та організацій
незалежно від форм власності, а також на житлових будинках(2).
_______________(1)Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А
до Я / За ред.. Загнітка А.П. - Донецьк: ТОВ ВКФ БАО, 2008. -
С.427; Великий тлумачний словник сучасної української мови /
уклад. і гол. ред. В.Т.Бусел. - К.; Ірпінь: Перун, 2007. - С.
1074; Новий тлумачний словник української мови у трьох томах /
Уклад. В.В.Яременко, О.М. Сліпушко. - К.: Аконіт, 2008. - Т.3. -
С.818. (2)Конституція України: науково-практичний коментар / В.Б.
Аверянов, О.В.Батанов, Ю.В.Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я.Тацій,
Ю.П.Битяк, Ю.М.Грошовий та ін. - Харків: Право, К.: ІнЮре, 2003.
1.2. Із системного аналізу положень Закону N 3298
( 3298-17 ) вбачається, що його ухвалено з метою врегулювання
правовідносин по увічненню Перемоги у Великій Вітчизняній війні
1941-1945 років щодо порядку офіційного використання копій Прапора
Перемоги, що закладено в назві Закону N 3298 ( 3298-17 ).
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону N 3298 ( 3298-17 )
визначено правовий статус Прапора Перемоги - "Прапор Перемоги є
символом перемоги радянського народу та його армії і флоту над
фашистською Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни", тобто
таким визначенням в законодавчому порядку статусу копії Прапора
Перемоги виключено віднесення чи прирівняння його до державних
символів України, які вичерпно визначені статтею 20 Конституції
України ( 254к/96-ВР ).
У підпункті 2 пункту 1 Закону N 3298 ( 3298-17 ) доповнено
перелік форм увічнення Перемоги та подвигу народу - переможця
шляхом офіційного використання копій Прапора Перемоги, зокрема
офіційного підйому в День Перемоги копій Прапора Перемоги на
будинках (щоглах, флагштоках) поряд з Державним Прапором України.
Отже, Верховна Рада України, прийнявши Закон N 3298
( 3298-17 ), врегулювала правовідносини щодо статусу Прапора
Перемоги, форм увічнення Дня Перемоги, зокрема порядок офіційного
використання копій Прапора Перемоги, визначила символ Перемоги,
дні, періоди та місця його офіційного використання, діючи при
цьому в межах повноважень, відповідно до вимог статті 91
Конституції України ( 254к/96-ВР ), яка визначає процедуру
прийняття звичайних законів, яким і є Закон N 3298 ( 3298-17 ),
яким вносилися зміни до звичайного закону N 1684 ( 1684-14 ).
Закон N 3298 ( 3298-17 ), Закон N 1684 ( 1684-14 ) не
врегульовують порядку використання державних символів України,
зокрема Державного Прапора України, тому процедура ухвалення
Закону N 3298 ( 3298-17 ) відповідає вимогам статті 91 Конституції
України ( 254к/96-ВР ), а Закон N 3298 ( 3298-17 ) -
конституційний в цілому. Виключається порушення процедури
ухвалення закону не в цілому, а в окремій його частині, такий
підхід видається штучним і надуманим.
1.3. Конституційний Суд України не піддавав аналізу Закон
N 3298 ( 3298-17 ) в комплексі, не дослідив змісту назви та змісту
положень у взаємозв'язку, зокрема підпункту 1 пункту 1, не
розмежував два різні за своєю сутністю поняття "державний символ
України" і "символ Перемоги у Великій Вітчизняній війні", що дало
б змогу відповісти на питання, порушене в конституційному
зверненні, і не виходити за межі предмета цього звернення.
Вичерпний перелік державних символів України визначено
статтею 20 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Вони є засобами
ідентифікації суверенної держави і суб'єкта влади в системі
внутрішніх і міжнародних правових відносин. Опис та порядок
використання державних символів України встановлюється законом,
який приймається не менш як двома третинами від конституційного
складу парламенту (частина шоста статті 20 Конституції України)
( 254к/96-ВР ).
В Україні закону, передбаченого частиною шостою статті 20
Конституції України ( 254к/96-ВР ), який би визначав порядок
використання Державного Прапора України, Верховна Рада України не
ухвалювала, а отже, правовідносини на цьому рівні не врегульовані,
як того вимагає Конституція України ( 254к/96-ВР ). Правова
прогалина в урегулюванні цих правовідносин компенсується низкою
нормативно-правових актів, а саме:
- Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від
21 травня 1997 року N 280/97-ВР ( 280/97-ВР ) (стаття 23), за яким
на будинках, де працюють ради та їх виконавчі комітети,
піднімається Державний Прапор України;
- Указом Президента України "Про Державний Протокол та
Церемоніал України" від 22 вересня 2002 року N 746 ( 746/2002 ),
яким затверджено Положення про Державний Протокол та Церемоніал
України і визначено нормативно-організаційні засади використання
державних символів України у офіційній публічній комунікації,
виходячи з загальноприйнятих міжнародних норм, правил, традицій
організації офіційних заходів;
- Указом Президента України "Про День Державного Прапора
України" від 23 серпня 2004 року N 987 ( 987/2004 ) (зі змінами та
доповненнями), яким передбачене встановлення (вивішування)
Державного Прапора України органами місцевого самоврядування,
підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян
щорічно у святкові дні, зокрема у День Перемоги (9 травня) та під
час проведення загальнодержавних заходів (стаття 3); встановлення
органами місцевого самоврядування Державних Прапорів України на
центральних площах, проспектах, вулицях, майданах тощо у містах
Києві та Севастополі, обласних та районних центрах, інших
населених пунктах України (стаття 4);
- Указом Президента "Про офіційні символи глави держави" від
29 листопада 1999 року N 1507 ( 1507/99 ), яким затверджено
Положення про офіційні символи глави держави, а прапор (штандарт)
Президента України є одним із них.
Укази Президента України, зокрема і щодо використання
державних символів України, є обов'язковими до виконання на
території України (частина третя статті 106 Конституції України)
( 254к/96-ВР );
- Постановою Верховної Ради України "Про встановлення
державної символіки на фасадах і в приміщенні Верховної Ради
України" від 21 січня 2000 року N 1405-XIV ( 1405-14 );
- наказом Міністерства освіти і науки України "Про
затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної
символіки в навчальних закладах України" від 7 вересня 2000 року
N 439 ( v0439290-00 ).
Важливо підкреслити, що право визначеного кола суб'єктів на
постійній основі використовувати прапори іноземних держав та
міжнародних організацій, прапор Автономної Республіки Крим,
прапори областей, районів та територіальних громад сіл, селищ,
міст поряд з Державним Прапором України передбачене законами і
підзаконними актами України, а також міжнародними договорами,
учасницею яких є Україна, в тому числі щодо використання прапорів
у дні державних свят та для цілей, не пов'язаних із святкуванням,
зокрема:
- Віденською конвенцією про дипломатичні зносини ( 995_048 )
(стаття 20) та Віденською конвенцією про консульські зносини
( 995_047 ) (стаття 29), в яких передбачено право дипломатичного
або консульського представництва та його глави використовувати
прапор акредитуючої держави на приміщеннях відповідного
представництва, включаючи резиденцію його глави, та засобах
пересування останнього.
Поряд з використанням Державного Прапора України
законодавство України надає право мати власний прапор (штандарт)
міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади
України, посадовим особам - керівникам цих органів та передбачає
право територіальних громад мати власний прапор, право на
існування прапорів районів та областей (стаття 22 Закону України
"Про місцеве самоврядування в Україні") ( 280/97-ВР ), а також
надає право мати та використовувати різну символіку, а саме:
- у статті 8 Конституції Автономної Республіки Крим
( rb239k002-98 ), затвердженої Законом України від 23 грудня 1998
року N 350-XIV ( 350-14 ), встановлено право Автономної Республіки
Крим мати власний прапор;
- Законом України "Про об'єднання громадян" ( 2460-12 )
(стаття 18) надано право політичним партіям та громадським
організаціям використовувати власну символіку, яка підлягає
державній реєстрації;
- Указом Президента України "Про геральдичні знаки-емблеми і
прапори центральних органів виконавчої влади України" від 30
листопада 2000 року N 1271 ( 1271/2000 ) (зі змінами) надано право
мати власний прапор (штандарт) міністерствам та іншим центральним
органам виконавчої влади України, а також посадовим особам -
керівникам цих органів;
- Положенням "Про порядок реєстрації символіки об'єднань
громадян", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від
26 лютого 1993 року N 144 ( 144-93-п ), в пункті 1 об'єднанням
громадян надано право на реєстрацію та використання власних
прапорів;
- Указом Президента України "Про символіку, яка
використовується у Збройних Силах України" від 20 червня 2006 року
N 551 ( 551/2006 ) затверджено описи і малюнки прапорів Збройних
Сил України ( 551а/2006 ) та визначено порядок їх використання під
час проведення офіційних заходів та урочистих церемоній.
Крім зазначених прапорів та символів Законом N 3298
( 3298-17 ) було врегульовано правовідносини щодо офіційного
використання копій Прапора Перемоги, який, зокрема, є і
міжнародним символом з метою вшанування пам'яті про Перемогу і
ветеранів Великої Вітчизняної війни під час проведення святкових
заходів у День Перемоги (9 травня) та інші дні, пов'язані з
подіями Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, - дні
визволення та дні оборони населених пунктів від
німецько-фашистських загарбників.
Таким чином, передбачений Законом N 3298 ( 3298-17 ) символ
перемоги радянського народу та його армії і флоту над фашистською
Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни - Прапор Перемоги, за
своїм змістовим навантаженням не є символом державного
суверенітету України чи офіційною емблемою країни, а визначений
Законом N 3298 ( 3298-17 ) порядок використання копій Прапора
Перемоги під час урочистих заходів, присвячених Дню Перемоги, які
здійснюються органами державної влади, органами місцевого
самоврядування, організаціями, громадськими об'єднаннями,
законодавчо не прирівнює копію Прапора Перемоги до державного
символу України. Правове регулювання використання копій Прапора
Перемоги здійснюється на іншому, ніж Конституція України
( 254к/96-ВР ), рівні та обмежене за змістом, способом і часом.
Отже, Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої
влади в країні, зважаючи на принцип пріоритету закону в системі
інших нормативно-правових актів, за допомогою якого здійснюється
правове регулювання найважливіших суспільних відносин, зокрема
щодо порядку проведення державних свят та введення пов'язаних з
ними символів історичних подій, діяла в межах своїх повноважень,
ухвалюючи Закон N 3298 ( 3298-17 ), норми якого відповідають
Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Вказаним Рішенням Конституційний Суд України втрутився у
повноваження Верховної Ради України. При цьому висновок, зроблений
у цьому Рішенні, поставив під загрозу неконституційності всі нині
чинні нормативно-правові акти, в яких ідеться про використання
Державного Прапора України, а також унеможливив використання в
усіх випадках поряд з Державним Прапором України будь-яких
прапорів, символів (символік), крім державних, та/чи використання
в усіх випадках, визначених чинним законодавством, Державного
Прапора України поряд з будь-якими іншими прапорами та символами
(символікою).
4. Як випливає зі змісту клопотання, викладеного в абзаці
п'ятому пункту 1 мотивувальної частини Рішення, суб'єкт права на
конституційне звернення просив надати консультацію (роз'яснення)
щодо того, "чи не прирівнюються до Державного Прапора України
копії Прапора Перемоги згідно з положеннями Закону N 3298
( 3298-17 ), яким передбачено порядок їх використання та підйому".
За багаторічною практикою та численними правовими позиціями,
викладеними в ухвалах про відмову у відкритті конституційного
провадження у справі, Конституційний Суд України дотримувався
правової позиції, що до його повноважень не належить надання
консультацій.
4.1. Конституційний Суд України відкрив конституційне
провадження у справі за відсутності підстав, визначених у статтях
42, 94 Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ), визнавши за підставу для розгляду справи наявність
неоднозначного застосування окремих положень Закону N 3298
( 3298-17 ) (вступна частина Рішення). Суб'єкт права на
конституційне звернення не навів обґрунтування необхідності в
офіційному тлумаченні положень Закону N 3298 ( 3298-17 ), хоч за
вимогами статті 94 Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ) він повинен довести наявність неоднозначного
застосування положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) або
законів України судами України, іншими органами державної
влади. Матеріали конституційного звернення не містять даних, які б
підтверджували неоднозначне застосування судами України (копії
рішень) чи іншими органами державної влади (листи, роз'яснення,
відповіді на звернення тощо),положень Закону N 3298 ( 3298-17 ).
4.2. Неоднозначного застосування Закону N 3298 ( 3298-17 ) на
день подання конституційного звернення не було, бо Закон N 3298
( 3298-17 ) офіційно оприлюднений в газеті "Голос України" 24
травня 2011 року, а конституційне звернення надійшло до
Конституційного Суду України та зареєстроване за N 18/1112 цього ж
дня - 24 травня 2011 року.
4.3. Підставою для конституційного звернення щодо офіційного
тлумачення Конституції України ( 254к/96-ВР ) та законів України є
наявність неоднозначного застосування положень Конституції
( 254к/96-ВР ) або законів України, що може призвести до
виникнення реальної загрози порушення прав і свобод або призвело
до порушення суб'єкта права на конституційне звернення
конституційних прав і свобод (стаття 94 Закону України "Про
Конституційний Суд України") ( 422/96-ВР ). Таким чином, суб'єкт
права на конституційне звернення зобов'язаний навести конкретні
факти і обставини, які підтверджували б аргументи щодо порушення
саме його прав і свобод або виникнення реальної загрози такого
порушення у конкретному випадку, а не посилатися на абстрактне
порушення прав і свобод. Він повинен бути особисто заінтересований
у рішенні Конституційного Суду України, адже саме його
конституційним правам і свободам, як він вважає, завдано певної
шкоди або створена реальна небезпека її завдання. За змістом
положень статті 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) особа, яка
вважає, що її права порушено, має право добиватися їх
поновлення шляхом судового захисту, зокрема в Конституційному Суді
України, який виконує функцію забезпечення та захисту прав і
свобод громадян.
Реалізуючи своє повноваження щодо офіційного тлумачення,
Конституційний Суд України не дотримався вимог статті 94 Закону
"Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), у якій
передбачено, що звернення до Конституційного Суду України можливе
за наявності неоднозначного застосування положень Конституції
України ( 254к/96-ВР ) або законів України і має містити
посилання, якими саме органами це здійснювалось. Тобто,
насамперед, до повноважень Конституційного Суду України належить
попереднє з'ясування формальних підстав для звернення щодо
неоднозначності застосування закону чи його окремих положень. Крім
цього, предметом попередньої оцінки Конституційного Суду України
не були твердження про те, чи призвело або чи могло призвести таке
неоднозначне застосування норм закону до порушення конституційних
прав і свобод суб'єкта права на конституційне звернення.
Тому, на мою думку, яка не суперечить багаторічній практиці
Конституційного Суду України та його правовим позиціям щодо
винесення ухвал про відмову у відкритті конституційного
провадження у справі за наведених обставин, офіційному тлумаченню
повинні підлягати положення тих правових актів, які застосовані
або можуть застосовуватися саме щодо суб'єкта права на
конституційне звернення у його конкретній справі; якщо має місце
наявність їх неоднозначного застосування судами України, іншими
органами державної влади саме щодо суб'єкта права на конституційне
звернення в його конкретній справі; якщо це призвело чи може
реально призвести до порушення саме його конкретних конституційних
прав і свобод.
Суддя Конституційного Суду України М.А.Маркуш
ОКРЕМА ДУМКА
судді Конституційного Суду України Кампа В.М.стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі
за конституційним зверненням громадянина
Костенка Юрія Івановича щодо офіційного тлумачення
окремих положень підпунктів 1, 2 пункту 1
Закону України "Про внесення змін до Закону України
"Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні
1941-1945 років" щодо порядку офіційного використання
копій Прапора Перемоги" ( 3298-17 )
У Рішенні від 16 червня 2011 року N 6-рп/2011 (далі -
Рішення) Конституційний Суд України дав офіційне тлумачення
окремих положень підпунктів 1, 2 пункту 1 Закону України "Про
внесення змін до Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій
Вітчизняній війні 1941-1945 років" щодо порядку офіційного
використання копій Прапора Перемоги" від 21 квітня 2011 року
N 3298-VI ( 3298-17 ) (далі - Закон N 3298), а також визнав
такими, що не відповідають Конституції України ( 254к/96-ВР ) (є
неконституційними) положення абзацу шостого статті 2 Закону
України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні
1941-1945 років" від 20 квітня 2000 року N 1684-III ( 1684-14 )
(далі - Закон N 1684) у редакції Закону N 3298 ( 3298-17 ).
Погоджуючись в цілому з позицією Конституційного Суду
України, вважаю за доцільне на підставі статті 64 Закону України
"Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) (далі - Закон)
висловити окрему думку.
Рішення спрямоване на захист прав і свобод громадян,
незалежно від їх політичної та ідеологічної орієнтації, на
громадянську злагоду та консолідацію української нації, тобто на
забезпечення конституційних цінностей найвищого ґатунку. Проте
його зміст, з точки зору правової методології, на жаль, не містить
деякої правової інформації, яка є важливою в аспекті
конституційних цінностей.
1. Одним із принципів діяльності Конституційного Суду України
є верховенство права (стаття 4 Закону) ( 422/96-ВР ).
1.1. Саме принцип верховенства права, на мою думку, повинен
був стати методологічною основою Рішення, а Конституційний Суд
України мав дослідити в достатньому обсязі деякі загальні принципи
права, які є складовими верховенства права, зокрема,
пропорційність (справедливість), гуманізм тощо. Адже, ці принципи
є у цій справі важливими гарантами захисту прав і свобод громадян.
1.2. Конституційний Суд України перш ніж тлумачити положення
нормативно-правового акта зобов'язаний перевірити їх на
відповідність Конституції України ( 254к/96-ВР ).
В конституційній юстиції України загальновизнаним є принцип,
відповідно до якого перевірка Конституційним Судом України
нормативно-правового акта на конституційність проводиться трьома
способами: перший полягає у перевірці процедури розгляду,
ухвалення та оприлюднення закону або іншого правового акта на
відповідність положенням Основного Закону України (стаття 152
Конституції України) ( 254к/96-ВР ); другий - це з'ясування
відповідності тексту нормативно-правового акта положенням
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (нормоконтроль - стаття 71, 75
Закону) ( 422/96-ВР ); третій - найскладніший та найважливіший,
оскільки полягає у перевірці того, наскільки оспорювані суб'єктом
права на конституційне подання або конституційне звернення
положення нормативно-правового акта відповідають ідеологічним
засадам Конституції України ( 254к/96-ВР ) - принципам правової
держави та верховенства права (статті 1, 8 Основного Закону
України ( 254к/96-ВР ), стаття 82 Закону) ( 422/96-ВР ).
2. В Рішенні використано два способи: Конституційний Суд
України перевірив положення Закону N 3298 ( 3298-17 ) на
відповідність формальним вимогам Основного Закону України
( 254к/96-ВР ) - по-перше, додержанню процедури, по-друге,
нормоконтролю.
У практиці Конституційного Суду України є непоодинокі
випадки, коли орган конституційної юрисдикції приймав рішення на
підставі принципів правової держави та верховенства права (Рішення
Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005
( v005p710-05 ), від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010
( v023p710-10 ), від 11 березня 2011 року N 2-рп/2011)
( v002p710-11 ). Отже, Конституційний Суд України міг, розглядаючи
справу за конституційним зверненням Костенка Ю.І., вдатися до
конституційного контролю з позицій правової держави та
верховенства права.
На мою думку, законодавець, регулюючи питання статусу та
порядку використання Прапора Перемоги, не врахував окремі
конституційні положення, результатом чого стало визнання
Конституційним Судом України неконституційним положення абзацу
шостого статті 2 Закону N 1684 ( 1684-14 ) у редакції Закону
N 3298 ( 3298-17 ). Очевидно, що Конституційний Суд України не міг
визнати весь Закон N 3298 ( 3298-17 ) неконституційним, бо для
цього не було достатніх правових підстав. Інша справа, що підстави
для визнання неконституційним положення абзацу шостого статті 2
Закону N 1684 ( 1684-14 ) у редакції Закону N 3298 ( 3298-17 )
могли бути дещо іншими, наприклад, правова невизначеність окремих
положень Закону N 3298 ( 3298-17 ) або непропорційність між
законодавчим регулюванням порядку використання Державного Прапора
України і Прапора Перемоги.
Вшанування органами державної влади, місцевого
самоврядування, громадськими організаціями та громадянами живих
героїв та пам'яті загиблих у Великій Вітчизняній війні 1941-1945
років є багаторічною державною і громадянською традицією в
Україні. У 2000 році ця традиція отримала часткове законодавче
закріплення у Законі N 1684 ( 1684-14 ), а у 2011 році, прийнявши
Закон N 3298 ( 3298-17 ), законодавець встановив перелік форм
увічнення Перемоги радянського народу, його армії і флоту над
фашистською Німеччиною в цій війні з використанням копій Прапора
Перемоги. В цих актах держава висловила своє ставлення до
історичної події планетарного значення, якою є Перемога у Великій
Вітчизняній війні 1941-1945 років.
При цьому законодавець усвідомлював, що в Законі N 3298
( 3298-17 ) мова йде як про урочисті (на честь Перемоги), так і
про поминальні заходи (покладання вінків до могили Невідомого
солдата і т.д.). Однак чіткого розмежування ці заходи в Законі
N 3298 ( 3298-17 ) не знайшли, а відтак Прапор Перемоги
рекомендується використовувати без будь-яких особливостей
(наприклад, без чорної стрічки при поминальних заходах).
У Законі N 3298 ( 3298-17 ) врегульовуються питання увічнення
Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років тільки в
межах України, тоді як сотні тисяч воїнів-українців поховані на
території Білорусі, Федеративної Республіки Німеччини, Польщі,
Росії та десятка інших країн Європи і мають вічне моральне право
на рівне вшанування пам'яті державою незалежно від того, де
знаходяться їх могили: на рідній землі чи за кордоном.
З точки зору метода правового регулювання законодавець
застосував у Законі N 3298 ( 3298-17 ) метод позитивного
встановлення статусу Прапора Перемоги (дозволено те, що зазначено
в Конституції ( 254к/96-ВР ) та законах України), який
використовується для визначення державних символів України. Тоді
як статус усіх інших прапорів, крім Державного Прапора України,
повинен визначатися негативним способом (дозволено те, що не
заборонено законом). Ці та інші методологічні зауваження щодо
законодавчого врегулювання статусу Прапора Перемоги, сподіваюсь,
допоможуть законодавцю внести необхідні корективи у відповідні
норми законодавства.
Відомо, що за пропозицією Конституційного Суду України
законодавець повинен установити порядок використання державних
символів України, зокрема Державного Прапора України. Але це не
означає, що законодавець повинен обмежитися лише пропозиціями
Конституційного Суду України. Адже навколо інституту державних
символів України існує багато інших проблем, пов'язаних з правами
і свободами громадян та межами їх здійснення тощо.
3. Офіційне тлумачення положень Закону N 3298 ( 3298-17 ) у
Рішенні пов'язане із застосуванням Конституційним Судом України
під час розгляду цієї справи граматичного, догматичного і
системного тлумачення. Але поза цими способами тлумачення
залишився телеологічний, який полягає у з'ясуванні того, наскільки
мотиви та мета законодавця відповідають вимогам Основного Закону
України ( 254к/96-ВР ), засадам правової держави та верховенства
права.
На мою думку, питання, порушені у конституційному зверненні
Костенка Ю.І., мають складний, динамічний характер. Тому для
офіційного тлумачення окремих положень підпунктів 1, 2 пункту 1
Закону N 3298 в контексті статей 1, 3, 8, 11, 15, 17, 18, 20, 29,
34, 37, 41, 65 Конституції України ( 254к/96-ВР ), про що клопотав
суб'єкт права на конституційне звернення, Конституційний Суд
України мав застосувати також телеологічний спосіб тлумачення.
На думку вчених - це найбільш творчий спосіб тлумачення
Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів України. Його особливість
полягає в тому, що він спрямований на з'ясування сенсу норми
залежно від тих об'єктивних наслідків, які мають бути досягнуті
від її застосування(1). Це актуально, коли законодавець нечітко
або занадто упереджено визначає в законі цілі, яких він
намагається досягти.
_______________(1)Див.: Сліденко І.Д. Тлумачення конституції: питання теорії
і практики в контексті світового досвіду / Одес. Нац.. юрид.
академія. - Одеса: Фенікс, 2003. - С. 121.
Застосування телеологічного метода тлумачення у Рішенні
дозволило б Конституційному Суду України надати суспільству більше
правової інформації, брак якої відчувається в громадській думці.
Суддя Конституційного Суду України В.М.Кампо
22 червня 2011 року
ОКРЕМА ДУМКА
судді Конституційного Суду України Бринцева В.Д.стосовно Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним зверненням громадянина
Костенка Юрія Івановича щодо офіційного тлумачення
окремих положень підпунктів 1, 2 пункту 1 Закону
України "Про внесення змін до Закону України
"Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні
1941-1945 років" щодо порядку офіційного використання
копій Прапора Перемоги" ( 3298-17 )
1. Суб'єкт права на конституційне звернення Костенко Ю.І. 24
травня 2011 року звернувся з проханням відкрити конституційне
провадження щодо офіційного тлумачення положень Закону України
"Про внесення змін до Закону України "Про увічнення Перемоги у
Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років" щодо порядку офіційного
використання копій Прапора Перемоги" від 21 квітня 2011 року
N 3298-VI ( 3298-17 ) (далі - Закон N 3298). При цьому він ставить
питання: "чи не прирівнюють положення Закону N 3298 ( 3298-17 ) до
Державного Символу України "копії Прапора Перемоги" згідно з
передбаченим Законом порядком використання та підйому останніх?".
На його думку, в Україні запроваджується обов'язкове
використання червоного прапора, тобто офіційної символіки
комуністичного режиму та радянської держави (СРСР), тим самим
підривається соборність і злагода на землі України.
Не дивлячись на те, що суб'єкт права на конституційне
звернення не навів правового обґрунтування необхідності в
офіційному тлумаченні зазначених положень Закону N 3298
( 3298-17 ) і не аргументував неоднозначності їх застосування,
Третя колегія суддів Конституційного Суду України не в повній мірі
перевірила відповідність даного звернення вимогам статей 42, 94
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) і
більшістю голосів відкрила конституційне провадження у справі
(Ухвала від 6 червня 2011 року).
2. У даній справі Конституційний Суд України без достатніх
підстав застосував положення частини другої статті 95 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), суттєво
вийшов за межі предмету конституційного звернення і визнав
неконституційним абзац шостий статті 2 Закону України "Про
увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років"
від 20 квітня 2000 року N 1684-III ( 1684-14 ) у редакції Закону
України "Про внесення змін до Закону України "Про увічнення
Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років" щодо порядку
офіційного використання копій Прапора Перемоги" від 21 квітня 2011
року N 3298-VI ( 3298-17 ), яким було передбачено "офіційний
підйом у День Перемоги копій Прапора Перемоги на будинках (щоглах,
флагштоках) поряд з Державним Прапором України".
Неконституційність цього законоположення Суд обґрунтував тим,
що "цими положеннями Закону N 3298 ( 3298-17 ) встановлено порядок
використання у День Перемоги державного символу України -
Державного Прапора України поряд з копією Прапора Перемоги, який
не є державним символом України", зазначивши, що Закон N 3298
( 3298-17 ) прийнято на пленарному засіданні Верховної Ради
України простою більшістю голосів народних депутатів.
3. Дійсно, відповідно до частини шостої статті 20 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) порядок використання державних символів
встановлюється законами, які приймаються не менш ніж як двома
третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Але
ця конституційна норма розповсюджується виключно на державні
символи України.
Частиною першою статті 20 Конституції України ( 254к/96-ВР )
державними символами України визначено: Державний Прапор України,
Державний Герб України і Державний Гімн України. Цей перелік
державних символів є вичерпним і його може бути доповнено, або
змінено лише шляхом внесення змін до Конституції України
( 254к/96-ВР ) в порядку, встановленому статтею 156 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (із затвердженням на всеукраїнському
референдумі). Саме тому народні депутати України визначили "Прапор
Перемоги символом перемоги радянського народу та його армії і
флоту над фашистською Німеччиною в роки Великої Вітчизняної
війни", а не державним символом України.
Аналіз інших положень Закону N 3298 ( 3298-17 ) також не дає
підстав для висновку про те, що копія Прапора Перемоги включена до
переліку, чи прирівняна до державних символів України. Про це
свідчить праворозуміння змісту норм Закону і процедури його
прийняття простою більшістю голосів.
Таким чином, слід розмежовувати "державний символ України" і
"символ перемоги у Великій Вітчизняній війні" і виходити з того,
що офіційний підйом на будинках у День Перемоги, поряд з Державним
Прапором України, копій Прапора Перемоги не дає підстав для
прирівняння цього символу до державних символів України, які
визначаються лише Конституцією України ( 254к/96-ВР ).
Оскільки символ перемоги у Великій Вітчизняній війні не є
державним символом України, то на визначення порядку його
використання не розповсюджуються вимоги частини шостої статті 20
Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо прийняття закону не менш
як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради
України.
З урахуванням наведеного, у зв'язку з несприйняттям
пропозиції щодо припинення провадження у справі, Конституційний
Суд України мав можливість дати відповідь на запитання суб'єкта
права на конституційне звернення, обмежившись наступним
тлумаченням:
"В аспекті конституційного звернення, положення Закону
України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні
1941-1945 років" від 20 квітня 2000 року N 1684-III ( 1684-14 ) в
редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про
увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років"
щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги" від
21 квітня 2011 року N 3298-VI ( 3298-17 ) слід розуміти так, що
вони підлягають застосуванню лише у сукупності з приписами частини
першої статті 20 Конституції України ( 254к/96-ВР ), яка
встановила вичерпний перелік державних символів України, якими є
Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн
України, у зв'язку з цим підстави для прирівняння до державних
символів України будь-яких інших символів без внесення змін до
Конституції України ( 254к/96-ВР ) відсутні".
4. Натомість Конституційний Суд України висновок про
неконституційність положення про "офіційний підйом у День Перемоги
копій Прапора Перемоги на будинках (щоглах, флагштоках) поряд з
Державним Прапором України" розцінив як встановлення порядку
використання у День Перемоги державного символу України -
Державного Прапору України, одночасно зазначивши, що Прапор
Перемоги не є державним символом України.
Звертає на себе увагу невідповідність висновку Суду щодо
твердження, що названими змінами встановлено порядок використання
у День Перемоги державного символу - Державного Прапора України
поряд з копією Прапора Перемоги. Але законодавець, не посягаючи на
високий статус державного символу у абзаці шостому статті 2 Закону
N 3298 ( 3298-17 ) передбачив підйом копій Прапора Перемоги поряд
з Державним Прапором України, а не навпаки. Наведене свідчить про
те, що передбачена Законом N 3298 ( 3298-17 ) можливість під час
офіційного підйому в День перемоги Державного Прапора України,
використати і символ Перемоги, не є встановленням порядку
використання державних символів України в аспекті частини шостої
статті 20 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
5. Судом, крім того, допущена певна непослідовність у
висновках, тому що у разі встановлення порушення конституційної
процедури прийняття закону неконституційним повинен визнаватись
увесь закон, а не окремі його положення. У даному випадку це
повинно було стосуватися саме Закону України "Про внесення змін до
Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні
1941-1945 років" щодо порядку офіційного використання копій
Прапора Перемоги" від 21 квітня 2011 року N 3298-VI ( 3298-17 ), а
не окремого положення базового Закону від 20 квітня 2000 року
N 1684-VI ( 1684-14 ), як вказав Конституційний Суд України у
резолютивній частині Рішення.
6. Хотілося б сподіватися, що дане Рішення Конституційного
Суду України, не дивлячись на його певні недоліки, буде сприяти
миру і злагоді у суспільстві.
Суддя Конституційного Суду України В.Д.БРИНЦЕВ
17 червня 2011 року
-
скопійовано
-
