open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Чинна
                             
                             
СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 14.12.2000

(Витяг)

Вироком Кам'янець-Подільського районного суду Хмельницької
області від 7 березня 2000 р. Ш. засуджено за ч. 3 ст. 140
( 2001-05 ) на три роки позбавлення волі, за ст. 208 КК
( 2002-05 ) - на один рік позбавлення волі і за сукупністю
злочинів - на три роки позбавлення волі за те, що він втягнув у
злочинну діяльність неповнолітнього Г. і разом з ним 9 жовтня 1999
р. проник у будинок Р. та викрав майно на суму 1 тис. 33 грн. Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Хмельницького
обласного суду від 11 квітня 2000 р. вирок залишено без зміни. Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування вироку суду в частині засудження Ш. за ст.
208 КК ( 2002-05 ), оскільки його винність у вчиненні цього
злочину побудована на доказах, одержаних незаконним шляхом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія в кримінальних
справах Верховного Суду України протест задовольнила з таких
підстав. Рішення суду щодо винності Ш. у крадіжці, вчиненій з
проникненням у житло за попереднім зговором із Г., відповідає
фактичним обставинам справи та грунтується на перевірених у
судовому засіданні доказах, які одержали правильну юридичну
оцінку. Що ж до його засудження за ст. 208 КК ( 2002-05 ), то в цій
частині вирок суду є необгрунтованим. За змістом ст. 65 КПК ( 1001-05 ) доказами в кримінальній
справі є будь-які фактичні дані, що можуть бути засобами
встановлення об'єктивної істини, але за умови, що вони одержані в
установленому законом порядку. Тобто доказами є фактичні дані, які
відповідають вимогам належності до кримінальної справи,
допустимості та достовірності. Ними не можуть бути дані, одержані
незаконним шляхом. Як вбачається з матеріалів справи, Ш. не визнав себе винним у
втягненні неповнолітнього в злочинну діяльність ні під час
попереднього слідства, ні в суді. Г. теж не підтвердив цього
факту. І обвинувачення Ш., і висновки суду щодо його винності у
вчиненні злочину, передбаченого ст. 208 КК ( 2002-05 ),
грунтуються виключно на показаннях, даних ним і Г. на попередньому
слідстві як свідками. Разом з тим їх допит та початкові слідчі дії у кримінальній
справі, порушеній щодо Ш. і Г. за ч. 3 ст. 140 КК ( 2001-05 ), а
також відтворення обстановки й обставин події за їх участю й очна
ставка між ними були проведені в один день - 15 жовтня 1999 р. Враховуючи зазначені обставини та беручи до уваги, що Ш. і Г.
під час допиту як свідків були попереджені про кримінальну
відповідальність за статтями 178, 179 КПК ( 1002-05 ), тобто
всупереч вимогам ст. 63 Конституції України ( 254к/96-ВР ) змушені
були давати показання щодо себе, судова колегія в кримінальних
справах Верховного Суду України визнала, що в даному конкретному
випадку на цій стадії слідства одержання фактичних даних
відбувалося з порушенням усіх передбачених законом правил і права
зазначених осіб на захист. Тому ці дані не можуть бути визнані
достовірними. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували винність Ш. у
втягненні неповнолітнього Г. у злочинну діяльність, у справі
немає. До того ж вирок суду в цій частині залишився немотивованим. З урахуванням наведеного, судова колегія в кримінальних
справах Верховного Суду України вирок суду в частині засудження Ш.
за ст. 208 КК ( 2002-05 ) скасувала і закрила справу за
недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого цією
статтею.
"Рішення Верховного Суду України", 2001 р.
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: