СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 20.12.2000
 

                             (Витяг)
 

     У грудні 1997 р.  Т.О.О.  звернувся в суд із  позовом  до  СП
"Укр-Італ"  (далі  -  СП)  і  магазину  "Санта-Роза"  про визнання
частково недійсним договору купівлі-продажу від 27 червня 1996 р.,
його  розірвання,  стягнення  з  відповідачів  вартості придбаного
товару на  суму  2  тис.  грн.,  витрат  по  монтажу  й  демонтажу
придбаного обладнання та відшкодування моральної шкоди.     Позивач послався на те,  що 27 червня 1996 р.  між ним  і  СП
було   укладено  письмовий  договір  купівлі-продажу  стаціонарної
установки італійського виробництва для очищення води. Безпосередню
реалізацію  товару  здійснив  згаданий магазин.  На порушення його
прав як покупця продавець не включив у договір і не  передав  йому
фільтр  грубої  очистки,  без  якого  робота  комплекту неможлива.
Пізніше відповідачі такий фільтр йому поставили, однак не виконали
робіт по монтажу установки та пуску її в дію.     У жовтні 1998  р.  Т.О.О.  і  Г.О.Г.  заявили  до  тих  самих
відповідачів додатковий позов,  у якому зазначалося,  що установка
була придбана ними обома за спільні кошти,  а тому  неправомірними
діями   їм  спричинено  як  матеріальну,  так  і  моральну  шкоду.
Остаточно просили стягнути вартість установки в сумі  3  тис.  428
грн.,  6  тис.  179  грн.  неустойки,  750 грн.  витрат по монтажу
установки, 250 грн. судових витрат та 5 тис. грн. на відшкодування
моральної шкоди.     Рішенням Київського районного суду м.  Одеси від  29  березня
1999  р.  договір  купівлі-продажу  від 27 червня 1996 р.  визнано
частково недійсним, розірвано та стягнуто з СП на користь Т.О.О. і
Г.О.Г. вартість  установки  в сумі 3 тис.  428 грн.,  750 грн.  на
відшкодування матеріальної шкоди (витрати по монтажу), неустойку в
сумі 6 тис. 179 грн., 600 грн. на відшкодування моральної шкоди та
витрати  на  оплату  юридичної  допомоги  (250  грн.).   Позивачів
зобов'язано  повернути  відповідачу  (СП)  придбану  за  договором
установку, а в решті вимог відмовлено.     Ухвалою судової   колегії   в   цивільних  справах  Одеського
обласного суду від  25  травня  1999  р.  зазначене  рішення  було
змінено.  З  нього  виключено  висновки суду про те,  що однією зі
сторін у договорі був Г.О.Г., і про стягнення сум на його користь.     Постановою президії  обласного  суду  від  8  грудня  1999 р.
згадані вище рішення були залишені без  зміни,  а  протест  голови
цього суду - без задоволення.     Заступник Голови Верховного Суду України порушив  у  протесті
питання  про скасування всіх постановлених у справі судових рішень
і направлення її на новий розгляд до суду першої інстанції. Судова
колегія  в  цивільних  справах  Верховного  Суду  України  протест
задовольнила з таких підстав.     Відповідно до  вимог статей 12,  14 Закону від 12 травня 1991
р. "Про захист прав споживачів" (  1023-12  )  та  роз'яснень,  що
містяться у п.  9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12
квітня 1996  р.  N  5  (  v0005700-96  )  "Про  практику  розгляду
цивільних  справ  за позовами про захист прав споживачів",  вимоги
споживача  розглядаються   після   пред'явлення   ним   квитанції,
товарного чи касового чека або іншого письмового документа, а щодо
товарів,  на  які  встановлено  гарантійні  строки,  -  технічного
паспорта чи іншого документа, що його замінює.     Жодного зі згаданих документів позивачі не подали. З договору
купівлі-продажу від  27  червня  1996  р.,  на  який послався суд,
вбачається тільки факт досягнення домовленості між Г.О.В.  (котрий
29 травня  1996  р.  змінив прізвище й по батькові на Т.О.О.) і СП
про  наступне  придбання  останнім  за  1  тис.  умовних   одиниць
комплекту:  фільтра  і  балона.  Зазначений  договір  покупцем  не
підписано.  Будь-яких  інших  доказів  того,  що  цей  товар  було
фактично покупцем оплачено і одержано,  у справі немає.  З довідки
СП від 7 жовтня 1998 р.  N 220 вбачається, що в період із 1 червня
до  1  вересня  1996 р.  СП через представництво в м.  Одесі таких
фільтрів не продавало.  Із довідки ДПІ в Малиновському  районі  м.
Одеси  від  18 вересня 1998 р.  видно,  що ліцензію на торговельну
діяльність СП  видано  Одеським  міським  виконавчим  комітетом  3
грудня  1997  р.,  і дозволу на розрахунки в іноземній валюті СП у
1996 - 1998 рр.  не мало.  Згідно з цією ж довідкою  магазин-салон
"Санта-Роза" в Малиновському районі м. Одеси не зареєстровано.     Суд наведених документів  не  дослідив  і  викладених  у  них
обставин належним чином не з'ясував.  Отже,  судом повною мірою не
з'ясовано,  хто з позивачів,  коли саме, у кого, за яку ціну та за
яку  валюту  придбав  зазначений  у  позові  товар.  Від належного
з'ясування цих обставин та статусу відповідачів залежить вирішення
питання  про  можливість  застосування  до  спірних  правовідносин
положень згаданого вище Закону і прийняття рішення в цілому.     Крім того, суд щодо однієї угоди постановив одночасно рішення
про визнання її недійсною та про її розірвання.  Це  свідчить  про
невизначеність суду з питань підстав та предмета позову.     Визнавши, що Г.О.Г.  не є належним позивачем,  судова колегія
фактично  відмовила  йому  в  позові,  хоча  і зазначила про зміну
рішення. Таке  рішення  колегії  суперечить  п.  4  ст.  311   ЦПК
( 1503-06  ),  згідно  з яким касаційній інстанції надається право
змінити рішення або постановити нове, не передаючи справу на новий
розгляд,  якщо  у  ній  не  вимагається  збирання  або  додаткової
перевірки доказів, її обставини встановлено судом першої інстанції
повно  і  правильно,  але  допущено  помилку  в  застосуванні норм
матеріального права.     Суперечливість із даного питання допущено також судом  першої
інстанції,  який  у  резолютивній  частині рішення визнав частково
недійсним договір між  Т.О.О.  (Г.О.В.)  та  СП,  а  за  наслідком
розірвання договору  права  та  обов'язки  визначив  і  за  Г.О.Г.
Президія обласного суду не взяла до уваги зазначені помилки  й  не
скасувала незаконні рішення.     Виходячи з наведеного  судова  колегія  в  цивільних  справах
Верховного  Суду України протест заступника Голови Верховного Суду
України задовольнила,  рішення Київського районного суду м. Одеси,
ухвалу  судової  колегії в цивільних справах та постанову президії
Одеського обласного суду скасувала і  направила  справу  на  новий
розгляд.

 "Рішення Верховного Суду України", 2001 р.