open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Чинна
                             
                             
СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 28.12.2000

(Витяг)

Вироком Чортківського районного суду Тернопільської області
від 28 грудня 1999 р. П. засуджено за сукупністю злочинів,
передбачених ч. 3 ст. 206 та ч. 1 ст. 101 КК ( 2001-05, 2002-05 ),
на чотири роки шість місяців позбавлення волі у виправно-трудовій
колонії посиленого режиму. Ухвалою судової колегії в кримінальних справах
Тернопільського обласного суду від 2 лютого 2000 р. вирок залишено
без зміни. П. визнано винним у тому, що він 1 серпня 1999 р. приблизно о
3-й годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння,
без будь-якого приводу, з хуліганських мотивів, порушуючи
нормальний відпочинок громадян та роботу кафе, умисно завдав удар
ножем у живіт Ш. і два удари - Є., заподіявши їм тяжкі тілесні
ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування вироку і закриття справи в частині
засудження П. за ч. 3 ст. 206 КК ( 2002-05 ) та пом'якшення йому
покарання за ч. 1 ст. 101 КК ( 2001-05 ) до трьох років
позбавлення волі. Судова колегія в кримінальних справах Верховного
Суду України протест задовольнила, пославшись на таке. Винність П. у заподіянні Ш. та Є. тяжких тілесних ушкоджень,
небезпечних для життя в момент заподіяння, доведено його
зізнанням, показаннями потерпілих, свідків Р., С., М., висновками
судово-медичних експертиз про характер і тяжкість заподіяних
потерпілим тілесних ушкоджень, іншими доказами, яким дано належну
оцінку. Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 101
КК ( 2001-05 ). Разом з тим у частині засудження П. за ч. 3 ст. 206 КК
( 2002-05 ) вирок не можна визнати обгрунтованим. Згідно зі ст. 206 КК ( 2002-05 ) хуліганством визнаються
умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і виражають
явну неповагу до суспільства. Причому суб'єктивна сторона
характеризується умисною формою вини і мотивом явної неповаги до
суспільства, коли особа усвідомлює характер своїх дій і бажає так
діяти. Як видно з матеріалів справи, П. винність свою у вчиненні
злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК ( 2002-05 ), не визнав. Він
посилався на те, що хуліганських дій у кафе не вчинював, навпаки,
потерпілі, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, поводилися
зухвало та образили його. Через деякий час, коли він вийшов у
коридор кафе, до нього підійшов Ш. і ударив по обличчю, після чого
він, П., завдав потерпілим ножові поранення. Ці показання П. не тільки не спростовані, а й підтверджуються
іншими наявними у справі доказами. Зокрема, за показаннями свідка
В., він бачив на обличчі П. біля рота почервоніння. Оскільки встановлено, що сутичка між П. та потерпілими
сталася в коридорі кафе за відсутності сторонніх осіб, висновок
суду про те, що П. своїми діями грубо порушував громадський
порядок та виражав явну неповагу до суспільства, є помилковим.
Тому судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
вирок у цій частині скасувала і справу закрила за відсутністю в
діях П. ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК ( 2002-05 ). У зв'язку зі зменшенням обсягу обвинувачення, а також з
урахуванням обставин, за яких П. заподіяв потерпілим тілесні
ушкодження, і того, що до вчинення злочину він характеризувався
позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей, судова колегія
визнала за можливе пом'якшити призначене йому за ч. 1 ст. 101 КК
( 2001-05 ) покарання до трьох років позбавлення волі.
"Рішення Верховного Суду України", 2001 р.
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: