СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 24.04.96
 

        Згідно зі статтями 7,8 ЖК жилі будинки й приміщення можуть
  бути виключені з державного та громадського житлового фонду
  в   передбачених   законодавством   випадках   за  рішенням
  виконавчого    комітету    обласної,     міської     (міста
  республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів
 

                             (Витяг)
 

     У червні  1994  р.  Український  державний  науково-дослідний
інститут медико-соціальних проблем інвалідності  пред'явив  до  Ш.
позов  про  усунення  перешкод  у  користуванні  приміщенням,  яке
належить інституту,  посилаючись на те,  що відповідачка незаконно
займає його з 1983 р.  Ш. пред'явила зустрічний позов до названого
інституту  про  визнання  її   права   на   користування   спірним
приміщенням,  зазначивши,  що інститут вселив її туди в 1984 р.  у
встановленому законом порядку й вона набула право користування цим
приміщенням.     Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28
вересня  1994  р.,  залишеним  без зміни ухвалою судової колегії в
цивільних справах Дніпропетровського обласного суду від 24  жовтня
1994  р.,  Ш.  було  зобов'язано  не  чинити перешкод позивачеві у
користуванні спірним приміщенням і звільнити  його,  а  зустрічний
позов  залишено  без  задоволення.  Постановою  президії названого
обласного суду від 22 березня 1995  р.  залишено  без  задоволення
протест заступника прокурора області.     Заступник Генерального прокурора України порушив  у  протесті
питання  про скасування всіх постановлених у справі судових рішень
з направленням її на новий розгляд.  Судова  колегія  в  цивільних
справах  Верховного  Суду  України  визнала,  що  протест підлягає
задоволенню з таких підстав     Задовольняючи позов інституту, районний суд, з доводами якого
погодилися судова колегія та президія обласного  суду,  виходив  з
того,  що  спірне  приміщення є нежилим і відповідачка проживала в
ньому тимчасово,  а тому права на нього не набула. Проте ці доводи
не можна  визнати  переконливими,  оскільки  суд  неповно з'ясував
обставини справи,  що мають  значення  для  правильного  вирішення
спору.     У судовому  засіданні  відповідачка  пояснювала,  що  вона  з
1983  р.  працює  в інституті, й у зв'язку з цим у 1984 р. їй було
надане  спірне  приміщення   як   жиле.   Перевіркою,   проведеною
прокуратурою Дніпропетровської області,  встановлено,  що згідно з
довідкою Дніпропетровського БТІ від 20 жовтня 1995 р.  будинок, до
якого  належить  це приміщення,  з 1973 р.  перебуває на обліку як
жилий.     Посилання позивача  на  те,  що  в  1986  р.   будинок   було
переведено в нежилий, спростовуються довідкою з державного архіву,
згідно з якою Дніпропетровський облвиконком,  до компетенції якого
належало вирішення цього питання, рішення про переведення будинку,
і зокрема спірного приміщення, в нежилий не приймав.     Всупереч вимогам статей 15,  30 ЦПК ( 1501-06 ) районний  суд
доводи  відповідачки  ретельно  не  перевірив  і правового статусу
спірного приміщення всебічно,  повно та  об'єктивно  не  з'ясував.
Судова  колегія  та  президія обласного суду без достатніх підстав
погодилися з рішенням районного суду.     Враховуючи наведене,  судова  колегія  в  цивільних   справах
Верховного  Суду  України  скасувала  зазначені судові рішення,  а
справу направила на новий розгляд.

 "Вісник Верховного Суду України", N 1, 1997 р.