open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Чинна
                             
                             
СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 18.01.2001

(Витяг)

Вироком судової колегії в кримінальних справах Київського
обласного суду від 17 жовтня 2000 р. Б. засуджено за ч. 3 ст. 142
КК ( 2001-05 ) на сім років позбавлення волі у виправно-трудовій
колонії посиленого режиму з конфіскацією всього особистого майна. Ухвалою судової колегії в кримінальних справах цього ж суду
від 5 грудня 2000 р. у відновленні строку на оскарження
зазначеного вироку засудженому відмовлено. Суд визнав, що Б. одержав копію вироку 24 жовтня 2000 р., а
касаційну скаргу подав лише 21 листопада того ж року, тому його
клопотання від 17 листопада 2000 р. про відновлення пропущеного
строку на оскарження вироку задоволенню не підлягає. Розглянувши окрему скаргу засудженого та перевіривши
матеріали справи, судова колегія в кримінальних справах Верховного
Суду України визнала, що скарга підлягає задоволенню з таких
підстав. Вирішуючи клопотання засудженого про відновлення строку на
касаційне оскарження вироку і зосередившись лише на з'ясуванні
вимог закону щодо цього строку, суд залишив поза увагою порядок
такого оскарження. За змістом ст. 348 КПК ( 1003-05 ), яка визначає порядок
касаційного оскарження, вирок суду може бути оскаржений учасником
судового розгляду за своїм бажанням. При цьому
кримінально-процесуальний закон не встановлює ніяких спеціальних
вимог щодо форми і змісту касаційної скарги. Засуджений Б., як убачається із заяви від 24 жовтня 2000 р.,
звертаючись до суду із проханням ознайомити його з протоколом
судового засідання, виклав і свою незгоду з вироком від 17 жовтня
того ж року, тобто фактично скористався правом касації і в
передбачений законом строк оскаржив судовий вирок. Суд же, замість того, щоб виконати вимоги статей 348, 349 КПК
( 1003-05 ) і направити кримінальну справу касаційній інстанції
для перевірки законності та обгрунтованості постановленого вироку,
розглянув лише касаційну скаргу засудженого від 21 листопада 2000
р., що надійшла після ознайомлення його з протоколом судового
засідання, і незважаючи на те, що цього разу Б., по суті, надіслав
до суду доповнення до попередньої скарги, розцінив їх як касаційну
скаргу, подану з пропуском без поважних причин строку на її
подання, і через це відмовив йому у відновленні останнього. Тим
самим суд необгрунтовано позбавив засудженого можливості
скористатися правом касаційного оскарження вироку. Враховуючи наведене, судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України окрему скаргу засудженого задовольнила,
ухвалу судової колегії в кримінальних справах Київського обласного
суду від 5 грудня 2000 р. про відмову Б. у відновленні строку на
оскарження вироку від 17 жовтня 2000 р. скасувала як незаконну, а
кримінальну справу повернула до суду для виконання вимог статей
348, 349, 358 КПК ( 1003-05 ).
"Вісник Верховного Суду України", N 5, вересень - жовтень, 2001
р.
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: