open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Зміст
Нечинна
                             
                             
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про поставки продукції для державних потреб
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 3, ст. 9 )
( Вводиться в дію Постановою ВР N 494/95-ВР від 22.12.95,
ВВР, 1996, N 3, ст. 10 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1329-XIV ( 1329-14 ) від 21.12.99, ВВР, 2000, N 4, ст.28
N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 )

( У тексті Закону слова "Уряд Автономної Республіки

Крим" замінено словами "Рада міністрів Автономної

Республіки Крим" у відповідному відмінку згідно із

Законом N 1329-XIV ( 1329-14 ) від 21.12.99 )

Цей Закон встановлює загальні правові та економічні засади
формування, розміщення і виконання на договірній (контрактній)
основі замовлень держави на поставку (закупівлю) товарів,
виконання робіт, надання послуг (далі - продукція) для
задоволення державних потреб суб'єктами господарської діяльності
України всіх форм власності.

Стаття 1. Поставки продукції для державних потреб
1. Державні потреби - це потреби України в продукції,
необхідній для розв'язання соціально-економічних проблем,
підтримання обороноздатності країни та її безпеки, створення і
підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів,
реалізації державних і міждержавних цільових програм, забезпечення
функціонування органів державної влади, що утримуються за рахунок
Державного бюджету України. Державне замовлення - це засіб державного регулювання
економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі
складу та обсягів продукції, необхідної для державних потреб,
розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед
підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської
діяльності України всіх форм власності. Державні замовники - Верховна Рада України та інші
центральні органи державної влади України, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська
міські державні адміністрації, державні організації та установи,
визначені законом про Державний бюджет України, а також державні
організації та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України
укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення.
( Абзац третій частини першої статті 1 в редакції Закону
N 1329-XIV ( 1329-14 ) від 21.12.99 ) Виконавці державного замовлення - це суб'єкти господарської
діяльності України всіх форм власності, які виготовляють і
поставляють продукцію для державних потреб відповідно до умов
укладеного державного контракту. Державний контракт - це договір, укладений державним
замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення, в
якому визначаються економічні і правові зобов'язання сторін і
регулюються взаємовідносини замовника і виконавця. 2. Поставки продукції для державних потреб забезпечуються за
рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел
фінансування, що залучаються для цього. Обсяги коштів для закупівлі зазначеної продукції
передбачаються в Законі про Державний бюджет України на поточний
рік та визначаються Кабінетом Міністрів України відповідними
рішеннями про використання позабюджетних джерел фінансування. 3. Потреба в продукції, необхідній для забезпечення виконання
регіональних цільових програм (поставки продукції для регіональних
потреб), визначається Радою міністрів Автономної Республіки Крим,
обласними, Київською та Севастопольською міськими державними
адміністраціями відповідно до положень цього Закону. Поставки продукції для виконання регіональних програм
забезпечуються за рахунок коштів республіканського бюджету
Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також
позабюджетних джерел, що залучаються для цієї мети. 4. Особливості відносин, що виникають у зв'язку з формуванням
і розміщенням державного замовлення на висвітлення діяльності
органів державної влади та органів місцевого самоврядування
засобами масової інформації, поставками (закупівлею) для державних
потреб сільськогосподарської продукції, продовольства, озброєння
та військової техніки, а також інших спеціально визначених
(специфічних) товарів, регулюються окремими актами законодавства
України. ( Частина четверта статті 1 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 1329-XIV ( 1329-14 ) від 21.12.99 )
Стаття 2. Формування державних замовлень, розміщення поставок

продукції для державних потреб і контроль за їх

виконанням
1. Держава виступає гарантом за зобов'язаннями державних
замовників. ( Частина перша статті 2 в редакції Закону N 1329-XIV
( 1329-14 ) від 21.12.99 ) 2. З метою організації робіт, пов'язаних з формуванням
державного замовлення, розміщенням поставок продукції для
державних потреб і контролем за їх виконанням, Кабінет Міністрів
України визначає центральні органи виконавчої влади, які
координують роботу державних замовників щодо розміщення поставок
продукції для державних потреб, доводять до державних замовників
збалансовані з фінансовими ресурсами обсяги поставок продукції для
укладення державних контрактів з виконавцями державного
замовлення, якщо інше не встановлене законом. Аналогічну функцію виконують Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські
державні адміністрації щодо поставок продукції для забезпечення
виконання регіональних програм. Частина друга статті 2 в редакції Закону N 1329-XIV ( 1329-14 )
від 21.12.99 ) 3. Державні замовники: здійснюють, виходячи з інтересів держави, вибір виконавців
державного замовлення для укладення з ними державних контрактів
шляхом проведення конкурсного відбору; укладають з виконавцями державного замовлення державні
контракти; гарантують виконавцям державного замовлення від імені держави
оплату продукції, яка поставляється для державних потреб за
умовами, що визначаються державним контрактом. Державні замовники мають право на договірній основі
делегувати частину своїх функцій відповідним підприємствам,
установам та організаціям на умовах, що визначаються Кабінетом
Міністрів України. 4. Державні замовники забезпечуються Кабінетом Міністрів
України фінансовими ресурсами в обсягах, необхідних для повної
оплати державного замовлення, якщо інше не передбачено законом, і
є відповідальними за задоволення державних потреб у відповідній
продукції.( Частина четверта статті 2 в редакції Закону N 1329-XIV
( 1329-14 ) від 21.12.99 ) 5. Контроль за виконанням поставок продукції для державних
потреб здійснюють державні замовники та органи виконавчої влади,
зазначені у частині другій статті 2 цього Закону.( Частина п'ята
статті 2 в редакції Закону N 1329-XIV ( 1329-14 ) від 21.12.99 ) 6. Порядок формування державних замовлень, розміщення
поставок продукції для державних і регіональних потреб, контролю
за їх виконанням встановлюється відповідно Кабінетом Міністрів
України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними,
Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями
з додержанням вимог цього Закону та інших законодавчих актів
України. 7. За рішенням Кабінету Міністрів України державний замовник
може вносити необхідні зміни до державного контракту або припиняти
його дію згідно з чинним законодавством України. 8. Для виконавців державного замовлення, заснованих повністю
або частково на державній власності (державних підприємств,
установ та організацій, акціонерних товариств, у статутному фонді
яких контрольний пакет акцій належить державі, орендних
підприємств, заснованих на державній власності), а також для
суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності -
монополістів на відповідному ринку продукції державні замовлення
на поставку продукції є обов'язковими, якщо виконання державного
замовлення не спричиняє збитків зазначеним виконавцям державного
замовлення.
Стаття 3. Стимулювання виконання поставок продукції для

державних потреб
1. З метою економічного стимулювання виконання державних
замовлень виконавцям можуть надаватися пільги щодо податку на
прибуток, цільові дотації і субсидії, кредити на пільгових умовах,
валютні кошти, митні та інші пільги. Надання пільг здійснюється відповідно до чинного
законодавства України. 2. Для підприємств, організацій - постачальників
найважливіших видів матеріально-технічних ресурсів у разі
необхідності можуть встановлюватися спеціальні квоти (державне
бронювання) на обов'язковий продаж цих ресурсів виконавцям
державних замовлень, що мають стратегічне значення і пов'язані з
підтриманням необхідного рівня обороноздатності країни та її
безпеки. Порядок визначення переліку та обсягів матеріально-технічних
ресурсів, що підлягають державному бронюванню, встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
Стаття 4. Відповідальність за невиконання державних

контрактів на поставку продукції для державних

потреб
1. У разі невиконання або неналежного виконання державного
контракту на поставку продукції для державних потреб з винної
сторони стягується передбачена контрактом неустойка (штраф, пеня),
а також відшкодовуються завдані збитки. 2. У разі необгрунтованої відмови виконавця державного
замовлення від укладення державного контракту на поставку
продукції для державних потреб у випадках, коли обов'язковість
його укладення встановлена цим Законом та за наявності технічних
можливостей його виконання, виконавець сплачує державному
замовнику штраф у розмірі вартості державного контракту. 3. При невиконанні зобов'язань за державним контрактом
виконавець, крім сплати неустойки, відшкодовує збитки в повному
обсязі, які було завдано неналежним виконанням зобов'язань. Сплата неустойки (штрафу, пені), а також відшкодування
збитків у разі неналежного виконання зобов'язань за державним
контрактом не звільняють виконавця від виконання державного
контракту в натурі. 4. Державний замовник має право відмовитися повністю або
частково від оплати продукції, якщо вона не відповідає вимогам
щодо якості продукції, встановленим чинним законодавством України
та державним контрактом. 5. При невиконанні державним замовником зобов'язань за
державним контрактом, а також у випадках, зазначених у частині
сьомій статті 2 цього Закону, державний замовник відшкодовує
виконавцю державного замовлення завдані йому збитки, включаючи
очікуваний і неодержаний прибуток. У випадках відмови державного замовника від закупівлі
продукції, що виготовлена за державним контрактом (крім випадків,
зазначених у частині четвертій цієї статті), виконавець державного
замовлення реалізує її на свій розсуд, при цьому замовник
відшкодовує виконавцю додаткові витрати, пов'язані з реалізацією,
а у разі неможливості реалізації продукції - завдані йому збитки,
включаючи очікуваний і неодержаний прибуток. 6. Спори, що виникають між державним замовником і виконавцем
державного замовлення при укладенні державних контрактів на
поставку продукції для державних потреб, внесенні змін у процесі
їх виконання, а також щодо відшкодування завданих збитків
розглядаються згідно з чинним законодавством України
господарськими судами. Державні замовники та виконавці державних
замовлень звільняються від сплати державного мита при поданні
позовів до господарського суду. При розгляді справи господарський
суд вирішує питання щодо сплати державного мита у розмірах,
передбачених чинним законодавством. ( Частина шоста статті 4 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від
15.05.2003 )

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 22 грудня 1995 року

N 493/95-ВР

  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Зміст

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: