СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 09.01.2001
 

                             (Витяг)
 

     Вироком судової  колегії в кримінальних справах Хмельницького
обласного суду від 27 листопада 2000 р. засуджено:     Л. - за ст.  17,  пунктами "а",  "г", "е", "и", "і" ст. 93 КК
( 2001-05 ) на  дев'ять  років  позбавлення  волі  з  конфіскацією
половини майна,  за  ч.  1  ст.  222  КК ( 2002-05 ) - на три роки
позбавлення волі, а на підставі ст. 42 КК за сукупністю злочинів -
на   11   років   позбавлення  волі  у  виправно-трудовій  колонії
посиленого режиму з конфіскацією половини майна,  що належить йому
на праві власності;     К. - за ст.  17, пунктами "а", "и", "і" ст. 93 КК ( 2001-05 )
на вісім років позбавлення волі з конфіскацією половини майна,  за
ч. 1 ст.  222 КК ( 2002-05 ) - на три роки позбавлення волі,  а на
підставі   ст.  42  КК  за  сукупністю  злочинів  -  на  10  років
позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого  режиму  з
конфіскацією половини майна, що належить йому на праві власності.     Постановлено стягнути   з   них  солідарно  на  відшкодування
моральної шкоди на користь Д.Л. і Д.В. по 2 тис. 500 грн. кожному.     Згідно з вироком суду Л.  і К. визнано винними і засуджено за
те,  що 5 травня 2000 р.  приблизно о  8-й  годині  30  хвилин  за
попереднім  зговором  між  собою  вони  вчинили  замах  на  умисне
убивство на замовлення з користі  адвоката  Д.Л.  та  інших  осіб,
використовуючи  при  цьому  бойову  вогнестрільну  зброю - автомат
АКСМ-74, який незаконно зберігали і носили.     Як зазначено  у  вироку,  в квітні 2000 р.  К.  за попереднім
зговором з особою,  справу щодо якої виділено в окреме провадження
у  зв'язку з її розшуком,  домовився про вбивство на замовлення за
певну винагороду  адвоката  Д.Л.  за  невиконання  нею   обіцянки,
пов'язаної з її діяльністю як адвоката.     Для виконання замовленого вбивства особа,  справу  щодо  якої
виділено в окреме провадження,  пообіцяла надати К.  вогнестрільну
зброю, боєприпаси до неї та мотоцикл, на якому планувалося прибути
до  місця  проживання  потерпілої  і  втекти звідти після вчинення
злочину.     4 травня  2000 р.  зазначена вище особа передала К.  мотоцикл
"Ява" без номерних знаків і сумку,  в якій знаходилися  заряджений
12  бойовими  патронами  автомат  АКСМ-74 та оптичний приціл.  При
цьому було підтверджено умову,  що  оплату  буде  проведено  після
вчинення вбивства.     У свою чергу К.  домовився з  Л.,  що  той  стане  виконавцем
вбивства на замовлення Д.Л.     Того ж дня К.  і Л.  сховали передані для здійснення  злочину
мотоцикл  і  автомат  за  місцем  своєї  роботи на території фірми
"Беркут" і домовилися, що Л. вчинить зазначені дії вранці 5 травня
2000 р.     Наступного дня Л. на службовому автомобілі "Опель" приїхав до
будинку, в  якому  проживала Д.Л.,  і залишив його неподалік,  щоб
втекти на ньому після вчинення злочину. Повернувшись на автомобілі
"Вартбург"  під  керуванням  А.  на  фірму,  він  узяв заздалегідь
сховані мотоцикл і сумку з автоматом і поїхав до будинку Д.Л.  для
виконання замовленого вбивства.     У цей же час К.  на автомобілі "Вартбург" під керуванням  А.,
якому не  було відомо про готування до вчинення злочину щодо Д.Л.,
також прибув туди і став чекати розвитку подій.     Під'їхавши на  мотоциклі  із  зарядженим автоматом до будинку
потерпілої, Л. став чекати, коли вона вийде з будинку.     Коли приблизно  о  8-й  годині  30  хвилин  до  будинку  Д.Л.
під'їхало таксі,  вона разом зі  своїм  чоловіком  Д.В.  вийшла  з
будинку,  підійшла  до  автомобіля і відкрила дверці,  щоб сісти в
нього. В цей момент Л. на мотоциклі під'їхав до них і з відстані 3
- 4 метрів зробив по них прицільні постріли автоматною чергою з 11
бойових патронів,  піддаючи небезпеці крім них ще й водія М., який
був за кермом автомобіля поруч із потерпілими в зоні ураження.     Побачивши, що Л.  навів на них автомат  і  почувши  постріли,
потерпілі відразу ж упали на землю, а Л., від'їхавши кілька метрів
від місця вчинення злочину, втратив рівновагу і разом з мотоциклом
теж   упав,  травмувавши  при  падінні  собі  кисть  правої  руки.
Залишивши на місці падіння мотоцикл і заховавши сумку з  автоматом
та інші речі,  він сів в автомобіль "Вартбург", в якому його чекав
К., і на ньому вони зникли з місця вчинення злочину.     Крім вироку  суд  постановив  також  окрему  ухвалу на адресу
дисциплінарної   палати   кваліфікаційно-дисциплінарної    комісії
адвокатів Хмельницької області, в якій порушено питання про вжиття
відповідних заходів реагування на неправомірні дії  адвоката  Д.Л.
під час  надання  нею  правової допомоги родичам засудженого А.Д.,
яка є потерпілою в даній справі.     Розглянувши касаційні скарги засуджених і адвокатів та окрему
скаргу потерпілої  Д.Л.,  перевіривши  матеріали  справи,   судова
колегія  в  кримінальних  справах  Верховного Суду України вирок і
окрему ухвалу скасувала з таких підстав.     Відповідно до вимог статей 22,  323 КПК ( 1001-05,  1003-05 )
суд,   прокурор,   слідчий   і   особа,  яка  провадить  дізнання,
зобов'язані  вжити   всіх   передбачених   законом   заходів   для
всебічного,  повного  й  об'єктивного дослідження обставин справи.
Вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим.     Проте ці  вимоги  закону  під  час  попереднього  слідства  і
розгляду справи в судовому засіданні не було виконано,  обставини,
які мають істотне значення  для  вирішення  питання,  а  саме:  чи
справді Л. і К. мали умисел на вчинення умисного вбивства адвоката
Д.Л. - належним чином не з'ясовано.     Так, суд визнав Л.  і К.  винними в тому, що з метою вчинення
умисного вбивства Д.Л.  на замовлення  особи,  кримінальну  справу
щодо якої виділено в окреме провадження у зв'язку з її розшуком, з
мотивів помсти  за  невиконання  нею  обіцянки,  пов'язаної  з  її
діяльністю як адвоката, одержали від замовника автомат, заряджений
12 патронами,  і мотоцикл,  на якому Л.  під'їхав  до  будинку,  в
котрому проживала потерпіла, і, усвідомлюючи, що застосовує спосіб
вбивства, небезпечний для життя не лише Д.Л., а й її чоловіка Д.В.
і  водія  таксі  М.,  з  відстані приблизно 3 - 4 метрів прицільно
вистрелив у них чергою з 11 патронів,  проте ні в кого  не  попав,
після  чого  впав  з мотоцикла,  травмувавши себе,  і втік з місця
вчинення злочину.     На обгрунтування  свого  висновку  про  винність  Л.  і К.  у
вчиненні цих  злочинів  суд  поклав  показання  самих  засуджених,
потерпілих Д.Л.,  Д.В.  і М.,  дані протоколів огляду місця події,
відтворення обстановки й обставин події  за  участю  Л.,  а  також
висновки експертиз.     Проте, як убачається з показань Л.  і К.,  ніхто з них ні під
час  попереднього слідства,  ні в судовому засіданні винним себе у
вчиненні замаху на вмисне вбивство Д.Л. та інших осіб не визнавав.     Зокрема, з  показань Л.  убачається,  що навесні 2000 р.  він
познайомився з А.,  який запропонував йому полякати  пострілами  з
автомата адвоката  Д.Л.  і показав,  де вона проживала,  на що він
погодився.  Через деякий час А.  передав йому мотоцикл  "Ява"  без
номерних знаків, автомат і бойові патрони до нього.     Вранці 5 травня 2000  р.  біля  будинку  Д.Л.,  коли  вона  з
чоловіком  сідала  в  таксі,  він на мотоциклі під'їхав до них і з
відстані 3 - 4 метрів вистрелив з автомата чергою в землю, а потім
став від'їжджати,  однак, утративши рівновагу, впав на землю разом
з мотоциклом,  травмувавши собі при цьому кисть правої руки, після
чого звідти втік.     Засуджений К.  себе винним у  вчиненні  злочинів  у  судовому
засіданні взагалі не визнав.  Тому суд у вироку послався на явку з
повинною К. і показання, дані ним під час попереднього слідства, в
яких  він  стверджував,  що  отримав  замовлення від "Магомеда" за
винагороду полякати пострілами з автомата адвоката Д.Л.,  оскільки
вона не виконала обіцянку,  пов'язану з її діяльністю як адвоката,
і він схилив до вчинення цього злочину свого  товариша  Л.,  якому
передав зброю і мотоцикл.     Проте показання К. і Л., що при здійсненні останнім пострілів
з автомата малось на меті лише полякати Д.Л., не одержали у вироку
належної оцінки.     Суд лише зазначив у вироку,  що вважає їх безпідставними,  і,
зіславшись на показання потерпілих Д.Л.  і Д.В., які стверджували,
що Л. з відстані 3 - 4 метрів вистрелив у них і вони відразу впали
на землю,  при цьому одна з куль зачепила волосся на голові  Д.Л.,
інші  -  попали  в  автомобіль,  стіну  будинку й огорожу,  дійшов
висновку про винність Л.  і К.  у здійсненні  замаху  на  вчинення
вбивства на замовлення.     Тобто, суд фактично  не  вказав,  чим  підтверджено  винність
засуджених виходячи з їх показань,  і при цьому навіть не зазначив
у вироку, чому Л. не попав у Д.Л. і не довів свій злочинний намір,
спрямований на її вбивство, до кінця.     Таким чином,  суд безпідставно відхилив показання  засуджених
Л.  і К.  на свій захист, хоча відповідно до вимог ст. 334 КПК він
повинен був навести в мотивувальній частині вироку докази, на яких
грунтуються висновки суду,  із зазначенням мотивів,  що пояснюють,
чому він грунтує свій висновок саме  на  цих  доказах  і  відкидає
інші,  зокрема, чому він не вірить зазначеним показанням Л. і К. і
чим спростовано їх докази.     Крім того,  в частині дослідження показань Л. і К. про те, що
вони мали намір лише налякати адвоката Д.Л.,  істотну однобічність
і неповноту допустили й органи попереднього слідства.     З урахуванням показань засуджених про те,  що не було  в  них
умислу на вчинення умисного вбивства потерпілих,  а також того, що
Л. стріляв з автомата чергою, але не попав у потерпілих з відстані
3  -  4  метрів,  органи  попереднього  слідства  зобов'язані були
навести   безспірні   докази    на    підтвердження    зазначеного
обвинувачення,  які  б  заперечували  докази Л.  і К.  Проте цього
зроблено не було.     Так, відтворення обстановки й обставин події 6 травня 2000 р.
за участю Л.  було проведено за інших умов, ніж це було насправді,
зокрема  без  використання  мотоцикла  і  складання схеми до цього
протоколу.  Однак,  якби в ньому були зазначені дані про місце,  з
якого провадилися постріли,  і місце, де в той час були потерпілі,
відстань та траєкторію польоту куль і місця їх попадання, це могло
б стати підставою для призначення у справі балістичної експертизи,
яка б дала відповідь на питання, чи прицільними були постріли.     Дійшовши висновку,  що причиною замаху на вбивство Д.Л. стала
її професійна діяльність,  і більше того,  як зазначено в  окремій
ухвалі суду,  її неправомірні дії,  оскільки вона,  на думку суду,
пообіцявши посприяти у  пом'якшенні  покарання  засудженому  А.Д.,
взяла з його родичів відповідну винагороду, однак свою обіцянку не
виконала,  ні  органи  слідства,  ні  суд  не  подали  достовірних
доказів, які б свідчили про те,  що Д.Л.  вчинила неправомірні дії
при укладенні з родичами А.Д.  угоди на  юридичну  допомогу  і  що
останні мали якісь претензії до неї,  і належним чином не допитали
з цього питання саму потерпілу та родичів А.Д.     Крім того,  з матеріалів справи вбачається,  що Л.  і К. було
пред'явлено обвинувачення і вони віддані до суду за ст.  69,  ч. 1
ст. 222,  ст.  17,  пунктами "а",  "г",  "е",  "и",  "і" ст. 93 КК
( 2001-05,  2002-05 ).  Л. засуджено за ст. 17, пунктами "а", "г",
"є",  "и", "і" ст. 93, ч. 1 ст. 222 КК, а К. - за ст. 17, пунктами
"а",  "и",  "і" ст. 93, ч. 1 ст. 222 КК. Таким чином, Л. засуджено
за ст. 17, п. "є" ст. 93 КК, тобто за неіснуючим законом, оскільки
диспозиція ст. 93 КК не містить кваліфікуючої ознаки, передбаченої
п. "є".     За змістом ст.  19 КПК ( 1001-05 ) особам, що беруть участь у
справі  і  не  володіють  мовою,  якою  провадиться   судочинство,
забезпечується  право  робити  заяви,  давати показання,  заявляти
клопотання,  знайомитися з усіма матеріалами справи,  виступати  в
суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача.  Слідчі і
судові документи відповідно до встановленого цим Кодексом  порядку
вручаються  обвинуваченому в перекладі його рідною мовою або іншою
мовою, якою він володіє.     При цьому   ті   документи,  які  вручаються  обвинуваченому,
зокрема обвинувальний висновок і вирок, перекладаються його рідною
мовою  або  іншою  мовою,  якою він володіє,  а документи,  які не
вручаються,  перекладаються йому усно. Проте цих вимог закону щодо
К. ні попереднім слідством, ні судом не було додержано.     Так, органами попереднього слідства було встановлено,  що  К.
за   національністю   грузин,   навчався  в  грузинській  школі  й
технікумі, служив у м. Севастополі в морфлоті, володіє грузинською
і  російською  мовами,  а  українською  - недосконало.  Тому орган
слідства допитував його російською мовою  і  цією  ж  мовою  виніс
постанову   про   притягнення   його   як   обвинуваченого.  Решта
документів,  в тому числі протоколи допиту свідків,  огляду  місця
події,   відтворення  обстановки  й  обставин  події  та  висновки
проведених у справі експертиз, виконані українською мовою.     За таких   обставин  при  оголошенні  обвинуваченому  К.  про
закінчення  слідства  і  пред'явленні  йому  матеріалів  справи  в
порядку ст.  218  КПК  (  1002-05  )  орган  попереднього слідства
повинен був надати йому перекладача,  що не було зроблено. Суд мав
обвинувальний  висновок  вручити К.  в перекладі російською мовою,
проте цю вимогу закону у справі також не додержано. Крім того, під
час  розгляду  справи  в  судовому  засіданні  суд,  задовольнивши
клопотання  К.  про  надання  йому  строку   на   ознайомлення   з
матеріалами   справи,   необгрунтовано  відмовив  у  наданні  йому
перекладача.     Таким чином,  зазначені  порушення кримінально-процесуального
законодавства є істотними й такими,  які відповідно до вимог п.  5
ч. 2 ст. 370 КПК ( 1003-05 ) є підставою для скасування вироку.     Через однобічність   і   неповноту   попереднього   слідства,
неправильне застосування кримінального закону і порушення права на
захист,  які не можуть бути усунені в  судовому  засіданні,  вирок
щодо Л.  і К.  підлягає скасуванню, а справа - направленню на нове
розслідування.     Під час нового розслідування  органам  попереднього  слідства
необхідно:     ретельно перевірити  всі  обставини  і  докази,  на   які   є
посилання  в  скаргах,  щодо  спрямованості  умислу  Л.  і К.  при
здійсненні Л.  пострілів з автомата біля будинку  Д.Л.,  для  чого
провести  повторне  відтворення  обстановки  й  обставин  події за
участю Л.  і потерпілих із використанням  мотоцикла  і  складанням
схеми,  в  якій  зазначити  дані  про  місця,  з  яких провадилися
постріли і де були в той час потерпілі,  відстань до них,  а також
траєкторію   польоту   куль   і  місця  їх  попадання.  За  даними
відтворення обстановки й обставин події призначити  і  провести  у
справі  балістичну  та  інші  експертизи,  які б дали відповідь на
питання, чи прицільними були ці постріли;     шляхом допиту Д.Л.  і родичів А.Д.  та інших осіб більш повно
встановити  причину,  яка  могла  бути  підставою   для   вчинення
пострілів біля будинку Д.Л.;     надати К. перекладача, а також забезпечити переклад слідчих і
судових  документів,  які  йому вручаються,  його рідною мовою або
іншою мовою,  якою він володіє,  а інших  документів  -  в  усному
перекладі.     За результатами    проведення     дослідування     встановити
спрямованість  умислу  Л.  і  К.  і залежно від добутих даних дати
відповідну оцінку діям обвинувачених.     Оскільки скасовується вирок, підлягає скасуванню і винесена у
справі щодо потерпілої Д.Л. окрема ухвала.     З урахуванням  наведеного  судова  колегія  касаційні  скарги
засуджених  та  адвокатів  частково  задовольнила,  вирок  судової
колегії в кримінальних справах Хмельницького обласного суду від 27
листопада 2000 р.  щодо Л.  та К. скасувала, а справу повернула на
нове розслідування.     Окрему скаргу потерпілої Д.Л.  задовольнила,  а окрему ухвалу
судової  колегії  цього  ж суду від 27 листопада 2000 р.  щодо неї
скасувала.

 "Вісник Верховного Суду України", N 4, липень - серпень, 2001 р.