СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 17.04.96
 

   Рішення у справі скасовано, оскільки при новому її розгляді
   судом  не  було  виконано  даних  при скасуванні попередніх
   судових  рішень  вказівок  суду  наглядної  інстанції,   що
   відповідно  до  ст. 341 ЦПК є обов'язковими для суду першої
    інстанції, на розгляд якого направляється справа
 

                             (Витяг)
 

     У червні 1992 р.  К.  пред'явив позов до гаражного товариства
"Сокіл" про стягнення вартості автомобіля "ВАЗ-21063", посилаючись
на  те,  що  24  квітня  1991 р.  цей автомобіль було викрадено із
належного  йому  гаража,  обов'язок  по  охороні  якого  лежав  на
зазначеному товаристві.     Справа розглядалася судами  неодноразово.  Останнім  рішенням
Теплицького  районного  суду  від  8  вересня  1995 р.  позов було
задоволене -  постановлено  стягнути  з  гаражного  товариства  на
користь К.  575670915   крб.   У  касаційному  порядку  справа  не
розглядалася.     Заступник Генерального  прокурора  України порушив у протесті
питання про скасування судового рішення і  направлення  справи  на
новий розгляд.  Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду
України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.     Скасовуючи попереднє  рішення  Теплицького районного суду від
27 листопада 1992 р,  додаткове рішення цього суду від  29  жовтня
1993  р.  та  постанову  президії Вінницького обласного суду від 9
лютого 1995 р., судова колегія в цивільних справах Верховного Суду
України в ухвалі від 19 квітня 1995 р.  вказала,  що відповідно до
п.13 постанови Пленуму  Верховного  Суду  України  від  28  червня
1991 р.  N  5  (  v0005700-91  )  "Про  практику  розгляду  судами
цивільних  справ,  пов'язаних  з  діяльністю   гаражно-будівельних
кооперативів"  позовні  вимоги  до  ГБК  про  відшкодування шкоди,
заподіяної   членам   кооперативу   крадіжкою   або   пошкодженням
автотранспортних  засобів,  що знаходились у гаражах,  можуть бути
задоволені,  якщо статутом ГБК або його органом управління в межах
наданої  компетенції  передбачено обов'язок кооперативу по охороні
або схову автотранспортних засобів його членів.  У зв'язку  з  цим
колегія  запропонувала  суду  першої інстанції при новому розгляді
справи з'ясувати, чи брало гаражне товариство таке зобов'язання.     Проте суд  на  порушення  вимог  ст.341  ЦПК  ( 1503-06 ) при
новому розгляді справи викладені в  ухвалі  вказівки  не  виконав,
хоча вони були для нього обов'язковими,  і не звернув уваги на те,
що статутом гаражного товариства "Сокіл" не передбачено,  що  воно
бере  на  себе  зобов'язання  по охороні і схову автомобілів та по
відшкодуванню  шкоди  в  разі  їх  крадіжки   з   гаражів   членів
товариства.     Як видно з копії протоколу загальних зборів членів товариства
від 20 серпня 1992 р., на них порушувалося питання про створення в
товаристві  у  майбутньому  страхового  фонду  на випадок крадіжки
автомобілів із гаражів,  але даних про  те,  що  такий  фонд  було
створено, у справі немає.     Посилання в рішенні на показання свідків Г. та С. як на доказ
того,  що  товариство  приймало  рішення  про забезпечення охорони
майна його членів,  спростовуються копіями статуту  товариства  та
зазначеного протоколу загальних зборів.     Виходячи з наведеного  судова  колегія  в  цивільних  справах
Верховного  Суду  України  скасувала рішення Теплицького районного
суду, а справу направила на новий розгляд.

 "Вісник Верховного Суду України", N 1, 1997 р.