СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 28.12.2000
 

                             (Витяг)
 

     Вироком Чортківського  районного  суду Тернопільської області
від 28  грудня  1999  р.  П.  засуджено  за  сукупністю  злочинів,
передбачених ч. 3 ст. 206 та ч. 1 ст. 101 КК ( 2001-05, 2002-05 ),
на чотири роки шість місяців позбавлення волі у  виправно-трудовій
колонії посиленого режиму.     Ухвалою судової    колегії     в     кримінальних     справах
Тернопільського обласного суду від 2 лютого 2000 р. вирок залишено
без зміни.     П. визнано винним у тому, що він 1 серпня 1999 р. приблизно о
3-й годині 30 хвилин,  перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння,
без   будь-якого   приводу,   з  хуліганських  мотивів,  порушуючи
нормальний відпочинок громадян та роботу кафе,  умисно завдав удар
ножем  у  живіт Ш.  і два удари - Є.,  заподіявши їм тяжкі тілесні
ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.     Заступник Голови  Верховного  Суду України порушив у протесті
питання  про  скасування  вироку  і  закриття  справи  в   частині
засудження П.  за ч.  3 ст. 206 КК ( 2002-05 ) та пом'якшення йому
покарання за  ч.  1  ст.  101  КК  (  2001-05  )  до  трьох  років
позбавлення волі. Судова колегія в кримінальних справах Верховного
Суду України протест задовольнила, пославшись на таке.     Винність П.  у заподіянні Ш. та Є. тяжких тілесних ушкоджень,
небезпечних  для  життя  в  момент   заподіяння,   доведено   його
зізнанням,  показаннями потерпілих, свідків Р., С., М., висновками
судово-медичних  експертиз  про  характер  і  тяжкість  заподіяних
потерпілим тілесних ушкоджень,  іншими доказами, яким дано належну
оцінку.  Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч.  1 ст.  101
КК ( 2001-05 ).     Разом з тим у частині засудження  П.  за  ч.  3  ст.  206  КК
( 2002-05 ) вирок не можна визнати обгрунтованим.     Згідно зі ст.  206 КК (  2002-05  )  хуліганством  визнаються
умисні  дії,  що  грубо  порушують громадський порядок і виражають
явну  неповагу  до  суспільства.   Причому   суб'єктивна   сторона
характеризується  умисною  формою вини і мотивом явної неповаги до
суспільства,  коли особа усвідомлює характер своїх дій і бажає так
діяти.     Як видно з матеріалів справи,  П.  винність свою  у  вчиненні
злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК ( 2002-05 ), не визнав. Він
посилався на те,  що хуліганських дій у кафе не вчинював, навпаки,
потерпілі,  перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, поводилися
зухвало та образили його.  Через деякий час,  коли  він  вийшов  у
коридор кафе, до нього підійшов Ш. і ударив по обличчю, після чого
він, П., завдав потерпілим ножові поранення.     Ці показання П. не тільки не спростовані, а й підтверджуються
іншими наявними у справі доказами.  Зокрема, за показаннями свідка
В., він бачив на обличчі П. біля рота почервоніння.     Оскільки встановлено,  що  сутичка  між  П.  та   потерпілими
сталася  в  коридорі кафе за відсутності сторонніх осіб,  висновок
суду про те,  що  П.  своїми  діями  грубо  порушував  громадський
порядок  та  виражав  явну неповагу до суспільства,  є помилковим.
Тому судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
вирок  у  цій  частині скасувала і справу закрила за відсутністю в
діях П. ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК ( 2002-05 ).     У зв'язку  зі  зменшенням  обсягу  обвинувачення,  а  також з
урахуванням обставин,  за  яких  П.  заподіяв  потерпілим  тілесні
ушкодження,  і  того,  що до вчинення злочину він характеризувався
позитивно,  має на утриманні двох малолітніх дітей, судова колегія
визнала за можливе пом'якшити призначене йому за ч.  1 ст.  101 КК
( 2001-05 ) покарання до трьох років позбавлення волі.

 "Рішення Верховного Суду України", 2001 р.