КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

                    Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
             від 2 березня 2010 р. N 354-р
                          Київ

                     Про схвалення Концепції
         Державної цільової соціальної програми
    профілактики травматизму невиробничого характеру
                 на період до 2015 року
 

     1. Схвалити Концепцію Державної цільової соціальної  програми
профілактики травматизму  невиробничого  характеру  на  період  до
2015 року, що додається.

     Визначити Міністерство з питань надзвичайних  ситуацій  та  у
справах  захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
державним замовником Програми.

     2. Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та  у  справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи разом із
заінтересованими  центральними  і  місцевими  органами  виконавчої
влади   розробити  та  подати  у  шестимісячний  строк  Кабінетові
Міністрів України проект Державної  цільової  соціальної  програми
профілактики травматизму  невиробничого  характеру  на  період  до
2015 року.
 

     Прем'єр-міністр України                           Ю.ТИМОШЕНКО

     Інд. 33
 

                                          СХВАЛЕНО
                    розпорядженням Кабінету Міністрів України
                          від 2 березня 2010 р. N 354-р

                            КОНЦЕПЦІЯ
         Державної цільової соціальної програми
    профілактики травматизму невиробничого характеру
                 на період до 2015 року
 

                       Визначення проблеми,
        на розв'язання якої спрямована Програма

     За даними ВООЗ,  у світі 9 відсотків усіх випадків смертності
та 16 - інвалідності настають  внаслідок  травматизму.  Екзогенний
ризик смертності становить понад 83 випадки на 100 тис.  населення
світу.   Щорічні   економічні   збитки,   пов'язані   з   виплатою
компенсацій,  втратою робочого часу, перервами у виробничій сфері,
видатками  на  медичне   обслуговування   та   іншими   витратами,
становлять  1,25 трлн.  доларів США (4 відсотки світового валового
внутрішнього продукту).

     Щороку в Україні кількість травмованих і  загиблих  внаслідок
нещасних  випадків  невиробничого  характеру людей в розрахунку на
100 тис.  населення у три рази більше,  ніж в  інших  європейських
країнах. З  1991  року  загинуло понад 1 млн.  осіб,  що становить
99 відсотків  усіх  загиблих  від  впливу   небезпечних   факторів
середовища  життєдіяльності  людини,  і  травмовано  понад 44 млн.
громадян  України  переважно  працездатного  віку.  Травмованих  і
загиблих у сфері, не пов'язаній з виробництвом, у 70 разів більше,
ніж на виробництві,  та у 200 разів  більше,  ніж  у  надзвичайних
ситуаціях природного та техногенного характеру.

     Щорічні втрати   економіки,  за  оцінкою  фахівців  Інституту
демографії та соціальних досліджень  Національної  академії  наук,
тільки  внаслідок  травмування  та  загибелі громадян у сфері,  не
пов'язаній з виробництвом,  перевищують 10 млрд.  гривень, зокрема
внаслідок  загибелі  -  9,2  млрд.,  травмування,  що  призвело до
тимчасової непрацездатності,  - 1,12 млрд.  гривень,  що становить
близько 2,5 відсотка валового внутрішнього продукту України.

     Високий рівень   смертності   внаслідок   нещасних   випадків
невиробничого  характеру   в   Україні   становить   загрозу   для
національної безпеки в соціальній і економічній сферах, призводячи
до поглиблення демографічної кризи.

                Аналіз причин виникнення проблеми
             та обґрунтування необхідності
           її розв'язання програмним методом

     На даний час низький рівень державного  регулювання  у  сфері
профілактики   травматизму   невиробничого   характеру   внаслідок
довготривалої структурної перебудови економіки та адміністративної
реформи,   розпорошення  між  різними  органами  виконавчої  влади
функцій,  пов'язаних  з  профілактикою  травматизму  невиробничого
характеру, призвели до зниження ефективності управління діяльністю
із створення безпечного і  сприятливого  для  здоров'я  середовища
життєдіяльності   людини,   фінансування  відповідних  заходів  за
залишковим принципом.

     Основними причинами виникнення проблеми є:

     неврегульованість суспільних відносин  у  сфері  профілактики
травматизму невиробничого характеру;

     відсутність цілісної    системи   державного   управління   у
зазначеній сфері,  чіткого розподілу  повноважень  центральних  та
місцевих органів виконавчої влади;

     недосконалість нормативно-правового,         організаційного,
фінансового,  кадрового  та  інформаційного  забезпечення  системи
профілактики травматизму невиробничого характеру;

     здійснення на неналежному рівні або зволікання із здійсненням
комплексних запобіжних заходів,  спрямованих на усунення  існуючих
та потенційних джерел небезпеки середовища життєдіяльності людини;

     припинення здійснення    заходів,   передбачених   галузевими
державними  програмами,  щодо  запобігання   виникненню   нещасних
випадків невиробничого характеру через недостатнє їх фінансування;

     низький рівень  культури  безпеки,  обізнаності  населення  з
питань   безпеки   життєдіяльності,   формування   відповідального
ставлення   громадян   до  особистої  безпеки  людини  та  безпеки
оточуючих у сфері, не пов'язаній з виробництвом.

     Зміна адміністративних  і   соціально-економічних   відносин,
поглиблення  кризових демографічних і фінансових процесів,  значна
кількість  випадків  не  усунення  джерел   небезпеки   середовища
життєдіяльності   людини   спричиняють   необхідність   формування
принципово  нового  підходу  до  розв'язання   проблем   у   сфері
профілактики травматизму невиробничого характеру.

     Комплексне розв'язання  проблеми  можливе шляхом розроблення,
затвердження та виконання Державної цільової  соціальної  програми
профілактики травматизму  невиробничого  характеру  на  період  до
2015 року.

                          Мета Програми

     Метою Програми   є   здійснення   комплексних   заходів    на
національному   та  місцевому  рівні  із  створення  безпечного  і
сприятливого  для  здоров'я  середовища  життєдіяльності   людини,
формування    ефективної    системи    профілактики    травматизму
невиробничого характеру для підвищення рівня безпеки життя людини,
зниження   рівня   і   мінімізації   соціальних,   економічних  та
демографічних наслідків травматизму невиробничого характеру.

                 Визначення оптимального варіанта
             розв'язання проблеми на основі
        порівняльного аналізу можливих варіантів

     Знизити рівень травматизму  невиробничого  характеру  можливо
шляхом  підвищення  ефективності  системи  управління  ризиками  у
сфері,  не пов'язаній  з  виробництвом,  впровадження  в  практику
наукових досягнень у цій сфері,  розроблення нових методів, систем
і засобів оцінки стану безпеки середовища життєдіяльності  людини,
підвищення  рівня  організації і здійснення заходів з профілактики
травматизму невиробничого характеру, культури безпеки, обізнаності
населення  з  питань  забезпечення  особистої  безпеки  людини  та
безпеки оточуючих у сфері, не пов'язаній з виробництвом.

     Можливі два варіанти розв'язання проблеми.

     Перший варіант  передбачає  розв'язання   проблем   у   сфері
профілактики   травматизму  невиробничого  характеру  виключно  на
регіональному рівні та на рівні суб'єкта господарювання. При цьому
розв'язання  проблеми ускладнюється у зв'язку з різноманітністю та
складністю питань і шляхів їх  вирішення,  необхідністю  виконання
конкретних     взаємозв'язаних    завдань    з    організаційного,
матеріально-технічного, наукового      і      нормативно-правового
забезпечення,   спрямованих  на  зменшення  ризику  травмування  і
кількості нещасних випадків у сфері, не пов'язаній з виробництвом,
усунення  існуючих  та  потенційних  джерел  небезпеки  середовища
життєдіяльності людини,  підвищення соціальної захищеності людини,
мінімізацію   збитків   держави   від   травматизму  невиробничого
характеру.

     Зазначений варіант  не  дасть   змоги   розв'язати   проблему
комплексно.

     Другий, оптимальний   варіант  передбачає  об'єднання  зусиль
центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування,    підприємств,   установ   та   організацій   для
розв'язання проблем у сфері профілактики травматизму невиробничого
характеру.

     Зазначений варіант   дасть   змогу   комплексно   підійти  до
розв'язання  проблеми,  здійснити  на  державному  рівні   заходи,
спрямовані  на  концентрацію  зусиль  на розв'язанні загальних для
сфери,  не  пов'язаної  з   виробництвом,   проблем   профілактики
травматизму  невиробничого характеру,  на забезпечення координації
діяльності   органів   виконавчої   влади,    органів    місцевого
самоврядування,    підприємств,    установ    та   організацій   і
співробітництва із соціальними партнерами під час прийняття рішень
щодо профілактики травматизму невиробничого характеру,  а також на
удосконалення фінансового  механізму  та  підвищення  ефективності
використання  державних  коштів  у  результаті усунення дублювання
зазначених заходів на галузевому чи регіональному рівні.

              Шляхи та способи розв'язання проблеми

     Проблеми у  сфері  профілактики   травматизму   невиробничого
характеру передбачається розв'язати шляхом:

     формування цілісної    системи    державного   управління   у
зазначеній сфері з чітким розподілом повноважень між  центральними
та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами
та організаціями,  а також системи управління ризиками у сфері, не
пов'язаній з виробництвом;

     удосконалення механізму  правового  регулювання  відносин між
суб'єктами   системи   профілактики   травматизму    невиробничого
характеру,   розроблення   національної  системи  норм,  правил  і
стандартів,  адаптації  законодавства  України  до   законодавства
Європейського Союзу у цій сфері;

     проведення оцінки   рівня  небезпеки  та  моніторингу  джерел
небезпеки   середовища    життєдіяльності    людини,    здійснення
комплексних   профілактичних   заходів,  спрямованих  на  усунення
існуючих та потенційних джерел небезпеки,  фінансування зазначених
заходів на належному рівні;

     впровадження системи   державного   нагляду   і  громадського
контролю за додержанням вимог законодавства з питань  профілактики
травматизму невиробничого характеру;

     формування системи  соціального  захисту потерпілих внаслідок
не усунення джерел небезпеки середовища життєдіяльності людини;

     підвищення рівня науково-технічного забезпечення  розв'язання
проблем    профілактики   травматизму   невиробничого   характеру,
координації  науково-технічної   діяльності   у   цій   сфері   та
забезпечення   впровадження   в   практику   нових  технологій  за
результатами такої діяльності;

     підвищення рівня культури безпеки та обізнаності населення  з
питань   безпеки   життєдіяльності,   формування   відповідального
ставлення  громадян  до  особистої  безпеки  людини   та   безпеки
оточуючих у сфері, не пов'язаній з виробництвом;

     формування цілісного    інформаційного    простору   України,
пропагування безпеки  життєдіяльності,  здорового  способу  життя,
культури  безпеки громадян у сфері,  не пов'язаній з виробництвом,
способів запобігання виникненню  нещасних  випадків  невиробничого
характеру.

             Очікувані результати виконання Програми,
               визначення її ефективності

     Виконання Програми дасть змогу:

     зменшити ризик травмування людини у сфері,  не  пов'язаній  з
виробництвом,  і  як  наслідок - кількість травмованих та загиблих
людей;

     підвищити рівень безпеки людини  у  сфері,  не  пов'язаній  з
виробництвом;

     сформувати цілісну  систему  державного  управління  у  сфері
профілактики травматизму невиробничого характеру,  а також систему
управління ризиками у сфері, не пов'язаній з виробництвом;

     збільшити в результаті стабільної праці громадян,  чиє життя,
здоров'я  і  працездатність   було   збережено,   обсяг   валового
внутрішнього  продукту  та надходження до бюджетів усіх рівнів від
податку на прибуток суб'єктів господарювання і податку  з  доходів
фізичних   осіб,   надходження   страхових   внесків   до   фондів
загальнообов'язкового    державного    соціального     страхування
(Пенсійного фонду України,  Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,  Фонду
соціального  страхування  від  нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань);

     зменшити:

     - в  результаті  зменшення  кількості  випадків   травматизму
невиробничого  характеру  державні  витрати на фінансування робіт,
пов'язаних  із  з'ясуванням  і  розслідуванням  причин  смерті  та
ушкодження   здоров'я   громадян   унаслідок   нещасних   випадків
невиробничого  характеру,  на  лікування  потерпілих   від   таких
випадків   у   лікувальних  закладах,  проведення  судово-медичної
експертизи тощо,  на соціальний захист і  реабілітацію  інвалідів,
надання їм пільг та адресної допомоги;

     - в  результаті  збереження життя,  здоров'я і працездатності
громадян   видатки    Фонду    загальнообов'язкового    державного
соціального  страхування  з  тимчасової  втрати  працездатності на
виплату   допомоги   на   поховання,   допомоги   по    тимчасовій
непрацездатності,  а  також  видатки  Пенсійного  фонду України на
виплату пенсій по інвалідності та пенсій по  втраті  годувальника,
доплати, надбавок та підвищення до зазначених виплат тощо;

     знизити в  результаті збільшення надходжень страхових внесків
до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування
та  зменшення видатків на здійснення відповідних соціальних виплат
за надання послуг,  спрямованих на збереження  життя,  здоров'я  і
працездатності  громадян,  тарифи  на загальнообов'язкове державне
соціальне  страхування  та  навантаження  на  фонд  оплати   праці
суб'єктів господарювання.

                   Оцінка фінансових ресурсів,
           необхідних для виконання Програми

     Фінансування Програми  здійснюватиметься  за  рахунок  коштів
державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел.

     Обсяг видатків з державного бюджету, необхідних для виконання
Програми,  орієнтовно становить 271820400  гривень  і  уточнюється
щороку з урахуванням реальних можливостей державного бюджету.