open
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний
                             
                             
СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 10.04.96

(Витяг)

У вересні 1994 р. Д. звернулася до суду з позовом до
Марковецької сільської ради народних депутатів та Ш. в інтересах
своїх дітей С. 1967 р. народження і Г. 1970 р. народження про
визнання недійсним заповіту, продовження строку на прийняття
спадщини та визнання права власності на спадкову частину будинку.
Позивачка зазначала, що в 1976 р. за рішенням суду про поділ майна
колгоспного двору їй та неповнолітнім дітям було виділено кімнату
й кухню в недобудованому будинку та 2/4 частини вартості старого
будинку. Чоловікові Д. та його матері А. тоді ж було залишено
старий будинок і дві кімнати та коридор в новому будинку. 17
березня 1991 р. чоловік Д. помер, а 30 вересня 1993 р. А. склала
заповіт на користь сторонньої особи. Посилаючись на те, що двоє її
дітей, в інтересах яких заявлено позов, є інвалідами дитинства і
тому не могли своєчасно прийняти спадщину після смерті їх батька,
а заповіт складено А. в стані, коли вона не розуміла значення
своїх дій і не могла керувати ними, позивачка просила задовольнити
позовні вимоги. Рішенням Тисменицького районного суду від 20
грудня 1994 р. позов було задоволено. У касаційному порядку справа не розглядалась. Протест заступника прокурора області постановою президії
Івано-Франківського обласного суду відхилено. Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті
питання про скасування рішення районного суду і постанови президії
обласного суду як таких, що не відповідають вимогам процесуального
і матеріального закону. Судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з
таких підстав. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЦПК України ( 1501-06 )
виступає до розгляду цивільної справи за заявою громадян в
інтересах інших осіб у випадках, коли за законом вони можуть
звертатися до суду за захистом прав та інтересів цих осіб. Д. заявила позов в інтересах дітей - інвалідів дитинства, які
на час подання позову були вже повнолітніми. Суд, приймаючи заяву
від Д., не з'ясував, чи є рішення про призначення її опікуном,
тобто чи мала вона право заявляти такий позов. Даних про це в
матеріалах справи немає. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що А.
склала і оформила у сільраді заповіт у стані, коли не розуміла
значення своїх дій і не могла керувати ними. Проте такого висновку
суд дійшов, неповно з'ясувавши обставини справи. В її матеріалах є
лише довідка про те, що причиною смерті А. були легенево-серцева
недостатність, пневмосклероз і дифузний бронхіт. Питання про
призначення судово-психіатричної експертизи суд не обговорював,
хоча згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від
5 березня 1977 р. N 1 ( v0001700-77 ) (зі змінами від 25 грудня
1992 р. ( v0013700-92 ) "Про підготовку цивільних справ до
судового розгляду" в усіх випадках, коли рішення у справі залежить
від психічного стану особи в момент вчинення нею певних дій
(наприклад, при розгляді про визнання угод недійсними з мотивів їх
укладення громадянином, нездатним розуміти значення своїх дій або
керувати ними), має призначатися судово-психіатрична експертиза. Президія обласного суду послалася в постанові на те, що
померлу ніде не лікували, проте таких даних у матеріалах справи
немає і вони самі по собі не дають відповіді на порушене питання. Крім того, згідно з п. 1 ст. 172 ЦПК України ( 1502-06 ) суд
відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї з
сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі,
якщо невідомо, чи вручено їм повістку. Суд же розглянув справу у
відсутності відповідача, хоча в її матеріалах немає документів,
які свідчили б про те, що його повідомлено про час і місце
розгляду справи. У зв'язку з цим не можна вважати, що справу
розглянуто з додержанням вимог закону. З урахуванням наведеного, судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України скасувала опротестовані судові рішення, а
справу направила на новий судовий розгляд.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 1, 1996 р.
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: