СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 03.04.96
 

     Включення неповнолітнього до ордера на жиле приміщення,
     надане  одному з батьків,  не  тягне  за  собою  втрату
     ним  права користування жилою площею другого з батьків,
  з яким неповнолітній продовжував постійно проживати

                             (Витяг)
 

     У лютому  1994  р.   Л.   пред'явив   позов   до   відкритого
акціонерного   товариства   "Київський   завод   по   виготовленню
технологічного  обладнання  для  агропромислового  комплексу"  (АТ
"Тодак") про визнання права на жиле приміщення і вселення.     Позивач зазначав,  що їх сім'я з чотирьох осіб (він, батьки і
молодший  брат)  проживала  у  двокімнатній квартирі,  що належить
відповідачу. Батьки шлюб розірвали, і матері в 1989 р. було надано
двокімнатну  квартиру,  в  яку  вона поселилась із молодшим сином.
Оскільки двокімнатної квартири на  двох  осіб  не  надавали,  мати
включила  до  членів  своєї сім'ї і його,  позивача,  - на той час
неповнолітнього (народився у 1975 р.).  Незважаючи на те,  що його
було включено до ордера на нову квартиру,  він залишився проживати
з батьком,  у грудні 1993 р.  був  призваний  звідти  на  строкову
військову службу. Того ж місяця його батько помер.     Посилаючись на те,  що відповідач не визнав за ним  права  на
жилу  площу  в  спірній квартирі,  перешкоджає його вселенню туди,
позивач просив суд задовольнити позов.     Справу суди   розглядали   неодноразово.   Останнім  рішенням
судової колегії в цивільних справах Київського міського  суду  від
29 лютого 1996 р. позов задоволено.     У касаційній скарзі АТ "Тодак"  просить  скасувати  зазначене
рішення,  посилаючись на те,  що суд дав невірну оцінку зібраним у
справі доказам, зокрема не врахував, що позивачеві разом з матір'ю
було надано іншу житлову площу.     Судова колегія в цивільних справах  Верховного  Суду  України
визнала,  що  касаційна  скарга  не  підлягає  задоволенню з таких
підстав.     Зібраними у  справі  доказами  підтверджено,  що  позивач  зі
спірної квартири не виселявся і постійно там проживав  до  призову
на військову службу та користувався згідно зі ст.64 ЖК ( 5464-10 )
правами й обов'язками члена сім'ї наймача цієї  квартири.  В  нову
квартиру він не вселявся і тому права на неї не набув.     Це підтверджується  показаннями  свідків  Л.,  В.,  П.,   Ц.,
приєднаними до справи документами,  а також тим,  що особисті речі
позивача на момент смерті батька знаходились у  спірній  квартирі.
Батько позивача неодноразово звертався із заявою про прописку сина
на свою житлову площу, де той фактично проживав.     Суд дав  належну  оцінку також тій обставині,  що позивача до
досягнення ним повноліття було включено  до  ордера  на  одержання
матір'ю  квартири  і  там  прописано.  Оскільки  фактично він у цю
квартиру не вселявся і там не проживав,  зазначення її  в  окремих
документах  як  місця  його прописки не має правового значення для
вирішення даного спору.     Судова колегія   Верховного   Суду   України,   визнавши,  що
постановлене  рішення  відповідає  матеріалам  справи  і   вимогам
закону,   та   що   доводи   касаційної   скарги   АТ   "Тодак"  є
безпідставними,  залишила цю скаргу  без  задоволення,  а  рішення
судової колегії в цивільних справах Київського міського суду - без
змін.

 Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 2, 1997 р.