open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Чинна
                             
                             
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 04-1/6-10/216 від 27.11.2000

Між товариством з обмеженою відповідальністю
науково-впроваджувальним підприємством "М" (далі - Товариство), що
знаходиться в м.Донецьку, і закритим акціонерним товариством "СЗЛ"
(далі - Завод), що знаходиться в Росії, 20.01.98 р. був укладений
договір. За договором Товариство зобов'язувалось виконати роботи з
ремонту печі методом керамічного наплавлення. У березні 1998 р.
Товариство уклало договір поручительства з приватним підприємством
"ФО" (далі - Приватне підприємство). Як зауважено в постанові
Судової колегії Вищого арбітражного суду з перегляду рішень,
ухвал, постанов (далі - Судова колегія), цей договір є
уступленням права вимоги: у випадку, якщо Завод несвоєчасно
розраховувався з Товариством, то оплату за виконані ним роботи
здійснювало Приватне підприємство, що воно і зробило. І до нього
переходило право вимагати від Заводу проведення розрахунку: Завод
з ним розрахувався: протягом 60 днів після закінчення робіт
іноземна валюта надійшла на розрахунковий рахунок Приватного
підприємства. У серпні 1998 року за результатами перевірки Товариства,
здійсненої Державною податковою інспекцією у К-ому районі
м.Донецька (далі - ДПІ), був складений акт, на підставі якого
прийнято рішення про застосування і стягнення фінансових санкцій
за порушення податкового законодавства. Товариство звернулося до
арбітражного суду Донецької області (далі - Арбітражний суд) із
позовом про визнання недійсним рішення ДПІ про застосування і
стягнення фінансових санкцій. Рішенням Арбітражного суду у
задоволенні позову було відмовлено. Постановою заступника
Арбітражного суду рішення залишено без змін. Товариство звернулось до Судової колегії із заявою про
перегляд рішення і постанови арбітражного суду. Проаналізувавши
матеріали справи і відповідне законодавство, Судова колегія
зазначила: 1. Згідно зі ст. 197 Цивільного кодексу ( 1540-06 )
уступлення права вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо
воно не суперечить закону або договору. 2. Статтею 1 Закону України від 23.09.94 р. "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (з
наступними змінами і доповненнями, далі - Закон) встановлено, що
виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх
валютний рахунок в уповноважених банках у строки виплати
заборгованості, зазначені в контрактах, але не пізніше 90
календарних днів, зокрема, у випадках: - експорту продукції - з дати її митного оформлення (виписки
вивізної митної декларації); - експорту робіт або послуг - з дати підписання акта чи
іншого документа, що підтверджує виконання робіт або надання
послуг. Як свідчать документи справи, іноземна валюта в якості плати
за виконані роботи надійшла в Україну протягом 60 днів з дати
підписання акта, тобто без порушення встановленого законодавством
строку надходження іноземної валюти на територію України. 3. Стаття 1 Закону ( 185/94-ВР ) встановлює відповідальність
за ненадходження коштів на територію України, а не за надходження
коштів на розрахунковий рахунок юридичної особи, яка розташована в
Україні і не здійснювала експорту. 4. Чинне законодавство не передбачає відповідальності за
надходження коштів в іноземній валюті на розрахунковий рахунок
юридичної особи - резидента, яка не є контрагентом за
зовнішньоекономічним договором. 5. У матеріалах справи відсутні докази щодо визнання
недійсною угоди стосовно уступлення права вимог, а тому
надходження коштів на розрахунковий рахунок іншої юридичної особи,
яка є резидентом, не суперечить чинному цивільному законодавству. 6. ДПІ, приймаючи рішення про застосування фінансових
санкцій, вказала на наявність порушення податкового законодавства,
а не на порушення законодавства про валютне регулювання. Про це
свідчить сама назва рішення. На підставі вивчення матеріалів справи і вищевикладеного
Судова колегія дійшла таких висновків: - іноземна валюта у встановлений строк надійшла в Україну, а
тому підстав для стягнення з Товариства пені не було; - у діях Товариства не вбачається наявності порушень вимог
Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ). Оскільки матеріалами справи доведено
своєчасність надходження валюти в Україну, у ДПІ не було правових
підстав для нарахування пені за ненадходження валюти, а тим більше
- для стягнення фінансових санкцій. Постановою Судової колегії: 1. Скасовано рішення і постанову арбітражного суду Донецької
області. 2. Задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою
відповідальністю науково-впроваджувального підприємства "М" про
визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції в К-ому
районі м.Донецька про застосування і стягнення з нього фінансових
санкцій.
"Все про бухгалтерський облік", N 53 (599), 6 червня 2001 р.
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: