open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Чинна
                             
                             
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
N 04-1/11-22/136 від 18.12.2000

Спільне підприємство закрите акціонерне товариство (далі - СП
ЗАТ) звернулося до арбітражного суду м. Києва з позовною заявою
про скасування рішення Державної податкової інспекції у С-ому
районі м. Києва (далі - ДПІ) про надання висновку про
відшкодування суми податку на додану вартість до відділу
Державного казначейства у П-ому районі м. Києва. Рішенням суду
позов задоволено. Підстава для прийняття рішення - "...відмова
відповідача (ДПІ) у наданні податкового кредиту є незаконною і
суперечить вимогам пп.7.7.3 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ). Постановою голови арбітражного суду м.
Києва рішення залишено без змін. ДПІ звернулася до Судової колегії із заявою про скасування
згаданих рішення і постанови. Основні мотиви прохання ДПІ: 1. Для підтвердження факту віднесення сум податку на додану
вартість (далі - ПДВ) до складу податкових зобов'язань необхідно
провести зустрічну перевірку контрагента СП ЗАТ - приватного
підприємства "М.І." (далі - Підприємство). 2. Згідно з актом зустрічної перевірки Підприємство за своєю
юридичною адресою не знаходиться, інформація про його фактичне
місцезнаходження відсутня. 3. За неподання звітності з ПДВ за лютий 1999 р. припинені
операції на розрахункових рахунках Підприємства. 4. СП ЗАТ на свій ризик з метою одержання прибутку уклало з
Підприємством угоду, за якою неможливо підтвердити сплату
податкових зобов'язань до бюджету. 5. Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
від 30.05.97 р. N 165 ( z0233-97 ) (з наступними змінами і
доповненнями), податкова накладна вважається недійсною у разі її
невідповідності фактичним податковим зобов'язанням, заявленим
продавцем. Судова колегія не змінила рішення і постанову арбітражного
суду, що оскаржуються. Вважаємо, що основні аргументи, що
містяться у постанові Судової колегії і базуються на
скрупульозному аналізі законодавства, являють інтерес для багатьох
читачів газети. Арбітражний суд вважає, що посилання ДПІ на п.5 Порядку
( z0233-97 ) заповнення податкової накладної в даній ситуації не
може бути прийняте до уваги. Така позиція суду відповідає вимогам
ст.4 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 )
("Арбітражний суд вирішує спори на підставі Конституції України
( 254к/96-ВР ), Закону "Про арбітражний суд" ( 1142-12 ), ...
інших актів законодавства"). На думку Судової колегії, пункт 5 є
нелегітимним* і суперечить Закону України від 03.04.97 р. "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (з наступними змінами і
доповненнями, далі - Закон про ПДВ): ____________________

* Рішенням Вищого арбітражного суду України від 21.12.99 у
справі N 1/97 визнано недійсною частину першу пункту 5 Порядку
заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної
податкової адміністрації України від 30.05.97 N 165 ( z0233-97 )
(в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від
08.10.98 N 469 ( z0691-98 ). Постановою судової колегії Вищого арбітражного суду України
по перегляду рішень, ухвал, постанов від 28.04.2000 N 04-1/1-7/21
рішення Вищого арбітражного суду з цієї справи залишено без зміни.
1. Закон про ПДВ ( 168/97-ВР ) дає повний і вичерпний перелік
усіх обов'язкових реквізитів, які повинна містити в собі податкова
накладна (пп.7.2.1 п.7.2 ст.7). 2. Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не
підтверджені податковими накладними або митними деклараціями. У
випадку, коли на момент перевірки платника податковим органом суми
податку попередньо включені до складу податкового кредиту, але
залишаються не підтвердженими зазначеними в цьому пункті
документами, платник податків несе відповідальність у вигляді
фінансових санкцій, встановлених законодавством і нарахованих на
суму податкового кредиту, не підтверджену такими документами.
Відповідно, законодавець встановив не тільки вимоги до податкової
накладної, але й міри відповідальності у випадку її відсутності. 3. Закон про ПДВ ( 168/97-ВР ) взагалі не передбачає
обов'язку або права одного платника податків контролювати
показники податкової звітності, в тому числі і з ПДВ іншого
платника податків. 4. Закон про ПДВ ( 168/97-ВР ) не наділив Державну податкову
адміністрацію України повноваженнями щодо встановлення додаткового
порядку заповнення податкової накладної. 5. Закон України від 04.12.90 р. "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (з наступними змінами і доповненнями)
не містить повноважень податкових органів, що надають їм право на
свій розсуд вважати недійсними податкові накладні. Тому у випадку
виникнення подібного питання воно повинно вирішуватися в
сукупності з іншими доказами в судовому порядку. 6. Законом України від 25.06.91 р. "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (з наступними змінами і доповненнями)
платнику податків не надано право вимагати від іншого платника
податків будь-яких відомостей, у т.ч. і щодо реєстрації як
платника податків, про ведення ним яких-небудь бухгалтерських
книг, журналів тощо (ст.10). Більше того, таке право платника
податків взагалі не передбачено (ст.9). Проаналізувавши законодавство, Судова колегія дійшла до таких
висновків: - податкові накладні, на які посилається ДПІ і які були
предметом судового дослідження, містять у собі всі необхідні
реквізити, передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ
( 168/97-ВР ); - чинне законодавство не дає позивачу (СП ЗАТ) права
перевіряти і контролювати податкову звітність та іншу документацію
своїх контрагентів за договорами; - всю відповідальність у випадку порушення податкового
законодавства повинні нести контрагенти СП ЗАТ; - жоден із договорів позивача (СП ЗАТ), на підставі яких йому
контрагентами були виписані податкові накладні, не був визнаний
недійсним у встановленому чинним законодавством порядку. Постановою Судової колегії підтверджені законність і
обгрунтованість задоволення арбітражним судом м. Києва позову СП
ЗАТ до ДПІ: позовні вимоги щодо обов'язку Державної податкової
інспекції в С-ому районі м. Києва відшкодувати спільному
підприємству закритому акціонерному товариству "Е." суми податку
на додану вартість є обгрунтованими.
Кандидат юридичних наук Ю.Лісанський
Надруковано: "Все про бухгалтерський облік", N 29 (575), 2 квітня

2001 р.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: