open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Чинна
                             
                             
СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 16.01.2001

(Витяг)

Вироком Чернігівського обласного суду від 15 листопада 2000
р. А. засуджено за ст. 70 КК ( 2001-05 ) із застосуванням ст. 44
КК на два роки шість місяців позбавлення волі з конфіскацією
всього майна; за ч. 3 ст. 148-2 КК ( 2002-05 ) із застосуванням
ст. 44 КК - на три роки позбавлення волі з конфіскацією всього
майна та з позбавленням на чотири роки права займатися
підприємницькою діяльністю. На підставі ст. 42 КК за сукупністю
злочинів йому визначено три роки позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, яке є його особистою власністю, з позбавленням на
чотири роки права займатися підприємницькою діяльністю. Згідно зі
ст. 46-1 КК виконання вироку щодо А. в частині основного покарання
відстрочено на два роки зі сплатою штрафу в розмірі 1 тис. 700
грн. у дохід держави. Цим самим вироком Б. засуджено за ст. 70 КК ( 2001-05 ) із
застосуванням ст. 44 КК на два роки шість місяців позбавлення волі
з конфіскацією всього майна; за ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 148-2 КК
( 2002-05 ) із застосуванням ст. 44 КК на два роки дев'ять місяців
позбавлення волі з конфіскацією всього майна та з позбавленням на
чотири роки права займатися підприємницькою діяльністю. На
підставі ст. 42 КК за сукупністю злочинів Б. остаточно визначено
два роки дев'ять місяців позбавлення волі з конфіскацією всього
майна, яке є його особистою власністю, з позбавленням на чотири
роки права займатися підприємницькою діяльністю. Згідно зі ст.
46-1 КК виконання вироку щодо Б. у частині основного покарання
відстрочено на два роки зі сплатою штрафу в розмірі 1 тис. 360
грн. у дохід держави. Постановлено стягнути з А. та Б. по 154 грн. 60 коп. судових
витрат за проведення товарознавчої експертизи, а речові докази -
предмети контрабанди та автомобіль - конфіскувати в дохід держави. А. і Б. визнані винними у контрабанді та ухиленні від сплати
податків, учинених за таких обставин. На початку серпня 2000 р. А. домовився з Б. про те, що
останній допоможе йому в переміщенні товарів через митний кордон
України поза митним контролем, коли він повертатиметься з
території Російської Федерації в Україну (Чернігівська область). 3
серпня 2000 р. А. на автомобілі разом з водієм Г. виїхав у м.
Балашиху Російської Федерації, де 4 серпня придбав зубну пасту,
шампунь, мило, крем, пінку для вмивання та запасні частини для
автомобілів - всього на загальну суму понад 3 тис. доларів США (48
тис. 958 грн.). 6 серпня 2000 р. А. поблизу одного із сіл Городнянського
району Чернігівської області за допомогою Б., який показував
дорогу в об'їзд митного поста "Сеньківка", ввіз на територію
України поза митним контролем закуплені товари на зазначену суму,
що більше ніж у 200 разів перевищує встановлений мінімальний
розмір заробітної плати. У результаті вчиненої А. та Б. контрабанди в дохід держави не
надійшли обов'язкові платежі в сумі 21 тис. 645 грн., що більше
ніж у 1000 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів
громадян. Розглянувши касаційну скаргу засудженого А., в якій він
порушив питання про виключення з вироку рішення про призначення
йому за ч. 3 ст. 148-2 КК ( 2002-05 ) додаткової міри покарання у
вигляді позбавлення на чотири роки права займатися підприємницькою
діяльністю і про конфіскацію як речового доказу автомобіля, та
перевіривши кримінальну справу, судова колегія в кримінальних
справах Верховного Суду України частково задовольнила її з таких
підстав. Висновок суду про доведеність вини А. у злочинах, за які його
засуджено, підтверджується сукупністю зібраних у справі та
перевірених у судовому засіданні доказів. А. визнав, що 6 червня 2000 р. він з метою ухилення від
сплати податку за допомогою Б., який показував дорогу в об'їзд
митного поста "Сеньківка", на автомобілі ввіз поза митним
контролем на територію України закуплені в Російській Федерації
товари на суму 48 тис. 958 грн. Б. також визнав себе винним у пособництві в переміщенні на
територію України поза митним контролем товарів, які А. ввозив з
Російської Федерації, і підтвердив фактичні обставини вчинених
злочинів, як вони викладені у вироку. Крім показань засуджених вина А. підтверджується також
показаннями свідків Г., Б., М., П., протоколами адміністративного
затримання, огляду та вилучення автомобіля, в якому знаходилися
товари на суму 48 тис. 958 грн., та іншими наведеними у вироку
доказами. Дії А. за ст. 70 та ч. 3 ст. 148-2 КК ( 2002-05 )
кваліфіковано правильно. Основну міру покарання призначено йому з урахуванням
характеру і ступеня суспільної небезпечності вчинених злочинів,
даних про особу винного та обставин, що пом'якшують його
відповідальність. Відповідно до санкцій ст. 70 та ч. 3 ст. 148-2
КК ( 2001-05, 2002-05 ) А. обгрунтовано призначено додаткову міру
покарання у вигляді конфіскації майна, яке є його особистою
власністю. Проте суд без достатніх підстав призначив А. додаткове
покарання у вигляді позбавлення права займатися підприємницькою
діяльністю, оскільки в матеріалах справи немає доказів того, що
він у встановленому законом порядку отримував такий дозвіл, тобто
був суб'єктом підприємницької діяльності згідно з чинним
законодавством. Тому рішення суду про застосування до А.
зазначеної додаткової міри покарання підлягає виключенню з вироку. У зв'язку з наведеною обставиною в порядку, передбаченому ст.
363 КПК ( 1003-05 ), підлягає зміні вирок у цій частині і щодо Б. Суд обгрунтовано постановив рішення про конфіскацію як
речового доказу у справі автомобіля, оскільки, як вбачається з
матеріалів справи, зазначений транспортний засіб є спільною
власністю подружжя А. і використовувався засудженим як знаряддя
для вчинення контрабанди. З урахуванням наведеного судова колегія касаційну скаргу
засудженого А. частково задовольнила, вирок щодо нього та в
порядку, передбаченому ст. 363 КПК ( 1003-05 ), щодо Б. змінила:
виключила рішення про призначення А. за ч. 3 ст. 148-2 КК
( 2002-05 ), а Б. за ч. 6 ст. 19 ( 2001-05 ) та ч. 3 ст. 148-2 КК
та за сукупністю злочинів, за які їх засуджено, додаткову міру
покарання у вигляді позбавлення їх на чотири роки права займатися
підприємницькою діяльністю.
"Вісник Верховного Суду України", N 4, липень - серпень, 2001 р.
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: