РАДА ЄВРОПИ
             ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
                    ЧЕТВЕРТА СЕКЦІЯ
 

                        Заява N 41152/98,
         подана Миколою Скубенком проти України
 

     Європейський суд  з прав людини (четверта секція) у засіданні
5 жовтня 2000 р. єдиною палатою у складі:     п. Г. Ресс, голова     п. А. Пастор Рідруехо, суддя     п. Л. Кафліш, суддя     п. Ж. Хедіган, суддя     п. В. Буткевич, суддя     пані С. Ботучарова, суддя     п. В. Берже, секретар секції,

     беручи до  уваги  зазначену  заяву,  подану  до  Європейської
комісії з прав людини 15 квітня 1998 р.  і зареєстровану 7  травня
1998 р.,     відповідно до статті 5,  п.  2 Протоколу N  11  до  Конвенції
( 995_004 ), згідно з яким Суд є компетентний у розгляді заяви,     на підставі судового розгляду ухвалив таке рішення:

                    ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

     Заява подана громадянином України,  1953  р.  народження,  що
мешкає в м. Києві, Україна.     Фактичний бік справи,  виходячи з викладу сторін,  може  бути
узагальнений таким чином.     У 1991 - 1995 рр.  заявник неодноразово звертався  до  різних
органів   влади   України   з  метою  реалізації  свого  права  на
користування кімнатою в комунальній квартирі в м.  Києві,  де  він
уже орендував одну кімнату.     Адміністрація Ленінградського району м.  Києва постановою від
10 липня 1995 р.  надала право користування кімнатою іншій особі -
пані В. М. К.     У грудні 1997 р.  заявник подав у Ленінградський районний суд
м.  Києва позов до  пані  В.  М.  К.,  Академії  наук  України  та
Ленінградської  районної  адміністрації  щодо  визнання  недійсною
постанови від 10 липня 1995 р.  та  підтвердження  його  права  на
згадану  кімнату.  Рішенням  від  4  грудня  1997 р.  суд скасував
постанову від 10 липня  1995  р.  і  визначив  право  заявника  на
користування  згаданою  кімнатою.  Суд  вимагав  від  відповідачів
ужиття всіх необхідних заходів,  аби заявник  міг  здійснити  своє
право. 14 грудня 1997 р. рішення суду від 4 грудня 1997 р. набрало
остаточної сили.     6 лютого   1998  р.  Ленінградський  районний  суд  м.  Києва
надіслав Старокиївському районному судові доручення про  виконання
рішення від 4 грудня 1997 р.     У період з квітня 1998 р.  до лютого 1999 р.  заявник подавав
скарги до Ленінградського районного суду м. Києва, Старокиївського
районного суду м.  Києва, Київського міського суду та департаменту
Міністерства юстиції України в Києві про невиконання рішення від 4
грудня 1997 р.     Згідно заяви    уряду-відповідача   рішення   Ленінградського
районного суду м.  Києва від 4 грудня 1997 р.  виконане 20  жовтня
1999 р.: заявник отримав посвідчення, що закріплює за ним право на
користування згаданою кімнатою  за  N  35/6,  а  також  ключі  від
кімнати.

                           ЗМІСТ СКАРГИ

     Заявник скаржиться  на  невиконання  рішення  Ленінградського
районного суду м.  Києва від 4 грудня 1997 р. Відповідно до статті
6 Конвенції  (  995_004  )  заявник вважає,  що було порушене його
право на справедливий розгляд його справи.

                        ПРОЦЕДУРНІ ПИТАННЯ

     Заява подана до Європейської комісії з прав людини 15  квітня
1998 р. і зареєстрована 7 травня 1998 р.     З дати набрання чинності Протоколом N 11 ( 995_004 ),  а саме
з  1  листопада 1998 р.,  заяви розглядаються Європейським судом з
прав людини.     16 листопада    1999    р.    суддя-доповідач    запропонував
урядові-відповідачу  подати  до  Суду  додаткові  відомості   щодо
фактичного боку справи відповідно до статті 40, п. 2 а) Регламенту
Суду ( 980_067 ).     21 січня 2000 р.  уряд-відповідач поінформував Суд про те, що
рішення Ленінградського районного суду м.  Києва від 4 грудня 1997
р. було виконане 20 жовтня 1999 р.     14 лютого 2000 р.  інформація уряду-відповідача була передана
заявникові  з тим,  аби він мав змогу подати свої зауваження до 13
березня 2000 р.     З  огляду  на відсутність відповіді заявника секретаріат Суду
надіслав  заявникові  17  квітня 2000 р. листа з попередженням про
те,  що  в  разі невідповіді до 1 травня 2000 р. Суд вважатиме, що
заявник  не  наполягає  на  своїй  заяві,  і вилучить її з реєстру
справ. Зазначений лист залишився без відповіді з боку заявника.

                      РОЗГЛЯД СПРАВИ ПО СУТІ

     Посилаючись на  статтю  6  Конвенції  (  995_004  ),  заявник
скаржився на невиконання рішення Ленінградського районного суду м.
Києва від 4 грудня 1997 р.     Суд зазначає,  що заявник не відповів на листи,  що були йому
надіслані    секретаріатом    Суду,    з    інформацією,   наданою
урядом-відповідачем,  згідно  з   якою   рішення   Ленінградського
районного  суду  м.  Києва  від  4 грудня 1997 р.  було виконане і
заявник отримав посвідчення на право користування  кімнатою  за  N
35/6, а також ключі від кімнати.     Суд вважає, що в даному випадку спір, який став підставою для
подання заяви,  вирішений згідно зі статтею 37, п. 1 "b" Конвенції
( 995_004 ) і обставини дають змогу зробити висновок,  що  заявник
не  наполягає  на  своїй заяві відповідно до статті 37,  п.  1 "a"
Конвенції.  Крім того,  Суд не вбачає  жодної  причини  загального
характеру,  яка  стосується  дотримання прав людини,  гарантованих
Конвенцією,  і вимагає  продовження  розгляду  петиції  згідно  зі
статтею 37, п. 1 Конвенції.     Беручи до уваги наведене, Суд одноголосно ухвалив рішення про
вилучення заяви з реєстру справ.

 Голова Суду  Георг Ресс

 Секретар     Венсен Берже

 "Бюлетень Міністерства юстиції України", N 1, 2001 р.