open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Зміст
Чинна
                             
                             
Угода

між Урядом України та Урядом Республіки Ємен

про сприяння та взаємний захист інвестицій

( Угоду ратифіковано Законом

N 3039-III ( 3039-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 26,

ст.177 )

Уряд України та Уряд Республіки Ємен (які надалі іменуються
"Договірні Сторони"), бажаючи посилити економічне співробітництво для взаємної
вигоди обох Держав, маючи намір створити і підтримувати сприятливі умови для
інвестицій інвесторів однієї Держави на території іншої Держави,
та визнаючи, що сприяння та взаємний захист інвестицій, згідно
цієї Угоди, стимулює ділову ініціативу у цій сфері, домовились про наступне:
Стаття 1
Визначення
Для цілей цієї Угоди: 1. Термін "інвестиція" охоплює будь-який вид активів,
інвестованих в зв'язку з економічною діяльністю інвестором однієї
Договірної Сторони на території іншої Договірної Сторони
відповідно до законів та правил останньої та включатиме, зокрема,
але не виключно: (а) рухоме та нерухоме майно, як і будь-які інші майнові
права, такі як заставні, права утримання, забезпечення по позиці
та подібні права; (б) акції, цінні папери та боргові зобов'язання компаній або
будь-яку іншу форму участі в компанії; (в) вимоги стосовно грошей або будь-якого виконання
зобов'язань, що має економічну цінність, пов'язаних з інвестицією; (г) права інтелектуальної власності, включаючи авторські
права, товарні знаки, патенти, промислові зразки, технічні
процеси, ноу-хау, торговельні секрети, фірмові назви та гудвіл,
пов'язані з інвестицією; (д) концесія згідно з суспільним законом, а також інші права,
надані законом, контрактом або рішенням законодавства згідно з
національним законом Договірної Сторони, якій надаються
інвестиції. Будь-яка зміна форми, в якій активи інвестовані, не
впливатиме на їх характер як інвестицій. 2. Термін "інвестор" означає будь-яку фізичну або юридичну
особу, яка інвестує на територію іншої Договірної Сторони: (а) термін "фізична особа" означатиме будь-яку фізичну особу,
що має громадянство будь-якої з Договірних Сторін відповідно до її
законодавства; (б) термін "юридична особа" означає будь-які організації,
зареєстровані чи засновані або інакше належним чином організовані
відповідно до законодавства будь-якої з Договірних Сторін,
включаючи компанії, асоціації, партнерства, корпорації та інші. 3. Термін "доходи" означає суми, одержані внаслідок
інвестиції та зокрема, хоча не виключно, включатиме прибутки,
відсоток, приріст капіталу, акції, дивіденди, роялті та плату за
послуги. 4. Термін "територія" означає територію кожної Договірної
Сторони, що знаходиться під її суверенітетом, включаючи також
зони, які знаходяться в межах земних кордонів, острови і
територіальні моря та виключні економічні зони, а також
континентальний шельф та інші морські зони, що знаходяться під її
суверенітетом та юрисдикцією у відповідності до міжнародного
права.
Стаття 2
Сприяння та захист інвестицій
1. Кожна Договірна Сторона заохочує та створює сприятливі
умови для інвесторів іншої Договірної Сторони для здійснення
інвестицій на своїй території та допускає такі інвестиції
відповідно до її законодавства. 2. Інвестиції інвесторів будь-якої з Договірних Сторін
отримують повний захист і безпеку на території іншої Договірної
Сторони.
Стаття 3
Режим найбільшого сприяння
1. Кожна Договірна Сторона на своїй території надає
інвестиціям та доходам інвесторів іншої Договірної Сторони режим,
який є справедливим та рівним, та не менш сприятливим, ніж той,
який вона надає інвестиціям та доходам інвесторів будь-якої
третьої Держави. 2. Кожна Договірна Сторона на своїй території надає
інвесторам іншої Договірної Сторони по відношенню до управління,
підтримання, використання, отримання прибутків та розпорядження
своїми інвестиціями, режим, що є справедливим і рівним та не менш
сприятливим, ніж той, який вона надає інвесторам будь-якої третьої
Держави. 3. Положення пунктів 1 і 2 цієї Статті не тлумачаться з тим,
щоб зобов'язати одну Договірну Сторону поширювати на інвесторів
іншої вигоду від будь-якого режиму, преференції або привілеї, які
можуть бути поширені останньою Договірною Стороною, які випливають
з: (а) будь-якого митного союзу або зони вільної торгівлі, або
монетарного союзу, або подібних міжнародних угод, що ведуть до
таких союзів або установ, або інших форм регіонального
співробітництва, стороною яких будь-яка Договірна Сторона є або
може стати; (б) будь-якої міжнародної угоди або домовленості, які
стосуються повністю або в основному оподаткування.
Стаття 4
Компенсація за втрати
1. Коли інвестиції інвесторів будь-якої Договірної Сторони
зазнають втрати через війну, збройний конфлікт, національний
надзвичайний стан, переворот, повстання, заколот або інші подібні
події на території іншої Договірної Сторони, їм надаватиметься
останньою Договірною Стороною режим, по відношенню до реституцій,
відшкодування, компенсації або іншого вирішення, не менш
сприятливий, ніж той, який остання Договірна Сторона надає своїм
власним інвесторам або інвесторам будь-якої третьої Держави.
Стаття 5
Експропріація
1. Інвестиції інвесторів будь-якої Договірної Сторони не
будуть націоналізовані, експропрійовані або піддані заходам, що
мають ефект, еквівалентний націоналізації або експропріації
(надалі іменується "експропріація") на території іншої Договірної
Сторони окрім задля суспільних цілей. Експропріація
провадитиметеся за належним судочинством, на недискримінаційній
основі та супроводжуватиметься умовами про виплату негайної,
адекватної та ефективної компенсації. Усе нерухоме майно або його
частина не мають бути експропрійовані за винятком, коли така
експропріація покликана суспільним волевиявленням у відповідності
до законодавства та судочинства, здійснюється на умовах належної
компенсації, на основі ринкової ціни такого майна з дати вступу в
дію судового рішення, але не пізніше трьох місяців з цієї дати. У
випадку затримки виплати понад цього періоду, компенсація має бути
переоцінена на основі ринкової ціни на той час. В разі, коли
інвестовані фонди, які виступають предметом такої дії, є
іноземними фондами, така компенсація вільно переводиться за
кордон, не зважаючи на будь-який закон чи декрет, що передбачає
інше. 2. Потерпілий інвестор матиме право на негайний перегляд
судовою або іншою незалежною владою цієї Договірної Сторони його
випадку та оцінку його інвестицій відповідно до принципів,
викладених в цій Статті. 3. Положення пункту 1 цієї Статті також застосовуються тоді,
коли Договірна Сторона експропріює активи компанії, яка отримала
статус акціонерного товариства, або заснована згідно чинного на
будь-якій частині її власної території права, та в якій інвестори
іншої Договірної Сторони мають частки.
Стаття 6
Перекази
1. Договірні Сторони гарантують переказ платежів, які
стосуються інвестицій та доходів. Перекази робитимуться у вільно
конвертованій валюті, без будь-яких обмежень та непотрібної
затримки. Такі перекази включають, зокрема, але не виключно: (а) капітал та додаткові суми для підтримки або збільшення
інвестицій; (б) прибутки, відсоток, дивіденди та інший поточний доход; (в) фонди на виплату по позиці; (г) роялті або плату за послуги; (д) надходження від продажу або ліквідації інвестицій; (е) заробітки фізичних осіб згідно законів і правил
Договірної Сторони, в якій інвестиції були здійснені. 2. Для цілей цієї Угоди обмінними курсам будуть офіційні
курси, дійсні для поточних угод на дату переказу, якщо не
домовлено про інше.
Стаття 7
Суброгація
1. Якщо Договірна Сторона або її призначений посередник
здійснює платежі своїм власним інвесторам згідно гарантії, що вона
надала в зв'язку з інвестицією на території іншої Договірної
Сторони, остання Договірна Сторона визнає: (а) передачу або по закону, або згідно законної угоди в цій
країні, будь-якого права або права вимоги інвестора до попередньої
Договірної Сторони або до її призначеного посередника, так як і
те, (б) що попередня Договірна Сторона або її призначений
посередник отримала право внаслідок суброгації користуватися
правами та висувати вимоги цього інвестора та брати на себе
зобов'язання, пов'язані з цією інвестицією. 2. Отримані внаслідок суброгації права або вимоги не
виходитимуть за рамки прав та вимог інвестора.
Стаття 8
Вирішення спорів між Договірною Стороною та інвестором

іншої Договірної Сторони
1. Будь-який спір, який може виникнути між інвестором однієї
Договірної Сторони та іншою Договірною Стороною у зв'язку з
інвестицією на території цієї іншої Договірної Сторони, буде
предметом переговорів між сторонами в спорі. 2. Якщо будь-який спір між інвестором однієї Договірної
Сторони та іншої Договірної Сторони не може бути таким чином
вирішений в період шість місяців, інвестор отримає право передати
цю справу до або: (а) Міжнародного Центру для Вирішення Інвестиційних Спорів
(ICSID), маючи на увазі відповідні умови Конвенції про Вирішення
Інвестиційних Спорів між Державами та громадянами інших Держав
( 995_060 ), що відкрита для підписання в Вашингтоні, Округ
Колумбія 18 березня 1965 року, у випадку, коли обидві Договірні
Сторони стали стороною цієї Конвенції, або (б) арбітра або міжнародного ad hoc арбітражного суду,
заснованого згідно з Арбітражними Правилами Комісії Організації
Об'єднаних Націй з Права Міжнародної Торгівлі (UNSITRAL)
( 995_059 ). Сторони в спорі можуть погодитись письмово змінити ці
Правила. Арбітражні рішення будуть остаточними та обов'язковими
для обох сторін спору.
Стаття 9
Вирішення спорів між Договірними Сторонами
1. Спори між Договірними Сторонами відносно тлумачення або
застосування цієї Угоди повинні, якщо це можливо, вирішуватись
шляхом консультацій або переговорів. 2. Якщо такий спір не може бути таким чином вирішений
протягом шести місяців, його на прохання будь-якої Договірної
Сторони буде передано до Арбітражного Суду відповідно до положень
цієї Статті. 3. Арбітражний Суд створюється для кожного індивідуального
випадку наступним чином: протягом двох місяців після отримання
звернення про арбітражне рішення, кожна з Договірних Сторін
призначить одного члена цього Суду. Ці два члени потім оберуть
громадянина третьої Держави, якого після схвалення Договірними
Сторонами, буде призначено Головою Суду (надалі згадується як
"Голова"). Голову буде призначено протягом трьох місяців з дати
призначення інших двох членів. 4. Якщо протягом будь-якого з періодів, зазначених в пункті 3
цієї Статті, необхідні призначення не були зроблені, буде
запрошено Президента Міжнародного Суду Справедливості зробити
необхідні призначення. Якщо з'ясується, що він є громадянином
будь-якої Договірної Сторони або якщо інші причини перешкоджають
йому виконувати вказану функцію, буде запрошено Віце-Президента,
щоб зробити необхідні призначення. Якщо з'ясується, що
Віце-Президент також є громадянином будь-якої Договірної Сторони
або не може виконувати зазначену функцію, член Міжнародного Суду
Справедливості, наступний за старшинством, який не є громадянином
будь-якої Договірної Сторони, буде запрошений зробити необхідні
призначення. 5. Арбітражний Суд досягатиме своїх рішень більшістю голосів.
Такі рішення будуть обов'язковими. Кожна Договірна Сторона нестиме
витрати відносно своїх членів суду та свого представництва в
арбітражному судочинстві; витрати відносно Голови та витрати, що
залишаються, нестимуться в рівних частинах обома Договірними
Сторонами. Арбітражний Суд визначатиме свою власну процедуру.
Стаття 10
Застосування інших правил та спеціальних зобов'язань
1. Якщо питання регулюється одночасно цією Угодою та іншою
міжнародною угодою, сторонами якої є обидві Договірні Сторони,
ніщо в цій угоді не заважатиме Договірним Сторонам або будь-яким
її інвесторам, які володіють інвестиціями на території іншої
Договірної Сторони користуватися перевагами тих правил, які є
більш сприятливими, по відношенню до його випадку. 2. Якщо режим, який має надаватися однією Договірною Стороною
інвесторам іншої Договірної Сторони відповідно до її законів та
правил або інших спеціальних положень контрактів, є більш
сприятливий, ніж той, який надається цією Угодою, буде надано
більш сприятливий.
Стаття 11
Застосування цієї Угоди
Умови цієї Угоди застосовуватимуться до інвестицій,
здійснених інвесторами однієї Договірної Сторони на території
іншої Договірної Сторони як до, так і після набуття чинності цією
Угодою. Але вони не мають застосовуватись до спорів, що виникли до
вступу в дію цієї Угоди.
Стаття 12
Набуття чинності, тривалість та припинення
1. Кожна Договірна Сторона повідомить іншу про завершення
процедур, необхідних згідно з її законодавством для набуття
чинності цією Угодою. Ця Угода набере чинності з дати другого
повідомлення. 2. Ця Угода залишається чинною на період десять років та
продовжуватиме залишатися чинною після цього доти, поки за рік до
сплину початкового або будь-яких наступних періодів, будь-яка
Договірна Сторона не повідомить іншу Договірну Сторону письмово
про свій намір припинити дію цієї Угоди. 3. Відносно інвестицій, здійснених до припинення цієї Угоди,
умови цієї Угоди залишатимуться чинними на період в десять років з
дати внесення інвестицій.
На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, до того ж
належним чином уповноважені, підписали цю Угоду.
Здійснено в м.Києві 19 лютого 2001 року у двох дійсних
примірниках, кожний українською, арабською та англійською мовами,
причому всі тексти є рівно автентичними. В разі розбіжностей у тлумаченні, переважатиме текст
англійською мовою.

За Уряд За Уряд
України Республіки Ємен

  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Зміст
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: