ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 04-1/1-7/18 від 10.10.2000м.Київ
vd20001010 vn04-1/1-7/18
Про максимальну величину витрат на оплату праціпри нарахуванні страхових зборів
Судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України у складі: першого заступника Голови
Гречківського М.П., суддів Борденюка Є.М., Першикова Є.В.
розглянула заяву Кабінету Міністрів України про перевірку рішення
(постанови, ухвали) від 12.05.2000 р. Вищого арбітражного суду
України у справі N 3/16-5/32 ( v5_32800-00 ) за позовом
Української федерації профспілкових організацій - профспілки
спільних підприємств до Кабінету Міністрів України про визнання
недійсними постанов від 13.07.98 р. N 1064 ( 1064-98-п ), від
21.09.98 р. N 1478 ( 1478-98-п ). Рішенням судової колегії з розгляду спорів Вищого
арбітражного суду України від 12.05.2000 р. ( v5_32800-00 ) (суддя
О.Подоляк) позовні вимоги задоволені шляхом визнання недійсними
постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.98 р. N 1064
( 1064-98-п ) "Про встановлення максимальної величини фактичних
витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми
оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного
доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів"
та від 21.09.98 р. N 1478 ( 1478-98-п ) "Про внесення змін та
доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.98 р.
N 1064" в частині, що стосується об'єкта оподаткування, на який
нараховуються збори (внески) до Фонду соціального страхування,
01.10.98 р. Рішенням суду зобов'язано Кабінет Міністрів України
опублікувати (оприлюднити) резолютивну частину рішення в тому ж
самому виданні (у той же самий спосіб), де були опубліковані
постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.98 р. N 1064
( 1064-98-п ) та від 21.09.98 р. N 1478 ( 1478-98-п ). Рішення суду мотивоване тим, що Указом Президента України від
25.05.98 р. N 506/98 ( 506/98 ) "Про обмеження максимальної
величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці
працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного
оподаткованого доходу, з яких справляються збори (внески) до
соціальних фондів" надано право Кабінету Міністрів України
встановлювати та переглядати зазначену максимальну величину
фактичних витрат на оплату праці. На виконання цього Указу Кабінет Міністрів України прийняв
оспорювані постанови, якими встановив максимальний розмір об'єкта
оподаткування в розмірі 1000 грн. на місяць з одного працюючого, з
якого справляють збори (внески) до Фонду соціального страхування. 30.09.98 р. прийнято Закон України "Про ставку збору на
обов'язкове соціальне страхування" ( 135-14 ), згідно з яким з
01.10.98 р. встановлюється ставка такого збору в розмірі 5,5
відсотка від об'єкта оподаткування, з якого справляються збори
(внески) до Фонду соціального страхування. Враховуючи, що цей Закон ( 135-14 ) вступив в дію з 01.10.98
р., а оспорювані постанови перестали відповідати вимогам Закону,
то їх слід визнати недійсними з моменту набрання чинності цим
Законом. Кабінет Міністрів України не погоджується з рішенням у
справі, вважає його таким, що суперечить чинному законодавству,
просить рішення скасувати, відмовивши у позові. Заявник посилається на те, що Закон України "Про ставку збору
на обов'язкове соціальне страхування" ( 135-14 ), на який
посилається суд у рішенні, був прийнятий у зв'язку з Указом
Президента України від 07.08.98 р. N 857 ( 857/98 ) "Про деякі
зміни в оподаткуванні" і регулює лише розмір ставки збору, тобто
граничних розмірів бази оподаткування, з якої справляються збори
(внески) до соціальних фондів, не є нормою зазначеного Закону. А
тому зміст постанов Кабінету Міністрів України від 13.07.98 р.
N 1064 ( 1064-98-п ) та від 21.09.98 р. N 1478 ( 1478-98-п ) не
суперечить вимогам Закону України від 30.09.98 р. N 135
( 135-14 ). Стосовно невідповідності зазначених вище Указу Президента
України та постанов Кабінету Міністрів України вимогам Постанови
Верховної Ради України від 24.12.98 р. N 363 ( 363-14 ) "Про
застосування нормативно-правових актів з питань оподаткування в
Україні", то цей Указ та постанови Кабінету Міністрів України не
містять норм щодо збільшення ставок податків і зборів, зміни
об'єкта оподаткування та пільг щодо оподаткування. Судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України перевірила матеріали справи та
встановила. На виконання Указу Президента України від 25.05.98 р.
N 506/98 ( 506/98 ) "Про обмеження максимальної величини фактичних
витрат суб'єктів господарювання на оплату працівників, суми
оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного
доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів",
яким надано Кабінету Міністрів України право встановлювати та
переглядати зазначену максимальну величину фактичних витрат на
оплату праці прийнято оспорювані постанови, якими встановлено
максимальний розмір об'єкта оподаткування в сумі 1000 грн. на
місяць з одного працюючого, з якого справляють збори (внески) до
фонду соціального страхування. 30.09.98 р. прийнято Закон України "Про ставку збору на
обов'язкове соціальне страхування" ( 135-14 ), згідно з яким з
01.10.98 р. встановлюється ставка цього збору в розмірі 5,5
відсотка від об'єкта оподаткування, з яких справляються збори
(внески) до Фонду соціального страхування. Статтею 2 Закону України "Про збір на обов'язкове соціальне
страхування" від 26.06.97 р. N 402/97-ВР ( 402/97-ВР ) визначено
об'єкт оподаткування - це фактичні витрати на оплату праці
працівників, які включають витрати на виплату основної і
додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат,
виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому
числі у натуральній формі, які підлягають обкладанню податком на
доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). Об'єкт
оподаткування прибуткового податку з громадян визначено ст.2
Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ). Верховною Радою України 14.10.98 р. прийнято Закон України
"Про порядок встановлення ставок податків і зборів (обов'язкових
платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо
оподаткування" ( 171-14 ), яким закріплено, що ставки
загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), інші
елементи податкових баз, а також пільги щодо оподаткування
встановлюються або змінюються виключно законами України з питань
оподаткування. Постанова Верховної Ради України від 24.12.98 р. "Про
застосування нормативно-правових актів з питань оподаткування в
Україні" ( 363-14 ) прийнята на виконання зазначеного Закону.
Постановою встановлено, що будь-які нормативно-правові акти, що не
мають сили закону і видані з порушенням вимог Закону України "Про
порядок встановлення ставок податків і зборів (обов'язкових
платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо
оподаткування" ( 171-14 ), якими збільшувалися ставки податків і
зборів (обов'язкових платежів) або змінювалися об'єкти
оподаткування, а також ті, якими встановлювалися податки і збори
(обов'язкові платежі), що не були визначені Законом України "Про
порядок встановлення ставок податків і зборів (обов'язкових
платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо
оподаткування" ( 171-14 ) з моменту видання не підлягають
виконанню платниками податків і зборів (обов'язкових платежів). Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що з
моменту набуття чинності Закону України "Про ставку збору на
обов'язкове соціальне страхування" ( 135-14 ), оспорювані
постанови перестали відповідати вимогам цього Закону, оскільки
впливають на зміну об'єкта оподаткування, змінюють розмір збору на
обов'язкове соціальне страхування, база якого визначена Законом. Підстав для змін скасування рішення у справі не вбачається. Керуючись ст.106-108 Арбітражного процесуального кодексу
України ( 1798-12 ), судова колегія по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України П О С Т А Н О В И Л А:
Рішення від 12.05.2000 р. Вищого арбітражного суду України у
справі N 3/16-5/32 ( v5_32800-00 ) залишити без змін.
Перший заступник Голови
Вищого арбітражного суду України М.Гречківський
Судді Є.Борденюк, Є.Першиков
"Податки та бухгалтерський облік", N 73, листопад, 2000 р.
-
скопійовано
-
