КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В Авід 19 серпня 2002 р. N 1218
Київ
Про затвердження Положення про державнусанітарно-епідеміологічну службу України
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМN 1402 ( 1402-2003-п ) від 04.09.2003
N 1273 ( 1273-2004-п ) від 24.09.2004 )
Відповідно до статті 31 Закону України "Про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 )
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Положення про державну
санітарно-епідеміологічну службу України, що додається.
2. Міністерству охорони здоров'я, Міністерству оборони,
Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки, Адміністрації
Державної прикордонної служби, Державному департаменту з питань
виконання покарань, Державному лікувально-оздоровчому управлінню у
тримісячний термін: ( Абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними
згідно з Постановою КМ N 1402 ( 1402-2003-п ) від 04.09.2003 )
розробити та затвердити в установленому порядку положення про
державну санітарно-епідеміологічну службу відповідного органу;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цією
постановою.
Прем'єр-міністр України А.КІНАХ
Інд. 28
ЗАТВЕРДЖЕНОпостановою Кабінету Міністрів України
від 19 серпня 2002 р. N 1218 ( 1218-2002-п )
(у редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 24 вересня 2004 р. N 1273)
ПОЛОЖЕННЯпро державну санітарно-епідеміологічну
службу України
1. Державна санітарно-епідеміологічна служба України є
системою органів, установ, закладів, частин і підрозділів,
діяльність яких спрямовується на профілактику інфекційних хвороб,
професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань
(отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому
впливу на стан їх здоров'я і життя факторів середовища
життєдіяльності, здійснення державного санітарно-епідеміологічного
нагляду щодо безпеки для життя і здоров'я людини продукції та
середовища життєдіяльності.
2. Державна санітарно-епідеміологічна служба України у своїй
діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами
України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України,
положеннями про державну санітарно-епідеміологічну службу
відповідних державних органів, наказами МОЗ та
Держсанепідемслужби, наказами та постановами головного державного
санітарного лікаря України, а також цим Положенням.
3. Основними завданнями державної санітарно-епідеміологічної
служби України є:
здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
визначення першочергових заходів щодо профілактики
інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних
захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання
шкідливому впливу на стан здоров'я і життя людини факторів
середовища життєдіяльності;
аналіз причин і умов виникнення ситуацій санітарного та
епідемічного неблагополуччя, підготовка пропозицій щодо запобіжних
заходів і здійснення контролю за їх проведенням;
участь у координації діяльності органів виконавчої влади у
сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення;
координація роботи з проведення гігієнічного виховання
населення.
4. Державна санітарно-епідеміологічна служба України
відповідно до покладених на неї завдань:
здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд і
контроль за дотриманням вимог санітарного законодавства органами
виконавчої влади, органами місцевого самоврядування,
підприємствами, установами, організаціями та громадянами;
проводить аналіз та оцінку ризику для здоров'я і життя
людини, обґрунтування заходів з управління ризиком, державну
санітарно-епідеміологічну експертизу, обстеження, розслідування,
лабораторні та інструментальні дослідження і випробування, а також
санітарну, гігієнічну, токсикологічну, епідеміологічну та інші
види оцінки середовища життєдіяльності людини, об'єктів
господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг,
проектної документації і видає висновок щодо їх відповідності
вимогам санітарних норм;
проводить аналіз небезпечних для здоров'я людини факторів та
здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд на усіх
етапах виробництва та реалізації харчових продуктів; погоджує
системи забезпечення безпеки виробництва харчових продуктів;
вивчає, оцінює і прогнозує показники здоров'я населення
залежно від стану середовища життєдіяльності, визначає фактори, що
шкідливо впливають на стан здоров'я людини;
аналізує санітарну та епідемічну ситуацію;
контролює застосування дезінфекційних засобів, проведення
дезінфекційних заходів;
вносить в установленому порядку до органів виконавчої влади
та органів місцевого самоврядування пропозиції стосовно проведення
заходів із забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення, введення карантину;
забезпечує охорону території України від занесення та
поширення особливо небезпечних (у тому числі карантинних) і
небезпечних інфекційних хвороб, здійснює державний
санітарно-епідеміологічний нагляд і контроль в пунктах пропуску
через державний кордон;
погоджує санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи,
що розробляються органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування, підприємствами, установами, організаціями,
контролює їх здійснення;
видає обов'язкові для виконання постанови, розпорядження,
висновки, приписи з питань усунення або обмеження шкідливого
впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища
життєдіяльності;
подає в установленому порядку пропозиції щодо обмеження або
заборони в'їзду на територію України її громадян, іноземців та
осіб без громадянства, експорту, імпорту, транзиту вантажів і
товарів з держав або регіонів у зв'язку з неблагополучною
епідемічною ситуацією на їх території;
аналізує причини та умови виникнення і поширення інфекційних
хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань
(отруєнь), радіаційних уражень людей;
взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування та об'єднаннями громадян з питань охорони здоров'я
і життя людини;
вживає заходів до розвитку міжнародного співробітництва у
сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення.
5. До системи державної санітарно-епідеміологічної служби
України належать:
Державна санітарно-епідеміологічна служба - урядовий орган
державного управління, який діє у складі МОЗ
(Держсанепідемслужба);
регіональні (міжобласні) установи Держсанепідемслужби,
установи Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим,
областях, у містах, районах, на водному, залізничному та
повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи;
заклади Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим,
областях, у містах, районах, на водному, залізничному та
повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи;
дезінфекційні станції;
спеціалізовані заклади Держсанепідемслужби, утворені для
боротьби з особливо небезпечними (у тому числі карантинними) і
небезпечними інфекційними хворобами;
установи, заклади, частини і підрозділи Міноборони, МВС, СБУ,
Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з
питань виконання покарань, Державного управління справами;
наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю;
об'єднання, центри, лабораторії (наукові та
науково-практичні, контрольні, експертні, проблемні);
Комітет з питань гігієнічного регламентування;
інші установи і заклади, утворені згідно із законодавством.
6. Для розгляду найважливіших питань щодо забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення і організації
діяльності утворюється колегія державної
санітарно-епідеміологічної служби України, яку очолює головний
державний санітарний лікар України.
Положення про колегію та її склад затверджує Кабінет
Міністрів України за поданням головного державного санітарного
лікаря України.
Рішення колегії проводяться в життя наказами головного
державного санітарного лікаря України.
7. Для наукового та методичного забезпечення функціонування
державної санітарно-епідеміологічної служби України головний
державний санітарний лікар України утворює на правах
консультативно-дорадчого органу наукову раду.
Положення про наукову раду та її склад затверджує головний
державний санітарний лікар України.
8. На регіональні (міжобласні) установи Держсанепідемслужби,
установи Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим,
областях, містах, районах, на водному, залізничному та повітряному
транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи покладаються
функції органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду на
відповідних адміністративних територіях, на водному, залізничному
та повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи.
9. На установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної
служби Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби,
Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного
управління справами покладаються функції органів державного
санітарно-епідеміологічного нагляду на підпорядкованих їм
територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах.
10. Посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної
служби України є головні державні санітарні лікарі, їх заступники,
лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи та помічники лікарів, які
здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд на засадах
єдиноначальності, підпорядкованості, підконтрольності та
підзвітності головному державному санітарному лікарю установи
Держсанепідемслужби вищого рівня.
11. Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює
головний державний санітарний лікар України, яким за посадою є
перший заступник Міністра охорони здоров'я. Призначення на посаду
і звільнення з посади головного державного санітарного лікаря
України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Повноваження головного державного санітарного лікаря України
визначаються Законом України "Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ), Положенням про
Держсанепідемслужбу.
12. Державну санітарно-епідеміологічну службу Міноборони,
МВС, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного
департаменту з питань виконання покарань, Державного управління
справами очолюють головні державні санітарні лікарі цих органів,
які призначаються на посаду і звільняються з посади керівником
відповідного державного органу за погодженням з головним державним
санітарним лікарем України.
13. Головні державні санітарні лікарі Міноборони, МВС, СБУ,
Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з
питань виконання покарань, Державного управління справами
підпорядковуються керівникові відповідного державного органу, а з
питань здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду -
головному державному санітарному лікарю України.
14. Регіональні (міжобласні) установи Держсанепідемслужби,
установи Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим,
областях, містах, районах, на водному, залізничному та повітряному
транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи очолюють головні
державні санітарні лікарі.
15. Головні державні санітарні лікарі координують на
відповідних адміністративних територіях діяльність розташованих на
них установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби
України незалежно від їх підпорядкування.
16. Головний державний санітарний лікар України та його
заступники мають бланки та печатку із зображенням Державного Герба
України і назвою посади.
17. Посадові особи та інші працівники державної
санітарно-епідеміологічної служби України повинні відповідати
кваліфікаційним вимогам, визначеним головним державним санітарним
лікарем України.
18. Постанови, розпорядження, висновки, приписи, що видаються
головними державними санітарними лікарями та іншими посадовими
особами з метою усунення або обмеження шкідливого впливу на стан
здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності,
причин та умов виникнення і поширення інфекційних хвороб,
обов'язкові для виконання усіма юридичними та фізичними особами.
19. Посадові особи державної санітарно-епідеміологічної
служби України:
самостійно приймають в межах своїх повноважень рішення і
несуть відповідальність згідно із законодавством за протиправні
дії або бездіяльність;
здійснюють свої повноваження на відповідних адміністративних
територіях, водному, залізничному та повітряному транспорті,
об'єктах з особливим режимом роботи, а посадові особи державної
санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, СБУ,
Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з
питань виконання покарань, Державного управління справами - на
підпорядкованих їм територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах.
20. Посадові особи та інші працівники закладів державної
санітарно-епідеміологічної служби України провадять свою
діяльність відповідно до законодавства та посадових інструкцій, що
затверджуються в установленому порядку.
21. Керівники закладів державної санітарно-епідеміологічної
служби України здійснюють свої повноваження на засадах
єдиноначальності, підпорядкованості, підконтрольності та
підзвітності керівнику вищестоящого закладу державної
санітарно-епідеміологічної служби.
22. Посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної
служби України видається службове посвідчення за зразком,
затвердженим головним державним санітарним лікарем України.
23. Посадові особи державної санітарно-епідеміологічної
служби України підлягають обов'язковому державному страхуванню на
випадок каліцтва або професійного захворювання під час виконання
службових обов'язків і мають право на пільги і компенсацію у
порядку, встановленому законодавством. Зазначеним особам
гарантується згідно із законодавством захист життя, здоров'я,
честі, гідності та майна від протиправних дій, а також правовий та
соціальний захист.
24. Межі адміністративної території, на яку поширюється сфера
діяльності регіональних установ Держсанепідемслужби, установ і
закладів Держсанепідемслужби в Автономній Республіці Крим,
областях, у містах, районах, на водному, залізничному та
повітряному транспорті, об'єктах з особливим режимом роботи, їх
мережа та структура визначаються головним державним санітарним
лікарем України.
Мережа та структура установ і закладів державної
санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, СБУ,
Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з
питань виконання покарань, Державного управління справами
визначаються відповідними головними державними санітарними
лікарями за погодженням з головним державним санітарним лікарем
України.
25. Типові положення про підрозділи установ і закладів
Держсанепідемслужби та нормативи їх матеріально-технічного
забезпечення затверджуються головним державним санітарним лікарем
України.
Типові положення про підрозділи установ і закладів державної
санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, СБУ,
Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з
питань виконання покарань, Державного управління справами та
нормативи їх матеріально-технічного забезпечення затверджуються
відповідними головними державними санітарними лікарями за
погодженням з головним державним санітарним лікарем України.
26. Будівлі, приміщення, обладнання, транспортні засоби,
земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, та інше майно, що
використовується установами і закладами державної
санітарно-епідеміологічної служби України для виконання своїх
завдань, перебувають у державній власності та надаються їм в
порядку і на умовах, визначених законодавством.
27. Фінансування установ і закладів Держсанепідемслужби
здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Кошти, отримані закладами Держсанепідемслужби за виконання
робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя, що не належать до медичної допомоги
населенню, згідно із Законом України "Про забезпечення санітарного
та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) зараховуються
до спеціального фонду державного бюджету.
28. Фінансування установ і закладів державної
санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, СБУ,
Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з
питань виконання покарань, Державного управління справами
здійснюється за рахунок коштів на охорону здоров'я, що виділяються
зазначеним державним органам з державного бюджету.
29. Структуру, чисельність працівників, штатні розписи,
кошториси установ і закладів Держсанепідемслужби затверджує
головний державний санітарний лікар України у порядку,
встановленому законодавством.
30. Установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної
служби України є юридичними особами, мають самостійний баланс,
печатку із своїм найменуванням, бланки та штампи. Положення із змінами, внесеними згідно з Постановою N 1402
( 1402-2003-п ) від 04.09.2003, в редакції Постанови КМ N 1273
( 1273-2004-п ) від 24.09.2004 )
