open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Зміст
Нечинна
                             
                             
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до Кримінально-процесуального

кодексу України
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 34-35, ст. 187 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001, ВВР, 2001, N 44, ст.234 )

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести до Кримінально-процесуального кодексу України
( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) такі зміни:
1. Доповнити Кодекс статтями 16-1, 61-1, 87-1, 165-1, 165-2,
165-3, 187-1, 249-1, 301-1, 315-1 такого змісту:
"Стаття 16-1. Змагальність і диспозитивність
Розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності.
При розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і
вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи
на одну і ту ж особу.
Державне обвинувачення в суді здійснює прокурор. У випадках,
передбачених цим Кодексом, обвинувачення здійснює потерпілий або
його представник.
Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або
законний представник.
Прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник,
потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх
представники беруть участь у судовому засіданні як сторони і
користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх
дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює
необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних
обов'язків і здійснення наданих їм прав.
Функція розгляду справи покладається на суд";
"Стаття 61-1. Усунення захисника від участі у справі
Захисник може бути усунутий від участі у справі лише з
підстав, передбачених статтею 61 цього Кодексу.
Встановивши обставини, які відповідно до пунктів 1, 3, 4, 5
частини першої, частин другої і третьої статті 61 цього Кодексу
виключають участь захисника у справі, особа, яка провадить
дізнання, слідчий виносять мотивовану постанову про усунення
захисника від участі в справі та повідомляють про це захисникові і
підозрюваному, обвинуваченому, підсудному.
На стадії дізнання та попереднього слідства питання про
усунення захисника від участі у справі з підстав, передбачених
пунктом 2 частини першої або частиною четвертою статті 61 цього
Кодексу, за поданням особи, яка провадить дізнання, слідчого
вирішує суддя за місцем провадження розслідування. Суддя розглядає
подання про усунення захисника від участі у справі, вивчає
матеріали, якими обгрунтовується подання, вислуховує прокурора і
захисника, при необхідності опитує підозрюваного, обвинуваченого,
особу, у провадженні якої знаходиться справа, після чого виносить
мотивовану постанову про усунення захисника від участі у справі чи
про відмову в цьому. Постанова судді про усунення захисника
оскарженню не підлягає.
Під час судового розгляду питання про усунення захисника від
участі у справі з підстав, передбачених статтею 61 цього Кодексу,
вирішує суд.
За наявності підстав особа, яка провадить дізнання, слідчий
чи суд про усунення захисника від участі в справі повідомляють
відповідному органу, адвокатському об'єднанню для вирішення
питання про відповідальність адвоката";
"Стаття 87-1. Фіксування судового процесу технічними засобами
Повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписуючої
апаратури чи інших технічних засобів здійснюється на вимогу хоча б
одного учасника судового розгляду справи в суді першої інстанції
при розгляді справи по суті чи в апеляційному суді або за
ініціативою суду.
Повне фіксування судового процесу здійснює секретар судового
засідання або під його керівництвом інший працівник суду.
Про те, що з метою повного фіксування судового процесу
застосовуються технічні засоби, а також дані про їх технічні
характеристики зазначається в протоколі судового засідання. До
протоколу додається звіт секретаря судового засідання, у якому
похвилинно зазначаються відомості про процесуальні дії, виконані в
судовому засіданні.
Відтворення технічного запису судового процесу здійснюється
на вимогу сторін чи за ініціативою суду.
Аудіокасета чи інший носій інформації, на якому зафіксовано
судовий процес, зберігається при справі";
"Стаття 165-1. Постанова (ухвала) про застосування,

скасування чи зміну запобіжного заходу
Про застосування, скасування чи зміну запобіжного заходу
орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а
суд - ухвалу.
У постанові (ухвалі) про застосування чи зміну запобіжного
заходу зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце
народження особи, щодо якої застосовується чи змінюється
запобіжний захід, вчинений нею злочин, відповідна стаття
Кримінального кодексу України, обраний запобіжний захід і підстави
його обрання чи зміни, а також визначається особа чи орган, які
повинні здійснювати контроль за виконанням постанови (ухвали). У
постанові (ухвалі) про скасування запобіжного заходу повинні бути
зазначені підстави для його скасування.
Постанова або ухвала негайно оголошуються під розписку особі,
щодо якої вона винесена. Одночасно особі роз'яснюються порядок і
строки оскарження постанови або ухвали.
При оголошенні постанови про обрання запобіжних заходів, не
пов'язаних з триманням під вартою, особі під розписку повинно бути
роз'яснено, в чому полягає обраний запобіжний захід, обов'язки,
які покладаються на неї у зв'язку з його застосуванням. Особа
також попереджається, що у разі порушення покладених на неї
обов'язків та її неналежної поведінки до неї може бути застосовано
більш суворий запобіжний захід.
Стаття 165-2. Порядок обрання запобіжного заходу
На стадії попереднього розслідування справи запобіжний захід,
не пов'язаний з триманням під вартою, обирає орган дізнання,
слідчий, прокурор.
Якщо орган дізнання, слідчий вважає, що є підстави для
обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, він вносить
за згодою прокурора подання до суду. Таке ж подання вправі внести
прокурор. При вирішенні цього питання прокурор зобов'язаний
ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для взяття під
варту, перевірити законність одержання доказів, їх достатність для
обвинувачення.
Подання має бути розглянуто протягом сімдесяти двох годин з
моменту затримання підозрюваного чи обвинуваченого.
Якщо в поданні ставиться питання про взяття під варту особи,
яка перебуває на волі, суддя вправі своєю постановою дати дозвіл
на затримання підозрюваного, обвинуваченого і доставку його в суд
під вартою. Затримання в цьому випадку не може продовжуватися
більше сімдесяти двох годин; а в разі коли особа перебуває за
межами населеного пункту, в якому діє суд, - не більше сорока
восьми годин з моменту доставки затриманого в цей населений пункт.
Після одержання подання суддя вивчає матеріали кримінальної
справи, представлені органами дізнання, слідчим, прокурором,
допитує підозрюваного чи обвинуваченого, а при необхідності бере
пояснення в особи, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує
думку прокурора, захисника, якщо він з'явився, і виносить
постанову:
1) про відмову в обранні запобіжного заходу, якщо для його
обрання немає підстав;
2) про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного
заходу у вигляді взяття під варту.
Відмовивши в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під
варту, суд вправі обрати підозрюваному, обвинуваченому запобіжний
захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
На постанову судді до апеляційного суду прокурором,
підозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним
представником протягом трьох діб з дня її винесення може бути
подана апеляція. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови
судді.
Якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно
додатково вивчити дані про особу затриманого чи з'ясувати інші
обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього
питання, то суддя вправі продовжити затримання до десяти, а за
клопотанням підозрюваного, обвинуваченого - до п'ятнадцяти діб,
про що виноситься постанова. У разі, коли така необхідність
виникне при вирішенні цього питання щодо особи, яка не
затримувалася, суддя вправі відкласти його розгляд на строк до
десяти діб і вжити заходів, спроможних забезпечити на цей період
її належну поведінку, або своєю постановою затримати
підозрюваного, обвинуваченого на цей строк.
Стаття 165-3. Порядок продовження строків тримання під вартою
За відсутності підстав для зміни запобіжного заходу чи у разі
неможливості закінчення розслідування справи в частині доведеного
обвинувачення, слідчий за погодженням з відповідним прокурором або
прокурор звертається до суду з поданням про продовження строку
тримання під вартою. У поданні зазначаються причини, у зв'язку з
якими необхідно продовжити строк, обставини та факти, що належить
дослідити, докази, які підтверджують, що злочин вчинено особою,
яка тримається під вартою, і обгрунтування необхідності збереження
цього запобіжного заходу.
Подання про продовження строку тримання особи під вартою
повинно бути подане до суду:
1) при продовженні строку тримання під вартою до чотирьох
місяців - не пізніш як за п'ять діб до закінчення строку тримання
особи під вартою;
2) при продовженні строку тримання під вартою до дев'яти
місяців - не пізніше п'ятнадцяти діб до закінчення строку тримання
під вартою;
3) при продовженні строку тримання під вартою до вісімнадцяти
місяців - не пізніше двадцяти діб до закінчення строку тримання
під вартою.
Одержавши подання, суддя вивчає матеріали кримінальної
справи, при необхідності опитує обвинуваченого, особу, у
провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора,
захисника, якщо він з'явився, після чого залежно від наявності до
того підстав виносить постанову про продовження строку тримання
під вартою або відмовляє в його продовженні.
На постанову судді до апеляційного суду прокурором,
підозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним
представником протягом трьох діб з дня її винесення може бути
подана апеляція. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови
судді. Постанови судді апеляційного і Верховного Суду України
оскарженню не підлягають, на них не може бути внесено подання
прокурора";
"Стаття 187-1. Огляд і виїмка кореспонденції та дослідження

інформації, знятої з каналів зв'язку
Огляд кореспонденції проводиться за рішенням суду в установі
зв'язку з участю понятих із числа службовців цієї установи, а при
необхідності - і з участю спеціаліста. У присутності зазначених
осіб слідчий відкриває і оглядає затриману кореспонденцію.
У разі виявлення документів чи предметів, що мають доказове
значення, слідчий проводить виїмку відповідної кореспонденції або
обмежується зняттям копій з відповідних відправлень. При
відсутності документів чи предметів, що мають доказове значення,
слідчий дає вказівку про вручення оглянутої кореспонденції або про
її затримання до визначеного ним терміну.
Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затримання
кореспонденції слідчий складає протокол. У протоколі повинно бути
вказано, які саме відправлення були оглянуті, що з них вилучено і
що повинно бути доставлено адресату або тимчасово затримано, з
яких відправлень знято копії.
Дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку, у
необхідних випадках проводиться з участю спеціаліста. Слідчий
прослуховує чи іншим відповідним способом вивчає зміст знятої
інформації, про що складає протокол. При виявленні в інформації
даних, що мають доказове значення, в протоколі відтворюється
відповідна частина запису, після чого слідчий своєю постановою
визнає носій знятої інформації доказом і приєднує його до справи";
"Стаття 249-1. Повернення справи прокурору
Суддя своєю постановою повертає справу прокурору у разі, якщо
прокурором були суттєво порушені вимоги статей 228-232 цього
Кодексу, для усунення виявлених порушень.
Постанова про повернення справи прокурору оскарженню не
підлягає, на неї може бути внесення подання прокурором";
"Стаття 301-1. Перехід до судових дебатів після допиту

підсудного
У разі, коли відповідно до частини 3 статті 299 цього Кодексу
суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом
підсудного, він після допиту останнього виконує вимоги статті 370
цього Кодексу і переходить до судових дебатів";
"Стаття 315-1. Судові доручення
З метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у
ході судового слідства, суд мотивованою ухвалою, а суддя -
постановою вправі доручити органу, який проводив розслідування,
виконати певні слідчі дії. В ухвалі (постанові) зазначається, для
з'ясування яких обставин і які саме слідчі дії необхідно провести,
та встановлюється строк виконання доручення.
Особа, яка виконує доручення, проводить відповідну слідчу дію
з додержанням вимог, передбачених главами 11-18 цього Кодексу.
Протокол слідчої дії та інші здобуті докази передаються суду, який
дав доручення.
Протокол слідчої дії та інші докази, що надійшли від органу,
який виконував доручення, досліджуються в судовому засіданні і
приєднуються до справи".
2. Розділ IV викласти у такій редакції:
"Розділ IV

ПРОВАДЖЕННЯ ПО ПЕРЕВІРЦІ ВИРОКІВ,

ПОСТАНОВ І УХВАЛ СУДУ
Глава 29

ПОДАЧА АПЕЛЯЦІЙ
Стаття 347. Судові рішення, на які може бути подана апеляція
Апеляція може бути подана:
1) на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені
місцевими судами;
2) на постанови про застосування чи незастосування примусових
заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими
судами.
Апеляція також може бути подана:
1) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про
закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування;
2) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом;
3) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених
цим Кодексом.
Стаття 348. Особи, які мають право подати апеляцію
Апеляцію мають право подати:
1) засуджений, його законний представник і захисник - у
частині, що стосується інтересів засудженого;
2) виправданий, його законний представник і захисник - у
частині мотивів і підстав виправдання;
3) законний представник, захисник неповнолітнього та сам
неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного
характеру, - у частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
4) законний представник та захисник особи, щодо якої
вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного
характеру;
5) обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний
представник і захисник - у частині мотивів і підстав закриття
справи;
6) обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове
розслідування;
7) цивільний відповідач або його представник - в частині, що
стосується вирішення позову;
8) прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої
інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний
висновок, - у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції;
9) потерпілий і його представник - у частині, що стосується
інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді
першої інстанції;
10) цивільний позивач або його представник - у частині, що
стосується вирішення позову;
11) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду;
12) інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
Стаття 349. Порядок і строки апеляційного оскарження
Апеляція, за винятком випадків, передбачених частиною п'ятою
цієї статті, подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи
постанову. До апеляції прокурора і захисника додається стільки її
копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду,
інтересів яких стосується апеляція.
Якщо апеляція подана у встановлені частиною третьою цієї
статті строки безпосередньо до суду апеляційної інстанції, він
надсилає її до суду першої інстанції для виконання вимог,
передбачених статтями 350 і 351 цього Кодексу.
Апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції,
якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протягом
п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який
перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому
копії вироку.
Протягом строку, встановленого для подання апеляції, справа
ніким не може бути витребувана із суду. Протягом цього строку суд
зобов'язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість
ознайомитися з матеріалами справи.
Апеляція на ухвалу чи постанову судді, винесену в порядку,
передбаченому статтями 52-5, 165-2, 165-3, 177, 205 цього Кодексу,
подається безпосередньо до апеляційного суду у строки, встановлені
у цих статтях, і розглядається за правилами, встановленими статтею
382 цього Кодексу.
Стаття 350. Зміст апеляції
В апеляції зазначаються:
1) назва суду, якому адресується апеляція;
2) особа, яка подає апеляцію;
3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і
назва суду, який їх постановив;
4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку,
ухвали, постанови та доводи на її обгрунтування;
5) прохання особи, яка подає апеляцію;
6) перелік документів, які додаються до апеляції.
При обгрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни
чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити
посилання на відповідні аркуші справи.
Стаття 351. Повідомлення про апеляцію
Про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає
прокурора, інших зазначених у статті 348 цього Кодексу осіб,
інтересів яких стосується апеляція, направленням відповідних
повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв суду.
Протягом п'яти діб з часу поміщення оголошення зазначені особи
мають право одержати в суді копію апеляції або ознайомитися з нею
в суді. Одночасно з врученням копії або з ознайомленням з
апеляцією їм роз'яснюється право протягом п'яти діб з цього часу
подати свої заперечення на апеляцію.
Засудженому, що утримується під вартою, повідомлення про
надходження апеляції та її копія вручаються через начальника
відповідної установи. Одночасно йому роз'яснюється право протягом
п'яти діб з часу вручення цих документів подати свої заперечення
на апеляцію.
Заперечення на апеляцію додаються до справи або передаються
безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Стаття 352. Залишення апеляції без руху і розгляду
У разі невиконання особою, яка подала апеляцію, вимог,
передбачених статтею 350 цього Кодексу, головуючий своєю
постановою залишає апеляцію без руху та повідомляє про
необхідність виконання зазначених вимог закону протягом семи діб з
моменту одержання повідомлення. Постанова оскарженню не підлягає.
Якщо у визначений строк ці вимоги не будуть виконані, то
апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає
розгляду. Постанову може бути оскаржено до суду апеляційної
інстанції, який має право своєю ухвалою визнати апеляцію такою, що
підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо
виконання ним вимог статті 351 цього Кодексу.
Стаття 353. Наслідки порушення строку на апеляційне

оскарження та порядок його відновлення
У разі подання апеляції з пропуском встановленого статтею 349
цього Кодексу строку і при відсутності клопотання про його
відновлення апеляція постановою головуючого визнається такою, що
не підлягає розгляду.
У разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних
причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявити
клопотання перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу,
постанову, про відновлення пропущеного строку.
Питання про відновлення строку вирішується в судовому
засіданні судом, який розглядав справу. Про день і час розгляду
клопотання своєчасно повідомляються сторони, неявка яких в судове
засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
За результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу,
постанову, якою відновляє пропущений строк або відмовляє у його
відновленні і визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду.
Постанова судді чи ухвала суду, винесена відповідно до
частини першої чи частини четвертої цієї статті, може бути
оскаржена до суду апеляційної інстанції, який має право своєю
ухвалою відновити пропущений строк, визнати апеляцію такою, що
підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо
виконання ним вимог статті 351 цього Кодексу.
Стаття 354. Наслідки подання апеляції
Подання апеляції на вирок, ухвалу чи постанову суду зупиняє
набрання ними законної сили та їх виконання, за винятком
передбачених у цьому Кодексі випадків.
Після виконання вимог, передбачених статтею 351 цього
Кодексу, суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову,
протягом семи діб передає справу разом з поданою апеляцією і
запереченнями на неї до апеляційного суду і визначає дату розгляду
ним справи. Справа призначається до розгляду не пізніше трьох
місяців з дня направлення її до апеляційного суду. Справа повинна
надійти до апеляційного суду не пізніш як за один місяць до
визначеної судом першої інстанції дати розгляду.
Про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд
першої інстанції оповіщає заінтересованих осіб направленням
відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці
об'яв суду. Засудженому, що утримується під вартою, про
призначення справи до апеляційного розгляду повідомляється через
начальника відповідної установи.
Якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища
засудженого чи виправданого, суд першої інстанції одночасно
викликає до суду апеляційної інстанції цих осіб, їх законних
представників, а також захисників, якщо їх участь у справі
відповідно до вимог статті 45 цього Кодексу є обов'язковою.
Стаття 355. Доповнення, зміна і відкликання апеляції
До початку розгляду справи в апеляційному суді особа, яка
подала апеляцію, має право доповнити, змінити або відкликати її, а
також подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника судового
розгляду.
Внесення до апеляції змін, які тягнуть за собою погіршення
становища засудженого або виправданого за межами строків на
апеляційне оскарження не допускається.
Захисник засудженого чи виправданого може відкликати свою
апеляцію тільки за згодою підзахисного і його законного
представника. Захисник, який вступив до справи в апеляційному
провадженні, може змінити чи доповнити апеляцію захисника, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, лише за
згодою засудженого чи виправданого та їх законних представників.
Засуджений або виправданий вправі відкликати свою апеляцію, а
також апеляцію свого захисника, крім випадків, передбачених
частиною першою статті 45 цього Кодексу.
Апеляція представника потерпілого може бути відкликана ним
лише за згодою потерпілого, а також самим потерпілим.
Глава 30

РОЗГЛЯД СПРАВИ ЗА АПЕЛЯЦІЄЮ
Стаття 356. Суди, які розглядають справи в апеляційному

порядку
Апеляції розглядаються апеляційними судами:
1) Верховним Судом Автономної Республіки Крим, обласними,
Київським і Севастопольським міськими судами - на судові рішення
районних (міських) судів та міжрайонних (окружних) судів;
2) Військовими судами регіонів і Військово-Морських Сил - на
судові рішення військових судів гарнізонів.
Стаття 357. Попередній розгляд справи апеляційним судом
Апеляційний суд у разі необхідності може провести попередній
розгляд справи.
Попередній розгляд справи здійснюється в судовому засіданні
суддею одноособово з обов'язковою участю прокурора. На судове
засідання можуть бути викликані інші учасники судового розгляду,
однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Попередній розгляд справи починається з доповіді судді, який
повідомляє про підстави, з яких справу було внесено на попередній
розгляд. Прокурор, інші учасники судового розгляду висловлюють
свої думки щодо питань, винесених на розгляд. Постанова судді
виноситься в нарадчій кімнаті.
При попередньому розгляді справи апеляційний суд може
прийняти одне з таких рішень:
1) про питання, пов'язані з підготовкою справи до
апеляційного розгляду;
2) про відмову в прийнятті апеляції до свого розгляду;
3) про зупинення провадження в справі;
4) про повернення справи суду першої інстанції.
При попередньому розгляді справи при необхідності ведеться
протокол.
Стаття 358. Вирішення питань, пов'язаних з підготовкою

справи до апеляційного розгляду
При попередньому розгляді справи апеляційний суд може
розглянути такі питання, пов'язані з підготовкою справи до
апеляційного розгляду:
1) про необхідність проведення судового слідства та його
обсяг;
2) про витребування у необхідних випадках додаткових доказів;
3) про список осіб, які підлягають виклику в судове
засідання;
4) про доручення суду першої інстанції;
5) про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу;
6) про виклик у необхідних випадках перекладача;
7) про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому
засіданні;
8) про день і місце розгляду справи;
9) всі інші питання, які стосуються підготовчих дій до
розгляду справи.
Засуджений чи виправданий, їх законні представники підлягають
обов'язковому виклику в апеляційний суд, якщо в апеляції ставиться
питання про погіршення їх становища або суд визнає необхідним
провести судове слідство. У цих випадках викликаються і їх
захисники, якщо їх участь у справі відповідно до вимог статті 45
цього Кодексу є обов'язковою. Засуджений, що утримується під
вартою, підлягає обов'язковому виклику в апеляційний суд також у
випадках, коли про це надійшло його клопотання.
Суд може визнати необхідним проведення судового слідства в
повному обсязі чи частково, коли є підстави вважати, що судове
слідство судом першої інстанції було проведено неповно чи
однобічно.
Апеляційний суд з метою усунення неповноти чи однобічності
судового слідства в суді першої інстанції вправі дати цьому суду
доручення про виконання окремих процесуальних дій. На виконання
цього доручення суд першої інстанції проводить відповідну дію з
додержанням вимог, передбачених главою 26 цього Кодексу. Протокол
судового засідання передається до апеляційного суду, який дав
доручення, і приєднується до справи.
Стаття 359. Інші рішення апеляційного суду, які можуть

бути прийняті при попередньому розгляді справи
Апеляційний суд відмовляє в прийнятті апеляції до свого
розгляду, якщо апеляція подана особою, яка не має на це права.
Справа повертається суду першої інстанції у випадках, якщо:
1) протокол судового засідання не підписаний головуючим чи
секретарем судового засідання - для виконання вимог, передбачених
частиною другою статті 87 цього Кодексу;
2) суд першої інстанції не розглянув зауваження на протокол
судового засідання чи не надав передбачену статтею 349 цього
Кодексу можливість ознайомлення з матеріалами справи - для
виконання вимог, передбачених статтями 88 і 349 цього Кодексу;
3) засудженому, виправданому не було вручено копію вироку -
для виконання вимог, передбачених статтею 344 цього Кодексу;
4) суд першої інстанції прийняв апеляцію, яка не відповідає
вимогам частини першої статті 350, статей 351 чи 352 цього
Кодексу, - для виконання вимог, передбачених статтями 353 чи 354
цього Кодексу;
5) судом першої інстанції не виконано вимог, передбачених
статтею 353 цього Кодексу, - для виконання цих вимог.
У разі захворювання підсудного, участь якого при апеляційному
розгляді справи визнано обов'язковою, апеляційний суд зупиняє
апеляційний розгляд справи.
У разі відмови апелянта від своїх апеляційних вимог і
відсутності апеляцій інших учасників процесу, апеляційний суд
виносить ухвалу про закриття апеляційного розгляду справи.
Стаття 360. Строки розгляду справи в апеляційному суді
Апеляційний суд повинен розглянути справу у день, визначений
судом першої інстанції.
Не пізніш як за три дні апеляційний суд оповіщає
заінтересованих осіб шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв
суду про час і місце розгляду справи.
Засудженому, який утримується під вартою, про день розгляду
справи повідомляється через начальника відповідної установи.
У випадках, коли при попередньому або апеляційному розгляді
справи апеляційний суд визнав необхідним провести судове слідство,
витребувати додаткові докази, викликати в судове засідання певних
осіб, зробити доручення суду першої інстанції, а також у разі
особливої складності справи, він може перенести розгляд справи не
більш, як на тридцять діб.
Стаття 361. Виклик до суду апеляційної інстанції
Виклик осіб до суду апеляційної інстанції здійснюється в
порядку, передбаченому статтею 254 цього Кодексу.
Стаття 362. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Виконавши підготовчі дії, зазначені в статтях 283-287, 293
цього Кодексу, головуючий роз'яснює учасникам судового розгляду їх
права, а також право давати пояснення з приводу поданих апеляцій
та виступати в судових дебатах, а особам, які подали апеляції, -
право підтримувати апеляції або відмовитись від них. Клопотання
учасників судового розгляду повинні стосуватися частини вироку,
яка оскаржена в апеляційному порядку, і вирішуються судом за
правилами статті 296 цього Кодексу.
Після цього головуючий чи один із суддів доповідає суть
вироку чи постанови, повідомляє ким і в якому обсязі вони були
оскаржені, викладає основні доводи апеляцій і заперечень інших
учасників процесу, якщо вони були подані. Головуючий з'ясовує, чи
підтримують свої апеляції особи, які їх подали.
Неявка учасників процесу на засідання суду апеляційної
інстанції не є перешкодою для розгляду справи, якщо інше не
передбачено цим Кодексом або рішенням апеляційного суду.
Якщо суд апеляційної інстанції не проводив судового слідства,
після виконання дій, зазначених у частині другій цієї статті,
головуючий ознайомлює учасників судового розгляду з додатковими
матеріалами, якщо вони були подані, матеріалами, що надійшли з
суду першої інстанції на виконання доручень, вислуховує їх
пояснення з приводу поданих апеляцій в порядку, передбаченому
статтею 318 цього Кодексу, і переходить до судових дебатів.
Судове слідство в апеляційному суді провадиться за правилами
глави 26 цього Кодексу лише щодо тієї частини вироку, законність і
обгрунтованість якої оспорюється в апеляції.
Судові дебати в суді апеляційної інстанції проводяться у
відповідності з вимогами статті 318 цього Кодексу і полягають у
промовах учасників судового розгляду стосовно тієї частини вироку,
яка оскаржена. Першими виступають особи, які подали апеляції.
Прокурор, якщо він підтримує апеляцію, подану ним чи іншим
прокурором, виступає першим, а в інших випадках - останнім.
Перед видаленням суду до нарадчої кімнати для постановлення
рішення щодо законності і обгрунтованості вироку суду першої
інстанції підсудному, якщо він брав участь в апеляційному розгляді
справи, надається останнє слово.
Нарада суддів апеляційного суду провадиться з додержанням
вимог, передбачених статтями 322 і 325 цього Кодексу.
Протокол судового засідання та фіксація технічними засобами
перебігу судового процесу в апеляційному суді ведуться у випадку
проведення ним судового слідства.
Стаття 363. Відновлення судового слідства
Якщо під час судових дебатів, виголошення останнього слова
засудженим або виправданим чи при постановленні рішення
апеляційним судом виникне необхідність дослідження нових обставин
справи або доказів, що їх підтверджують чи спростовують, і якщо ці
обставини і докази стосуються оскарженої частини вироку суду
першої інстанції, апеляційний суд ухвалою відновлює судове
слідство з додержанням вимог, передбачених статтею 326 цього
Кодексу.
Стаття 364. Закриття апеляційного провадження
У разі відмови особи, яка подала апеляцію, від своїх вимог і
при відсутності апеляцій інших учасників судового розгляду,
апеляційний суд виносить ухвалу про закриття апеляційного
провадження.
Стаття 365. Обсяг перевірки справи апеляційним судом
Вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції
перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Висновки суду
першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не
оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог частини першої
статті 299 і статті 301-1 цього Кодексу докази не досліджувалися,
не перевіряються.
Якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на
користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд
зобов'язаний прийняти таке рішення.
Стаття 366. Результати розгляду справи в апеляційному суді
У результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у
частині першій статті 347 цього Кодексу, апеляційний суд:
1) виносить ухвалу про залишення вироку чи постанови без
зміни, а апеляції - без задоволення; скасування вироку чи
постанови і повернення справи прокуророві на додаткове
розслідування або на новий судовий розгляд в суд першої інстанції;
скасування вироку чи постанови і закриття справи; зміну вироку чи
постанови;
2) постановляє свій вирок, скасовуючи повністю чи частково
вирок суду першої інстанції;
3) постановляє свою постанову, скасовуючи повністю чи
частково постанову суду першої інстанції.
У результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у
частині другій статті 347 цього Кодексу, апеляційний суд:
1) виносить ухвалу про залишення ухвали чи постанови без
зміни, а апеляції - без задоволення; скасування ухвали чи
постанови і повернення її на новий судовий розгляд в суд першої
інстанції, а у випадку скасування ухвали чи постанови про закриття
справи і повернення її на додаткове розслідування; скасування
окремої ухвали чи постанови; зміну ухвали чи постанови;
2) постановляє свою ухвалу, скасовуючи повністю чи частково
ухвалу чи постанову суду першої інстанції.
Стаття 367. Підстави для скасування або зміни вироку

чи постанови
Підставами для скасування або зміни судових рішень,
зазначених у частині першій статті 347 цього Кодексу, при розгляді
справи в апеляційному суді є:
1) однобічність або неповнота дізнання, попереднього чи
судового слідства;
2) невідповідність висновків суду, викладених у вироку
(постанові), фактичним обставинам справи;
3) істотне порушення кримінально-процесуального закону;
4) неправильне застосування кримінального закону;
5) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та
особі засудженого.
Апеляційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок
лише з мотивів істотного порушення прав підсудного. Апеляційний
суд не вправі скасувати постанову про незастосування примусових
заходів виховного або медичного характеру лише з мотивів істотного
порушення прав особи, стосовно якої ставилося питання про
застосування цих засобів.
Стаття 368. Однобічність або неповнота дізнання,

попереднього чи судового слідства
Однобічним або неповним визнається дізнання, попереднє чи
судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися
недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне
значення для правильного вирішення справи.
Дізнання, попереднє чи судове слідство в усякому разі
визнається однобічним і неповним:
1) коли не були допитані певні особи, не були витребувані і
досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи
спростування обставин, які мають істотне значення для правильного
вирішення справи;
2) коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі
суду, який повернув справу на додаткове розслідування або на новий
судовий розгляд, за винятком випадків, коли дослідити їх було
неможливо;
3) коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини
випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в
апеляційному суді;
4) коли не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про
особу засудженого чи виправданого.
Стаття 369. Невідповідність висновків суду першої інстанції

фактичним обставинам справи
Вирок чи постанова вважаються такими, що не відповідають
фактичним обставинам справи:
1) коли висновки суду не підтверджуються доказами,
дослідженими в судовому засіданні;
2) коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно
вплинути на його висновки;
3) коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне
значення для висновків суду, у вироку (постанові) не зазначено,
чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
4) коли висновки суду, викладені у вироку (постанові),
містять істотні суперечності.
Вирок чи постанова із зазначених підстав підлягають
скасуванню чи зміні лише тоді, коли невідповідність висновків суду
фактичним обставинам справи могла вплинути на вирішення питання
про винуватість засудженого або невинуватість виправданого, на
правильність застосування кримінального закону, на визначення міри
покарання або застосування примусових заходів виховного чи
медичного характеру.
Стаття 370. Істотні порушення вимог

кримінально-процесуального закону
Істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є
такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли
перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити
законний, обгрунтований і справедливий вирок чи постанову.
Вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо:
1) за наявності підстав для закриття справи її не було
закрито;
2) вирок винесено незаконним складом суду;
3) порушено право обвинуваченого на захист;
4) порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою
чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача;
5) розслідування справи провадила особа, яка підлягала
відводу;
6) справу розглянуто у відсутності підсудного, за винятком
випадку, передбаченого частиною другою статті 262 цього Кодексу;
7) порушено правила підсудності;
8) порушено таємницю наради суддів;
9) вирок (постанову) не підписано будь-ким із суддів;
10) у справі відсутній протокол судового засідання або
перебіг судового процесу у передбачених цим Кодексом випадках не
фіксувався технічними засобами;
11) порушено вимоги статей цього Кодексу про обов'язковість
пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для
ознайомлення;
12) обвинувальний висновок не затверджений прокурором чи він
не був вручений обвинуваченому;
13) порушено вимоги статей цього Кодексу, які встановлюють
незмінність складу суду, надання підсудному права виступити в
дебатах і з останнім словом.
Стаття 371. Неправильне застосування кримінального закону
Неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за
собою скасування або зміну вироку (постанови), є:
1) незастосування судом кримінального закону, який підлягає
застосуванню;
2) застосування кримінального закону, який не підлягає
застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному
змісту.
Стаття 372. Невідповідність призначеного судом покарання

тяжкості злочину та особі засудженого
Невідповідним тяжкості злочину та особі засудженого
визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі,
встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за
своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок
м'якості, так і суворості.
Стаття 373. Зміна вироку (постанови) апеляційним судом
Апеляційний суд змінює вирок у випадках:
1) пом'якшення призначеного покарання, коли визнає, що
покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та
особі засудженого;
2) зміни кваліфікації злочину і застосування кримінального
закону про менш тяжкий злочин;
3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення
цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і
кваліфікацію злочину;
4) в інших випадках, коли зміна вироку не погіршує становища
засудженого.
Апеляційний суд змінює постанову про застосування примусових
заходів виховного чи медичного характеру у випадках:
1) зміни кваліфікації суспільно-небезпечного діяння і
застосування статті Кримінального кодексу, яка передбачає
відповідальність за менш тяжке діяння;
2) пом'якшення виду примусового заходу виховного чи медичного
характеру.
Стаття 374. Скасування вироку (постанови) з поверненням

справи прокурору, на додаткове розслідування

чи новий судовий розгляд
Апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повертає справу
на додаткове розслідування у випадках:
1) коли під час дізнання чи попереднього слідства були
допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону,
які виключали можливість постановлення вироку чи постанови;
2) якщо є підстави для застосування кримінального закону про
більш тяжкий злочин, обвинувачення у вчиненні якого засудженому не
пред'являлось, якщо з цих підстав була подана апеляція прокурора
чи потерпілого або його представника;
3) якщо є підстави для застосування кримінального закону,
який передбачає більш тяжке на відміну від встановленого досудовим
слідством суспільно-небезпечне діяння, у справах про застосування
примусових заходів медичного або виховного характеру;
4) якщо при апеляційному розгляді справи встановлено таку
однобічність або неповноту дізнання чи попереднього слідства, які
не можуть бути усунені в судовому засіданні.
Апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повертає справу
на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді
справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні
порушення кримінально-процесуального закону, які виключали
можливість постановлення вироку чи постанови, зокрема, порушення,
зазначені в пунктах 2, 3, 4, 6-10, 13 частини другої статті 370
цього Кодексу.
Скасовуючи вирок (постанову), апеляційний суд не має права
вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність
обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги
одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того
чи іншого кримінального закону та покарання.
Апеляційний суд вправі скасувати вирок (постанову) і
повернути справу на додаткове розслідування чи новий судовий
розгляд у частині обвинувачення, залишивши в решті судове рішення
без зміни, за умови, що це обвинувачення мало самостійну
кримінально-правову кваліфікацію і може бути розглянуто в окремому
провадженні.
У разі скасування вироку (постанови) внаслідок порушень,
допущених при розгляді справи в суді, справа направляється для
нового розгляду до суду, який постановив вирок, але в іншому
складі суддів.
У разі скасування вироку (постанови) з поверненням справи на
додаткове розслідування, справа надсилається прокурору через суд,
який постановив вирок (постанову).
Вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку,
є обов'язковими для органів дізнання і попереднього слідства при
додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному
розгляді справи.
Стаття 375. Розгляд справи судом першої інстанції після

скасування вироку (постанови)
Після скасування вироку (постанови) апеляційним судом суд
першої інстанції розглядає справу у відповідності з вимогами глав
25-28 цього Кодексу.
При новому розгляді справи судом першої інстанції
застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання
допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за
апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв'язку
з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або
коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш
суворе покарання, а також, коли при додатковому розслідуванні
справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий
злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.
При новому розгляді справи про застосування примусових
заходів виховного або медичного характеру кваліфікація
суспільно-небезпечного діяння як більш тяжкого допускається за
умови, якщо з цієї підстави було подано апеляцію прокурором чи
потерпілим або його представником.
Стаття 376. Закриття справи апеляційним судом
Апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями
6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10 цього Кодексу, скасовує обвинувальний
вирок чи постанову і закриває справу.
Стаття 377. Зміст ухвали апеляційного суду
Ухвала апеляційного суду складається із вступної,
описово-мотивувальної і резолютивної частин, у яких має бути
зазначено:
1) місце і час постановлення ухвали;
2) назва і склад суду, що постановив ухвалу;
3) особи, які брали участь у розгляді справи в засіданні
апеляційної інстанції;
4) зміст вироку (постанови);
5) особа, яка подала апеляцію;
6) суть апеляції;
7) короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у
засіданні;
8) аналіз доказів, досліджених під час повного або часткового
судового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні
мотиви прийнятого рішення;
9) результати розгляду справи.
При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного
суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано
необгрунтованою.
При скасуванні або зміні вироку (постанови) в ухвалі повинно
бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме
полягають ці порушення або необгрунтованість вироку (постанови).
Повертаючи справу на додаткове розслідування або на новий
судовий розгляд, апеляційний суд повинен зазначити в ухвалі
обставини, які належить з'ясувати. Одночасно суд може вказати, які
слідчі дії для з'ясування цих обставин необхідно виконати.
Стаття 378. Вирок (постанова) апеляційного суду
Апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і
постановляє свій вирок у випадках:
1) необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин
чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було
пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні
злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в
суді першої інстанції;
2) необхідності застосування більш суворого покарання;
3) скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду
першої інстанції;
4) неправильного звільнення засудженого від відбуття
покарання.
Скасування вироку суду першої інстанції і постановлення
вироку апеляційним судом у випадках, передбачених частиною першою
цієї статті, допускається лише за умови, що в апеляції прокурора,
потерпілого чи його представника ставилось питання про скасування
вироку саме з цих підстав.
Вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам,
зазначеним у статтях 332-335 цього Кодексу. Крім того, у вироку
апеляційного суду зазначається зміст вироку суду першої інстанції,
суть апеляції, мотиви прийнятого рішення.
Апеляційний суд скасовує постанову про застосування
примусових заходів виховного чи медичного характеру і постановляє
свою постанову у випадках:
1) необхідності кваліфікації суспільно-небезпечного діяння як
більш тяжкого, якщо таке було зазначено у постанові слідчого про
закриття справи і застосування примусових заходів виховного
характеру або про направлення справи до суду для вирішення питання
про застосування примусових заходів медичного характеру;
2) застосування більш суворого виду примусових заходів
виховного чи медичного характеру;
3) скасування необгрунтованої постанови суду про закриття
справи щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони
не вчинили суспільно-небезпечне діяння.
Скасування постанови суду першої інстанції і винесення
постанови апеляційним судом з цих підстав допускається, якщо з цих
же підстав було подано апеляцію прокурором чи потерпілим або його
представником.
Постанова апеляційного суду про застосування примусових
заходів виховного чи медичного характеру повинна відповідати
вимогам статей 420, 448 цього Кодексу. Крім того, у постанові
апеляційного суду зазначається зміст постанови суду першої
інстанції, суть апеляції, мотиви прийнятого рішення.
Стаття 379. Складання ухвали, постанови, вироку, оголошення

ухвали (постанови) і проголошення вироку

апеляційного суду
Ухвала апеляційного суду складається одним із суддів. Після
складання ухвали і підписання її всіма суддями суд повертається до
залу судового засідання, де ухвалу оголошує один із суддів.
Якщо складання ухвали вимагає значного часу, суд має право
обмежитись складанням і оголошенням лише резолютивної її частини,
яку підписують всі судді. Повний текст ухвали повинен бути
складений не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної
частини і оголошений учасникам судового розгляду. Про час
оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено у раніше
складеній її резолютивній частині.
Вирок і постанова апеляційного суду складаються і
підписуються з додержанням вимог, передбачених статтями 332 і 339
цього Кодексу. Вирок проголошується, а постанова оголошується за
правилами статті 341 цього Кодексу.
Суддя апеляційного суду, залишившись при постановленні
вироку, винесенні ухвали чи постанови при окремій думці, має право
викласти її письмово в нарадчій кімнаті. Цей документ не підлягає
оголошенню, але приєднується до справи.
Стаття 380. Окрема ухвала апеляційного суду
Апеляційний суд за наявності підстав, передбачених статтею
23-2 цього Кодексу, виносить окрему ухвалу. Крім того, він може
окремою ухвалою звернути увагу відповідних посадових осіб на факти
порушення закону при розслідуванні і розгляді справи судом першої
інстанції.
Стаття 381. Звернення до виконання ухвали, вироку, постанови

апеляційного суду
Для виконання ухвали апеляційного суду справа надсилається до
суду першої інстанції не пізніше трьох діб після її розгляду, а у
випадках, передбачених частиною другою статті 379 цього Кодексу, -
після складання і оголошення повного тексту ухвали. Для виконання
вироку чи постанови апеляційного суду, якщо вони не були оскаржені
до суду касаційної інстанції, справа надсилається до суду першої
інстанції не пізніше трьох діб після набрання вироком, постановою
законної сили.
Якщо на підставі рішення апеляційного суду засуджений
підлягає звільненню з-під варти, суд звільняє його з-під варти в
залі судового засідання. У випадку прийняття такого рішення у
відсутності засудженого копія рішення надсилається протягом доби
адміністрації місця попереднього ув'язнення для виконання.
Адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана протягом
доби з дня одержання копії рішення повідомити суд першої інстанції
про звільнення ув'язненого з-під варти.
Суд першої інстанції зобов'язаний перевірити виконання
рішення про звільнення ув'язненого з-під варти.
Стаття 382. Порядок перевірки ухвал суду і постанов судді
Апеляційна перевірка судових рішень, зазначених у частині
другій статті 347 цього Кодексу, здійснюється з додержанням вимог
цієї глави. При перевірці цих рішень судове слідство не
провадиться. Апеляції на постанови судді, винесені в порядку,
передбаченому статтями 52-5, 165-2, 165-3, 177, 205 цього Кодексу,
розглядаються не пізніше, як через три доби після їх надходження
до апеляційного суду. Для розгляду цих апеляцій відповідні
матеріали невідкладно витребовуються апеляційним судом.
Апеляційна інстанція не вправі постановити свій вирок,
скасувавши ухвалу (постанову) суду першої інстанції про закриття
справи або направлення справи на додаткове розслідування.

Глава 31

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 383. Судові рішення, які можуть бути перевірені в

касаційному порядку
У касаційному порядку можуть бути перевірені:
1) вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені
ним як судом першої інстанції;
2) вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в
апеляційному порядку.
У касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки
районного (міського), міжрайонного (окружного) судів, військових
судів гарнізонів, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих
вироків.
Стаття 384. Особи, які мають право на касаційне оскарження

або внесення касаційного подання
Касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині
першій статті 383 цього Кодексу, мають право подати особи, коло
яких визначено у статті 348 цього Кодексу.
Касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині
другій статті 383 цього Кодексу, мають право подати:
1) засуджений, його законний представник і захисник - у
частині, що стосується інтересів засудженого;
2) виправданий, його законний представник і захисник - у
частині мотивів і підстав виправдання;
3) позивач, відповідач або їх представники - у частині, що
стосується вирішення позову;
Касаційне подання на судові рішення, зазначені у частині
першій статті 383 цього Кодексу, має право подати прокурор, який
брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної
інстанції, чи прокурор, який затвердив обвинувальний висновок.
Касаційне подання на судові рішення, зазначені у частині
другій статті 383 цього Кодексу, має право подати прокурор, який
брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної
інстанції, а також Генеральний прокурор України та його
заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області,
міст Києва і Севастополя, прирівнені до них прокурори та їх
заступники в межах їх повноважень - незалежно від їх участі в
розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції.
Особам, які вправі подати касаційну скаргу, касаційне
подання, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами
справи для вирішення питання про внесення касаційної скарги чи
подання.
Стаття 385. Суди, які розглядають справи в касаційному

порядку
Касаційні скарги і подання розглядаються:
1) колегією суддів палати Верховного Суду України з
кримінальних справ - на судові рішення, постановлені Верховним
судом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і
Севастопольським міськими судами, вироки районних (міських) та
міжрайонних (окружних) судів;
2) колегією суддів військової палати Верховного Суду України
- на судові рішення, постановлені військовими судами регіонів і
Військово-Морських Сил, вироки військових судів гарнізонів.
Стаття 386. Строки касаційного оскарження і внесення

касаційного подання
Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у
частині першій статті 383 цього Кодексу, можуть бути подані
протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення
ухвали або постанови, які оскаржуються, а засудженим, який
перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому
копії вироку чи постанови.
Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у
частині другій статті 383 цього Кодексу, можуть бути подані
протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили.
Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження,
справа ніким не може бути витребувана із суду, який виконує судове
рішення, за винятком суду касаційної інстанції.
У разі подачі скарги чи подання з пропуском встановленого
частинами першою і другою цієї статті строку і при відсутності
клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді
визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути
відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 цього
Кодексу.
Стаття 387. Порядок касаційного оскарження і внесення

касаційного подання
Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у
частині першій статті 383 цього Кодексу, подаються через суд, який
постановив вирок чи виніс ухвалу або постанову, а на інші рішення
- безпосередньо до касаційного суду. До скарги, подання додається
стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам
судового розгляду, інтересів яких вона стосується. Цей обов'язок
не поширюється на засудженого, який перебуває під вартою.
Зміст касаційних скарг і подання повинні відповідати вимогам,
зазначеним у статті 350 цього Кодексу.
Повідомлення про надходження касаційних скарг і подання на
судові рішення, зазначені у частині першій статті 383 цього
Кодексу, здійснюється судом, який постановив оскаржуване рішення,
з додержанням вимог статті 351 цього Кодексу.
Стаття 388. Рух справи в касаційній інстанції
Справа з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення,
зазначені у частині першій статті 383 цього Кодексу, передається
до касаційного розгляду після надходження її до суду.
Касаційні скарги, подання на судові рішення, зазначені у
частині другій статті 383 цього Кодексу, передаються судді
касаційного суду, який протягом 15 діб з часу їх надходження
вирішує питання про витребування справи. Справа не витребовується,
якщо скарга, подання відповідно до вимог статті 350, частини
другої статті 383, статті 384, частини другої статті 386, частини
першої статті 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду
суду касаційної інстанції. Про прийняте рішення суддя виносить
постанову, копія якої надсилається прокуророві чи особі, яка
подала скаргу. Постанова оскарженню не підлягає. Відмова у
витребуванні справи не перешкоджає витребуванню справи при
повторному надходженні подання чи скарги за умови усунення
зазначених в ухвалі суду недоліків і якщо вони надійшли в межах
строку, визначеного статтею 386 цього Кодексу, або не пізніше
одного місяця з дня одержання копії ухвали про відмову у
витребуванні справи.
Одночасно з витребуванням справи за наявності для цього
підстав суддя може зупинити виконання судового рішення до розгляду
подання чи скарги в суді, за винятком тих рішень, що зазначені у
частині першій статті 383 цього Кодексу.
Стаття 389. Наслідки надходження касаційних скарг чи подання

і порядок призначення їх до касаційного розгляду
Подання касаційних скарг чи подання на судові рішення,
зазначені у частині першій статті 383 цього Кодексу, зупиняє
набрання ними законної сили.
Подання касаційних скарг чи подання на судові рішення,
зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, не зупиняє
набрання ними законної сили.
Після виконання вимог, передбачених статтею 351 цього
Кодексу, суд, який постановив судові рішення, зазначені у частині
першій статті 383 цього Кодексу, протягом семи діб передає справу
разом з поданою скаргою, поданням і запереченнями на неї до
касаційного суду і визначає дату розгляду справи, про що
повідомляє сторони у справі.
Касаційну скаргу, подання на судові рішення, зазначені у
частині другій статті 383 цього Кодексу, до розгляду призначає
касаційний суд, про що повідомляє прокуророві, а також особам,
зазначеним у статті 384 цього Кодексу, роз'яснює їм, що вони
вправі подати заперечення на подання чи скаргу або ж подати власні
подання, скарги про перегляд справи у касаційному порядку.
Стаття 390. Доповнення, зміна і відкликання касаційних скарг

і подання
До початку розгляду справи в касаційному суді особа, що
подала скаргу, прокурор, який вніс подання, та особи, зазначені у
частині четвертій статті 384 цього Кодексу, - щодо подання
прокурора в межах його позицій, мають право доповнити, змінити або
відкликати їх, а також подати свої заперечення на скаргу, подання
іншого учасника судового розгляду, додержуючись при цьому вимог
статті 355 цього Кодексу.
Стаття 391. Особи, які беруть участь у розгляді справи в

касаційному порядку
У засіданні суду касаційної інстанції, яке проводиться за
участю прокурора, можуть брати участь особи, вказані у статті 384
цього Кодексу. У разі потреби суд має право запросити цих осіб для
дачі пояснень. Клопотання засудженого, який утримується під
вартою, про виклик його для дачі пояснень при касаційній перевірці
судових рішень, визначених у частині першій статті 383 цього
Кодексу, є обов'язковим для суду касаційної інстанції.
Учасники судового розгляду, що з'явилися у судове засідання,
мають право давати пояснення.
Стаття 392. Строки розгляду справи у касаційному суді
Касаційне подання, касаційна скарга на судові рішення,
зазначені у частині першій статті 383 цього Кодексу, призначаються
до касаційного розгляду не пізніше двох місяців з дня їх
направлення до касаційного суду, а подання чи скарга на судові
рішення, зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, - не
пізніше двох місяців з дня винесення ухвали про призначення справи
до касаційного розгляду.
Не пізніше як за три дні до розгляду справи в приміщенні
касаційного суду має бути вивішено оголошення про час і місце
розгляду справи. В необхідних випадках за ухвалою касаційного суду
розгляд справи може бути перенесено.
Про зміну дати розгляду справи суд касаційної інстанції
заздалегідь повідомляє осіб, які беруть участь у справі.
Стаття 393. Прийняття касаційним судом нових матеріалів
На ствердження або спростування доводів, викладених у скарзі
або поданні, особи, що їх подали, мають право подати до
касаційного суду документи, яких не було в справі. Нові матеріали
не можуть отримуватися шляхом проведення слідчих дій. Особа, яка
подала нові матеріали, повинна вказати, яким шляхом вони були
одержані та яке значення вони мають для вирішення справи.
Нові матеріали можуть бути витребувані також касаційним
судом.
Стаття 394. Розгляд справи касаційним судом
Справа з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення,
зазначені у частині першій статті 383 цього Кодексу, розглядається
з обов'язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у
статті 384 цього Кодексу.
Справа з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення,
зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, протягом
тридцяти діб після її находження розглядається касаційним судом у
складі трьох суддів з участю прокурора. Суд своєю ухвалою вирішує
питання про призначення справи до розгляду з обов'язковим
повідомленням осіб, зазначених у статті 384 цього Кодексу, або
відмовляє у задоволенні касаційної скарги, касаційного подання.
Справа, що призначена до розгляду з обов'язковим
повідомленням прокурора та осіб, зазначених у статті 384 цього
Кодексу, розглядається касаційним судом у складі трьох суддів за
участю прокурора з додержанням порядку, передбаченого частинами
першою, другою і третьою статті 362 цього Кодексу.
Нарада суддів касаційної інстанції провадиться з додержанням
вимог, передбачених статтями 322 і 325 цього Кодексу.
Стаття 395. Обсяг перевірки справи касаційним судом
Касаційний суд перевіряє законність та обгрунтованість
судового рішення за наявними в справі і додатково поданими
матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Суд
касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо
цим не погіршується становище засудженого чи виправданого.
Якщо задоволення скарги чи подання дає підстави для прийняття
рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги
або щодо яких не внесено подання, касаційний суд зобов'язаний
прийняти таке рішення.
Стаття 396. Результати розгляду справи судом касаційної

інстанції
У результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з
таких рішень:
1) залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні
скарги чи подання - без задоволення;
2) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на
нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд;
3) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу;
4) змінює вирок, постанову чи ухвалу.
У разі відкликання касаційних скарг чи подання касаційний суд
виносить ухвалу про закриття касаційного провадження, якщо іншими
учасниками судового розгляду рішення не було оскаржене в
касаційному порядку.
Стаття 397. Недопустимість погіршення становища засудженого

чи виправданого
Касаційний суд не вправі посилити покарання або застосувати
закон про більш тяжкий злочин.
Обвинувальний вирок, постановлений апеляційним чи місцевим
судом, ухвалу апеляційного суду щодо вироку місцевого суду може
бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про
більш тяжкий злочин або більш суворе покарання лише у разі, коли з
цих підстав вніс подання прокурор або подав скаргу потерпілий чи
його представник.
Виправдувальний вирок, постановлений апеляційним чи місцевим
судом, ухвалу апеляційного суду щодо вироку місцевого суду може
бути скасовано не інакше як за поданням прокурора, скаргою
потерпілого чи його представника, а також за скаргою виправданої
особи з мотивів виправдання.
Стаття 398. Підстави для скасування або зміни вироку, ухвали

чи постанови
Підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови
є:
1) істотне порушення кримінально-процесуального закону;
2) неправильне застосування кримінального закону;
3) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та
особі засудженого.
Вирок місцевого, апеляційного суду, постановлений ним як
судом першої інстанції, може бути скасований або змінений і в
зв'язку з однобічністю, неповнотою дізнання, попереднього чи
судового слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у
вироку, фактичним обставинам справи.
При вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1
цієї статті підстав суд касаційної інстанції керується статтями
368-372 цього Кодексу.
Касаційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок або
ухвалу, постанову про закриття справи лише з мотивів істотного
порушення прав обвинуваченого.
Стаття 399. Обов'язковість вказівок касаційної інстанції
Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є
обов'язковими для органів дізнання чи досудового слідства при
додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції
при повторному розгляді справи.
Стаття 400. Розгляд справи після скасування вироку, постанови

чи ухвали
Після скасування вироку, постанови чи ухвали справа підлягає
розгляду у відповідності з вимогами глав 23-30 цього Кодексу.
Посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий
злочин при новому розгляді справи судом першої інстанції або
апеляційним судом допускається тільки за умови, що вирок було
скасовано за м'якістю покарання або у зв'язку з необхідністю
застосування закону про більш тяжкий злочин за поданням прокурора
або за скаргою потерпілого чи його представника, а також коли при
новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений
вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг
обвинувачення.
Стаття 400-1. Закриття справи касаційним судом
Касаційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями
6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10 цього Кодексу, скасовує обвинувальний
вирок чи постанову і закриває справу.
Стаття 400-2. Ухвала касаційного суду
Ухвала касаційного суду складається і оголошується з
додержанням вимог, передбачених статтями 377, 379 цього Кодексу. У
випадках, передбачених статтею 232 цього Кодексу, одночасно з
постановленням ухвали касаційний суд може винести окрему ухвалу.
Стаття 400-3. Звернення ухвали до виконання
Для виконання ухвали касаційного суду справа надсилається до
суду першої інстанції не пізніше п'яти діб після її розгляду, а у
випадках, передбачених частиною другою статті 379 цього Кодексу, -
після складання і оголошення мотивованої ухвали.
Якщо на підставі касаційної ухвали засуджений підлягає
звільненню з-під варти, суд звільняє його з-під варти в залі
судового засідання. У випадку прийняття такого рішення у
відсутності засудженого, копія ухвали надсилається протягом доби
адміністрації місця попереднього ув'язнення для виконання.
Адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана протягом
доби з дня одержання копії ухвали повідомити касаційний суд та суд
першої інстанції про звільнення ув'язненого з-під варти.
Суд першої інстанції зобов'язаний перевірити виконання ухвали
про звільнення ув'язненого з-під варти.
Глава 32

ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ В ПОРЯДКУ

ВИКЛЮЧНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 400-4. Підстави для перегляду судових рішень в порядку

виключного провадження
Підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної
сили, в порядку виключного провадження є:
1) нововиявлені обставини;
2) неправильне застосування кримінального закону та істотне
порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно
вплинули на правильність судового рішення.
Перегляд судових рішень з підстав, передбачених у пункті 2
частини першої цієї статті, з метою застосувати закон про більш
тяжкий злочин, збільшити обсяг обвинувачення чи з інших підстав
погіршити становище засудженого, а також виправдувального вироку,
ухвали чи постанови про закриття справи не допускається.
Стаття 400-5. Нововиявлені обставини
Нововиявленими обставинами визнаються:
1) фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також
показань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, висновку
і пояснень судового експерта, на яких грунтується вирок;
2) зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів під
час провадження у справі;
3) всі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні
судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими
обставинами доводять неправильність засудження або виправдання
підсудного.
Фальсифікація доказів, завідомо неправильний переклад,
завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, завідомо
неправильний висновок і пояснення судового експерта, зловживання
прокурорів, дізнавачів, слідчих і суддів є підставами для
перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку
виключного провадження лише в тому разі, коли вони встановлені
вироком, що набрав законної сили, а при неможливості постановлення
вироку - матеріалами розслідування.
Стаття 400-6. Строки перегляду судових рішень в порядку

виключного провадження
Перегляд виправдувального вироку, ухвали чи постанови про
закриття справи за нововиявленими обставинами допускається лише
протягом встановлених законом строків давності притягнення до
кримінальної відповідальності і не пізніше одного року з дня
виявлення нових обставин.
Днем виявлення нових обставин є день набрання законної сили
вироком суду щодо свідка, потерпілого, судового експерта,
перекладача у зв'язку з дачею ними завідомо неправдивих показань,
завідомо неправильного висновку, пояснень чи перекладу, щодо
прокурора, дізнавача, слідчого, судді у зв'язку з допущеним ними
зловживанням, а також щодо інших осіб у зв'язку з фальсифікацією
ними доказів, а при неможливості постановлення вироку - день
складання прокурором за матеріалами розслідування висновку про
наявність нововиявлених обставин.
Днем виявлення нових обставин у вигляді дій певних осіб, які
не підпадають під ознаки злочинів, а також інших обставин є день
складання прокурором висновку про підтвердження таких обставин
матеріалами розслідування.
За наявності доказів, які підтверджують, що особа вчинила
більш тяжкий злочин, ніж той, за який вона була засуджена, справа
може бути відновлена у зв'язку з нововиявленими обставинами тільки
протягом строку давності притягнення до кримінальної
відповідальності за більш тяжкий злочин.
За наявності доказів, які підтверджують невинуватість
засудженого або вчинення ним менш тяжкого злочину, відновлення
справи за нововиявленими обставинами строками не обмежено.
Перегляд судових рішень з підстав, передбачених у пункті 2
частини першої статті 400-4 цього Кодексу, строком не обмежується.
Відбуття покарання або смерть засудженого не є перешкодою для
перегляду справи в інтересах його реабілітації.
Стаття 400-7. Особи, які мають право поставити питання про

перегляд судового рішення в порядку виключного

провадження
Подання про перегляд судового рішення за нововиявленими
обставинами мають право приносити Генеральний прокурор України та
його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор
області, прокурор міст Києва чи Севастополя, військовий прокурор
(на правах прокурора області).
Подання про внесення на судовий розгляд клопотання про
перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктом 2
частини першої статті 400-4 цього Кодексу, мають право вносити
судді касаційного суду в кількості не менше п'яти осіб.
Стаття 400-8. Дії прокурора по відновленню справи в зв'язку

з нововиявленими обставинами
Заяви про перегляд справи заінтересовані особи, підприємства,
установи, організації і посадові особи подають прокуророві. З
метою перевірки заяви прокурор вправі витребувати справу із суду.
Прокурор у всіх випадках, коли йому стануть відомі нові
обставини в справі, зобов'язаний особисто або через органи
дізнання чи слідчих провести необхідне розслідування цих обставин.
Про призначення розслідування нововиявлених обставин
виноситься постанова, і розслідування провадиться за правилами,
встановленими цим Кодексом для проведення попереднього слідства.
Закінчивши розслідування нововиявлених обставин, районний,
міський прокурор при наявності підстав для відновлення справи
направляє її разом з матеріалами розслідування або вироком, що
набрав законної сили, яким винні у зловживанні або фальсифікації
доказів у справі уже засуджені, і своїм висновком відповідно
прокуророві Автономної Республіки Крим, прокуророві області,
прокуророві міст Києва чи Севастополя, військовому прокурору (на
правах прокурора області), який і вирішує питання про принесення
подання до апеляційного суду.
Справи, в яких вирок винесено апеляційним судом, прокурор
Автономної Республіки Крим, прокурор області або прокурор міст
Києва, Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора
області) направляє Генеральному прокурору України, який вирішує
питання про принесення подання до касаційного суду.
Коли прокурор не вбачає підстав для перегляду справи в
зв'язку з нововиявленими обставинами, він відмовляє в цьому своєю
вмотивованою постановою, про що повідомляє осіб та підприємства,
установи, організації, які подали заяви. Ця постанова прокурора
може бути оскаржена вищестоящому прокуророві.
Стаття 400-9. Порушення питання про перегляд судового рішення

в порядку виключного провадження
Клопотання про перегляд судових рішень з підстав,
передбачених пунктом 1 частини першої статті 400-4 цього Кодексу,
вправі подавати прокуророві учасники процесу, а також інші особи,
якщо таке право надано їм законом.
Клопотання про перегляд судового рішення з підстав,
передбачених пунктом 2 частини першої статті 400-4 цього Кодексу,
вправі подавати засуджений, його захисник чи законний представник,
прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої,
апеляційної чи касаційної інстанції, Генеральний прокурор України
та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор
області, міст Києва і Севастополя, прирівнені до них прокурори та
їх заступники в межах їх повноважень - незалежно від їх участі в
розгляді справи судом, а також інші особи, якщо таке право надано
їм законодавчими актами України.
Переписка з приводу надходження клопотань про перегляд
касаційним судом справ з підстав, передбачених пунктом 2 частини
першої статті 400-4, з засудженим, захисником чи законним
представником касаційним судом не ведеться.
Суддя, який розглядає клопотання про перегляд судового
рішення з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті
400-4 цього Кодексу, вправі витребувати справу із суду.
На підставі подання, підписаного не менше як п'ятьма суддями
касаційного суду, клопотання про перегляд судового рішення з
підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 400-4 цього
Кодексу, справа призначається до судового розгляду.
Стаття 400-10. Порядок розгляду справ в порядку виключного

провадження
Подання про перегляд справи в зв'язку з нововиявленими
обставинами розглядається апеляційним чи касаційним судом за
правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному
порядку.
Попередній розгляд справи в апеляційному чи касаційному
порядку не перешкоджає її розгляду в тій же судовій інстанції в
порядку відновлення в зв'язку з нововиявленими обставинами.
Подання суддів про судовий розгляд клопотання щодо перегляду
судового рішення з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої
статті 400-4 цього Кодексу, розглядається на спільному засіданні
судових палат Верховного Суду України, уповноважених законом на
розгляд кримінальних справ за правилами, встановленими для
перегляду справ у касаційному порядку. Спільне засідання судових
палат є правомочним при наявності не менше двох третин складу
кожної з палат. Головує на засіданні голова судової колегії в
кримінальних справах чи інший суддя. Ухвала спільного засідання
приймається більшістю голосів відкритим голосуванням. Вона
складається суддею-доповідачем і підписується головуючим та цим
суддею".
3. Статті 44, 45, 46, 47, 48, 52-5, 61, 69, 84, 85-1, 87, 88,
148, 150, 156, 165, 177, 178, 184, 187, 236-1, 236-5, 237, 240,
241, 244, 245, 246, 248, 249, 251, 253, 261, 264, 267, 276, 277,
278, 279, 281, 282, 297, 299, 401, 402, 404, 424, 430 викласти в
такій редакції:
"Стаття 44. Захисник
Захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом,
уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів
підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого,
виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при
провадженні у кримінальній справі.
Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про
право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці
у галузі права, які за законом мають право на надання правової
допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в
порядку, передбачених цим Кодексом, як захисники допускаються
близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого,
виправданого, його опікуни або піклувальники.
Повноваження захисника на участь у справі стверджується:
1) адвоката - ордером відповідного адвокатського об'єднання;
2) адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання -
угодою, інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на
надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної
особи або дорученням юридичної особи - угодою або дорученням
юридичної особи;
3) близьких родичів, опікунів або піклувальників - заявою
обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого про їх
допуск до участі в справі як захисників.
Захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії
процесу. Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або
піклувальники в якості захисників допускаються до участі в справі
з моменту пред'явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів
попереднього слідства. У випадках, коли відповідно до вимог статті
45 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, близькі родичі
обвинуваченого, його опікуни або піклувальники в якості захисників
можуть брати участь у справі лише одночасно з захисником -
адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має
право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням
юридичної особи.
Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить
дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд -
ухвалу.
Стаття 45. Обов'язкова участь захисника
Участь захисника при провадженні дізнання, попереднього
слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції
є обов'язковою:
1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у
вчиненні злочину у віці до 18 років, - з моменту визнання особи
підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;
2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або
психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати
своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред'явлення
їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;
3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться
судочинство - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй
обвинувачення;
4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин,
передбачає довічне ув'язнення - з моменту затримання особи чи
пред'явлення їй обвинувачення;
5) при провадженні справи про застосування примусових заходів
медичного характеру - з моменту встановлення факту наявності у
особи душевної хвороби;
6) при провадженні справи про застосування примусових заходів
виховного характеру - з моменту першого допиту неповнолітнього або
з моменту поміщення його до приймальника-розподільника;
У суді апеляційної інстанції участь захисника у випадках,
передбачених частиною першою цієї статті, є обов'язковою, якщо в
апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи
виправданого.
Стаття 46. Відмова від захисника і його заміна
Підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право в
будь-який момент провадження у справі відмовитися від запрошеного
чи призначеного захисника. Відмова допускається лише з ініціативи
підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного і не позбавляє його
права запросити того ж чи іншого захисника в подальших стадіях
процесу.
При відмові від захисника особа, яка провадить дізнання,
слідчий складають протокол з зазначенням мотивів відмови, а суд
зазначає про це в протоколі судового засідання. Про прийняття
відмови від захисника чи відхилення її особа, яка провадить
дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.
Відмова від захисника у випадках, зазначених у статті 45
цього Кодексу, може бути прийнята лише коли підозрюваний,
обвинувачений, підсудний, засуджений чи виправданий обгрунтовують
її мотивами, які особа, що провадить дізнання, слідчий, суд
визнають такими, що заслуговують на увагу. У цьому випадку
захисник замінюється іншим в порядку, передбаченому частиною
четвертою цієї статті.
Прийнявши відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу рішення
про усунення захисника від участі в справі, а також прийнявши
відмову захисника від виконання обов'язків, особа, яка провадить
дізнання, слідчий, суддя чи суд роз'яснюють підозрюваному,
обвинуваченому, підсудному його право запросити іншого захисника
та надають йому для цього в стадії розслідування справи не менше
доби, а в стадії судового розгляду справи - не менше трьох діб.
Якщо у випадках, передбачених статтею 45 цього Кодексу,
підозрюваний, обвинувачений, підсудний протягом цих строків не
запросить іншого захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий
чи суддя постановою, а суд - ухвалою самі призначають захисника.
Заміна одного захисника іншим, крім випадків, передбачених
статтею 61 цього Кодексу, може мати місце тільки за клопотанням чи
згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
Заміна одного захисника іншим може мати місце в будь-якій
стадії процесу і не тягне відновлення процесуальних дій, вчинених
за участю захисника, якого замінено.
Стаття 47. Порядок запрошення і призначення захисника
Захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним
чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами
за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного,
засудженого. Особа, що провадить дізнання, слідчий, суд
зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка утримується під
вартою, допомогу у встановленні зв'язку з захисником або з
особами, які можуть запросити захисника.
Підозрюваний, обвинувачений, підсудний вправі запросити собі
кількох захисників.
Особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд можуть
призначити захисника у встановленому законом порядку через
адвокатське об'єднання. Вимога особи, яка провадить дізнання,
слідчого, суду про призначення захисника, є обов'язковою для
керівника адвокатського об'єднання.
Захисник призначається у випадках:
1) коли відповідно до вимог частин першої і другої статті 45
цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, але підозрюваний,
обвинувачений, підсудний не бажає або не може запросити захисника;
2) коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний бажає
запросити захисника, але за відсутністю коштів чи з інших
об'єктивних причин не може цього зробити.
У випадку, коли є потреба у проведенні невідкладних слідчих
чи інших процесуальних дій з участю захисника, а підозрюваний чи
обвинувачений ще не встиг запросити захисника або явка обраного
захисника неможлива, особа, яка провадить дізнання, слідчий своєю
постановою вправі призначити захисника тимчасово до явки обраного
захисника.
Якщо потреби у проведенні невідкладних слідчих чи інших
процесуальних дій з участю захисника немає і коли неможлива явка
захисника, обраного підозрюваним протягом двадцяти чотирьох годин,
а захисника, обраного обвинуваченим чи підсудним, - протягом
семидесяти двох годин, особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд
мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому,
підсудному запросити іншого захисника. Якщо і цей захисник не
зможе з'явитися для участі в справі протягом двадцяти чотирьох
годин, а також у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений,
підсудний протягом того ж строку не запросить іншого захисника,
особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суддя постановою, а суд
- ухвалою самі призначають захисника.
Стаття 48. Обов'язки і права захисника
Захисник зобов'язаний використовувати передбачені в цьому
Кодексі та в інших законодавчих актах засоби захисту з метою
з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення,
пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність
підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого та надавати
їм необхідну юридичну допомогу.
З моменту допуску до участі у справі захисник має право:
1) до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з
ним конфіденційне побачення, а після першого допиту - такі ж
побачення без обмеження їх кількості та тривалості;
2) мати побачення з засудженим чи з особою, до якої
застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру;
3) ознайомлюватися з матеріалами, якими обгрунтовується
затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або
пред'явлення обвинувачення, а після закінчення попереднього
слідства - з усіма матеріалами справи;
4) бути присутнім на допитах підозрюваного, обвинуваченого та
при виконанні інших слідчих дій, виконуваних з їх участю або за їх
клопотанням чи клопотанням самого захисника, а при виконанні інших
слідчих дій - з дозволу дізнавача, слідчого;
5) застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих
слідчих дій, в яких бере участь захисник, а також при ознайомленні
з матеріалами справи - з дозволу особи, яка провадить дізнання, чи
слідчого, а у суді, якщо справа розглядається у відкритому
судовому засіданні, - з дозволу судді чи суду;
6) брати участь в судових засіданнях;
7) ставити в судовому засіданні питання підсудним,
потерпілому, свідкам, експерту, спеціалісту, позивачу і
відповідачу, брати участь у дослідженні інших доказів;
8) подавати докази, заявляти клопотання і відводи,
висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших
учасників судового розгляду, оскаржувати дії і рішення особи, яка
провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду;
9) виступати в судових дебатах;
10) знайомитися з протоколом судового засідання та подавати
на нього зауваження;
11) знати про принесені в справі подання прокурора, апеляції,
подавати на них заперечення;
12) брати участь в засіданнях суду при апеляційному розгляді
справи;
13) збирати відомості про факти, що можуть використовуватися
як докази в справі, в тому числі запитувати і одержувати документи
чи їх копії від громадян та юридичних осіб, знайомитися на
підприємствах, в установах, організаціях, об'єднаннях громадян з
необхідними документами, крім тих, таємниця яких охороняється
законом, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що
вимагають спеціальних знань, опитувати громадян.
Захисник зобов'язаний з'являтися для участі у виконанні
процесуальних дій, в яких його участь є обов'язковою. У разі
неможливості з'явитися у призначений строк, захисник зобов'язаний
заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки
дізнавачу, слідчому, прокурору, суду.
У разі неявки захисника, слідча дія, участь в якій захисника
не є обов'язковою, виконується без нього.
Захисник не вправі розголошувати дані, які стали йому відомі
у зв'язку з виконанням його обов'язків.
Захисник зобов'язаний не перешкоджати встановленню істини в
справі шляхом вчинення дій, спрямованих на те, щоб схилити свідка
чи потерпілого до відмови від показань або до дачі завідомо
неправдивих показань, схилити експерта до відмови від дачі
висновку чи дачі завідомо неправдивого висновку, іншим чином
сфальсифікувати докази у справі або затягнути розслідування чи
судовий розгляд справи. Він також повинен дотримуватися
встановленого порядку при розслідуванні та судовому розгляді
справи.
Після допуску до участі в справі захисник - адвокат вправі
відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у випадках:
1) коли є обставини, які згідно зі статтею 61 цього Кодексу
виключають його участь у справі;
2) коли він свою відмову мотивує недостатніми знаннями чи
некомпетентністю.
Документи, пов'язані з виконанням захисником його обов'язків
при участі в справі не підлягають огляду, розголошенню чи
вилученню дізнавачем, слідчим, прокурором чи судом без його
згоди";
"Стаття 52-5. Оскарження рішень про відмову в застосуванні

заходів безпеки або про їх скасування
Постанова органу дізнання або слідчого про відмову в
застосуванні заходів безпеки або про їх скасування може бути
оскаржена до відповідного прокурора або місцевого суду за місцем
розслідування справи.
Суддя негайно розглядає скаргу і матеріали справи, при
необхідності вислуховує особу, яка провадить дізнання, слідчого,
вислуховує думку прокурора, після чого в залежності від підстав
для прийняття такого рішення виносить постанову про застосування
заходів безпеки або про їх скасування чи про відмову в цьому.
На постанову судді про відмову в задоволенні скарги протягом
трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція до
апеляційного суду";
"Стаття 61. Обставини, що виключають участь у справі

захисника
Захисником не може бути особа:
1) яка брала участь у даній справі як дізнавач, слідчий,
прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст,
перекладач, понятий, представник потерпілого, цивільного позивача,
цивільного відповідача;
2) яка відповідно до цього Кодексу є свідком і в зв'язку з
цим допитувалась або підлягає допиту;
3) яка є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого,
прокурора, будь-кого із складу суду, потерпілого, цивільного
позивача;
4) щодо якої порушено кримінальну справу;
5) визнана недієздатною чи обмежено дієздатною.
Особа не може брати участь у справі як захисник також у
випадках:
1) коли вона у даній справі надає або раніше надавала
юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи,
яка звернулася з проханням про надання юридичної допомоги;
2) у разі зупинення дії свідоцтва про право на заняття
адвокатською діяльністю або права на надання правової допомоги чи
його анулювання у порядку, встановленому законодавчими актами
України.
Одна і та ж особа не може бути захисником двох і більше
підозрюваних, обвинувачених чи підсудних, якщо інтереси захисту
одного з них суперечать інтересам захисту іншого.
Не може бути захисником особа, яка, зловживаючи своїми
правами, перешкоджає встановленню істини в справі, затягує
розслідування чи судовий розгляд справи, а також особа, яка
порушує порядок у судовому засіданні чи не виконує розпоряджень
головуючого під час судового розгляду справи";
"Стаття 69. Особи, які не підлягають допиту як свідки і

особи, які мають право відмовитися давати

показання як свідки
Не можуть бути допитані як свідки:
1) адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом
мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням
юридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі -
з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні
професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язку
зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості;
2) захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного,
представник потерпілого, позивача, відповідача - про обставини,
які стали їм відомі при наданні юридичної допомоги підзахисним або
довірителям;
3) особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи
судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не
можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і
давати показання про них;
4) свідок, який відповідно до статті 52-3 цього Кодексу дає
показання під псевдонімом, - щодо дійсних даних про його особу;
5) особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який
відповідно до статті 52-3 цього Кодексу дає показання під
псевдонімом - щодо цих даних.
Відмовитися давати показання як свідки мають право:
1) члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі
підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;
2) особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів
сім'ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні
злочину.
Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які
мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники
дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного
представника.
Дізнавач, слідчий, прокурор і суд перед допитом осіб,
зазначених у частинах 1 і 2 цієї статті, зобов'язані роз'яснити їм
право відмовитись давати показання, про що зазначається в
протоколі допиту чи в протоколі судового засідання";
"Стаття 84. Обов'язковість ведення протоколу
При провадженні слідчих дій під час попереднього слідства і
дізнання, в судових засіданнях суду першої інстанції та
апеляційного суду ведуться протоколи";
"Стаття 85-1. Застосування звукозапису при провадженні

попереднього слідства
Звукозапис може застосовуватися при допиті підозрюваного,
обвинуваченого, свідка і потерпілого, очній ставці, пред'явленні
для впізнання, відтворенні обстановки і обставин події та при
проведенні інших слідчих дій під час попереднього розслідування.
При проведенні слідчих дій з застосуванням звукозапису про це
повідомляються всі учасники слідчої дії до її початку. Фонограма
повинна містити відомості, зазначені у частині 1 статті 85 цього
Кодексу, та відбивати весь хід слідчої дії. Повторення спеціально
для звукозапису будь-якої частини слідчої дії в ході її проведення
не дозволяється.
Перед закінченням слідчої дії звукозапис повністю
відтворюється учасникам цієї дії. Висловлені ними зауваження і
доповнення до звукозапису заносяться на фонограму. Протокол
слідчої дії, проведеної з застосуванням звукозапису, складається з
додержанням правил цього Кодексу. В протоколі повинно бути також
зазначено про застосування звукозапису і повідомлення про це
учасників слідчої дії, про технічні засоби та умови звукозапису,
про відтворення звукозапису учасникам слідчої дії та їх заяви з
приводу застосування звукозапису. В разі відтворення звукозапису
показань при проведенні іншої слідчої дії про це зазначається у
протоколі відповідної слідчої дії. При проведенні очної ставки
відтворення звукозапису попередніх показань учасників очної ставки
допускається лише після дачі ними показань на очній ставці та
занесення їх до протоколу.
При пред'явленні учасникам процесу матеріалів справи у
зв'язку з закінченням попереднього розслідування звукозапис
відтворюється обвинуваченому і його захиснику, а в разі клопотання
- і іншим учасникам процесу. Фонограма в опечатаному вигляді
зберігається при справі";
"Стаття 87. Протокол судового засідання
Протокол судового засідання в суді першої і апеляційної
інстанцій веде секретар судового засідання. У протоколі
зазначаються:
місце та час початку і закінчення судового засідання;
назва і склад суду;
справа, яка розглядалась;
секретар;
сторони;
особи, які не з'явились в судове засідання, та причини їх
неявки;
дані про особу підсудного;
дані про час одержання підсудним копії обвинувального
висновку;
дані про роз'яснення підсудному та іншим учасникам процесу їх
прав та обов'язків;
ухвали та постанови суду, прийняті без видалення до нарадчої
кімнати;
всі розпорядження головуючого і дії суду, в тому порядку, в
якому вони відбувались;
всі клопотання і заяви учасників процесу;
докладний зміст записаних у першій особі показань підсудного,
потерпілого, свідків, пояснень спеціалістів, відповідей експерта
на усні запитання;
послідовність і короткий зміст судових дебатів;
короткий зміст останнього слова підсудного;
проголошення вироку та роз'яснення порядку і строку його
оскарження.
Протокол судового засідання підписують головуючий і секретар
судового засідання.
Протокол судового засідання повинен бути виготовлений не
пізніше семи діб з дня закінчення судового розгляду справи. Про
виготовлення протоколу судового засідання повідомляються учасники
судового розгляду.
Стаття 88. Зауваження на протокол судового засідання
Учасники судового розгляду мають право ознайомитися з
протоколом судового засідання і подати на нього письмові
зауваження, вказавши на його неправильність чи неповноту. Письмове
клопотання про ознайомлення з протоколом судового засідання
зазначені особи мають право заявити протягом трьох діб з часу
проголошення вироку чи іншого судового рішення.
Про виготовлення протоколу судового засідання повідомляються
прокурор, який брав участь у розгляді справи, і ті учасники
судового розгляду, які заявили клопотання про ознайомлення з ним.
З моменту одержання цього повідомлення вони вправі протягом трьох
діб ознайомитись з протоколом і подати на нього зауваження. За
наявності поважних причин цей строк може бути продовжений
постановою головуючого.
У разі умисного затягування ознайомлення з протоколом
судового засідання чи виставлення не передбачених законом умов для
його ознайомлення, особа, яка пред'являє протокол для
ознайомлення, складає про це протокол і передає його головуючому.
Головуючий у таких випадках затверджує графік ознайомлення, який є
обов'язковим для особи, яка знайомиться з протоколом судового
засідання. За наявності поважних причин визначені у графіку строки
ознайомлення з протоколом можуть бути продовжені постановою
головуючого. Після закінчення визначеного в графіку строку
головуючий своїм розпорядженням припиняє ознайомлення з
протоколом.
Головуючий розглядає зауваження на протокол судового
засідання і в разі згоди з ними посвідчує їх правильність.
При незгоді головуючого з зауваженнями вони вносяться на
розгляд судового засідання. Про час розгляду зауважень
повідомляються всі учасники судового розгляду, але їх неявка не
перешкоджає розгляду зауважень.
Зауваження на протокол розглядаються:
якщо справа розглядалася суддею одноособово - головуючим;
якщо справа розглядалась колегіально - цим судом чи більшістю
його складу.
У судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які
подали зауваження, думка інших учасників судового розгляду, при
необхідності відтворюється технічний запис процесу, якщо він
здійснювався, опитуються особи, щодо змісту показань яких подані
зауваження. Суддя - постановою, а суд - ухвалою за наявності до
того підстав задовольняють чи відхиляють зауваження.
Зауваження на протокол, постанова чи ухвала про їх розгляд
приєднуються до справи.
Якщо з якихось причин зауваження розглянути неможливо, вони
приєднуються до справи і оцінюються судом вищого рівня у
сукупності з усіма матеріалами справи.
Зауваження на протокол судового засідання, подані з
порушенням строків, передбачених частинами другою і третьою цієї
статті, постановою головуючого залишаються без розгляду, але
приєднуються до справи. Заяви щодо неправильності чи неповноти
протоколу судового засідання тих учасників судового розгляду, які
своєчасно не заявили клопотання про ознайомлення з протоколом або
без поважних причин не ознайомились з ним повністю чи частково,
судами до уваги не беруться";
"Стаття 148. Мета і підстави застосовування запобіжних

заходів
Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного,
обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам
ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити
встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну
діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних
рішень.
Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх
підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний,
засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від
виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у
справі або продовжувати злочинну діяльність.
Якщо немає достатніх підстав для застосування запобіжного
заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного
відбирається письмове зобов'язання про явку на виклик особи, яка
проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те,
що він повідомить про зміну свого місця перебування.
При застосуванні запобіжного заходу до підозрюваного
обвинувачення йому має бути пред'явлене не пізніше десяти діб з
моменту застосування запобіжного заходу. Якщо в цей строк
обвинувачення не буде пред'явлене, запобіжний захід скасовується";
"Стаття 150. Обставини, що враховуються при обранні

запобіжного заходу
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу
крім обставин, зазначених у статті 148 цього Кодексу, враховуються
тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується
особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид
діяльності, місце проживання та інші обставини, що її
характеризують";
"Стаття 156. Строки тримання під вартою
Тримання під вартою під час попереднього розслідування не
повинно тривати більше двох місяців.
У випадках, коли у строк, передбачений частиною першою цієї
статті, розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для
скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який немає, він
може бути продовжений:
1) до чотирьох місяців - за поданням, погодженим з
прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів органами
дізнання і попереднього слідства, або самим цим прокурором, суддею
того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного
заходу;
2) до дев'яти місяців - за поданням, погодженим з заступником
Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республіки
Крим, області, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них
прокурорів, або самим цим прокурором у справах про тяжкі і
особливо тяжкі злочини, суддею апеляційного суду;
3) до вісімнадцяти місяців - за поданням, погодженим з
Генеральним прокурором України, його заступником, або самим цим
прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини,
суддею Верховного Суду України.
У кожному випадку, коли розслідування справи у повному обсязі
у строки, зазначені у частинах першій чи другій цієї статті,
закінчити неможливо і за відсутності підстав для зміни запобіжного
заходу, прокурор, який здійснює нагляд за виконанням законів при
провадженні розслідування у даній справі, має право дати згоду про
направлення справи до суду в частині доведеного обвинувачення. У
цьому випадку справа в частині нерозслідуваних злочинів чи
епізодів злочинної діяльності з додержанням вимог статті 26 цього
Кодексу виділяється в окреме провадження і закінчується у
загальному порядку.
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під
варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання
підозрюваного, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою
включається час перебування особи на стаціонарному експертному
дослідженні у психіатричній медичній установі будь-якого типу. У
разі повторного взяття під варту особи у тій самій справі, а також
по приєднаній до неї або виділеної з неї справи або пред'явлення
нового обвинувачення строк тримання під вартою обчислюється з
урахуванням часу тримання під вартою раніше.
Строки тримання під вартою під час попереднього слідства
закінчуються в день надходження справи до суду, проте час
ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами
кримінальної справи при обчисленні строку тримання під вартою як
запобіжного заходу не враховується. У разі відкликання справи із
суду прокурором на підставі статті 232 цього Кодексу перебіг цих
строків поновлюється з дня надходження справи до прокурора.
При поверненні судом справи прокуророві на додаткове
розслідування строк тримання обвинуваченого під вартою
обчислюється з моменту надходження справи прокурору і не може
перевищувати двох місяців. Подальше продовження зазначеного строку
проводиться з урахуванням часу перебування обвинуваченого під
вартою до направлення справи до суду в порядку і в межах,
встановлених частиною другою цієї статті.
У разі закінчення строку тримання під вартою як запобіжного
заходу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, якщо
цей строк не продовжено у встановленому цим Кодексом порядку,
орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язаний негайно звільнити
особу з-під варти.
Начальник місця попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно
звільнити з-під варти обвинуваченого, щодо якого постанова судді
про продовження строку тримання під вартою на день закінчення
строків тримання під вартою, передбачених частинами першою, другою
і шостою цієї статті, не надійшла. При цьому він направляє
повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа,
та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за
розслідуванням";
"Стаття 165. Загальні положення щодо порядку застосування,

скасування і зміни запобіжного заходу
Запобіжний захід у вигляді взяття під варту застосовується
лише за вмотивованою постановою судді чи ухвалою суду. Інші
запобіжні заходи застосовуються за постановою органу дізнання,
слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду.
Заміна одного запобіжного заходу іншим або його скасування
здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи
судом з додержанням вимог, передбачених частиною першою цієї
статті.
Запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде
необхідність у запобіжному заході або в раніше обраному
запобіжному заході.
Запобіжний захід, крім взяття особи під варту, обраний
прокурором, може бути скасовано або змінено слідчим і органом
дізнання лише за згодою прокурора";
"Стаття 177. Підстави для проведення обшуку та порядок

надання згоди на його проведення
Обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави
вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним
шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для
встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову,
знаходяться в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи.
Обшук проводиться також і в тому випадку, коли є достатні
дані про те, що в певному приміщенні або місці знаходяться
розшукувані особи, а також трупи чи тварини.
Обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого з
санкції прокурора чи його заступника, за винятком житла чи іншого
володіння особи.
У невідкладних випадках обшук, за винятком житла чи іншого
володіння особи, може бути проведений без санкції прокурора, але з
наступним повідомленням прокурора в добовий строк про проведений
обшук та його результати.
Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком
невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою
судді. При необхідності провести обшук слідчий за погодженням з
прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження
слідства. Суддя негайно розглядає подання і матеріали справи, а у
разі необхідності вислуховує слідчого, прокурора і за наявності
підстав виносить постанову про проведення обшуку чи постанову про
відмову в проведенні обшуку. Постанова судді про проведення обшуку
оскарженню не підлягає. На постанову судді про відмову в
проведенні обшуку протягом трьох діб з дня її винесення прокурором
може бути подана апеляція до апеляційного суду.
У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя та
майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у
вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути
проведено без постанови судді. При цьому в протоколі зазначаються
причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді.
Протягом доби з моменту проведення цієї дії слідчий направляє
копію протоколу обшуку прокуророві.
Стаття 178. Підстави для проведення виїмки та порядок

надання згоди на її проведення
Виїмка проводиться у випадках, коли є точні дані, що предмети
чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної
особи чи в певному місці.
Виїмка проводиться за вмотивованою постановою слідчого.
Виїмка документів, що становлять державну таємницю,
проводиться тільки з санкції прокурора або його заступника і в
порядку, погодженому з керівником відповідної установи.
Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи
проводиться лише за вмотивованою постановою судді, яка виноситься
з додержанням порядку, встановленого частиною п'ятою статті 177
цього Кодексу";
"Стаття 184. Обшук особи та виїмка у неї предметів і

документів
За наявності підстав, передбачених частиною першою статті 177
цього Кодексу, з метою вилучення предметів і документів, які
можуть мати доказове значення і які знаходяться при певній особі,
слідчий може провести обшук особи чи виїмку у неї цих предметів
або документів.
Обшук особи або виїмка у неї предметів і документів
провадяться в порядку, передбаченому статтями 177 і 178 цього
Кодексу.
Обшук особи та виїмка у неї предметів і документів можуть
бути проведені без постанови у таких випадках:
1) при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими на
те особами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має
при собі зброю або інші предмети, які становлять загрозу для
оточуючих, чи намагається звільнитися від доказів, які викривають
його чи інших осіб у вчиненні злочину;
2) при затриманні підозрюваного;
3) при взятті підозрюваного, обвинуваченого під варту;
4) за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка
знаходиться в приміщенні, де проводиться обшук чи примусова
виїмка, приховує при собі предмети або документи, які мають
значення для встановлення істини в справі.
Особи, які беруть участь у виконанні цих слідчих дій, повинні
бути однієї статі з особою, яку обшукують чи у якої проводиться
виїмка";
"Стаття 187. Накладення арешту на кореспонденцію і зняття

інформації з каналів зв'язку
Арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку
може бути застосовано лише за наявності достатніх підстав вважати,
що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи
обвинуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи
обвинуваченому, а також у інформації, якою вони обмінюються з
допомогою засобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин або
документи і предмети, що мають доказове значення, і якщо іншими
способами одержати ці дані неможливо.
До кореспонденції, на яку може бути накладено арешт,
відносяться листи всіх видів, бандеролі, посилки, поштові
контейнери, перекази, телеграми, радіограми тощо.
Арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку
з метою запобігти злочину може бути застосовано до порушення
кримінальної справи.
За наявності підстав, передбачених частиною першою цієї
статті, слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням
до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства про
накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів
зв'язку. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає
матеріали справи, при необхідності вислуховує слідчого, вислуховує
думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття
такого рішення виносить постанову про накладення арешту на
кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку або про
відмову в цьому. Постанова оскарженню не підлягає, на неї не може
бути внесено подання прокурором.
У постанові про накладення арешту на кореспонденцію
зазначаються кримінальна справа і підстави, з яких буде
провадитись ця слідча дія, прізвище, ім'я та по батькові особи,
кореспонденція якої має затримуватися, точна адреса цієї особи,
види поштово-телеграфних відправлень, на які накладається арешт,
термін, протягом якого зберігається арешт, назва установи зв'язку,
на яку покладається обов'язок затримувати кореспонденцію і
повідомляти про це слідчого.
У постанові про зняття інформації з каналів зв'язку
зазначаються кримінальна справа і підстави, з яких буде
провадитись ця слідча дія, прізвище, ім'я та по батькові особи, з
каналів зв'язку якої має зніматись інформація, точна адреса цієї
особи, види цих каналів, термін, протягом якого знімається
інформація, назва установи, на яку покладається обов'язок знімати
інформацію і повідомляти про це слідчого.
Постанова про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття
інформації з каналів зв'язку направляється слідчим начальнику
відповідної установи, для якого вона є обов'язковою.
Начальник відповідної установи затримує кореспонденцію або
знімає інформацію з каналів зв'язку і протягом доби повідомляє про
це слідчому.
Арешт накладений на кореспонденцію скасовується, а зняття
інформації з каналів зв'язку припиняється після закінчення
терміну, встановленого для виконання цих слідчих дій постановою
судді. Слідчий скасовує арешт, накладений на кореспонденцію, або
припиняє зняття інформації з каналів зв'язку, коли у здійсненні
цих заходів відпадає необхідність, при закритті кримінальної
справи або при передачі її прокуророві в порядку, передбаченому
статтею 255 цього Кодексу";
"Стаття 236-1. Оскарження до суду постанови про відмову в

порушенні справи
Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про
відмову в порушенні кримінальної справи подається особою,
інтересів якої вона стосується, або її представником до районного
(міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової
особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання
копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні
постанови";
"Стаття 236-5. Оскарження до суду постанови про закриття

справи
Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття
кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої
вона стосується, або її представником до районного (міського) суду
за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка
винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання її копії чи
повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без
задоволення";
"Стаття 237. Питання, які з'ясовуються суддею при

попередньому розгляді справи
У справі, що надійшла від прокурора, суддя з'ясовує щодо
кожного з обвинувачених такі питання:
1) чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла;
2) чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;
3) чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог
цього Кодексу;
4) чи немає підстав для зміни, скасування або обрання
запобіжного заходу;
5) чи не було допущено під час порушення справи, провадження
дізнання або попереднього слідства таких порушень вимог цього
Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до
судового розгляду.
За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи
законного представника, потерпілого чи його представника суддя
з'ясовує також питання про те, чи немає підстав для притягнення до
кримінальної відповідальності інших осіб.
За клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника
суддя з'ясовує також питання про те, чи немає підстав для
кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу,
яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для
пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було
пред'явлено";
"Стаття 240. Порядок попереднього розгляду справи
Попередній розгляд справи здійснюється суддею одноособово з
обов'язковою участю прокурора. Про день попереднього розгляду
справи повідомляються також інші учасники процесу, однак їх неявка
не перешкоджає розгляду справи.
Попередній розгляд справи починається з доповіді прокурора
щодо можливості призначення справи до судового розгляду. Якщо в
судове засідання з'явились інші учасники судового розгляду, вони
висловлюють свої думки щодо питань, зазначених у статті 237 цього
Кодексу, та заявлених ними клопотань. Прокурор висловлює свою
думку щодо клопотань, заявлених іншими учасниками судового
розгляду. Постанова судді виноситься в нарадчій кімнаті.
При попередньому розгляді справи в разі необхідності ведеться
протокол.
Стаття 241. Строки попереднього розгляду справи
Справа повинна бути призначена до попереднього розгляду не
пізніше десяти діб, а у разі складності справи - не пізніше
тридцяти діб з дня надходження її до суду";
"Стаття 244. Рішення судді за результатами попереднього

розгляду справи
За результатами попереднього розгляду справи суддя своєю
постановою приймає одне з таких рішень:
1) про призначення справи до судового розгляду;
2) про зупинення провадження в справі;
3) про повернення справи прокуророві;
4) про направлення справи за підсудністю;
5) про закриття справи;
6) про повернення справи на додаткове розслідування.
Стаття 245. Призначення справи до судового розгляду
За наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому
засіданні суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість,
виносить постанову про призначення справи до судового розгляду.
У постанові повинні бути зазначені: місце і дата її
винесення, посада і прізвище судді, прізвище, ім'я і по батькові
обвинуваченого, підстави призначення справи до розгляду, стаття
Кримінального кодексу, за якою пред'явлено обвинувачення, та
рішення з інших питань, пов'язаних з підготовкою справи до
розгляду.
Постанова судді оскарженню не підлягає, на неї не може бути
внесено подання прокурором.
Стаття 246. Повернення справи на додаткове розслідування
При попередньому розгляді справи суддя з власної ініціативи
чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи
законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх
представників своєю постановою повертає справу на додаткове
розслідування у випадках, коли під час порушення справи,
провадження дізнання або попереднього слідства були допущені такі
порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може
бути призначена до судового розгляду.
За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи
законного представника суддя вправі повернути справу на додаткове
розслідування для притягнення до кримінальної відповідальності
інших осіб, якщо окремий розгляд справи щодо них неможливий. За
клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя може
повернути справу на додаткове розслідування і у випадках наявності
підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею
Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш
тяжкий злочин, чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до
цього не було пред'явлено.
У постанові суддя зазначає підстави повернення справи на
додаткове розслідування і може вказати, які слідчі дії повинні
бути проведені при додатковому розслідуванні. В постанові також
повинно бути вирішено питання про запобіжний захід щодо
обвинуваченого.
Копія постанови протягом трьох діб після її винесення
надсилається сторонам.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони
можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа
розглядається по першій інстанції апеляційним судом - касаційні
подання чи скарги до касаційного суду";
"Стаття 248. Закриття справи
При наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною
першою статті 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9 і 10 цього Кодексу, суддя
своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні
заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна,
а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші,
цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.
Копія постанови протягом трьох діб після її винесення
надсилається сторонам.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони
можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа
розглядається по першій інстанції апеляційним судом - касаційні
подання чи скарги до касаційного суду.
Стаття 249. Зупинення справи і направлення її за підсудністю
Коли при попередньому розгляді справи з'ясується, що
обвинувачений зник і місцеперебування його невідоме, суддя
виносить постанову про зупинення провадження в справі до розшуку
обвинуваченого.
У разі захворювання обвинуваченого, що виключає можливість
його участі в судовому розгляді справи, суддя своєю постановою
зупиняє провадження в справі до його видужання.
Встановивши, що справа не підсудна суду, на розгляд якого
вона надійшла, суддя виносить постанову про направлення справи за
підсудністю.
Постанова про зупинення справи чи направлення її за
підсудністю оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено
подання прокурором";
"Стаття 251. Особливості попереднього розгляду в справах, які

порушуються за скаргою потерпілого
Скарга потерпілого повинна відповідати вимогам, які цим
Кодексом встановлені щодо обвинувального висновку (статті 223 і
224 цього Кодексу).
Суддя, одержавши від потерпілого скаргу з проханням порушити
справу, приймає одне із таких рішень:
1) залишає скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає
вимогам, зазначеним у частині першій цієї статті, та повертає її
особі, яка подала скаргу;
2) за наявності до того підстав відмовляє в порушенні
кримінальної справи або надсилає її за належністю прокурору;
3) за наявності достатніх даних, які вказують на вчинення
злочину, передбаченого частиною першою статті 27 цього Кодексу,
порушує кримінальну справу і призначає її до розгляду.
Підсудному не пізніше як за три доби до дня слухання справи
повинна бути вручена копія скарги потерпілого, копія постанови
судді про порушення кримінальної справи та повістка про виклик
його в судове засідання.
Зустрічні обвинувачення в справах про злочини, зазначені в
частині першій статті 27 цього Кодексу, можуть бути об'єднані в
одну справу.
На постанову про відмову в порушенні кримінальної справи
протягом семи діб з дня її винесення особа, яка подала скаргу,
вправі подати апеляцію до апеляційного суду";
"Стаття 253. Питання, які підлягають вирішенню суддею в

зв'язку з підготовкою справи до судового

розгляду
Прийнявши рішення про призначення справи до судового
розгляду, суддя вирішує такі питання:
1) про призначення захисника у випадках, коли його участь у
справі є обов'язковою;
2) про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу;
3) про визнання особи законним представником обвинуваченого,
потерпілою, відповідачем, представником потерпілого, позивача,
відповідача, якщо рішення про це не було прийняте під час
розслідування справи;
4) про визнання потерпілого цивільним позивачем, якщо позов
не був заявлений під час розслідування справи;
5) про список осіб, які підлягають виклику в судове
засідання, та витребування додаткових доказів;
7) про заходи щодо забезпечення цивільного позову;
8) про виклик у необхідних випадках перекладача;
10) про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому
засіданні;
11) про день і місце судового розгляду справи;
12) всі інші питання, які стосуються підготовчих до суду дій.
За наявності підстав вважати, що в стадії судового розгляду
відповідно до статті 299 цього Кодексу будуть досліджуватися лише
деякі докази або вони не будуть досліджуватися взагалі, суддя
вправі викликати в судове засідання лише тих осіб чи витребувати
лише ті докази, про допит чи дослідження яких надійшли клопотання
від учасників судового розгляду.
Суддя не вправі відмовити учасникам судового розгляду у
дослідженні в стадії судового розгляду доказів, якщо вони є
належними і допустимими";
"Стаття 261. Рівність прав сторін у судовому розгляді
Сторона обвинувачення (прокурор, а також потерпілий,
цивільний позивач та їх представники) і сторона захисту
(підсудний, захисник і законний представник, цивільний відповідач
і його представник) користуються рівними правами на заявлення
відводів і клопотань, подання доказів, участь в їх дослідженні та
доведенні їх переконливості, виступ у судових дебатах, оскарження
процесуальних рішень суду";
"Стаття 264. Участь прокурора в судовому засіданні
Участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою, крім
випадків:
1) коли розглядаються справи про злочини, передбачені
частиною першою статті 27 цього Кодексу;
2) коли він відмовився від підтримання державного
обвинувачення.
Прокурор, керуючись вимогами закону і своїм внутрішнім
переконанням, підтримує перед судом державне обвинувачення, подає
докази, бере участь у дослідженні доказів, заявляє клопотання і
висловлює свою думку щодо клопотань інших учасників судового
розгляду, викладає свої міркування з приводу застосування
кримінального закону і міри покарання щодо підсудного.
Коли в результаті судового розгляду прокурор прийде до
переконання, що дані судового слідства не підтверджують
пред'явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовитися
від обвинувачення і у своїй постанові викласти мотиви відмови. В
цьому випадку суд роз'яснює потерпілому та його представнику їх
право вимагати продовження розгляду справи і підтримувати
обвинувачення.
Прокурор пред'являє або підтримує пред'явлений цивільний
позов, якщо цього вимагає охорона прав фізичних чи юридичних осіб
або державних інтересів";
"Стаття 267. Участь потерпілого в судовому розгляді
Потерпілий під час судового розгляду справи має право: давати
показання; заявляти відводи і клопотання; висловлювати свою думку
про клопотання інших учасників судового розгляду; давати пояснення
з приводу досліджуваних судом обставин справи; подавати докази,
задавати питання свідкам, експертові, спеціалістові і підсудним;
брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових доказів,
документів, а в справах, зазначених у частині першій статті 27
цього Кодексу, - підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати
участь у судових дебатах.
У разі відмови прокурора від обвинувачення потерпілий вправі
вимагати продовження розгляду справи. У цьому випадку він
підтримує обвинувачення";
"Стаття 276. Вирішення питання про нове обвинувачення
Коли дані судового слідства вказують, що підсудний вчинив ще
й інший злочин, по якому обвинувачення не було йому пред'явлено,
суд за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника, не
зупиняючи розгляду справи, виносить ухвалу, а суддя - постанову,
якими про вчинення цього злочину повідомляє прокурора.
У тих випадках, коли нове обвинувачення тісно зв'язане з
початковим і окремий розгляд їх неможливий, вся справа
повертається для додаткового розслідування.
Після додаткового розслідування справа направляється до суду
в загальному порядку.
На ухвалу, постанову протягом семи діб з дня її винесення
сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа
розглядається по першій інстанції апеляційним судом - касаційні
подання чи скаргу до касаційного суду.
Стаття 277. Зміна обвинувачення в суді
Під час судового розгляду до закінчення судового слідства
прокурор вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення.
Зміна обвинувачення не допускається, якщо цим будуть порушені
правила про підсудність чи обов'язковість проведення попереднього
слідства. У цьому випадку за наявності до того підстав прокурор
заявляє клопотання про повернення справи на додаткове
розслідування.
Прийшовши до переконання, що пред'явлене особі обвинувачення
потрібно змінити, прокурор виносить постанову, в якій формулює
нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення. Прокурор
оголошує постанову і вручає її копії підсудному, його захиснику і
законному представнику, потерпілому, позивачу, відповідачу і їх
представникам. Постанова долучається до справи.
Якщо в постанові прокурора ставиться питання про застосування
кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш
тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення, то суд
роз'яснює потерпілому та його представнику їх право підтримувати
обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.
Якщо потерпілий та його представник відмовились підтримувати
обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, а також у всіх інших
випадках, суд роз'яснює підсудному, що той буде захищатись в
судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає
розгляд справи не менше ніж на три доби для надання підсудному,
його захиснику і законному представнику можливості підготуватись
до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням підсудного
цей строк може бути скорочений. Після закінчення цього строку
розгляд справи продовжується.
Стаття 278. Вирішення питання про притягнення до кримінальної

відповідальності іншої особи
Суд, встановивши під час судового слідства, що злочин вчинила
будь-яка з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності,
за клопотанням прокурора, потерпілого або його представника
виносить мотивовану ухвалу, а суддя - постанову, якими про
вчинення цього злочину повідомляє прокурора або направляє все
провадження в справі для проведення попереднього слідства чи
дізнання.
Стаття 279. Вирішення питання про притягнення до

відповідальності за завідомо неправдиві

показання, неправильний переклад і неправдивий

висновок
Одночасно з постановленням вироку суд своєю ухвалою, а суддя
постановою вправі поставити перед прокурором питання про
притягнення до відповідальності свідка, потерпілого, експерта або
перекладача за завідомо неправдиві показання, висновок чи
неправильний переклад";
"Стаття 281. Направлення справи на додаткове розслідування
Повернення справи на додаткове розслідування з мотивів
неповноти або неправильності попереднього слідства може мати місце
лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути
усунута в судовому засіданні.
Якщо виникне питання про повернення справи на додаткове
розслідування, суд, вислухавши думку прокурора та інших учасників
судового розгляду, вирішує це питання мотивованою ухвалою, а суддя
- постановою в нарадчій кімнаті.
Після додаткового розслідування справа направляється до суду
в загальному порядку.
На ухвалу, постанову протягом семи діб з дня її винесення
сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа
розглядається по першій інстанції апеляційним судом - касаційні
подання чи скарги до касаційного суду.
Стаття 282. Закриття справи
Якщо під час судового розгляду справи будуть установлені
підставі для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9,
10, 11 статті 6 і статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10 цього Кодексу, суд,
вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора,
своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу.
Суд своєю ухвалою (постановою) закриває справу, якщо прокурор
відмовився підтримувати державне обвинувачення, а потерпілий не
бажає скористатися правом, передбаченим частиною другою статті 267
цього Кодексу.
Суд своєю ухвалою (постановою) закриває справу про злочин,
зазначений у частині першій статті 27 цього Кодексу, за примирення
сторін чи у зв'язку з неявкою потерпілого в судове засідання без
поважних причин.
На ухвалу, постанову протягом семи діб з дня її винесення
сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа
розглядається по першій інстанції апеляційним судом - касаційні
подання чи скаргу до касаційного суду";
"Стаття 297. Початок судового слідства
Після закінчення підготовчих дій головуючий оголошує про
початок судового слідства. Судове слідство починається з читання
обвинувального висновку, в справах, зазначених у частині першій
статті 27 цього Кодексу, - з оголошення скарги потерпілого.
Якщо в справі заявлено цивільний позов, оголошується також
позовна заява.
Обвинувальний висновок оголошує прокурор, за згодою сторін -
тільки резолютивну частину обвинувального висновку, скарги -
потерпілий чи його представник, позовну заяву - цивільний позивач
чи його представник";
"Стаття 299. Визначення обсягу доказів, що підлягають

дослідженню, та порядку їх дослідження
Після виконання зазначених у попередній статті дій головуючий
з'ясовує думку учасників судового розгляду про те, які докази
треба дослідити, та про порядок їх дослідження.
Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх
дослідження визначається постановою судді чи ухвалою суду.
Суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового
розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих
фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким
не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють
підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин,
чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а
також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені
права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного
позову у апеляційному порядку.
Якщо для вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть
досліджуватися, необхідно допитати підсудного, суд вирішує його
після допиту підсудного.
Допит підсудного, якщо тільки він не відмовляється від дачі
показань, провадиться обов'язково";
"Стаття 401. Набрання вироком законної сили та його

виконання
Вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення
строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду - після
закінчення строку на подання касаційної скарги, внесення
касаційного подання, якщо його не було оскаржено чи на нього не
було внесено подання. В разі подачі апеляцій, касаційної скарги чи
внесення касаційного подання вирок, якщо його не скасовано,
набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною
чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
У тих випадках, коли оскаржено або внесено подання тільки на
частину вироку або коли засуджено декількох підсудних, а вирок
оскаржено чи внесено подання щодо одного з них, вирок в інших
частинах або щодо інших засуджених осіб законної сили не набирає
до моменту винесення апеляційною чи касаційною інстанцією ухвали.
Обвинувальний вирок виконується після набрання ним законної
сили.
До набрання вироком законної сили засуджений, який перебуває
під вартою, не може бути переведений в місця позбавлення волі, що
знаходяться в іншій місцевості.
Виправдувальний вирок і вирок, що звільняє підсудного від
покарання, виконуються негайно після проголошення вироку. Якщо
підсудний перебуває під вартою, суд звільняє його з-під варти в
залі судового засідання.
Стаття 402. Набрання ухвалою і постановою суду законної сили

та їх виконання
Ухвала і постанова суду першої інстанції, якщо інше не
передбачено цим Кодексом, набирають законної сили і виконуються
після закінчення строку на подачу апеляцій, а ухвала і постанова
апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної
скарги, внесення касаційного подання. Якщо на ці рішення були
подані апеляції, касаційні скарги чи внесено касаційне подання і,
якщо їх не було скасовано, то вони набирають законної сили і
виконуються після розгляду їх апеляційним чи касаційним судом, за
винятками, встановленими цим Кодексом.
Ухвали і постанови апеляційної і касаційної інстанцій
набирають законної сили негайно після їх оголошення, крім
випадків, передбачених цим Кодексом.
Ухвала і постанова суду, які не підлягають оскарженню,
набирають сили і виконуються негайно після їх винесення";
"Стаття 404. Порядок звернення вироку до виконання
Вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання
судом, який постановив вирок, не пізніш як через три доби з дня
набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи
касаційної інстанції.
Суд разом із своїм розпорядженням про виконання
обвинувального вироку надсилає копію вироку тому органу, на який
покладено обов'язок виконати вирок.
З метою забезпечення виховного впливу вироку, суд надсилає
його копію в необхідних випадках підприємству, установі,
організації за місцем роботи засудженого.
У разі умовного засудження відповідно до статті 45
Кримінального кодексу України або застосування відстрочки
виконання вироку до позбавлення волі відповідно до статті 46-1
Кримінального кодексу України суд надсилає копію вироку органу
внутрішніх справ за місцем проживання засудженого, а щодо
неповнолітнього - також і комісії в справах неповнолітніх при
виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів для
здійснення контролю за поведінкою засудженого. Крім того, копія
вироку надсилається громадським організаціям або трудовому
колективу, яким засудженого передано на перевиховання і
виправлення, або трудовому колективу чи особі, на яких судом
покладено обов'язок по нагляду за засудженим і проведенню з ним
виховної роботи.
Якщо у виправданого або у особи, щодо якої справа закрита,
були вилучені документи, цінності та інші предмети чи був
накладений арешт на майно, копія вироку, що набрав законної сили,
або ухвала апеляційної чи касаційної інстанції направляються
відповідним органам для повернення вилучених документів, цінностей
та інших предметів, а також для зняття арешту з майна.
Вирок не може бути звернено до виконання або виконуватися в
частині засудження за діяння, караність якого була усунена
нововиданим кримінальним законом.
Своєчасне звернення до виконання вироку, який набрав законної
сили, покладається на суддю або голову відповідного суду, який
постановив вирок.
Органи, що виконують вирок, постанову або ухвалу,
повідомляють суд, який їх постановив про їх виконання";
"Стаття 424. Оскарження ухвали, постанови судді або суду

про застосування, скасування чи зміну

примусових заходів медичного характеру або

внесення на них подання прокурора
На ухвалу, постанову, винесені суддею або судом в порядку,
передбаченому цим розділом, може бути подано апеляційну чи
касаційну скаргу або внесено апеляційне чи касаційне подання
прокурора в загальному порядку";
"Стаття 430. Порушення справи прокурором
Визнавши матеріали про злочини, перелічені в статті 425 цього
Кодексу, достатніми для розгляду в судовому засіданні, прокурор
виносить постанову про порушення кримінальної справи, обирає щодо
правопорушника в необхідних випадках запобіжний захід і складає
обвинувальний висновок та направляє справу до суду або повертає
матеріали для провадження попереднього слідства, а в разі
відсутності підстав до порушення кримінальної справи відмовляє в
її порушенні".
4. У пунктах 10, 11 частини першої статті 6 слова "крім
випадків, коли необхідність порушення справи визнано судом, у
провадженні якого перебуває кримінальна справа (статті 276 і 278
цього Кодексу)" виключити.
5. У частині першій статті 7 слова "розгляду справи в
розпорядчому засіданні суду" замінити словами "попереднього
розгляду справи в суді".
6. У частині другій статті 7-2 слова "у розпорядчому
засіданні" замінити словами "при попередньому розгляді справи".
7. У статтях 7-2 та 49 слова "народний суд" замінити словом
"суд".
8. У частині третій статті 7-3 слова "санкціонованою
прокурором" замінити словами "за згодою прокурора за вмотивованим
рішенням суду".
9. У статті 12:
у частині першій слова "і частиною 2 статті 354 цього
Кодексу" замінити словами "чи в апеляційному порядку";
частину другу виключити.
10. У частині другій статті 13 цифри і слова "384-395 цього
Кодексу" замінити словами "главою 31 цього Кодексу".
11. У частині першій статті 14 слова "або з санкції
прокурора" виключити.
12. Частину третю статті 17 викласти в такій редакції:
"Розгляд справ у апеляційному і касаційному порядку
здійснюється відповідно апеляційними і касаційними судами у складі
трьох суддів. Розгляд справ у виключному порядку здійснюється
апеляційними і касаційними судами у складі не менше трьох суддів".
13. Частину п'яту статті 20 виключити.
14. У частині першій статті 22 слово "суд" виключити.
15. У статті 23 слова "і суд" виключити.
16. У статті 23-2:
у частині першій друге речення виключити;
частину третю виключити.
17. У частині першій статті 25 слова "при провадженні
дізнання і попереднього слідства" замінити словами "органами, які
проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і попереднє
слідство".
18. Частину п'яту статті 27 виключити.
19. У статті 29:
частину третю виключити;
у частині четвертій слова "і суд" виключити.
20. У статті 32:
пункти 3, 4 і 6-а викласти у такій редакції:
"3) "Апеляційний суд" - суд, що розглядає справи за
апеляціями на вироки, ухвали і постанови суду першої інстанції,
які не набрали законної сили;
4) "Касаційний суд" - суд, що розглядає справи за касаційними
скаргами і поданнями в касаційному порядку";
"6-а) "Начальник слідчого відділу" - начальник Головного
слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення
органів внутрішніх справ, безпеки та його заступники, які діють у
межах своєї компетенції, а також податкової міліції";
у пункті 9 слова "громадський обвинувач" виключити і
доповнити словами "та в інших випадках, передбачених цим
Кодексом";
у пункті 12 слова "відданої до суду" виключити;
пункти 13, 14, 15 викласти у такій редакції:
"13) "Ухвала" - всі рішення, крім вироку, які виніс суд
першої апеляційної і касаційної інстанції в судових засіданнях в
колегіальному складі;
14) "Постанова" - рішення органу дізнання, слідчого і
прокурора, а також рішення, які виніс суддя одноособово чи
апеляційний суд;
15) "Апеляція" - подання прокурора і скарга учасника процесу
про скасування або зміну судового рішення в апеляційному порядку";
пункти 16, 17, 18 виключити;
пункт 19 викласти в такій редакції:
"19) "Касаційне подання, касаційна скарга" - подання
прокурора, скарга учасника процесу про скасування або зміну
судового рішення в касаційному порядку".
21. Пункт 3 частини першої статті 34 викласти у такій
редакції:
"3) про злочини, за вчинення яких Кримінальним кодексом
України передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення
волі".
22. Статтю 35 виключити.
23. У статті 36:
пункт 1 частини другої доповнити словами "і вище";
частину третю виключити.
24. У частині першій статті 41 слова "або суд в розпорядчому
засіданні", "а суд - ухвалу" виключити.
25. У частині першій статті 43 слова "віддання до суду"
замінити словами "призначення справи до судового розгляду".
26. Частину другу статті 43-1 після слова "перевірки"
доповнити словами "судом чи".
27. У статті 49:
у частині третій слова "віддання обвинуваченого до суду"
замінити словами "призначення справи до судового розгляду";
частину четверту викласти у такій редакції:
"У випадках, визначених цим Кодексом, потерпілий має право
під час судового розгляду особисто або через свого представника
підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових
дебатах".
28. У частині другій статті 50 слова "віддання обвинуваченого
до суду" замінити словами "призначення справи до судового
розгляду".
29. У частині другій статті 51 слова "віддання обвинуваченого
до суду" замінити словами "призначення справи до судового
розгляду".
30. У частині другій статті 52-3 слова "частинами другою і
третьою" замінити словами "частиною другою".
31. У частині першій статті 54:
у пункті 2 слова "чи розглядав по цій справі скаргу в порядку
статей 236-2, 236-4 та 236-6 цього Кодексу" виключити;
доповнити пунктами 2-1 і 2-2 такого змісту:
"2-1) якщо він під час попереднього розслідування справи
вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання,
зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків
тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на
постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або закриття
справи;
2-2) якщо він під час попереднього розслідування справи
розглядав питання про усунення захисника в порядку, передбаченому
статтею 61-1 цього Кодексу".
32. У статті 55:
у частині першій слова "в касаційному порядку чи в порядку
нагляду" замінити словами "в апеляційному чи касаційному порядку";
у частинах другій і третій слова "в касаційному порядку" і "в
порядку нагляду" замінити відповідно словами "в апеляційному
порядку" і "в касаційному порядку";
у частині четвертій слова "в судовій колегії в кримінальних
справах Верховного Суду України, що діяла як суд першої,
касаційної або наглядної інстанцій" і друге речення виключити, а
слова "на Пленумі Верховного Суду України" замінити словами "в
порядку виключного провадження".
33. У частині першій статті 56 слова "громадським
обвинувачем" і "громадським захисником" виключити.
34. У частині першій статті 58 слова "в касаційному порядку
чи в порядку нагляду" замінити словами "в апеляційному чи
касаційному порядку".
35. Статтю 59 виключити.
36. У частині другій статті 63 слово і цифру "частині 2"
виключити.
37. Частину другу статті 65 викласти у такій редакції:
"Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями
потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями
обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами
слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками,
складеними уповноваженими органами за результатами
оперативно-розшукових заходів, та іншими документами".
38. Статтю 66 доповнити частиною третьою такого змісту:
"У передбачених законом випадках особа, яка проводить
дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх
провадженні, вправі доручити підрозділам, які здійснюють
оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові
заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, які
можуть бути доказами у кримінальній справі".
39. Назву статті 82 доповнити словами "та інші носії
інформації щодо цих дій", а після слова "Кодексом" доповнити
словами "носії інформації, на яких з допомогою технічних засобів
зафіксовані процесуальні дії".
40. Статтю 86 виключити.
41. Частину шосту статті 93 викласти у такій редакції:
"Оплата праці захисника у разі його участі в справі за
призначенням провадиться за рахунок держави в порядку і розмірах,
встановлених Кабінетом Міністрів України. Відшкодування державі
витрат у цьому випадку за згодою засудженого або осіб, які несуть
майнову відповідальність за його дії, може бути покладено на них".
42. Частину другу статті 93-1 виключити.
43. Статтю 97 доповнити частиною п'ятою такого змісту:
"Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної
справи можуть бути перевірені шляхом проведення
оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у
законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів
проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням
керівника відповідного оперативного підрозділу або його
заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься
і на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку і у
випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу".
44. У статті 98:
у частині першій слова "а суд - ухвалу" виключити;
пункт 3 частини четвертої викласти у такій редакції:
"3) суд справу про злочин, зазначений у частині першій статті
27 цього Кодексу, призначає до розгляду".
45. У частині першій статті 99 слова "а суд - ухвалою"
виключити.
46. У статті 99-1:
частину другу викласти в такій редакції:
"Постанову прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову
в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено особою,
інтересів якої вона стосується, або її представником до суду в
порядку, передбаченому статтею 236-1 цього Кодексу";
у частині третій слова "або ухвала суду" виключити, а слова
"або ухвали до вищестоящого суду в порядку, передбаченому частиною
другою статті 354 цього Кодексу" замінити словами "в апеляційному
порядку".
47. Частину п'яту статті 100 виключити.
48. У статті 106:
частини третю і четверту викласти в такій редакції:
"Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні
злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із
зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця
затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про
роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою
статті 21 цього Кодексу, права мати побачення із захисником з
моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала,
і затриманим.
Копія протоколу з переліком прав та обов'язків негайно
вручається затриманому і направляється прокурору. На вимогу
прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою
для затримання";
доповнити частинами п'ятою - одинадцятою такого змісту:
"Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган
дізнання негайно повідомляє одного з його родичів.
Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган
дізнання:
1) звільняє затриманого - якщо не підтвердилась підозра у
вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання
або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених
частинами першою і другою цієї статті;
2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід,
не зв'язаний з триманням під вартою;
3) доставляє затриманого до судді з поданням про обрання йому
запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
У разі оскарження затримання до суду, скарга затриманого
негайно надсилається начальником місця попереднього ув'язнення до
суду. Скарга розглядається суддею одночасно з поданням органу
дізнання про обрання запобіжного заходу. Якщо скарга надійшла
після обрання запобіжного заходу, вона розглядається суддею
протягом трьох діб з часу надходження. Якщо подання не надійшло
або коли скарга надійшла після закінчення сімдесятидвогодинного
строку після затримання, скарга на затримання розглядається суддею
протягом п'яти діб з часу надходження.
Скарга розглядається з додержанням вимог, передбачених
статтею 165-2 цього Кодексу. За результатами розгляду суддя
виносить постанову про законність затримання чи про задоволення
скарги і визнання затримання незаконним. Копія постанови
направляється прокурору, органу дізнання, затриманому і начальнику
місця попереднього ув'язнення.
На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може
бути подана апеляція прокурором, особою, щодо якої прийнято
рішення, або її захисником чи законним представником. Подача
апеляції не зупиняє виконання постанови суду.
Затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати
більше сімдесяти двох годин.
Якщо у встановлений законом строк затримання постанова судді
про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у вигляді
взяття під варту або постанова про звільнення затриманого не
надійшла до установи для попереднього ув'язнення, начальник місця
попереднього ув'язнення звільняє цю особу, про що складає протокол
і направляє повідомлення про це посадовій особі чи органу, який
здійснював затримання";
49. У частині другій статті 107 слова "передбачених частиною
першою статті 46 цього Кодексу" замінити словами "коли він
відмовляється від нього і його відмова прийнята".
50. Статтю 108 доповнити частиною третьою такого змісту:
"У разі обрання до підозрюваного запобіжного заходу у
порядку, передбаченому статтею 165-2 цього Кодексу, дізнання
провадиться у строк не більше п'яти діб з моменту обрання
запобіжного заходу".
51. У статті 110:
у частині першій слова "а постанова про закриття справи
- також і до суду в порядку, передбаченому статтею 236-5 цього
Кодексу" виключити;
доповнити статтю частинами третьою і четвертою такого змісту:
"Дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені до
суду.
Скарги на дії і постанови органів дізнання розглядаються
судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при
розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом".
52. У частині першій статті 114 слова "санкції від прокурора"
замінити словами "згоди від суду (судді) або прокурора".
53. У частині першій статті 140 слова "передбачених частиною
першою статті 46 цього Кодексу" замінити словами "коли він
відмовляється від нього і його відмова прийнята".
54. У частині третій статті 143 слова і цифри "частиною
третьої статті 46" замінити словами і цифрами "частиною першою
статті 45".
55. Статтю 149 доповнити частиною другою такого змісту:
"Тимчасовим запобіжним заходом є затримання підозрюваного,
яке застосовується з підстав і в порядку, передбачених статтями
106, 115, 165-2 цього Кодексу".
56. У статті 155:
у частині першій слова "один рік", "одного року" замінити
відповідно словами "три роки", "трьох років";
частину другу виключити.
57. Статтю 157 виключити.
58. У статті 158 слова "з санкцією прокурора" замінити
словами "судді або ухвали суду".
59. Статтю 190 доповнити частинами четвертою, п'ятою, шостою
і сьомою такого змісту:
"Огляд житла чи іншого володіння особи проводиться лише за
вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням
порядку, встановленого частиною п'ятою статті 177 цього Кодексу.
Постанова судді оскарженню не підлягає.
У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя
людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які
підозрюються у вчиненні злочину, а також за письмовою згодою
володільця огляд житла чи іншого володіння особи може бути
проведено без постанови судді.
Для проведення у невідкладних випадках огляду місця події в
житлі чи іншому володінні особи, який здійснюється за її заявою
або повідомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само у разі
відсутності цієї особи або неможливості отримати від неї згоду на
проведення невідкладного огляду місця події, рішення суду не
потребується.
У випадках, передбачених частинами п'ятою і шостою цієї
статті, слідчий в протоколі огляду обов'язково зазначає причини,
що обумовили проведення огляду без постанови судді, та протягом
доби з моменту проведення цієї дії повідомляє про здійснений огляд
житла чи іншого володіння особи та його наслідки прокурора, який
здійснює нагляд за попереднім слідством".
60. У статті 205:
слова "слідчий з санкції прокурора або його заступника"
замінити словами "суд за поданням слідчого, погодженого з
прокурором", а слово "складає" - словом "виносить";
доповнити статтю частиною другою такого змісту:
"Подання розглядається з додержанням порядку, визначеного
частиною п'ятою статті 165-2, на постанову судді прокурором,
обвинуваченим, його захисником чи законним представником протягом
3 діб може бути подана апеляція до апеляційного суду. Подача
апеляції не зупиняє виконання постанови судді".
61. Частину п'яту статті 215 викласти у такій редакції:
"Постанову прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову
в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено особою,
інтересів якої вона стосується, або її представником до суду в
порядку, передбаченому статтею 236-1 цього Кодексу".
62. У частині четвертій статті 218 слово і цифру "частиною 3"
замінити словами "частинами четвертою і шостою".
63. У частині першій статті 227:
у пункті 6 слова "накладення арешту на поштово-телеграфну
кореспонденцію та її виїмку" виключити;
у пункті 7 слова "і тримання під вартою як запобіжного
заходу" виключити;
у пункті 12 слова "з моменту пред'явлення обвинувачення
відповідно до частини 1 статті 44 цього Кодексу" виключити;
доповнити пунктом 7-1 такого змісту:
"7-1) дає згоду або подає до суду подання про обрання
запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також про
продовження строку тримання під вартою в порядку, встановленому
цим Кодексом".
64. Перше речення частини другої статті 229 доповнити словами
"чи поставити у випадках, передбачених цим Кодексом, перед судом
питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під
варту", друге речення виключити.
65. У статті 232:
у частині третій останнє речення виключити;
у частині четвертій слова "по якій обвинувачений не відданий
до суду" замінити словами "по якій попередній розгляд ще не
відбувся".
66. Статтю 234 доповнити частинами п'ятою і шостою такого
змісту: "Дії слідчого можуть бути оскаржені до суду.
Скарги на дії слідчого розглядаються судом першої інстанції
при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо
інше не передбачено цим Кодексом".
67. У статті 236:
у частині першій слова "а у випадку, передбаченому частиною
другою статті 215 цього Кодексу, - до суду" виключити;
частину другу замінити двома новими частинами такого змісту:
"Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції
при передньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо
інше не передбачено цим Кодексом".
68. У статті 236-2:
у пункті 1 частини третьої слова "або порушує справу"
виключити;
частину четверту викласти у такій редакції:
"На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу,
протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до
апеляційного суду".
69. Статті 236-3 і 236-4 виключити.
70. У статті 236-6:
у пункті 2 частини четвертої слова "і відновлює слідство"
замінити словами "і направляє справу прокурору для відновлення
слідства";
у частині п'ятій слова "і відновлюючи попереднє слідство"
замінити словами "і направляючи справу прокурору для відновлення
попереднього слідства";
частину шосту викласти у такій редакції:
"На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу,
протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до
апеляційного суду".
71. Назву глави 23 викласти у такій редакції:
"Глава 23

ПОПЕРЕДНІЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДДЕЮ".
72. Статті 238, 239, 242, 243, 247, 250, 252 і частину другу
статті 254 виключити.
73. У статті 255 слова "віддання обвинуваченого до суду"
замінити словами "призначення справи до судового розгляду", слова
"громадському обвинувачеві", "громадському захисникові" виключити.
74. У статті 256 слова "надходження її до суду" замінити
словами "попереднього її розгляду".
75. У частині першій статті 260 слова "повного, всебічного та
об'єктивного дослідження всіх обставин справи і встановлення
істини" замінити словами "здійснення сторонами своїх прав".
76. У статті 263:
у пункті 4 слово "просити" замінити словами "подавати докази,
просити";
у пункті 9 слова "при відсутності захисника" виключити.
77. Статтю 265 виключити.
78. У частині першій статті 273 слова "про порушення справи
по новому обвинуваченню або щодо нової особи" замінити словами
"при вирішенні питань, зазначених у статтях 276, 278 і 279 цього
Кодексу".
79. Частину першу статті 275 викласти у такій редакції:
"Розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і
тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення".
80. Частину другу статті 284 виключити.
81. У частині другій статті 286 слова "і копія ухвали
розпорядчого засідання, якщо нею змінено обвинувальний висновок,
або повістка в справах, зазначених у частині 1 статті 27 цього
Кодексу" замінити словами "а в справах, зазначених у частині
першій статті 27 цього Кодексу, - копія скарги, копія постанови
про порушення справи та повістка".
82. Частину четверту статті 289 виключити.
83. У частині першій статті 290 останнє речення виключити.
84. У статті 295 слова "громадському обвинувачеві,
громадському захисникові" виключити.
85. Частину п'яту і шосту статті 296 виключити.
86. У статті 303:
у частині третій слова "громадський обвинувач", "громадський
захисник" виключити;
у частині четвертій друге речення виключити.
87. У частині другій статті 311 слова "громадський
обвинувач", "громадський захисник" виключити.
88. У частині першій статті 315 слова "громадського
обвинувача", "громадського захисника" виключити.
89. У статті 318:
частину другу викласти у такій редакції:
"Дебати полягають у промовах прокурора, потерпілого і його
представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх
представників, захисника, підсудного";
у частині п'ятій слова "захисникові, а коли його немає"
виключити.
90. Частини шосту і сьому статті 407 викласти у такій
редакції:
"На постанову суду з питань, визначених у цій статті,
протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі
подати апеляції до апеляційного суду.
У разі подання прокурором апеляції виконання зазначеної
постанови зупиняється".
91. Статтю 408 доповнити частиною четвертою такого змісту:
"На постанову суду з питань, визначених у цій статті,
протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі
подати апеляції до апеляційного суду".
92. Частину п'яту статті 408-2 викласти у такій редакції:
"На постанову суду з питань, визначених у цій статті,
протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі
подати апеляції до апеляційного суду".
93. Частину четверту статті 408-3 викласти у такій редакції:
"На постанову суду з питань, визначених у цій статті,
протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі
подати апеляції до апеляційного суду".
94. Частину шосту статті 410 викласти у такій редакції:
"На постанову суду з питань, визначених у цій статті,
протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі
подати апеляції до апеляційного суду".
95. Частину п'яту статті 411-1 викласти у такій редакції:
"На постанову суду з питань, визначених у цій статті,
протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі
подати апеляції до апеляційного суду".
96. Частину п'яту статті 414 викласти у такій редакції:
"На постанову суду з питань, визначених у цій статті,
протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі
подати апеляції до апеляційного суду".
97. Частину п'яту статті 414-1 викласти у такій редакції:
"На постанову суду з питань, визначених у цій статті,
протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі
подати апеляції до апеляційного суду".
98. Стаття 415:
назву статті доповнити словами "та інших судових рішень";
частину першу викласти у такій редакції:
"Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у
кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів
примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи
людини здійснюється прокурором".
99. У частині першій статті 419 слова "а при незгоді з цією
постановою - вносить на розгляд розпорядчого засідання суду"
виключити.
100. У статті 424 слова "касаційну", "касаційне" замінити
відповідно словами "апеляційну", "апеляційне".
101. У частині четвертій статті 426 слова "до суду з санкції
прокурора або його заступника" замінити словом "прокурором".
102. У частині першій статті 434 слово "вчиненого" виключити,
доповнити після слова "злочину" словами "у вчиненні якого він
обвинувачується".
103. У частині третій статті 436 цифри і слово "100
карбованців" замінити словами "двохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян".
104. У статті 449 слова "касаційну", "окреме" замінити
відповідно словами "апеляційну", "апеляційне".
105. У тексті Кодексу слова "Республіка Крим" у всіх
відмінках замінити словами "Автономна Республіка Крим" у
відповідних відмінках.
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 29 червня 2001 року.
2. Закони та інші нормативні акти, прийняті до набрання
чинності цим Законом, є чинними у частині, що не суперечить
Конституції України та цьому Законові.
3. Особи, які станом на 29 червня 2001 року утримуються під
вартою на підставі санкцій чи інших процесуальних рішень
прокурора, продовжують утримуватися під вартою на підставі цих
процесуальних рішень прокурора до закінчення визначених у них
строків, або зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді
взяття під варту, або до передачі справ у суди. Санкції та інші
процесуальні рішення прокурора про взяття підозрюваних,
обвинувачених під варту, якщо ці особи станом на 28 червня
2001 року включно під варту взяті не були, є недійсними з
29 червня 2001 року.
4. Не розглянуті станом на 29 червня 2001 року скарги на
санкції прокурора на арешт розглядаються судами з додержанням
вимог статті 236-4 Кримінально-процесуального кодексу України
( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) в редакції Закону України
від 15 грудня 1992 року ( 2857-12 ). Скасувавши санкцію на арешт,
суддя вправі обрати заарештованому запобіжний захід, не пов'язаний
з триманням під вартою. На постанову судді відповідно до статті
165-2 Кримінально-процесуального кодексу України в редакції цього
Закону може бути подана апеляція до апеляційного суду, подача
якої не зупиняє виконання постанови судді.
5. Кримінальні справи, що перебувають у провадженні судів
першої інстанції і які надійшли для розгляду до 29 червня
2001 року, розглядаються з додержанням порядку, визначеного цим
Законом. Кримінальні справи, у яких станом на 29 червня 2001 року
обвинувачені були віддані до суду, розглядаються зі стадії
судового розгляду.
6. Кримінальні справи, які до 29 червня 2001 року надійшли
для розгляду до Верховного суду Автономної Республіки Крим,
обласних, Київського і Севастопольського міських судів, військових
судів регіонів та Військово-Морських сил і які цим Законом
віднесені до підсудності судів нижчого рівня, розглядаються
судами, на розгляд яких вони надійшли.
7. Кримінальні справи, які до 29 червня 2001 року надійшли
для розгляду у касаційному порядку до Верховного суду Автономної
Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських
судів, військових судів регіонів та Військово-Морських Сил,
розглядаються в апеляційному порядку відповідно до глав 29 і 30
Кримінально-процесуального Кодексу України в редакції цього
Закону.
8. Кримінальні справи, які до 29 червня 2001 року надійшли
для розгляду у касаційному порядку до Верховного Суду України,
розглядаються в касаційному порядку відповідно до глави 31
Кримінально-процесуального Кодексу України в редакції цього
Закону.
9. Вироки районних (міських), міжрайонних (окружних) судів та
вироки військових судів гарнізонів, а також постанови президій
Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і
Севастопольського міських судів, що набрали чинності в період з
29 грудня 2000 року по 28 червня 2001 року, можуть бути оскаржені
в касаційному порядку і на них можуть бути внесені касаційні
подання з метою їх перевірки в касаційному порядку відповідно до
глави 31 Кримінально-процесуального Кодексу України в редакції
цього Закону - до 29 грудня 2001 року. Скарги в порядку нагляду,
що надійшли до судів до 29 червня 2001 року від осіб, коло яких
визначено у частині другій статті 384 Кримінально-процесуального
Кодексу України в редакції цього Закону, на ці вироки вважаються
касаційними. ( Пункт 9 розділу II із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )
10. Скарги в порядку нагляду, що надійшли на розгляд судів до
29 червня 2001 року, за винятком скарг, зазначених у пункті 9 цих
Положень, та скарг, поданих особами, не зазначеними у частині
другій статті 400-9 Кримінально-процесуального кодексу України,
розглядаються як клопотання про перегляд судових рішень в порядку
виключного провадження. ( Пункт 10 розділу II із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2670-III ( 2670-14 ) від
12.07.2001 )
11. Справи, що не розглянуті в порядку нагляду за протестами
прокурорів, голів судів та їх заступників станом на 29 червня
2001 року, знімаються з розгляду та направляються Верховному Суду
України, який розглядає їх в касаційному порядку або в порядку
виключного провадження відповідно до пунктів 9 чи 10 цих Положень.
12. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня
опублікування цього Закону підготувати проект Закону України про
внесення змін та доповнень до законів України, що випливають із
цього Закону.

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 21 червня 2001 року

N 2533-III

  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Зміст

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: