open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Чинна
                             
                             
СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 30.04.96

(Витяг)

Вироком Шепетівського міського суду Хмельницької області від
25 квітня 1991 р. А. засуджено за ст. 94 КК ( 2001-05 ) до десяти
років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії загального
режиму за те, що вона під час сварки умисно вбила свого
співмешканця Г., ударивши останнього в груди ножем, який вихопила
в нього з рук. Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Хмельницького
обласного суду від 4 червня 1991 р. вирок змінено - призначене А.
покарання пом'якшено до семи років позбавлення волі. Задовольнивши протест заступника Голови Верховного Суду
України, в якому порушувалось питання про перекваліфікацію дій А.
зі ст. 94 КК на ст. 97 КК ( 2001-05 ) та пом'якшення призначеного
їй покарання, судова колегія зазначила таке. Як пояснила А., протягом останніх місяців перед убивством її
стосунки з Г. були неприязними з його вини. В день вчинення
злочину він зустрів її лайкою, почав вимагати гроші на придбання
спиртного та примушував продовжити застілля. З цієї причини
виникла сварка, під час якої Г. побив А. Коли ж вона хотіла
залишити приміщення, він накинувся на неї з ножем у руках.
Усвідомлюючи небезпеку, вона вихопила у Г. ніж і вдарила ним
останнього в груди. Показання А. про те, що вона вдарила Г. після його нападу, не
спростовано, навпаки, вони відповідають наявним у справі доказам. Факт побиття засудженої потерпілим підтверджується висновком
судово-медичної експертизи про те, що численні тілесні ушкодження
в А. могли виникнути від ударів руками й ногами. Свідки Л. та Є.
показали, що Г. часто бив А., знущався з неї. За свідченням Ю., зі
слів А. йому стало відомо, що Г. зчинив бійку, під час якої вона
вбила його. Наведені докази підтверджують пояснення засудженої про те, що
в день вчинення нею злочину Г., як і раніше, побив її та намагався
застосувати щодо неї ніж. Показання А. про те, що вона вдарила Г.
ножем з метою захисту від його нападу, підтверджено й іншими
доказами. Проте суд визнав ці показання недостовірними, оскільки,
на його думку, дії Г. не були суспільно небезпечними. Разом з тим обстановка, в якій Г. напав на А. й побив її,
його агресивність, розвиток подій в умовах, коли вона не могла
розраховувати на сторонню допомогу, усвідомлення нею реальної
загрози застосування ножа давали їй підстави вважати дії Г.
загрозливими для її життя і здоров'я. Зазначивши у вироку, що потерпілий неправомірно повівся щодо
А., суд не дав правової оцінки цим діям. Касаційна інстанція також
допустила непослідовність, оскільки, пом'якшивши у зв'язку з
протиправною поведінкою потерпілого призначене А. покарання, не
відреагувала на помилку суду щодо кваліфікації її дій. У ситуації, що склалася, А. діяла в стані необхідної оборони.
Проте після того, як вона відібрала ніж у нападаючого, у неї не
було потреби завдавати йому удару в життєво важливий орган,
оскільки в цей момент у нього в руках не було предметів, якими він
міг погрожувати їй. За таких обставин дії А. необхідно кваліфікувати за ст. 97 КК
( 2001-05 ) як вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної
оборони, і призначити засудженій три роки позбавлення волі.
"Рішення Верховного Суду України", 1997 р.
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: