Угода
      між Урядом України і Урядом Республіки Куба
     про взаємну допомогу у боротьбі з порушеннями
                 митного законодавства
 

     Дата підписання:                    13.10.2000     Дата набрання чинності для України: 13.09.2001

     Уряд України і Уряд Республіки Куба, далі "Сторони",

     ВВАЖАЮЧИ, що  порушення  митного законодавства завдають шкоди
економічним,  фіскальним,  соціальним,  культурним  і  комерційним
інтересам обох держав;

     ВРАХОВУЮЧИ важливість    правильного   застосування   засобів
контролю,  обмежень і заборон,  а також стягнення в повному обсязі
мита і податків під час ввезення та вивезення товарів;

     БЕРУЧИ ДО  УВАГИ  Конвенцію  Організації Об'єднаних Націй про
боротьбу  проти   незаконного   обігу   наркотичних   засобів   та
психотропних речовин ( 995_096 ) від 19 грудня 1988 року;

     БУДУЧИ ПЕРЕКОНАНИМИ в тому, що боротьба з порушеннями митного
законодавства   виявиться   більш   ефективною   завдяки   тісному
співробітництву їх митних органів;

     ПОСИЛАЮЧИСЬ на  рекомендації Ради митного співробітництва про
адміністративну допомогу від 5 грудня 1953 року,

     домовилися про таке:

                             Стаття I

     Для цілей цієї Угоди використовуються такі терміни:

     1. "Митне  законодавство"  -  усі  установчі  та   розпорядчі
положення,  виконання  яких  покладено  на  митні органи кожної зі
Сторін,  щодо ввезення,  вивезення або транзиту товарів,  коли  ці
положення   регламентують   стягнення  мита  та  інших  зборів  чи
податків,  а  також  засоби  застосування  заборон,   обмежень   і
контролю.

     2. "Митне  порушення" - будь-яке порушення,  а також будь-яка
спроба  порушення  митного  законодавства,  як   це   визначається
національним законодавством кожної з держав;

     3. "Особа" - будь-яка фізична або юридична особа.

                            Стаття II

     З метою   виконання   цієї   Угоди   вважатимуться   "Митними
органами":

     в Україні - Державна митна служба України;

     в Республіці Куба - Генеральна республіканська митниця.

                            Стаття III

     1. Митні органи обох Сторін згідно з положеннями  цієї  Угоди
подають  одна  одній взаємну допомогу з метою відвернення порушень
митного законодавства, їх розслідування та припинення.

     2. Допомога,  про  яку  йдеться  в  попередньому  пункті,  не
передбачає  стягнення  мита,  податків,  зборів,  штрафів та інших
платежів на користь іншої держави.

     3. На прохання Митного органу  однієї  Сторони  Митний  орган
іншої  Сторони  повідомляє заінтересованим особам,  що перебувають
або засновані на її території всі відомості,  рішення, положення і
документи,  які надходять від Сторони, що звертається з проханням,
і належать до застосування митного законодавства.

     4. Допомога за цією Угодою подається  відповідно  до  митного
законодавства,  що діє на території запитуваної держави, і в межах
компетенції та можливостей Митного органу зазначеної Сторони.

                            Стаття IV

     Митні органи кожної з держав повідомляють один одному:

     1. На запит або за власною ініціативою всю наявну  інформацію
щодо:

     a) незаконних дій, учинених чи запланованих, які є або можуть
вважатися Митними порушеннями відповідно  до  законодавства  іншої
держави;

     b) нових засобів і методів Митних порушень;

     c) категорій  товарів,  про  які відомо,  що вони є об'єктами
незаконних перевезень під час імпорту, експорту або транзиту;

     d) осіб,  про  яких  відомо,  що  вони   вчинили,   або   які
підозрюються  у  вчиненні  порушення  митного  законодавства іншої
держави;

     e) транспортних засобів,  які підозрюються в  тому,  що  вони
використовуються  в  ході  вчинення порушень митного законодавства
іншої держави;

     f) нових методів боротьби проти Митних порушень, ефективність
яких було встановлено.

     2. На письмовий запит у стислі терміни всю інформацію:

     a) одержану  з  документів,  що  стосується  обміну між двома
державами товарами,  які стали або могли стати об'єктами порушення
митного  законодавства  держави,  що  запитує,  можливо,  у  формі
завірених або засвідчених належним чином копій документів  або  їх
оригіналів;

     b) яка   може  бути  використана  для  встановлення  порушень
митного законодавства держави, що запитує.

     3. Зазначені письмові запити повинні містити такі дані:

     a) назву органу, який звертається із запитом;

     b) вид запитуваного заходу;

     c) предмет і причину запиту;

     d) найменування та адреси (імена і  прізвища  фізичних  осіб)
осіб, яких стосується запит;

     e) короткий  виклад  фактів,  що  стосуються справи,  а також
положення права, що мають відношення до цього випадку.

                             Стаття V

     На запит Митного органу однієї  Сторони  Митний  орган  іншої
Сторони  відповідно до своєї компетенції здійснює особливий нагляд
за:

     1) в'їздом і  виїздом  зі  своєї  території  осіб,  про  яких
відомо,  що  вони  порушують  або підозрюються в порушенні митного
законодавства іншої держави;

     2) переміщенням  товарів,  про  які  Стороною,   що   запитує
повідомлено,  що  вони  є  об'єктом  перевезення з метою суттєвого
порушення її митного законодавства.

     3) будь-якими транспортними засобами,  стосовно яких Сторона,
що  запитує,  має  підстави вважати,  що вони використовуються для
вчинення Митних порушень на її території.

                            Стаття VI

     1. Митні органи  Сторін  не  зобов'язані  подавати  допомогу,
передбачену  цією  Угодою,  якщо  її  подання може заподіяти шкоди
суверенітету,  громадському порядку чи  іншим  суттєвим  інтересам
їхньої  держави  або  потягти  за  собою  розголошення  державної,
промислової,   комерційної,   професійної   або   адміністративної
таємниці.

     2. Якщо  Митний  орган однієї Сторони просить допомоги,  якої
він сам не міг би надати,  якби до нього був звернений такий запит
з  боку  іншої  Сторони,  він  повинен зазначити цей факт у своєму
запиті.  У такому разі  рішення  щодо  відповіді  на  такий  запит
залишається за Митним органом, до якого звернено запит.

     3. Будь-яка    відмова    в   поданні   допомоги   має   бути
обґрунтованою.

                            Стаття VII

     1. З метою сприяння в  розслідуванні  і  припиненні  порушень
митного законодавства у своїй державі, Митний орган однієї Сторони
на запит Митного органу іншої Сторони й у межах своєї  компетенції
проводить  розслідування і перевірки,  опитує причетних осіб і/або
свідків  та  повідомляє  про  результати  цих  опитувань,  Митному
органу, що запитує.

     2. Митний  орган запитуваної Сторони відповідно до процедури,
установленої національним законодавством, може дозволити посадовим
особам  Митного  органу,  що  запитує,  бути  присутніми при таких
розслідуваннях.

                           Стаття VIII

     1. Митні органи Сторін даватимуть відповідні розпорядження  з
метою  встановлення  безпосередніх персональних зв'язків та обміну
інформацією між посадовими особами митних органів,  що  займаються
боротьбою з Митними порушеннями.

     2. Перелік  посадових  осіб,  спеціально  призначених для цих
цілей, повідомляється Митному органу іншої Сторони.

                            Стаття IX

     1. Інформація,  одержана відповідно до цієї Угоди, не повинна
використовуватися  для інших цілей,  ніж це зазначено в цій Угоді,
без письмової згоди Митного органу, що її надав.

     2. Інформація,  передана відповідно до цієї Угоди, вважається
конфіденційною   й   одержує   такий  же  захист,  який  надається
інформації такого виду національним законодавством держави, в якій
її отримано.

                             Стаття X

     1. Митні  органи  кожної  зі  Сторін можуть брати до уваги як
докази  в  протоколах,  повідомленнях,  свідченнях,  а   також   у
розслідуваннях   і   наданих   судам  звинуваченнях  інформацію  і
документи, одержані відповідно до цієї Угоди.

     2. Доказова сила такої інформації та документів,  а також  їх
використання  в  судах  визначається  національним  законодавством
держави, в якій така інформація чи документи використовуються.

                            Стаття XI

     1. На запит судів чи органів юстиції держави,  у якій вчинено
Митне  порушення,  Митний  орган  іншої  держави може уповноважити
своїх посадових осіб виступити експертами чи свідками в цих  судах
чи органах.

     2. Такі  посадові  особи дають свідчення в межах повноважень,
наданих   їхніми   Митними   органами,   щодо   фактів   порушень,
установлених ними під час виконання своїх службових обов'язків.

     3. Запит  щодо  надання  повноважень  повинен чітко визначати
суть справи і компетенцію посадових осіб,  відповідно до якої вони
будуть опитувані.

                            Стаття XII

     1. Обидві  держави  відмовляються  від  відшкодування витрат,
пов'язаних з виконанням цієї Угоди,  за винятком  тих  витрат,  що
обумовлені виконанням статті XI.

     2. Витрати  на  проїзд  та  утримання  експертів  та  свідків
покриваються за рахунок Сторони, що запитує.

                           Стаття XIII

     Сфера застосування цієї Угоди поширюється на митні  території
кожної з держав.

                            Стаття XIV

     За згодою  Сторін  до цієї Угоди можуть бути внесені зміни та
доповнення,  оформлені  у  вигляді  протоколів,   які   вважаються
невід'ємною частиною цієї Угоди і набирають чинності відповідно до
статті XVI.

                            Стаття XV

     1. Форми  застосування  цієї   Угоди   узгоджуються   Митними
органами обох Сторін.

     2. Спірні  питання,  що  виникатимуть  під час виконання цієї
Угоди,  будуть вирішуватися шляхом переговорів  та  узгоджень  між
Митними органами обох Сторін.

                            Стаття XVI

     1. Ця Угода набирає чинності після 30 днів від дати одержання
останнього  письмового  повідомлення   про   виконання   Сторонами
внутрішньодержавних   процедур,   необхідних   для   набрання  нею
чинності.

     2. Ця Угода діє протягом невизначеного  строку  і  може  бути
денонсована  кожною  зі  Сторін  у будь-який час шляхом письмового
повідомлення.  Угода втрачає чинність через шість місяців  з  дати
письмового повідомлення іншої Сторони.

     Укладено в м.  Гавана 13 жовтня 2000 року у двох оригінальних
примірниках,  українською та  іспанською  мовами,  причому  обидва
тексти мають однакову силу.

 За Уряд України                           За Уряд Республіки Куба
 (підпис)                                  (підпис)