open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Чинна
                             
                             
СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 23.01.2001

Касаційна інстанція визнала необгрунтованою і скасувала ухвалу суду, якою кримінальну справу було повернено на додаткове розслідування з тих підстав, що попереднє слідство в ній щодо неповнолітнього, який вчинив умисне вбивство, проведено органом внутрішніх справ, а не

прокуратурою

(Витяг)

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах
Дніпропетровського обласного суду від 14 листопада 2000 р. справу
за обвинуваченням Г. за п. "ж" ст. 93, ч. 4 ст. 117, ч. 2 ст. 118,
ч. 2 ст. 140 КК ( 2001-05 ); М. і К. - кожного за ч. 1 ст. 186, ч.
1 ст. 187 КК ( 2002-05 ); Б. - за ч. 1 ст. 187 КК повернено на
додаткове розслідування. Органами попереднього слідства Г. пред'явлено обвинувачення у
згвалтуванні й умисному вбивстві неповнолітньої Ш. та викраденні
її майна, а М., К. і Б. - відповідно у приховуванні цих злочинів
та недонесенні про них. Згідно з обвинуваченням 1 січня 2000 р. в одному із сіл
Дніпропетровської області неповнолітні Г., М., Б., К. і Ш. вживали
спиртні напої. Приблизно о 23-й годині цього ж вечора Г., побачивши, що Ш.
перебуває у стані алкогольного сп'яніння, скористався безпорадним
станом останньої і роздягнув її з метою вчинити статевий акт.
Проте Ш. прокинулась і стала чинити опір. Щоб здолати його, Г.
почав бити Ш. і стискати їй шию руками, а потім згвалтував та
задовольнив із нею статеву пристрасть неприродним способом. Після
цього з метою приховання вчинених злочинів він задушив Ш. Вчинивши
умисне вбивство, Г. таємно викрав майно потерпілої вартістю 4 грн.
50 коп. Через деякий час він розповів М. і К. про вчинене вбивство та
показав їм викрадені речі. К. запропонував йому та М. винести труп
із будинку і сховати його. 2 січня 2000 р. о 4-й годині Г. і М.
сховали труп поблизу будинку в кущах. К. з метою приховання
вчинених Г. злочинів сховав простирадла з ліжка, де було
згвалтовано й убито Ш. З тією ж метою М. викинув знайдений у
квартирі ватний тампон зі слідами крові. Б., достовірно знаючи, що Г. вчинив умисне вбивство, поєднане
зі згвалтуванням, не повідомив відповідні правоохоронні органи. Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд вказав, що
органами слідства не додержано вимог ст. 112 КПК ( 1002-05 ),
згідно з якими попереднє слідство у справах, передбачених ст. 93
КК ( 2001-05 ), провадиться слідчими прокуратури. Дану справу
розслідував слідчий районного відділу внутрішніх справ. Це
порушення є істотним і таким, що не може бути виправлено в
судовому засіданні. Суд також запропонував органам слідства встановити точну дату
затримання підсудних та перевірити доводи Б. про те, що в нього не
було можливості повідомити правоохоронні органи про вчинені
злочини. Розглянувши окреме подання прокурора, який порушив питання
про необгрунтованість повернення справи на додаткове розслідування
із наведених підстав, та перевіривши матеріали справи, судова
колегія в кримінальних справах Верховного Суду України скасувала
ухвалу, зазначивши таке. За змістом ст. 112 КПК ( 1002-05 ) до компетенції слідчих
прокуратури віднесено провадження слідства у справах про вбивства
та про інші злочини, перелічені в частині першій зазначеної
статті, вчинені повнолітніми і неповнолітніми. Разом з тим у частині другій цієї ж статті, де визначено
підслідність кримінальних справ органам внутрішніх справ, вказано,
що в усіх справах про злочини, вчинені неповнолітніми, попереднє
слідство провадиться також слідчими органів внутрішніх справ. Таким чином, проведення слідчим органу внутрішніх справ
попереднього слідства у кримінальній справі щодо неповнолітнього
Г., який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених п. "ж"
ст. 93 та ч. 4 ст. 117 КК ( 2001-05 ), не є порушенням
кримінально-процесуального закону, про що помилково зазначив в
ухвалі суд. Інші два питання, поставлені судом перед органами слідства,
теж необхідно визнати необгрунтованими, оскільки суд сам у змозі
уточнити в судовому засіданні шляхом допиту свідків, витребування
додаткових матеріалів, коли - 3 чи 4 січня 2000 р. - були
затримані підсудні, а також перевірити доводи Б. про відсутність у
нього можливості повідомити правоохоронні органи про вчинені
злочини. З урахуванням наведеного судова колегія в кримінальних
справах Верховного Суду України окреме подання прокурора
задовольнила, ухвалу Дніпропетровського обласного суду від 14
листопада 2000 р. щодо Г., М., К. і Б. скасувала, а справу
направила в той же суд на новий судовий розгляд.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 2, 2001 р.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: