НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
            Департамент монетарної політики

                             Л И С Т

                  26.07.2004  N 14-011/2805-7443

                                      Територіальним управлінням
                                 Національного банку України
                                 Центральній розрахунковій
                                 палаті
                                 Асоціації українських банків
                                 Київському банківському
                                 союзу
                                 Банкам України та їх філіям
 

                    Про встановлення плати за
           користування кредитними ресурсами
 

     Національний банк  України  на  численні  запити  банків щодо
встановлення плати за користування кредитними  ресурсами  у  формі
фіксованої суми комісійних повідомляє таке.

     Запровадження нових банківських продуктів,  яке є об'єктивним
фактором розвитку  банківської  справи,  повинно  узгоджуватись  з
вимогами діючого законодавства України.

     На сьогоднішній  день,  пропонуючи нові види кредитів,  банки
перш за  все  зобов'язані  керуватися  Цивільним  (  435-15  )  та
Господарським кодексами України ( 436-15 ),  спеціальними Законами
України, якими врегульовано правовідносини щодо кредитних операцій
та забезпечення виконання кредитних зобов'язань.

     Відповідно до  статей  536,  1054  Цивільного кодексу України
( 435-15 ) визначено,  що за користування чужими грошовими коштами
боржник  зобов'язаний  сплачувати проценти,  про що зазначається в
укладеному кредитному договорі.

     Статтями  345,  346 Господарського кодексу України ( 436-15 )
також  передбачено,  що  кредити  надаються  банком  під відсоток,
ставка якого,  як правило,  не може бути  нижчою  від  відсоткової
ставки за кредитами,  які бере сам банк,  і відсоткової ставки, що
виплачується ним по депозитах.

     В Законі  України  "Про  банки   і   банківську   діяльність"
( 2121-14   )   банківський   кредит   визначається  як  "будь-яке
зобов'язання банку надати певну суму  грошей,  будь-яка  гарантія,
будь-яке   зобов'язання  придбати  право  вимоги  боргу,  будь-яке
продовження  строку  погашення  боргу,  яке  надано  в  обмін   на
зобов'язання  боржника щодо повернення заборгованої суми,  а також
на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми".

     Крім того,  у статті 1.10 Закону України  "Про  оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) конкретизовано,  що проценти є
"доходом,  який  сплачується  (нараховується)   позичальником   на
користь  кредитора  у  вигляді  плати за використання залучених на
визначений строк коштів  або  майна  та  нараховуються  у  вигляді
відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум".

     Таким чином  вказана  конкретизація  не залишає сумнівів щодо
того,  що  процентна  плата  є  невід'ємною  частиною   кредитного
договору,  незалежно  від  того,  чи встановлена вона в абсолютних
(фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору.

     Враховуючи вищезазначене вважаємо,  що  встановлення  банками
плати за користування кредитними коштами у вигляді лише комісійних
суперечитиме законодавству України.

     Крім того,  звертаємо увагу,  що  при  наданні  інформації  у
системі  "КредІнфо"  та  за формами статистичної звітності N 310/Д
(щоденна) "Звіт про суми і процентні ставки за кредитами"  та  310
(місячна)  "Звіт про суми і процентні ставки за наданими кредитами
(за видами економічної діяльності)" банки мають зазначати плату за
користування  кредитом (у разі її встановлення фіксованою сумою) в
перерахунку до суми кредиту,  зазначеної в договорі,  в  процентах
річних.

 З повагою
 В.о. Голови                                            А.П.Яценюк