ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

 від 29.03.96
 

                             (Витяг)
 

     Вироком Станично-Луганського   районного   суду    Луганської
області від   31  серпня  1995  р.  Д.  засуджено  за  ст.  70  КК
( 2001-05 ).  Речовий  доказ  -  бензин  у  кількості  22053  л  -
повернуто власникові - ПМП "Арена".     Постановою президії Луганського обласного суду від 25  жовтня
1995  р.  залишено  без  задоволення  протест прокурора Луганської
області,  а  ухвалою  судової  колегії  в   кримінальних   справах
Верховного  Суду України від 4 січня 1996 р.  - протест заступника
Генерального прокурора України,  в яких порушувалось  питання  про
скасування вироку в частині вирішення питання про речові докази.     Згідно з вироком Д.  визнано  винним  у  тому,  що,  працюючи
заступником директора згаданого ПМП, він тричі - 24 січня, 10 і 14
лютого 1995 р.  - перемістив  через  митний  кордон  України  поза
митним  контролем  бензин марки А-76 у кількості 66053 л загальною
вартістю 2 млрд. 311 млн. 855 тис. крб., який придбав у Російській
Федерації.  Після останнього переміщення бензину в кількості 22053
л Д. було затримано міліцією.     У протесті в.  о. Генерального прокурора України зазначалося,
що суд необгрунтовано постановив повернути  ПМП  речовий  доказ  у
справі  -  22053 л бензину марки А-76,  і порушувалось питання про
скасування вироку  в  цій  частині,  а  також  постанови  президії
обласного  суду  та  ухвали судової колегії в кримінальних справах
Верховного Суду України і  про  повернення  справи  в  суд  першої
інстанції  для  розгляду  й  вирішення  питання  про долю речового
доказу в порядку, передбаченому статтями 409, 411 КПК ( 1003-05 ).
Перевіривши матеріали справи,  Пленум визнав,  що протест підлягає
задоволенню з таких підстав.     Винність Д.  у  вчиненні  контрабанди  у  великому розмірі за
зазначених у вироку  обставин  доведено  дослідженими  в  судовому
засіданні доказами,  його дії правильно кваліфіковано судом за ст.
70 КК ( 2001-05 ).     Що ж  стосується  повернення  22053  л бензину ПМП,  то в цій
частині рішення суду не можна визнати обгрунтованим.     Суд визнав  Д.  винним  у  контрабанді,  вчиненій  у великому
розмірі.  Як встановлено у справі й  видно  з  вироку,  він  тричі
перемістив  через  митний  кордон  України  поза  митним контролем
бензин марки А-76  загальною  кількістю  66053  л,  причому  після
останнього  переміщення  був  затриманий.  При  цьому в нього було
вилучено 22053 л бензину, які органом слідства приєднано до справи
як речовий доказ.     Приймаючи рішення про повернення 22053 л бензину ПМП,  з яким
погодились  президія Луганського обласного суду і судова колегія в
кримінальних справах Верховного Суду України, суд першої інстанції
виходив з   того,  що  відповідно  до  ст.  81  КПК  (  1001-05  )
конфіскуються лише знаряддя злочину,  що належать  обвинуваченому.
Бензин   же  знаряддям  злочину  визнаний  не  був  і  належав  не
засудженому,  а ПМП.  З таким висновком суду погодитись не  можна,
оскільки він є помилковим.     За змістом статей 78,  81 КПК ( 1001-05 ) знаряддям злочину є
предмети,  які використовувались для вчинення конкретних злочинних
дій,  а речовими доказами можуть бути  й  предмети,  на  які  було
безпосередньо    спрямоване    злочинне    посягання.   Всі   вони
досліджуються судом як докази у справі й залежно  від  того,  були
вони  спеціально  виготовлені чи пристосовані для вчинення злочину
або  ж  були  об'єктом  злочинних  дій,  після   розгляду   справи
конфіскуються  на підставі п.  1 ст.  81 КПК або ж повертаються їх
законним володільцям згідно з п. 5 цієї ж статті.     У даному випадку бензин був  предметом  контрабанди,  який  є
невід'ємним  елементом  об'єктивної  сторони складу цього злочину.
Отже,  при постановленні вироку суд повинен був вирішувати питання
про приєднаний до справи речовий доказ - бензин - як щодо предмета
контрабанди, а не як щодо знаряддя злочину.     Врахувавши наведене, Пленум задовольнив протест прокурора про
скасування судових рішень у частині  вирішення  питання  про  долю
речового  доказу та направлення справи судові першої інстанції для
розгляду в   порядку,   передбаченому   статтями  409  -  411  КПК
( 1003-05 ).

 "Рішення Верховного Суду України", 1997 р.