open
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний
                             
                             
СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 24.04.96

Згідно зі статтями 7,8 ЖК жилі будинки й приміщення можуть

бути виключені з державного та громадського житлового фонду

в передбачених законодавством випадках за рішенням

виконавчого комітету обласної, міської (міста

республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів

(Витяг)

У червні 1994 р. Український державний науково-дослідний
інститут медико-соціальних проблем інвалідності пред'явив до Ш.
позов про усунення перешкод у користуванні приміщенням, яке
належить інституту, посилаючись на те, що відповідачка незаконно
займає його з 1983 р. Ш. пред'явила зустрічний позов до названого
інституту про визнання її права на користування спірним
приміщенням, зазначивши, що інститут вселив її туди в 1984 р. у
встановленому законом порядку й вона набула право користування цим
приміщенням. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28
вересня 1994 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в
цивільних справах Дніпропетровського обласного суду від 24 жовтня
1994 р., Ш. було зобов'язано не чинити перешкод позивачеві у
користуванні спірним приміщенням і звільнити його, а зустрічний
позов залишено без задоволення. Постановою президії названого
обласного суду від 22 березня 1995 р. залишено без задоволення
протест заступника прокурора області. Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті
питання про скасування всіх постановлених у справі судових рішень
з направленням її на новий розгляд. Судова колегія в цивільних
справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає
задоволенню з таких підстав Задовольняючи позов інституту, районний суд, з доводами якого
погодилися судова колегія та президія обласного суду, виходив з
того, що спірне приміщення є нежилим і відповідачка проживала в
ньому тимчасово, а тому права на нього не набула. Проте ці доводи
не можна визнати переконливими, оскільки суд неповно з'ясував
обставини справи, що мають значення для правильного вирішення
спору. У судовому засіданні відповідачка пояснювала, що вона з
1983 р. працює в інституті, й у зв'язку з цим у 1984 р. їй було
надане спірне приміщення як жиле. Перевіркою, проведеною
прокуратурою Дніпропетровської області, встановлено, що згідно з
довідкою Дніпропетровського БТІ від 20 жовтня 1995 р. будинок, до
якого належить це приміщення, з 1973 р. перебуває на обліку як
жилий. Посилання позивача на те, що в 1986 р. будинок було
переведено в нежилий, спростовуються довідкою з державного архіву,
згідно з якою Дніпропетровський облвиконком, до компетенції якого
належало вирішення цього питання, рішення про переведення будинку,
і зокрема спірного приміщення, в нежилий не приймав. Всупереч вимогам статей 15, 30 ЦПК ( 1501-06 ) районний суд
доводи відповідачки ретельно не перевірив і правового статусу
спірного приміщення всебічно, повно та об'єктивно не з'ясував.
Судова колегія та президія обласного суду без достатніх підстав
погодилися з рішенням районного суду. Враховуючи наведене, судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України скасувала зазначені судові рішення, а
справу направила на новий розгляд.
"Вісник Верховного Суду України", N 1, 1997 р.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: