СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 12.12.2000
 

                             (Витяг)
 

     Вироком Каховського міського суду Херсонської області від  31
січня 2000 р.  Н.  засуджено за ст. 198 КК ( 2002-05 ) до штрафу в
розмірі 300 грн.  Постановлено стягнути з Н. на користь потерпілої
Б. 400 грн. моральної шкоди.     Ухвалою судової колегії в кримінальних  справах  Херсонського
обласного  суду  від  29 лютого 2000 р.  вирок залишено без зміни.
Постановою президії цього  суду  від  18  травня  2000  р.  судове
рішення  змінено:  штраф  у  раніше  визначеному  судом розмірі Н.
призначено із застосуванням ст. 44 КК ( 2001-05 ).     За вироком  суду Н.  визнано винним у тому,  що він 7 березня
1999  р.  самовільно,  всупереч  установленому   законом   порядку
відібрав у потерпілої Б. в рахунок виконання нею цивільно-правових
зобов'язань перед ним гаманець вартістю 10 грн.  із грошима в сумі
380 грн.,  чим завдав їй істотної шкоди.  Ці дії органами слідства
були кваліфіковані за ч. 2 ст. 141 КК ( 2002-05 ).     Заступник Генерального  прокурора  України порушив у протесті
питання про  скасування  ухвалених  у  справі  судових  рішень  та
направлення її на нове розслідування у зв'язку з допущеними в ході
попереднього    та    судового    слідства    порушеннями     норм
кримінально-процесуального законодавства.     Перевіривши матеріали справи,  судова колегія в  кримінальних
справах  Верховного  Суду України протест прокурора задовольнила з
таких підстав.     Відповідно до  вимог  ст.  22  КПК ( 1001-05 ) суд та слідчий
зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного,
повного й об'єктивного дослідження обставин справи.     Як вбачається з матеріалів справи щодо Н., ці вимоги закону в
ній не додержано. Так, потерпіла Б. стверджувала, що Н. відібрав у
неї 1 тис. 527 грн., а останній це заперечував, посилаючись на те,
що   в  гаманці,  яким  він  заволодів,  було  лише  380  грн.  Ці
розбіжності у справі не усунено,  а пояснення потерпілої про  суму
грошей, що були в гаманці, не спростовано.     Органи слідства  і  суд  допустили  й  інші  порушення   норм
кримінально-процесуального закону.     У матеріалах справи є постанова слідчого від 16  червня  1999
р.  про відмову в порушенні кримінальної справи щодо Н. за ст. 198
КК ( 2002-05 ) за відсутністю в його діях  складу  злочину;  в  її
мотивувальній  частині  зазначено,  зокрема,  що  в діях Н.  немає
складу ні злочину,  передбаченого ст.  198 КК, ні злочину, за який
настає  відповідальність  за  ст.  141  КК.  Хоча  цю постанову не
скасовано, слідчі органи всупереч вимогам п.  11 ч.  1 ст.  6  КПК
( 1001-05 ) кваліфікували дії Н.  за ч. 2 ст. 141 КК, а суд визнав
його винним за ст. 198 КК.     Касаційна та наглядна інстанції на допущені органами слідства
і судом порушення закону уваги не звернули.     У зв'язку з викладеним, судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України всі судові рішення у  справі  скасувала  і
направила її на нове розслідування.

 "Рішення Верховного Суду України", 2001 р.