ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇБЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ
Н А К А З
20.06.2008 N 148
Зареєстровано в Міністерствіюстиції України
7 липня 2008 р.
за N 599/15290
Про затвердження Правил охорони працідля працівників кар'єроуправлінь
Відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 )
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Правила охорони праці для працівників
кар'єроуправлінь (далі - Правила), що додаються.
2. З набранням чинності наказом уважати такими, що не
застосовуються на території України, "Правила техники безопасности
и производственной санитарии при выполнении работ на щебеночных
заводах", затверджені Міністерством шляхів сполучення СРСР
02.08.74.
3. Сектору організації державного нагляду за промисловою
безпекою та охороною праці в машинобудуванні, на транспорті та у
зв'язку (Буряк П.І.) подати цей наказ на державну реєстрацію до
Міністерства юстиції України.
4. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення
(Прохоров В.В.) ужити заходів щодо внесення Правил до Державного
реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці
( v0102516-06 ) та розмістити цей наказ на веб-сайті
Держгірпромнагляду.
5. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та
спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах
масової інформації.
6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника
Голови Комітету Долматова О.І.
Голова Комітету С.О.Сторчак
ПОГОДЖЕНО:
Голова Федерації профспілок
транспортників України,
Голова профспілки залізничників
і транспортних будівельників України В.М.Ткачов
Директор виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України Ю.Мельников
Перший заступник Міністра
охорони здоров'я України,
Головний державний санітарний
лікар України М.Г.Проданчук
Заступник Міністра транспорту
та зв'язку України Л.Сергієнко
Заступник Міністра України з питань
надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи В.Третьяков
Голова Державного комітету
ядерного регулювання України О.А.Миколайчук
Заступник Міністра юстиції України В.В.Лутковська
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ Державного комітету
України з промислової
безпеки, охорони праці
та гірничого нагляду
20.06.2008 N 148
Зареєстровано в Міністерствіюстиції України
7 липня 2008 р.
охорони праці для працівників кар'єроуправлінь
1. Загальні Положення
1.1. Ці Правила поширюються на підприємства, зайняті
розробкою нерудних корисних копалин відкритим способом, які
підпорядковані Державній адміністрації залізничного транспорту
України (далі - кар'єроуправління).
1.2. Правила встановлюють вимоги охорони праці під час
тримання території, споруд, приміщень та робочих місць
кар'єроуправління, а також під час експлуатації, обслуговування
технологічного обладнання та виконання окремих видів робіт.
1.3. У кожному кар'єроуправлінні повинні бути розроблені
відповідно до Положення про розробку інструкцій з охорони праці,
затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці
Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.98 N 9
( z0226-98 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
07.04.98 за N 226/2666, інструкції з охорони праці, що діють на
підприємстві, з урахуванням вимог цих Правил.
1.4. Під час виконання гірничих робіт необхідно керуватися
Правилами безпеки при розробці родовищ корисних копалин відкритим
способом, затвердженими наказом Державного комітету України по
нагляду за охороною праці від 31.05.94 N 54 (НПАОП 0.00-1.33-94)
та Єдиними правилами безпеки при вибухових роботах, затвердженими
Держгіртехнаглядом СРСР 25.03.92 (НПАОП 0.00-1.17-92).
1.5. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці
працівників кар'єроуправлінь проводяться відповідно до Типового
положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з
питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету
України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15
( z0231-05 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
15.02.2005 за N 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05), а з питань
пожежної безпеки - відповідно до Переліку посад, при призначенні
на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з
питань пожежної безпеки, та порядку їх організації, затвердженого
наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у
справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
від 29.09.2003 N 368 ( z1147-03 ), зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 11.12.2003 за N 1147/8468 (НАПБ Б.06.001-2003), та
Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та
перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в
установах та організаціях України, затвердженого наказом
Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від
29.09.2003 N 368 ( z1148-03 ), зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469 (НАПБ Б.02.005-2003). Не дозволяється допускати до роботи працівників, які не
пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці та
пожежної безпеки.
1.6. Попередній (під час прийняття на роботу) та періодичний
(протягом трудової діяльності) медичні огляди працівників
проводяться у встановлені терміни відповідно до Порядку проведення
медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого
наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246
( z0846-07 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
23.07.2007 за N 846/14113.
1.7. Усі працівники кар'єроуправлінь забезпечуються
безкоштовно спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими
засобами індивідуального захисту відповідно до Норм безплатної
видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів
індивідуального захисту працівникам залізничного транспорту
України, затверджених наказом Державного комітету України з
нагляду за охороною праці від 21.01.2004 N 12 ( z0169-04 ),
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.02.2004 за
N 169/8768 (НПАОП 60.1-3.01-04), та Типових галузевих норм
безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів
індивідуального захисту робітникам і службовцям гірничої та
металургійної промисловості та металургійних виробництв інших
галузей промисловості, затверджених постановою Державного комітету
СРСР з праці та ВЦРПС від 01.08.79 N 344/П-7, із змінами,
затвердженими постановою Держкомпраці СРСР та ВЦРПС від 21.08.85
N 289/П-8.
1.8. Організація розслідування та ведення обліку нещасних
випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві
проводиться відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку
нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на
виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 25.08.2004 N 1112 ( 1112-2004-п ).
2. Вимоги безпеки щодо тримання території, споруд, приміщень,
робочих місць
2.1. Тримання території, розміщення споруд, інженерних мереж
кар'єроуправління повинні відповідати вимогам ДСТУ 3273-95
Безпечність промислових підприємств. Загальні положення та вимоги.
2.2. Територія, споруди, приміщення, технологічні лінії тощо
кар'єроуправлінь повинні відповідати вимогам Правил пожежної
безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з
питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126 ( z1410-04 ),
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за
N 1410/10009 (НАПБ А.01.001-2004), та Правил пожежної безпеки на
залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерства
транспорту України від 01.07.97 N 240 ( z0440-97 ), зареєстрованих
у Міністерстві юстиції України 24.09.97 за N 440/2244
(НАПБ В.01.010-97/510).
2.3. Територія, споруди та приміщення кар'єроуправлінь
повинні бути обладнані знаками безпеки відповідно до вимог
ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" та
ДСТУ ISO 6309:2007 Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та
колір.
2.4. Для в'їзду на територію та виїзду повинні влаштовуватись
ворота з прохідним пунктом і опалювальним приміщенням для охорони.
2.5. Ворота для в'їзду на територію кар'єроуправління та
виїзду транспортних засобів необхідно влаштовувати такої ширини та
висоти, щоб транспорт з вантажем максимального габариту проходив
через ворота та залишався вільний зазор з усіх боків завширшки не
менше 0,8 м. Ворота повинні бути обладнані надійними пристосуваннями, що
усувають можливість їх самовільного відчинення.
2.6. Територія кар'єроуправління повинна утримуватися в
чистоті. Проїзди та проходи повинні бути вільними для руху, не
мати ям, канав та інших нерівностей. Технологічні приямки, траншеї на території кар'єроуправління
повинні бути огороджені.
2.7. У місцях переходів через відкриті канави, траншеї тощо
повинні бути влаштовані перехідні містки завширшки не менше 0,6 м
з поручнем заввишки не менше 1 м.
2.8. Не використана для виробничих потреб або для проходів і
проїздів територія кар'єроуправління повинна бути максимально
озеленена та забезпечена мережею поливального водопроводу.
2.9. Територія кар'єроуправління в темний час доби повинна
бути освітлена відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006 Природне і
штучне освітлення, затверджених наказом Міністерства будівництва,
архітектури та житлово-комунального господарства України від
15.05.2006 N 168 ( v0168667-06 ) (далі - ДБН В.2.5-28-2006).
2.10. Проїзди для транспорту та пішохідні доріжки на
території кар'єроуправління повинні мати тверде покриття,
асфальтуватися та обладнуватися стоками для відведення дощової
води. Улітку проїзди та проходи, що прилягають до виробничих,
адміністративних, санітарно-побутових приміщень і складів,
потрібно поливати, а взимку - очищати від снігу і льоду та
посипати піском, дрібним шлаком або гранітним відсівом.
2.11. Лотки для відведення дощової води потрібно регулярно
очищати та вчасно ремонтувати.
2.12. Відведення дощової води з території гаража та складу
пально-мастильних матеріалів у ріки, озера, ставки дозволяється
після попереднього очищення.
2.13. Ділянки для відвалів або відходів виробництва необхідно
розташовувати за межами території кар'єроуправління, подалі від
джерел водопостачання. Межі ділянки встановлюються органами, що здійснюють державне
регулювання у сфері землеустрою згідно із Законом України "Про
землеустрій" ( 858-15 ), та за погодженням з органами
санітарно-епідеміологічного нагляду.
2.14. Сміттєзбірники повинні бути обладнані кришками, що
щільно закриваються, їх слід систематично дезінфікувати та очищати
не рідше одного разу на добу. Вони повинні встановлюватися на
бетонованих або асфальтованих площадках. Відповідно до вимог Закону України "Про відходи"
( 187/98-ВР ) відходи виробництва та сміття слід своєчасно
вивозити в спеціально відведені місця.
2.15. Через залізничні колії на території кар'єроуправління
повинні бути влаштовані переїзди, що освітлюються в темний час
доби, обладнані світловою сигналізацією, що попереджає про
наближення рухомого складу.
2.16. Мости, сходи, переходи, естакади, а також огородження
потрібно тримати в справному стані.
2.17. Ширина магістральних проїздів на території
кар'єроуправління визначається інтенсивністю транспортного руху,
але не повинна бути менше 6 м, а допоміжних доріг і проїздів -
менше 4 м.
2.18. Рух територією кар'єроуправління повинен регулюватися
стандартними знаками, установленими Правилами дорожнього руху,
затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001
N 1306 ( 1306-2001-п ), та наказом по кар'єроуправлінню з
урахуванням місцевих умов (далі - Правила дорожнього руху).
2.19. Узимку під'їзди до розвантажувальних площадок біля
приймальних бункерів слід систематично очищати від снігу, а на
кривих ділянках і на ділянках з ухилами - посипати піском або
дрібним щебенем; улітку дороги потрібно поливати водою.
2.20. Заїзд на територію кар'єроуправління автомобілів,
тракторів, тягачів, навантажувальних машин та інших видів
транспорту, що належать іншим підприємствам і організаціям,
допускається тільки з дозволу керівництва кар'єроуправління.
Пожежні автомашини пропускаються на територію кар'єроуправління
безперешкодно.
2.21. У разі потреби згідно з технологічними вимогами
розташування відкритих або під навісом складів матеріалів, що
виділяють пил, санітарні розриви слід приймати не менше 25 м до
найближчих відкритих прорізів виробничих будівель і приміщень і
50 м до відкритих прорізів побутових будівель і приміщень.
2.22. Горючі та легкозаймисті рідини (бензин, дизельне
пальне), а також мастильні матеріали необхідно зберігати на
спеціальних площадках у закритій тарі, у приміщеннях з неспалимими
конструкціями або в заглиблених складах, обладнаних з дотриманням
правил протипожежної безпеки.
2.23. Виробничі приміщення, у яких відбувається значне
виділення пилу, повинні мати гладку поверхню стін і стелі та
регулярно очищатися від пилу. Прибирання приміщень, конструкцій, технологічного обладнання
від осілого пилу слід робити за допомогою пилососних установок або
гідрозмиву. Стіни та стелю виробничих приміщень потрібно регулярно
білити. Дах приміщень не повинен протікати.
2.24. Підлога допоміжних приміщень повинна бути рівною,
міцною та легко піддаватися очищенню. У разі розташування підлоги суміжних приміщень на різних
рівнях у місцях їхніх стиків повинні бути влаштовані пандуси,
максимальний ухил яких не повинен перевищувати 1/6 (9 град.).
2.25. У цехах, де передбачаються змив і мокре прибирання
підлог, а також у всіх цехах з мокрим технологічним процесом
підлога повинна мати неслизьке та водонепроникне покриття з
ухилами, достатніми для стоку води. Лотки в підлогах для стоку води повинні бути перекриті
знімними щитами врівень з підлогою.
2.26. Галереї повинні мати висоту від рівня підлоги до низу
виступних конструкцій покриттів: при регулярному проході людей - не менше 2,0 м; при нерегулярному проході людей - не менше 1,9 м. У конвеєрних галереях між конвеєром і стіною повинен
залишатися прохід для людей завширшки не менше 0,7 м, а між двома
конвеєрами - не менше 1 м. Відстань від конвеєра до стіни на ділянках, де відсутнє
пересування людей, повинна бути не менше 0,4 м, а від найбільш
високої частини конвеєра до стелі - не менше 0,6 м.
2.27. Підземна частина галерей повинна бути сухою, мати
нормальне освітлення та при перебуванні працівників
забезпечуватися механічною вентиляцією з розрахунковим
повітрообміном. У підземно-надземних галереях повинні бути передбачені
зовнішні виходи на поверхню.
2.28. У виробничих приміщеннях проходи повинні бути вільними
від сторонніх предметів та обладнання.
2.29. Біля дробильно-сортувального обладнання необхідно
передбачати вільні проходи не менше ніж з двох боків. Найменша припустима ширина вільних проходів між обладнанням
суміжних технологічних ліній і від стін до габаритів обладнання: магістральні проходи - 1,5 м; робочі проходи між обладнанням - 1,2 м; робочі проходи між стінами та обладнанням - 1,0 м; місцеві звуження на довжині не більше 0,5 м за умови
дотримання нормальних робочих проходів не повинні бути менше
0,8 м.
2.30. Сходи до робочих площадок і механізмів повинні мати
ширину не менше 0,8 м, висоту сходинок не більше 0,25 м, а ширину
сходинки - не менше 0,25 м. Металеві сходинки сходів і площадки повинні виконуватися з
рифленого металу. Кут нахилу сходів повинен бути: для тих, що постійно експлуатуються, - не більше 45 град.; для тих, якими проходять 1-2 рази в зміну, - не більше
60 град.
2.31. Ширина робочих площадок і переходів повинна бути не
менше 1 м, а висота їх від настилу до елементів конструкцій
будівлі - не менше 2,0 м. Усі площадки, розташовані вище 1,0 м від рівня підлоги,
сходи, перехідні містки та переходи, а також відкриті люки,
колодязі повинні бути огороджені міцними поручнями. Конструкція огородження повинна складатися зі стійок,
поручня, розташованого на висоті не менше 1 м, одного проміжного
горизонтального елемента та бортової дошки по нижньому контуру
огородження уздовж площадки (сходи тощо) заввишки не менше 15 см. Люки та колодязі повинні перекриватися суцільними кришками,
виготовленими згідно з проектом. У разі неможливості закрити люки суцільною кришкою з
технологічних причин дозволяється їх перекривати міцними ґратами з
вічком не більше 50x50 мм. Біля відкритих люків повинні встановлюватися запобіжні знаки
та тимчасові огородження.
2.32. Не дозволяється експлуатувати обладнання у разі
наявності протікання робочої рідини.
2.33. На кожному пусковому апараті (рубильники, магнітні
пускачі, контролери тощо) повинні бути чіткі написи, що вказують,
до якого обладнання вони належать.
2.34. У приміщеннях електромашин і підстанцій, де немає
постійного обслуговування, двері повинні бути замкнені. Ключі від цих приміщень повинні зберігатися у чергового
електротехнічного персоналу відповідно до вимог Правил безпечної
експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом
Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та
соціальної політики України від 09.01.98 N 4 ( z0093-98 ),
зарєєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за
N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98).
2.35. Виробничі, адміністративно-господарські та побутові
приміщення, а також входи, виходи, проходи, сходи, площадки,
галереї та територія кар'єроуправління повинні мати природне або
штучне освітлення відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006.
2.36. Штучне освітлення повинно бути рівномірним з достатнім
розсіюванням світла, без різких тіней і мерехтіння. Не дозволяється застосовувати прожектори для освітлення
приміщень.
2.37. Освітлювальна арматура загального та місцевого
освітлення повинна мати захист від сліпучої дії джерел світла. Не дозволяється зменшувати встановлену проектом висоту
підвішування світильників і встановлення прожекторів над рівнем
підлоги (настилу, землі).
2.38. Дробильно-сортувальні цехи повинні мати робоче й
аварійне освітлення. Робоче освітлення повинно бути комбінованим (загальне та
місцеве освітлення робочих місць). Не дозволяється застосовувати тільки місцеве освітлення. Аварійні світильники, що використовуються під час евакуації
людей або продовження роботи в разі раптового вимкнення робочого
освітлення, повинні бути підключені до самостійного джерела
живлення. Освітленість від аварійних світильників на рівні підлоги
повинна бути не менше 0,3 люкса.
2.39. Усі електролампочки повинні бути захищені відповідною
арматурою. У робочих приміщеннях з великою кількістю пилу арматура
електролампочок повинна бути пилонепроникною або герметичною. У разі мокрого збагачування та прибирання приміщень за
допомогою гідрозмиву світильники повинні бути вологонепроникного
виконання.
2.40. Очищення ламп і арматури від пилу та бруду здійснюється
в терміни, установлені особою, відповідальною за
електрогосподарство кар'єроуправління, залежно від місцевих умов,
але не рідше двох разів на місяць, а в приміщеннях із значним
виділенням пилу, кіптяви - не рідше чотирьох разів на місяць.
2.41. Усі виробничі та допоміжні приміщення незалежно від
ступеня забруднення повітря повинні бути забезпечені природною або
механічною вентиляцією, що відповідає вимогам СНиП 2.04.05-91
"Отопление, вентиляция и кондиционирование".
2.42. У всіх опалюваних приміщеннях температура повітря в
робочій зоні повинна відповідати Державним санітарним нормам
мікроклімату виробничих приміщень, затвердженим постановою
головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42
( va042282-99 ) (ДСН 3.3.6.042-99).
2.43. Опалювально-вентиляційні пристрої слід постійно тримати
в справному стані. До обслуговування цих пристроїв допускаються працівники, що
пройшли спеціальне навчання та перевірку знань.
2.44. Усі вентиляційні установки як знов обладнані, так і
після реконструкції або капітального ремонту підлягають
інструментальним випробуванням з визначенням їх ефективності
відповідно до ГОСТ 12.3.018-79 "ССБТ. Системы вентиляционные.
Методы аэродинамических испытаний".
2.45. На всі існуючі та знов уведені в експлуатацію
вентиляційні установки відповідальною особою, що призначена
керівництвом, повинні бути складені паспорти та заведені журнали
експлуатації. У паспорти потрібно вносити всі зміни в установках, а також
результати технічних і гігієнічних випробувань. Журнали повинні зберігатися в головного механіка.
2.46. Вимоги щодо експлуатації та контролю за роботою
вентиляційних установок на об'єктах кар'єроуправління
встановлюються інструкцією з експлуатації вентиляційних установок,
затвердженою керівництвом кар'єроуправління. У такій інструкції повинні бути передбачені строки очищення
повітропроводів, вентиляторів, пилоочисних пристроїв і строки
планово-попереджувальних ремонтів установок.
2.47. Не дозволяється без відома особи, відповідальної за
стан вентиляційно-опалювальних установок, виконувати ремонт або
вносити будь-які зміни в систему (приєднувати додаткове
обладнання, знімати або заміняти окремі елементи установок,
наприклад електродвигуни, вентилятори тощо).
2.48. Відповідальні посадові особи кар'єроуправління повинні
систематично здійснювати перевірку стану повітряного середовища в
приміщеннях із шкідливими виділеннями (пил, газ тощо).
2.49. Дробарки, грохоти, місця перепадів та інші місця
пилоутворення повинні бути обладнані герметичними укриттями,
обладнаними аспірацією. Не дозволяється робота технологічного
обладнання, що виділяє пил, без обладнаних аспірацією укриттів або
при відключених системах аспірації. Робота аспіраційних систем повинна бути зблокована з роботою
технологічного обладнання. Відцентрові пиловловлювачі, а також рукавні фільтри слід
вчасно очищати від пилу.
2.50. У місцях дроблення та грохочення додатково до аспірації
має застосовуватися гідрознепилення. Трубопроводи систем гідрознепилення не повинні прокладатися
над обертовими частинами технологічного обладнання. У разі
перетинання проходів або робочих площадок прокладання
трубопроводів допускається на висоті не менше 2,5 м над рівнем
підлоги або в спеціальних каналах у підлозі. Усі з'єднання трубопроводів повинні бути герметичними. Крани та вентилі систем гідрознепилення необхідно
розташовувати в зручних для обслуговування місцях. Тиск води в зрошувачах не повинен бути менше номінального
робочого тиску для даного типу зрошувачів і не повинен
перевищувати 2 кгс/кв.см. Установку та зняття зрошувачів, короткостроковий ремонт тощо
у гідросистемах необхідно виконувати після відключення ділянки або
всієї системи гідрознепилення. Не дозволяється експлуатувати технологічне обладнання у разі
відключення всієї системи гідрознепилення.
2.51. У виробничих приміщеннях запиленість повітря не повинна
перевищувати граничнодопустимих концентрацій, передбачених
ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к
воздуху рабочей зоны".
2.52. Працівники повинні бути забезпечені питною водою, що
задовольняє вимоги ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические
требования и контроль за качеством". Користуватися водою для господарсько-питних потреб
дозволяється після отримання дозволу органів
санітарно-епідеміологічної служби.
2.53. Посудини для питної води потрібно виготовляти з
нержавіючих матеріалів, що дозволені органами державного
санітарно-епідеміологічного нагляду. У разі застосування бачків для питної води вони повинні бути
обладнані кранами з фонтанувальними насадками та захищені від
забруднення кришками з внутрішніми замками. Не рідше одного разу на тиждень їх потрібно промивати гарячою
водою або дезінфікувати. Посудини з питною водою встановлюють на підставках заввишки
1,2-1,3 м від підлоги.
2.54. Для постачання некип'яченою питною водою в місцях, де
це дозволено санітарно-епідеміологічною службою, необхідно
обладнати фонтанчики, закриті бачки з фонтанувальними насадками,
автомати газованої води.
2.55. У кар'єроуправлінні необхідно мати очисні споруди для
очищення стічних вод з метою запобігання забрудненню навколишнього
природного середовища. Технічний і санітарний стан очисних споруд повинен
контролюватись спеціально призначеним працівником.
2.56. Обслуговування водопровідно-каналізаційних мереж
повинно виконуватись відповідно до вимог Правил охорони праці під
час експлуатації водопровідно-каналізаційних споруд на
залізничному транспорті, затверджених наказом Державного комітету
України з нагляду за охороною праці від 14.10.2004 N 226
( z1404-04 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
02.11.2004 за N 1404/10003 (НАОП 60.1-1.01-04).
2.57. Рівень шуму на робочих місцях повинен відповідати
вимогам ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования
безопасности" та Державним санітарним нормам виробничого шуму,
ультразвуку та інфразвуку, затвердженим постановою головного
державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37
( va037282-99 ) (ДСН 3.3.6.037-99).
2.58. Для зменшення впливу шуму на працівників необхідно
передбачати: улаштування звукоізолювальних укриттів для шумогенерувального
обладнання (дробарок, грохотів) із застосуванням активних
глушителів шуму; улаштування звукопоглинальних конструкцій з використанням
звуковбирних матеріалів (мінеральна вата, скловолокно тощо); у вузлах самопливного транспорту (лотках, тічках), у бункерах
застосування футеровки зі сталевих плит, кам'яного лиття, а також
улаштування гасильних кишень, заповнених матеріалом, що
транспортують; будова звукоізолювальних кабін дистанційного керування та
спостереження для обслуговувального персоналу; застосування індивідуальних засобів захисту; застосування технічних заходів щодо зниження шуму в його
джерелі (застосування гумових сит на грохотах); заходи, що знижують шум від роботи вентиляційних систем
(установлення вентиляторів поза приміщеннями, застосування м'яких
вставок у повітропроводах тощо).
2.59. Рівні вібрації на робочих місцях повинні відповідати
вимогам ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие
требования" та Державним санітарним нормам виробничої загальної та
локальної вібрації, затвердженим постановою головного державного
санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 ( va039282-99 )
(ДСН 3.3.6.039-99).
2.60. Для зниження шкідливого впливу вібрації необхідно
передбачати: ізоляцію фундаментів дробильного обладнання за його
периметром із застосуванням акустичних швів; установлення обладнання на фундаменти з пружними
амортизаторами-віброгасниками; застосування віброізолювальних плит або килимів з губчатої
гуми, повсті, пробки; підвіску грохотів на пружинах або ресорних амортизаторах до
будівельних конструкцій будинку.
2.61. При колірному оздобленні технологічного обладнання та
трубопроводів слід керуватися вимогами ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ.
Цвета сигнальные и знаки безопасности".
2.62. Здійснення контролю за вмістом шкідливих речовин у
повітрі робочої зони повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88
"ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей
зоны".
3. Вимоги безпеки під час тримання і обслуговування
технологічного обладнання та під час виконання окремих робіт
3.1. Площадки для розвантаження біля приймальних пристроїв і
бункерів повинні бути обладнані звуковою та світловою
сигналізацією для оповіщення обслуговувального персоналу про
прибуття автосамоскидів або інших транспортних засобів. Біля приймальних бункерів необхідно встановити світлофор, що
дозволяє або забороняє під'їзд автосамоскидів до місця
розвантаження або в'їзд інших видів транспорту на площадку біля
бункера.
3.2. Завантажувальні отвори приймальних бункерів з неробочих
боків повинні бути огороджені поручнями заввишки не менше 1 м. Для усунення зависань і завалів матеріалу в бункерах
необхідно застосовувати вібратори та пневматичні пристрої.
3.3. Не дозволяється працівникам спускатися в заповнені
бункери.
3.4. Перед оглядом або ремонтом приймальні бункери повинні
бути очищені від матеріалу.
3.5. Для виконання ремонтних робіт у приймальному бункері під
час спуску працівників у бункер необхідно дотримуватися таких
вимог безпеки: працівники допускаються до роботи в бункері після одержання
цільового інструктажу з охорони праці відповідно до розробленої на
підприємстві інструкції з охорони праці; роботи необхідно виконувати під постійним наглядом
відповідального керівника (механіка, майстра тощо); на робочій площадці приймального бункера повинні бути
встановлені плакати з написом про те, що всередині бункера
проводяться роботи; перед початком робіт завантажувальні живильники та конвеєри
повинні бути вимкнені, зняті електричні запобіжники або вийняті
вилки розриву, а на рубильниках або вимикачах вивішені плакати "Не
вмикати! Працюють люди". Плакати можуть бути зняті тільки за
вказівкою відповідальної особи після того, як працівники з бункера
будуть виведені; спускатися в бункер тільки по приставних драбинах; роботи виконувати бригадою в складі не менше трьох осіб. Двоє
з них повинні перебувати біля горловини бункера.
3.6. Не дозволяється пересуватися та зупинятися
автотранспорту і скидальним візкам над бункерами, де перебувають
люди. Інструкцією, що діє на підприємстві, повинен бути
встановлений порядок обміну умовними сигналами між
страхувальниками і працівником, що перебуває в бункері.
3.7. Працівник, що виконує роботи в бункері, повинен
закріпити карабін запобіжного пояса до надійно закріпленого, туго
натягнутого сталевого канату. Не дозволяється прикріпляти пояс до будь-якого обладнання.
3.8. Для освітлення всередині бункера необхідно застосовувати
переносні лампи напругою 12 В.
3.9. Запобіжні пояси повинні відповідати ГОСТ 12.4.089-86
"ССБТ. Строительство. Пояса предохранительные. Общие технические
условия".
3.10. Канат потрібно випробовувати на міцність не рідше
чотирьох разів на рік статичним навантаженням 300 кгс протягом
15 хв. На таке саме навантаження випробовують страхувальні канати. Результати випробувань записують у спеціальний журнал.
3.11. Пояси та канати необхідно оглядати до і після
застосування. Не дозволяється застосовувати пояси та канати, які мають
пошкодження (надрив або поріз незалежно від їхньої величини)
поясної стрічки, плечових ременів, ременів для затягування
карабіна, несправності пряжок тощо.
3.12. Усі частини, що рухаються і обертаються, повинні бути
надійно огороджені суцільними або сітчастими огородженнями. Канатні, зубчасті та ланцюгові передачі повинні мати суцільні
огородження. Не дозволяється експлуатувати технологічне обладнання без
огородження.
3.13. Для ремонту, огляду, надягання та зняття привідних
ременів, ланцюгів тощо в огородженні допускається улаштування
дверцят, що відчиняються, або знімних частин.
3.14. Не дозволяється встановлювати загальне огородження
декількох механізмів і приводів, а також улаштовувати огородження
з наварених на каркас металевих смуг і прутків.
3.15. Містки та сходи, що ведуть до місць огляду, повинні
бути металевими. Не дозволяється розташовувати їх безпосередньо над
обладнанням і пасовими передачами.
3.16. Щити та панелі з контрольно-вимірювальними приладами
необхідно розміщувати таким чином, щоб з робочого місця було добре
видно шкали приладів і елементи світлової сигналізації.
3.17. Кнопки керування обладнанням повинні бути заглиблені на
3-5 мм від поверхні пускової коробки, кнопки зупинки повинні бути
пофарбовані в червоний колір з написом "Стоп" і виступати над
панеллю (поверхнею пускової коробки) на висоту 3 мм відповідно до
вимог ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие
требования безопасности".
3.18. На робочих місцях у зоні обслуговування механізмів,
конвеєрів, естакад повинні бути встановлені звукова і світлова
сигналізація та телефонний зв'язок.
3.19. Сигнальні пристрої необхідно розташовувати так, щоб
забезпечувалася ясна видимість і чутність їх всіма працівниками.
3.20. Пускові пристрої обладнання повинні бути зблоковані з
транспортними пристроями, що живлять їх породою та відводять від
них дроблений матеріал.
3.21. Пускові пристрої внутрішньоцехової сигналізації
необхідно розташовувати безпосередньо біля пультів керування
механізмами, а міжцехової на відстані не більше 5 м від робочих
місць механізмів і агрегатів, що обслуговуються.
3.22. Незалежно від системи керування (дистанційна, блокова,
місцева) повинна бути забезпечена можливість термінової аварійної
зупинки механізмів спеціальним вимикачем.
3.23. У кожному виробничому приміщенні цеху на видному місці
повинні бути вивішені плакати з поясненнями світлових і звукових
сигналів.
3.24. Металеві частини електроустановок і корпуси
електрообладнання, які внаслідок порушення ізоляції можуть
опинитися під напругою, повинні бути заземлені відповідно до вимог
ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление,
зануление".
3.25. Порядок вмикання механізмів та обладнання, карта їх
змащень повинні бути вивішені біля механізмів та обладнання, що
обслуговується.
3.26. Пускові апарати технологічного обладнання повинні бути
зблоковані із світловою та звуковою сигналізацією. Блокування повинно забезпечувати інтервал часу між подачею
сигналу і ввімкненням технологічного обладнання. Будь-який незрозумілий сигнал повинен сприйматися як сигнал
"стоп".
3.27. У разі зупинки обладнання внаслідок припинення подачі
струму електродвигуни повинні вимикатися. Пускові апарати повинні мати "нульовий" захист, який
унеможливлює самовільний пуск електродвигунів після відновлення
подачі струму.
3.28. Перед оглядом, ремонтом і чищенням технологічного
обладнання напруга з електродвигуна повинна бути знята,
запобіжники вилучені. На рукоятках рубильників або автоматичних вимикачів
електродвигунів необхідно вивісити таблички з написом
"Не вмикати - працюють люди!". Приступати до ремонту можна тільки після повної зупинки
агрегату.
3.29. Усі вантажопідіймальні машини та допоміжні
вантажозахоплювальні пристрої необхідно експлуатувати відповідно
до Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних
кранів, затверджених наказом Державного комітету України з
промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від
18.06.2007 N 132 ( z0784-07 ), зареєстрованих у Міністерстві
юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07).
3.30. Вантажі за допомогою підіймальних механізмів необхідно
переміщати поза зоною робочих місць.
3.31. Не дозволяється починати експлуатацію виробничого
обладнання після монтажу або ремонту без попереднього встановлення
відповідних огороджень, укриттів, обладнаних аспірацією, звукової
сигналізації та блокувань.
3.32. На агрегатах і механізмах під час їх роботи не повинні
перебувати сторонні предмети. Робочі місця повинні бути обладнані стелажами або шафами для
зберігання пристосувань, інструменту, запчастин тощо. Робоче місце та простір біля стелажа (шафи) не повинні
захаращуватися.
3.33. До роботи на дробильно-сортувальному обладнанні
допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли медичний
огляд, навчання за спеціальною програмою, перевірку знань з питань
охорони праці та мають посвідчення про право обслуговування
відповідних установок і групу з електробезпеки не нижче II.
4. Вимоги безпеки під час експлуатації живильників
4.1. Не дозволяється експлуатувати пластинчастий живильник з
поламаними або вигнутими пластинами. Краї пластин живильників повинні бути огороджені.
4.2. Пуск пластинчастого живильника дозволяється тільки після
одержання сигналу від дробильника.
4.3. Керувати живильником на час вимушеної відсутності
машиніста живильника дозволяється тільки з дозволу змінного
майстра іншому працівникові, що має право керування живильником.
4.4. Робоче місце машиніста живильника повинно міститися в
спеціальній кабіні, яка обладнана вікнами для спостереження за
надходженням гірської маси в зів дробарки. З цією метою запобіжний кожух живильника повинен мати
спеціальні вікна.
4.5. У разі виявлення на живильнику негабаритних шматків
породи або заторі його слід зупинити, великі шматки породи
видалити, застосовуючи для цього наявні вантажопідіймальні засоби. Не дозволяється перебувати в небезпечній зоні роботи
вантажопідіймального механізму.
5. Вимоги безпеки під час експлуатації дробарок
5.1. Дробильні установки повинні бути обладнані механізмом
для підйому щік, плит і виконання ремонтів.
5.2. Завантажувальні пристрої дробарок повторної та подальшої
стадій дроблення повинні мати пристосування для вловлювання
металевих предметів.
5.3. Містки та сходи, що ведуть до місць огляду дробарок,
повинні бути металевими. Не дозволяється розташовувати їх над зівом дробарки.
5.4. Витягувати негабаритний камінь у разі його зависання в
зіві дробарки дозволяється спеціальними кліщами, гаками за
допомогою вантажопідіймального крана, тельфера, талі і тільки
після зупинки дробарки. Звільняти розвантажувальну щілину від застряглого в ній
матеріалу необхідно тільки зверху.
5.5. Завантажувальні отвори конусних дробарок повинні бути
закриті глухими знімними огородженнями, щокових дробарок - бічними
глухими огородженнями заввишки не менше 1 м.
5.6. Дробарки та пов'язані з ними пристрої повинні бути
ретельно герметизовані та приєднані до аспіраційних систем. Улітку повинна бути включена система гідрознепилювання.
5.7. Регулювати розвантажувальну щілину дробарки дозволяється
тільки при зупиненій машині та знятій з електродвигуна напрузі.
5.8. Спускатися працівникам у робочий простір дробарки для
виконання ремонту дозволяється тільки після спорудження тимчасових
настилів над завантажувальними отворами дробарок та знеструмлення
електродвигуна. Працівники повинні користуватися запобіжними поясами. Роботи повинні виконуватись у присутності керівника робіт.
5.9. Під час тривалої зупинки дробарки весь матеріал із
живильника необхідно видалити.
5.10. Завантаження дробарок повинно бути механізовано.
5.11. Очищати колосники молоткової і роторної дробарок
дозволяється при зупиненій дробарці та знятій з електродвигуна
напрузі і тільки за допомогою спеціальних пристосувань через
оглядові люки.
5.12. Перед пуском молоткової і роторної дробарок необхідно
перевіряти правильність балансування ротора. У разі несправності дробарки (сильна вібрація, поломка
молотка, розрив болтів, перегрів підшипника тощо) її слід негайно
зупинити.
6. Вимоги безпеки під час експлуатації пересувних
дробильно-сортувальних установок (ПДСУ)
6.1. Установлені на пересувному агрегаті дробильні машини,
сортувальне обладнання та конвеєри, що їх зв'язують, необхідно
огороджувати загальним для даного агрегату огородженням.
6.2. Робоча площадка біля зіва або біля приймальної воронки
дробарки пересувного дробильно-сортувального агрегату повинна мати
міцне огородження. Над прийомним отвором зіва або приймальної воронки дробарки
слід установити металеві ґрати з розмірами отворів не більше
150х150 мм.
6.3. Агрегат ПДСУ можна зупиняти тільки після звільнення всіх
механізмів від матеріалу, що переробляється. У разі вимушеної зупинки робочий простір установлених на
агрегаті дробарок необхідно очистити.
7. Вимоги безпеки під час експлуатації грохотів
7.1. Висота бортів біля колосникових грохотів повинна бути не
менше 0,8 м.
7.2. Завантажувальні пристрої грохотів повинні мати
пристосування, що регулюють розподіл потоку матеріалу на грохот.
7.3. Тічки, по яких надходить на грохот вихідний матеріал і
видаляється розділений за крупністю, повинні бути справні,
герметизовані та приєднані до систем аспірації.
7.4. Барабанні грохоти необхідно вкривати герметичними
металевими кожухами, приєднаними до відсмоктувальної вентиляції.
7.5. Грохоти повинні мати огородження всіх частин, що
рухаються.
7.6. Дебаланси вібраційних грохотів повинні бути
відрегульовані та закриті кожухом з міцної листової сталі.
7.7. У разі раптового посилення вібрації або інтенсивності
шуму, гуркоту або інших несправностей грохот необхідно негайно
зупинити.
7.8. Під час експлуатації грохота у водному середовищі роботу
грохота необхідно припинити у разі появи течі у ванні,
пульповодах, гідроциклонах низького тиску.
7.9. Отвори сит від застряглого матеріалу необхідно прочищати
тільки за допомогою спеціального інструмента (штанга з гаком на
кінці) при зупиненому грохоті.
7.10. У разі живлення грохотів матеріалом із шматками більше
200 мм у головній частині грохота потрібно влаштовувати завісу із
стрижнів, що хитаються, відбійних рейок або інших пристроїв, що
відбивають удари шматків породи.
8. Вимоги безпеки під час експлуатації спіральних
класифікаторів
8.1. Після ремонту спіральний класифікатор повинен
пропрацювати в холосту не менше 4 годин. Під час провертання вхолосту спірального класифікатора
необхідно перевірити надійність підіймального механізму.
8.2. Завантажувати класифікатор піском після випробувань
необхідно поступово.
8.3. У місці приєднання завантажувального жолоба до корита
повинна бути встановлена контрольна металева сітка.
8.4. Перед зупинкою спірального класифікатора необхідно
припинити подачу пульпи та за допомогою спіралей видалити
оброблюваний матеріал з корита.
8.5. Під час нетривалих зупинок класифікатора спіралі повинні
бути підняті у верхнє положення. Після його пуску необхідно їх
повільно опускати в зону піску.
8.6. Не дозволяється підтягувати болти у фланцевих з'єднаннях
трубопроводів, що перебувають під тиском. Усувати дефекти, виявлені під час експлуатації, дозволяється
тільки після зниження тиску в системах до нуля.
8.7. Не дозволяється експлуатувати класифікатори під час: наявності течі корита; несправності підіймальних механізмів спіралей; ненормального зношення спіралей; пошкодження спіралей і регулювальних пристроїв.
8.8. У разі раптової зупинки спірального класифікатора
необхідно підняти спіралі, а через 10-15 хв. після зупинки корито
класифікатора промити водою.
9. Вимоги безпеки під час експлуатації обладнання для
промивання матеріалу
9.1. Жолоби, що живлять промивні машини, повинні відповідати
таким вимогам: для запобігання розбризкуванню пульпи жолоби повинні бути в
закритому виконанні; мати на кінці гасильні коробки для гасіння швидкості
матеріалу, що подається; мати достатні ухили, щоб уникнути осідання в них твердих
часток.
9.2. До розвантажувальних патрубків повинен бути забезпечений
вільний доступ для виконання ремонту.
9.3. Проби митого матеріалу дозволяється відбирати тільки
через спеціальні отвори в розвантажувальному жолобі.
10. Вимоги безпеки під час експлуатації хвостового
господарства
10.1. Експлуатація споруд хвостового господарства повинна
відповідати вимогам Правил безпеки при експлуатації хвостових і
шламових господарств гірничорудних і нерудних підприємств,
затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 22.12.87
(НПАОП 0.00-1.53-87). Реконструкція споруд хвостового господарства повинна
здійснюватися відповідно до проекту і відповідати вимогам
СНиП III-4-80 "Техника безопасности в строительстве" (далі -
СНиП III-4-80), затверджених Державним комітетом СРСР у справах
будівництва 09.06.80.
10.2. Усі водозбірні споруди гідровідвалів (водозбірні
канави, труби та шандорні колодязі) необхідно розраховувати на
максимально можливий притік.
10.3. Зведення та нарощування дамб гідровідвалів повинні
виконуватися за проектами, складеними на основі
гірничо-геологічних вишукувань і визначення фізико-механічних
властивостей порід. Висота дамби обвалування повинна перевищувати рівень намитого
ґрунту не менше ніж на 0,5 м.
10.4. Піднімання обладнання та очищення зумпфів,
пульпозбірників повинні бути механізовані.
10.5. Експлуатація гідровідвалу та водосховища повинна
виконуватися згідно з інструкцією, що діє на підприємстві.
10.6. На гідровідвалах у разі прориву пульпи потрібно мати
аварійний запас матеріалів і інструменту, місце розташування,
найменування та кількість яких установлюються планом ліквідації
аварій, затвердженим наказом керівника кар'єроуправління. Між гідровідвалом і відділенням промивання кар'єроуправління
повинні бути забезпечені надійний зв'язок і аварійна сигналізація.
10.7. Місця відвалів повинні бути обгородженими дамбами з
установленими на них щитами з написами, що попереджають про
небезпеку ходіння по свіжонамитому ґрунту.
10.8. Не дозволяється укладати пульповоди на відстані менше
30 м від повітряних ліній електропередач і ліній зв'язку.
10.9. Зумпфи (пульпоприймачі) повинні бути закриті зверху
ґратами або щитами, що унеможливлюють падіння людей у зумпф.
10.10. Очищати пульпоприймач необхідно після вимикання
насосів і землесосів та повної їх зупинки.
10.11. На землесосних установках пульповоди та водоводи
повинні розділятися зворотними клапанами.
10.12. У місцях переходів через пульповоди повинні бути
влаштовані спеціальні містки.
11. Вимоги безпеки під час улаштування та експлуатації
стрічкових конвеєрів, елеваторів
11.1. Підлога під конвеєром повинна мати тверде рівне
покриття. Відстань від підлоги до обертових частин конвеєра повинна
бути не менше 0,6 м.
11.2. Елементи металоконструкцій, розташовані паралельно
стрічці, повинні бути віддалені від її неробочої поверхні на
відстань понад 100 мм, а від її несучої поверхні на холостій
вітці - понад 200 мм.
11.3. "Вузлові точки" конвеєрів (приводні та натяжні станції,
вузли завантаження та розвантаження, кінцеві барабани, очисні
пристрої) і місця скупчення просипів повинні мати освітленість не
менше 20 люксів.
11.4. Для запобігання скиданню (скочуванню) із стрічки
великих фракцій і одиночних вантажів необхідно встановлювати
вертикальні борти. Висота борта повинна становити 0,7 максимального розміру
шматків, але не більше 100 мм. Установка бортів передбачається на
ділянках траси з кутом нахилу більше 16 град., якщо максимальний
розмір фракцій перевищує 60 мм. Відстань між бортами та стрічкою повинен виключати
заклинювання вантажу, що транспортується.
11.5. Відстань між найбільш виступними елементами конвеєра та
стелі повинна бути не менше 0,6 м.
11.6. Місця розташування конвеєра нижче рівня підлоги
(відкриті приямки, траншеї, прорізи міжповерхових перекриттів
тощо) слід огороджувати бар'єром заввишки не менше 1 м, що має
обшивку з металевої сітки з отворами не більше 10x10 мм, а по
низу - суцільний металевий борт заввишки 200 мм.
11.7. Муфти, вали та відкриті передачі привода повинні бути
закриті суцільним огородженням (кожухом) з листової сталі таким
чином, щоб був виключений доступ до обертових деталей з будь-якого
боку. Зазор між торцевою частиною кожуха, що закриває вал, і
корпусом підшипника повинен бути не більше 2 мм.
11.8. Для забезпечення нормального завантаження стрічки по
ширині поперечний розмір розвантажувальної щілини (тічок, лотків)
не повинен перевищувати 0,65-0,7 ширини стрічки.
11.9. У разі встановлення на стрічковому конвеєрі барабанного
скидального візка повинні бути передбачені проходи не менше 1,0 м
по обидва боки конвеєра.
11.10. У місцях перетинання підземними та надземними
галереями нульової площадки в галереях потрібно влаштовувати
зовнішні входи та перехідні містки через конвеєр. Зазор між низом конструкції перехідного містка та шаром
матеріалу не повинен бути менше 600 мм.
11.11. На довгих конвеєрах повинні бути влаштовані перехідні
містки: для конвеєрів, розташованих у галереях, - через 50 м, для
конвеєрів, розташованих у виробничих приміщеннях, - через 25-30 м. Містки повинні мати суцільні настили та поручні заввишки не
менше 1 м, крім конвеєрів, на яких установлені барабанні скидальні
візки. Переходи повинні бути добре освітлені. Ці вимоги не поширюються на конвеєри, на яких установлені
барабанні скидальні візки.
11.12. Якщо конвеєри розташовані над проходами та
обладнанням, нижня вітка їх повинна бути огороджена суцільним
обшиванням, що виключає можливість падіння матеріалу, що
просипається, і мимовільного дотику людей до стрічки.
11.13. Нижня вітка конвеєрної стрічки повинна бути захищена
від посипання на неї матеріалу.
11.14. У разі установки привода конвеєра на висоті більше
1,5 м над рівнем підлоги для його обслуговування влаштовують
площадку з поручнями та сходами. Скидальний барабан і нижня вітка стрічки на відстані 1 м від
осі барабана повинні мати знизу огородження з дверцятами,
відчинення яких блокується з пусковим пристроєм конвеєра.
11.15. У похилих конвеєрних галереях для проходу людей
повинні бути влаштовані трапи з поперечними рейками на відстані
30-50 см одна від одної на всю ширину проходу.
11.16. Обводнені місця підземних галерей повинні осушуватися. У вологих місцях на вільному проході прокладаються трапи. Не дозволяється захаращувати проходи біля конвеєрів.
11.17. Під час транспортування сухих матеріалів і матеріалів,
що виділяють пил, стрічковими конвеєрами необхідно передбачати
герметизацію місць перевантаження з підключенням укриттів до
систем аспірації, улаштування систем гідрознепилення та змив з
підлог для забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці.
11.18. Для розвантажувального візка на конвеєрах
установлюються кінцеві вимикачі. Проводи живлення струмом електродвигунів автоматичних
скидальних візків повинні бути розташовані на висоті не менше
2,2 м від поверхні площадок.
11.19. На стрічкових конвеєрах повинні бути передбачені
пристрої, що вимикають привод у разі обриву стрічки.
11.20. Конвеєри повинні бути обладнані тросовими вимикачами
для зупинки конвеєра з будь-якої точки. Трос тросового вимикача повинен бути розташований уздовж
усієї траси конвеєра з боку робочого проходу ділянками не більше
30 м. Трос повинен проходити через дротові петлі або ролики,
прикріплені до несучої металоконструкції нижче поруччя на
150-200 мм з інтервалом 5 м на висоті 0,8-0,9 м від підлоги. Діаметр троса повинен бути в межах 2-4 мм. Не дозволяється заміняти трос дротом. Незалежно від довжини конвеєра необхідно встановити аварійні
вимикачі біля завантажувального та розвантажувального кінців
конвеєра.
11.21. Для запобігання довільному руху конвеєрної стрічки з
вантажем у разі вимкненого двигуна, а також при куті нахилу
конвеєра більше 6 град. на приводі повинно бути встановлено
гальмовий пристрій, що унеможливлює зворотний хід стрічки.
11.22. Стрічкові конвеєри повинні мати пристрої для
механічного очищення стрічки та барабанів від матеріалу, що
налипає на стрічку.
11.23. Розвантажувальні тічки конвеєрів повинні одночасно
огороджувати привідні барабани. У конструкції верхньої частини тічки повинні бути знімні
борти, що захищають руки від потрапляння до місця набігання
стрічки на барабан.
11.24. У разі розташування верха поздовжньої балки рами
конвеєра на висоті 1 м і менше від підлоги необхідно уздовж
проходу з боку конвеєра встановлювати огородження. Огородження прикріплюються до прогонної рами на консолях так,
щоб вони не звужували прохід і були розташовані на висоті
1,0-1,1 м від підлоги.
11.25. Натяжні барабани повинні бути огороджені сітчастими
огородженнями на довжину не менше 1,5 м від осі барабана.
11.26. Пристрої для змащування повинні бути виведені за межі
огороджень.
11.27. Вантажі натяжних пристроїв стрічкових конвеєрів
необхідно розташовувати над підлогою на висоті, що не перевищує
довжину ходу натяжних гвинтів барабана. Вантажі та канати, розташовані в зоні проходу, повинні бути
огороджені.
11.28. Не дозволяється розташовувати вантажі натяжних
пристроїв над перекриттями. Якщо за місцевими умовами це неможливо, необхідно під
вантажами передбачати амортизатори та перекриття, розраховані на
удар від можливого падіння вантажів.
11.29. Швидкість руху транспортерної стрічки при ручному
породовідбиранні не повинна перевищувати 0,5 м/с.
11.30. Не допускається зміщення стрічки конвеєра під час руху
за межі країв барабанів і роликових опор. Для запобігання сходу стрічки на бік стаціонарні стрічкові
конвеєри повинні бути обладнані саморегулювальними пристроями.
11.31. Прибирання матеріалу, що просипався, з-під стрічкових
конвеєрів повинно виконувати за допомогою гідрозмиву (гідравлічне
прибирання тощо). Прибирання матеріалу з-під конвеєра вручну дозволяється
тільки при зупиненому конвеєрі. З електродвигуна конвеєра повинна бути знята напруга.
11.32. Траншеї та приямки конвеєрів, установлених поза
виробничими приміщеннями, а також конвеєри, прокладені по
поверхні, необхідно огороджувати бар'єрами заввишки не менше 1 м. Місця, де можливе випадкове падіння яких-небудь предметів з
верхніх площадок і проходів у траншеї, приямки та розташовані на
поверхні конвеєри, повинні бути захищені сіткою.
11.33. Електричні проводи на конвеєрі та від конвеєра до
рубильника повинні бути захищені від випадкових пошкоджень.
11.34. Елеватори, що транспортують мокрі продукти, щоб
уникнути розбризкування рідини в зонах завантаження та
розвантаження, необхідно закривати запобіжними щитами або
кожухами.
11.35. Шнеки, що транспортують матеріали, що виділяють пил,
необхідно вкривати спеціальними кожухами та ретельно
герметизувати. Кожухи повинні бути приєднані до систем аспірації.
11.36. У разі установки елеваторів необхідно передбачати
вимикачі як біля місць завантаження, так і біля місць
розвантаження.
11.37. Для своєчасного виявлення обриву ланцюгів елеватори
повинні бути обладнані сигнальними пристроями.
11.38. На елеваторах повинні бути встановлені пристрої для
запобігання зворотному ходу ковшів.
11.39. Не дозволяється під час роботи елеватора відкривати
люки, торкатися руками ковшів елеватора.
11.40. Для попередження випадкових умикань пускових приладів
під час ремонту та чищення натяжних головок елеватора на
електричних ланцюгах керування елеваторами повинні бути зняті
запобіжники або вимкнуті роз'єднувачі.
11.41. У разі установки елеваторів нижче рівня землі приямок
повинен мати розміри, що дає змогу проводити огляд та поточний
ремонт механізмів. Площа його в усіх випадках повинна бути не
менше 4 кв.м. Приямок повинен бути огороджений бар'єром не нижче 1 м з
обшиванням по низу на висоту 20 см.
11.42. Відстань між верхньою габаритною точкою елеватора та
стелею (дахом) повинна бути не менше 1 м.
11.43. Отвори в підлозі надштабельних галерей, призначені для
скидання матеріалу з конвеєра в штабель, повинні бути огороджені
поручнями заввишки не менше 1 м з обшиванням по низу на висоту
20 см.
12. Вимоги безпеки щодо організації експлуатації залізничного
та автомобільного транспорту
12.1. Залізничні колії, споруди та рухомий склад, що належать
або підпорядковані кар'єроуправлінню, слід будувати, ремонтувати
та експлуатувати відповідно до вимог Правил технічної експлуатації
залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту
України від 20.12.96 N 411 ( z0050-97 ), зареєстрованих у
Міністерстві юстиції України 25.02.97 за N 50/1854 (із змінами).
12.2. Під час експлуатації автомобільного транспорту в
кар'єроуправлінні необхідно керуватися Правилами дорожнього руху
( 1306-2001-п ).
12.3. Швидкість і порядок руху автомашин з вантажем і
порожніх по території кар'єроуправління, а також у місцях
розвантаження встановлюються керівництвом кар'єроуправління з
урахуванням місцевих умов і регламентуються відповідною
інструкцією, що діє на підприємстві.
12.4. Площадки біля приймальних бункерів для забезпечення
безпеки маневрів автомашин повинні бути освітлені, обладнані
сигналізацією, указівними знаками, огородженнями відповідно до
прийнятої схеми маневрів. На розвантажувальній площадці біля
приймального бункера необхідно влаштовувати упор, що виключає
скочування автомобілів у бункер. Не дозволяється рухатися автосамоскидам після розвантаження з
піднятим кузовом.
12.5. Барабани та редуктори маневрових лебідок, установлених
на ділянках навантаження, повинні мати суцільне металеве
огородження з вікном для пропуску каната.
12.6. Керування маневровою лебідкою повинно бути дистанційним
з пункту навантаження. При цьому лебідка та пункт навантаження повинні бути
розташовані в межах прямої видимості. Працівники, що перебувають на коліях і на
розвантажувально-навантажувальних площадках, повинні бути одягнені
в сигнальні жилети.
13. Вимоги безпеки під час виконання ремонтних робіт
13.1. Ремонтно-монтажні роботи повинні виконуватися
відповідно до вимог СНиП III-4-80. У разі виконання ремонтно-монтажних робіт у діючих цехах
кар'єроуправління керівник ремонтних робіт разом з керівництвом
кар'єроуправління зобов'язаний розробити план проведення заходів,
що забезпечують безпечне виконання цих робіт, а також нормальну
дію обладнання, що залишилося в роботі.
13.2. Для керівництва роботами з ремонту та монтажу
технологічного обладнання і механізмів повинна бути призначена
відповідальна особа.
13.3. Розміри ремонтно-монтажних площадок повинні
забезпечувати розміщення на них великих вузлів і деталей машин,
пристосувань і інструменту, а також необхідних матеріалів для
виконання ремонтних робіт.
13.4. Під час розміщення вузлів і деталей машин на ремонтній
площадці необхідно забезпечувати безпечні проходи між ними. Не дозволяється захаращувати площадку.
13.5. Під час переміщення обладнання, деталей, вузлів та
виконання підсобних робіт, пов'язаних із залізничним транспортом,
необхідно дотримуватись вимог Правил охорони праці під час
виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на залізничному
транспорті, затверджених наказом Державного комітету України з
промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від
18.12.2007 N 311 ( z1419-07 ), зареєстрованих у Міністерстві
юстиції України 28.12.2007 за N 1419/14686 (НПАОП 63.21-1.22-07). Під час виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на
складах, площадках, у виробничих приміщеннях необхідно
дотримуватися вимог СНиП III-4-80.
13.6. Підмостя потрібно влаштовувати на міцних риштуваннях,
споруджених відповідно до вимог СНиП III-4-80.
13.7. Під час виконання робіт на висоті більше 1,3 м у разі
неможливості влаштування риштовання можуть бути використані
драбини. При цьому працівники зобов'язані користуватися запобіжними
поясами. Місця закріплення запобіжних поясів під час виконання
ремонтних робіт повинні заздалегідь указуватися особою, що керує
цими роботами.
13.8. Працювати з переносних драбин дозволяється тільки в
присутності другого працівника, який повинен перебувати біля
нижнього кінця драбини.
13.9. Не дозволяється одночасно виконувати ремонтні роботи по
одній вертикалі на різних рівнях без улаштування суцільного
настилу або вжиття інших заходів, що забезпечують безпечне ведення
робіт.
13.10. Умикати обладнання дозволяється тільки працівникам, що
обслуговують це обладнання та мають відповідний дозвіл. Умикати обладнання під час його ремонту дозволяється
працівникам, що виконують ремонт даного обладнання, після
одержання дозволу відповідального керівника ремонтних робіт.
13.11. Заливати футеровки розплавленим металом під час
ремонту підшипників повинні працівники, що пройшли навчання та
перевірку знань і мають досвід виконання таких робіт. Ця робота виконується в присутності відповідального
працівника, призначеного наказом (розпорядженням) керівника
кар'єроуправління.
13.12. Заміна конвеєрних стрічок і з'єднання їх кінців, а
також з'єднання ланцюгів елеваторів повинні виконуватися за
допомогою такелажних пристроїв відповідної вантажопідйомності.
13.13. Не дозволяється завантажувати бункер під час виконання
ремонтних робіт. З метою унеможливлення подачі породи в бункер, що перебуває в
ремонті, приводи завантажувальних конвеєрів і живильників повинні
бути вимкнені, а верхні щілини, розташовані над ділянкою, що
ремонтується, закриті по всій довжині.
13.14. Після закінчення ремонту механізми та обладнання
підлягають прийманню комісією згідно з положенням, що діє на
підприємстві. Вивід обладнання з ремонту оформляється актом.
14. Вимоги безпеки під час експлуатації електротехнічного
обладнання
14.1. Експлуатація і обслуговування електротехнічного
обладнання повинні виконуватися відповідно до вимог Правил
технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених
наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006
N 258 ( z1143-06 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
25.10.2006 за N 1143/13017 (далі - ПТЕЕС), і НПАОП 40.1-1.21-98
( z0093-98 ).
14.2. У кар'єроуправлінні повинні бути плани виробничих
площадок та гірничих робіт з нанесеними на них схемами силових,
освітлювальних і електротягових мереж, а також мереж зв'язку і
сигналізації та місць розташування трансформаторних підстанцій,
розподільчих пристроїв.
14.3. Для низьковольтних і освітлювальних мереж повинні бути
виконані розрахункові схеми з нанесенням всіх електричних
навантажень, плавких запобіжників, марки і перетину проводів і
кабелів, а також падіння напруги на розрахункових
електроустановках.
14.4. На планах повинні бути зазначені всі місця заземлень.
14.5. Усі зміни, що відбулися в електропостачанні
кар'єроуправління, необхідно вносити до схеми не пізніше
дводенного строку.
14.6. Пристрої зв'язку і сигналізації повинні живитися від
мережі напругою не вище 220 В.
14.7. Для живлення ручних електричних машин і інструментів
повинна застосовуватися напруга не вище 42 В.
14.8. Електричні прилади в цехах необхідно розміщувати в
пило- і водонепроникних шафах, що обладнані замками.
14.9. У разі дистанційного керування технологічним
обладнанням система блокування повинна постійно перебувати в
робочому стані. Не дозволяється експлуатувати електрообладнання у разі
несправності блокувальних пристроїв.
14.10. Конструкція переносних ручних світильників повинна
задовольняти вимоги НПАОП 40.1-1.21-98 ( z0093-98 ).
15. Вимоги безпеки під час виконання електрозварювальних та
газозварювальних робіт
15.1. Виконання зварювальних робіт у кар'єроуправлінні
повинно відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та
Правил атестації зварників, затверджених наказом Державного
комітету України по нагляду за охороною праці від 19.04.96 N 61
( z0262-96 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
31.05.96 за N 262/1287 (НПАОП 0.00-1.16-96).
15.2. Зварювальні роботи у виробничих цехах дозволяється
виконувати тільки за письмовим дозволом директора або головного
інженера кар'єроуправління з обов'язковим письмовим повідомленням
начальника пожежного підрозділу, що обслуговує кар'єроуправління.
15.3. До початку зварювальних робіт на місці повинні бути
вжиті необхідні застережні заходи: підготовлені засоби пожежогасіння - не менше двох пінних
вогнегасників, ємність із запасом не менше 1 куб.м води і ящик з
піском; на відстань до 10 м від місця зварювання повинні бути
видалені всі легкопереносні горючі матеріали; усі дерев'яні або інші горючі частини споруджень, що
перебувають від місця зварювання на відстані до 2 м, повинні бути
захищені азбестовими або металевими листами; повинні бути вжиті заходи проти проникнення іскор до частин
обладнання, що змащуються або виготовлені з горючих матеріалів; біля місця зварювання необхідно виставити пожежний пост. У разі виконання зварювальних робіт у сухих цехах
технологічне обладнання необхідно зупинити.
15.4. Електрообладнання та електропристрої для зварювальних
робіт повинні відповідати вимогам "Правил устройства
электроустановок", затверджені Міненерго СРСР 04.07.84.
15.5. Механічні частини електрозварювальних установок, а
також конструкції, що зварюються, повинні бути заземлені
відповідно до вимог ПТЕЕС ( z1143-06 ).
16. Вимоги радіаційної безпеки
16.1. Кар'єри з видобутку граніту для одержання щебеню або
бутового каменю належать до об'єктів радіаційного контролю І
категорії відповідно до вимог ДБН В.1.4-2.01-97 Радіаційний
контроль будівельних матеріалів і об'єктів будівництва (далі -
ДБН В.1.4-2.01-97) і підлягають обов'язковому радіаційному
контролю.
16.2. Номенклатура сировини, що видобувається, повинна бути
зареєстрована відповідно до вимог ДБН В.1.4-2.01-97.
16.3. Кожне кар'єроуправління відповідно до ДБН В.1.4-2.01-97
самостійно обирає для себе систему радіаційного контролю та
розробляє схему її реалізації шляхом: створення власної
лабораторії, атестування її в державній установі радіаційного
контролю або укладання договору із сторонньою лабораторією, статус
якої документально підтверджено.
16.4. Відповідно до вимог ДБН В.1.4-2.04-97 у
кар'єроуправлінні може застосовуватись система разових радіаційних
обстежень або систематичних радіаційних обстежень.
16.5. Обрана система радіаційного контролю повинна бути
зареєстрована в спеціально уповноваженому державному органі з
питань гігієни праці.
16.6. Кожне кар'єроуправління повинно щороку одержувати
радіаційний сертифікат у територіальних державних
санітарно-епідеміологічних станціях.
16.7. Кожне кар'єроуправління, яке має радіаційний
сертифікат, визначає клас продукції та видає паспорт радіаційної
якості на кожну партію поставки продукції.
16.8. Дози опромінення працівників, зайнятих видобуванням
граніту в кар'єрах, можуть бути зумовлені: 16.8.1 зовнішнім гамма-випромінюванням від природних
радіонуклідів, що містяться в гранітах; 16.8.2 інгаляцією виробничого пилу, що містить природні
радіонукліди; 16.8.3 проковтуванням пилу та дрібних фрагментів; 16.8.4 радіоактивним забрудненням відкритих ділянок шкіри.
16.9. Відповідно до вимог ОСПУ-2005 ( z0552-05 ), якщо на
робочих місцях ефективна доза опромінення від природних джерел не
перевищує 1 мЗв на рік, здійснення радіаційного контролю, а також
ужиття обмежувальних та попереджувальних заходів не обов'язкове.
16.10. Якщо ефективна доза виробничого опромінення перевищує
1 мЗв на рік, радіаційний контроль на робочих місцях повинен
здійснюватись не рідше ніж 2 рази на рік. За результатами такого контролю повинні розроблятися заходи,
спрямовані на зниження як окремих компонентів, так і сумарної дози
виробничого опромінення.
16.11. У випадках, коли доза опромінення працівників на
виробництві перевищує 5 мЗв на рік, повинні вживатися всі
необхідні заходи щодо зниження виробничого опромінення. Такі
роботи повинні бути переведені до категорії "практична діяльність
з індустріальними джерелами іонізуючих випромінювань", а
працівники мають бути віднесені до персоналу категорії А
(відповідно до вимог Державних гігієнічних нормативів "Норми
радіаційної безпеки України" (НРБУ-97), затверджені постановою
головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 N 62)
( v0062282-97 ) за погодженням з спеціально уповноваженим
державним органом з питань гігієни праці.
Завідувач сектору організації
державного нагляду
за промисловою безпекою
та охороною праці
в машинобудуванні,
на транспорті та у зв'язку П.І.Буряк
-
скопійовано
-
