СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 16.01.2001
 

                             (Витяг)
 

     Вироком Чернігівського  обласного  суду від 15 листопада 2000
р. А.  засуджено за ст.  70 КК ( 2001-05 ) із застосуванням ст. 44
КК  на  два  роки  шість  місяців  позбавлення волі з конфіскацією
всього майна;  за ч.  3 ст.  148-2 КК ( 2002-05 ) із застосуванням
ст.  44  КК  -  на три роки позбавлення волі з конфіскацією всього
майна  та  з  позбавленням  на   чотири   роки   права   займатися
підприємницькою  діяльністю.  На підставі ст.  42 КК за сукупністю
злочинів йому визначено три роки позбавлення волі  з  конфіскацією
всього  майна,  яке є його особистою власністю,  з позбавленням на
чотири роки права займатися підприємницькою діяльністю.  Згідно зі
ст. 46-1 КК виконання вироку щодо А. в частині основного покарання
відстрочено на два роки зі сплатою штрафу в  розмірі  1  тис.  700
грн. у дохід держави.     Цим самим вироком Б.  засуджено за ст.  70 КК ( 2001-05 )  із
застосуванням ст. 44 КК на два роки шість місяців позбавлення волі
з конфіскацією всього майна;  за ч.  6 ст. 19 та ч. 3 ст. 148-2 КК
( 2002-05 ) із застосуванням ст. 44 КК на два роки дев'ять місяців
позбавлення волі з конфіскацією всього майна та з позбавленням  на
чотири   роки   права  займатися  підприємницькою  діяльністю.  На
підставі ст.  42 КК за сукупністю злочинів Б.  остаточно визначено
два  роки  дев'ять  місяців позбавлення волі з конфіскацією всього
майна,  яке є його особистою власністю,  з позбавленням на  чотири
роки  права  займатися  підприємницькою діяльністю.  Згідно зі ст.
46-1 КК виконання вироку щодо Б.  у  частині  основного  покарання
відстрочено  на  два  роки зі сплатою штрафу в розмірі 1 тис.  360
грн. у дохід держави.     Постановлено стягнути з А.  та Б. по 154 грн. 60 коп. судових
витрат за проведення товарознавчої експертизи,  а речові докази  -
предмети контрабанди та автомобіль - конфіскувати в дохід держави.     А. і Б.  визнані винними у контрабанді та ухиленні від сплати
податків, учинених за таких обставин.     На початку серпня 2000 р.  А.  домовився  з  Б.  про  те,  що
останній  допоможе  йому в переміщенні товарів через митний кордон
України  поза  митним  контролем,  коли  він   повертатиметься   з
території Російської Федерації в Україну (Чернігівська область). 3
серпня 2000 р.  А.  на автомобілі разом з водієм Г.  виїхав  у  м.
Балашиху  Російської  Федерації,  де 4 серпня придбав зубну пасту,
шампунь,  мило,  крем,  пінку для вмивання та запасні частини  для
автомобілів - всього на загальну суму понад 3 тис. доларів США (48
тис. 958 грн.).     6 серпня  2000  р.  А.  поблизу  одного із сіл Городнянського
району Чернігівської  області  за  допомогою  Б.,  який  показував
дорогу  в  об'їзд  митного  поста  "Сеньківка",  ввіз на територію
України поза митним контролем закуплені товари на зазначену  суму,
що  більше  ніж  у  200  разів  перевищує встановлений мінімальний
розмір заробітної плати.     У результаті вчиненої А. та Б. контрабанди в дохід держави не
надійшли обов'язкові платежі в сумі 21 тис.  645 грн.,  що  більше
ніж у   1000   разів  перевищує  неоподаткований  мінімум  доходів
громадян.     Розглянувши касаційну  скаргу  засудженого  А.,  в  якій  він
порушив питання про виключення з вироку  рішення  про  призначення
йому за ч.  3 ст. 148-2 КК ( 2002-05 ) додаткової міри покарання у
вигляді позбавлення на чотири роки права займатися підприємницькою
діяльністю  і  про  конфіскацію як речового доказу автомобіля,  та
перевіривши кримінальну  справу,  судова  колегія  в  кримінальних
справах  Верховного  Суду України частково задовольнила її з таких
підстав.     Висновок суду про доведеність вини А. у злочинах, за які його
засуджено,  підтверджується  сукупністю  зібраних  у   справі   та
перевірених у судовому засіданні доказів.     А. визнав,  що 6 червня 2000 р.  він  з  метою  ухилення  від
сплати  податку  за  допомогою Б.,  який показував дорогу в об'їзд
митного  поста  "Сеньківка",  на  автомобілі  ввіз   поза   митним
контролем  на  територію  України закуплені в Російській Федерації
товари на суму 48 тис. 958 грн.     Б. також  визнав  себе  винним у пособництві в переміщенні на
територію України поза митним контролем товарів,  які А.  ввозив з
Російської  Федерації,  і  підтвердив  фактичні обставини вчинених
злочинів, як вони викладені у вироку.     Крім показань   засуджених   вина  А.  підтверджується  також
показаннями свідків Г.,  Б., М., П., протоколами адміністративного
затримання,  огляду  та вилучення автомобіля,  в якому знаходилися
товари на суму 48 тис.  958 грн.,  та іншими наведеними  у  вироку
доказами.     Дії А.  за  ст.  70  та  ч.  3  ст.  148-2  КК  (  2002-05  )
кваліфіковано правильно.     Основну міру  покарання   призначено   йому   з   урахуванням
характеру  і  ступеня  суспільної небезпечності вчинених злочинів,
даних  про  особу  винного  та  обставин,  що   пом'якшують   його
відповідальність. Відповідно до санкцій ст.  70 та ч.  3 ст. 148-2
КК ( 2001-05,  2002-05 ) А. обгрунтовано призначено додаткову міру
покарання  у  вигляді  конфіскації  майна,  яке  є  його особистою
власністю.     Проте суд  без  достатніх  підстав  призначив  А.   додаткове
покарання  у  вигляді  позбавлення права займатися підприємницькою
діяльністю,  оскільки в матеріалах справи немає доказів  того,  що
він у встановленому законом порядку отримував такий дозвіл,  тобто
був  суб'єктом  підприємницької   діяльності   згідно   з   чинним
законодавством.   Тому   рішення   суду  про  застосування  до  А.
зазначеної додаткової міри покарання підлягає виключенню з вироку.     У зв'язку з наведеною обставиною в порядку, передбаченому ст.
363 КПК ( 1003-05 ), підлягає зміні вирок у цій частині і щодо Б.     Суд обгрунтовано   постановив   рішення  про  конфіскацію  як
речового доказу у справі автомобіля,  оскільки,  як  вбачається  з
матеріалів   справи,  зазначений  транспортний  засіб  є  спільною
власністю подружжя А.  і використовувався засудженим  як  знаряддя
для вчинення контрабанди.     З урахуванням  наведеного  судова  колегія  касаційну  скаргу
засудженого  А.  частково  задовольнила,  вирок  щодо  нього  та в
порядку, передбаченому ст.  363 КПК ( 1003-05 ),  щодо Б. змінила:
виключила рішення  про  призначення  А.  за  ч.  3  ст.  148-2  КК
( 2002-05 ),  а Б. за ч. 6 ст. 19 ( 2001-05 ) та ч. 3 ст. 148-2 КК
та за сукупністю злочинів,  за які їх  засуджено,  додаткову  міру
покарання  у вигляді позбавлення їх на чотири роки права займатися
підприємницькою діяльністю.

 "Вісник Верховного Суду України", N 4, липень - серпень, 2001 р.