open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Чинна
                             
                             
СУДОВА КОЛЕГІЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
11.01.2001

(Витяг)
Вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 2
березня 2000 р. П. і К. засуджені за ч. 3 ст. 141 КК ( 2001-05 )
на вісім років позбавлення волі кожний. Їх визнано винними в тому,
що 5 жовтня 1999 р. вони за попереднім зговором між собою проникли
у квартиру А., де таємно викрали індивідуальне майно потерпілої на
загальну суму 674 грн., чим завдали їй значної шкоди. Коли
засуджені виходили з під'їзду будинку, їх побачила А. і, впізнавши
своє майно, спробувала зупинити. Проте К. і П., продовжуючи свої
злочинні дії, з метою утримання майна зникли з ним із місця події.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах
Севастопольського міського суду від 20 липня 2000 р. вирок щодо П.
і К. залишено без зміни.
Постановою президії того ж суду від 27 жовтня 2000 р. за
протестом його голови вирок було змінено: дії засуджених
перекваліфіковано з ч. 3 на ч. 2 ст. 141 КК ( 2001-05 ) і
пом'якшено призначене кожному з них покарання до п'яти років
позбавлення волі.
Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті
питання про скасування постанови президії Севастопольського
міського суду від 27 жовтня 2000 р. як незаконної. Перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи протесту, судова колегія в
кримінальних справах Верховного Суду України протест задовольнила
з таких підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини
справи, і вони в постанові президії Севастопольського міського
суду не заперечуються. Але юридична оцінка дій засуджених у цій
постанові є помилковою. Перекваліфіковуючи дії П. і К. з ч. 3 на
ч. 2 ст. 141 КК ( 2001-05 ), президія міського суду мотивувала
своє рішення так. Вчинений злочин почався як крадіжка
індивідуального майна громадян з проникненням у житло. Коли ж П. і
К. виходили з викраденими речами, їх побачила потерпіла, і вони з
метою утримання майна стали тікати від неї та Ш., які їх
переслідували. Президія дійшла висновку, що дії засуджених були
розпочаті як крадіжка з проникненням у житло, а потім переросли в
грабіж поза межами житла.
При цьому судом наглядової інстанції не було взято до уваги
роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 30
постанови від 25 грудня 1992 р. N 12 ( v0012700-92 ) "Про судову
практику у справах про корисливі злочини проти приватної
власності". Там сказано: якщо дії, розпочаті як крадіжка з
проникненням у житло, переросли в грабіж, їх належить
кваліфікувати за ч. 3 ст. 141 КК ( 2001-05 ) як вчинені з
проникненням у житло.
Як убачається з матеріалів справи, потерпіла А. протягом
попереднього та судового слідства послідовно показувала, що 5
жовтня 1999 р., повертаючись додому, вона біля свого під'їзду
звернула увагу на двох незнайомих хлопців, що несли в руках речі,
серед яких вона впізнала коробку від свого відеомагнітофона. Вона
почала переслідувати злодіїв та кричати, щоб їх затримали. Двоє
громадян, які проїжджали неподалік на машинах, спробували
наздогнати злодіїв і затримали одного з них. А. впізнала К. як
одну з тих осіб, що вчинили у неї крадіжку.
Свідок Ш. показав, що, почувши крик А. про допомогу в
затриманні злодіїв, він разом із К-ком почав переслідувати двох
чоловіків (П. і К.), одного з яких вдалося затримати. При ньому
були викрадені речі, які потерпіла впізнала.
Як засвідчила потерпіла, вхідні двері в момент виявлення
крадіжки в її квартирі були відчиненими. Із даних протоколу огляду
квартири А. вбачається, що балконні двері та дверцята балконної
рами були в такому ж стані. Засуджений П. під час попереднього та
судового слідства підтвердив, що проник у квартиру А. через вікно
балкону.
Таким чином, матеріалами справи доведено, що, заволодівши
майном А. шляхом крадіжки з проникненням у житло та відкрито
утримуючи викрадене, засуджені вчинили грабіж.
Суд наглядової інстанції дав неправильну юридичну оцінку діям
П. і К., залишивши поза увагою кваліфікуючу ознаку злочину -
проникнення у житло потерпілої. Ці дії суд першої інстанції
правильно кваліфікував за ч. 3 ст. 141 КК ( 2001-05 ), а
призначене ним покарання відповідає вимогам ст. 39 КК.
За наведених обставин судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України визнала вирок та ухвалу касаційної
інстанції законними, а постанову президії Севастопольського
міського суду скасувала у зв'язку з неправильним застосуванням
кримінального закону.
"Рішення Верховного Суду України", 2002 р.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: