open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Чинна
                             
                             
П О С Т А Н О В А

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Програму діяльності

Кабінету Міністрів України

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Програму діяльності Кабінету Міністрів України з
врахуванням пропозицій і зауважень постійних комісій Верховної
Ради України, депутатських груп (фракцій), народних депутатів
України, висловлених під час її обговорення, в основному схвалити.
2. Кабінету Міністрів України:
опрацювати до 1 грудня 1996 року пропозиції і зауваження
постійних комісій Верховної Ради України, депутатських груп
(фракцій) та народних депутатів України, внесені в ході
обговорення Програми діяльності Кабінету Міністрів України, і
врахувати їх під час підготовки заходів щодо її реалізації; визначити відповідальних за виконання відповідних розділів та
заходів, передбачених Програмою діяльності Кабінету Міністрів
України; розробити заходи щодо правового забезпечення Програми
діяльності Кабінету Міністрів України; подати Верховній Раді України у грудні 1996 року інформацію
про виконання цієї Постанови.

Голова Верховної Ради України О.МОРОЗ
м. Київ, 15 жовтня 1996 року

N 412/96-ВР

ПРОГРАМА ДІЯЛЬНОСТІ

КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Схвалена постановою Верховної Ради України

від 15 жовтня 1996 року N 412

Київ-1996
Преамбула
Відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) Кабінет
Міністрів України розробив на строк своїх повноважень Програму
діяльності, яка спрямована на відродження вітчизняного
виробництва, поглиблення реформування економічних відносин та
організаційне забезпечення економічної трансформації, з метою
досягнення позитивних зрушень у поліпшенні добробуту населення. Програма передбачає практичне розв'язання найгостріших
економічних і соціальних проблем розвитку держави. Це стосується,
зокрема, всебічного заохочення вітчизняного товаровиробника,
державної підтримки виробництва в агропромисловому комплексі,
нарощування експорту; масштабного використання
науково-технологічного потенціалу; створення відповідних умов для
залучення вітчизняних та іноземних інвесторів; забезпечення
надійного енергопостачання виключно на платній основі та реального
енергозбереження на всіх рівнях споживання енергії; комплексного
реформування податкової системи з метою зменшення податкового
тиску з одночасним забезпеченням повноти сплати податків;
здійснення збалансованої бюджетної політики, розв'язання проблем
зайнятості, своєчасності виплати заробітної плати, пенсій,
упорядкування надання пільг, удосконалення систем соціального та
пенсійного забезпечення тощо. Програма визначає напрями розвитку
гуманітарної сфери, активізації зовнішньополітичної діяльності,
захисту навколишнього середовища, боротьби із злочинністю,
зміцнення обороноздатності держави. Здійснення Програми забезпечуватиметься насамперед за рахунок
мобілізації внутрішніх фінансових джерел шляхом удосконалення
грошово-кредитної, бюджетної, податкової та амортизаційної
політики, проведення грошової реформи, продовження приватизації за
реальні кошти, а також залучення портфельних та прямих іноземних
інвестицій. Програма зорієнтована на практичну реалізацію стратегічного
курсу економічних реформ, проголошеного Президентом України Л.Д.
Кучмою. У процесі її підготовки враховувалися положення Програми
діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою
України 11 жовтня 1995 року ( 373/95-ВР ).
I. ВІДРОДЖЕННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ВИРОБНИЦТВА
У розв'язанні найважливіших проблем економічного реформування
та створення сучасної високорозвинутої економічної системи Кабінет
Міністрів України приділятиме головну увагу відродженню
конкурентоспроможного на внутрішньому та зовнішньому ринках
вітчизняного товаровиробника. Суть такого відродження полягає перш
за все у започаткуванні виходу на якісно новий технологічний
рівень виробництва, що може забезпечити зростання
науково-технічного потенціалу та збалансованості економіки,
зменшення її зовнішньої залежності, а в результаті - задоволення
потреб населення. Відродження вітчизняного виробництва - це також
і передумова стабілізації фінансової та бюджетної системи,
успішного продовження та поглиблення реформ, стрижнем яких на
нинішньому етапі стануть структурні перетворення в економіці.
1. Структурні перетворення та нарощування виробництва
Вихід із економічної кризи Кабінет Міністрів України
забезпечить шляхом проведення збалансованої економічної політики,
спрямованої на розв'язання конкретних завдань стабілізації та
відновлення економічного зростання. У практичній діяльності буде
зміщено акцент на рішучі структурні зрушення як на галузевому
рівні, так і на рівні підприємств. Головна увага приділятиметься
оновленню і відтворенню на сучасному технологічному та
організаційному рівні конкурентоспроможного промислового
виробництва та послідовному згортанню ресурсо- і енергозатратних
виробництв відповідно до попиту на товари й послуги. Для
фінансового забезпечення структурної перебудови будуть
вишукуватися перш за все кошти підприємств, фінансових інститутів,
галузей, регіонів та залучатися портфельні та прямі інвестиції -
зовнішні та внутрішні. У найближчій перспективі реальними фінансовими джерелами
будуть: ресурси кредитних установ, прибуток підприємств,
амортизаційні відрахування, кошти від реалізації акцій та інших
цінних паперів, кошти приватних та іноземних інвесторів і
відповідних кредитних ліній, позички міжнародних фінансових
організацій, бюджетні, інвестиційні та інноваційні фонди тощо.
Вирішальне значення для створення сприятливих умов інвесторам, в
тому числі іноземним, а також для забезпечення ефективного
переливання капіталів між секторами економіки має подальший
розвиток фондового ринку.
Виходячи із зазначеного, Кабінет Міністрів України
передбачає:
1. Визначити конкретні сектори нарощування випуску
конкурентоспроможної продукції, в тому числі на експорт, у
найближчі 2-3 роки, орієнтуючи на них діяльність суб'єктів
підприємницької діяльності, міністерств і відомств; забезпечити
вишукання джерел фінансування і досягнення відповідних фінансових
результатів. 2. Реалізувати комплексну систему заходів згортання
діяльності, закриття, перепрофілювання неефективних підприємств і
виробництв, перш за все енерго- та ресурсозатратних. 3. Розгорнути роботу щодо залучення вітчизняних та іноземних
інвесторів під конкретні бізнес-плани, самоокупні проекти, на
створення промислово-фінансових груп, консорціумів, холдингових
компаній, концернів та інших форм економічної кооперації.
Заохочувати та підтримувати створення транснаціональних структур з
метою освоєння нових ринків та закріплення на традиційних ринках
збуту продукції вітчизняних товаровиробників. 4. Посилити організаційну діяльність міністерств щодо
раціоналізації кооперованих зв'язків і зростання ефективного
виробництва за замкнутими циклами обмеженої кількості кінцевих
видів продукції, які мають стратегічне значення для оновлення та
структурної перебудови економіки. Використовувати повною мірою
економічні переваги кооперованих зв'язків шляхом укладення
міждержавних угод. 5. Опрацювати і ввести в дію систему економічних та
організаційних важелів, які поставили б матеріальну винагороду
керівництва державних та заснованих на державній власності
підприємств у пряму залежність від зростання прибутковості,
освоєння нових технологій та сучасної організації виробництва, від
випуску конкурентоспроможних видів продукції та послуг і
паралельно стимулювали б їх до закриття, консервації, продажу,
перепрофілювання виробничих потужностей, які випускають продукцію,
що не користується попитом. 6. Для прискорення структурної перебудови підприємств
врегулювати питання: забезпечення своєчасних розрахунків підприємств, передусім з
бюджетом та за спожиті енергоносії; упорядкування сплати заборгованості підприємств шляхом
скасування банківської картотеки; уточнення критеріїв оцінки діяльності підприємств і
приведення в дію механізмів їх санації та фінансового оздоровлення
через банкрутство; залучення недержавних та іноземних інвестицій, а також
інвестицій шляхом спрощення режиму приватизації; приватизації
об'єктів разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані; надання підприємствам, які збільшують обсяг експорту та
випускають імпортозамінну продукцію, підтримки для їх розвитку; виплати звільненим працівникам підприємств, які перебувають в
процесі реструктуризації, допомоги за рахунок фонду зайнятості
протягом перших двох місяців; підготовки спеціалістів з питань сучасного менеджменту та
реструктуризації збанкрутілих підприємств. 7. Здійснити заходи щодо інтеграції пов'язаних між собою
науково-дослідних інститутів і виробничих об'єднань у структури
корпоративного типу незалежно від відомчого підпорядкування для
формування циклу "науково-дослідні і дослідно-конструкторські
роботи - новітня продукція". 8. Використати науково-технічний та кадровий потенціал
військово-промислового комплексу, зорієнтувавши його на розвиток
наукоємних видів продукції для відповідних галузей інфраструктури
- новітніх засобів зв'язку, високошвидкісного пасажирського
транспорту, медичної, особливо діагностичної техніки,
телекомунікаційного устаткування, енергозберігаючого обладнання,
приладів контролю витрачання енергоносіїв, устаткування для
використання нетрадиційних джерел енергії, будівельної індустрії,
агропромислового комплексу, на виробництво екологозахисної
техніки.
У машинобудівному комплексі здійснити заходи для нарощування
обсягів виробництва та експорту наукоємної, конкурентоспроможної
продукції, зокрема:
1. Провести структурну перебудову машинобудівного і
військово-промислового комплексу (ВПК) шляхом забезпечення
керованості конверсійними процесами, реструктуризації підприємств
з виділенням спеціальних виробництв, реформування відносин
власності із залученням стратегічних інвесторів: здійснити протягом 1996-1998 років реструктуризацію понад 100
підприємств з виділенням спецвиробництв, передусім таких, як
концерн "Азовмаш", завод імені Петровського, виробниче об'єднання
імені Артема, виробниче об'єднання "Завод імені Малишева",
Павлоградський хімічний завод, ВО "Південмаш", завод "Радар" тощо; створити близько 40 промислово-фінансових груп, холдингових
компаній, зокрема промислово-фінансові групи "Українські
авіамотори" на базі ВАТ "Мотор-Січ", "Український автобус" - на
базі ВАТ "ЛАЗ", холдингові компанії "Артем", "Реле і автоматика",
"Топаз" та інші. Завершити створення спільного підприємства з
виготовлення легкових автомобілів на базі ВАТ "АвтоЗАЗ" із
залученням провідних іноземних фірм; завершити реформування відносин власності на близько 800
підприємствах і в організаціях, приватизація яких перебуває на
різних етапах; за рахунок продажу акцій близько 90 підприємств, що
приватизуються за індивідуальними планами, в наступні два роки
залучити стратегічних інвесторів для модернізації і реконструкції
їх виробництв для випуску наукоємної конкурентоспроможної
експортної продукції; переглянути перелік підприємств машинобудівного комплексу і
ВПК, які не підлягають приватизації, скоротити їхню кількість на
30 відсотків за рахунок вилучення з їх складу окремих виробництв,
що виготовляють спецтехніку та продукцію оборонного призначення; за рахунок розвитку кооперованих зв'язків між підприємствами
галузі, зокрема централізації енерго- та матеріаломістких
виробництв (ливарних, ковальсько-пресових, термічних тощо) закрити
протягом наступних років 126 неперспективних та збиткових
виробництв і цехів. 2. Реорганізувати науково-технічний потенціал машинобудування
і ВПК, створити єдину галузеву систему науково-дослідних,
конструкторсько-технологічних і проектних установ і організацій. 3. Забезпечити організацію виробництва оборонної продукції та
спеціальної техніки на підприємствах військово-промислового
комплексу згідно з відповідними програмами за замкнутим циклом з
доведенням питомої ваги власного виробництва до 50 відсотків у
2000 році, зокрема виробництва бронетанкової техніки, боєприпасів,
радіоелектронного озброєння та військово-транспортної авіації. 4. Скоротити обсяги мобілізаційних потужностей та
мобілізаційних резервів згідно з Державною програмою розвитку
озброєнь і військової техніки. З цією метою завершити розроблення
нового плану розрахункового року. За рахунок цього зменшити
мобілізаційні резерви майже в два рази, а вилучені кошти
спрямувати на збільшення обсягів виробництва продукції. 5. Забезпечити розвиток наукоємних конкурентоспроможних
виробництв, з цією метою: завершити у 1996 році будівництво льотного зразка літака
Ан-70 і розпочати комплекс випробувань. Забезпечити серійний
випуск літаків починаючи з 1998 року; до кінця 1996 року із залученням іноземних інвестицій
завершити будівництво першого дослідного зразка літака Ан-140 та у
першому півріччі 1997 р. здійснити його льотні випробування,
сертифікацію і у 1999 році розпочати серійний випуск; забезпечити умови для поставки на експорт літаків Ан-74 за
укладеними контрактами на 1997 і 1998 роки; забезпечити виконання проекту "Морський старт" щодо створення
ракетно-космічного комплексу морського базування та "Глобалстар"
щодо створення мобільної системи супутникового зв'язку. Його
реалізація дасть можливість оздоровити економічний стан
підприємств ракетно-космічного комплексу, забезпечити завантаження
спеціалізованих потужностей КБ "Південне" та ВО "Південмаш", що
сприятиме створенню у найкоротші терміни триступеневого варіанта
ракети-носія "Зеніт", який значно розширить сферу його
застосування та підвищить конкурентоспроможність на світовому
ринку. 6. На виконання Національної програми розвитку суднобудування
до 2000 року забезпечити відповідно до замовлень створення і
будівництво суден різного класу, призначених для внутрішніх потреб
і реалізації на експорт. З цією метою: опрацювати і впровадити комплекс заходів щодо зниження
собівартості будівництва суден, застосування на суднах
вітчизняного комплектуючого обладнання і матеріалів. Збільшити до
2000 року використання вітчизняної продукції машинобудування,
металевих виробів з 30 до 60 відсотків, а морського
приладобудування - з 28 до 70 відсотків; розробити систему фінансування будівництва суден на
консорціальній основі з використанням коштів замовника, кредитів
вітчизняних та іноземних банків. 7. Збільшити випуск обладнання для реконструкції телефонних
мереж загального користування на базі систем С-32, цифрових систем
передачі ІКМ 30-С4, ІКМ 120-4.5, які виготовляються акціонерною
холдинговою компанією "Дніпровський машинобудівний завод",
Запорізьким ВО "Радіоприлад", Харківським заводом імені Т.Г.
Шевченка, Хмельницьким ВАТ "Завод Нева", Черкаським заводом
телеграфної апаратури шляхом залучення коштів іноземних та
вітчизняних інвесторів, а також власних коштів підприємств, що
дасть можливість забезпечити середню економію із розрахунку на
один абонентський номер кабелю в 8 разів, капітальних вкладень - у
2 рази, виробничих площ - у 2 рази, електроенергії - у 2 - 3 рази. 8. Надати підтримку у створенні спільного підприємства на
базі виробничого об'єднання "Луганськтепловоз", Дніпропетровського
електровозобудівного об'єднання разом з німецькими фірмами та за
рахунок іноземних інвестицій освоїти виробництво пасажирських
вагонів, дизель- та електропоїздів, електровозів. Це дасть змогу починаючи з 1999 року випускати до 250
пасажирських вагонів, 214 вагонів дизель- та електропоїздів,
щорічно використовувати 80 відсотків потужностей цих підприємств,
забезпечити роботою понад 20 тис. працюючих, а також щорічно
заощаджувати близько 32 млн. доларів США на закупівлю рухомого
складу за імпортом. 9. Збільшити випуск високоточного обладнання на підприємствах
ВАТ "Мікрон" (м.Одеса), ВАТ "Одеський завод фрезерних верстатів",
Харківський завод шліфувальних верстатів, Краматорський завод
важкого верстатобудування, Дніпропетровський завод важких пресів,
Бердичівський верстатобудівний завод. Річна економія валютних
коштів завдяки освоєнню такої продукції становитиме близько 20
млн. доларів США. 10. Продовжити виконання Національної програми виробництва
технологічних комплексів машин і устаткування для сільського
господарства, харчової і переробної промисловості, сконцентрувати
ресурси на пріоритетних напрямах створення і виробництва
тракторів, машин для вирощування, збирання і зберігання зерна,
цукрових буряків, кукурудзи, соняшника та інших технічних культур,
а також задоволення потреб АПК у запасних частинах, вузлах і
агрегатах. З цією метою освоїти виробництво понад 120 найменувань
вітчизняної конкурентоспроможної сільськогосподарської техніки;
вдосконалити конструкції, підвищити надійність та ефективність
існуючих машин. Реалізацію заходів здійснити за рахунок власних коштів
підприємств, залучення зарубіжних і вітчизняних інвестицій.
За такими напрямами, як важке машинобудування,
автомобілебудування, електротехнічна промисловість,
приладобудування та оборонна промисловість очікується надходження
від експорту в 1996 році близько 425 млн. доларів США. За рахунок
нарощування обсягів конкурентоспроможної продукції у найближчі три
роки надходження від експорту прогнозуються у сумі 4,8 млрд.
доларів США, у тому числі у 1997 році - близько 1 млрд. доларів
США, у 1998 р. - понад 1,5 млрд. і в 1999 році - 2, 3 млрд.
доларів США. Перед металургійним комплексом стоять такі першочергові
завдання: 1. Внести на розгляд Верховної Ради України Програму розвитку
гірничо-металургійного комплексу України. Розширити сировинну базу
металургії за рахунок збільшення обсягів та результативності
геологорозвідувальних робіт щодо пошуку руд чорних та кольорових
металів, золота, рідкісноземельних металів, нікелю, хрому,
молібдену. Переобладнати та реконструювати гірничо-транспортні
схеми, кар'єри та збільшити обсяги робіт з вилучення корисних
копалин. Освоїти нові технології та види продукції за рахунок
коштів підприємств, іноземних інвестицій, залучення інвестицій
шляхом додаткової емісії акцій, використання кредитів комерційних
банків та концентрації матеріальних і фінансових ресурсів. У
найближчі рік - півтора: наростити потужності, що працюють за технологією
безперервного розливання сталі, з 16 до 23 відсотків загального
обсягу виробництва, що забезпечить економію сировини,
паливно-енергетичних ресурсів і дасть щорічний ефект 80 млн.
гривень; здійснити у 1996 - 1997 роках відновлення виробництва
губчастого титану на існуючому обладнанні з доведенням потужності
до 8 тис. тонн на рік; освоїти 37 видів нової конкурентоспроможної металургійної
продукції; здійснити до кінця 1996 року підготовку і техніко-економічне
обгрунтування об'єднання металургійного комбінату "Криворіжсталь",
Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату та
Криворізького коксохімічного заводу в єдиний господарський
комплекс з метою створення завершеного технологічного циклу
(руда-кокс-прокат). Це дасть можливість сконцентрувати
амортизаційні відрахування на реконструкції застарілих виробництв,
знизити собівартість продукції; розробити техніко-економічне обгрунтування створення
металургійних компаній із завершеним технологічним циклом різних
організаційно-правових форм, у тому числі компаній зі змішаною
формою власності, за участю підприємств гірничорудного,
коксохімічного, металургійного виробництва та виробництва
вогнетривів; продовжити роботу щодо створення акціонерного товариства за
участю іноземних учасників для завершення будівництва
Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд
(КГЗКОРу). 2. У 1997 - 1998 роках провести роботу щодо створення з
іноземними виробниками ряду господарських структур, зокрема:
алюмінієвої компанії; об'єднання з розробки і випуску обладнання
для виробництва хімічних волокон "Формаш"; компанії з виробництва
і постачання труб великого діаметра для нафтогазопроводів;
промислово-фінансової групи з виробництва титану і титанового
прокату. 3. Завершити реконструкцію і впровадження нових технологій на
металургійному комбінаті "Криворіжсталь" (стани 250-1 та 250-6). 4. Створити потужності для виробництва нарізних труб
нафтового сортаменту та труб з антикорозійним покриттям на ВАТ
"Нижньодніпровський трубопрокатний завод" та АТ "Конінмет". Це
дасть змогу отримати 200 тис.тонн труб нафтового сортаменту, а
також до 150 тис.тонн труб з покриттям (водогазопровідних) з
подовженим терміном використання для комунального господарства. Підприємства хімічної промисловості зорієнтувати на
задоволення попиту сільськогосподарських товаровиробників у
мінеральних добривах та засобах захисту рослин, підприємств легкої
промисловості - у сировині та компонентах. З цією метою
передбачається: 1. Реалізувати програму оновлення виробництва калійних добрив
на Стебницькому державному підприємстві "Полімінерал" та
Калуському ВАТ "Концерн Оріана", що сприятиме збільшенню їх
виробництва у 2000 році до 380 тис.тонн на рік і зменшенню
залежності від імпорту з Республіки Білорусь. Освоїти у 1996 - 1997 роках виробництво поліетилену низького
тиску потужністю 100 тис. тонн на рік в Калуському ВАТ "Концерн
Оріана" для більш повного задоволення потреб споживачів країни в
пластмасах. 2. Впровадити у виробництво фосфорних добрив у найближчі 3
роки африканські фосфорити, що дасть можливість знизити ціни на
зазначені добрива на 5 - 7 відсотків. 3. Здійснити заходи щодо енергозбереження у виробництві
азотних і фосфорних добрив та сировини для них (аміаку, азотної і
фосфорної кислот), що дасть змогу зменшити щорічні витрати
природного газу на 310 млн.куб.метрів та електроенергії на 260
млн.кВт.год. 4. Прискорити розвиток вітчизняного виробництва хімічних
засобів захисту рослин з імпортних компонентів, що дасть
можливість забезпечити потреби внутрішнього ринку на 70 відсотків
та зменшити щорічні витрати на закупівлю готових імпортних засобів
на 40 млн. доларів США. 5. Збільшити видобуток ільменіту на Іршанському
гірничо-збагачувальному комбінаті з доведенням потужності до 360
тис. тонн на рік з метою забезпечення виробництва пігментного
двоокису титану на Сумському ВО "Хімпром" та Кримському ВО
"Титан" за рахунок іноземних інвестицій та власних коштів
підприємства. 6. Створити на ряді підприємств установки напівпродуктів для
забезпечення виробництва полістиролу, поліізоціанату, поліефірів,
товарів побутової хімії, лікарських препаратів, барвників,
компонентів для гумотехнічних виробів, стабілізаторів і
модифікаторів, стеаринової кислоти. 7. Створити комплекс з виробництва українських шин із
включенням до його складу Сєверодонецького об'єднання "Азот", ВАТ
"Чернігівське підприємство хімволокно", ВО "Білоцерківшина" та
Житомирський завод хімволокна, що забезпечить збереження понад
3000 робочих місць, щорічний випуск близько 5 млн. шин різного
призначення (для легкових, вантажних автомобілів та для кар'єрних
самоскидів) на загальну суму більш як 382 млн. гривень, в тому
числі на експорт - близько 110 млн.доларів США. У легкій промисловості здійснити заходи щодо стабілізації
роботи підприємств, нарощування обсягів виробництва
конкурентоспроможної продукції шляхом залучення кредитів,
вітчизняних та іноземних інвестицій для використання їх у таких
пріоритетних напрямах: 1. Протягом 1996 - 1998 років освоїти технологію поглибленої
переробки льону (котонізацію) на бавовнопрядильних підприємствах і
збільшити виробництво високоякісних тканин, пряжі, трикотажних
виробів та медичної вати із застосуванням котонізованого волокна.
Довести обсяги переробки котонізованого лляного волокна до 3 тис.
тонн у 1998 році, що дасть змогу скоротити валютні витрати на
імпорт бавовни на 5 млн. доларів США щорічно. 2. Освоїти виробництво сучасних видів сорочкових бавовняних і
змішаних тканин шляхом технічного переоснащення цехів Луцького
шовкового комбінату "Волтекс", Дарницького шовкового комбінату (АТ
"Дарна") та Черкаського шовкового комбінату, що дасть змогу
відмовитися від імпорту таких тканин та збільшити надходження до
бюджету на 14 млн. гривень щорічно. 3. В 1996 - 1997 роках освоїти виробництво спеціальних тканин
підвищеної комфортності для виготовлення одягу для школярів на
Чернігівському текстильному комбінаті "Чексил" та Луцькому
шовковому комбінаті "Волтекс" і забезпечити потребу швейних
підприємств у таких тканинах. 4. Завершити реконструкцію Луцького заводу синтетичних шкір
(ВАТ "Синтетика") та організувати виробництво високоякісних
синтетичних шкір на тканій і нетканій основі для взуттєвої,
шкіргалантерейної, меблевої, автомобілебудівної галузей у
кількості 5,3 млн.кв. метрів на рік, а також налагодити випуск
спеціальних взуттєвих устілочних картонів обсягом 6,8 тис. тонн на
рік. Це сприятиме скороченню імпорту в Україну таких матеріалів на
суму 5 млн.доларів США щорічно. 5. Забезпечити збільшення обсягів виробництва нових видів
еластичних хромових шкіртоварів для виробництва взуття та одягу на
100 млн. кв. дециметрів за рахунок реконструкції та модернізації
виробничих потужностей Васильківського шкіряного заводу,
Вознесенського шкіряного підприємства (ЗАТ "Возко") та Київського
шкіряного підприємства (ЗАТ "Чинбар"). 6. Максимально скоротити виробництво текстильних матеріалів,
трикотажних, швейних виробів і взуття застарілих структур і
моделей та тих, що мають підвищену матеріаломісткість. 7. Протягом 1996 - 1998 років створити 8 спільних підприємств
з випуску натуральних шкір, одягу та взуття підвищеного попиту.
Організувати спільне підприємство із залученням іноземного
капіталу по виготовленню поліуретанових композицій для взуттєвого
виробництва на базі колективного взуттєвого підприємства "Київ",
що дасть змогу скоротити імпорт цієї сировини на 7 млн. доларів
США щорічно. 8. З метою підвищення керованості галуззю та відповідальності
керівників підприємств за результати господарської діяльності
переглянути умови контрактів та договорів оренди, передбачивши в
них звільнення керівників у разі незабезпечення своєчасного
внесення платежів до бюджету і допущення значної заборгованості у
заробітній платі, а також у разі зменшення обсягів виробництва. У деревообробній промисловості здійснити заходи щодо
стабілізації виробництва. З цією метою: 1. Завершити протягом 1997 - 1998 років будівництво на
Кам'янсько-Бузькому заводі та лісокомбінаті "Осмолода" потужностей
з виготовлення деревностружкових плит на імпортному устаткуванні
загальним обсягом 220 тис. куб. метрів на рік. 2. Здійснити в 1997 - 1998 роках технічне переоснащення
паркетного виробництва на Ківерцівському та Київському
деревообробних комбінатах, Івано-Франківському лісокомбінаті. 3. Освоїти в 1997 році на Івано-Франківському лісокомбінаті
виробництво стрічкових пил потужністю 80 тис. погонних метрів. 4. Створити протягом 1997 - 1998 років у деревообробній
промисловості 5 спільних підприємств по випуску товарів народного
споживання та продукції з деревини підвищеного попиту. У будівельному комплексі забезпечити реалізацію таких
заходів: 1. Створити нормативну базу у будівництві та промисловості
будівельних матеріалів, зорієнтовану перш за все на створення умов
для безпечного проживання людей, захист навколишнього середовища,
підвищення якості будівельної продукції та мінімізацію
енергоспоживання. Підвищити ефективність використання державних капітальних
вкладень шляхом укладення починаючи з 1997 року підрядних
контрактів на спорудження об'єктів за рахунок державних
капітальних вкладень виключно за результатами конкурсів
(тендерів). 2. Активізувати роботу щодо переведення вітчизняних
підприємств промисловості будівельних матеріалів і конструкцій на
споживання сировини українських родовищ, збільшення обсягів
застосування відходів виробництва і супутніх продуктів. 3. Провести структурну перебудову у будівельному комплексі
шляхом реструктуризації підприємств промисловості будівельних
матеріалів та будівельної індустрії, технічного переоснащення
виробничої бази будівельного комплексу. 4. Завершити у 1997 році реконструкцію з введенням
потужностей з випуску керамічної плитки на Слов'янському
керамічному комбінаті, мінераловатних плит підвищеної жорсткості -
на Алчевському комбінаті будівельних матеріалів, покрівельного
матеріалу з пластиковою поверхнею - на Харківському
деревообробному комбінаті, легких металевих конструкцій
комплектної поставки - на Кам'янець-Подільському ВАТ "Модуль",
карбіду кальцію та випаленого вапна - на ВАТ "Запорізький завод
металоконструкцій", гіпсового каменю - на ВАТ "Деконський комбінат
будівельних матеріалів". 5. Проводити єдину державну технічну і містобудівну політику
у галузі будівництва, зокрема у забудові міст і населених пунктів,
інженерному забезпеченні їх розвитку, захисті територій від
природних і техногенних шкідливих впливів, у розвитку архітектури
та соціальної інфраструктури. У транспортному комплексі за рахунок гнучкої тарифної
політики, концентрації амортизаційних відрахувань, кредитів та
об'єднання частини коштів місцевих бюджетів, виходячи із
загальнодержавної потреби розвитку транспортно-дорожнього
комплексу, здійснити заходи для збільшення обсягів вантажних і
пасажирських перевезень. З цією метою: 1. Впровадити нові технології капітально-відновного ремонту
рухомого складу для потреб транспортно-дорожнього комплексу
України, передусім пасажирських вагонів, дизель- та
електропоїздів, автобусів та інших транспортних засобів. Довести
його до рівня не менш як 800 автобусів, 160 пасажирських вагонів;
здійснювати капітальний ремонт не менш як 1000 кілометрів
залізничної колії на рік. 2. Запровадити систему лізингової форми придбання рухомого
складу, перш за все автобусів, трамваїв, тролейбусів, вагонів,
повітряних суден. 3. Створити умови для здійснення перевезень не менш як 70
відсотків експортно-імпортних вантажів національними
перевізниками. 4. Впровадити механізм адресної доплати окремим категоріям
населення замість безкоштовного проїзду на транспорті. 5. Спрямувати фінансові і виробничі ресурси насамперед на
ремонт і утримання мережі доріг загального користування,
забезпечивши у 1997 році ремонт не менш як 17 тис. кілометрів
автодоріг та реконструкцію 30 кілометрів доріг І категорії на
основних магістральних напрямках (Київ - Одеса, Київ - Чоп, Київ -
Харків). 6. Забезпечити переведення п'ятнадцяти дільниць залізничного
транспорту на електричну тягу. 7. Продовжити структурну перебудову транспортно-дорожнього
комплексу, передбачивши постійну реорганізацію відділків залізниць
у підприємства по перевезенню вантажів і пасажирів та створення
госпрозрахункових технічних служб залізниць, акціонування
авіакомпаній, обгрунтоване виділення відповідно до вимог
міжнародних правил діяльності авіаційного транспорту (ІКАО)
аеропортів із складу авіапідприємств і передачу автотранспортних
підприємств, що виконують міські перевезення пасажирів, до
комунальної власності. Приділити особливу увагу забезпеченню
безпеки руху на всіх видах транспорту. 8. Забезпечити необхідні умови для створення і розвитку
транспортних коридорів України, входження їх до міжнародної
транспортної системи. 9. Вжити заходів щодо стабілізації роботи морського
транспорту, оновлення флоту та підвищення ефективності його
експлуатації, поліпшення технічного стану внутрішніх водних
шляхів, у тому числі української частини р. Дунай. У галузі зв'язку передбачається: 1. Завершити формування мережі міжнародного та міжміського
телефонного зв'язку з переходом на цифрові системи як найбільш
ефективні та прибуткові. Забезпечити розвиток мережі сільського телефонного зв'язку за
рахунок залучення інвестицій та частини доходів від надання послуг
міжнародного та міжміського телефонного зв'язку. 2. Продовжити будівництво магістральних волоконно-оптичних
ліній зв'язку. Забезпечити участь України у міжнародних проектах
будівництва транс'європейських ліній, а також ліній в басейні
Чорного моря. 3. Створити загальноукраїнські мережі сотового
(стільникового) зв'язку з підключенням до Європейської мережі. Запровадити цифрову систему сотового мобільного зв'язку
стандарту GSM. Розширити впровадження нових видів послуг зв'язку - пейджинг,
транкинг тощо. 4. Створити зонально-вузлові центри обробки пошти, оснастити
робочі місця для надання послуг з використанням електронного
обладнання і побудувати на його основі автоматизовану інформаційну
систему. Реорганізувати та оптимізувати перевезення поштових
відправлень із застосуванням сучасних економних видів транспорту. Реалізувати проекти перебудови поштового зв'язку України в
рамках стратегії Всесвітнього поштового союзу. 5. Завершити встановлення в усіх обласних центрах сучасних
цифрових автоматичних міжміських телефонних станцій. На кінець
1999 року збільшити ємність місцевих телефонних мереж на 1,5
млн.номерів та довести їх щільність до 22 телефонів на 100
жителів. 6. Завершити реалізацію міжнародного проекту "ІТУР" та взяти
участь у реалізації транснаціональних проектів BSFOCS
(Чорноморська волоконно-оптична кабельна система), TEL
(Транс'європейські лінії), TAE (Трансазіатсько-Європейська
волоконно-оптична кабельна система). 7. Здійснювати програму розвитку галузі та забезпечувати
функціонування діяльності державних підприємств зв'язку за рахунок
власних фінансових джерел, банківських кредитів, залучення коштів
юридичних та фізичних осіб на договірних засадах та реалізації
цінних паперів (облігацій, акцій тощо).
2. Розв'язання проблем енергозабезпечення та

енергозбереження
Стан справ з енергозабезпеченням країни постійно перебуває в
центрі уваги Кабінету Міністрів України. З початку 1996 року вже
вжито ряд заходів, спрямованих на стабілізацію роботи вугільної
галузі, реструктуризацію та розвиток електроенергетики,
впорядкування газопостачання промисловості та населення,
відпрацювання схеми розрахунків за енергоносії та більш
раціональне енергоспоживання. Відродження вітчизняного виробництва, життєзабезпечення
населення залежатиме у найближчій перспективі та у майбутньому від
стабільної роботи паливно-енергетичного комплексу. Враховуючи особливу роль і місце вугільної промисловості в
економіці та реалізації завдань структурної перебудови народного
господарства, з метою виходу галузі з глибокої кризи забезпечити
її державну підтримку. Активізувати роботу, пов'язану з виконанням
Указу Президента України, відповідних рішень Кабінету Міністрів
України щодо реформування галузі, реструктуризації вугледобувних
підприємств, з посиленням контролю за цільовим і ефективним
використанням бюджетних коштів. З цією метою передбачається: 1. Здійснити корпоратизацію шахт першої групи (76 шахт), які
не будуть отримувати підтримку з бюджету, та частину шахт другої
групи (105 шахт), що матимуть змогу протягом одного року підвищити
рівень рентабельності, достатній для переходу до першої групи.
Організувати на їх базі 15 державних холдингових компаній,
кінцевою метою яких стане видобуток, переробка та реалізація
готової вугільної продукції. Включити до їх складу
вуглезбагачувальні фабрики, підприємства збуту, технологічного
транспорту і зв'язку, енергозабезпечення. 2. Розробити в Донецькій, Дніпропетровській, Кіровоградській,
Луганській, Львівській, Волинській областях спеціальні програми
пом'якшення соціальних наслідків реструктуризації шахт, спрямовані
на забезпечення соціального захисту робітників, які звільняються,
та їх працевлаштування. 3. Забезпечити укладення трудових угод з директорами шахт
другої і третьої груп, в яких передбачатиметься встановлення з
січня 1997 року рівня заробітної плати залежно від фінансових
показників діяльності, а також від рівня дебіторської та
кредиторської заборгованості на початок і кінець відповідного
періоду. 4. Здійснити додаткові заходи щодо припинення спаду видобутку
вугілля із забезпеченням його обсягу на рівні 80 млн. тонн за рік
шляхом підвищення навантаження на одну лаву більш як на 20
відсотків, збільшення з 23 до 48 кількості лав з видобутком на
добу 1000 і більше тонн. Забезпечити в 1996 році - першому півріччі 1997 р. на діючих
шахтах облаштування 93 лав механізованими комплексами, що дасть
змогу наростити потужності механізованого видобутку вугілля на 3,9
млн. тонн у розрахунку на рік. 5. Державне фінансування капітального будівництва здійснювати
в основному для підвищення рівня використання потужностей на
діючих шахтах першої групи. Будівництво нових шахт за рахунок
державного бюджету проводити тільки в рамках Національної
енергетичної програми і на підставі техніко-економічного
обгрунтування, що затверджуватиметься Кабінетом Міністрів України. 6. Передбачити реалізацію програми підвищення технічного
рівня засобів механізації очисних і підготовчих робіт на основі
прогресивних конструкторських рішень та технологій на 1997 - 1999
роки з обсягом фінансування 100 млн. гривень за рахунок кредитних
ресурсів, у тому числі іноземних, шляхом створення спільного
виробництва гірничого обладнання на заводах вітчизняного
машинобудування. Це має забезпечити підвищення надійності машин та
приріст на цій основі видобутку вугілля не менше 1 млн. тонн на
рік. 7. Продовжити передачу об'єктів соціальної сфери на баланс
місцевих органів влади з вишуканням відповідних коштів. Запровадити моніторинг соціальних наслідків реструктуризації
підприємств галузі, широку участь громадськості для забезпечення
необхідного діалогу між заінтересованими сторонами. 8. Збудувати у вугільній галузі із залученням іноземних
інвестицій протягом 1997 - 2000 років малий теплоенергетичний
комплекс потужністю 90 МВт на базі нині збиткових шахт
Кіровська-Західна і ЦЗФ "Колосниківська" з використанням
енергетичного вугілля і відходів вуглезбагачення, що дасть змогу
окупити витрати за 3,8 року. 9. Розробити ТЕО на будівництво Верхньодніпровського
паливно-енергетичного і хіміко-технологічного комплексу у складі
вугільного розрізу потужністю 4 - 5 млн. тонн вугілля за рік; ТЕС
потужністю 480 - 670 МВт; заводу гірничого воску потужністю 22 -
25 тис. тонн продукції за рік і 60 тис. тонн вуглелужних
реагентів, а також підприємств для утилізації відходів виробництва
з отриманням будівельних матеріалів, сірчаної кислоти та інших
компонентів. У сфері електроенергетики передбачається: 1. Забезпечити збереження єдиної енергосистеми країни шляхом
ефективної діяльності підприємства "Енергоринок", створеного на
базі Національного диспетчерського центру електроенергетики та
його регіональних диспетчерських центрів, функціонування Державної
електричної компанії та магістральних електричних мереж без їх
приватизації. 2. Впровадити ринкове формування тарифу на електричну енергію
за рахунок конкуренції між створеними генеруючими компаніями
теплових станцій, а також енергокомпанії атомних станцій, яка має
бути створена. 3. Оптимізувати режим навантаження енергообладнання за
рахунок диспетчеризації енергоблоків згідно з правилами
енергоринку за мінімальними ціновими заявками. 4. Прискорити приватизацію енергопостачальних та генеруючих
компаній галузі на умовах некомерційних конкурсів. Це дасть змогу
отримати додатково на розвиток галузі до 3 млрд. гривень. 5. Забезпечити підключення енергетичної системи до
паралельної роботи з енергетичною системою Росії, підвищити
надійність роботи теплових електростанцій (ТЕС) шляхом збільшення
обсягів використання російського давальницького палива. Це дасть
змогу, по-перше, значно підвищити надійність української
енергосистеми за рахунок підвищення частоти з 49,2 - 49,3 Гц до
49,6 - 49,8 Гц, по-друге, відкриє можливість паралельної роботи із
східноєвропейськими країнами (Болгарією і Румунією), що сприятиме
збільшенню експорту електроенергії з України, а також транзиту її
з Росії, по-третє, забезпечить більш повне завантаження
українських ТЕС з поліпшенням їх техніко-економічних показників. Збільшення виробництва електроенергії на давальницькому
паливі (близько 400 - 800 млн.кВт.год на місяць) дасть можливість
зменшити собівартість електроенергії генеруючих компаній внаслідок
розподілу умовно-постійних витрат ТЕС на більший обсяг виробництва
та прискорити темпи накопичення вугілля на складах електростанцій. Транзит електроенергії через електричні мережі України
збільшиться до 6-8 млрд. кВт.год щорічно, внаслідок чого
електроенергетика одержить близько 15 млн. доларів США додаткових
надходжень за рік. 6. Продовжити будівництво Дністровської гідроакумулюючої
електростанції з метою зменшення пікових навантажень
енергоспоживання. 7. Здійснити реабілітацію енергоблоків теплових
електростанцій з підвищенням їх потужності та коефіцієнта корисної
дії, впровадити нові технології спалювання вугілля на ТЕС, у тому
числі в котлах з циркулюючим киплячим шаром. Зокрема, забезпечити: маловитратну повузлову реконструкцію 3-х блоків по 280 МВт
Криворізької ТЕС. Строк реалізації проекту - 1998 рік. Обсяг
фінансування - 250 млн. доларів США, з яких 170 млн.доларів США -
за рахунок кредиту Світового банку, решта - за рахунок власного
прибутку; реабілітацію Бурштинської ДРЕС шляхом повузлової
реконструкції та виконання заходів згідно з вимогами кадастру
UCPTE. Строк - 2000 рік, обсяг фінансування - 123,2 млн. гривень
за рахунок власного прибутку; реабілітацію вугільного енергоблока 175 МВт Старобешівської
ДРЕС шляхом заміни котла. Строк реалізації проекту - 1999 рік,
фінансування - 164 млн. доларів США, з яких 110 млн. доларів США -
кредит ЄБРР, 25 млн. доларів США - фінансування іноземних і
вітчизняних інвесторів, решта - за рахунок власного прибутку; реабілітацію вугільного енергоблока 285 МВт Зміївської ТЕС
шляхом установки арочної топки. Строк реалізації проекту - 1999
рік, фінансування - 100 млн. доларів США, з яких 70 млн. доларів
США - кредит концерну "Сіменс", решта - за рахунок власного
прибутку; реабілітацію Луганської ТЕС шляхом установки 2-х
котлоагрегатів і турбіни. Строк реалізації проекту - 1999 - 2000
роки, фінансування - 110 млн. доларів США, з яких 90 млн. доларів
США - кредит Світового банку, решта - за рахунок власного
прибутку; реабілітацію Придніпровської ТЕС шляхом заміни застарілого
обладнання двома котлоагрегатами і турбіни. Строк реалізації
проекту 1998-1999 роки, фінансування - 95 млн. доларів США, з яких
80 млн. доларів США - кредит "Чехполу", решта - за рахунок
власного прибутку. Реалізація цих проектів збільшить потужність ТЕС, продовжить
строк дії обладнання на 15 - 30 років, поетапно зменшить
використання газомазутного палива на підсвічування горіння вугілля
від 140 тис. тонн умовного палива (на першому етапі) до 420 тис.
тонн умовного палива (після завершення всієї програми) щорічно. 8. Здійснити до 2000 року консервацію 20 відсотків застарілих
блоків потужністю 300 МВт, що зменшить витрати на обслуговування
(експлуатацію, ремонт, амортизаційні відрахування) на 44 млн.
гривень за рік. 9. Залучити кредити Світового та Європейського банків
реконструкції та розвитку для збільшення обігових коштів
енергопідприємств (відповідно 315,7 млн. і 55,9 млн. доларів США).
При цьому максимальна надбавка до оптового тарифу на
електроенергію для погашення кредиту становить для НДЦ до 0,01
цента/кВт.год, для генеруючих компаній - до 0,06 цента/кВт.год.
Поповнення обігових коштів генеруючих компаній дасть можливість
зменшити оптовий тариф майже на 0,1 цента/кВт.год. 10. Здійснити заходи щодо організації роботи з керівниками
галузі, якими передбачити внесення змін до контрактів з
директорами з метою підвищення їх відповідальності за результати
роботи підприємств (забезпечення своєчасного та повного внесення
платежів до бюджету, недопущення заборгованості у заробітній
платі). В атомній енергетиці в найближчі 2-3 роки передбачається
розв'язати такі пріоритетні завдання: 1. Підтримувати безпеку енергоблоків АЕС шляхом їх
модернізації, реконструкції та підтримання технічного стану
відповідно до вимог національних і міжнародних нормативних
документів з безпеки. Реалізація першочергових програм підвищення безпеки на 1996 -
1998 роки потребує близько 616 млн. гривень, які вишукуватимуться
за рахунок, як правило, власних коштів АЕС. 2. Продовжити будівництво енергоблоків N 2 Хмельницької АЕС і
N 4 Рівненської АЕС з метою введення їх у дію в 1998 - 2000 роках
за рахунок кредитів Європейського банку реконструкції та розвитку
і банку "Євроатом", кредитів комерційних банків, прибутку станцій. Абсолютна величина економії коштів від впровадження проекту
добудови АЕС порівняно з різними варіантами розвитку ТЕС
коливається від 300 до 940 млн. гривень. 3. Забезпечити максимальне використання потужностей атомних
електростанцій за рахунок введення в дію додаткових ліній
електропередачі. Протягом 1996 - 1998 років ввести в дію додаткові
передавальні лінії: ПЛ 750 кВ Південнодонбаська - Донбаська, ПЛ
330 кВ Хмельницька АЕС - Хмельницький, ПЛ 750 кВ Запорізька АЕС -
Каховська з підстанцією Каховська. 4. Продовжувати освоєння Ватутінського, Мічурінського,
Центрального та Новокостянтинівського родовищ урану. 5. Наростити потужності Придніпровського хімічного заводу з
виробництва тетрафториду цирконію, ядерно-чистого цирконію та його
сплаву, організувати промислове виробництво цирконієвого прокату
на базі виробничих потужностей дослідного заводу Державного
трубного інституту (м. Дніпропетровськ) та створити спільне
підприємство для виробництва свіжого ядерного палива нової
конструкції на підставі результатів міжнародного тендера та
залучення іноземних інвестицій. У нафтовій, газовій та нафтопереробній промисловості
передбачається: 1. Забезпечити виконання програми "Нафта і газ України до
2010 року" ( 125-95-п ). Наростити сировинну базу нафти і газу за
рахунок збільшення обсягів та результативності
геолого-розвідувальних робіт щодо відкриття нових родовищ
паливно-енергетичної сировини, поступового нарощування щорічних
приростів запасів нафти з конденсатом, природного газу, а також
метану з вугільних родовищ. Створити організаційні та економічні
умови для збільшення видобутку нафти і газу та ефективнішого
використання нафтової сировини, забезпечення надійності
газопостачання власних споживачів та транзиту природного газу до
інших країн. Для чого необхідно: удосконалювати систему рентних платежів, створивши умови для
фінансування нафтової та газової промисловості за рахунок власних
джерел, що дасть змогу в 1996 - 1997 роках довести видобуток до
4,2 млн. тонн нафти і 18,2 млрд.куб. метрів газу, а в подальшому
збільшити видобуток у 2000 році відповідно до 4,8 млн.тонн і 19
млрд.куб.метрів; ввести в експлуатацію за рахунок коштів підприємств,
вітчизняних та іноземних інвестицій у 1996 році 90, а в 1997 році
- 105 нафтових і газових свердловин, протягом 1996-1997 років - 19
установок з підготовки та збирання нафти і газу, зокрема
Анастасіївську, Гусятинську та Ставищенську компресорні станції; здійснити за рахунок власних коштів підприємств та залучення
іноземних інвестицій заміну 50 газоперекачувальних агрегатів з
підвищеним коефіцієнтом корисної дії, у тому числі в 1996-1997
роках - 22 агрегати, що дасть змогу економити до 0,5
млрд.куб.метрів природного газу на рік, підвищити продуктивність
газотранспортної системи на 10 млрд.куб.метрів; одержати в 1997 році за рахунок впровадження ефективних
технологій підвищення нафтоконденсатовилучення на родовищах
України, особливо з важковидобувними запасами, обсягом 250
тис.тонн нафти та газового конденсату; реалізувати в 1997 - 1998 роках програму структурної
перебудови нафтогазового комплексу. Створити вертикально
інтегровані компанії з повним технологічним циклом - від видобутку
нафти і газу до реалізації продукції, що забезпечить ринкові умови
діяльності підприємств галузі в реалізації програми "Нафта і газ
України до 2010 року" та програми освоєння вуглеводневих ресурсів
шельфів Чорного та Азовського морів. 2. Продовжити будівництво першої черги морського
нафтоперевалочного комплексу (терміналу) у районі м. Одеси з метою
підвищення надійності постачання нафти, диверсифікації джерел
надходження її в Україну. Для цього необхідно освоїти капітальні
вкладення на суму 440 млн. гривень за рахунок коштів акціонерів та
іноземних інвестицій, розпочати в 1997 році будівництво
нафтопроводу Южне-Броди. Реалізація заходів сприятиме збільшенню починаючи з 1999 року
завантаженості Херсонського та Одеського нафтопереробних заводів і
поліпшенню ситуації на українському ринку нафтопродуктів. 3. Ввести в дію у 1997 - 2000 роках за рахунок коштів
підприємств та залучення іноземних інвестицій комплекси глибокої
переробки нафти, а саме: гідроочищення дизельного пального
потужністю 1,5 млн.тонн - АТ "Херсоннафтопереробка", виробництва
неетильованого бензину - АТ "НПК-Галичина", каталітичного
крекінгування сировини потужністю 1 млн.тонн - АТ "Нафтохімік
Прикарпаття", що дасть змогу підвищити якість та
конкурентоспроможність вітчизняних нафтопродуктів. 4. Опрацювати пропозиції щодо відновлення виробничої
діяльності АТ "ЛИНОС" під зобов'язання про погашення боргів
підприємства. Стратегічним завданням Кабінету Міністрів України є політика
енергозбереження, потенціал якого становить 40 відсотків
енергоспоживання. Для реалізації широкомасштабної політики енергозбереження
передбачається: 1. Здійснити комплекс економічних, правових та організаційних
заходів, спрямованих на забезпечення безумовних розрахунків
споживачів за спожиті енергоресурси, запровадження економічного
механізму скорочення питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів. 2. Посилити відповідальність за безоплатне споживання газу
(розкрадання) та протидію газозбутовим підприємствам при обмеженні
(відключенні) боржників. Удосконалити схему забезпечення народного
господарства і населення природним газом та розрахунків за нього.
Відпуск газу здійснювати незалежно від категорії споживачів
(промисловість, бюджетні організації, населення,
комунально-побутові підприємства) тільки за умови внесення плати
за нього. 3. Запровадити регулювання енергоспоживання у житловому
секторі, обов'язковий облік витрат усіх видів енергоресурсів з
розрахунками за фактичне енергоспоживання та контроль за
дотриманням нормативних вимог. 4. Довести до установ і організацій бюджетної сфери норми
питомих витрат електричної та теплової енергії. Встановити
починаючи з 1997 року обсяги постачання електричної і теплової
енергії бюджетним підприємствам та організаціям у межах коштів,
передбачених кошторисом витрат бюджетних установ на зазначені
цілі. 5. У нафтопереробній промисловості здійснити заходи,
спрямовані на залучення іноземних кредитів для реконструкції
діючих потужностей нафтопереробних заводів та закупівлі нафти, що
дасть змогу збільшити глибину переробки з 53 до 75 відсотків,
виробництво моторного пального у 1,5 раза, підвищити якість та
конкурентоспроможність нафтопродуктів вітчизняного виробництва. 6. Впровадити турбодетандерні енергетичні установки з метою
використання перепаду тиску природного газу для виробництва
електроенергії на 10 газорозподільних станціях, що забезпечить
річну економію 175 тис. тонн умовного палива, або 152 млн. куб.
метрів природного газу. 7. Впровадити на спорудженні і ремонті теплотрас використання
попередньо ізольованих труб, які мають удвічі кращі технічні
характеристики ізоляції, зменшують утричі
нормативно-експлуатаційні витрати за період їх експлуатації,
забезпечують економію на прокладанні 1 кілометра ізольованих труб
23,8 тис. тонн умовного палива. Розширити застосування у будівництві теплоефективних
зовнішніх стін і вікон, досконалих систем опалення будинків і
споруд, регуляторів і лічильників енергоресурсів. 8. Протягом 1996 - 2000 років встановити засоби побудинкового
обліку та регулювання споживання води і теплової енергії у 70 тис.
багатоповерхових будинків та у 200 - 250 тис. дво- і
чотириповерхових, що дасть змогу контролювати засобами обліку 90
відсотків спожитих ресурсів. Реалізація цих заходів забезпечить
економію води обсягом 570 млн. куб. метрів, електричної енергії -
700 млн. кВт.год, природного газу - 1,2 млрд. куб. метрів.
Загальний обсяг очікуваної економії паливно-енергетичних
ресурсів тільки за рахунок виконання першочергових технологічних
та нормативно-правових заходів становитиме 12,2 - 13,2 млн. тонн
умовного палива, а загальний економічний ефект за 1997 - 1998 роки
- понад 1 млрд. гривень.
3. Стабілізація і нарощування виробництва в АПК
Найближчими завданнями Кабінету Міністрів України в
агропромисловому комплексі є зупинення спаду виробництва,
нарощування його обсягів, в тому числі експорту, на основі
збереження аграрного потенціалу, підвищення ефективності його
використання, прискорення соціально-економічних перетворень на
селі, насамперед у сфері відносин власності на землю. Продовжити реформування земельних і майнових відносин згідно
з Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та формування ринкової
інфраструктури.
У земельних відносинах передбачається:
1. Законодавчо закріпити права власників земельних часток
(паїв) та забезпечити ведення у повному обсязі державного
земельного кадастру. 2. Завершити у 1998 році передачу земельних ділянок, що
перебувають у користуванні згідно з законодавством. 3. Вжити заходів до ефективного використання землі, зокрема
наданої селянським (фермерським) господарствам та у приватну
власність громадянам. 4. Сприяти вітчизняним та іноземним фізичним і юридичним
особам у здійсненні ними підприємницької діяльності шляхом набуття
права оренди земельних ділянок на конкурентних засадах через
проведення земельних аукціонів, конкурсів тощо.
У майнових відносинах:
1. У 1996 році завершити реформування колгоспів та 68
відсотків міжгоспів, приватизацію 88 відсотків радгоспів і 63
відсотків переробних, агросервісних і будівельних підприємств. 2. Здійснити заходи щодо демонополізації агропромислового
виробництва, реформувати до кінця 1996 року 100 монопольних
утворень з переробки молока, м'яса, матеріально-технічного
постачання і агрохімічного обслуговування (Головмолпрому,
Головм'ясопрому, Украгротехсервісу, Украгрохіму) з наданням
структурним підрозділам підприємств прав юридичної особи.
У сфері ринкової інфраструктури: 1. Створити на базі сільськогосподарських переробних і
агросервісних підприємств інтегровані формування, які сприятимуть
комплексному вирішенню питань виробництва, переробки, зберігання,
реалізації сільськогосподарської продукції і
матеріально-технічного постачання з урахуванням позитивного
досвіду таких асоціацій, як "Саливонківська" Київської області
(вирощування і переробка цукрових буряків), "Дніпровська"
Херсонської і акціонерне товариство "Бердичівське" Житомирської
областей (переробка і реалізація молока), виробничо-торгівельний
концерн "Привілля" Луганської області (переробка і реалізація
м'яса). 2. Провести протягом 1997 - 1999 років реструктуризацію
переробних і сервісних підприємств шляхом зміни форм їхньої
діяльності, створення нових виробництв та залучення потенційних
інвесторів. Відпрацювати відповідні економічні, організаційні, правові
механізми в ході структурної перебудови у 1996 - 1997 роках
підприємств харчової та переробної промисловості, зокрема
птахофабрик "Орельська" (Дніпропетровська область),
радгоспів-комбінатів "Обухівський" і "Калитянський" (Київська
область), "Вуглегірський" (Донецька область) та "Мир" (Луганська
область), Дніпропетровського м'ясокомбінату, Миргородського
сиркомбінату (Полтавська область), Солотвинського солерудника
(Закарпатська область) та об'єднання "Артемсіль" (м.Донецьк),
Київського дріжджового заводу, Черкаського цукрорафінадного
заводу, Тячівського та Берегівського консервних заводів,
Свалявського заводу продтоварів (Закарпатська область), Каховської
харчосмакової фабрики (Херсонська область). 3. Сприяти впровадженню інтегрованих агропромислових
технологій та створенню ринкової інфраструктури в АПК, зокрема
агропромислово-фінансових груп, спільних (за участю іноземних
інвесторів) ) підприємств у сфері агросервісного забезпечення, і
прямому вкладенню капіталів банками, страховими компаніями, іншими
посередниками у виробничу сферу та соціальний розвиток села. 4. Прискорити процес формування в аграрному секторі
розгалуженої мережі земельних, селянських, іпотечних банків і
страхових компаній. 5. Розширити впровадження ринкових відносин у сфері
реалізації продукції агропромислового комплексу шляхом всебічної
підтримки організації мережі аграрних бірж, регіональних
торгівельних домів, спеціалізованих оптових ринків, запровадження
біржового механізму формування цін на продовольчому ринку. 6. Закупівлю сільськогосподарської продукції та продовольства
для державних потреб здійснювати на конкурсній основі на
внутрішньому ринку. Спрямовувати кошти державного бюджету на
закупівлю за державним замовленням зерна та окремих видів
продовольства для забезпечення загальнодержавних потреб, створення
резервних фондів. 7. Вжити заходів до збільшення заготівлі і переробки
сільськогосподарської продукції, що виробляється у приватному
секторі, шляхом сприяння створенню відповідної інфраструктури. 8. Організувати в регіонах інформаційно-консультаційні служби
надання допомоги товаровиробникам у розробленні бізнес-планів,
програм розвитку підприємств та їх інформаційного обслуговування. Забезпечити оптимізацію структури сільськогосподарських угідь
і перехід від затратного до ресурсо- та енергозберігаючого
господарювання. 1. Поліпшити співвідношення площ ріллі, природних угідь,
лісових і водних ресурсів за рахунок зменшення до 1999 року ріллі
на 2,7 млн. гектарів, збільшення сіножатей і пасовищ на 1,8
млн.гектарів, застосування грунтозахисних систем у землеробстві на
площі 6,9 млн. гектарів, реконструкції і будівництва 80 тис.
гектарів меліоративних систем, створення 64 тис. гектарів захисних
лісонасаджень на еродованих землях, впровадження прогресивних
способів і технологій лісовирощування (щорічно на 20 тис.
гектарів). 2. Удосконалити структуру посівів сільськогосподарських
культур шляхом доведення площі під продовольчою пшеницею до 7,3
млн.гектарів, концентрації на її вирощуванні матеріальних ресурсів
з тим, щоб максимально використати потенційні можливості цієї
культури. Розширити посіви багаторічних трав у 1,5 раза, збільшити
площі вирощування зернових культур і соняшнику за прогресивними
енергозберігаючими технологіями у 2 рази, цукрових буряків - у 1,7
раза, плодових багаторічних насаджень - у 1,4 раза. 3. Створити у 1996 - 1998 роках 23 асоціації, об'єднання та
акціонерні товариства і селекційно-насінницькі фірми з виробництва
насіння за схемою Кримського НВО "Еліта" та АТ "Маїс" Черкаської
області, що дасть змогу повністю задовольнити власні потреби у
ньому сільськогосподарського виробництва. 4. Розширити співробітництво в галузі селекції і насінництва
озимої пшениці та інших колосових культур з ученими Німеччини,
Угорщини, Канади, США, Росії; кукурудзи - з ученими США, Угорщини,
Росії; цукрових буряків - Нідерландів, Франції, Німеччини;
соняшнику - Франції, Німеччини, Іспанії; овочевих культур - Данії,
Нідерландів, Угорщини, Росії; кормових культур - Англії, Канади,
США, Данії, Польщі. 5. Забезпечити вирощування оздоровленого посадкового
матеріалу для використання його під час закладки не менш як 60
відсотків садів, 80 відсотків ягідників, 70 відсотків
виноградників. 6. Поліпшити сортовий та сортопідщепний склад насаджень за
рахунок впровадження нових високопродуктивних імунних сортів і
клонів у садівництві на 20 відсотках і виноградарстві - на 15
відсотках площ. 7. Забезпечити виробництво і внесення 180 млн.тонн органічних
і 3,5 млн.тонн мінеральних добрив у діючій речовині, в тому числі
під урожай 1997 року - 1,9 млн. тонн, та застосування біологічних
методів захисту рослин і стимуляторів росту на площі понад 7 млн.
гектарів. У галузі тваринництва: 1. Запровадити стимулюючий механізм використання коштів
державної підтримки виробництва продукції тваринництва. 2. Забезпечити поліпшення генетичного потенціалу, ведення
селекційного процесу на рівні міжнародних вимог; створити головні
селекційні центри України: по скотарству - у м.
Переяславі-Хмельницькому Київської області, по свинарству - на
базі Полтавського інституту свинарства, по вівчарству - на базі
Інституту Асканія-Нова Херсонської області. Покласти на зазначені центри програмне та наукове
забезпечення, комплексне обслуговування товаровиробників,
формування та використання племінних ресурсів, впровадження
сучасних технологій утримання тварин, надання необхідної
інформації та підготовку кадрів тваринників. 3. Використовувати для відтворення поголів'я тільки
високоцінний вітчизняний та зарубіжний селекційний матеріал,
закупити в 1996 -1997 роках по 10 тис. голів молодняку
голштинно-фризької породи і реалізувати товаровиробникам. 4. Створити спеціалізовані масиви маточного поголів'я
конкурентоспроможної молочної (60 відсотків) і м'ясної (40
відсотків) худоби, збільшити питому вагу гібридного і помісного
молодняку свиней, впроваджувати енерго- та ресурсозберігаючі
технології, розширити систему луко-пасовищного утримання худоби. 5. Прискорити інтеграцію підприємств комбікормової
промисловості з товаровиробниками та споживачами. 6. Зміцнити вітчизняну виробничу базу ветеринарної медицини
шляхом реконструкції та технологічного переоснащення біологічних
фабрик за рахунок створення спільних підприємств із залученням
іноземних інвестицій, що підвищить забезпеченість біологічними
засобами захисту тварин, вироблених на вітчизняних підприємствах,
з 50 до 80 відсотків. Провести техніко-технологічне переоснащення підприємств
харчової та переробної промисловості шляхом впровадження енерго-
та ресурсозберігаючих технологій, високопродуктивного
устаткування, комплексного використання сільськогосподарської та
рибної сировини, поглиблення ступеня її переробки, підвищення на
цій основі конкурентоспроможності вітчизняних харчових продуктів. 1. Створювати за участю сільськогосподарських
товаровиробників інтегровані виробничі структури та спільні
підприємства за участю іноземних інвесторів, орієнтовані на випуск
конкурентоспроможних товарів. 2. Розробити і реалізувати міжгалузеві програми для зменшення
залежності харчової та переробної промисловості від поставок
матеріально-технічних ресурсів критичного імпорту, особливо
сучасних таропакувальних матеріалів. 3. Створити спільні підприємства за участю вітчизняних та
іноземних інвесторів, зокрема на базі Орельського цукрового заводу
Харківської області (збільшення потужності з 5,36 до 10 тис. тонн
переробки цукрових буряків на добу); Рокитнянського цукрового
заводу Київської області (з 3 тис. до 4 тис. тонн); Оріхівського
цукрового заводу Полтавської області (з 1,2 тис. до 6 тис.тонн);
Ічнянського тарного заводу Чернігівської області з введенням
потужності виробництва 2250 тонн термоусадочної плівки на рік;
Київської кондитерської фабрики із встановленням лінії для
виробництва продуктів для дитячого харчування потужністю 2500 тонн
на рік. 4. Завершити в 1997 році реконструкцію з введенням в дію
потужностей: на Калинівському заводі фракціонування олії та жирів
Вінницької області - 21,8 тис.тонн мила туалетного на рік; на
Токмацькому консервному заводі Запорізької області - 6 муб
продуктів для дитячого харчування на рік; на Кам'янець-Подільській
тютюновій фабриці Хмельницької області - 1,49 млрд.штук цигарок і
сигарет на рік; на Яворівському заводі металопластмас Львівської
області - 100 тис. ящиків полімерних на рік, а також будівництво
Черкаської бісквітної фабрики потужністю 18 тис.тонн кондитерських
виробів на рік. 5. Забезпечити державний вплив та контроль за виробництвом та
реалізацією спирту етилового, алкогольної продукції, тютюнових
виробів, цукру. Зокрема припинити виробництво спирту і
лікеро-горілчаних виробів із давальницької сировини. Розробити в
1996-1997 роках проекти законодавчих і нормативних актів щодо
регулювання ринків зерна, цукру, олії та інших продовольчих
товарів. 6. Збільшити обсяги вилову риби у Світовому океані, здійснити
заходи щодо збереження і примноження сировинних запасів водних
живих ресурсів Азово-Чорноморського басейну та внутрішніх водойм
шляхом відтворення товарного вирощування риби і морепродуктів,
реалізації селекційних програм, іхтіопатологічного забезпечення
рибництва, розширення міжнародного співробітництва та
зовнішньоекономічних зв'язків у галузі рибальства. Налагодити
оснащення суден новітнім навігаційним, рибопошуковим і
технологічним устаткуванням, провести реконструкцію і технологічне
удосконалення берегових підприємств основного, допоміжного та
обслуговуючого виробництва. 7. Підтримувати і стимулювати нарощення експорту продовольчих
товарів, зерна, цукру, олії, спирту етилового, алкогольних напоїв,
льоноволокна, насіння сільськогосподарських культур і худоби.
Систематично вивчати стан на іноземних ринках цих товарів,
своєчасно і повно інформувати зарубіжних споживачів щодо
експортних можливостей України. Забезпечити збільшення експорту
сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів з 2,9
млрд. доларів США у 1996 році до 4,1 млрд. доларів США у 1999
році. Створити умови для поліпшення матеріально-технічної бази
агропромислового виробництва. З цією метою: 1. Забезпечити об'єднання зусиль підприємств і організацій
для випуску, реалізації та обслуговування техніки, підвищення її
якості і надійності. Оснастити сільськогосподарське виробництво,
харчову та переробну промисловість технологічними лініями і
комплексами на рівні світових досягнень. 2. Укласти угоди щодо координації дій з іноземними країнами,
в тому числі з країнами СНД, у створенні конкурентоспроможних
комплексів і машин різних типів та модифікацій, необхідних для
виробництва зерна, технічних культур і кормів, розгорнути
співробітництво та налагодити виготовлення основних типів сучасної
техніки на коопераційних засадах. 3. Налагодити на конкурсній основі з фірмами "Джон Дір", "Нью
Холанд", "Клаас", "Кейс", "Хеге", "Бізон" та іншими спільні
виробництва: зернозбиральних комбайнів - на Херсонському і Рівненському
комбайнових заводах, ВО "Південмаш" та інших підприємствах; кормозбиральних комбайнів - на Тернопільському комбайновому
заводі та Хмельницькому заводі "Адвіс"; зернових сівалок типу "Містраль" - у Вінницькій області,
"Клен" - у Луганській області; комбінованої грунтообробної техніки типу "Європак" та
обприскувачів - на підприємствах Дніпропетровської, Вінницької та
Львівської областей. 4. Організувати у 1997 році спільне з іноземними партнерами
виробництво тракторів загального призначення на Харківському
тракторному заводі. 5. Збільшити реалізацію сільськогосподарським
товаровиробникам тракторів, комбайнів, іншої техніки з розстрочкою
платежів і за кредитами, створити мережу регіональних прокатних
пунктів, машинотехнологічних станцій. Забезпечити державну підтримку вітчизняного агропромислового
товаровиробника: 1. Здійснювати бюджетну підтримку пріоритетних напрямів
агропромислового виробництва, а саме: виробництва продукції
тваринництва; племінної, ветеринарної та іхтіологічної справи;
меліорації; охорони земель; лісовідновлення, охорони і захисту
лісів; водних ресурсів; насінництва; закладання багаторічних
плодово-ягідних насаджень і виноградників; наукових досліджень;
підготовки кадрів; соціальної сфери на селі. 2. Створити сприятливі умови для спрямування кредитних
ресурсів у сільськогосподарське та рибогосподарське виробництво з
урахуванням їх сезонності і уповільненого обороту капіталу. 3. Спрямувати іноземні кредити та міжнародну технічну
допомогу насамперед у галузі, пов'язані із структурною
перебудовою, перш за все у сільськогосподарське машинобудування,
агросервіс, рибопромислове суднобудування, переробну, харчову,
комбікормову та мікробіологічну промисловість. Використати позики Світового банку на реструктуризацію
галузей сільського господарства; розвиток насінництва; проведення
земельної реформи; нарощування потужностей з виробництва продуктів
для дитячого харчування; модернізацію і реконструкцію заводів з
виготовлення ветеринарних біопрепаратів; переоснащення підприємств
переробної промисловості; розбудову і створення сервісного
забезпечення фермерських господарств. 4. Проводити цінову політику, спрямовану на досягнення
паритетності та еквівалентності товарообміну між сільським
господарством та іншими галузями національної економіки;
здійснювати вільне ціноутворення в поєднанні з державним
регулюванням цін на продукцію підприємств, що займають монопольне
становище на ринку; створити систему цінового моніторингу. 5. Переглянути митні тарифи на імпорт окремих видів
сільськогосподарської продукції, продовольчих товарів, техніки та
сировини для виробництва мінеральних добрив і пестицидів. Сприяти
поставкам сировини і матеріально-технічних ресурсів критичного
імпорту шляхом зниження ставок ввізного мита. У кадровій і соціальній політиці: 1. Забезпечити зміни у структурі фахової підготовки кадрів в
аграрних закладах освіти шляхом удосконалення їх мережі, усунення
паралелізму в їх функціонуванні, введення нових спеціальностей,
зорієнтованих на ринкову економіку. 2. Запровадити контрактну форму навчання фахівців за
державним замовленням та їх працевлаштування; нові механізми
фінансування закладів освіти із залученням коштів місцевих
бюджетів, юридичних і фізичних осіб. 3. Проводити ефективну міграційну політику з метою
закріплення молодих сімей в районах демографічної кризи, надання
їм адресної допомоги, забезпечення зайнятості сільської молоді у
виробничій та соціальній сферах, підвищення рівня її професійної
підготовки та профорієнтації. 4. Забезпечити розвиток соціальної інфраструктури сільських
населених пунктів з належним рівнем благоустрою і впорядкування
житла, поступове звільнення сільськогосподарських і
лісогосподарських підприємств від утримання об'єктів соціальної
сфери та передачу їх на баланс органів місцевого самоврядування.
4. Нарощування експортного потенціалу і підтримка

національного товаровиробника
Важливим завданням Кабінету Міністрів України є нарощування
експортного потенціалу шляхом збільшення випуску вітчизняної
продукції та надання послуг за рахунок переоснащення виробництва
на якісно новому рівні, застосування сучасних технологій
переробки, зберігання, пакування, транспортування та реалізації
продукції машинобудівної, харчової і легкої промисловості,
сільського господарства, закріплення на традиційних ринках збуту
та виходу на нові. Для цього Кабінет Міністрів України надаватиме
підтримку національному товаровиробнику шляхом зниження
податкового тиску, сприяння отриманню кредитів, проведення
активної митно-тарифної політики. Кабінет Міністрів України планує такі першочергові заходи: 1. У 1996 році розробити Державну програму розвитку
експортного потенціалу України, в якій передбачити системну
узгодженість і спрямування бюджетної, кредитної, податкової,
інвестиційної, структурної, аграрної, науково-технічної,
митно-тарифної та інших складових економічної політики держави на
розв'язання стратегічних завдань зовнішньоекономічного розвитку.
Запровадити дієві заходи нарощування обсягів українського
експорту, підвищення його ефективності, стимулювання збільшення у
його структурі частини продукції високого ступеня обробки,
посилення впливу держави на формування експортних потоків на
основі географічної диверсифікації. Забезпечити гармонізацію
вітчизняної системи стандартизації та сертифікації продукції,
товарів і послуг з відповідними системами країн-імпортерів
української продукції, впровадження вітчизняних технологій з
виробництва імпортозамінних та експортоспроможних товарів з метою
зменшення вразливості української економіки перед спробами
економічного і політичного тиску ззовні. 2. Запровадити механізм, згідно з яким експортери не
сплачуватимуть у 1997 - 1998 роках податок з прибутку на приріст
експортної продукції. З 1997 року забезпечити гарантоване,
своєчасне та повне повернення податку на добавлену вартість в разі
експорту продукції. 3. Надавати державні гарантії щодо кредитів на участь у
міжнародних тендерах, стимулювати вітчизняний машинотехнічний
експорт, експорт харчової та сільськогосподарської продукції
шляхом запровадження спеціальної системи кредитування обігових
коштів виробників. Переорієнтувати на таку діяльність Державний
експортно-імпортний банк. 4. Для мінімізації ризику неповернення державних експортних
кредитів, забезпечення захисту експортерів від комерційних та
політичних ризиків створити систему страхування таких кредитів. 5. Забезпечити експортну спеціалізацію в аерокосмічній
галузі, суднобудуванні, загальному і точному машинобудуванні,
виробництві електрозварювальної техніки, продукції порошкової
металургії та виробництві надтвердих матеріалів, утримуючи
світовий або близький до нього науково-технічний рівень. 6. Для запобігання витісненню з раніше освоєних зарубіжних
ринків та повернення на них українських експортерів здійснити ряд
заходів, спрямованих на вдосконалення механізму експорту послуг та
організаційного забезпечення участі українських підприємств у
реалізації інвестиційних проектів за кордоном, у тому числі за
рахунок розширення експорту послуг у сфері будівництва в комплексі
з постачанням устаткування і конструкційних матеріалів,
патентно-ліцензійної торгівлі, інжинірингу, "ноу-хау",
модернізації озброєнь та інших видів військового обладнання
вітчизняного виробництва, що експлуатується іншими країнами,
організації капітального ремонту, системи сервісного
обслуговування тощо. 7. Розширити надання міжнародних транспортно-експедиторських
послуг під час транзитних перевезень автомобільним, водним,
залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом. Проводити
зважену тарифну політику у цій сфері. 8. Здійснювати послідовну роботу з удосконалення
організаційних форм, спрямованих на підтримку та зміцнення
об'єднань експортерів, що в майбутньому дасть змогу перейти до
неадміністративних методів впливу на експорт шляхом їх державної
підтримки, зробить можливою координацію діяльності українських
експортерів на зовнішніх ринках і узгодження умов виходу на ринки
між заінтересованими членами таких об'єднань з метою оптимального
використання кон'юнктури, дотримання правил конкуренції та
міжнародних зобов'язань України. 9. Ініціювати створення міністерствами та відомствами на
комерційній основі центрів досліджень кон'юнктури товарів на
світових ринках, проведення кваліфікованої цінової експертизи
зовнішньоторгівельних контрактів з видачею відповідних
рекомендацій та аналітичних матеріалів суб'єктам господарювання,
структурам виконавчої влади. Створити науково-дослідну базу для системного вивчення стану
світових ринків товарів (продукції, послуг) та маркетингового
забезпечення діяльності українських експортерів. Активно залучати
до цієї роботи торгівельно-економічні місії, відповідні підрозділи
посольств України за кордоном, представництва різних українських
фінансово-промислових структур, спеціалізованих науково-дослідних
інститутів і навчальних закладів, повніше використовувати
можливості Торгово-промислової палати України. 10. Піднести на якісно новий рівень роботу міжурядових
комісій у сфері торгівельно-економічного та науково-технічного
співробітництва із залученням до них у разі потреби зарубіжних
експертів та вітчизняних фахівців, які мають відповідний досвід
роботи за кордоном. Комісіям зосередити свою роботу на визначенні
довгострокового та стратегічного прогнозу динаміки та структури
зовнішньої торгівлі. 11. Створити систему зовнішньоторгівельної інформації
стосовно державних та регіональних програм, українського
законодавства, діяльності українських торгівельних представництв
за кордоном, експортно-імпортного банку, яка б відповідала вимогам
часу. Відкрити за кордоном мережу презентаційних центрів, сприяти
створенню спільних торгівельно-промислових палат та ділових рад. Продовжити роботу щодо надання вітчизняним товаровиробникам
інформаційно-методичної допомоги з правил і процедур роботи на
світових ринках, подолання технічних бар'єрів у торгівлі.
Забезпечити доступ до міжнародних інформаційних масивів та баз
даних. 12. Організувати рекламно-пропагандистську роботу, спрямовану
на підтримку експортерів. Розробити порядок присудження державних
премій, відзнак Президента України та Кабінету Міністрів України
за досягнення значних результатів у розвитку українського
експорту. 13. Здійснити заходи щодо скорочення некритичного імпорту,
підвищення виробництва імпортозамінної продукції, розширення її
асортименту та поліпшення якості з урахуванням попиту населення за
рахунок проведення цілеспрямованої і водночас гнучкої
митно-тарифної політики, яка базуватиметься, з одного боку, на
зваженій системі тарифів, а з іншого - на запровадженні
стимулюючого механізму експорту товарів вітчизняного виробництва,
вирівнюванні конкурентних умов для національного товаровиробника. 14. Більш активно використовувати специфічні ставки ввізного
мита на імпортні товари з метою збільшення доходів бюджету за
рахунок недопущення заниження імпортерами митної вартості
продукції, скорочення "тіньового" обороту, запобігання тенденції
масового розширення неорганізованої торгівлі так званими
"човниками". 15. Прискорити прийняття Закону України "Про порядок
обкладення податками предметів, які переміщуються громадянами
через митний кордон України", врегулювати питання щодо обмеження
ввезення без податків товарних партій фізичними особами. До кінця 1996 року впорядкувати податкові пільги (ввізне
мито, податок на добавлену вартість) щодо імпорту, які зменшують
конкурентоспроможність вітчизняної продукції на внутрішньому
ринку, призводять до втрат Державного бюджету України. Підготувати рішення про впорядкування ввезення фізичними
особами на митну територію України продукції сільського
господарства та переробних галузей харчової промисловості з 1 по
24 групу Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності,
неконтрольоване ввезення яких несе потенційну загрозу здоров'ю
населення. 16. Для вдосконалення системи підтримки національного
товаровиробника, усунення загрози інтервенціоністських імпортних
поставок, запобігання заподіянню матеріальних збитків галузям
вітчизняної промисловості відповідно до прийнятих у світовій
торгівлі правових норм найближчим часом завершити роботу над
Антидемпінговим кодексом України. 17. Стимулювати вітчизняне виробництво, залежне від імпорту
сировини, матеріалів та комплектуючих, які не виробляються в
країні або виробляються у незначних обсягах, шляхом встановлення
низьких чи "нульових" ставок ввізного (імпортного) мита. 18. Активізувати діяльність Митно-тарифної ради, зосередивши
її зусилля на оперативній підготовці та внесенні до Кабінету
Міністрів України обгрунтованих пропозицій, спрямованих на
створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного товарного
виробництва. Забезпечити активну участь у цій роботі міністерств і
відомств, посилити відповідальність за своєчасне внесення
обгрунтованих пропозицій щодо перспектив розвитку економіки.
Розширити склад Митно-тарифної ради за рахунок введення
представників Міністерства зв'язку України, Міністерства рибного
господарства України, Міністерства транспорту України, Державного
комітету України по харчовій промисловості, Державного комітету
України з медичної та мікробіологічної промисловості. 19. Проаналізувати укладені міждержавні угоди про вільну
торгівлю з Російською Федерацією, Республікою Білорусь, Литвою,
Естонією, Туркменистаном, Узбекистаном, Республікою Молдова з
метою підготовки пропозицій про вилучення з цього режиму товарів,
закупівля яких на зазначених умовах невигідна для України.
Припинити практику укладення угод про вільну торгівлю без
всебічного аналізу їх впливу на вітчизняного виробника. Розробити і впровадити гнучкий механізм державного
регулювання реекспорту продукції до третіх країн, із застосуванням
заходів тарифного та нетарифного регулювання, насамперед щодо
діючих угод про вільну торгівлю. 20. Провести переговори з відповідними органами Російської
Федерації щодо підписання угоди про запровадження рівних умов
оподаткування експортно-імпортних операцій. 21. Спрямувати діяльність митних і правоохоронних органів на
недопущення контрабандного ввезення та реалізації на митній
території України насамперед підакцизних товарів та товарів
широкого вжитку. Проводити політику жорсткого контролю за
переміщенням усіх транзитних товарів через митну територію
України. До кінця 1996 року подати на розгляд Верховної Ради України
проекти законодавчих актів щодо внесення змін і доповнень до
Кримінального кодексу України та Кодексу України про
адміністративні правопорушення, в яких передбачити сувору
відповідальність за контрабандне ввезення та реалізацію продукції
без сплати податків. 22. Удосконалити митну статистику, зокрема щодо кількісного,
вартісного, посуб'єктного обліку, насамперед високоліквідних
товарів. Розробити до кінця 1997 року Українську класифікацію товарів
зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) з урахуванням
Гармонізованої системи опису і кодування товарів та підготувати
оптимальні ставки імпортного мита на основі Концепції
трансформації митного тарифу України на 1996 - 2005 роки
відповідно до системи ГАТТ/СОТ. 23. Підготувати новий Митний кодекс України, скоротивши
перелік країн, яким Україна надає тарифні преференції. 24. Забезпечити з урахуванням світової практики збільшення
кількості пунктів пропуску через митний кордон, удосконалення та
лібералізацію митного контролю, здійснення переходу на спрощений
порядок митного огляду за принципом "зеленого та червоного
коридорів" в аеропортах Дніпропетровськ, Одеса, Харків,
Сімферополь, Львів, Запоріжжя.
Досягти у 1996 році зростання зовнішньоторгівельного обороту
до 34,6-34,8 млрд.доларів США проти 32,4 млрд.доларів США у 1995
році. Зберегти цю тенденцію в 1997 році і довести
зовнішньоторгівельний оборот до 36-37 млрд.доларів США. При цьому
протягом 1996 року зменшити від'ємне сальдо торгівельного балансу
до 1,0-1,1 млрд.доларів США, а протягом 1997 року утримати
тенденцію випереджаючих темпів зростання експорту порівняно із
зростанням імпорту.
5. Науково-технологічна політика
Вихід вітчизняного товаровиробника на належний рівень якості
і конкурентоспроможності продукції, зменшення залежності від
імпорту і нарощення експортного потенціалу країни реально можуть
бути забезпечені лише за умов докорінного технологічного оновлення
виробництва на основі сучасних наукових досягнень. Економічну
безпеку держави має забезпечити нова науково-технологічна
політика, яка спиратиметься на вітчизняні наукові і
конструкторсько-технологічні розробки світового рівня. Кабінет
Міністрів України вживатиме конкретних заходів для підтримки і
розвитку наукового потенціалу України, мобілізації його
можливостей для розв'язання пріоритетних завдань розвитку
економіки. Для цього передбачається: 1. Переглянути наукові напрями, структуру, мережу
науково-дослідних установ та лабораторій з метою перерозподілу і
концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних проблемах
наукових досліджень; до кінця 1996 року завершити атестацію
наукових організацій та підготувати Порядок фінансування науки з
державного бюджету, який передбачатиме пріоритетну підтримку тих
наукових досліджень, що забезпечують вагомі наукові та практичні
результати, а також наукових об'єктів, які становлять національне
надбання. Вжити заходів до активізації фундаментальних досліджень в
науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах, збільшити
державний фонд фундаментальних досліджень. Організувати адресну
підтримку найбільш авторитетних наукових шкіл, розширити
міжнародне спілкування вчених, що ведуть фундаментальні наукові
дослідження. 2. Підготувати на розгляд Верховної Ради України проекти
Законів України "Про внесення змін та доповнень до законодавчих
актів України з метою стимулювання інноваційної діяльності", "Про
державну підтримку інноваційної діяльності" та зміни і доповнення
до Закону України "Про основи державної політики в сфері науки та
науково-технічної діяльності". 3. Визначити перспективи підготовки наукових та інженерних
кадрів з дефіцитних спеціальностей та розробити пропозиції щодо
цільової підтримки їх підготовки. З метою запобігання "відтоку
мізків" вжити заходів щодо додаткового стимулювання діяльності
провідних вчених, які здобули світове визнання. 4. Сформувати нову систему координації наукових досліджень в
Україні, поклавши ці функції на Міністерство у справах науки і
технологій України та Національну академію наук України. 5. Переглянути та докорінно переорієнтувати державні
науково-технічні програми на отримання конкретних результатів в
технологічному переозброєнні виробництва. Відповідно до цього
перерозподілити кошти, що виділяються для фінансування науки. 6. У рамках науково-технічних програм з проблем створення
нових речовин і матеріалів виконати роботи, спрямовані на: підвищення частки композитів, функціональних та
конструкційних керамічних матеріалів, інтерметалідів, полімерів,
еластомерів, пластмас з метою досягнення прогресивних змін у
структурі матеріаловиробничого та матеріалоспоживчого комплексів
України; розроблення технологій, спрямованих на докорінне підвищення
економічності найбільш ресурсо- та енергозатратних галузей -
металургії, хімії, промисловості будівельних матеріалів; докорінне поліпшення властивостей існуючих та створення нових
матеріалів і технологій їх обробки з урахуванням вітчизняної
сировинної бази України з метою зниження метало- та енергоємності,
підвищення конкурентоспроможності продукції; створення ефективної, екологічно безпечної малотоннажної
хімії, розроблення широкої гами нових матеріалів хімічного
виробництва для забезпечення структурної перебудови хімічної
промисловості. 7. У реалізації науково-технічних програм з метою розв'язання
проблем паливно-енергетичного комплексу: завершити розроблення стратегічних напрямів розвитку
паливно-енергетичного комплексу, орієнтованих не тільки на
найближчу перспективу, а й на перші десятиліття майбутнього віку; забезпечити впровадження у виробництво нового
енергозберігаючого обладнання, в тому числі високоефективних
освітлювальних ламп, нових зразків електроприводів на основі
сучасної силової електроніки тощо; провести комплекс прикладних досліджень, спрямованих на
підвищення ефективності енергетичних підприємств, застосування
високоефективних технологій спалювання вітчизняних енергоносіїв,
економію палива та енергії; розробити апаратуру і обладнання для практичного використання
нетрадиційних джерел енергії, насамперед геотермальної та енергії
вітру; розробити нові системи охолодження турбогенераторів
потужністю 100 - 300 МВт, які забезпечують підвищення ефективності
експлуатації електростанцій (Рівненська АЕС, Бурштинська ДРЕС); впровадити в геологічних підприємствах нові методи виявлення
перспективних територій для проведення геолого-розвідувальних
робіт; розробити технології та обладнання для підвищення надійності
та ефективності роботи атомних електростанцій, забезпечення їх
безаварійної експлуатації, зменшення впливу на навколишнє природне
середовище. 8. Реалізація науково-технічних програм у галузі
агропромислового комплексу дасть змогу: створити систему насінництва картоплі для півдня України на
базі біотехнологічних методів, нові високоврожайні сорти твердої
пшениці і сої, здатні підвищити врожайність майже вдвічі в умовах
зрошування; впровадити малозатратне льонарство у відповідних областях
України; впровадити у виробництво вітчизняні аналоги високоефективних
пестицидів нового покоління; розробити нові технології переробки, пакування і збереження
харчових продуктів. 9. В інтересах машинобудівного комплексу дослідження будуть
спрямовані на: підвищення надійності та довговічності машин та конструкцій; створення конкурентоспроможних транспортних двигунів
внутрішнього згоряння; розроблення технологій та зразків високонадійних інтегральних
схем високого ступеня інтеграції та систем наноелектроніки; розроблення високоефективних систем зв'язку на основі
радіотехнічних, волоконно-оптичних, лазерних та супутникових
інформаційних каналів; створення і освоєння виробів електроніки, сучасних приладів
та обладнання, конкурентоздатних на світовому ринку, зокрема
комбінованого багатофункціонального "електронного комбайну",
електронних мікроскопів, таймерних комп'ютерних систем, систем
комп'ютерного управління технологічними процесами; розроблення автоматичних засобів неруйнівного контролю та
діагностики продукції. 10. Розробити і впровадити в медичну практику нові лікувальні
препарати та технології, нове устаткування і прилади, зокрема: унікальне обладнання для лазерних хірургічних операцій на
працюючому серці; технології діагностики та лікування молочної залози, інших
онкозахворювань у жінок, які дадуть змогу вчетверо підвищити
виявлення цих хвороб на ранніх стадіях; апаратуру для проведення безкровних операцій з використанням
плазмової, лазерної та кріохірургії; томографічну гама-камеру як засіб високоефективної
діагностики багатьох патологій; нові матеріали, насамперед для протезування у стоматології,
хірургії кінцівок, серцево-судинній хірургії тощо. 11. Завершити роботу з підготовки до впровадження на цілому
ряді підприємств технологій: очищення викидів, в тому числі відходів гальванічного
виробництва, пестицидів тощо; переробки масових масштабних відходів виробництва; видобутку, переробки та спалювання шахтного метану; комплексної переробки полімінеральних руд. 12. Продовжити роботу над розробленням і впровадженням у
виробництво "технологій спеціального призначення", спрямованих на
розв'язання критично важливих проблем під час створення і
модернізації систем озброєння та військової техніки, авіа- і
ракетно-космічної техніки тощо. 13. Розпочати реалізацію в 1996 році програми державної
підтримки міжнародного співробітництва в сфері високих та
критичних технологій. Забезпечити подальший розвиток традиційної
співпраці наукових установ і вчених України з Міжнародним науковим
фондом, Міжнародною асоціацією сприяння зв'язкам з вченими нових
незалежних держав колишнього Радянського Союзу (INTAS),
Українським науково-технологічним центром та іншими міжнародними
організаціями. Підготувати правову базу для формування спільного
науково-технологічного простору держав-учасниць СНД.
II. ПОГЛИБЛЕННЯ РЕФОРМУВАННЯ

ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
1. Основні макроекономічні орієнтири
Кабінет Міністрів України вживатиме рішучих дій для
закріплення позитивних результатів здійснення політики
макроекономічної стабілізації, що забезпечуватиме насамперед
істотне підвищення самоорганізації товаровиробників, зростання
дієвості економічних регуляторів, збільшення обсягів інвестицій та
відновлення на цій основі економічного зростання. Для цього у 1997 році передбачається: стабілізувати обсяги валового внутрішнього продукту (ВВП),
сформувати оптимальну структуру його використання; утримувати бюджетний дефіцит у межах до 5 відсотків ВВП; скоротити поточні державні витрати; знизити інфляцію до 25 відсотків на рік, зменшити на цій
основі відсоткову ставку за кредит; знизити перерозподіл ВВП через зведений бюджет до 42,4
відсотка; забезпечувати оптимальний рівень зайнятості населення. Головними важелями досягнення цих орієнтирів поряд з активною
структурною політикою будуть: збалансована бюджетна політика,
зменшення податкового тиску та реформування податкової системи,
активна інвестиційна, грошово-кредитна та валютна політика,
легалізація некримінальної "тіньової" економіки, ефективна
соціальна та конкурентна політика, експортоорієнтована
зовнішньоекономічна діяльність.
2. Забезпечення збалансованості бюджету, подальшого

реформування бюджетних відносин
Проблеми бюджету, які в останні роки значно загострилися,
віддзеркалюють реальну соціально-економічну ситуацію і стали
центральним економічним питанням. Скорочення реальних доходів
бюджетів усіх рівнів, зниження платіжної дисципліни вкрай
ускладнило ситуацію із забезпеченням їх збалансованості та
фінансуванням запланованих заходів. Водночас постійне посилення
соціального навантаження на бюджет, здійснення багатьма
керівниками бюджетних установ і організацій витрат у значно
більших розмірах, ніж передбачено бюджетними призначеннями,
негативно позначається на розрахунках в народному господарстві і
стало одним із головних чинників загострення кризи платежів. За станом на 1 вересня 1996 р. загальна заборгованість
бюджетних установ перевищила 3,9 млрд. гривень, у тому числі у
заробітній платі - 1,1 млрд. гривень, за опалення - 0,9 млрд.
гривень. Подальше функціонування галузей бюджетної сфери за рахунок
скорочення видатків без здійснення радикальних заходів щодо
удосконалення мережі бюджетних установ, їх структури та зменшення
контингенту, що обслуговується бюджетними установами, практично
неможливе. Видатки 1997 року тільки на фінансування закладів та
установ соціально-культурної сфери (освіта, культура, охорона
здоров'я), обчислені відповідно до законодавства, становлять 22,5
млрд. гривень (за заявками міністерств і відомств - 25,9 млрд.
гривень), або 73,7 відсотка доходів бюджетів без урахування
цільових бюджетних фондів (Пенсійного фонду, Фонду для здійснення
заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та
соціального захисту населення, інших загальнодержавних фондів). Головними напрямами політики Кабінету Міністрів України у
фінансово-бюджетній сфері на 1997 та наступні роки будуть: формування проектів бюджету на підставі реального визначення
його доходної частини, а видатків - у межах наявних фінансових
ресурсів; оптимізація рівня бюджетного дефіциту та розширення джерел
доходної частини бюджету за рахунок упорядкування та скасування
більшості податкових пільг, розширення кола платників податків,
здійснення заходів щодо розвитку інфраструктури фондового ринку,
реалізації програми продажу цінних паперів на внутрішньому та
зовнішньому ринках; сприяння процесам макроекономічної стабілізації та
структурної перебудови економіки, реалізації інвестиційної
політики за рахунок залучення коштів підприємств, населення та
іноземних інвестицій; забезпечення фінансовими ресурсами соціального захисту
населення та функціонування соціально-культурної сфери на
гарантованому державою рівні, оптимізація її мережі з одночасним
посиленням контролю за дотриманням фінансової дисципліни, цільовим
і ефективним використанням державних коштів; реформування податкової системи в напрямі її спрощення та
зниження податкового тиску, виконання нею регулюючої функції при
збереженні доходної бази бюджету; здійснення комплексу заходів щодо повноти і своєчасності
надходження всіх видів державних доходів, страхових внесків до
Пенсійного фонду та інших державних цільових фондів. З метою розв'язання зазначених проблем Кабінет Міністрів
України передбачає: 1. Скоротити дефіцит державного бюджету у 1997 році до рівня,
що не перевищує 5 відсотків ВВП. Впорядкувати режим запозичень коштів у вигляді облігацій
внутрішніх державних позик, забезпечити зменшення вартості їх
обслуговування, продовження термінів позичок, створити умови для
доступу на внутрішній ринок державних цінних паперів максимального
кола інвесторів, в тому числі нерезидентів та громадян України. Запровадити випуск середньострокових та довгострокових
державних цінних паперів для юридичних і фізичних осіб. 2. З метою надійного забезпечення бюджетними асигнуваннями
утримання державних та комунальних закладів освіти, охорони
здоров'я, культури, проведення наукових досліджень розробити і
здійснити заходи щодо структурної перебудови галузей
соціально-культурної сфери, оптимізації її мережі виходячи з
необхідності: забезпечення повного завантаження дитячих дошкільних і
лікувальних закладів, наповненості класів у загальноосвітніх
школах; врахування реального попиту на вищу і професійно-технічну
освіту в межах, необхідних для кадрового забезпечення економіки в
умовах ринкових відносин з урахуванням підготовки кадрів на
комерційній основі; впорядкування системи матеріального забезпечення студентів; інвентаризації наявної мережі наукових установ, скорочення
неефективно працюючих закладів або їх переорієнтації та
перепрофілювання; приведення чисельності і штатів установ і організацій у
відповідність із затвердженими у бюджетах призначеннями; розширення сфери платних послуг, що надаються закладами
соціально-культурної сфери понад мінімально гарантований державою
рівень; оптимізації та нормування кількості пільг, що надаються
окремим категоріям населення. 3. Запровадити обов'язкове затвердження кошторисів бюджетних
установ керівниками вищестоящих органів; упорядкувати доплати,
надбавки, премії, виплати за роботу за сумісництвом; привести
штатні посади у бюджетних установах у відповідність з бюджетними
можливостями. 4. Встановити нормативи у сфері охорони здоров'я на одного
жителя; запровадити плату за лікування з іноземних громадян;
впорядкувати перелік ліків, які імпортуються за бюджетні кошти, за
наявності вітчизняного їх виробництва; затвердити перелік окремих
видів платних медичних послуг. 5. Запровадити часткову плату за користування
матеріально-технічною базою у вищих навчальних закладах;
переглянути навчальні плани та збільшити кількість студентів з
розрахунку на одного викладача; запровадити госпрозрахункові
принципи діяльності підготовчих відділень та груп подовженого дня;
запровадити безплатне харчування учнів I - IV класів
загальноосвітніх шкіл для дітей із малозабезпечених сімей, а також
часткову плату за користування підручниками в загальноосвітніх
школах; упорядкувати виплату стипендій студентам. 6. Установити персональну відповідальність керівників
міністерств, відомств, інших органів виконавчої влади за
приведення у 1997 році наявної мережі бюджетних установ та
контингентів, що ними обслуговуються, у відповідність з
показниками бюджету. 7. Розробити механізм реструктуризації боргу бюджетних
установ і організацій за використані енергоресурси та надані
підприємствами і організаціями товари (роботи, послуги). 8. Видатки на фінансування галузей економіки спрямовувати на
пріоритетні напрями структурної перебудови, насамперед на розвиток
агропромислового, паливно-енергетичного комплексів та реалізацію
визначеного кола комплексних цільових та науково-технічних
програм, заходів щодо реструктуризації підприємств. Здійснювати державну підтримку вугледобувних підприємств та
сільськогосподарських товаровиробників, зокрема тих, що виробляють
тваринницьку продукцію. 9. Забезпечити у 1997 році фінансування програм, що мають
пріоритетне загальнодержавне значення. Державну підтримку окремих
підприємств здійснювати з обов'язковим моніторингом отриманого
ефекту від вкладених коштів. 10. Здійснити у 1997 - 1998 роках у межах наявних бюджетних
коштів передачу об'єктів соціальної сфери, що перебувають на
балансі підприємств і організацій, у відання місцевих органів
влади. 11. Фінансування капітальних вкладень за рахунок бюджету
обмежувати переліком найважливіших об'єктів. Збільшити обсяги
фінансування на зазначені цілі підприємств передусім за рахунок
амортизаційних відрахувань і прибутку, що залишається в їх
розпорядженні, а також за рахунок залучення коштів населення. 12. Продовжити роботу, спрямовану на забезпечення відносного
скорочення витрат бюджету на утримання органів влади шляхом
оптимізації їх структури і функцій, розмежування повноважень між
центральними органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування. З цією метою здійснювати подальше укрупнення міністерств і
відомств із переорієнтацією їхньої діяльності на функціональний
принцип. Визначити перелік підприємств, які передаються із сфери
управління міністерств (відомств) у підпорядкування місцевих
державних адміністрацій. 13. Видатки на національну оборону визначати відповідно до
заходів розбудови Збройних Сил та положень Воєнної доктрини. Для
цього розробити ряд законодавчих актів, зокрема стосовно
оборонного бюджету, державної програми будівництва і розвитку
Збройних Сил України, програми виробництва озброєння і військової
техніки. Вдосконалювати форми і методи фінансування потреб оборони
та соціального захисту військовослужбовців. Провести оптимізацію видатків на правоохоронну діяльність і
забезпечення безпеки держави за рахунок удосконалення структури
правоохоронних органів. Внести відповідні зміни до законодавства
України. 14. Взаємовідносини між державним бюджетом та іншими ланками
бюджетної системи грунтуватимуться на чіткому розподілі функцій,
повноважень і відповідальності центральних та місцевих органів
влади. 15. Вдосконалювати процес надання централізованої допомоги
окремим адміністративно-територіальним одиницям шляхом: запровадження нормативно-розрахункових методів надання
регіональним бюджетам централізованої підтримки, застосування
дольового методу фінансування видатків, що мають загальнодержавне
значення; поступового скорочення загальної кількості
адміністративно-територіальних утворень, що отримують допомогу з
державного бюджету, за рахунок удосконалення механізму розподілу
загальнодержавних податків і зборів; більш об'єктивної оцінки потреб територій в бюджетних
ресурсах на основі диференційованих соціальних і бюджетних
нормативів. Здійснити заходи щодо створення і реалізації більш ефективної
системи міжбюджетного регулювання, яка передбачає стабільність у
формуванні доходної частини місцевих бюджетів, з урахуванням
повноважень органів місцевого самоврядування та делегованих їм
функцій органів виконавчої влади. З цією метою забезпечити
стабільність нормативів відрахувань від загальнодержавних податків
і зборів до місцевих бюджетів, внести відповідні пропозиції до
Верховної Ради України щодо змін до законодавства про бюджетну
систему, затвердження правил складання і виконання бюджетів,
порядку та умов надання дотацій і субвенцій з бюджетів, які
входять до складу бюджетної системи України. Неухильно
дотримуватися вимог щодо своєчасності і повноти розрахунків між
державним і місцевими бюджетами. 16. Посилити контроль за дотриманням бюджетної дисципліни,
цільовим і ефективним витрачанням бюджетних коштів, для чого
розробити і затвердити умови казначейського виконання Державного
бюджету України, завершити формування органів Державного
казначейства та забезпечити їх належною матеріально-технічною
базою. Встановити щомісячне та подекадне прогнозування надходжень
до державного бюджету, касове планування бюджетних доходів та
видатків, на цій основі запровадити лімітування витрат для всіх
бюджетних установ, що фінансуються з державного бюджету, з
включенням до їх кошторисів усіх джерел надходжень. Створити єдину інформаційно-обчислювальну систему Державного
казначейства на базі діючої системи електронної пошти
Національного банку України, що є необхідною умовою для
впровадження попереднього контролю за ефективним витрачанням
коштів державного бюджету, шляхом застосування механізму єдиного
казначейського рахунку. За цих умов органи Державного казначейства
здійснюватимуть платежі безпосередньо на користь суб'єктів
господарської діяльності, які надали послуги та виконали роботи
незалежно від суми надходжень до державного бюджету на даній
території. Перевести протягом 1997 - 1998 років систему бухгалтерського
обліку Державного казначейства на банківську, забезпечивши щоденне
складання балансу. Включити до складу бюджетів всі позабюджетні фонди із
збереженням їх цільового призначення. Фінансування витрат з цих
фондів здійснювати з рахунків державного казначейства. Забезпечити протягом 1996 - 1997 років поетапний перехід на
здійснення видатків державного бюджету та цільових позабюджетних
фондів шляхом оплати рахунків, що сприятиме посиленню попереднього
контролю за їх витрачанням. 17. Активізувати роботу та поліпшити координацію діяльності
контролюючих органів з метою забезпечення належного контролю за
цільовим і раціональним використанням державних коштів. Внести зміни і доповнення до законодавчих і нормативних актів
щодо посилення персональної відповідальності керівників і
посадових осіб органів виконавчої влади, керівників підприємств,
установ і організацій за використання бюджетних коштів не за
цільовим призначенням, а також забезпечення згідно з рішеннями
відповідних контролюючих органів обов'язкового відшкодування
протягом місяця бюджетних коштів, використаних не за цільовим
призначенням, та доходів, отриманих за рахунок їх використання. Підвищити ефективність роботи державної контрольно-ревізійної
служби, розширити її права щодо посилення контролю за цільовим
використанням бюджетних коштів, дотриманням фінансової дисципліни.
Внести зміни до статті 32 Закону України "Про підприємство"
( 887-12 ) в частині законодавчого врегулювання прав міністерств і
відомств щодо здійснення фінансового контролю за діяльністю
державних підприємств і організацій, які належать до сфери їх
управління. 18. Запровадити протягом 1997 року нову структуру бюджетної
класифікації, яка забезпечувала б загальнодержавну і міжнародну
порівнянність бюджетних даних, створення єдиної інформаційної
системи зведених державних доходів і витрат на всіх рівнях
управління. 19. Забезпечити прийняття Закону "Про бухгалтерський облік";
внести зміни до обліку і звітності згідно з заходами щодо
реформування податкової та інвестиційної політики; створити
інтегрований із системою національних рахунків план рахунків
бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності
підприємств, змінити порядок обчислення і обліку валових доходів і
витрат, запровадити єдину систему рахунків фінансового обліку та
окрему систему аналітичного обліку. 20. Забезпечити реальне розмежування фінансів підприємств і
держави шляхом прискорення процесів корпоратизації, акціонування,
приватизації з метою залучення в оборот коштів
підприємств-партнерів, підвищення ефективності використання
виробничих потужностей та матеріальних і фінансових ресурсів,
вишукання додаткових недержавних коштів.
3. Реформування податкової системи,

зменшення податкового тиску
Подальше здійснення економічних реформ, необхідність
структурної перебудови, зміщення її на рівень конкретних
підприємств з метою відновлення економічного зростання на основі
підвищення ефективності виробництва і залучення інвестицій
потребує внесення істотних змін до діючої податкової системи.
Основні напрями податкової реформи передбачають: зниження податкового тиску і спрощення податкової системи,
забезпечення її стабільності і ліквідацію існуючих недоліків і
перекосів. З цією метою у проекті зведеного бюджету на 1997 рік
передбачається зниження рівня перерозподілу валового внутрішнього
продукту через бюджет до 42,4 відсотка проти 46 відсотків,
запланованих на 1996 рік, а без доходів цільових бюджетних фондів
(Пенсійного фонду, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації
наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту
населення, інших загальнодержавних фондів) - 28,6 відсотка проти
запланованих на 1996 рік 33,6 відсотка; розширення бази оподаткування за рахунок зведення до мінімуму
або скасування діючих пільг, завершення роботи, пов'язаної з
прийняттям законопроектів та внесенням змін і доповнень до
законодавчих та нормативних актів з питань оподаткування,
залучення до оподаткування неофіційного "тіньового" сектора
економіки, вишукування на цій основі додаткових джерел доходів
бюджету і збільшення складу платників податків, що забезпечуватиме
встановлення єдиного для всіх платників податкового порядку.
Загальна сума пільг тільки щодо податку на добавлену вартість і
прибуткового податку з громадян становить 4,5 млрд. гривень; здійснення заходів щодо забезпечення своєчасності і повноти
збору податків, посилення ролі та відповідальності Державної
податкової адміністрації та місцевих державних податкових
адміністрацій. На 1 вересня 1996 р. заборгованість підприємств
бюджету, включаючи внески до Пенсійного фонду, збільшилась з 1,1
млрд. гривень на початок року до 2,7 млрд. гривень, тобто майже у
2,5 раза. За січень-серпень 1996 року податковими органами
встановлено заниження та приховування належних до бюджету платежів
майже на кожному другому перевіреному підприємстві чи в
організації (48,1 відсотка), додатково до сум, визначених
платником, донараховано 1,6 млрд. гривень податків та зборів (з
урахуванням штрафних санкцій).
З цією метою Кабінет Міністрів України передбачає: 1. Завершити протягом 1996 - 1997 років розроблення та
прийняття Податкового кодексу України як єдиного нормативного
акта, що регулюватиме усі питання податкових відносин, у тому
числі права, обов'язки і відповідальність їх учасників,
взаємовідносини держави і платників податків. До прийняття
зазначеного кодексу вдосконалення чинного законодавства з питань
оподаткування здійснювати шляхом внесення змін та доповнень або
прийняття нових законів. 2. Врегулювати питання віднесення на витрати амортизаційних
відрахувань та збитків минулих періодів, застосування прискореної
амортизації. 3. Скасувати авансові платежі щодо податку на прибуток та
перейти до щомісячної його сплати з фактично отриманого
оподатковуваного прибутку за звітний місяць з поданням державним
податковим адміністраціям декларацій про прибуток та розрахунку
суми податку на прибуток. Запровадити нарахування податку на
прибуток як різниці між валовими доходами і валовими витратами. 4. Внести зміни до законодавства про податок на добавлену
вартість, передбачивши впровадження механізму гарантованого
відшкодування з бюджету перевищення сум податку на добавлену
вартість (дебетове сальдо), сплачених підприємствами, над сумами
податків, отриманих ними під час реалізації продукції (робіт,
послуг), що має особливе значення у сільськогосподарському секторі
економіки, для продукції з довготривалим циклом виробництва та
продукції, що експортується. З метою гарантування дії механізму повернення платникам
зазначених сум перевищення щодо податку на добавлену вартість
(дебетового сальдо) перейти з 1997 року на повне зарахування цього
податку до державного бюджету з одночасним закріпленням за
місцевими бюджетами надходжень від інших податків. 5. Упорядкувати механізм безспірного стягнення податків,
зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету. 6. Враховуючи важливість стабільності податкової системи,
забезпечити випереджувальне внесення змін до податкового
законодавства, що давало б можливість платникам податків
ураховувати такі зміни під час планування своєї
фінансово-господарської діяльності. 7. Запровадити починаючи з 1997 року оподаткування нерухомого
майна. 8. Удосконалити оподаткування імпортних товарів шляхом
зменшення ставок ввізного мита на продукцію, яка імпортується для
потреб національного виробництва. Запровадити державний збір, який
підлягає сплаті під час здійснення бартерних (товарообмінних)
операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності. 9. Завершити роботу, спрямовану на удосконалення
законодавства про акцизний збір, зокрема щодо оподаткування
спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та продукції,
виробленої з давальницької сировини. Розширити коло підакцизних
товарів непершочергового вжитку та переглянути існуючі податкові
пільги. Уточнити порядок обчислення, сплати та зарахування до
бюджету сум акцизного збору з імпортних товарів, які ввозяться на
територію України. 10. Упорядкувати пільги щодо податку на добавлену вартість, в
тому числі у частині оподаткування імпортних товарів (робіт,
послуг), щодо прибуткового податку з громадян, податку на
власників транспортних засобів, плати за землю та інших податків. Переглянути неоподатковуваний мінімум товарів, які ввозяться
на митну територію України фізичними особами. Перейти до оподаткування податком на добавлену вартість
торгівельних, заготівельних, оптових, постачальницько-збутових та
інших підприємств, що надають торгівельно-посередницькі послуги на
загальних підставах. 11. Переглянути законодавство про місцеві податки і збори.
Розширити коло об'єктів оподаткування, права місцевих органів
влади щодо впровадження цих податків. Установити перелік місцевих
податків, обов'язкових для сплати на всій території України. 12. Завершити роботу, пов'язану із залученням до
оподаткування доходів роздрібної торгівлі, обмінних валютних
пунктів та грального бізнесу, а також доходів, одержуваних від
надання послуг за готівку, шляхом повсюдного запровадження
електронно-касових апаратів. Поширити практику упереджувального
оподаткування в окремих секторах економіки шляхом встановлення
мінімальних норм сплати податків. 13. Активізувати роботу щодо приведення норм внутрішнього
податкового законодавства до загальноприйнятих міжнародних
стандартів та укладення угод з метою усунення подвійного
оподаткування. 14. Забезпечити створення: до кінця 1996 року автоматизованої системи бази даних
юридичних осіб та запровадити ефективні форми і методи, які
унеможливлювали б ухилення від сплати податків, у тому числі
"тіньового" сектора економіки; інформаційної бази платників податків на основі запровадження
ідентифікаційних номерів фізичних осіб. Запровадити декларування
доходів і нерухомого майна громадян; протягом 1997 року багаторівневої телекомунікаційної мережі
для накопичення та обміну інформацією в Державному реєстрі
фізичних осіб з базою даних юридичних осіб про одержані доходи,
стан сплати податків та інших обов'язкових платежів. 15. Внести до законодавства зміни стосовно підвищення
відповідальності керівників підприємств, організацій, фізичних
осіб за повноту і своєчасність сплати податків та інших
обов'язкових платежів до бюджету. Зокрема, внести до Кодексу
України про адміністративні правопорушення та Кримінального
кодексу України відповідні зміни і доповнення в частині
відповідальності за невідображення у звітних даних (приховування)
підприємницької діяльності та отриманих доходів, втрату,
фальсифікацію документів і знищення первинних бухгалтерських
документів раніше встановленого згідно з законодавством строку їх
зберігання, навмисне невиконання зобов'язань щодо стягнення та
перерахування податків, за ухилення від подання необхідних звітних
документів до податкових органів.
4. Вдосконалення грошово-кредитної та валютної політики
Кабінет Міністрів України разом з Національним банком України
здійснять комплекс заходів щодо подальшого підпорядкування
грошово-кредитної та валютної політики цілям пожвавлення
інвестиційної діяльності, фінансового забезпечення структурних
перетворень та економічного зростання. З цією метою пропонується: 1. У кредитній політиці Національного банку України підтримку
короткострокової ліквідності комерційних банків здійснювати
виключно через проведення операцій на валютному та фондовому
ринках, ломбардне кредитування та кредитні аукціони.
2. Запровадити механізми переорієнтації кредитної діяльності
на: формування фінансових ресурсів для довгострокових інвестицій
в економіку шляхом нарощування грошової частки власного капіталу
та залучення довгострокових депозитів; спрямування кредитних ресурсів насамперед на кредитування
виробництв та підприємств, які мають ефективні програми виходу з
кризового стану, здійснюють перепрофілювання і переорієнтацію
виробництва на випуск конкурентоспроможної продукції, збільшення
експортного потенціалу та скорочення імпорту. 3. Започаткувати і розвивати консорціональне кредитування
проектів великої вартості шляхом об'єднання кредитних ресурсів
декількох комерційних банків на умовах солідарної
відповідальності. 4. Створити умови для зростання грошових заощаджень, в тому
числі населення, з метою збільшення інвестицій в економіку.
Забезпечити позитивні відсоткові ставки та запровадити реальний
механізм захисту вкладів населення шляхом страхування вкладів.
Завершити підготовку проекту Закону України "Про фонд страхування
вкладів фізичних осіб". 5. З метою подальшого зменшення обсягів готівки поза касами
банків: посилити контроль за проведенням суб'єктами господарювання
операцій з готівкою та її цільовим витрачанням, за своєчасністю і
повнотою здавання до кас банків готівки підприємствами і
організаціями, які мають постійний грошовий виторг; розширити безготівкові операції на основі розроблення і
впровадження системи електронних розрахунків фізичних та юридичних
осіб у сфері готівкових платежів за товари та послуги; завершити розроблення комплексної програми автоматизованої
обробки готівки та забезпечити її практичне застосування для
проведення розрахункових готівкових операцій з урахуванням
впровадження нової національної грошової одиниці. 6. Забезпечити нарощування статутних капіталів комерційних
банків, не допускаючи їх фіктивного приросту, довести до банків
нормативні співвідношення власних капіталів і кредитних операцій,
до інших фінансових установ - норми регулювання ліквідності.
Налагодити жорстке дотримання банківських "норм безпеки"
(надійності), не допускати ризикових операцій, організувати в
комерційних банках підрозділи з управління кредитними ризиками
(кредитні комітети або інші підрозділи). Переорієнтувати
діяльність банків на розширення видів банківських послуг. 7. Здійснити реструктуризацію слабких комерційних банків, у
тому числі шляхом переведення їх у розряд фінансових компаній або
приєднання до сильніших банків. 8. Вжити заходів щодо подальшого розвитку внутрішнього аудиту
банків. Внести кардинальні зміни в управління підрозділами банків,
їх філій, запровадити прогнозування і планування залучення та
розміщення ресурсів. 9. Створити умови для виходу найбільших і стабільних банків
України на міжнародні фінансово-кредитні ринки. Сприяти створенню комерційних банків за участю іноземного
капіталу відповідно до вимог Національного банку України. 10. Розробити ефективні механізми залучення приватного
капіталу для інвестування у національну економіку, встановити
економічні нормативи інвестиційної діяльності комерційних банків,
розширити функції комерційних банків у здійсненні довірчих
операцій та операцій з цінними паперами. 11. Забезпечити умови для нарощування валютних резервів з
метою підтримки стабільності гривні. 12. Забезпечити ефективний контроль за валютними операціями,
рухом капіталів, міжнародними розрахунками, створенням і
ліквідацією зарубіжних активів у країні та національних активів за
кордоном. 13. Здійснювати декларування валютних цінностей резидентів,
регламентацію термінів та умов повернення валютної виручки,
купівлі валюти для імпорту. 14. Продовжити подальшу децентралізацію та лібералізацію
валютного ринку з метою формування конкурентного середовища і
зменшення витрат на фінансове посередництво, розвиток та
вдосконалення системи курсоутворення відповідно до структурних
змін в економіці, скасувати норму обов'язкового продажу іноземної
валюти. 15. Удосконалити міжнародні розрахунки та сприяти
різноманітним формам фінансової інтеграції.
5. Усунення причин та пом'якшення наслідків платіжної кризи
Платіжна криза залишається однією з найскладніших
нерозв'язаних проблем національної економіки. В її основі лежить
високий рівень затратності виробництва, значне скорочення його
обсягів, розбалансованість державних фінансів, хронічна несплата
споживачами за отриману продукцію (роботу, послуги), особливо за
енергоносії, а головне - відставання структурних реформ в
економіці. Подолання кризи платежів здійснюватиметься шляхом
послідовного розв'язання проблем як на макрорівні, так і з
одночасним активним зміщенням акцентів на рівень конкретних
підприємств. З цією метою Кабінет Міністрів України передбачає: 1. Забезпечити безумовне виконання розпорядження Президента
України від 22 травня 1995 р. N 88 ( 88/95-рп ) та постанови
Кабінету Міністрів України від 17 травня 1996 р. N 537
( 537-96-п ) "Про результати реалізації законодавчих та інших
нормативних актів, прийнятих на виконання розпорядження Президента
України від 22 травня 1995 р. N 88, та додаткові заходи,
спрямовані на подолання платіжної кризи і зниження рівня
інфляції". 2. Забезпечити стабільність у реалізації бюджетної та
податкової політики. Планувати видаткову частину бюджету виходячи
з наявних його можливостей, запобігаючи недофінансуванню
першочергових витрат держави, що стало однією із головних причин
кризи платежів у 1995 - 1996 роках. Не допускати внесення змін до
порядку оподаткування у строки, які не дають змоги платникам
податків своєчасно врахувати їх у своїй фінансово-господарській
діяльності. 3. Підготувати пропозиції щодо розширення самостійності
підприємств, установ та організацій всіх форм власності щодо
визначення ними черговості і напрямів використання коштів з
власних банківських рахунків. 4. Створити умови для збільшення обігових коштів підприємств
шляхом: скасування авансової сплати податку на прибуток,
гарантованого відшкодування дебетового сальдо податку на добавлену
вартість; надання підприємствам всіх форм власності права відносити на
витрати реальну величину амортизації, включаючи прискорену
амортизацію, а також зменшувати оподатковуваний прибуток на суму
збитків минулих періодів; забезпечення протягом 1997 - 1998 років в межах наявних
бюджетних коштів передачі соціальної сфери підприємств на баланс
місцевих органів влади. 5. Розширити фінансові можливості підприємств за рахунок
віднесення амортизації на витрати виробництва та запровадження
порядку її нарахування з моменту придбання основних фондів. Надати
підприємствам право відносити на витрати виробництва вартість
ремонту основних фондів у межах 5 відсотків. 6. Вивести із складу собівартості частину непрямих витрат
(шляхом скасування відрахувань до різних фондів та інших зборів) з
метою збільшення обсягу прибутку підприємств та стимулювання
інвесторів до придбання акцій підприємств за рахунок збільшення
дивідендів, що по них виплачуються. Розширити за рахунок цього
можливості підприємств щодо залучення необхідних інвестиційних
ресурсів шляхом випуску цінних паперів. 7. Забезпечити проведення послідовної роботи, спрямованої на
реструктуризацію та перепрофілювання підприємств, які випускають
неконкурентоспроможну продукцію. З цією метою розробити у кожній
галузі плани реструктуризації підприємств на 1996 - 1998 роки (з
поквартальною та помісячною розбивкою) з визначенням об'єктів,
строків та конкретних умов їх здійснення. Встановити жорсткий
контроль та відповідальність керівників міністерств і відомств за
їх виконання. 8. Активізувати роботу щодо здійснення процедури банкрутства
підприємств і організацій, що мають прострочену заборгованість по
заробітній платі працівникам цих підприємств і організацій, за
продукцію (роботи, послуги), насамперед енергоносії, а також по
платежах до державного і місцевих бюджетів. Розглянути питання про відповідність керівників підприємств і
організацій, що мають високий виробничий та ринковий потенціал і
опинилися в кризовому фінансовому становищі, посадам, які вони
займають, і доцільність заміни цих керівників. Внести зміни до Арбітражного процесуального кодексу стосовно
спрощення процедури розгляду справ за опротестованими векселями,
що забезпечить швидке і безумовне стягнення вексельного боргу. 9. Прискорити оборотність коштів і розрахунків між
підприємствами, установами і організаціями, для чого вивчити
можливість обмеження безакцептного списання коштів з банківських
рахунків суб'єктів господарювання. 10. Внести до законодавчих і нормативних актів зміни і
доповнення щодо скасування безакцептного списання заборгованості з
рахунків підприємств, за винятком обов'язкових платежів до
бюджетів і внесків до державних цільових фондів та випадків,
передбачених згодою сторін, а також зменшення розміру пені за
несвоєчасну сплату заборгованості підприємством-боржником на
користь кредитора. 11. Внести зміни і доповнення до законодавчих актів у частині
встановлення відповідальності керівників підприємств і організацій
за достовірність бухгалтерської звітності, яка подається в органи
виконавчої влади. 12. Запровадити у складі бухгалтерської і статистичної
звітності показники щодо простроченої понад 3 місяці дебіторської
та кредиторської заборгованості підприємств і організацій. 13. Запровадити з IV кварталу 1996 р. для підприємств усіх
форм власності щоквартальні обов'язкові для виконання ліміти
питомої ваги бартерних (товарообмінних) операцій. Обмежити бартерні операції під час здійснення розрахунків за
електроенергію, вугілля шляхом запровадження для підприємств усіх
форм власності обов'язкового мінімального розміру оплати у
грошовій формі (на першому етапі не менш як 50 відсотків від
загальної суми платежів). Поступово розширити зазначені вимоги на
інші види поставок. 14. Упорядкувати структуру грошового обігу шляхом збільшення
його безготівкової частки та розширення внаслідок цього
можливостей кредитування народного господарства. 15. Врегулювати здійснення іноземними суб'єктами
господарської діяльності операцій з продукцією українського
виробництва на території України без вивезення її з митної
території.
6. Подолання "тінізації" економіки
"Тіньова" економіка набула такого поширення, що почала
істотно впливати на всі сторони економічної діяльності, політичне
і суспільне життя в Україні. Її негативними наслідками є значне
зростання "тіньового" капіталу, вивезення його в інші держави,
порушення грошового обігу, скорочення податкових надходжень,
неможливість забезпечити збалансованість державного бюджету,
розвиток інфляційних процесів, неконтрольоване розшарування
населення за рівнем доходів. Недооцінка "тіньової" економіки призводить до значних
неточностей у визначенні макроекономічних показників, економічних
і фінансових пропорцій та прийнятті рішень щодо реалізації
економічної політики на всіх рівнях владних структур. Накопичення значних капіталів у "тіньовій" економіці дає
можливість певним групам людей монополізувати окремі види
діяльності в сфері підприємництва, впливати на державні,
регіональні владні структури, депутатів, політичні партії, засоби
масової інформації тощо, призводить до криміналізації суспільства,
боротьби за перерозподіл власності, встановлення контролю за
каналами незаконного збагачення, поділу сфер впливу. "Тіньова" економіка є також економічною базою для
антидержавних, антиконституційних дій, корупції. Разом з тим нині практично немає достовірної, надійної і
повної інформації про реальні обсяги "тіньової" економіки,
"тіньових" капіталів і фінансових ресурсів, які її обслуговують.
Не запроваджено систему статистичних обстежень та досліджень
"тіньового" сектора економіки та його доходів. Основними чинниками, що сприяли розвиткові "тіньової"
економіки в Україні, були і залишаються: недосконалість діючої законодавчої бази, існування в
законодавчих актах значної кількості необгрунтованих правових норм
і обмежень щодо економічної та іншої діяльності в усіх сферах і
галузях економіки; недосконалість податкового законодавства, його
нестабільність, недостатній контроль за повнотою збирання
податків; правовий нігілізм багатьох підприємницьких структур і
населення як реакція на неповне, нестабільне і недосконале
законодавство в державі; відсутність інвестиційних альтернатив "тіньовим" капіталам та
заінтересованості у їх вкладанні в офіційний сектор економіки,
відставання процесів приватизації; втрата історичних традицій, моральних і етичних норм, що
лежать в основі поваги до приватної власності та підприємницької
діяльності. Вжиття лише заходів обмежувального характеру з метою
локалізації "тіньової" економіки не дало позитивних результатів.
Суттєво звузити сферу "тіньової" економіки можливо шляхом
послідовного і комплексного реформування соціально-економічних
відносин, вдосконалення чинного законодавства, перш за все
усунення численних суперечностей в ньому, зменшення норм
заборонного та дозвільного характеру. Водночас посилити
кримінальну відповідальність, насамперед за приховування доходів
та несплату податків.
Кабінет Міністрів України вважає, що проведення прозорої
неконфіскаційної грошової реформи - це перший реальний крок до
легалізації "тіньового" капіталу, який породжує довіру до політики
Уряду в його подальшій активній роботі, спрямованій на створення
сприятливих умов для діяльності товаровиробників в офіційній
економіці. Виходячи з масштабів "тінізації" економіки, Кабінет Міністрів
України передбачає: 1. Запровадити систему показників та розробити методи оцінки
обсягів "тіньової" економіки в Україні. 2. Здійснювати постійний моніторинг обсягів, динаміки і
структурних змін "тіньової" економіки, її впливу на
соціально-економічну ситуацію, різні сторони суспільного життя.
Створити зведений банк даних для обліку економічних злочинів і
механізмів їх здійснення. 3. Створити умови для повернення в Україну вивезених
капіталів та їх інвестування в економіку країни з гарантіями
недоторканності та недопущення експропріації капіталів
некримінального походження. Внести до Верховної Ради України
відповідні проекти законодавчих актів. 4. Законодавчо визначити умови податкової та валютної
амністії за добровільне декларування прихованих від оподаткування
доходів та повернення в Україну валютних цінностей із-за кордону;
розробити механізм легалізації "тіньових" капіталів
некримінального походження, а також забезпечити умови для їх
інвестування в економіку. 5. Визначити можливі умови легалізації окремих сфер отримання
громадянами неформальних доходів. Прийняти відповідні законодавчі
рішення і збільшити за рахунок цього надходження до бюджету. 6. Удосконалити систему бухгалтерського обліку,
бухгалтерської, податкової звітності та встановлених форм взаємних
розрахунків. 7. Реалізувати спеціальні заходи, що враховуватимуть
особливості та ступінь загрози для національної безпеки України
різних видів "тіньової" економічної діяльності, зокрема таких, як
нелегальне виробництво товарів та надання послуг, кримінальний
промисел тощо. 8. Підготувати доповнення до Кримінального кодексу України,
спрямовані на посилення відповідальності за ухилення від сплати
податків та їх несплату, корупцію, кримінальний промисел,
шахрайство. Внести відповідні зміни до законодавства щодо віднесення
таких дій, як приховування доходів, ухилення від оподаткування
тощо, до категорії найтяжчих злочинів проти держави з адекватним
рівнем відповідальності. 9. Внести відповідні зміни та доповнення до чинного
економічного, фінансового, митного, податкового та кримінального
законодавства, інших законодавчих та нормативних актів, які
сприяли б звуженню "тіньової" сфери, а також забезпечували б
ефективну боротьбу правоохоронних та контролюючих органів з
кримінальними проявами в економічній сфері. 10. Удосконалити механізм взаємодії правоохоронних і
контролюючих органів, насамперед шляхом створення єдиного
інформаційного банку даних щодо проведення великих фінансових
операцій суб'єктами господарської діяльності, а також спеціальних
міжвідомчих інформаційно-аналітичних систем та налагодження
ефективного обміну інформацією з питань протидії злочинам, які
загрожують економічній безпеці держави. 11. Забезпечити більш повне застосування міжнародно-правових
угод та програм щодо посилення боротьби з економічною злочинністю,
передусім з її організованими формами.
12. Переглянути порядок функціонування комерційних структур,
що створюються при державних підприємствах, на предмет доцільності
їх існування.
7. Створення і підтримання сприятливого інвестиційного

клімату
Стан справ в інвестиційній сфері залишається складним і
напруженим. За останні роки значно скоротились обсяги фінансування
та освоєння капітальних вкладень, незадовільно виконується
програма введення в дію важливих виробничих потужностей та
об'єктів соціальної сфери, погіршились показники технологічної та
відтворювальної структури капітальних вкладень, зростають обсяги
незавершеного будівництва. Це є наслідком зменшення інвестиційних
можливостей переважної більшості суб'єктів господарювання,
бюджетів усіх рівнів, недостатньо розвинутих ринкових механізмів
акумулювання капіталів, зростання вартості будівництва та
послаблення уваги з боку міністерств і відомств-замовників до
підвищення ефективності капітального будівництва. Кабінет Міністрів України вживатиме заходів для пожвавлення
інвестиційного процесу відповідно до Концепції регулювання
інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації
економіки. Для цього планується: 1. Збільшити обсяги власних інвестиційних ресурсів суб'єктів
господарювання. З цією метою запровадити до кінця 1996 року новий
порядок визначення амортизації та нові норми амортизаційних
відрахувань відповідно до Указу Президента від 18 липня 1996 р.
"Про заходи щодо реформування інвестиційної політики" ( 576/96 ) з
одночасним запровадженням індексації амортизаційних відрахувань у
розмірах, що відповідають рівню інфляції. Це дасть змогу в 1997
році акумулювати у народному господарстві 15 млрд. гривень
амортизаційних коштів, що в 2,5 раза більше, ніж у поточному році. 2. Забезпечити стабільний обсяг централізованих капітальних
вкладень шляхом оптимізації структури видаткової частини
державного бюджету. Посилити вимоги до ефективності використання
державних інвестицій, запровадивши порядок укладення контрактів на
спорудження об'єктів тільки за результатами конкурсів (тендерів). Запровадити відповідальність за порушення умов контракту
(договору підряду) на будівництво об'єктів, що здійснюється за
рахунок коштів державного бюджету.
З метою раціонального використання централізованих
капіталовкладень, посилення контролю за своєчасним введенням у дію
потужностей та об'єктів запровадити з 1997 року титульні списки
будов. 3. Здійснювати державний контроль за достовірністю визначеної
вартості будівництва і договірних цін на об'єктах, що
споруджуються із залученням бюджетних коштів. Запровадити систему
санкцій за безпідставне завищення вартості будівництва. 4. Перейти від безповоротного бюджетного фінансування
інвестицій у виробничій сфері до їх кредитування. 5. Розробити і разом з Національним банком України
запровадити механізм посилення заінтересованості комерційних
банків у збільшенні обсягів інвестицій, перш за все шляхом
довгострокового їх кредитування. При цьому передбачити гнучкий
порядок встановлення резервних вимог Національного банку України
щодо коштів, які спрямовуються комерційними банками на
довгострокове кредитування. 6. Здійснити заходи щодо врегулювання законодавчих і
нормативних актів, які забороняють інвестиційну діяльність
страховиків як потенційних інвесторів. 7. Вжити заходів для забезпечення ефективності дії прийнятих
законодавчих актів з питань регулювання процесу залучення
іноземних інвестицій шляхом внесення відповідних змін і доповнень
до Закону України "Про господарські товариства", передбачивши
спрощення процедури створення та державної реєстрації суб'єктів
господарської діяльності за участю іноземних інвесторів. 8. Забезпечити спрямування іноземних кредитів, які надаються
під гарантії Кабінету Міністрів України, насамперед на придбання
новітніх технологій, "ноу-хау", що підвищують
конкурентоспроможність української продукції та послуг. Розширити сферу залучення іноземних кредитів під обігові
кошти в частині проектів, якими передбачається нарощування
експорту українських товарів та послуг. Надавати гарантії Кабінету Міністрів України тільки стосовно
кредитних проектів, що здійснюються на умовах валютної
самоокупності шляхом експорту продукції та імпортозаміни (за
винятком централізованої закупівлі лікарських засобів та
забезпечення протиепідемічних заходів у тваринництві). 9. Забезпечити перевагу в наданні урядових гарантій іноземним
кредитам на середньо- та довгостроковій основі з пільговим
періодом погашення та помірною відсотковою ставкою для
фінансування потреб перспективного розвитку галузей економіки за
визначеними пріоритетами. 10. Запровадити з 1997 року механізм захисту суб'єктів
підприємницької діяльності від ризиків некомерційного характеру.
Опрацювати питання створення страхових компаній за участю великих
іноземних страхових компаній. 11. Розвивати інфраструктуру інвестиційної діяльності шляхом
створення двосторонніх агентств і організацій та впровадження з їх
допомогою програм сприяння портфельним та прямим іноземним
інвестиціям. Розвивати інвестиційно-клірингові відносини при здійсненні
проектів за участю іноземного капіталу. Опрацювати питання
створення інвестиційно-клірингового комітету. 12. Створити у складі комісій з питань
торгівельно-економічного співробітництва робочі групи з питань
інвестиційного співробітництва, насамперед з країнами -
найбільшими інвесторами: США, Росією, Канадою, ФРН, Нідерландами,
Бельгією тощо. 13. Підготувати і затвердити рішенням Кабінету Міністрів
України (на основі проведення інвестиційних конкурсів)
індикативний перелік пріоритетних інвестиційних проектів, які
пропонуються для фінансування за рахунок прямих іноземних
інвестицій або комерційних кредитів. 14. Розробити конкретні заходи щодо підвищення надійності
страхування фінансових ризиків іноземних інвесторів. У рамках
програм міжнародної допомоги Україні провести із залученням
зарубіжних експертів комплексне навчання та перепідготовку
страховиків з метою підвищення їх професійного рівня. Провести роботу, спрямовану на забезпечення активного виходу
на міжнародні страхові (перестрахувальні) ринки для страхування
ризиків некомерційного характеру, страхування іноземних
інвестицій. Опрацювати питання доцільності створення за участю
держави страхової організації або представництва в одному із
визнаних світових (перестрахувальних) центрів. 15. Прискорити завершення формування нормативної та
інституційної бази розвитку фондового ринку з метою цивілізованого
перерозподілу акцій на користь інвестора. Продовжити формування
цілісного механізму функціонування ринку цінних паперів, який
забезпечує захист прав інвесторів, сприяє вкладенню коштів у цінні
папери підприємств, посилює дисципліну суб'єктів господарювання і
орієнтує їх на підвищення ефективності роботи. Для цього
забезпечити:
концентрацію торгівлі цінними паперами на організованих
ринках цінних паперів (фондових біржах та позабіржових торгових
системах); надання емітентами і посередниками необхідної інформації та
сприяння інформаційній прозорості ринку; підвищення рівня капіталізації фінансових посередників,
встановлення стандартів і нормативів їхньої діяльності, підвищення
рівня контролю і регулювання; розвиток інфраструктури ринку (систем реєстрації власників,
незалежних реєстраторів, депозитарного обліку,
розрахунково-клірингових механізмів, інвестиційного
консультування). 16. Діяльність фондового ринку спрямовувати на розвиток і
мобілізацію внутрішніх інвестиційних ресурсів, створення
сприятливих умов для портфельних інвестицій. Проводити виважену
політику щодо іноземних інвесторів на фондовому ринку з
урахуванням міжнародних стандартів фінансових ринків та
конкурентоспроможності вітчизняних інвесторів і фінансових
посередників. Шляхом упорядкування і підтримки діяльності інвестиційних
фондів забезпечити поєднання ефекту власника і концентрації
дрібних інвестицій. 17. Забезпечити збільшення інвестиційних ресурсів держави за
рахунок її активної діяльності на фондовому ринку. Для цього: випускати в обіг середньо- і довгострокові державні цінні
папери; спрямувати політику держави, як емітента на ринку цінних
паперів, на покриття дефіциту державного бюджету в частині
обслуговування державного боргу та фінансування цільових програм і
проектів; підпорядкувати заходи регулювання фондового ринку розвиткові
спільного інвестування, стимулюванню конкуренції іноземних
інвесторів на внутрішньому фондовому ринку, створенню умов для
виходу українських емітентів на закордонні фінансові ринки;
Намічені Кабінетом Міністрів України заходи сприятимуть
створенню привабливого інвестиційного клімату в Україні.
Передбачається, що за рахунок цього обсяг іноземних інвестицій
збільшиться від 832 млн. гривень в 1996 році до 1470 млн. гривень
в 1999 році. Поступово обсяг зовнішніх запозичень зменшуватиметься з 2,5
млрд. гривень в 1996 році до 2,1 млрд. гривень в 1999 році, що
пов'язано з необхідністю забезпечення рівноваги між витратами та
доходами. Передбачається посилення в інвестиційному процесі ролі
внутрішніх джерел фінансування, обсяг яких становитиме в 1996 році
13,3 млрд. гривень, а в 1999 році - 29,5 млрд. гривень.
8. Новий етап приватизації
За час здійснення приватизації понад 40 тисяч державних
підприємств змінили організаційну форму господарювання. Частка
основних фондів, що належить державі, зменшилась з 96 до 49
відсотків. В основному завершено масову малу приватизацію.
Збільшується корпоративний сектор економіки.
Результатом масової сертифікатної приватизації стало
виникнення значної кількості власників акцій приватизованих
підприємств, що створює умови для подальшої концентрації власності
та формування ефективного власника за допомогою вторинного ринку
цінних паперів. Перетворення державних підприємств у приватні
робить їх більш привабливими для інвесторів. Разом з тим багато проблем залишається ще нерозв'язаними.
Сертифікатна приватизація та нерозвинутість національного
фондового ринку не забезпечили створення широкого прошарку
ефективного власника і залучення інвестицій на розвиток
виробництва. До цього часу не створена національна система
реєстрації прав власності. Кабінет Міністрів України вбачає головною метою своєї
діяльності у цій сфері забезпечення інвестиційної орієнтації при
продажу державного майна, створення умов для виникнення ефективних
приватних власників, які мають довгострокові інтереси в розвитку
приватизованих підприємств та здійснюють ефективне управління
ними, забезпечують істотне підвищення віддачі недержавного сектора
економіки. Для досягнення цієї мети будуть запроваджені відповідні
правові, організаційні та економічні механізми: 1. Внести до Верховної Ради України пропозиції щодо суттєвого
скорочення переліку об`єктів, що не підлягають приватизації. 2. Внести корективи у процеси приватизації відповідно до
положень нової Конституції України. З цією метою у 1996 році
доопрацювати і подати до Верховної Ради України пакет законодавчих
актів з цих питань. 3. Розпочати створення Національного реєстру прав власності
на нерухоме майно. 4. До кінця 1996 року переглянути плани приватизації
підприємств, визначених Кабінетом Міністрів України для продажу на
некомерційних конкурсах під інвестиційні зобов'язання, та тих
акціонерних товариств, що мають значний пакет акцій,
зарезервований за державою, з метою формування великих пакетів
акцій для продажу на пілотних конкурсах. Доопрацювати механізми
проведення таких конкурсів та умови і процедуру контролю за
реалізацією інвестиційних програм. 5. До кінця 1996 року розробити і подати до Верховної Ради
України зміни до законодавства про приватизацію та проект Програми
приватизації на 1997 рік, в яких передбачити: завершення виконання державою зобов'язань перед громадянами
щодо передачі їм у власність частки державного майна. Завершити
продаж 100 відсотків акцій акціонерних товариств, створених на
першому етапі приватизації, з метою створення умов для залучення
на ці підприємства недержавних інвестицій та кредитів; розширення сфери приватизації за рахунок продажу всіх
об'єктів, утримання яких не є для держави необхідним; широке застосування продажу на некомерційних конкурсах під
інвестиційні зобов'язання, комерційних конкурсах та аукціонах
великих пакетів акцій за кошти з метою забезпечення для інвесторів
можливості придбання контрольного пакета акцій в ході їх
первинного розміщення; продаж на некомерційних конкурсах під
інвестиційні зобов'язання пакетів акцій без обмеження їх
максимального розміру; тимчасове резервування контрольних пакетів акцій у власності
держави виключно для тих підприємств, що мають стратегічне
значення для економіки та безпеки України; визначити та
обгрунтувати перелік таких об'єктів; скорочення пільг, передбачених на першому етапі приватизації,
щодо додаткового продажу за компенсаційні сертифікати акцій
керівникам підприємств, надання розстрочки платежу керівникам
(адміністрації) на придбання додаткових 5 відсотків акцій за кошти
за номінальною вартістю; забезпечення підтримки грошової приватизації з боку трудових
колективів шляхом створення спеціальних умов для придбання акцій
працівниками підприємств, що приватизуються, які б заохочували їх
до придбання акцій за кошти; приватизацію об'єктів соціальної сфери, які неспроможні
утримувати ні держава, ні суб'єкти приватизації; використання мережі центрів сертифікатних аукціонів для
проведення грошової приватизації; забезпечення чіткої та своєчасної реєстрації прав власності
покупців, набутих ними в процесі приватизації, та їх захисту; сприяння розвиткові та функціонуванню вторинного ринку цінних
паперів. 6. Розробити спрощений механізм приватизації об`єктів АПК. 7. Здійснити реформування центрів сертифікатних аукціонів з
метою їх використання у проведенні аукціонів за кошти, ведення
реєстрів акціонерів. 8. Переглянути і затвердити в 1996 році нове положення про
Фонд державного майна України, в якому передбачити посилення його
відповідальності за реформування державної власності, координацію
процесів приватизації майна. 9. Опрацювати і впровадити механізм використання житлових
чеків громадян, що не можуть бути використані на приватизацію
житла, для реалізації державних житлових програм. 10. Забезпечити до кінця 1996 року: перетворення у відкриті акціонерні товариства до 8000 великих
та середніх підприємств; продаж не менш як 70 відсотків акцій понад 5000 відкритих
акціонерних товариств.
9. Розвиток малого підприємництва
Стратегічним напрямом соціально-економічної політики Кабінету
Міністрів України, спрямованої на зростання добробуту народу, є
створення середнього класу суспільства як опори політичної
стабільності та демократичного розвитку країни. Його формування
залежатиме від ходу приватизації, яка сприяє появі нових власників
і розвиткові малого підприємництва. Середній клас суспільства є основою багатства та добробуту
нації, а мале підприємництво - одним з дійових важелів швидкого
насичення ринку товарами та послугами, ослаблення монополізму і
розвитку конкуренції, створення нових робочих місць та
забезпечення зайнятості значної частини населення, зміцнення
економічної бази регіонів. Водночас мале підприємництво ще не займає належного місця в
національній економіці, його розвиток наштовхується на великі
труднощі. Кризове становище у виробничих галузях, нерозвинутість
інфраструктури, тиск з боку підприємств-монополістів, ускладнення
процедури реєстрації та ліцензування, недобросовісна поведінка
суб'єктів господарювання - все це негативно впливає на розвиток
малого підприємництва як одну з передумов формування середнього
класу. З метою створення правових, організаційно-економічних умов
для перетворення малого підприємництва в динамічний сектор
національної економіки, що сприяє формуванню середнього класу
власників, Кабінет Міністрів України передбачає: 1. Удосконалити правову базу розвитку малого підприємництва з
метою встановлення чітких правових гарантій, які забезпечували б
свободу і захист підприємницької діяльності, подолання правових
суперечностей, скасування положень, які гальмують розвиток
приватної ініціативи та підприємництва. 2. Удосконалити систему реєстрації суб'єктів підприємництва
та ліцензування видів підприємницької діяльності шляхом створення
вже в 1996 році єдиної системи реєстрації суб'єктів
підприємництва. Розпочати створення єдиної комп'ютерної мережі
реєстрації та ліцензування, обмежити перелік видів підприємницької
діяльності, що підлягають ліцензуванню. 3. Розробити і впровадити механізм передачі виробничих площ
та виробничих потужностей суб'єктам малого підприємництва, в тому
числі тих, які вивільняються в процесі ліквідації або
реорганізації підприємств-банкрутів, а також під час
перепрофілювання виробництв. 4. Розвивати нові організаційні елементи інфраструктури
малого підприємництва, зокрема такі, як бізнес-центри, технопарки
і технополіси, інформаційно-консультативні центри, спільні
міжнародні центри та фонди підтримки малого і середнього
підприємництва. Для фінансування таких структур залучати
міжнародну технічну та фінансову допомогу Світового банку,
Європейського банку реконструкції і розвитку, інших міжнародних
фінансових організацій. 5. Розробити та реалізувати цільові програми підтримки малого
підприємництва, завершити створення мережі регіональних відділень
Українського фонду підтримки підприємництва, що забезпечить
істотне зростання кількості малих підприємств та значний приріст
нових робочих місць, дасть змогу збільшити питому вагу малих
підприємств в обсягах виробництва продукції. 6. Ініціювати фінансово-кредитні та інвестиційні механізми
підтримки малого підприємництва. Створити сприятливий режим
оподаткування, розробити механізм стимулювання комерційних банків,
які надають кредити малим підприємствам, створити умови для
розвитку товариств взаємного кредитування та страхування.
Запровадити нові форми фінансування суб'єктів малого
підприємництва, у тому числі лізингу. 7. Вирішити питання щодо інформаційного,
науково-консультативного та кадрового забезпечення малого
підприємництва. Для цього розробити та впровадити спрощену систему
обліку та звітності малих підприємств, організувати підготовку та
перепідготовку кадрів для малого бізнесу, передбачити в навчальних
програмах вищих і середніх навчальних закладів дисципліни з
вивчення основ підприємницької діяльності та організації малого
підприємництва, підприємницького права тощо. Проводити необхідну
пропагандистську роботу, спрямовану на формування сприятливої
громадської думки щодо підприємницької діяльності.
10. Конкурентна політика
Відродження вітчизняного виробництва, поглиблене реформування
економічних відносин багато в чому залежать від чітко визначеної
антимонопольної політики держави, спрямованої на захист законних
інтересів вітчизняних підприємців і споживачів, підвищення
конкурентоспроможності товаровиробника на внутрішньому та
зовнішньому ринках. Це потребує разом з проведенням
демонополізації економіки та розв'язанням проблем обмеження
монополізму поступового перенесення акцентів у реалізації
антимонопольної політики на розвиток, підтримку і захист
конкуренції. Для цього необхідно: 1. До кінця 1997 року завершити формування нормативної бази
конкурентної політики, забезпечивши прийняття Законів України "Про
захист економічної конкуренції" та "Про природні монополії".
Створити і запровадити механізми реалізації зазначених законів. 2. Провести до кінця 1996 року аналіз штучних
адміністративних бар'єрів, встановлених рішеннями центральних та
місцевих органів виконавчої влади, які заважають розвиткові
конкуренції, вільному руху товарів на загальнодержавних та
регіональних ринках. За результатами аналізу забезпечити
приведення рішень міністерств, відомств, органів місцевої
виконавчої влади у відповідність з вимогами антимонопольного
законодавства. 3. Здійснити заходи протидії посиленню монопольного становища
існуючих монопольних утворень та створенню нових. Удосконалити
механізм контролю за економічною концентрацією шляхом
законодавчого закріплення критеріїв надання згоди на концентрацію
господарюючих суб'єктів, зокрема якщо її запровадження вигідне для
суспільних інтересів. Поширити механізм контролю за економічною
концентрацією господарюючих суб'єктів на випадок банкрутства
підприємств. 4. Запобігати укладенню неправомірних антиконкурентних угод
між господарюючими суб'єктами, а також між господарюючими
суб'єктами і органами виконавчої влади шляхом проведення
попередньої експертизи та надання дозволу на укладення тих угод,
які сприяють підвищенню ефективності виробництва, прискоренню
технічного розвитку, збалансованості експорту - імпорту товарів
тощо. 5. Починаючи з 1997 року розміщення державного замовлення,
державних централізованих вкладень, квот тощо здійснювати виключно
на конкурсних засадах. З цією метою міністерствам, відомствам,
державним адміністраціям визначити сфери обов'язкового
застосування та забезпечити впровадження цих механізмів. 6. Впровадити конкурсні засади у наданні відповідних послуг
населенню у сферах пасажирського автотранспорту, обслуговування та
експлуатації житлового фонду, доставки пенсій, збору
житлово-комунальних платежів, технічної інвентаризації тощо. 7. Завершити ліквідацію (реорганізацію) державних
організаційних структур монопольного типу. Не допускати в
подальшому створення нових організаційних структур монопольного
типу, зокрема концернів, корпорацій, інших об'єднань тощо, які
підміняють своєю діяльністю державні органи управління. Привести
структуру монопольних утворень "Укрпошта", "Укрзалізниця" до
форми, яка забезпечувала б надання якісних і доступних за цінами
послуг населенню. 8. Завершити поділ не менш як 150 монопольних утворень, до
складу яких входять технологічно не пов'язані виробництва, що
випускають аналогічну або взаємозамінну продукцію. При цьому
забезпечити збереження цілісних технологічних комплексів за умови,
що вони визначають розвиток експортного потенціалу України і вихід
її на світовий ринок, підвищення конкурентоспроможності продукції
та ефективності функціонування господарюючого суб'єкта на
відповідному ринку. 9. Підпорядкувати цінову політику створенню умов для
стабілізації і зростання виробництва, підвищення
конкурентоспроможності товаровиробника, для чого передбачається: посилити ефективність контролю за недопущенням проявів
застосування монопольних і дискримінаційних цін; не допускати штучного адміністративного стримування цін, яке
спотворює цінові пропорції, ускладнює фінансовий стан підприємств
і призводить до різкого зростання вартості товарів та послуг; здійснювати починаючи з 1997 року державне регулювання цін
лише на товари і послуги господарюючих суб'єктів природних
монополій та окремих штучних монопольних утворень за результатами
демонополізації економіки, скорочувати перелік штучних монопольних
утворень, які підлягають антимонопольному регулюванню. Забезпечити
тісну координацію органів Антимонопольного комітету України з
органами, які регулюють діяльність природних монополій; удосконалити механізм формування цін на продукцію монопольних
утворень, зокрема шляхом застосування більш жорсткого контролю за
обгрунтованістю віднесення витрат на собівартість продукції з боку
органів, що здійснюють регулювання цін в галузях тепло-, водо-,
газо- та електропостачання, водовідведення, у сфері надання інших
житлово-комунальних послуг, транспорту тощо; забезпечити більш повне відшкодування споживачами вартості
енергетичних ресурсів шляхом скорочення існуючих пільг та
диференціації цін на їх споживання з урахуванням технологічних і
регіональних умов їх відпуску, що стимулюватиме економію
енергоносіїв, поліпшення обліку використання ресурсів, зокрема
через широке впровадження лічильників; не допускати починаючи з 1998 року віднесення витрат із
надання послуг одним категоріям споживачів на собівартість цих
послуг для інших категорій споживачів. Припинити практику
дискримінаційного підвищення цін і тарифів для промислових
підприємств за рахунок заниження їх рівня для інших груп
споживачів; упорядкувати відрахування, що відносяться на собівартість
продукції. 10. Полегшити умови доступу на найбільш соціально значущі
монополізовані ринки нових господарюючих суб'єктів. Здійснювати це
як за рахунок появи в ході демонополізації та реструктуризації
галузей і збанкрутілих підприємств нових суб'єктів господарювання,
так і за рахунок створення спільних підприємств, а також шляхом
усунення адміністративних бар'єрів та стимулювання виходу
підприємців на ці ринки. 11. Не допускати делегування органами виконавчої влади
господарюючим суб'єктам функцій державного управління, крім
випадків, передбачених законодавчими актами. Забезпечити протягом
року відкликання делегованих господарюючим суб'єктам функцій
державного управління. 12. Запровадити навчання фахівців державних органів,
підприємств та організацій основам і принципам конкурентної
політики. Проводити широку роз'яснювальну роботу в засобах масової
інформації з питань дотримання прав та обов'язків підприємців і
споживачів, передбачених антимонопольним законодавством, правил та
чесних звичаїв у підприємницькій діяльності. Регулярно
висвітлювати в засобах масової інформації питання реалізації
антимонопольної політики, зокрема щодо розгляду справ про
порушення антимонопольного законодавства та про економічну
концентрацію. Запровадити з 1997 року випуск державного інформаційного
бюлетеня "Антимонопольна політика України". 13. Укласти міжнародні угоди про співробітництво у сфері
конкурентної політики з Російською Федерацією, Республікою
Білорусь, Казахстаном, Польщею, Румунією.
11. Розв'язання проблем соціального розвитку
Нинішній етап розвитку суспільства характеризується
загостренням соціальних проблем, що виникають у різних регіонах і
сферах. У більшості населення відчувається втома від
непослідовного проведення реформ у перші роки незалежності.
Становище загострюється у зв'язку із зростанням соціального
навантаження на працездатну частину населення, погіршенням
демографічної ситуації. У 1990 році на 100 чоловік, які працюють в народному
господарстві, припадало 104, а в 1995 році - 118 непрацюючих.
Співвідношення пенсіонерів до працюючих за цей період збільшилося
з 52,4 до 61,2 відсотка. Зростає число безробітних. Розширюється
сфера впливу нерегламентованого ринку праці. Водночас існуюча
система соціального захисту, зокрема пенсійного забезпечення та
соціального страхування, реформується ще повільно. Посилюється тенденція зростання заробітної плати працівників
бюджетних установ і організацій у загальному обсязі бюджету. У
1993 році її питома вага становила 11,3 відсотка, у 1995 році -
27,3, у 1996 році - 38,2, а за розрахунками до проекту бюджету на
1997 рік - 42,9 відсотка доходів зведеного бюджету без урахування
цільових державних фондів. Економічно невиправданою є ситуація,
коли середня заробітна плата працівників бюджетної сфери зростає
більшими темпами, ніж середня заробітна плата працівників у
виробництві. У сфері освіти, культури й охорони здоров'я з початку
1995 року вона зросла в 4 - 4,1 раза, промисловості - 3,8,
сільському господарстві - 3,6 раза. Заборгованість бюджетних
установ і організацій із заробітної плати разом з відрахуваннями
на соціальне страхування за станом на 1 вересня 1996 року
становила близько 1,6 млрд. гривень. Борг Пенсійного фонду у
виплатах пенсій і допомоги дорівнює 715 млн. гривень. Такий стан
справ залишається одним із основних чинників соціального
напруження у суспільстві. Вирішити проблему можна тільки шляхом реалізації гнучкої та
виваженої соціальної політики, яка передбачає і вжиття
непопулярних заходів. З метою розв'язання зазначених проблем Кабінет Міністрів
України вважає за необхідне: 1. Ліквідувати заборгованість із заробітної плати. З цією
метою збільшити надходження до бюджету та встановити жорсткий
режим економії у використанні фінансових ресурсів, посилити
відповідальність керівників підприємств, установ, організацій за
своєчасну виплату заробітної плати та повноту внесення до бюджету
податків і обов'язкових платежів. Привести у відповідність з
можливостями бюджету мережу та структуру установ і організацій, що
фінансуються з бюджету, чисельність і штат працівників цих установ
та організацій. Залучати альтернативні (позабюджетні) джерела
фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров'я,
соціального захисту, фізичної культури і спорту. Забезпечити
цільове використання всіх наявних фінансових ресурсів. 2. Завершити впорядкування заробітної плати в бюджетній сфері
на основі запровадження нових умов оплати праці та схем посадових
окладів. Забезпечити обгрунтовані міжгалузеві, міжпосадові та
міжкваліфікаційні співвідношення в оплаті праці з обов'язковим
додержанням лімітів витрат на заробітну плату, передбачених
державним та місцевими бюджетами. 3. Забезпечити поступове наближення розміру мінімальної
заробітної плати до вартісної межі малозабезпеченості виходячи з
можливостей економіки. 4. Обмежити практику регулювання фондів оплати праці у
виробничій сфері застосуванням її на підприємствах і в
організаціях, що фінансуються чи дотуються з бюджету або займають
монопольне становище, з урахуванням результатів виробничої
діяльності та темпів інфляції. Не обмежувати індивідуальні розміри
оплати праці, забезпечивши їх взаємозв'язок з обсягами виробництва
та продуктивністю праці. 5. Розвивати систему договірного регулювання оплати праці та
інших соціально-трудових гарантій на виробництві. Встановлювати
міжгалузеві та міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення в
оплаті праці через колективні переговори і укладення угод на
державному, галузевому та регіональному рівнях. У колективних
договорах і угодах визначати, виходячи із фінансових можливостей
виробництва, реальні умови праці та її оплати, надання пільг,
гарантій і компенсацій понад установлені законодавством межі.
Посилити відповідальність за це осіб, які беруть участь у
колективних переговорах чи підписують колективний договір, угоду. 6. Упорядкувати існуючі пільги населенню. Поступово змінити механізм надання окремих пільг шляхом
персоніфікації та запровадження правила, що будь-яка послуга має
бути оплачена за діючими тарифами з попередньою чи подальшою
компенсацією відповідних коштів користувачеві таких пільг. 7. Упорядкувати у 1996 - 1997 роках існуючу систему
державного пенсійного забезпечення. З цією метою: 7.1. Визначити єдиний орган з питань призначення державних
пенсій з передачею йому функцій призначення усіх видів пенсій
(крім тих, що призначаються за рішенням Кабінету Міністрів
України). 7.2. Розмежувати джерела фінансування різноманітних видів
пенсій. З цією метою до кінця 1996 року встановити чіткий механізм
своєчасного перерахування до Пенсійного фонду коштів з цих джерел,
а саме: страхових внесків до Пенсійного фонду - для виплати пенсій
(за винятком соціальних пенсій), призначених відповідно до Закону
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ); коштів державного бюджету - для виплати соціальних пенсій,
пенсій, призначених відповідно до Законів України "Про державну
службу" ( 3723-12 ), "Про прокуратуру" ( 1789-12 ), "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ" ( 2262-12 ), "Про статус
народного депутата України" ( 2790-12 ), "Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ), пенсій,
призначених за рішенням Кабінету Міністрів України; коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення - для
виплати пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ); коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення - для
виплати пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про
зайнятість населення" ( 803-12 ) (за період до настання пенсійного
віку). 7.3. Переглянути законодавство, що дає право на пенсію за
віком на пільгових умовах за безпосередньої зайнятості на певних
видах робіт і пенсію за вислугу років, з метою упорядкування
механізму надання цих пенсій разом з іншими видами компенсацій та
пільгами за роботу в таких умовах. При цьому надати працівникам
право самостійного вибору форми оплати праці: підвищений розмір
заробітної плати та щорічна додаткова відпустка чи підвищений
розмір заробітної плати та право пільгового пенсійного
забезпечення. Уточнити Списки виробництв, робіт, професій, посад і
показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на
пільгових умовах (понад 2 тисячі найменувань посад і професій в
усіх галузях народного господарства). Кадрові проблеми в окремих
галузях розв'язувати шляхом запровадження інших стимулів та
заохочень. Уточнити критерії втрати професійної працездатності, що
дають право на пенсію за вислугу років. 7.4. Упорядкувати виплати пенсій працюючим пенсіонерам
залежно від рівня оплати їх праці. 7.5. Запровадити порядок погашення заборгованості по внесках
до Пенсійного фонду шляхом реалізації продукції та іншого майна
підприємств-боржників або через оформлення їх боргу вексельними
зобов'язаннями з наданням права на подальшу реалізацію цих
зобов'язань. 7.6. Переглянути розмір плати Пенсійного фонду установам
зв'язку за послуги з доставки пенсій виходячи з їх реальної
собівартості. 7.7. Установити відповідальність банків за порушення
існуючого порядку перерахування внесків до Пенсійного фонду через
відшкодування сум не отриманих з їх вини внесків. 7.8. Забезпечити диференціацію пенсій залежно від стажу
роботи та трудового вкладу шляхом поступового зняття обмежень
максимальних розмірів пенсій. 7.9. Започаткувати впровадження нової системи пенсійного
забезпечення і персоніфікацію страхових внесків. Підготувати і
подати до Верховної Ради України проект Закону України "Про
обов'язкове пенсійне страхування". 8. Створити законодавчі та нормативні умови для
функціонування недержавного пенсійного страхування. Передбачити
можливість пенсійного забезпечення громадян на рівні їх
передпенсійних доходів за умови, що система державного пенсійного
забезпечення гарантуватиме лише певний розмір пенсій. Підготувати
і внести до Верховної Ради України проект Закону України "Про
недержавні пенсійні фонди в Україні". 9. Визначити перелік банків, яким буде надано право працювати
з коштами соціальних фондів. Передбачити систему додаткових вимог
щодо ліцензування операцій цих банків для забезпечення їх захисту
від банкрутства. 10. Завершити роботу над створенням законодавства щодо
реформування соціального страхування з метою наближення його до
європейських стандартів та гарантій. Прискорити прийняття Основ
законодавства України про соціальне страхування. Підготувати і
внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів України
за чотирма напрямами соціального страхування: пенсійне, медичне,
на випадок безробіття, у разі нещасного випадку на виробництві та
профзахворювання. 11. Створити систему моніторингу соціально-трудових процесів,
у тому числі оцінки бідності, спостереження за сім'ями і
громадянами, які мають недостатні для життєдіяльності доходи.
Розробити нову методику і визначити критерії оцінки бідності,
налагодити систему обстеження сімей і громадян з низькими
доходами, що дасть можливість оперативно приймати рішення,
спрямовані на посилення соціального захисту відповідних верств
населення, та оцінювати їх ефективність. Для проведення цих робіт
і досліджень залучити технічну допомогу з боку міжнародних
організацій. 12. Удосконалювати і спрощувати механізм надання населенню
житлових субсидій. Впроваджувати механізм надання субсидій окремим
сім'ям, що базуватиметься на застосуванні розрахункових норм
житлово-комунальних послуг і кількості осіб, які проживають на
даній житловій площі. Це звільнить населення від збирання
численних довідок, а сім'ї, які складаються із непрацездатних
громадян, єдиними доходами яких є пенсії і державна допомога,
заповнюватимуть лише опитувальні листи. 13. Продовжити реформування організаційної структури надання
соціальної допомоги. Завершити створення в складі управлінь
соціального захисту населення служб соціальних виплат державної
допомоги, пільг і компенсацій сім'ям з дітьми, громадянам, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, безробітним, які
втратили право на допомогу, пенсіонерам та іншим. Забезпечити адресність надання різних видів допомоги окремим
категоріям громадян. Водночас із спрощенням механізму надання субсидій та інших
видів соціальної допомоги запровадити систему контролю, що
передбачатиме перевірку поданої громадянами інформації та
обгрунтованість надання їм допомоги. Встановити відповідальність
громадян, які звертаються за державною допомогою, за достовірність
поданих відомостей про власні доходи. Забезпечити використання
існуючої бази даних для інших соціальних систем. Використовувати
відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та
інших обов'язкових платежів про доходи громадян, які потребують
державної допомоги. Розширювати мережу територіальних центрів соціального
обслуговування та соціальної допомоги інвалідам, пенсіонерам та
одиноким непрацездатним громадянам на базі відділень соціальної
допомоги вдома. 14. Розробити механізм компенсації громадянам України втрат
від знецінення заощаджень в установах Ощадного банку та колишнього
Укрдержстраху за станом на 2 січня 1992 року. 15. Здійснювати реформування державної житлової політики
згідно з положеннями Конституції України ( 254к/96-ВР ) та
Концепції державної житлової політики ( 254к/95-ВР ). Визначити
стратегію розвитку житлового будівництва. Розробити проект
Державної житлової програми, що сприятиме залученню небюджетних
коштів для житлового будівництва, в тому числі за рахунок
іпотечного кредитування та будівництва індивідуального житла з
наданням підтримки громадянам, передусім малозабезпеченим та
багатодітним сім'ям. 16. Провести аналіз тенденцій зміни демографічної ситуації,
розробити довгостроковий варіантний прогноз чисельності населення,
його статево-вікового складу та вжити заходів щодо регулювання
процесів відтворення та подолання депопуляції в країні. Здійснити
підготовку до проведення першого Всеукраїнського перепису
населення у 1999 році та максимально використати його для
проведення необхідних статистичних і соціальних обстежень.
Залучити до участі у цьому заході провідних учених, затвердити
календарний план підготовчих робіт і створити належну
матеріально-технічну базу. 17. Здійснити комплекс заходів для регулювання процесів
зайнятості у зв'язку із запровадженням механізму банкрутства
підприємств. Посилити відповідальність керівників державних
центрів зайнятості населення і стабілізувати роботу зазначених
центрів. Забезпечити своєчасне фінансування заходів, передбачених
державною та регіональними програмами зайнятості. Реформувати
управління Державним фондом сприяння зайнятості населення.
Впровадити механізм часткового відшкодування за рахунок коштів
Державного фонду сприяння зайнятості населення витрат підприємств
і організацій на виплату вихідної допомоги по безробіттю
працівникам, які вивільнятимуться внаслідок реструктуризації
виробництва, і передусім, під час реалізації програми закриття
шахт (розрізів). Затвердити Державну програму зайнятості населення
на 1996 - 2000 роки.
Розпочати масштабну реалізацію програм громадських робіт.
Проводити активну політику зайнятості через створення нових
сучасних робочих місць та запобігати масовому безробіттю.
Стимулювати розвиток малих і середніх підприємств. Однією з умов
приватизації підприємств під інвестиційні зобов'язання передбачити
необхідність збереження, переобладнання та створення нових
високопродуктивних робочих місць. Продовжити роботу щодо
врегулювання процесів трудової міграції, укладення двосторонніх
міжурядових угод про взаємне працевлаштування громадян та їх
соціальний захист. 18. Сприяти удосконаленню системи соціального партнерства
через упорядкування взаємовідносин з профспілковими органами на
виробництві, прийняття рішень з питань соціально-трудових відносин
шляхом дво-, тристоронніх консультацій, колективних переговорів і
укладення колективних договорів, угод. Забезпечувати
рівноправність сторін, паритетність їх представництва,
обгрунтованість та реальність вимог і зобов'язань, пріоритетність
примирних методів і процедур, а також відповідальність сторін.
Створити систему підготовки і перепідготовки кадрів, що займаються
питаннями соціально-трудових відносин і соціального партнерства. Для переходу від регулювання окремих елементів соціального
партнерства до створення цілісної системи соціального партнерства
продовжувати роботу з удосконалення законодавства в частині
визначення незалежних і впливових сторін соціального партнерства,
механізмів його здійснення та прискорити прийняття Законів України
"Про соціальне партнерство", "Про профспілки", "Про внесення змін
і доповнень до Закону України "Про колективні договори і угоди",
"Про вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" тощо. 19. Завершити створення на місцях (у районі, місті) інспекцій
праці для здійснення нагляду та державного контролю за додержанням
наданих громадянам Конституцією України та законодавством про
працю прав і гарантій у сфері праці, за виконанням роботодавцями
всіх форм власності правил прийняття та звільнення з роботи
працівників, строків і розмірів виплати заробітної плати,
додержанням гарантій при використанні праці жінок, молоді, інших
категорій громадян, за виконанням всіма учасниками трудових
відносин взятих зобов'язань. Надати їм необхідні повноваження
адміністративного впливу до порушників законодавства про працю.
Забезпечити співпрацю інспекцій з профспілковими органами.
12. Гуманітарна політика
Умови, що склалися нині в країні, вимагають від Кабінету
Міністрів України посилення уваги до збереження
духовно-інтелектуального потенціалу суспільства, здійснення
невідкладних організаційних, правових і економічних заходів,
спрямованих на забезпечення державної підтримки культури в таких
напрямах: 1. Розробити і здійснити програму основних заходів щодо
розвитку культури і мистецтва в Україні. 2. Здійснити в 1997 - 1998 роках структурну перебудову галузі
кінематографії та забезпечити її державну підтримку. Розробити до
кінця 1996 року проект Закону "Про кінематографію". Продовжувати
надавати державну підтримку творчим спілкам, зокрема у 1996 році -
фінансову підтримку для проведення чергових з'їздів. 3. Подати у 1997 році на розгляд Верховної Ради України
проекти Законів України "Про охорону культурної спадщини" та "Про
вивезення та ввезення культурних цінностей". 4. Завершити у 1996 році роботи з реставрації та капітального
ремонту Національної філармонії та Інформаційно-культурного центру
України в Москві. Продовжити роботу над проектуванням та
спорудженням в м. Києві Монумента Незалежності, пам'ятників
Ярославу Мудрому, Михайлу Грушевському. Здійснити збір коштів на
відтворення Успенського собору та Михайлівського Золотоверхого
монастиря. 5. Розпочати у 1996 - 1997 роках видання Зводу пам'яток
історії та культури. Прискорення системного реформування потребує освіта. Ця
галузь за структурою та обсягами підготовки кадрів сформувалася в
інших соціально-економічних умовах і не відповідає вимогам
ринкових перетворень та бюджетним можливостям України. У зв'язку з
цим передбачається: забезпечити виконання вимог Конституції України
( 254к/96-ВР ) щодо обов'язковості повної загальної середньої
освіти; розробити комплексну програму структурного реформування
галузі виходячи з наявних бюджетних можливостей та необхідності
збереження визначальних якісних характеристик навчання та
виховання молоді, підготовки та перепідготовки кадрів в державі; здійснити комплекс заходів щодо всебічного розвитку і
функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя,
вільного розвитку і використання російської та інших мов
національних меншин; розробити кваліфікаційні характеристики для всіх
освітньо-кваліфікаційних рівнів, затвердити у 1997 році державні
стандарти дошкільного виховання, загальної, професійно-технічної
та вищої освіти. Запровадити ступеневу підготовку за всіма
напрямами вищої освіти; удосконалити мережу державних вищих закладів освіти шляхом
укрупнення та перепрофілювання навчальних закладів; запровадити механізм працевлаштування випускників вищих і
професійно-технічних закладів освіти шляхом вдосконалення
взаємодії між підприємствами різних форм власності, закладами
освіти і державними службами зайнятості населення; внести на розгляд Верховної Ради України проекти Законів
України "Про базову освіту", "Про професійно-технічну освіту",
"Про вищу освіту". У системі охорони здоров'я планується: змінити нормативи розподілу асигнувань у сфері охорони
здоров'я з ліжко-місця на одного жителя. Переглянути та
оптимізувати ліжковий фонд у державних і комунальних закладах
охорони здоров'я, передбачивши його перепрофілювання і скорочення
з відповідним розширенням обсягів та підвищенням якості медичної
допомоги в амбулаторно-поліклінічних умовах, збереженням
гарантованого рівня медичного обслуговування. Запровадити плату за
лікування іноземних громадян. Започаткувати впровадження платних
медичних послуг згідно з переліком, затвердженим Кабінетом
Міністрів України, передбачивши в подальшому його перегляд та
можливе розширення в установленому порядку. Упорядкувати пільгове
забезпечення медикаментами шляхом переходу на адресну грошову
дотацію; розробити проекти нормативно-правових документів для
переходу на страхову медицину та механізм її впровадження; забезпечити реалізацію державних програм боротьби з
інфекційними захворюваннями, імунної профілактики населення,
профілактики захворювання на СНІД, боротьби з наркоманією; розробити концепцію розвитку охорони здоров'я, підготувати
проект Державної програми генетичного моніторингу; поліпшити медичне забезпечення соціально незахищених верств
населення; адаптувати мережу відомчих лікувальних установ в загальну
систему лікувальних закладів, переглянути умови їх фінансування; забезпечити реалізацію Комплексної програми розвитку медичної
та мікробіологічної промисловості та вжити заходів для розширення
власного виробництва лікарських засобів, зокрема: реконструювати, технічно переоснастити і розширити діючі
підприємства медичної та мікробіологічної промисловості, перш за
все за рахунок монтажу та введення в дію імпортного обладнання,
поставка якого вже здійснюється в межах іноземних кредитів,
наданих під гарантію Кабінету Міністрів України; розширити сировинну базу медичної та мікробіологічної
промисловості за рахунок диверсифікації діючих підприємств
хімічного та оборонного комплексів; реорганізувати систему збуту продукції вітчизняного
виробництва, яка забезпечить економне використання бюджетних
коштів на закупівлю ліків та інших виробів медичного призначення
для стаціонарних лікувальних закладів і прискорений обіг продукції
та коштів, здійснення інших заходів, що створять умови для
саморозвитку галузі в сучасних умовах та поліпшать забезпечення
ліками населення України; вжити заходів щодо стабілізації роботи мікробіологічної
промисловості, пов'язаної з відновленням вітчизняного виробництва
ферментних препаратів. Створити умови для збільшення обсягу
використання мікробіологічної продукції вітчизняного виробництва
та відновлення роботи вітчизняних підприємств мікробіологічного
синтезу; зміцнити за рахунок конверсії військово-промислового
комплексу машинобудівну базу для забезпечення підприємств галузі
спеціальним технологічним обладнанням; збільшити асортимент виробництва лікарських засобів, медичної
техніки. Освоїти власне виробництво інсулінів, вакцин,
протитуберкульозних препаратів, антибіотиків (до 1999 року понад
200 препаратів); реорганізувати систему науково-дослідних інститутів медичного
профілю шляхом бюджетного фінансування тільки конкурентоспроможних
наукових розробок і перевести виконання решти тематики на
госпрозрахункові засади. Враховуючи сучасну демографічну ситуацію в Україні, існуючі
проблеми організаційного, матеріального, фінансового забезпечення
реалізації соціальної політики з проблем сім'ї, жінок, молоді,
дітей, передбачається: підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України
проект Декларації про загальні засади державної політики України
стосовно сім'ї та жінок, проекти Законів України "Про охорону
дитинства", "Про молодіжні та дитячі громадські організації"; забезпечити реалізацію національних програм "Діти України" та
"Планування сім'ї", Довгострокової програми поліпшення становища
жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства та розробити
програму "Молодь України"; завершити до кінця 1997 року формування мережі центрів
соціальних служб для молоді, органів і служб у справах
неповнолітніх та забезпечити їх ефективну роботу; вивчити потребу
та створити в 1997 - 1998 роках оптимальну кількість спеціальних
установ для неповнолітніх, започаткувати створення широкої мережі
інформаційно-консультаційних центрів допомоги сім'ям; забезпечити державну підтримку жіночого, молодіжного та
дитячого руху, надавати жіночим, молодіжним та дитячим
організаціям фінансову та організаційну допомогу в реалізації
проектів, що мають соціальну спрямованість; провести в 1997 році
Всеукраїнський конгрес "Жінка у сучасному українському
суспільстві: становище, проблеми, можливості соціального розвитку
та самореалізації", конгрес української молоді "Молодь за
соціальний прогрес та злагоду в суспільстві". Вагомий внесок в утвердження міжнародного авторитету держави
внесли українські спортсмени своїм успішним виступом на XXVI
літніх Олімпійських іграх та інших спортивних форумах. Кабінет
Міністрів України і далі сприятиме розвиткові фізичної культури і
спорту. З цією метою: затвердити Програму розвитку олімпійського руху в Україні та
заходи щодо підготовки до наступних зимових і літніх Олімпійських
ігор; зберегти мережу дитячо-юнацьких спортивних шкіл і шкіл
олімпійського резерву, в яких тренуються 7 відсотків учнівської
молоді, та забезпечити подальший її розвиток. Довести до 1998 року
чисельність учнівської молоді у цих закладах до 10 відсотків; забезпечити реальні умови для проведення масової
фізкультурно-оздоровчої роботи серед населення шляхом
упорядкування використання всіх наявних спортивних споруд,
здійснення контролю за широким впровадженням державних тестів
фізичної підготовки населення. Кабінет Міністрів України здійснить конкретні конструктивні
підходи до збереження міжнаціональної злагоди в державі. З цією
метою планується: затвердити у 1997 році Концепцію державної етнічної політики,
в якій визначити важелі регулювання процесів консолідації етнічних
груп та розробити Концепцію державної міграційної політики; прийняти державні програми розвитку культур національних
меншин, адаптації та інтеграції в українське суспільство
депортованих кримських татар, а також осіб інших національностей,
відродження та розвитку їхньої культури і освіти; подати на розгляд Верховної Ради України проекти Законів
України "Про реабілітацію та забезпечення прав осіб із числа
національних меншин, які зазнали репресій та були депортовані з
території України" та "Про порядок надання притулку в Україні
іноземним громадянам та особам без громадянства". З прийняттям Конституції України ( 254к/96-ВР ) більш
гармонійними повинні стати стосунки між державою і церквою. Але
релігійна ситуація в державі залишається складною. Кабінет
Міністрів України вбачає необхідність таких дій у цій сфері: здійснити заходи, спрямовані на створення Всеукраїнської ради
церков і релігій. Провести підготовку до Всеукраїнського форуму
релігійних організацій; розробити проект Концепції відносин між державою і церквою
згідно з вимогами Конституції України; внести на розгляд Верховної Ради України проект змін і
доповнень до Закону України "Про свободу совісті та релігійні
організації". В останні роки багато зроблено для створення правових умов з
метою розвитку національного інформаційного простору. Для
поліпшення діяльності у цій сфері передбачається: вдосконалити систему державного управління у сфері інформації
з метою посилення державного впливу на стан справ в інформаційному
просторі України, координації діяльності усіх його структур в
інтересах суспільства, забезпечення прав громадян на достовірну
інформацію; сприяти створенню економічних умов для забезпечення свободи
діяльності та розвитку друкованих і електронних засобів масової
інформації; здійснити заходи щодо формування та захисту національного
інформаційного простору, активізувати участь у міжнародному
інформаційному співробітництві; реформувати і здешевити систему доставки і розповсюдження
періодичних видань. Провести реконструкцію мережі передач газетних
шпальт у пункти децентралізованого друку; організувати Всеукраїнський інформаційно-культурний центр в
Автономній Республіці Крим; з метою створення власної поліграфічної бази провести
реконструкцію підприємств "Луцькпластам", "Свема",
"Львівлакофарби", Дніпропетровської паперової фабрики,
Жидачівського целюлозно-паперового комбінату, Луцького
картонно-руберойдового заводу; продовжити будівництво та обладнання нового
апаратно-студійного комплексу в м. Києві; розширити мережу теле- і радіомовлення з метою повного
охоплення території України трьома загальнонаціональними каналами
телебачення та радіо. Нарощує обсяги надання послуг туристична галузь. Кількість
іноземних туристів, які побували в Україні, збільшилася порівняно
з 1992 роком у 10 разів, а обсяги внутрішнього туризму зросли за
цей же період утричі. Для подальшого розвитку туризму необхідно: забезпечити протягом 1997 - 1998 років прийом іноземних
туристів до 2,25 млн. чоловік, а валютні надходження від цього -
до 800 млн. доларів США. Довести обсяги обслуговування вітчизняних
туристів до 4,8 млн. чоловік, а екскурсантів - до 12 млн. чоловік; розробити комплекс заходів щодо організації
туристично-оздоровчої роботи серед дітей, підлітків та молоді; спрямувати у 1997 році власні кошти підприємств туристичної
галузі на зміцнення матеріальної бази; запровадити систему стандартизації та сертифікації
туристичних послуг; створити Національну корпорацію "Україна туристична" для
вироблення і поширення туристичного продукту в Україні та за її
межами, ефективного використання інфраструктури туризму та її
розвитку; провести підготовчу роботу для вступу України до Всесвітньої
туристичної організації.
13. Вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності
Завдання у сфері зовнішньоекономічної діяльності полягають у
подальшій інтеграції України у світове господарство та освоєнні
нових товарних і регіональних ринків збуту, забезпеченні
експортно-імпортної збалансованості, використанні переваг
світового поділу праці для нарощування економічного потенціалу
держави. Розв'язання цих завдань забезпечуватиметься цілеспрямованими
зусиллями державних органів на створення сприятливих умов для
поступового входження національної економіки в систему світових
господарських зв'язків шляхом вдосконалення
виробничо-технологічної структури господарського комплексу та
зовнішньоторгівельного обміну. Серед першочергових заходів, пов'язаних із здійсненням
зовнішньоекономічної політики, Кабінет Міністрів України
передбачає: 1. Розробити у 1996 - 1997 роках комплекс організаційних дій
щодо посилення координації зусиль міністерств, відомств, Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, усунення дублювання, підвищення
їх ролі та заінтересованості у нарощуванні експортного потенціалу. 2. Здійснити систему заходів для подальшого забезпечення
процесу регіональної диверсифікації зовнішньої торгівлі з
одночасною інтенсифікацією зовнішньоекономічної політики України
щодо країн СНД, передусім Російської Федерації; освоєння нових
ринків Азіатсько-Тихоокеанського та Південно-Американського
регіонів (Китай і нові індустріальні країни Азії, країни Близького
Сходу, Південно-Східної Азії, Латинської Америки), Африки тощо. Ця система заходів має бути насамперед спрямованою стосовно: країн СНД - на покращення і вдосконалення торгівельних
режимів, вирішення питань зняття кількісних обмежень для імпорту
товарів українського походження, врегулювання проблеми
оподаткування експорту/імпорту, поліпшення розрахункової системи,
всебічного розвитку промислової кооперації, підготовки до
підписання угод про взаємний захист та заохочення інвестицій і
запобігання подвійному оподаткуванню; країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону - на реалізацію
програм двостороннього співробітництва; країн Латиноамериканського регіону - на завершення підготовки
до кінця 1996 року Концепції освоєння і виходу на ринки країн
Південної Америки. 3. Провести переговори з країнами-членами
Центральноєвропейської зони вільної торгівлі (CEFTA) щодо
розширення укладення з ними двосторонніх угод про вільну торгівлю
та підготовки документа про приєднання України до CEFTA. З цією метою на початку 1997 року укласти меморандуми про
поетапну лібералізацію взаємної торгівлі з Польщею та Угорщиною;
протягом 1997 року опрацювати та підготувати до підписання угоди
про співробітництво в галузі стандартизації та сертифікації з
Угорщиною, Словаччиною, Чехією, Словенією; активізувати діяльність
двосторонніх торгівельно-економічних комісій з країнами CEFTA з
питань вдосконалення торгівельних режимів і прискорення укладання
двосторонніх угод про вільну торгівлю. 4. Розробити та ухвалити план заходів щодо зміцнення
економічних стосунків України з Європейським Союзом в цілому та з
окремими державами-членами цього Союзу. Розпочати робочі консультації з Німеччиною, Великою
Британією, Нідерландами про створення зони вільної торгівлі;
підготовку до підписання угод з ЄС про торгівлю ядерними
матеріалами, продукцією сільського господарства; удосконалення
структури та обсягів квот у торгівлі текстильними та
сталеливарними виробами та розробку дійових механізмів реалізації
цих квот українськими підприємствами; розширення системи імпортних
преференцій для товарів українського походження; проведення
консультацій про доповнення Тимчасової угоди про торгівлю
положеннями, які закріплюють статус України як "країни з
перехідною економікою"; розробку механізмів попередніх
консультацій у разі загрози вжиття антидемпінгових заходів. 5. Добитися зміни умов торгівлі, в тому числі через
генералізовану систему преференцій, з країнами НАФТА (в першу
чергу із США та Канадою) з метою запобігання застосуванню до
товарів українського походження антидемпінгових та компенсаційних
заходів, скорочення нетарифних обмежень до товарів українського
походження з боку цих країн та їх угруповань. 6. Сформувати новий торгівельний режим подальшої інтеграції у
світовий економічний простір, здійснити заходи щодо трансформації
в національному законодавстві провідних членів міжнародного
торгівельного співтовариства юридичного статусу України як "країни
з перехідною економікою" в економічний статус "країни, що
розвивається", що відкриє для України додаткові перспективи і
можливості виходу українських товарів на нові ринки. 7. Прискорити гармонізацію торгівельного законодавства
відповідно до вимог Світової системи торгівлі ГАТТ/СОТ, до кінця
1996 року розробити комплексний план конкретних дій, спрямованих
на вдосконалення міжнародно-правового механізму захисту інтересів
національного товаровиробника на світовому ринку, зняття технічних
бар'єрів у торгівлі шляхом двосторонніх переговорів з провідними
країнами-членами СОТ. З цією метою протягом 1997 року забезпечити імплементацію до
українського законодавства положень угод системи ГАТТ/СОТ, що
регулюють технічні бар'єри в торгівлі ( 981_008 ), процедури
імпортного ліцензування, торгівельні аспекти інтелектуальної
власності, правила митної оцінки, застосування санітарних та
фітосанітарних заходів. 8. Для подальшого скорочення бартерних операцій у зовнішній
торгівлі внести зміни до Указу Президента України "Про внесення
змін та доповнень до Указу Президента України від 27 січня 1995
року N 84" ( 1163/95 ), які передбачають скорочення термінів
повернення імпортної частини бартерних контрактів за експортовані
високоліквідні товари. Запровадити державний збір, який сплачується під час
здійснення бартерних (товарообмінних) операцій у галузі
зовнішньоекономічної діяльності, від імпортної частини бартерних
контрактів. 9. Здійснити заходи щодо підтримки вітчизняних
товаровиробників в галузі сільськогосподарської та харчової
промисловості за товарними групами 1-24 Товарної номенклатури
зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі шляхом вдосконалення
ставок ввізного мита та запровадження різних його форм, і перш за
все комбінованих. Більш активно використовувати механізм регулювання імпорту
через вдосконалення адвалерних ставок ввізного мита, а також
запровадження специфічних, комбінованих ставок з метою скорочення
обсягів некритичного імпорту та підвищення виробництва
імпортозамінної продукції. 10. З метою насичення споживчого ринку товарами вітчизняного
виробництва продовжити роботу щодо вирівнювання конкурентних умов
для національних виробників та впорядкувати надані пільги, за
рахунок яких здійснюється безмитне ввезення товарів в Україну
суб'єктами підприємницької діяльності. Здійснювати цілеспрямовану
роботу щодо виключення з пільгового режиму сплати податку на
добавлену вартість під час ввезення на митну територію України
товарів, які в достатній кількості можуть вироблятися вітчизняною
промисловістю. 11. Забезпечити перегляд діючого Єдиного митного тарифу та
змінити структуру тарифів з урахуванням концепції трансформації
митного тарифу України на 1996-2005 роки відповідно до системи
ГАТТ/СОТ. Впорядкувати перелік країн, яким Україна надає тарифні
преференції. 12. У випадках значного порушення на внутрішньому ринку
рівноваги між товаром вітчизняного виробництва та відповідним
імпортним товаром застосовувати кількісні обмеження щодо його
ввезення в Україну відповідно до норм та принципів системи
ГАТТ/СОТ; продовжити роботу над створенням відповідного
українського законодавства. 13. Забезпечити створення гнучкої системи підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців
зовнішньоекономічної діяльності, залучивши до цього Українську
академію зовнішньої торгівлі, Українську академію державного
управління при Президентові України, Інститут міжнародних відносин
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Запровадити протягом 1996-1997 навчального року підготовку в
Українській академії зовнішньої торгівлі спеціалістів з вищою
освітою за спеціальністю "менеджмент зовнішньоекономічної
діяльності підприємств" та розробити заходи щодо міжнародної
сертифікації підготовки магістрів міжнародного менеджменту. 14. Розробити до кінця 1996 року заходи з метою
започаткування формування національної системи інформаційного
забезпечення торгівлі нового рівня та створення осередку
міжнародної системи інформаційної підтримки торгівлі в Україні.
Створити Український центр сприяння торгівлі при Міністерстві
зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України. Вдосконалити кон'юнктурно-цінову роботу щодо основних
товарних ринків українського експорту, особливо сировинних, та
забезпечити доведення результатів до широкого кола користувачів.
Сприяти створенню в Україні галузевих союзів експортерів
стратегічних товарів з метою координації дій підприємств на
зовнішніх ринках. 15. Здійснити у 1996 році комплекс заходів щодо зменшення
односторонньої залежності національної економіки від монопольних
постачальників з країн колишнього СРСР, економії та раціонального
використання гостродефіцитних валютних коштів за рахунок
поліпшення структури і умов імпорту з урахуванням
загальногосподарських потреб, інтересів населення та
товаровиробників, необхідності захисту внутрішнього ринку від
зростаючих демпінгових поставок продукції некритичного імпорту та
поліпшення її якісних характеристик. З цією метою розробити
заходи, спрямовані на недопущення ввезення на митну територію
України неякісної продукції, а також продукції з простроченими
термінами використання. 16. Проводити єдину державну політику в сфері організації
контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності шляхом
створення відповідної інфраструктури, забезпечення системи
міжвідомчої взаємодії у питаннях своєчасного повернення валютної
виручки від експортних операцій, своєчасного забезпечення
розрахунків у зовнішньоекономічних операціях резидентів, надання
правової допомоги українським суб'єктам зовнішньоекономічної
діяльності у поверненні боргів іноземними фірмами; рішуче
використовувати відпрацьований механізм застосування санкцій до
порушників валютного та пов'язаного з ним законодавства. 17. Вжити заходів щодо розвитку законодавчої бази регулювання
внутрішньої торгівлі з метою підвищення ємності внутрішнього
ринку, в тому числі як компенсаційного фактора експорту і фактора
підтримки реалізації вітчизняних товарів, перш за все широкого
вжитку.
14. Правова політика
Успіх реформування суспільних відносин можливий лише за умови
належного його законодавчого забезпечення. Це потребує здійснення
заходів, спрямованих передусім на правове забезпечення реалізації
державної економічної політики. У зв'язку з цим Кабінет Міністрів України має на меті: 1. Забезпечити своєчасну підготовку проектів законодавчих
актів, указів Президента України, необхідних для реалізації
заходів, передбачених Програмою діяльності Кабінету Міністрів
України. 2. Вжити заходів щодо кодифікації та систематизації
законодавства як необхідної умови його вдосконалення, приведення у
відповідність з новими соціально-економічними умовами та
ефективного застосування. Підготувати та подати у 1996 - 1997
роках на розгляд Верховної Ради України ряд кодексів, зокрема
Цивільний, Податковий, Земельний, Житловий, Кримінальний, Кодекс
про адміністративні правопорушення, Кодекс автомобільного
транспорту. При цьому прийняття та запровадження нового Цивільного
кодексу має лягти в основу правового забезпечення реформування
економічних відносин. 3. Запровадити у 1997-1998 роках правову експертизу і
державну реєстрацію законів України, указів і розпоряджень
Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів
України, нормативно-правових актів Національного банку України,
рішень Верховної Ради України та Ради міністрів Автономної
Республіки Крим, нормативно-правових актів місцевих державних
адміністрацій, рішень органів місцевого самоврядування та
міжнародних договорів України. Удосконалити діючу систему
державної реєстрації нормативних актів міністерств та інших
центральних органів виконавчої влади. Для цього підготувати та подати у 1997 році до Верховної Ради
України проект Закону України "Про державну реєстрацію
нормативно-правових актів". 4. Створити Єдиний державний реєстр нормативних актів -
автоматизовану систему збирання, накопичення та опрацювання актів
законодавства. Розробити концепцію і загальнодержавну програму правової
інформатизації. Забезпечувати правовою інформацією міністерства, відомства та
інші органи виконавчої влади. Організувати систематичне видання
кодексів, збірників нормативних актів, коментарів до законів,
іншої юридичної літератури. Розпочати з 1997 року випуск
"Офіційного вісника України". 5. Забезпечити державну підтримку та організаційні заходи
розвитку правничих послуг в районах і містах обласного
підпорядкування. Створити єдину систему органів реєстрації актів
громадянського стану. 6. Удосконалити механізм підготовки проектів міжнародних угод
щодо надання кредитів Україні та інших документів, необхідних для
їх укладення. 7. Здійснювати організаційне та матеріально-технічне
забезпечення реформування системи правосуддя в Україні відповідно
до Конституції України. Розробити Державну програму матеріального, фінансового та
кадрового забезпечення органів судової влади і органів юстиції
України на 1997 - 2002 роки. Визначити порядок залучення коштів місцевих бюджетів для
матеріального забезпечення органів судової влади. 8. Для примусового виконання рішень правозастосовних органів
створити в системі Міністерства юстиції України Державну виконавчу
службу. Забезпечити потреби судів, органів дізнання і попереднього
слідства у судово-експертних дослідженнях. Реформувати систему експертного забезпечення правосуддя та
судової статистики. 9. Протягом 1997 року забезпечити реалізацію організаційних
заходів щодо виконання зобов'язань України, передбачених Висновком
Парламентської Асамблеї Ради Європи від 26 вересня 1995 року N 190
відповідно до заяви України про вступ до Ради Європи. Здійснити розроблення проектів законів щодо впровадження
Державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і
статистики.
III. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ
1. Реформування організаційних структур виконавчої влади
Відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) Кабінет
Міністрів України здійснюватиме організаційні, правові, економічні
заходи щодо чіткого визначення і розмежування повноважень органів
виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з метою
реформування вертикалі виконавчої влади як однієї з головних
передумов посилення керованості економічним та соціальним
розвитком держави та її регіонів. Найважливішим завданням реформування системи організаційних
структур виконавчої влади стане забезпечення належної їх дієвості
в ефективній реалізації рішень органів виконавчої влади зверху
донизу. Кожен рівень влади в державі матиме чітко окреслені
завдання, обов'язки та межі відповідальності у відповідних галузях
та сферах. З цією метою: 1. Визначити статус Кабінету Міністрів України, його
повноваження, питання організації та порядку діяльності, відносини
з державними органами та органами самоврядування у Законі України
"Про Кабінет Міністрів України", проект якого подано на розгляд
Верховної Ради України. 2. Законодавчо врегулювати правовий статус міністерств та
інших центральних органів виконавчої влади шляхом прийняття Закону
України "Про центральні органи виконавчої влади". Для визначення нових повноважень органів державного
управління виходячи із завдань, що стоятимуть перед ними у сфері
реалізації політики економічних реформ, необхідності підвищення
ефективності управлінських рішень та посилення відповідальності за
стан справ у відповідних галузях та сферах діяльності забезпечити
перехід до функціонального принципу управління, реалізація якого
зумовить перегляд кількості та функцій міністерств, комітетів,
інших органів виконавчої влади, реорганізацію їх внутрішніх
структур. 3. Розмежувати повноваження центральних і місцевих органів
виконавчої влади. Розширити правові можливості місцевих органів
виконавчої влади щодо забезпечення життєдіяльності відповідних
територій у поєднанні з потребами зміцнення виконавчої влади, а
також для посилення відповідальності за реалізацію цих
повноважень. Для цього підготувати проекти законодавчих актів: "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим", в якому
врегулювати питання повноважень, функцій урядових структур Криму
та їх взаємовідносини з центральними і місцевими органами
виконавчої влади; "Про обласну державну адміністрацію", "Про районну державну
адміністрацію", в яких закріпити роль обласної і районної
державних адміністрацій як органів виконавчої влади, що
відповідають за створення належних умов для розвитку місцевого
самоврядування, реалізації прав і свобод громадян; "Про столицю України - місто Київ" та "Про статус міста
Севастополя", в яких визначити особливості здійснення виконавчої
влади в містах Києві та Севастополі з огляду на їх особливе
правове становище як міст загальнодержавного підпорядкування; "Про територіальний устрій України та статус
адміністративно-територіальних одиниць". 4. Опрацювати організаційні заходи щодо реалізації
доопрацьованої відповідно до вимог нової Конституції України
Концепції державної регіональної економічної політики, проект якої
винесено на розгляд Верховної Ради України. 5. Розмежувати функції і повноваження між місцевими органами
виконавчої влади та органами місцевого самоврядування шляхом
розроблення відповідного проекту Закону України "Про місцеве
самоврядування". При цьому передбачити наділення органів місцевого
самоврядування владною компетенцією, яку вони здійснюють
самостійно в межах закону. Їм також можуть надаватися окремі
функції і повноваження місцевих органів виконавчої влади. Місцеві
державні адміністрації забезпечують контроль за законністю та
доцільністю рішень органів місцевого самоврядування з цих питань. З урахуванням практики управлінської діяльності на всіх
рівнях проаналізувати діючі схеми управління щодо їх
раціональності, ефективності, вартості утримання. Підготувати
пропозиції про їх удосконалення та оптимізацію. 6. Підвищити роль і відповідальність Міністерства економіки
України та Міністерства фінансів України за розроблення стратегії
державного управління соціально-економічними процесами, реалізацію
економічної та фінансово-бюджетної політики. Покласти на них
координацію та контроль за здійсненням іншими центральними та
місцевими органами виконавчої влади заходів, спрямованих на
реалізацію державної економічної політики.
2. Відновлення керованості державним сектором економіки
Економічна ситуація в Україні, незважаючи на прискорення
процесів приватизації, подальше становлення недержавного сектора
економіки, значною мірою залежатиме від результатів діяльності
підприємств, майно яких повністю або частково перебуває у
власності держави. Нині на державний сектор припадає близько 50
відсотків загального випуску промислової продукції, в його сфері
сконцентровано переважну більшість робочих місць та основних
фондів. Реалізація державою права власника на підприємствах
державного сектора економіки залишається вкрай неефективною.
Держава, по суті, не контролює процес отримання та розподілу
прибутку, не управляє належним їй виробничим потенціалом і
поступово втрачає керованість ним. Практично не вирішені питання
управління акціонерними товариствами, де держава володіє
контрольним пакетом акцій, а також її участі в управлінні
корпоративними правами. Необхідно запровадити ефективне
регулювання економічних та організаційних засад управління
державним сектором економіки з підготовкою відповідної
законодавчої та нормативної бази. З цією метою Кабінет Міністрів України намічає: 1. Чітко визначити організаційні форми підприємств, в яких
держава реалізує свої функції власника: казенні підприємства, що засновані на державній власності,
створюються за рішенням Кабінету Міністрів України і
підпорядковуються відповідному органу виконавчої влади. Управління
казенним підприємством здійснюватиметься шляхом планування його
діяльності, укладення контрактів на виконання робіт для державних
потреб, контролю за дотриманням фінансової дисципліни, визначення
умов оплати праці, надання фінансової підтримки, сприяння
зовнішньоекономічній діяльності та контролю за нею, встановлення
порядку використання прибутку, призначення керівника казенного
підприємства; підприємства, що засновані на державній власності,
створюються за рішенням центральних та місцевих органів виконавчої
влади, уповноважених управляти відповідним майном (за згодою
органів самоврядування); акціонерні товариства, в яких державі належить 100 відсотків
акцій; господарські товариства та спільні підприємства, в яких
державі належить пакет акцій (пай). Управління такими товариствами
держава здійснюватиме через своїх представників в органах
управління цих товариств. 2. Створити умови для виконання державою у повному обсязі
функцій власника державного майна. З цією метою розробити та подати до Верховної Ради України
зміни та доповнення до відповідних законодавчих актів,
передбачивши виконання державою функцій власника (як
безпосередньо, так і через корпоративну власність) щодо: затвердження фінансового плану діяльності та механізму
контролю і відповідальності за його виконання; затвердження порядку розподілу прибутку та розмірів
нарахування дивідендів; визначення порядку та напрямів використання амортизаційних
відрахувань; укладення контрактів з керівним персоналом; встановлення штатного розпису та умов оплати праці
працівників, визначення умов формування та використання фонду
оплати праці; попереднього погодження контрактів, вартість яких перевищує
визначену суму. 3. Забезпечити реалізацію механізму фінансової
заінтересованості та відповідальності керівників казенних
підприємств, інших підприємств, що перебувають у власності
держави, та акціонерних товариств з контрольним або
100-відсотковим пакетом акцій у власності держави. Основними
показниками господарської діяльності цих підприємств мають стати
прибуток та обсяги відрахувань до державного бюджету. 4. Розробити та затвердити порядок реалізації функцій держави
як власника щодо планування фінансово-господарської діяльності
підвідомчих казенних підприємств, інших підприємств, що
перебувають у державній власності, та акціонерних товариств із
контрольним або 100-відсотковим пакетом акцій у власності держави. 5. Розробити та затвердити порядок управління корпоративними
правами держави та положення про фінансового керуючого в
акціонерних товариствах, в яких державі належить 100 відсотків
акцій, та господарських товариствах і спільних підприємствах, в
яких держава є співвласником капіталу (розроблення нормативів,
порядку участі в органах управління акціонерних та інших
господарських товариств, прийняття рішень щодо продажу або
додаткового випуску акцій, використання дивідендів, розроблення
шляхів санації підприємств, залучення та використання інвестицій). Визначити пріоритетними завданнями управління забезпечення
ефективного використання активів, формування ефективного
інвестиційного портфеля, отримання дивідендів. 6. Здійснити поступове перетворення усіх державних
підприємств (за винятком тих, що визначені як казенні), які не
підлягають приватизації, в акціонерні товариства із
100-відсотковим пакетом акцій у власності держави та розробити
порядок управління такими підприємствами. 7. Передбачити під час розроблення проекту Закону України
"Про центральні органи виконавчої влади" повноваження міністерств
та інших центральних органів виконавчої влади щодо управління
об'єктами державної власності. 8. Підготувати і внести до Законів України "Про підприємства
в Україні", "Про господарське товариство" зміни щодо створення,
діяльності та управління казенними підприємствами та
підприємствами з контрольним та 100-відсотковим пакетом акцій у
власності держави. 9. Розробити критерії доцільності та необхідності залишення у
державній власності пакетів акцій (часток) у майні господарських
товариств, у тому числі акціонерних товариств, створених у процесі
корпоратизації та приватизації. 10. Розпочати активну роботу Агентства з питань запобігання
банкрутству підприємств та організацій, формувати Реєстр
неплатоспроможних підприємств та організацій. 11. Посилити державний вплив на економічні процеси та
управління державним сектором економіки шляхом законодавчого
врегулювання питань прогнозування та розроблення програм
економічного і соціального розвитку.
3. Кадрове забезпечення органів державного

управління та суб'єктів господарювання
З метою створення цілісної системи роботи з кадрами та
проведення єдиної державної політики у сфері державної служби
Кабінет Міністрів України вважає за необхідне: 1. Створити умови для виконання Програми кадрового
забезпечення державної служби і Програми роботи з керівниками
державних підприємств, установ і організацій. Створити дієвий
кадровий резерв, запровадити єдину комп'ютерну систему "Кадри".
Розпочати з 1997 року періодичне (раз на 5 років) атестування
державних службовців. 2. Завершити створення системи підготовки, перепідготовки і
підвищення кваліфікації кадрів, затвердити відповідні нормативні
акти. Забезпечити роботу регіональних центрів підвищення
кваліфікації державних службовців, керівників державних
підприємств, установ і організацій, органів місцевого
самоврядування. Розширити масштаби підготовки магістрів державного
управління, залучивши до цієї роботи науково-педагогічний
потенціал і навчальну базу вищої школи. 3. Передбачити фінансування заходів з підготовки,
перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців за
індивідуальними нормативами. Вирішувати питання
матеріально-технічного забезпечення Української Академії
державного управління при Президентові України, інших вищих
закладів освіти, що здійснюють підготовку магістрів державного
управління, та створювати в них відповідні соціально-побутові
умови для навчання. 4. Створити Генеральний реєстр контрактів з керівниками
підприємств, установ і організацій, що перебувають у
загальнодержавній власності, та головами правлінь акціонерних
товариств, контрольні пакети акцій яких належать державі.
Запровадити комп'ютеризовану інформаційно-аналітичну систему
забезпечення роботи цього реєстру. 5. Розробити науково-технічну програму з питань розбудови
державної служби та її кадрового забезпечення. 6. Продовжити роботу щодо підвищення престижу державної
служби. Під час підготовки проекту державного бюджету передбачити
фінансування комплексу заходів з цих питань.
IV. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВНУТРІШНЬОЇ ТА ЗОВНІШНЬОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
1. Екологічна та техногенна безпека. Мінімізація

наслідків Чорнобильської катастрофи. Безпечна

життєдіяльність населення
Екологічна ситуація в державі залишається складною. Високий
рівень забруднення водних джерел і атмосферного повітря, стан
земельних ресурсів не відповідають сучасним вимогам до середовища,
придатного для проживання людини. Природні ресурси є важливим елементом національного багатства
і одним з основних чинників економічного розвитку. Неефективне
використання природно-ресурсного потенціалу, відсутність стимулів
його збереження та сталого використання загострюють екологічну
ситуацію. Минуло 10 років від аварії на Чорнобильській АЕС, але питання
ліквідації наслідків цієї катастрофи залишається надзвичайно
актуальним. Загальна чисельність населення, яке постраждало,
становить 3,2 млн. чоловік, у тому числі дітей більше 1 мільйона.
Радіаційне забруднення території України призвело до вилучення з
господарського користування 180 тис. гектарів
сільськогосподарських угідь та 157 тис. гектарів лісів. Надзвичайно гострою залишається проблема виробничого
травматизму, професійних захворювань, травматизму невиробничого
характеру. Кабінетом Міністрів України передбачається здійснити у сфері
охорони довкілля, техногенної безпеки, мінімізації наслідків
Чорнобильської катастрофи, радіаційного захисту і безпечної
життєдіяльності населення такі заходи: 1. Удосконалити природоохоронне законодавство та систему
регулювання природокористування з метою їх адаптації до умов
реформування економіки виходячи з Основних напрямів державної
політики України у сфері захисту довкілля, використання природних
ресурсів і забезпечення екологічної безпеки. Завершити розроблення
Концепції сталого розвитку України з метою переходу до
гармонійного розвитку виробничого, природного та людського
потенціалів. 2. Прискорити реформування економічного механізму
природокористування та природоохоронної діяльності шляхом
вдосконалення системи платежів за користування надрами, водними й
іншими природними ресурсами і за забруднення довкілля. Впровадити
нову систему регулювання природокористуванням на основі
екологічних нормативів і показників, гармонізованих з
міжнародними. Вдосконалити дозвільно-ліцензійну діяльність. 3. Розробити і впровадити механізм заохочення підприємств
щодо переходу на маловідхідні, безвідхідні та ресурсозберігаючі
технології (виробництва). Завершити розроблення державної програми
використання відходів виробництва та споживання. Розробити проект
Закону України "Про відходи". 4. Враховувати вимоги екологічної безпеки під час
приватизації майна державних підприємств і організацій, зміни
власників підприємств і організацій шляхом здійснення екологічного
аудиту та державної екологічної експертизи. Забезпечувати
першочергову підтримку інвестиційних проектів, реалізація яких не
призводить до надмірного техногенного навантаження на відповідну
територію або впливає на його зменшення. 5. Розширити мережу заповідного фонду. Збільшити до 2000 року
заповідні території до 5 відсотків загальної площі. Вдосконалити
систему державного управління у цій сфері. Реалізувати вимоги
Конвенції про біологічне різноманіття, ратифікованої Верховною
Радою України. 6. Удосконалити організацію загальнодержавної системи
спостережень за довкіллям. З цією метою передбачити подальший
розвиток і переоснащення системи гідрометеорологічних спостережень
і базової мережі спостережень за забрудненням навколишнього
природного середовища в рамках Державної програми "Метеорологія".
Удосконалити систему збору, оброблення і доведення інформації, в
тому числі щодо загрози й розвитку небезпечних стихійних і
гідрометеорологічних явищ. Розробити Національну кліматичну
програму. 7. Забезпечити здійснення державного моніторингу вод.
Установити порядок проведення інвентаризації водозаборів та
випусків зворотних вод і місць скидання забруднюючих речовин. Розпочати реалізацію Національної програми екологічного
оздоровлення басейну р. Дніпра та поліпшення якості питної води. 8. Опрацювати питання виділення у складі місцевих бюджетів
окремого розділу "Охорона навколишнього природного середовища та
ядерна (радіаційна) безпека" з метою концентрації та цільового
використання бюджетних надходжень на зазначені цілі. 9. Створити ефективну державну систему запобігання та
реагування на аварії, катастрофи, інші надзвичайні ситуації.
Завершити розроблення Урядової інформаційно-аналітичної системи з
питань надзвичайних ситуацій і проекту Державної науково-технічної
програми підвищення ядерної та радіаційної безпеки в Україні на
1997 - 2000 роки. Затвердити Державну програму запобігання і
реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації.
Забезпечити ефективність національної системи сейсмічних
спостережень з метою підвищення безпеки проживання населення у
сейсмонебезпечних регіонах. 10. Здійснити у 1996 - 1997 роках заходи щодо мінімізації
наслідків Чорнобильської катастрофи. Для цього: внести на розгляд Верховної Ради України проект Національної
програми мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи на 1996 -
2000 роки, розробленої з урахуванням реальних можливостей держави; розробити нову науково обгрунтовану Концепцію радіаційного
захисту громадян України у зв'язку з Чорнобильською катастрофою.
Підвищити адресність надання компенсацій та пільг особам, які
постраждали внаслідок аварії; розробити порядок переведення населених пунктів, віднесених
до зони радіоактивного забруднення, в чисту зону за рахунок
проведення реабілітаційних та відновлювальних робіт, ретельного
обстеження територій і стану здоров'я населення; завершити переселення сімей із зони безумовного
(обов'язкового) відселення; забезпечити надійний радіаційний контроль продуктів
харчування та навколишнього середовища, а також провести
дозиметричну та тиреодозиметричну паспортизацію, радіоекологічний
моніторинг територій 12 областей, віднесених до зон радіоактивного
забруднення; удосконалити організацію та функціонування Державного реєстру
осіб в Україні, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи; створити і ввести в експлуатацію єдину Державну систему
обліку РАВ. Забезпечити функціонування органу державного
управління в сфері поводження з радіоактивними відходами; продовжити роботи щодо стабілізації стану об`єкта "Укриття"
та будівництва першої черги виробництва з переробки і утилізації
низько- та середньоактивних відходів "Вектор" потужністю 450
тис.куб. метрів за рік. 11. Взаємодіяти з Республікою Білорусь, Російською
Федерацією, світовим співтовариством у питаннях розв'язання
проблем ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. 12. Розпочати відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння
між урядами країн "великої сімки", Комісією Європейського
співтовариства та Урядом України щодо закриття Чорнобильської АЕС
підготовчі роботи, пов'язані з виведенням з експлуатації блоків
станції. 13. Затвердити Національну програму поліпшення стану безпеки,
гігієни праці та виробничого середовища на 1996 - 2000 роки.
Опрацювати і внести на розгляд Верховної Ради України проект
Закону України "Про соціальне страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань". 14. Реалізувати в 1996 - 1997 роках комплекс заходів
поетапного обмеження праці жінок у нічний час, а також вивільнення
їх із важких і шкідливих виробництв. Завершити розроблення та
впровадження економічних важелів для створення безпечних і
нешкідливих умов праці на виробництві. 15. Удосконалити систему організації роботи з профілактики
травматизму невиробничого характеру. Визначити функції центральних
та місцевих органів виконавчої влади, до компетенції яких належать
питання профілактики невиробничого травматизму. Запровадити
страхування громадян на випадок їх смерті, каліцтва або втрати
здоров'я від травм невиробничого характеру. Ввести до навчальних
програм загальноосвітніх шкіл, вищих і середніх навчальних
закладів освіти вивчення питання охорони життя та здоров'я людей у
невиробничій сфері.
2. Боротьба із злочинністю
Сучасна криміногенна ситуація в країні залишається одним з
головних чинників, що посилює напруженість у суспільстві,
становить реальну загрозу економічній стабільності держави, її
національній безпеці та конституційному ладу. Рівень
криміналізації найважливіших сфер життєдіяльності держави зумовлює
необхідність реалізації додаткових скоординованих заходів
правоохоронного, економічного і соціального характеру. На виконання вимог Указу Президента України "Про додаткові
заходи щодо зміцнення законності та правопорядку в Україні"
( 628/96 ), Комплексної цільової програми боротьби із злочинністю
на 1996 - 2000 ( 837/96 ) роки Кабінет Міністрів України вживатиме
рішучих та адекватних заходів для належного забезпечення
конституційного ладу, прав і свобод кожної людини, захисту
економіки від кримінальних посягань, рішучого посилення боротьби з
організованою злочинністю і корупцією, значної активізації
профілактики правопорушень. З цією метою передбачається: 1. Привести законодавство та відомчі нормативні акти у
відповідність з Конституцією України з урахуванням особливостей
розвитку криміногенної ситуації в державі, а також світових
стандартів і зарубіжного досвіду у сфері боротьби із злочинністю,
зміцнення законності та правопорядку. 2. Завершити до 1998 року радикальне реформування
правоохоронних органів, забезпечити вдосконалення їх практичної
діяльності відповідно до криміногенної ситуації в державі,
особливо щодо підвищення якості розслідування та розкриття
злочинів, відновлення порушених прав громадян, відшкодування
заподіяних збитків. 3. Розробити та запровадити державну систему протидії проявам
тероризму, насильницьким посяганням на конституційний лад,
запобігати утворенню злочинних угруповань, які створюють загрозу
інтересам держави та безпеці людини. 4. Забезпечити захист прав і свобод особи, житла і власності
громадян, активізувати боротьбу з різними проявами насильства,
крадіжками, корисливими майновими злочинами, особливо розбійними
нападами. 5. Приділити особливу увагу забезпеченню економічної безпеки
держави шляхом: встановлення всебічного контролю за цільовим використанням
бюджетних коштів, кредитних ресурсів та іноземних кредитів, що
надаються під гарантію держави, відстеження ситуації та вжиття
заходів для ліквідації криміногенних факторів, що загострюють
кризу платежів, усунення негативних тенденцій під час проведення
приватизації найбільш важливих для економіки об'єктів, реалізації
великих інвестиційних проектів; викриття протиправних дій на ринку цінних паперів, у
фінансово-кредитній системі, підвищення її захисту від проникнення
кримінального капіталу, шахрайства, фальшивомонетництва,
легалізації "брудних грошей", іншого впливу організованої
злочинності; посилення контролю за діяльністю суб'єктів підприємницької
діяльності у сфері зовнішньоекономічних відносин (укладенням
контрактів, бартерних угод), особливо щодо операцій з
високоліквідною продукцією промисловості та сільського
господарства, недопущення незаконного вивозу валюти за кордон і
активізації роботи з метою повернення валютних цінностей, що
незаконно знаходяться за межами України; захисту внутрішнього ринку від недоброякісних товарів,
припинення пов'язаних з цим зловживань, активізації боротьби з
контрабандою та порушеннями сплати акцизного збору; удосконалення механізму взаємодії правоохоронних органів і
контролюючих органів, зокрема шляхом створення спеціальних
міжвідомчих інформаційно-аналітичних систем та налагодження
ефективного обміну інформацією з питань протидії злочинам. 6. З метою рішучого посилення боротьби з організованою
злочинністю і корупцією: здійснити структурну перебудову, чітко визначити напрями
діяльності та функції спеціальних підрозділів органів внутрішніх
справ та Служби безпеки по боротьбі з організованою злочинністю і
корупцією, забезпечити узгодженість та поліпшення координації щодо
спільних заходів з органами прокуратури, особливо у напрямі
ліквідації бандитських, мафіозно-рекетирських угруповань, провести
скоординовані відповідні операції передусім в Автономній
Республіці Крим, Запорізькій, Донецькій, Луганській, Львівській та
Харківській областях, містах Києві та Севастополі; вжити заходів щодо запобігання проникненню корупції,
організованої злочинності у владні структури, недопущення
використання державними службовцями, співробітниками
правоохоронних і судових органів своїх повноважень у корисливих
цілях. Підвищити особисту відповідальність посадових осіб і
керівників органів виконавчої влади за організацію ефективної
протидії корупції в системі органів державної влади. 7. Створити у 1997 році першу чергу, а у 1999 році - у
повному обсязі Єдину державну автоматизовану паспортну систему для
забезпечення ідентифікації особи та надійного захисту паспорта
громадянина України від підроблення і використання в злочинних
цілях. 8. Здійснити профілактику злочинності шляхом: відновлення і розширення мереж громадських формувань для
охорони правопорядку, залучення до цієї роботи недержавних
охоронно-пошукових структур; реалізації заходів, спрямованих на зниження криміналізації
молодіжного середовища, розроблення цілісної системи
соціально-економічних, правових та організаційних умов для
виховання, організації дозвілля, працевлаштування молоді, розвитку
молодіжного руху та молодіжних організацій; вдосконалення кримінально-виконавчої системи, посилення
прокурорського нагляду за додержанням законності у цій сфері,
здійснення заходів щодо забезпечення повної трудової зайнятості
засуджених, а також сприяння особам, які повернулися з місць
позбавлення волі, в їх адаптації та розв'язанні
соціально-побутових проблем; розроблення в кожному обласному центрі, місті та районі, з
урахуванням регіональних особливостей, довгострокових комплексних
планів профілактики правопорушень і створення передумов для їх
неухильного виконання. 9. Розробити та впровадити уніфіковану систему статистичної
звітності про стан злочинності, передбачивши єдиний для
правоохоронних органів облік злочинів і осіб, які їх вчинили, рух
кримінальних справ і матеріалів щодо скоєних злочинів. 10. Створити сприятливі умови для законного переміщення через
державний кордон громадян, транспортних засобів, вантажів та
іншого майна. Забезпечити проведення спільних дій з відповідними
органами для припинення масової нелегальної міграції. У 1996 -
1997 роках здійснити комплекс заходів щодо видворення з України
іноземців, які незаконно перебувають на території країни. Укласти
міжнародні угоди стосовно врегулювання міграційних процесів. 11. Вдосконалити державний пожежний нагляд, пожежну охорону
населених пунктів і об'єктів. 12. Розробити систему заходів щодо забезпечення ефективного
контролю за виготовленням, зберіганням, переміщенням і
використанням зброї, вибухових речовин і військової техніки з
метою недопущення їх розповсюдження та використання в злочинних
цілях. 13. Докорінно поліпшити роботу з кадрами правоохоронних
органів, здійснити комплекс заходів в цьому напрямі. Визначити
пріоритетність фінансування і матеріально-технічного забезпечення
правоохоронних органів з урахуванням особливих умов служби,
пов'язаної із підвищеним ризиком для життя і здоров'я
співробітників. Переглянути оплату їх праці. Залучити до фінансування, матеріально-технічного забезпечення
правоохоронних органів добровільні внески підприємств, установ,
організацій і громадян, інші позабюджетні кошти. 14. Всебічно сприяти створенню якісного підгрунтя, передусім
фінансового і ресурсного забезпечення, для удосконалення
діяльності судових органів і органів прокуратури, розвитку
правової допомоги населенню, адвокатури та інституту приватного
нотаріуса.
3. Обороноздатність держави
Згідно з Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та враховуючи
сучасні військово-політичні, військово-стратегічні умови,
економічне становище держави, Кабінет Міністрів України
спрямовуватиме зусилля на безумовне виконання завдань забезпечення
обороноздатності, національної безпеки України, захисту її
суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності
кордонів. З цією метою передбачається: 1. Подати до Верховної Ради України доопрацьовані проекти
законодавчих і нормативно-правових актів щодо функціонування
Збройних Сил України та інших військових формувань. Внести зміни
до Воєнної доктрини України, опрацювати проекти Державної програми
будівництва та розвитку Збройних Сил України і Державної програми
розвитку озброєння і військової техніки. 2. Подати до Верховної Ради України пропозиції щодо загальної
структури та необхідної чисельності Збройних Сил України, інших
військових формувань з визначенням відповідних обсягів
матеріально-технічних ресурсів, продовольства, речового та іншого
майна, необхідних для потреб оборони і життєзабезпечення Збройних
Сил. Прийняти рішення щодо удосконалення інфраструктури Збройних
Сил України, інших військових формувань. 3. Завершити до кінця 1996 року інвентаризацію земельних
ділянок, фондів, майна та майнових комплексів, що перебувають у
підпорядкуванні Міністерства оборони України, та прийняти рішення
щодо їх подальшого використання або реалізації (в тому числі й за
цивільним призначенням) у процесі скорочення та вдосконалення
структури Збройних Сил України. 4. Завершити у 1997 - 1998 роках розроблення та затвердження
відповідних законодавчих і нормативних актів з питань
мобілізаційної готовності та мобілізаційної підготовки і основних
показників мобілізаційного плану держави відповідно до вимог
Конституції України, Воєнної доктрини (нова редакція),
Стратегічного рішення на застосування Збройних Сил України та
Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". 5. Провести у 1997 році повну інвентаризацію
матеріально-технічних ресурсів мобілізаційного резерву з метою
оптимізації його обсягів та вирішення питань доцільності
подальшого зберігання морально та фізично застарілих матеріальних
цінностей, накопичених для використання в особливий період. 6. Розробити і затвердити Концепцію співробітництва України з
іншими державами у воєнній сфері, в якій передбачити умови та
порядок участі Збройних Сил України у миротворчих операціях. 7. Розробити Концепцію запровадження сучасних засобів
бойового управління та інформаційного забезпечення на єдиних
організаційно-технічних принципах як складову частину єдиної
автоматизованої системи зв'язку та управління державою. 8. Визначити пріоритетними напрямами у реформуванні оборонної
промисловості створення замкнутих циклів розробки і виробництва
власного озброєння та військової техніки, а також кооперацію з
іншими державами з метою виробництва конкурентоспроможної
продукції. Передбачити створення умов для формування військового
ринку, для чого: у структурі військово-промислового комплексу визначити
високотехнологічні науково-виробничі об'єднання та підприємства,
які володіють новітніми технологіями і передовими методами
розробки озброєння та військової техніки; забезпечити фінансування розробок озброєння та військової
техніки в інтересах Міністерства оборони України та інших
військових формувань за рахунок відповідних замовників; розміщення замовлень та фінансування підготовки виробництва
озброєнь, військової техніки та безпосереднє її виробництво
здійснювати переважно на конкурсних засадах; забезпечити контроль за діяльністю підприємств
військово-промислового комплексу з метою уникнення подвійного
фінансування з державного бюджету однакових розробок за статтями
різних військових формувань. 9. Розробити програму картографування території України в
інтересах забезпечення обороноздатності України. 10. З метою вдосконалення системи захисту державних секретів
і технічного захисту інформації розробити Програму забезпечення
захисту державної таємниці в Україні із залученням
науково-дослідних установ і вищих навчальних закладів, а також
типове положення про забезпечення режиму секретності під час
оброблення інформації, що становить державну таємницю, в
автоматизованих системах. 11. Переглянути до кінця 1997 року державну систему
матеріально-технічного і тилового забезпечення Збройних Сил
України та інших військових формувань продукцією військового та
спеціального призначення у мирний час і особливий період, в тому
числі тією, що не виробляється в Україні, а також порядок
формування державного оборонного замовлення. Удосконалити порядок
створення та утримання рівня непорушних запасів державного
резерву. Для забезпечення потреб Збройних Сил України у продовольстві
нарощувати обсяги його виробництва на підсобних
сільськогосподарських підприємствах й господарствах військових
частин, що дасть змогу зменшити обсяги поставок фондового
продовольства із резервів держави. 12. Розробити Положення про порядок використання коштів,
одержаних від реалізації надлишкового озброєння, військової та
спеціальної техніки, майна, оренди основних фондів Збройних Сил
України та інших військових формувань, а також за виконані ними
роботи та надані послуги. Забезпечити ефективне використання коштів міжнародної
технічної допомоги, що надається Україні для ліквідації
стратегічних озброєнь та реформування Збройних Сил України. 13. Вирішити питання про відчуження військових містечок та
іншого майна, що вивільнюється, шляхом його продажу (обміну) для
забезпечення житлом військовослужбовців, у тому числі звільнених у
запас. Розробити комплексну програму забезпечення
військовослужбовців та членів їх сімей житлом, в якій передбачити,
зокрема, забезпечення робочими місцями жителів військових
містечок, які вивільняються у зв'язку із скороченням Збройних Сил
України. 14. Розробити та затвердити Концепцію військової освіти і
науки, в якій передбачити: створення до 2000 року єдиної системи військової освіти і
науки, максимальну інтеграцію їх у загальнодержавні системи; координацію взаємодії військово-наукових закладів, напрями їх
інтеграції з науково-дослідними установами, вищими навчальними
закладами з підготовки військових кадрів з урахуванням реальних
потреб Збройних Сил України та інших військових формувань; визначення переліку спеціальностей та обсягів підготовки
військових спеціалістів, у тому числі за програмами підготовки
офіцерів запасу, усунення існуючих паралельних структур для
підготовки фахівців за спорідненими спеціальностями для Збройних
Сил України та інших військових формувань. 15. Забезпечити протягом 1997 року реалізацію Комплексної
програми розбудови державного кордону України, звернувши особливу
увагу на прискорення правового оформлення державного кордону з
Російською Федерацією та Республікою Молдова. 16. Розробити та затвердити заходи щодо патріотичного
виховання молоді та підготовки її до військової служби в Збройних
Силах України.
4. Зовнішньополітична діяльність
У зовнішньополітичній діяльності Кабінет Міністрів України
спрямовуватиме свою роботу на забезпечення і захист національних
інтересів України, створення сприятливих умов для подальшої
розбудови її державності та зміцнення гарантій незалежності,
використовуючи при цьому нові сприятливі організаційні та правові
форми, закріплені в Конституції України. Основна увага
зосереджуватиметься на задіянні всіх можливих зовнішніх чинників
для прискорення економічних реформ, триватиме розбудова
багатовекторної зовнішньої політики, орієнтованої на дотримання
виваженого балансу політичної активності на різних політичних і
географічних напрямах. Кабінет Міністрів України вважає пріоритетним для України
досягнення успіхів на таких напрямах зовнішньополітичної
діяльності: інтеграція в європейські структури і поглиблення
трансатлантичного співробітництва; співробітництво з Російською
Федерацією та іншими країнами СНД; співпраця з країнами
Центрально-Східної Європи; з розвинутими країнами світу ("великої
сімки", країни Західної Європи); з країнами Латинської Америки,
Близького і Середнього Сходу, Африки та Азіатсько-Тихоокеанського
регіону; діяльність у міжнародних організаціях. Інтеграція в європейські структури і поглиблення
трансатлантичного співробітництва є неодмінною умовою зміцнення
безпеки держави, ефективного здійснення економічних перетворень
політичної еволюції суспільства до рівня, характерного для
високорозвинутих країн. На цьому напрямі необхідно: 1. Розробити проект Державної концепції розвитку відносин з
Європейським Союзом і відповідно до неї: розпочати приведення українського законодавства у
відповідність із стандартами Європейського Союзу; укласти галузеві угоди, що забезпечать полегшення доступу
українських товарів на ринки ЄС; добитися прискорення ратифікації парламентами країн - членів
ЄС Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС. 2. Проводити лінію на посилення ролі та ефективності єдиної
європейської універсальної організації ОБСЄ в її політичному
військовому, людському, економічному, екологічному та інших
вимірах з метою забезпечення стабільності і безпеки Україн
Активізувати участь у розробленні в рамках ОБСЄ Моделі загальної і
всеохоплюючої безпеки для Європи XXI століття. Продовжувати активне співробітництво з Радою Європи,
спрямоване на якнайшвидше входження України до європейського
правового, інформаційного та культурного простору. Співробітництво з Російською Федерацією є наріжним каменем
економічної стабільності України. Кабінет Міністрів України
активно працюватиме над усуненням перешкод для розвитку
повномасштабних економічних відносин і режиму вільної торгівлі без
дискримінаційних обмежень, на основі суверенітету, рівноправності
і взаємоповаги, а також над вирішенням питань нарощування експорту
до Російської Федерації, зменшення імпорту критично важливих
продуктів, деполітизації ділових відносин, послідовного і
принципового розв'язання двосторонніх проблем. З цією метою
необхідно: активізувати роботу для забезпечення підписання Договору про
дружбу, співробітництво і партнерство з Російською Федерацією; продовжити переговори з Російською Федерацією щодо розподілу
Чорноморського Флоту та умов і термінів тимчасового базування
Чорноморського Флоту Російської Федерації в Україні; проводити спільну роботу, пов'язану з договірно-правовим
оформленням українсько-російського державного кордону; активізувати роботу щодо вирішення питання про виплату
Україні компенсації за тактичну ядерну зброю, вивезену з її
території, а також щодо власності України на території Російської
Федерації і в третіх країнах. Співробітництво з країнами СНД заслуговує на особливу увагу,
оскільки вони є важливими торгівельними партнерами України.
Основні зусилля будуть спрямовані на забезпечення позицій
українських виробників на ринках країн - членів СНД, що може
досягатися як прямим експортом, так і розвитком кооперованих та
інших зв'язків. Кабінет Міністрів України вважає необхідним: розширювати і поглиблювати двосторонні зв'язки з Республікою
Молдова, інтенсифікувати зусилля щодо створення Митного союзу та
налагодження прикордонної торгівлі між Україною і Республікою
Молдова; активізувати різнобічні відносини з Республікою Білорусь у
галузі економіки, політики та в гуманітарній сфері; посилити політичну присутність України в Закавказькому
регіоні, інтенсифікувати зусилля для розроблення та реалізації
проекту Транскавказького транспортного коридору за участю
Азербайджану та Грузії; з урахуванням політичних реалій, що склалися в СНД,
забезпечити диференційовані підходи України до співробітництва з
країнами Центральноазіатського регіону та Казахстану. Співробітництво з країнами Центрально-Східної Європи важливе
для України з огляду на пряме сусідство чи територіальну
близькість, які безпосередньо впливають на безпеку, територіальну
цілісність, інтенсивність економічних зв'язків, а також у плані
використання досвіду реформування народного господарства,
соціальної системи, гуманітарно-демократичної трансформації
суспільства. Відтак Кабінет Міністрів України має на меті: цілеспрямовано поглиблювати політичне, економічне,
науково-технічне і культурне співробітництво України з країнами
Центрально-Східної Європи; активізувати роботу, пов'язану з просуванням ініціативи
Президента України щодо створення у Центрально-Східній Європі
зони, вільної від ядерної зброї; ширше використовувати можливості, що надає Україні членство в
регіональних структурах і організаціях - ЦЄІ, ЧЕС, ПАЧЕС,
транскордонному співробітництві в рамках асоціацій "Карпатський
Єврорегіон" і "Єврорегіон Буг", прискорити приєднання
Центральноєвропейської угоди про вільну торгівлю (CEFTA); розширити двосторонні відносини з Республікою Польща
насамперед на основі виконання Плану заходів реалізації підписаних
угод і домовленостей під час офіційного візиту Президента України
Л.Кучми до Республіки Польщі у червні 1996 року; впровадити ефективні механізми реалізації режиму вільної
торгівлі з країнами Балтії в рамках підписаних з ними угод про
вільну торгівлю; продовжити переговорний процес щодо узгодження принципових
положень проекту базового міждержавного договору з Румунією; максимально використати можливості співпраці, що
відкриваються на Балканах у зв'язку з посиленням ролі України, у
реалізації мирних угод. Двостороннє співробітництво з розвинутими країнами світу
("великої сімки" та країнами Західної Європи) важливе насамперед
для отримання Україною реальної і всебічної допомоги в проведенні
економічних реформ та у державотворенні. Кабінет Міністрів України
передбачає: забезпечити сприяння цими країнами інтеграції України в
європейські структури і поглиблення її участі у трансатлантичному
співробітництві; прискорити початок роботи українсько-американської комісії на
чолі з Президентом України та віце-президентом США, посилити
контроль за виконанням українсько-американських політичних і
економічних домовленостей; ефективно використати створення Спільної
Українсько-Канадської міжурядової комісії з питань
торгівельно-економічного співробітництва для наповнення діловим
компонентом Декларації про особливе партнерство між двома
країнами; розвивати позитивні тенденції, що виявились у відносинах з
Великою Британією, ФРН, Італією, Японією, активізувати відносини з
Францією, двосторонній розвиток яких досі значно нижчий від
потенційних можливостей (у тому числі у кредитно-фінансовій
сфері). Серед інших розвинутих країн особливу увагу звернути на
поглиблення співробітництва з державами Північної Європи,
Бенілюксу, Австрією, Швейцарією, Туреччиною; розширити договірно-правову базу відносин з іншими країнами
Західної Європи. Співробітництво з країнами Латинської Америки, Близького і
Середнього Сходу, Африки та Азіатсько-Тихоокеанського регіону
перебуває майже на початковому етапі розвитку. Відтак головними за
вданнями тут є: завершення підготовки Концепції розвитку відносин України з
державами Близького і Середнього Сходу та Африки з урахуванням
можливостей диверсифікації джерел енергопостачання, використання
економічних систем взаємодоповнюючих можливостей, наявності певних
традиційних економічних зв'язків; розроблення Комплексної державної програми дій у розвитку
співробітництва між Україною і країнами Латинської Америки та
стимулювання експорту робіт, товарів і послуг з України до країн
Латинської Америки, а також забезпечення участі України в
енергетичних проектах у Федеративній Республіці Бразилії,
Аргентинській Ре спубліці та Республіці Болівії; вжиття практичних заходів для реалізації положень Концепції
розвитку політичних і торгівельно-економічних зв'язків з країнами
АТР з огляду на легший доступ до ринків регіону порівняно з
країнами ЄС та НАФТА, високий рівень накопичення капіталу, який
може бути залучено в економіку України. Діяльність у міжнародних організаціях має на меті
використання членства України, насамперед у системі ООН, з метою
захисту політичних та економічних інтересів країни, в тому числі
отримання додаткової фінансової допомоги в галузях, що мають
пріоритетне значення, зокрема у сфері економіки, боротьби із
злочинністю, незаконного обігу наркотиків, міграції тощо. Кабінет Міністрів України, зокрема, передбачає: розширити участь України у діяльності ЮНІДО та Європейської
Економічної комісії ООН, що сприятиме встановленню ділових
контактів українських підприємств і компаній з партнерами на
Заході; активізувати роботу з ЮНКТАД з метою отримання Україною
технічної і консультаційної допомоги з питань
торгівельно-економічних аспектів конверсії, а також
антимонопольного законодавства, створення сприятливих умов для
іноземних інвестицій; сприяти ефективному використанню можливостей Програми
розвитку ООН для залучення потенціалу органів ООН в інтересах
економіки України; активізувати роботу з метою розширення участі України в
миротворчій діяльності ООН та інших міжнародних організацій; поглибити співробітництво України з провідними міжнародними
фінансовими установами (Міжнародним валютним фондом, Світовим
банком, Європейським банком реконструкції та розвитку), зокрема
забезпечити підготовку та проведення в Україні у 1998 році на
високому рівні щорічних загальних зборів Європейського банку
реконструкції і розвитку.
Програма діяльності Кабінету Міністрів України визначає
основні орієнтири і шляхи досягнення економічного зростання,
вишукання внутрішніх та зовнішніх джерел фінансового забезпечення,
підтримання здорової макроекономічної ситуації. Основні положення Програми реалізовуватимуться в ході
виконання Державного бюджету України і Програми економічного і
соціального розвитку України на відповідний рік, шляхом прийняття
низки законодавчих та нормативних актів, інших документів, що
конкретизують стратегію економічного реформування, розв'язання
найгостріших соціальних проблем.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: