КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В Авід 23 вересня 1996 р. N 1164
Київ
Про Концепцію розвитку державноїсистеми ліцензування підприємницької
діяльності за її видами
З метою вдосконалення державної системи ліцензування видів
підприємницької діяльності Кабінет Міністрів України
п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Концепцію розвитку державної системи
ліцензування підприємницької діяльності за її видами (додається).
2. Міністерству економіки разом з міністерствами і
відомствами, які здійснюють ліцензування підприємницької
діяльності, а також місцевими органами виконавчої влади у
двомісячний термін подати на затвердження Кабінетові Міністрів
України заходи щодо реалізації Концепції розвитку державної
системи ліцензування підприємницької діяльності за її видами.
Прем'єр-міністр України П.ЛАЗАРЕНКО
Інд.25
ЗАТВЕРДЖЕНОпостановою Кабінету Міністрів України
від 23 вересня 1996 р. N 1164
КОНЦЕПЦІЯрозвитку державної системи ліцензування
підприємницької діяльності за її видами
Ліцензування підприємницької діяльності за її видами є
складовою частиною державного регулювання підприємництва в
Україні, спрямоване на забезпечення єдиної державної політики у
цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів громадян. Державне ліцензування підприємницької діяльності в Україні
впроваджується відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР )
щодо права кожного на здійснення підприємницької діяльності, яка
не заборонена законом. Головним завданням ліцензування є захист економічних та інших
інтересів держави, її громадян шляхом встановлення з боку держави
певних умов і правил здійснення окремих видів підприємницької
діяльності. Необхідність розвитку вітчизняного виробництва в умовах
переходу до ринкової економіки та розв'язання проблем інтеграції
України в Європейське співтовариство вимагають посилення уваги з
боку Кабінету Міністрів України до регулювання підприємництва і
перебудови методології та організації заходів щодо ліцензування
окремих видів підприємницької діяльності. Діяльність у сфері ліцензування підприємництва базується на
таких принципах: захист конституційних прав і свобод людини та громадянина,
законних інтересів, здоров'я громадян і безпеки держави; рівність прав усіх суб'єктів підприємництва незалежно від їх
організаційних форм та форм власності; гласність та відкритість процесу ліцензування. Реалізація цих принципів забезпечується формуванням
відповідної правової і нормативно-інструктивної бази та створенням
єдиної інформаційної системи ліцензування підприємництва. Регулюванню мають підлягати тільки ті види підприємницької
діяльності, які безпосередньо впливають на здоров'я людини,
навколишнє природне середовище, безпеку держави. Не вважається за
доцільне ліцензувати підприємницьку діяльність, контроль за
здійсненням якої проводять уповноважені на це органи
(санітарно-епідеміологічні, пожежного нагляду, торговельна,
технічна та податкова інспекції тощо). Державна експертиза проектів законодавчих та інших
нормативних актів з питань ліцензування нових видів
підприємницької діяльності провадиться обов'язково. Органи
виконавчої влади, які ініціюють законодавчі пропозиції щодо
ліцензування нових видів підприємницької діяльності, повинні
надавати розгорнуту аргументацію щодо необхідності впровадження
регулювання з боку держави цих видів діяльності шляхом
ліцензування. Право на зайняття окремими видами підприємницької діяльності,
які ліцензуються, регулюється тільки законом і засвідчується
державним документом - ліцензією. Термін дії ліцензії на окремі види підприємницької діяльності
визначається органом, що її видає, але не може бути меншим ніж три
роки, якщо інше не передбачено законодавчими актами. Розмір плати за видачу ліцензій, а також порядок зарахування
одержаних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України. Для впорядкування відносин, які виникають під час провадження
окремих видів підприємницької діяльності, що ліцензуються,
створюється єдина система ліцензування, розвиток якої має
здійснюватись у таких напрямах: розроблення нормативної бази (у тому числі критеріїв
доцільності ліцензування окремих видів підприємництва, перегляду
діючих ліцензованих видів підприємницької діяльності щодо
зменшення їх кількості тощо); розроблення механізму видачі ліцензій; розроблення та впровадження механізму санкцій у разі
виявлення порушень умов і правил видачі ліцензій і здійснення
ліцензованих видів діяльності; забезпечення міжвідомчої координації реалізації державної
політики з питань ліцензування підприємництва; створення єдиної інфраструктури інформаційної системи
ліцензування (у тому числі Єдиного ліцензійного реєстру); моніторинг у правовій та фінансовій системах у частині, що
безпосередньо впливає на розвиток і стимулювання тих видів
підприємницької діяльності, які ліцензуються; створення нової державної структури управління процесом
ліцензування, зокрема у сферах діяльності природних монополій; створення ефективної системи контролю за додержанням
ліцензіатами умов провадження видів підприємницької діяльності, що
ліцензуються; підготовка фахівців у сфері ліцензування. Формування нормативно-правової бази передбачає: розроблення Закону України "Про ліцензування підприємницької
діяльності"; удосконалення діючих нормативно-правових актів, що регулюють
підприємницьку діяльність з питань ліцензування; розроблення відповідних державних і регіональних програм. Формування державної політики з питань ліцензування та
контроль за дотриманням вимог законодавства ліцензіатами та
ліцензіарами здійснює Ліцензійна палата при Мінекономіки (далі -
Ліцензійна палата). Ліцензійна палата є органом виконавчої влади, який забезпечує
реалізацію державної політики щодо ліцензування окремих видів
підприємницької діяльності. Окремим напрямом у процесі вдосконалення загального механізму
ліцензування повинно стати створення спеціальних державних комісій
з питань регулювання діяльності суб'єктів природних монополій. До
компетенції цих комісій мають поступово перейти функції з видачі
ліцензій на ринках, які перебувають у стані природної монополії, а
також на деяких суміжних ринках. Положення цієї Концепції повинні враховуватися всіма органами
виконавчої влади під час формування як державних, так і
регіональних програм економічного та соціального розвитку.
